Пошук

Документ № 120245880

  • Дата засідання: 05/07/2024
  • Дата винесення рішення: 05/07/2024
  • Справа №: 991/3588/24
  • Провадження №: 52019000000000585
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.

Справа № 991/3588/24

Провадження №11-сс/991/464/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.05.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15.07.2019,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.05.2024 року частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_8 та накладено арешт на майно ОСОБА_7 шляхом накладення заборони на його відчуження та розпорядження, а саме:

- земельна ділянка площею 0,15 га кадастровий номер 7424455100:02:001:1211;

- земельна ділянка площею 1,0 га кадастровий номер 7423085900:07:000:0704;

- земельна ділянка площею 2,9999 га кадастровий номер 7423085900:07:000:0860;

- земельна ділянка площею 1,0 га кадастровий номер 7423085900:07:000:0706;

- земельна ділянка площею 0,32 га кадастровий номер 7424155400:03:000:0272;

- земельна ділянка площею 0,4553 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0612;

- земельна ділянка площею 4,0325 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0224;

- земельна ділянка площею 0,4097 га кадастровий номер 7424481500:02:002:0301;

- земельна ділянка площею 0,4094 га кадастровий номер 7424481500:02:002:0287;

- земельна ділянка площею 0,4093 га кадастровий номер 7424481500:02:002:0285;

- земельна ділянка площею 8,9304 га кадастровий номер 7423082000:03:000:0399;

- земельна ділянка площею 8,9509 га кадастровий номер 7423082000:03:000:0398;

- земельна ділянка площею 3,52 га кадастровий номер 7423880500:02:001:0326;

- земельна ділянка площею 0,41 га кадастровий номер 7424481500:02:002:0160;

- земельна ділянка площею 0,4532 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0575;

- земельна ділянка площею 0,4532 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0611;

- земельна ділянка площею 0,48 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0653;

- земельна ділянка площею 6,6772 га кадастровий номер 7425587500:04:000:0525;

- земельна ділянка площею 0,6894 га кадастровий номер 7423880500:02:001:0327;

- земельна ділянка площею 5,0479 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0211;

- земельна ділянка площею 2,61 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0265;

- земельна ділянка площею 3,0645 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0223;

- земельна ділянка площею 3,2141 га кадастровий номер 7423885500:02:001:0187;

- земельна ділянка площею 4,57 га кадастровий номер 7421783200:02:000:0224;

- житловий будинок загальною площею 81,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2468097474244);

- автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2015.

- корпоративні права у статутному капіталі ТОВ «ЛЕНД КЛУБ» (код ЄДРПОУ - 44176882), зареєстровані за ОСОБА_7 ;

Окрім цього, накладено арешт на частину майна ОСОБА_7 у спільній сумісній власності подружжя із ОСОБА_9, яке зареєстроване за нею, а саме:

- нежитлове приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2390405232000);

- нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2390325432000);

- автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 350D УНІВЕРСАЛ-B, номерний знак НОМЕР_2, рік випуску 2019;

- автомобіль HONDA CR-V, номерний знак НОМЕР_3, рік випуску 2014.

Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, кваліфікації кримінального правопорушення та необхідності забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_7 у разі визнання його вини, а також існуванні ризику щодо можливості передачі, відчуження вищевказаного майна.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, вважаючи його незаконним, прийнятим з істотним порушенням вимог КПК України, представник власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження у зв`язку з розглядом клопотання про арешт майна без виклику власника та його представника; скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора САП ОСОБА_8 про арешт майна ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019.

Заперечує набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного через недотримання детективом НАБУ вимог кримінального процесуального закону щодо вручення повідомлення про підозру. Зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неодноразово повідомляли детектива НАБУ та прокурора САП про те, що підозрюваний постійно проживає в Португальській Республіці та не перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_9 з 02.03.2022, а тому вжиті детективами НАБУ заходи не дають підстав стверджувати про належне вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру.

Стверджує, що детективом НАБУ та прокурором САП у даній справі порушено принцип невинуватості ОСОБА_7 шляхом формулювань в повідомленні про підозру, що останній вчинив конкретні кримінальні правопорушення, однак слідчий суддя не надав оцінки даній обставині.

Заперечуючи обґрунтованість підозри, стверджує, що ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ «Надія» за часів незалежності України не мали права постійного користування та не існували як юридичні особи за часів радянської влади. Описані в підозрі дії, оцінені як злочинні, входили до повноважень ОСОБА_7 як Директора департаменту контролю за використанням та охороною земель, більшість зазначених в підозрі людей йому незнайомі.

