- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/4436/24
Провадження №11-сс/991/463/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.06.2024 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15.07.2019,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.06.2024 задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 . Одночасно з цим визначено, що після затримання підозрюваного ОСОБА_7 і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу. Приймаючи дане рішення за відсутності ОСОБА_7 слідчий суддя дійшов висновків про: набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1-3 ст. 177 КПК України; наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку захисника, слідчий суддя порушив вимоги КПК України щодо обов`язкової участі ОСОБА_7 в судовому розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не здійснивши його виклик в порядку для особи, яка постійно проживає за кордоном, та відмовивши у задоволенні клопотання про участь підозрюваного в режимі відеоконференції. Стверджує, що детективом НАБУ та прокурором САП у даній справі порушено принцип невинуватості ОСОБА_7 шляхом формулювань в повідомленні про підозру, що останній вчинив конкретні кримінальні правопорушення, однак слідчий суддя не надав оцінки даній обставині.
Заперечує набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного через недотримання детективом НАБУ вимог кримінального процесуального закону щодо вручення повідомлення про підозру. Зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неодноразово повідомляли детектива НАБУ та прокурора САП про те, що підозрюваний постійно проживає в Португальській Республіці та не перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_9 з 02.03.2022, а тому вжиті детективами НАБУ заходи не дають підстав стверджувати про належне вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру.
Вважає оголошення розшуку ОСОБА_7 здійснено з порушенням ст. 284 КПК України, оскільки відсутні докази належного повідомлення про його виклик.
Заперечуючи обґрунтованість підозри, стверджує, що ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ «Надія» за часів незалежності України не мали права постійного користування та не існували як юридичні особи за часів радянської влади. Описані в підозрі дії, оцінені як злочинні, входили до повноважень ОСОБА_7 як Директора департаменту контролю за використанням та охороною земель, більшість зазначених в підозрі людей йому незнайомі.
В доводах апеляційної скарги захисник заперечує існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_7 не має наміру переховуватись, а його перебування за кордоном обумовлено введенням в Україні воєнного стану та проведенням бойових дій на території АДРЕСА_1 (місце реєстрації). ОСОБА_7 та його захисник неодноразово повідомляли та надавали документи детективам НАБУ, прокурорам САП та ВАКС на підтвердження проживання підозрюваного за кордоном, а тому детективам достеменно було відомо, що направлені за адресою реєстрації повістки ОСОБА_7 не міг отримати починаючи з 02.03.2022. З посиланням на практику ЄСПЛ зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не може бути підставою для твердження про можливу втечу особи чи її переховування. Щодо значних матеріальних статків, які за висновком слідчого судді дають можливість тривалий час забезпечити перебування ОСОБА_7 за кордоном, то ухвалою ВАКС від 08.05.2024 накладено арешт на рухоме, нерухоме майно та корпоративні права ОСОБА_7, з огляду на що останній не зможе ними скористатись.
На думку захисника, ризик знищення документів та інших речей, які мають істотне значення для кримінального провадження, втратив свою актуальність у зв`язку із зібраною протягом 5 років органом досудового розслідування необхідною інформацією. Крім того, в клопотанні відсутні відомості про докази, місця їхнього зберігання та яким чином підозрюваний може їх знищити чи приховати.
Захисник не погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників даного кримінального провадження. Стверджує, що в органу досудового розслідування відсутні докази, які підтверджують вплив або спроби впливу підозрюваного на будь-яких свідків. Відсутні й заяви чи повідомлення про здійснення незаконного впливу на учасників кримінального провадження ОСОБА_7 .
Окрім зазначеного, вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу допущено упереджене ставлення до ОСОБА_7, що полягає у численних відмовах в задоволенні клопотань сторони захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її повністю, прокурора, який заперечував проти задоволення та просив зашити оскаржувану ухвалу без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
23.04.2024 в рамках даного кримінального провадження детективом НАБУ ОСОБА_8 за погодженням з прокурором САП ОСОБА_10 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, яке вручено останньому в порядку ст.ст. 278, 111, 135 КПК України.
