- Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.
Справа № 991/5728/24
Провадження 1-кс/991/5762/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
09 липня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
детектива ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
захисника - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про скасування арешту з майна, яке належить ОСОБА_5, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001101 від 09.06.2015,
ВСТАНОВИВ:
03.07.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання та на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У своєму клопотанні прокурор просить скасувати арешт з грошових коштів підозрюваного ОСОБА_5, а саме 286 400 (двісті вісімдесят шість тисяч чотириста) доларів США, 2 400 (дві тисячі чотириста) євро та 659 300 гривень (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста) гривень, які були вилучені при проведенні обшуку за місцем його проживання.
Прокурор вказує, що кримінальне провадження здійснюється за підозрою колишнього Міністра Аграрної політики України ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб коштами Аграрного фонду України у сумі 539 385 000 грн.
На підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2014 за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, було проведено обшук та відшукано зазначені вище кошти.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.10.2023 у справі №991/8995/23 на вказані кошти накладено арешт з метою збереження речових коштів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.
Прокурор стверджує про наявність у нього права звернення із скасуванням арешту у порядку ст. 174 КПК України, з огляду на закріплену засаду змагальності сторін.
При цьому, прокурор посилається на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф проти України. Такі обставини очевидно, на переконання прокурора, потребують використання фінансових ресурсів, до переліку яких належать і арештовані у цьому кримінальному провадженні кошти, оскільки такі заходи необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Прокурор вказує, що підозрюваний звернувся до сторони обвинувачення із заявою про скасування арешту із коштів та подальшою передачею їх органом досудового розслідування на потреби Збройних сил України, а тому враховуючи добровільність ініціативи підозрюваного ОСОБА_5 щодо передачі коштів без їх подальшої компенсації (у випадку винесення виправдувального вироку), прокурор вважає, що буде досягнута кінцева мета конфіскації - перехід у власність військових формувань, які фінансується за кошти держави. Тому, скасування арешту не вплине на дієвість кримінального провадження.
До того ж, прокурор зазначає, що вилучені у підозрюваного ОСОБА_5 кошти двічі оглянуті органом досудового розслідування зі складанням відповідних протоколів огляду, що самі по собі є самостійними джерелами доказів. Вилучені стороною обвинувачення кошти не містять на собі слідів кримінального правопорушення, а тому відсутність можливості їх огляду під час судового провадження не вплине на повноту судового розгляду чи на дієвість кримінального провадження.
Відтак, передача грошових коштів на потреби Збройних сил України в період гострої потреби воєнного стану не вплине і на можливість доказування у кримінальному провадженні. За таких обставин, потреба у накладенні арешту на майно як заходу забезпечення кримінального провадження на теперішній час відпала.
Прокурор наполягає на важливості грошових коштів для забезпечення потреб в комплектації ЗС України необхідними технічними засобами, у тому числі й автомобілями. Відтак, використання всіх можливих ресурсів, до яких можна віднести кошти громадян, є одним із заходів для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки.
Прокурор просить врахувати, що до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надходять звернення від військових частин, що входять до структури Збройних сил України, та забезпечують національний спротив про сприяння в матеріальному забезпеченні їх потреб, в т.ч. шляхом сприяння передачі коштів, що належать підозрюваним, обвинуваченим і на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Такі звернення надходили в т.ч від військових частин НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2), НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3»), НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4), що виконують бойові завдання безпосередньо на лінії бойових зіткнень.
Із посиланням на ч. 1 ст. 534 КПК України, вважає, що на орган досудового розслідування може бути покладено обов`язок перерахувати кошти вилучені у підозрюваного ОСОБА_5 грошові кошти на потреби військових частин НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які входять до структури Збройних сил України.
2.Позиції учасників у судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання, зауважив, що потреба у подальшому арешті відпала, а зобов`язання перерахувати кошти саме органом досудового розслідування, у володінні якого наразі перебувають кошти, пришвидшить їх передачу до необхідних військових частин.
Підозрюваний ОСОБА_5, який брав участь у режимі відеоконференції, підтримав позицію прокурора та підтвердив згоду на передачу коштів. Аналогічно його захисник ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання та погодився з необхідністю передачі коштів на потреби ЗСУ.