Окрім цього, вважає, що під час розгляду клопотання про арешт майна допущено упереджене ставлення до ОСОБА_7, оскільки слідчий суддя не викликав у судове засідання ні власника майна, ні його представника, а ухвала була відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти її задоволення та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала від 08.05.2024 приймалась у закритому засіданні без виклику та участі власника майна чи його представника. Копію даної ухвали згідно відомостей ПрАТ «УКРПОШТА» захисник ОСОБА_6 отримав 21.06.2024.

Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З огляду на те, що захисник отримав копію оскаржуваного рішення 21.06.2024, апеляційну скаргу подав до суду 24.06.2024, тобто в межах п`ятиденного строку на її оскарження, колегія суддів вважає строк на апеляційне оскарження не пропущеним, а тому підстави для його поновлення відсутні.

23.04.2024 в рамках даного кримінального провадження детективом НАБУ ОСОБА_10 за погодженням з прокурором САП ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, яке вручено останньому в порядку ст.ст. 278, 111, 135 КПК України.

Згідно підозри ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за попередньою змовою з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 організував заволодіння в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн., чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.

Крім того, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за попередньою змовою з ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_24, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив організацію незакінченого замаху на заволодіння в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 291 земельною ділянкою загальною площею 3218,9152 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн. Зокрема, ОСОБА_7 як організатор керував спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчиненням злочину; здійснював спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загальне керівництво діями інших співучасників злочину; розробляв спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 плани дій співучасників вчинення злочину; організував приховування злочинної діяльності; надавав вказівки службовим особам ГУ ДГК у Сумській області про безумовне виконання вказівок ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_24 та ОСОБА_19 ; контролював процес погодження за принципом екстериторіальності проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну заздалегідь підшуканих громадян України.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке, серед іншого, підлягає можливій конфіскації (абз.1 ч.1). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. (абз. 2 ч. 1). Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч. 2). У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5).

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора дійшов вірних висновків щодо обґрунтованості підозри, яка дає підстави для вирішення питання про застосування заходу забезпечення, а також розповсюдження режиму права спільної сумісної власності на майно подружжя.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про арешт майна, які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Так, згідно підозри заволодіння особливо цінними землями державних підприємств відбувалось в три етапи. Зокрема, перший етап передбачав створення видимості того, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» без належних правових підстав використовують землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. У період з 06.03.2017 по 16.06.2017 під час реалізації першого етапу плану вчинення злочину співорганізатори забезпечили приховання частини документів, на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право користування на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Другий етап передбачав недопущення отримання сторонніми особами у власність чи користування земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Згідно третього етапу мало відбутись заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» шляхом передачі заздалегідь підшуканим громадянам України у приватну власність земельних ділянок, які сформовані за рахунок земель державних підприємств. Співорганізатори вирішили, що майбутнім власникам висуватиметься умова оформлення права власності на земельну ділянку: підписати наперед договір про оренду такої ділянки в інтересах підконтрольного ОСОБА_25 ТОВ «АФ Довіра 2008». Як наслідок у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 співучасникам кримінального правопорушення вдалося заволодіти 1250 земельними ділянками загальною площею 2493,1387 га.

Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема:

- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;

- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_15 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;

- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_15 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_15 та ОСОБА_16 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;

- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.

- протокол допиту свідка ОСОБА_26 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;

- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;

- протокол допиту свідка ОСОБА_27 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;

- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

На причетність ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення вказують, серед іншого:

- протоколи огляду мобільних терміналів від 17.05.2022, вилучених за місцем проживання ОСОБА_14, згідно з якими встановлено його спільні фото з ОСОБА_7, що свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_14 є довіреною особою ОСОБА_7 ;

- протокол огляду телефону ОСОБА_22 від 28.04.2022, згідно з яким ОСОБА_22 звітує довіреній особі ОСОБА_7 - ОСОБА_14 щодо процесу передачі у приватну власність земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також надає реєстраційні номери щодо завантажених проектів землеустрою про передачу землі у приватну власність та просить у сприянні в їхньому погодженні. У ході спілкування ОСОБА_22 з ОСОБА_20, остання повідомляє, що не можна надавати статистичні відомості про облік земель за ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» по їх запиту через загрозу звільнення;

- протокол від 29.04.2024, згідно з яким зафіксовано листування ОСОБА_7 та ОСОБА_23 щодо протиправного вилучення землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, щодо проведення обшуку в ГУ ДГК у Сумській області, щодо зустрічей із ОСОБА_11, щодо обліку земельних ділянок, які були передані у власність учасників АТО/ООС за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; щодо погодження по принципу екстериторіальності проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок землі державних підприємств;