Згідно підозри ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за попередньою змовою з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 організував заволодіння в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн., чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.
Крім того, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за попередньою змовою з ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_24, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив організацію незакінченого замаху на заволодіння в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 291 земельною ділянкою загальною площею 3218,9152 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн. Зокрема, ОСОБА_7 як організатор керував спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчиненням злочину; здійснював спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загальне керівництво діями інших співучасників злочину; розробляв спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 плани дій співучасників вчинення злочину; організував приховування злочинної діяльності; надавав вказівки службовим особам ГУ ДГК у Сумській області про безумовне виконання вказівок ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_24 та ОСОБА_19 ; контролював процес погодження за принципом екстериторіальності проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну заздалегідь підшуканих громадян України.
З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та відсутність ОСОБА_7 на території України, детектив НАБУ звернувся з клопотанням про обрання до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, а також оголошений в міжнародний розшук.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно приписів ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, серед іншого, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно приписів ч. 1 та 2 ст. 135 цього КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи висновки слідчого судді в контексті доводів сторони захисту щодо набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до інформації з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон - «Аркан» ОСОБА_7 02.03.2022 залишив територію України та станом на час розгляду апеляційної скарги назад не повернувся.
Водночас матеріали справи містять відомості про те, що 06.05.2024 сторона захисту вперше повідомила детектива НАБУ та прокурора САП у даному провадженні про місце проживання ОСОБА_7 в Португальській Республіці.
Таким чином, наявні підстави вважати, що ОСОБА_7 на момент складання повідомлення про підозру 23.04.2024, так і на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу перебуває за межами України, що також підтвердив й захисник в ході судового розгляду. Однак, стороні обвинувачення стало відомо про цю обставину 06.05.2024, після складання та вжиття заходів по повідомленню про підозру.
Як вірно встановив слідчий суддя та підтверджено відомостями з витягу Державної міграційної служби України (особова картка ОСОБА_7 ), останнім відомим місцем проживання ОСОБА_7 в Україні є АДРЕСА_1, а номер мобільного зв`язку, яким останній користується НОМЕР_1 . Окрім цього, згідно матеріалів справи ОСОБА_9 є дружиною ОСОБА_7 . Докази, які б свідчили про протилежне, зокрема, що між вказаними особами шлюбні відносини припинені, відсутні. Згідно відомостей з витягу Державної міграційної служби України ОСОБА_9 користується номером мобільного зв`язку НОМЕР_2 .
23.04.2024 в рамках даного кримінального провадження детективом НАБУ ОСОБА_8 за погодженням з прокурором САП ОСОБА_10 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.
У зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_7 нарочно повідомлення про підозру через не встановлення місцезнаходження останнього, стороною обвинувачення 23.04.2024 вжито заходів для вручення йому повідомлення про підозру у відповідності до ч. 1 ст. 278, ст. 111, ст. 135 КПК України, а саме: направлено поштою за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ); за допомогою месенджеру WhatsАрp направлено ОСОБА_7 на його обліковий запис за номером НОМЕР_1 ; здійснено телефонні виклики за допомогою месенджерів WhatsАрp та Telegram на облікові записи, зареєстровані за телефонним номером ОСОБА_7 НОМЕР_1, які підозрюваний відхилив; здійснено телефонні виклики за допомогою месенджеру WhatsАрp дружині підозрюваного ОСОБА_9 на її обліковий запис за номером НОМЕР_2, в ході яких останній повідомлено про те, що її чоловік ОСОБА_7 підозрюється у вчинені злочину, однак від отримання письмового повідомлення дружина відмовилась; за допомогою месенджеру WhatsАрp направлено дружині підозрюваного ОСОБА_9 на її обліковий запис за номером НОМЕР_2 .