3.Оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Ініціатором поданого клопотання є прокурор, який не передбачений у переліку осіб, визначених ст. 174 КПК України, які можуть звертатися із проханням про скасування арешту. Однак, слідчий суддя бере до уваги засаду кримінального провадження змагальності, закріплена ст. 22 КПК, яка передбачає рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
До того ж, слід зауважити, що питання про застосування заходів забезпечення, до яких належить і арешт майна, ініціюються стороною обвинувачення, а тому слідчий суддя вважає цілком логічним видається, що питання про їх скасування чи зміну може бути поставлено також представниками органу досудового розслідування або прокуратури.
Крім цього, слідчий суддя бере до уваги, що прохання про скасування арешту з метою передачі на потреби ЗСУ висловлено підозрюваним ОСОБА_7, що підтверджується листом останнього до 20.06.2024 та підтверджено у судовому засіданні, а тому слідчий суддя вважає за можливе розглядати клопотання подане прокурором.
У клопотанні та у судовому засіданні прокурор зазначає про те, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба, а тому з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише вказаної підстави для скасування арешту.
Так, з матеріалів долучених до клопотання встановлено, що ухвалою слідчого суддів Вищого антикорупційного суду від 20.10.2023 (справа №991/8995/23, провадження 1-кс/991/9068/23) було накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, а саме на грошові кошти у сумі 286 400 (двісті вісімдесят шість тисяч чотириста) доларів США, 2 400 (дві тисячі чотириста) ЄВРО та 659 300 гривень (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста) гривень, вилучені 21.03.2014 при проведенні обшуку за місцем мешкання його проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Метою накладення арешту було забезпечення речових доказів, оскільки відповідні кошти були визнані речовими доказами постановою детектива від 18.04.2014, а з урахуванням обставин щодо заволодіння бюджетними коштами при проведенні закупівлі цукру, слідчий суддя погодився, що відшукані кошти за місцем проживання підозрюваного можуть бути об`єктом кримінально протиправних дій, або набутими кримінально протиправним шляхом.
Також відповідно до змісту ухвали, арешт був накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке передбачено у санкції інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Оцінюючи доводи прокурора про відсутність подальшої потреби у застосуванні арешту із вказаними цілями, слідчий суддя виходить з таких міркувань.
Відповідно до положень ч. 2, 9 ст. 100 КПК речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, мають бути оглянуті, сфотографовані та докладно описані в протоколі огляду. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Порядок дослідження речових доказів регламентований ст. 357 КПК та передбачає огляд їх судом на стадії судового провадження, а також для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням.
Однак, відповідно до позиції прокурора та долученого протоколи огляду від 18.04.2014, від 05.10.2023, відповідні грошові кошти, вилучені під час обшуку у помешканні ОСОБА_5, були оглянуті та описані, а прокурором зазначено, що вони не містять на собі слідів кримінального правопорушення, тому відсутність можливості їх огляду на стадії судового розгляду не вплине на дієвість кримінального провадження.
За таких обставин, протокол огляду речей відображає основні відомості про кошти (їх перерахунок) та може стати предметом безпосереднього дослідження та оцінки судом під час змагального судового процесу, за участі сторін кримінального провадження, незалежно від можливості дослідження самих речових доказів. У цьому контексті, слідчий суддя враховує засаду диспозитивності, якою передбачається, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
Позиція прокурора щодо відсутності потреби у безпосередньому дослідженні грошових коштів на стадії судового провадження є проявом його самостійності та реалізацією покладеного на нього обов`язку доказування у формі, обраній ним.
У зв`язку з чим, слідчий суддя у випадку задоволення клопотання про скасування арешту із грошових коштів залишиться можливість дослідження відомостей, похідних від такого майна (протоколи огляду), які є достатніми для цілей кримінального провадження.
Отже, слідчим суддею не встановлено обставин, які б виправдовували необхідність збереження арешту, накладеного на вилучене майно, з підстав його віднесення до речових доказів.
Окрім цього, накладення арешту на вказані грошові кошти обумовлювалося можливістю застосування передбаченого санкцією інкримінованого ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Тому для збереження таких коштів, у випадку винесення відносно підозрюваного обвинувального акту, застосовано обмеження у виді користування та розпорядження коштів.
