- Головуючий суддя (ВАКС) : Олійник О.В.
Справа № 991/5761/24
Провадження № 1-кп/991/76/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
11 липня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,
їх захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001896 від 03.08.2018, за обвинуваченням:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цекинівка Ямпільського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Черемушки Можгінського району Удмуртської Республіки російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001896 від 03.08.2018, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 11.07.2024 захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору.
Обґрунтування поданого клопотання
Суть доводів сторони захисту про невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а саме п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, та наявність підстав для його повернення прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України зводиться до такого.
1. Зі змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення вбачається, що, за версією сторони обвинувачення, інкриміноване ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, останні вчинили у співучасті та за пособництва інших осіб, анкетні дані яких зазначені в обвинувальному акті.
Однак, таким особам не висунуто обвинувачення у кримінальному провадженні, відповідно вони не набули статусу обвинувачених.
На переконання захисника, за таких обставин:
1) сторона обвинувачення порушила презумпцію невинуватості вказаних осіб, які не мають можливості реалізувати своє право на захист, зокрема брати участь в розгляді кримінального провадження;
2) сторона захисту позбавлена можливості спростувати версію сторони обвинувачення щодо злочинних намірів та діяльності осіб, які не є обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні;
3) у разі призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта будуть порушені вимоги ст. 337 КПК України, яка передбачає, що такий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
2. У формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 зазначено мету вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яка не охоплюється суб`єктивною стороною його складу.
Захисник вважає вказані недоліки суттєвими та такими, що перешкоджають призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання та просив суд повернути обвинувальний акт прокурору.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_5, просили суд задовольнити клопотання.
Захисник ОСОБА_6 додатково зазначила, що в межах кримінального провадження № 42018000000001896 від 03.08.2018 її підзахисному інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме розтрати чужого майна, вчиненої в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Однак у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_4 діяв з метою одержання неправомірної вигоди, що вказує на ймовірну наявність у його діях складу іншого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.
Разом з тим вказала на те, що формулювання обвинувачення дублює фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що суперечить кримінальному процесуальному законодавству.
Формулювання обвинувачення не містить відомостей, які б вказували на наявність в діях її клієнта складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Таке формулювання обвинувачення є нечітким, незрозумілим, суперечить фактичним обставинам кримінального правопорушення, що позбавляє можливості встановити обсяг висунутого обвинувачення, визначити межі судового розгляду та побудувати тактику захисту.
На переконання захисника, вказані обставини також свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Водночас реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК України, оскільки розділ І «Проведені під час досудового розслідування процесуальні дії» у п. 70, 71, 72, 73, 83, 84, 107, 108, 109, 222, 223, 224, 225, 226, 232, 327, 329 містить відомості, які не є процесуальними діями.
Однак захисник ОСОБА_6 вважає, що вказані недоліки обвинувального акта можуть бути усунуті прокурором в порядку ст. 338 КПК України, шляхом зміни обвинувачення в суді, а не застосування процедури повернення обвинувального акта прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. Тому, з метою дотримання розумних строків здійснення кримінального провадження, не звернулась до суду із відповідним клопотанням.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання захисника. Вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, та відсутні підстави для його повернення.
Зазначення в обвинувальному акті анкетних даних щодо інших осіб не свідчить про порушення презумпції невинуватості. Такі особи згадуються виключно в контексті фактичних обставин подій, без констатації їх винуватості у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Вказівка в обвинувальному акті на таку додаткову мету вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення як догодити керівництву та з кар`єристських спонукань не суперечить конструкції ст. 191 КК України.
Питання кваліфікації, встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діях особи, у тому числі мети його вчинення, суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Зазначена в обвинувальному акті неправомірна вигода, з метою отримання якої, за версією сторони обвинувачення, діяв ОСОБА_4, є складовою зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що в свою чергу є складовою вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Стороною обвинувачення не інкриміновано ОСОБА_4 вчинення іншого кримінального правопорушення, окрім розтрати чужого майна, вчиненої в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
З огляду на викладене прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання захисника.
Мотиви та висновки суду
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Стаття 291 КПК України містить вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта.
Так, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто суд має право, а не обов`язок прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к.
Щодо відповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018 вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України
Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Тобто кримінальне процесуальне законодавство вимагає зазначення в обвинувальному акті зокрема трьох складових щодо висунутого обвинувачення, а саме: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули обвинувачення); 2) правової кваліфікації (формули обвинувачення); 3) формулювання обвинувачення.
Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) є правовою моделлю кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Вказане твердження узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.11.2016 (№ 5-328кс16).
Аналіз положень п. 13 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 110, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України дає підстави стверджувати, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті та формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора.
Водночас саме прокурор уповноважений затверджувати чи відмовляти в затвердженні обвинувального акта, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта, самостійно складати обвинувальний акт, звертатись з ним до суду та надалі підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати останнє або висувати додаткове обвинувачення в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (ч. 4 ст. 22, п. 13, 14, 15 ч. 2 ст. 36 КПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, положення Кримінального процесуального кодексу України не наділяють суд повноваженнями до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію інкримінованого кожному із обвинувачених кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Можливі недоліки, суперечності фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації останнього та формулювання обвинувачення порушить загальні засади кримінального провадження, зокрема диспозитивність, змагальність та може розцінюватись як втручання суду в формулювання висунутого обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду.
Суд вважає, що зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини у своїй сукупності дають уявлення щодо обставин кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Сформульоване обвинувачення в достатній мірі інформує обвинувачених як про підстави обвинувачення, так і про його характер.
Підготовче судове засідання в судовому провадженні є самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якої є визначення судом можливості на законних підставах призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
У підготовчому судовому засіданні суд не надає оцінки обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а лише вирішує питання чи обвинувальний акт відповідає вичерпним вимогам Кримінального процесуального кодексу України та чи не містить він недоліків, які б перешкоджали призначенню на його підставі судового розгляду.
Питання встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діянні особи, вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Зазначення в обвинувальному акті таких факультативних ознак суб`єктивної сторони як мета та мотив вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення (догодити керівництву та з кар`єристських спонукань), є правомірним, оскільки мотив і мета є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно статті 91 КПК України. Якщо мотив, мета не мають значення для кваліфікації злочину, вони можуть мати значення для індивідуалізації покарання.
Сторона захисту не позбавлена можливості під час судового розгляду спростовувати позицію прокурора та доводити перед судом відсутність у діянні обвинувачених складу інкримінованого їм кримінального правопорушення, неправильну кваліфікацію останнього тощо. Водночас прокурор має право в порядку ст. 338 КПК України змінити обвинувачення в суді.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018 відповідає вимогам, передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Щодо доводів сторони захисту про порушення презумпції невинуватості, у зв`язку із зазначенням в обвинувальному акті анкетних даних осіб, яким не висунуте обвинувачення у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018
Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України презумпція невинуватості - це правовий принцип, за яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, висунуто лише ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Такий акт не містить тверджень про вчинення цього кримінального правопорушення іншими особами та винуватість останніх.
Суд погоджується із прокурором, щозазначення в обвинувальному акті анкетних даних таких осіб, а саме прізвищ, імен та по батькові, має значення для сторони обвинувачення в контексті вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінально караного діяння за певних обставин, які вона вважає встановленими та на виконання вимоги, передбаченої п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зазначила в обвинувальному акті. Вказане не свідчить про висунення обвинувачення іншим особам, не є твердженням про їх винуватість, а тому не є порушенням презумпції невинуватості та не обмежує сторону захисту в реалізації права спростовувати висунуте обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Разом з тим суд зауважує, що Кримінальний процесуальний кодекс України не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення щодо іншої особи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.02.2016 у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14) зазначив, що обставини, встановлені у провадженні, у якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження.
Тому можливе рішення по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не може порушити права та свободи інших осіб, яким не пред`явлено обвинувачення в межах кримінального провадження № 42018000000001896 від 03.08.2018.
Щодо недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018
Аналіз положень ст. 109, 291 КПК України дає підстави стверджувати, що реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акта та не є його частиною чи складовою.
Водночас, з огляду на зміст п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд має встановити невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України саме обвинувального акта як процесуального документа, яким висувається обвинувачення.
Зважаючи на те, що кримінальне процесуальне законодавство не визначає наявність недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування як підставу для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акта прокурора, суд відхиляє доводи сторони захисту в цій частині.
Щодо відповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018 вимогам кримінального процесуального законодавства
Судом встановлено, що 04.07.2024 детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 склав, а прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018000000001896 від 03.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Обвинувальний акт містить всі структурні елементи, визначені ст. 291 КПК України, та до нього долучені передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України додатки, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування; розписки про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Суд не вбачає наявності в обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають призначити на його підставі судовий розгляд.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для повернення обвинувального акта прокурору, а тому слід відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 .
Керуючись ст. 110, 291, 314, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001896 від 03.08.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1