Окрім цього, згідно практики ЄСПЛ «кримінальне обвинувачення» розглядається як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15.07.1982, п. 73). Тобто, пріоритетне значення має не фактичне вручення документа - повідомлення про підозру особі, а саме доведення до її відома інформації про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення підозру у спосіб, передбачений КПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту стосовно того, що орган досудового розслідування мав застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України, оскільки був обізнаний про відсутність ОСОБА_7 на території України. Так, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України). Разом з тим, законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Законом України № 1871-IX від 05.11.2021 "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", який набув чинності з 01.12.2021р. передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (стаття 3). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону встановлено, шо місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню).
При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку.
Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України на протязі окремого періоду або певних років).
Матеріали провадження містять відомості про те, що ОСОБА_7 зареєстрований та має місце проживання в Україні, відомостей про його зняття з військового обліку та про оформлення ним виїзду на постійне проживання за кордон матеріали провадження не містять.
Ураховуючи зазначене, а також дату, коли захисник повідомив про місце перебування ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що станом на дату складання повідомлення про підозру в органу досудового розслідування були відсутні підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України, а тому за наявних вище обставин ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного.
Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу (т. 6, а.с. 231-233), які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Так, згідно підозри заволодіння особливо цінними землями державних підприємств відбувалось в три етапи. Зокрема, перший етап передбачав створення видимості того, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» без належних правових підстав використовують землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. У період з 06.03.2017 по 16.06.2017 під час реалізації першого етапу плану вчинення злочину співорганізатори забезпечили приховання частини документів, на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право користування на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Другий етап передбачав недопущення отримання сторонніми особами у власність чи користування земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Згідно третього етапу мало відбутись заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» шляхом передачі заздалегідь підшуканим громадянам України у приватну власність земельних ділянок, які сформовані за рахунок земель державних підприємств. Співорганізатори вирішили, що майбутнім власникам висуватиметься умова оформлення права власності на земельну ділянку: підписати наперед договір про оренду такої ділянки в інтересах підконтрольного ОСОБА_25 ТОВ «АФ Довіра 2008». Як наслідок у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 співучасникам кримінального правопорушення вдалося заволодіти 1250 земельними ділянками загальною площею 2493,1387 га.
Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема :
- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;
- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;
- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;
- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;
- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;
- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_15 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;
- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_15 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_15 та ОСОБА_16 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;
- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.
- протокол допиту свідка ОСОБА_26 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;
- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;
- протокол допиту свідка ОСОБА_27 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;
- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».
На причетність ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення вказують, серед іншого:
-протоколи огляду мобільних терміналів від 17.05.2022, вилучених за місцем проживання ОСОБА_14, згідно з якими встановлено його спільні фото з ОСОБА_7, що свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_14 є довіреною особою ОСОБА_7 (т. 5, а.с. 120-126);
-протокол огляду телефону ОСОБА_22 від 28.04.2022, згідно з яким ОСОБА_22 звітує довіреній особі ОСОБА_7 - ОСОБА_14 щодо процесу передачі у приватну власність земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також надає реєстраційні номери щодо завантажених проектів землеустрою про передачу землі у приватну власність та просить у сприянні в їхньому погодженні. У ході спілкування ОСОБА_22 з ОСОБА_20, остання повідомляє, що не можна надавати статистичні відомості про облік земель за ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» по їх запиту через загрозу звільнення (т. 5, а.с. 53-83);