- протокол огляду носія від 15.12.2023, вилученого за місцем проживання довіреної особи ОСОБА_7 - ОСОБА_14, згідно з якими встановлено службову інформацію Держгеокадастру, ГУ Держгеокадастру в Сумській області, а також розцінки за отримання відповідних наказів ГУ Держгеокадастру в Сумській області;

- протокол огляду мобільного терміналу ОСОБА_28 від 16.06.2023, згідно з яким встановлено листування з ОСОБА_7 у тому числі, яке стосується ОСОБА_11, щодо допомоги в погодженні проєктів землеустрою по принципу екстериторіальності, обговорення призначення службових осіб органів Держгеокадастру в регіонах України за допомоги ОСОБА_11, наявний вплив на них;

- протокол огляду від 10.08.2022, згідно з яким встановлено факт телефонних з`єднань ОСОБА_15 з ОСОБА_7, а також інші матеріали, долучені до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, у своїй сукупності.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з відсутністю доказів вчиненого злочину, передбаченого ст. 191 КК України, з огляду на безпідставне користування ДП ДГ «Іскра», ДП «ДГ «АФ Надія» землями Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Так, відповідно до наукового експертного висновку, право користування на землі площею 2377,4 га згідно чинного на момент набуття такого права законодавства УРСР закріплено за сільськогосподарською артіллю ім.Сталіна, яке згодом було перейменовано в колгосп «Іскра» (1959-1960 рр.), а саме Державним актом від 22.02.1953 №545709 із відображенням у ньому опису меж, плану земель, переданих у користування, з відповідними доповненнями до такого Державного акту, про що також зазначено в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 рр. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «Іскра», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «Іскра» загальною площею 3097,9570 га. Пунктом 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. При цьому положення п. 6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнано неконституційними, з огляду на що доводи захисту про відсутність права користування землями у ДП ДГ «Іскра» колегія вважає необґрунтованими.

Щодо земель ДП ДГ «АФ Надія» то, як вбачається з наукового експертного висновку, у зв`язку з об`єднанням радгоспу ім. Леніна з колгоспом ім. Калініна згідно Звіту про розподіл земель по угіддям та землекористувачам по Сумській області, станом на 01.11.1957 року, площа радгоспу в межах Роменського району становила 5958 га, право постійного користування зареєстроване в Державній книзі реєстрації землекористувань Роменського району за 1956-1963 роки на підставі рішення Роменського райвиконкому від 15.11.1957. Згодом, за рахунок зміни складу земельних угідь площа землі радгоспу ім. Леніна змінювалась, востаннє, згідно матеріалів розукрупнення станом на 01.10.1984, площа землекористування радгоспу ім. Леніна склала 4904 га, з яких 4367 га сільськогосподарських угідь (у т.ч. 3916 га ріллі). Відтак, з огляду на положення п.6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 та п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу та рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) радгосп ім. Леніна зберігав за собою право користування вищевказаними землями. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №119 від 28.03.2001 передбачена перереєстрація ДП ДГ ім. Леніна Сумської сільськогосподарської дослідної станції на ДП ДГ «АФ Надія», що підтверджується Наказом УААН №16 від 21.02.2001. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «АФ Надія», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «АФ Надія» загальною площею 3943,4910 га.

З огляду на зазначені обставини, ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на праві користування з 1950-х років за їх різних реорганізаційних форм шляхом об`єднання/роз`єднання належали на законних підставах відповідні землі Перехрестівської сільської ради, розміри яких також змінювались з огляду на реорганізаційні процеси. Окрім цього, ГУ Держгеокадастру в Сумській області листами від 28.07.2016 та від 05.04.2017, відмовляючи ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, пославшись на ч. 5 ст. 116 та ст. 141 Земельного кодексу України, підтвердило право постійного користування на них у вказаних державних підприємств, яке було чинним та не припиненим станом на період звернення.

З огляду на викладене, на переконання колегії, наявні матеріали провадження вказують як на правомірність землекористування ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», так і достатність підстав вважати, що співучасники інкримінованого злочину під керівництвом ОСОБА_11 вживали заходів для створення видимості відсутності законного користувача державних земель, що перебували в користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», у тому числі, приховували документи, які підтверджують і посвідчують право такого користування, перешкоджали належному в порядку визначеному Земельним кодексом України оформленню права землекористування державних підприємств землею, яка перебувала в їх законному користуванні і в цей же час підшукували осіб для оформлення права на землю на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008». Зокрема, згідно підозри, ОСОБА_7 як організатор керував спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчиненням злочину; здійснював спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загальне керівництво діями інших співучасників злочину; розробляв спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 плани дій співучасників вчинення злочину; організував приховування злочинної діяльності; надавав вказівки службовим особам ГУ ДГК у Сумській області про безумовне виконання вказівок ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_24 та ОСОБА_19 ; контролював процес погодження за принципом екстериторіальності проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну заздалегідь підшуканих громадян України.

