- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорненька Д.С.
Справа № 991/4943/24
Провадження №11-сс/991/459/24
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Луковиця Глибоцького району Чернівецької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1,
за ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом України №671-IX від 04 червня 2020 року), ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2024 року клопотання детектива НАБУ задоволено, продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 серпня 2024 року, визначено заставу у розмірі 2 000 (дві тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 056 000 (шість мільйонів п`ятдесят шість тисяч) грн; з моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави підозрюваний вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та буде покладено на нього строком на два місяці обов?язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із села Чагор, Чернівецького району, Чернівецької області без дозволу детектива, прокурора та суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128 щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. У задоволенні клопотання захисника про зміну підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України, наявні ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі не зменшилися та дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Наявність вагомих доказів, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_7 злочинів, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, доведеність ризиків та той факт, що підозрюваний, з огляду на його матеріальне становище, має реальну можливість проживати за кордоном, виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою. Застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначені ризики. З огляду на положення ч.5 ст.182 КПК України, враховуючи кількість та специфіку злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, розмір заподіяних збитків, дані про особу підозрюваного, а також його майновий стан, застава у меншому розмірі не здатна запобігти наявним ризикам; наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про застосування підозрюваному запобіжного заходу.
24 червня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв?язку надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2024 року, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива про продовження підозрюваному строку тримання під вартою відмовити; обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід не пов?язаний із триманням під вартою; у разі, якщо суд прийде до висновку про відсутність правових підстав для обрання іншого запобіжного заходу, визначити мінімальний розмір застави відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, та те, що твердження сторони обвинувачення про їх існування базуються на припущеннях, не підтверджені жодними доказами та спростовуються процесуальною поведінкою підозрюваного. Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів. На період правового режиму воєнного стану виїзд громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років за кордон неможливий, підозрюваний ОСОБА_7 на час дії воєнного стану за межі України не виїжджав, значних матеріальних статків не має, що нівелює можливість тривалий час переховуватися як за кордоном так і на території України. Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7, слідчий суддя не врахував всі наведені вище обставини, які в сукупності з іншими обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, дають можливість прийти до висновку про відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Відсутість ризику впливу на свідків підтверджується належною процесуальною поведінкою підозрюваного, який можна нівелювати, поклавши на нього заборону спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру. Слідчий суддя не взяв до уваги те, що сторна обвинувачення при доведенні ризику вчинення іншого злочину, не надала відповідних підтверджень, а обмежилася лише встановленням припущень про можливе вчинення підозрюваним іншого злочину. Подальше перебування підозрюваного ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора унеможливлює проведення необхідного йому лікування, яке рекомендовано провідними лікарями-фахівцями, так як ОСОБА_7 є особою з інвалідністю третьої групи безтерміново та має безліч хвороб і захворювань, які потребують постійного догляду та правильного лікування. Згідно до витягів із медичних карт за 2022 - 2023 роки, підозрювний неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у зв?язку з погіршенням стану здоров?я, йому необхідно приймати ліки двічі на день, також необхідний диспансерний нагляд у пульмонолога, рентген контроль, що в умовах слідчого ізолятора є неможливим. Під час перебування у ДУ «Київський слідчий ізолятор» підозрюваний неодноразово звертався за медичною допомогою через погіршення стану здоров?я. З урахуванням усіх обставин, відомостей про особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, сімейний стан, вважає, що відсутні обставини необхідності обмеження його права на свободу та необхідно застосувати до ОСОБА_7 наступний за суворістю після тримання під вартою та домашнього арешту запобіжний захід - у вигляді застави. Розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов?язки. Не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув?язнення. Згідно офіційних даних заробітна плата ОСОБА_7 за 2020 - 2023 роки становить 202 397 грн. Визначений слідчим суддею підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 6 056 000 грн є завідомо непомірним для нього та фактично безальтернативним.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_129 доводи апеляційної скарги підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити. У частині ризику вчинення підозрюваним іншого злочину скаргу не підтримав, так як такий довід ним було зазначено до отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, є мотивованим, а тому просив залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
З матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000802 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом № 671-IX від 04 червня 2020 року), ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.4 ст.345-1 КК України. У цьому ж кримінальному провадженні також про підозру повідомлено ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19 .
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року здійснюється за фактами діяльності злочинної організації, учасниками якої створено та впроваджено механізм ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю з метою особистого протиправного збагачення шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів, а саме, податку на додану вартість та ввізного мита.
За версією органу досудового розслідування, у період 2017-2019 роках існувала злочинна організація, у межах якої функціонували організовані групи №1, 2, 3, очолювані ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 .