-протокол від 29.04.2024, згідно з яким зафіксовано листування ОСОБА_7 та ОСОБА_23 щодо протиправного вилучення землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, щодо проведення обшуку в ГУ ДГК у Сумській області, щодо зустрічей із ОСОБА_11, щодо обліку земельних ділянок, які були передані у власність учасників АТО/ООС за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; щодо погодження по принципу екстериторіальності проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок землі державних підприємств (т. 5, а.с. 97-117);
-протокол огляду носія від 15.12.2023, вилученого за місцем проживання довіреної особи ОСОБА_7 - ОСОБА_14, згідно з якими встановлено службову інформацію Держгеокадастру, ГУ Держгеокадастру в Сумській області, а також розцінки за отримання відповідних наказів ГУ Держгеокадастру в Сумській області (т. 5, а.с. 127-130);
-протокол огляду мобільного терміналу ОСОБА_28 від 16.06.2023, згідно з яким встановлено листування з ОСОБА_7 у тому числі, яке стосується ОСОБА_11, щодо допомоги в погодженні проєктів землеустрою по принципу екстериторіальності, обговорення призначення службових осіб органів Держгеокадастру в регіонах України за допомоги ОСОБА_11, наявний вплив на них (т. 5, а.с. 131-138);
-протокол огляду від 10.08.2022, згідно з яким встановлено факт телефонних з`єднань ОСОБА_15 з ОСОБА_7 (т. 5, а.с. 250-253), а також інші матеріали, долучені до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, у своїй сукупності.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з відсутністю доказів вчиненого злочину, передбаченого ст. 191 КК України, з огляду на безпідставне користування ДП ДГ «Іскра», ДП «ДГ «АФ Надія» землями Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Так, відповідно до наукового експертного висновку (т.3 а.178-195), право користування на землі площею 2377,4 га згідно чинного на момент набуття такого права законодавства УРСР закріплено за сільськогосподарською артіллю ім.Сталіна, яке згодом було перейменовано в колгосп «Іскра» (1959-1960 рр.), а саме Державним актом від 22.02.1953 №545709 із відображенням у ньому опису меж, плану земель, переданих у користування, з відповідними доповненнями до такого Державного акту, про що також зазначено в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 рр. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «Іскра», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «Іскра» загальною площею 3097,9570 га. Пунктом 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. При цьому положення п. 6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнано неконституційними, з огляду на що доводи захисту про відсутність права користування землями у ДП ДГ «Іскра» колегія вважає необґрунтованими.
Щодо земель ДП ДГ «АФ Надія» то, як вбачається з наукового експертного висновку (т.4, а.с. 1-20), у зв`язку з об`єднанням радгоспу ім. Леніна з колгоспом ім. Калініна згідно Звіту про розподіл земель по угіддям та землекористувачам по Сумській області, станом на 01.11.1957 року, площа радгоспу в межах Роменського району становила 5958 га, право постійного користування зареєстроване в Державній книзі реєстрації землекористувань Роменського району за 1956-1963 роки на підставі рішення Роменського райвиконкому від 15.11.1957. Згодом, за рахунок зміни складу земельних угідь площа землі радгоспу ім. Леніна змінювалась, востаннє, згідно матеріалів розукрупнення станом на 01.10.1984, площа землекористування радгоспу ім. Леніна склала 4904 га, з яких 4367 га сільськогосподарських угідь (у т.ч. 3916 га ріллі). Відтак, з огляду на положення п.6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 та п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу та рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) радгосп ім. Леніна зберігав за собою право користування вищевказаними землями. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №119 від 28.03.2001 передбачена перереєстрація ДП ДГ ім. Леніна Сумської сільськогосподарської дослідної станції на ДП ДГ «АФ Надія», що підтверджується Наказом УААН №16 від 21.02.2001. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «АФ Надія», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «АФ Надія» загальною площею 3943,4910 га.
З огляду на зазначені обставини, ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на праві користування з 1950-х років за їх різних реорганізаційних форм шляхом об`єднання/роз`єднання належали на законних підставах відповідні землі Перехрестівської сільської ради, розміри яких також змінювались з огляду на реорганізаційні процеси. Окрім цього, ГУ Держгеокадастру в Сумській області листами від 28.07.2016 та від 05.04.2017, відмовляючи ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, пославшись на ч. 5 ст. 116 та ст. 141 Земельного кодексу України, підтвердило право постійного користування на них у вказаних державних підприємств, яке було чинним та не припиненим станом на період звернення.