Обгрунтованим видається позиція прокурора та підозрюваного щодо того, що передача на даному етапі досудового розслідування коштів на потреби ЗСУ задля забезпечення та комплектування військових частин, які здійснюють захист національної безпеки, втілює кінцеву мету імовірного покарання - перехід майна (коштів) у власність військових формувань, які фінансуються за рахунок держави.
Тим більше, слідчий суддя враховує, що якщо за результатами судового розгляду кримінального провадження судом не буде ухвалено обвинувального вироку та застосовано конфіскації майна, то підозрюваний матиме можливість скористатись компенсаційними правовими механізмами, які передбачають повне відшкодування вартості вилученого в умовах воєнного стану відповідно до закону майна (ч. 6 ст. 17 Закону України «Про оборону України»).
Однак, слідчий суддя враховує позицію підозрюваного, що у випадку винесення виправдувального вироку або незастосування конфіскації майна, він не висуватиме вимоги компенсації таких коштів.
Слідчий суддя приймає до уваги позиції сторін кримінального провадження, зокрема твердження прокурора про відсутність будь-яких ризиків дієвості кримінального провадження, а також ініціативу підозрюваного розпорядитися своїми власними коштами на потреби Збройних сил України задля забезпечення потреб держави в умовах воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
На переконання слідчого судді, цілком виправданим видається твердження сторін, що використання всіх майнових ресурсів, до переліку яких належать, зокрема, арештоване у цьому кримінальному провадженні майно, є одним із заходів для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що переслідувана сторонами ціль -надання допомоги Збройним силам України задля утвердження національної безпеки є цілком виправданою та пропорційною, а тому обумовлює необхідність задоволення клопотання про скасування арешту, накладеного на вилучене під час кримінального провадження майно.
Однак, прохання прокурора щодо зобов`язання детективів НАБУ перерахувати арештовані грошові кошти ( 286 400 доларів США, 2 400 євро, 659 300 грн) на потреби Збройних сил України, а саме на потреби військових частин НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 в рівних частках (долях) за відповідними реквізитами не підлягає задоволенню.
Так, слідчий суддя звертає увагу, що статтею 174 КПК не передбачено спосіб виконання ухвали про скасування арешту у виді надання зобов`язання чи розпорядження службовим особам здійснити дії щодо передачі або розпорядження таким майном.
Натомість, п.4 ч.1 ст. 169 КПК України передбачено, у разі скасування арешту майно повертається особі, у якої воно було вилучено.
Відтак, положення КПК України встановлюють, що у разі скасування арешту майно має підлягати поверненню його власнику, а зобов`язання зберігача майна повернути його конкретній особі, особливо у випадку повернення не власнику майна, виходить за межі повноважень слідчого судді, що узгоджується із позицією Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 990SCGC/2/24, провадження № 11-14сап24.
Покликання прокурора на те, що повернення майна власнику - підозрюваному ОСОБА_5 потребуватиме тривалого часу, що в обставинах збройної агресії може негативно вплинути на спроможність військових частин здійснювати оборону держави, слідчий суддя вважає перебільшеними.
Слідчий суддя зауважує, що стаття 319 ЦК України передбачає права власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Враховуючи однозначну та тверду позицію підозрюваного ОСОБА_7, яка висловлена в його письмовому зверненні до прокурора та заявлена у судовому засіданні, щодо готовності та бажання передати зазначені кошти на потреби Збройних сил України, слідчий суддя вважає, що ймовірні часові затримки перерахування коштів можуть бути усунуті активними діями та сприянням сторін кримінального провадження.
Будь-яких вагомих обставин неможливості реалізації права розпоряджатися майном у зазначений соціально важливий спосіб самостійно підозрюваним не наведено, а тому слідчий суддя вважає, що бажання допомогти Збройним силам України у період воєнного стану та боротьби за незалежність держави, шляхом перерахування коштів на потреби військових частин, може бути втілено ним самостійно.
З огляду на викладене та керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про скасування арешту з майна, яке належить ОСОБА_5, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001101 від 09.06.2015, - задовольнити частково.
2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.10.2023 (справа №991/8995/23, провадження №1-кс/991/9068/23) на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме: 286 400 (двісті вісімдесят шість тисяч чотириста) доларів США, 2 400 (дві тисячі чотириста) євро та 659 300 гривень (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста) гривень, вилучені 21.03.2014 при проведенні обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
3.В іншій частині клопотання - відмовити.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1