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він входив до складу очолюваної ОСОБА_15 організованої групи № 3, який доручав підозрюваному виконання дій, направлених на функціонування організації та усунення перешкод, які виникають у її діяльності.
Зокрема, у ході слідства встановлено, що ОСОБА_15, який обіймав посаду начальника Чернівецької митниці, та діяв на виконання злочинного плану злочинної організації, доручив ОСОБА_7 підшукування виконавців, керівництво його підготовкою та безпосереднім вчиненням побиття журналістів ОСОБА_21 та ОСОБА_20 .
Так, із поданих матеріалів встановлено, що вказаними журналістами висвітлювалася інформація про діяльність Чернівецької митниці та необхідність посилення боротьби з контрабандою, що обурювало ОСОБА_15 та викликало ризик викриття діяльності злочинної організації.
У зв`язку з чим, беручи до уваги відомості із телефонних розмов ОСОБА_15 та ОСОБА_7, вбачається, що йому доручено побиття журналістів з метою примусу їх припинити висвітлювати відомості про діяльність злочинної організації у ЗМІ. Так, дати та зміст телефонних розмов, наданих органом досудового розслідування, у співставленні із встановленими подіями вказують на те, що ОСОБА_7, попередньо залучивши виконавців побиття - ОСОБА_130, ОСОБА_131 та інших невстановлених осіб, 07 березня 2018 року вчинили побиття ОСОБА_21 шляхом нанесення легких тілесних ушкоджень.
У подальшому, 09 березня 2018 року ОСОБА_7 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_15 про виконання домовленості щодо побиття журналіста та вони обговорили окремі обставини побиття ОСОБА_21 07 березня 2018 року.
Того ж дня, 09 березня 2018 року, діючи на виконання вказівок ОСОБА_7, ОСОБА_132 разом з невстановленою особою застосували до ОСОБА_20 фізичне насильство та заподіяли легкі тілесні ушкодження. Відомості про організацію такого побиття саме ОСОБА_7 вбачається із його телефонної розмови 10 березня 2018 року з ОСОБА_15, у якій повідомлено про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_20 .
Зафіксований зміст розмов, дати їх проведення, а також обставини висвітлення журналістами ОСОБА_21 та ОСОБА_20 відомостей про діяльність Чернівецької митниці, у сукупності із встановленими фактами їх побиття, вказують на причетність ОСОБА_7 до зазначених подій та його ймовірну роль організатора групи, який здійснив підшуковування виконавців та організацію нападу.
Окрім цього, наявні відомості про усунення перешкод ОСОБА_7 для здійснення протиправної діяльності злочинної організації, зокрема щодо ухилення від сплати податків. Так, із наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 за дорученнями ОСОБА_15 організував відшукання осіб, які здійснювали діяльність щодо ввезення товарів на митну територію України, з метою застосування до них заходів фізичного та психологічного впливу з тим, щоб змусити їх здійснювати свою діяльність через ОСОБА_11 та за умови надання за це учасникам ЗО неправомірної вигоди.
Зокрема, у ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_7 звітував ОСОБА_15 про здійснення такого впливу на особу за ім`ям « ОСОБА_133 » та пошуки особи на прізвисько « ОСОБА_134 ».
Вказане свідчить про систематичну залученість ОСОБА_7 до діяльності злочинної організації та вчинення дій, спрямованих на усунення перешкод і втілення злочинного плану, зокрема щодо злочинних схем ухилення від сплати митних платежів, шляхом переслідування осіб, які вивозять товар поза належним митним контролем та примусу їх співпрацювати із учасниками злочинної організації.
Таким чином, зазначені вище дії, наявні докази про структуру та ієрархію імовірних співучасників, взаємоузгодженість та взаємозалежність їхніх дій, характер та послідовність, створюють переконання у тому, що такі особи діяли у співучасті у формі злочинної організації, мали спільний умисел, направлений на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а з огляду на зміст та обсяг дій підозрюваного ОСОБА_7 існують достатні підстави вважати, що він виконував роль пособника у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, та організатора у вчиненні злочину, передбаченого ст.345-1 КК України.
16 квітня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 КК України (в редакції до внесення змін Законом №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України (т.2 а.с.106 ).
17 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 14 червня 2024 року та визначено розмір застави в сумі 6 056 000 грн. У разі внесення застави покладено на підозрюванго ОСОБА_7 обов?язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України (т.2 а.с.125-134).
Ухвалою колегії Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року ухвалу слідчого судді від 17 квітня 2024 року залишено без змін (т.2 а.с.135-140).