З огляду на викладене, на переконання колегії, наявні матеріали провадження вказують як на правомірність землекористування ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», так і достатність підстав вважати, що співучасники інкримінованого злочину під керівництвом ОСОБА_11 вживали заходів для створення видимості відсутності законного користувача державних земель, що перебували в користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», у тому числі, приховували документи, які підтверджують і посвідчують право такого користування, перешкоджали належному в порядку визначеному Земельним кодексом України оформленню права землекористування державних підприємств землею, яка перебувала в їх законному користуванні і в цей же час підшукували осіб для оформлення права на землю на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008». Зокрема, згідно підозри, ОСОБА_7 як організатор керував разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчиненням злочину; здійснював разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загальне керівництво діями інших співучасників злочину; розробляв спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 плани дій співучасників вчинення злочину; організував приховування злочинної діяльності; надавав вказівки службовим особам ГУ ДГК у Сумській області про безумовне виконання вказівок ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_24 та ОСОБА_19 ; контролював процес погодження за принципом екстериторіальності проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну заздалегідь підшуканих громадян України.
Отже, з огляду на вищезазначені матеріали, а також з урахуванням інших доказів, долучених стороною обвинувачення до клопотання про обрання запобіжного заходу, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації, відтак доводи захисника в цій частині відхиляє. Остаточна оцінка вчинених ОСОБА_7 дій та їх кваліфікація буде надана за результатом розгляду кримінального провадження по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність прокурором заявлених в клопотанні ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі обумовлений, серед іншого, можливим притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання значно підвищує вірогідність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів враховує доводи сторони захисту про те, що тяжкість можливого покарання не може бути визначальним фактором при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України. Однак, на переконання колегії суддів, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного, може слугувати підставою для переховування від суду.
Окрім цього, слідчим суддею вірно враховано, що в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, у зв`язку з чим обмежено виїзд громадян України чоловічої статі віком 18-60 років. Однак, згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абз. 3 ч. 1 ст. 23), Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» в редакції від 16.06.2023 (абз. 4 п. 23) ОСОБА_7, як батько трьох малолітніх дітей, має безперешкодну можливість перетинати кордон в будь-який час. Така можливість існує в підозрюваного не лише за обов`язкової фізичної присутності дітей в Україні під час перетину кордону, а достатньо лише юридичного підтвердження факту наявності трьох дітей в нього. Не зважаючи на те, що зазначені обставини самі по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вони враховуються в сукупності з іншими даними при його оцінці.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що 02.03.2022 ОСОБА_7 покинув територію України та станом на час розгляду апеляційної скарги не повертався назад, у зв`язку з чим постановою детектива НАБУ ОСОБА_29 від 07.05.2024 оголошено його національний та міжнародний розшук. При цьому, слідчим суддею встановлено та підтверджено захисником під час судового розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_7 обізнаний про повідомлену йому підозру та здійснення щодо нього процесуальних дій, зокрема, обрання запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника, що ОСОБА_7 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а виїзд за кордон пов`язаний виключно з безпековими цілями у зв`язку із веденням бойових дій за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 . Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вся територія міста Києва була віднесена до території активних бойових дій у період з 24.02.2022 по 30.04.2022, наразі ані територія АДРЕСА_1 не є територіями активних бойових дій, тимчасово окупованими територіями чи територіями можливих бойових дій. На даний час у місті Києві та області працюють усі органи державної влади, у тому числі і судові. Відтак, події, які слугували підставою для виїзду ОСОБА_7 за кордон втратили свою актуальність. Інших об`єктивних причин перебування ОСОБА_7 за кордоном стороною захисту не зазначено.
Разом з тим, слідчим суддею вірно встановлено, що ОСОБА_7 на виклики органу досудового розслідування не з`являється без поважних причин (т. 1 а. 185-204). Жодних доказів неможливості особистого прибуття ОСОБА_7 на територію України для участі у процесуальних діях у даному кримінальному провадженні стороною захисту не надано, що виключає поважність причин такого неприбуття згідно положень ст. 138 КПК України.