Отже, з огляду на вищезазначені матеріали, а також з урахуванням інших доказів, долучених стороною обвинувачення до клопотання про арешт майна, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації, відтак доводи захисника в цій частині відхиляє.

Щодо доводів захисника про не набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного з огляду на неналежне повідомлення його про підозру, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, серед іншого, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно приписів ч. 1 та 2 ст. 135 цього КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

23.04.2024 в рамках даного кримінального провадження детективом НАБУ ОСОБА_10 за погодженням з прокурором САП ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

У зв`язку з неможливістю вручення ОСОБА_7 нарочно повідомлення про підозру через не встановлення місцезнаходження останнього, стороною обвинувачення 23.04.2024 вжито заходів для вручення йому повідомлення про підозру у відповідності до ч. 1 ст. 278, ст. 111, ст. 135 КПК України, а саме: направлено поштою за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ); за допомогою месенджеру WhatsАрp направлено ОСОБА_7 на його обліковий запис за номером НОМЕР_4 ; здійснено телефонні виклики за допомогою месенджерів WhatsАрp та Telegram на облікові записи, зареєстровані за телефонним номером ОСОБА_7 НОМЕР_4, які підозрюваний відхилив; здійснено телефонні виклики за допомогою месенджеру WhatsАрp дружині підозрюваного ОСОБА_9 на її обліковий запис за номером НОМЕР_5, в ході яких останній повідомлено про те, що її чоловік ОСОБА_7 підозрюється у вчинені злочину, однак від отримання письмового повідомлення дружина відмовилась; за допомогою месенджеру WhatsАрp направлено дружині підозрюваного ОСОБА_9 на її обліковий запис за номером НОМЕР_5 . Згідно матеріалів справи ОСОБА_9 є дружиною ОСОБА_7, докази, які б свідчили про протилежне, зокрема, що між вказаними особами шлюбні відносини припинені, відсутні. Отже, з вищенаведеного вбачається, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення підозру у спосіб, передбачений КПК України.

Окрім цього, згідно практики ЄСПЛ «кримінальне обвинувачення» розглядається як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15.07.1982, п. 73). Тобто, пріоритетне значення має не фактичне вручення документа - повідомлення про підозру особі, а саме доведення до її відома інформації про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Колегія суддів з відхиляє доводи сторони захисту стосовно того, що орган досудового розслідування мав застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України, оскільки був обізнаний про відсутність ОСОБА_7 на території України. Так, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України). Разом з тим, законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Законом України № 1871-IX від 05.11.2021 "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", який набув чинності з 01.12.2021р. передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (стаття 3). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону встановлено, шо місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню).

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку.

Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України на протязі окремого періоду або певних років).

Матеріали провадження містять відомості про те, що ОСОБА_7 зареєстрований та має місце проживання в Україні, відомостей про його зняття з військового обліку та про оформлення ним виїзду на постійне проживання за кордон матеріали провадження не містять.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що станом на дату складання повідомлення про підозру в органу досудового розслідування були відсутні підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України, а тому за наявних вище обставин ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про ненадання оцінки слідчим суддею порушенню органом досудового розслідування принципу презумпції невинуватості ОСОБА_7 шляхом формулювань в повідомленні про підозру стосовно вчинення останнім кримінально караних дій. Зокрема, вина особи встановлюється виключно вироком за результатом розгляду обвинувального акту. Зазначені в підозрі дії ОСОБА_7 є лише формулюванням фактичних обставин провадження з метою повідомлення підозри і не встановлюють його вини, а відтак і не порушують презумпцію невинуватості останнього.

Доводи захисника про упереджене ставлення слідчого судді у зв`язку з розглядом клопотання про арешт майна без власника майна та його представника, колегія суддів вважає неспроможними. Так, згідно ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. З оскаржуваного рішення вбачається, що оцінивши обставини справи, зокрема, загрозу інтересам досудового розслідування шляхом розголошення відомостей досудового розслідування та можливість відчуження майна, слідчий суддя дійшов вірного висновку про розгляд клопотання у закритому судовому засіданні за відсутності власника майна та його представника, що в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 27, 222 КПК України.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку слідчого судді щодо необхідності в накладенні арешту з метою конфіскації як виду покарання. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, висновки суду відповідають фактичним обставинам провадження, відтак підстави для його скасування відсутні, а вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3