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч.1-3 ст.184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:
1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
До клопотання додаються:
1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;
3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, слідчий суддя для ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При постановленні ухвали 12 червня 2024 року слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 КК України (у редакції до внесення змін Законом №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч.5 ст 27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України, про продовження існування ризиків, передбчених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, їх наявність виправдовує необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7, наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали від 17 квітня 2024 року про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу. Зокрема, сторона обвинувачення має провести або ж завершити ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а саме: допитати службових осіб Чернівецької митниці ДФС, які безпосередньо проводили розмитнення товарів, які ввозилися ОГ АДРЕСА_2 особи), а також водіїв транспортних засобів, які були задіяні в перевезенні товарів на територію України ОГ №1 та ОГ №2 щодо відомих їм фактів здійснення перевезень, в т.ч. на предмет обізнаності підміни документів, що подавались працівниками митниці, при здійсненні останніми митних формальностей (не допитано більше 56 осіб); у випадку встановлення причетності інших осіб до вчинення інкримінованих підозрюваним кримінальних правопорушень, за необхідності, отримати дозвіл на проведення у них обшуків; у рамках виконання запиту про міжнародно правову допомогу компетентними органами Республіки Німеччина, допитати потерпілих у кримінальному провадженні ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ; провести огляд інформації, яка міститься на мобільному телефоні, вилученому під час обшуку 16 квітня 2024 року у ОСОБА_11 (заплановано провести після 04 червня 2024 року через значне навантаження спеціалістів НАБУ); призначити експертизу щодо вилученого під час обшуку 16 квітня 2024 року у ОСОБА_13 мобільного телефону, який захищений системою логічного захисту, за її результатами провести його огляд; додатково допитати підозрюваних, які на даний час їх не надають, оскільки потребують додаткового часу для формування правової позиції захисту; вирішити питання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваних, які оголошені у міжнародний розшук; за необхідності та з урахуванням отриманих доказів провести одночасні допити між свідками та підозрюваними, а також безпосередньо між підозрюваними; з урахуванням зібраних доказів визначитись з остаточною правовою кваліфікацією дій підозрюваних осіб та повідомити про зміну раніше повідомленої підозри, а також вирішити питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб. З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів та вважає, що доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, є безпідставними.
Доводи сторони захисту про відсутність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення колегією суддів не оцінюється, враховуючи позицію сторони захисту та відсутність такої підстави в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно із п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання.
Витяги з медичних карток ОСОБА_7, посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання та інших документів свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_7 має певні захворювання та протягом 2022-2023 років проходив лікування (т.6 а.с.40-56). Будь-яких відомостей про те, що захворювання, які наявні у ОСОБА_7, унеможливлюють його подальше тримання під вартою, або підозрюваному відмовлено у праві на отримання необхідної медичної допомоги поза межами установи слідчого ізолятора, матеріали справи не містять. Посилання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на те, що подальше перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора унеможливлює проведення необхідного йому лікування, яке рекомендовано провідними лікарями-фахівцями, не знайшло свого підтвердження.
Тому, колегія суддів вважає, що наявні обставини, зазначені у ч.3 ст.199 КПК України, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м?якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином забезпечить проведення процесуальних дій і виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, та слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав згідно з вимогами ст.199 КПК України для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .
Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини справи, зокрема, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, два з яких є особливо тяжкими злочинами, відповідальність за вчинення одного з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до чотирнадцяти років; характеризуючі дані підозрюваного; майновий стан, наявність рухомого та нерухомого майна; наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон та можливість залишити територію України з врахуванням обставин вчинених злочинів; враховуючи обставини злочинної діяльності, яка проводилася тривалий час за участі посадових осіб Чернівецької митниці, що свідчить про можливість впливу на посадових осіб Державної прикордонної служби з метою його безперешкодного пропуску до Румунії або на інших пунктах пропуску державного кордону; суворість можливого покарання та пов`язаних із цим негативних наслідків; пред`явлення ОСОБА_7 підозри у вчиненні особливо тяжких злочинів та участі в злочинній організації, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави у розмірі 6 056 000 грн. Тому, доводи сторони захисту про непомірний визначений слідчим суддею розмір застави для підозрюваного ОСОБА_7 колегія суддів вважає необґрунтованими. Такий розмір застави пропорційно і розумно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе запобігти ризикам кримінального провадження, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний боявся б втратити у разі невиконання покладених на нього процесуальних обов?язків. Також судом враховуються положення діючого законодавства, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншими фізичними чи юридичними особами.
Інших доводів, які б безумовно свідчили про існування підстав для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, апеляційна скарга сторони захисту не містить.
Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182, 194, 309, 310, 370, 372, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2024 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4