З огляду на вищевказані обставини, колегія суддів констатує наявність в діях ОСОБА_7 наміру ухилення від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя, з огляду на спосіб вчинення розслідуваного злочину зокрема, приховання та/або знищення документів на посвідчення права постійного користування ДП «ДГ «Іскра», накази ГУ ДГК в Сумській обл., вірно встановив й наявність ризику знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Враховуючи роль ОСОБА_7 як одного із співорганізаторів вчинення злочину, у т.ч. з ОСОБА_11, який давав вказівку своїм довіреним особам приховати Державний акт на право постійного користування ДП ДГ «Іскра» землею Перехрестівської сільської ради, існують обґрунтовані підстави вважати, що він може приховувати/спотворювати документи, що мають значення для досудового розслідування.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про те, що протягом 5 років досудового розслідування вже зібрані та вилучені всі можливі документи та речі, які можуть стосуватись обставин у даному кримінальному провадженні, а відтак це нівелює існування встановленого ризику. В даному кримінальному провадження наразі ще триває досудове розслідування, встановлюються обставини та коло причетних до них осіб, в тому числі перевіряється причетність до таких подій і підозрюваного ОСОБА_7, формується доказова база, здійснюються слідчі дії, а тому відповідні доводи про відсутність будь-яких інших відомостей чи речей, що становлять інтерес для слідства і які можуть бути знищені чи приховані, є передчасними.
Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. При оцінці даного ризику варто враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Окрім цього, даний ризик зумовлений, серед іншого тим, що ОСОБА_7 у період вчинення злочину обіймав посаду виконуючого обов`язки Голови Держгеокадастру, а тому існують достатні підстави вважати, що набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів. Разом з цим, свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні є, серед інших, працівники ГУ ДГК в Сумській області. Зокрема, ОСОБА_20, яка також причетна до вчинення злочину, як начальник ГУ Держгеокадастру в Сумській області підпорядковувалася ОСОБА_7 як Голові Держгеокадастру, який за версією слідства був одним з організаторів вчинення злочину. У ході спілкування ОСОБА_22 з ОСОБА_20 встановлено, що їм як службовим особам ГУ Держгеокадастру в Сумській області загрожує звільнення, якщо вони підпишуть довідку про наявність земель у державних підприємств (т. 5, а.с. 54-55). Відтак, доводи захисника про відсутність заяв чи повідомлень щодо здійснення незаконного впливу колегія вважає неспроможними, оскільки вони не спростовують висновків суду в цій частині.
Колегія суддів відхиляє доводи захисника про незаконне оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук через неналежне повідомлення останнього про виклик, адже з оскаржуваного рішення таке не вбачається та матеріалами справи не підтверджується. Зокрема, обставини встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 та порядок здійснення йому повідомлень описано в частині набуття статусу підозрюваного даної ухвали. Слідчим суддею вірно оцінено причини неприбуття ОСОБА_7 на виклики до детективів НАБУ, зокрема, обставини його перебування за кордоном, обізнаність про процесуальні дії, відсутність бойових дій на території м. Київ та області, роботу всіх органів та установ, можливість вжиття заходів в разі небезпеки, а також підстави оголошення в міжнародний розшук, з чим погоджується й колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Щодо відмови слідчого судді в участі ОСОБА_7 в судовому засідання за допомогою власних технічних засобів, то норми ст. 336 КПК України не мають імперативних приписів для проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зазначених в ній випадках. Слідчий суддя, оцінивши обставини справи у їх сукупності, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1-3 ст. 177 КПК України, відсутність ОСОБА_7 в Україні та оголошення його в міжнародний розшук, дійшов вірного висновку про розгляд даного клопотання без участі підозрюваного, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 193 КПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про ненадання оцінки слідчим суддею порушенню органом досудового розслідування принципу презумпції невинуватості ОСОБА_7 шляхом формулювань в повідомленні про підозру стосовно вчинення останнім кримінально караних дій. Зокрема, вина особи встановлюється виключно вироком за результатом розгляду обвинувального акту. Слідчим суддею також в оскаржуваній ухвалі наголошено, що «...висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_7 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного ….. оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.». Зазначені в підозрі дії ОСОБА_7 є лише формулюванням фактичних обставин провадження з метою повідомлення підозри і не встановлюють його вини, а відтак і не порушують презумпцію невинуватості останнього.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку слідчого судді щодо обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. т. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3