- Головуюча суддя (ККС ВС): Антонюк Н.О.
Окрема думка
справа № 761/32259/16-к
провадження № 51-7781км23
У цьому провадженні суд касаційної інстанції вирок Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 скасував, а кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні ним злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, закрив.
Мотиви колегії суддів зводяться до відсутності у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
На мою думку, у діях ОСОБА_1 був склад інкримінованого злочину, а саме кримінально караними є скасування рейсу ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» (далі - УСА) до Ірану 17.11.2014 року.
Головні питання, на які слід дати відповідь у цьому провадженні такі: скільки разів мали право літати УСА до Ірану, чим це було встановлено, чи правомірною була відмова у наданні дозволу на здійснення польоту 17.11.2014 року.
Коротка і спрощена хронологія щодо міждержавних домовленостей між Україною і Іраном така:
09.07.1993 р. - міжурядова угода, за якою перельоти здійснює одна компанія чотири рази на тиждень;
03.07.2001 року - Меморандум із визначенням єдиного перевізника - УСА;
2013 р. - домовленості між державами про збільшення кількості перевізників від України до двох, кількість рейсів - 4.
Останні домовленості мали бути підписані МЗС та КМУ, чого зроблено не було.
Комісія при Мінінфраструктури з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній (далі - Комісія) своїми рішеннями визначила, що з українського боку перельоти в Іран можуть здійснювати МАУ - тричі, УСА - двічі.
Далі ОСОБА_1 забезпечив фактично можливість здійснення перельотів МАУ тричі, а УСА - 1 раз. Інший рейс УСА щоразу просило як додатковий.
Саме додатковий рейс 17.11.2014 року й не відбувся через відсутність погодження ДАС.
На моє переконання, оскільки домовленості від 2013 року між Україною і Іраном не були підписані МЗС і КМУ, то не може йтися про обов`язковість їхнього виконання. Фактично мають виконуватись домовленості, які були досягнуті між державами раніше. А згідно з ними перельоти в Іран могла здійснювати лише одна компанія - УСА чотири рази на тиждень.
Відповідно УСА мала право на два, а не один регулярний рейс.
Тим паче, що ОСОБА_1 вважав, що Мінінфраструктури й Комісія взагалі не мають повноважень на надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній. Тож якщо він був переконаний, що прийняття таких рішень - виключна компетенція ДАС, керівником якої він був, то ж він самостійно в межах своєї компетенції міг ухвалити рішення щодо компаній, які здійснюють перельоти до Ірану та кількості відповідних рейсів.
Він цього не зробив. Самостійне рішення не прийняв, натомість не дозволив УСА здійснити другий рейс, на який, на моє переконання, вони мали право.
ВАКС наводить у вироку переписку з приводу перельотів до Ірану між МАУ, ДАС і іранською авіаційною владою, зміст переговорів ОСОБА_1 із працівниками МАУ. Зі змісту цієї інформації чітко слідує, що ОСОБА_1 знав про ситуацію з перельотами в Іран і тим, які компанії і скільки разів можуть здійснювати польоти.
Вважаю, що позиція сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 безпідставно надав перевагу МАУ, фактично перевівши «в ручне керування» погодження УСА рейсів у Іран з регулярного на додатковий один раз на тиждень є доведеним.
До того ж я вважаю, що ОСОБА_1 не міг просто припинити виконувати накази Міністерства, яке приймало рішення, що входили до компетенції ДАС раптово. Мала бути забезпечена наступність ухвалення рішень. Навіть якщо міністерство не мало повноважень на прийняття рішень, то тоді ДАС в особі її керівника ОСОБА_1 мала взяти на себе прийняття таких рішень, а не створити вакуум у правовому регулюванні повітряних перельотів з тим, що рішення міністерства не виконуються, бо це компетенція ДАС, в той же час ДАС рішень своїх не приймає.
З огляду на викладене, я не вважаю, що провадження слід було закривати.
Суддя
ОСОБА_6