- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 344/2364/19
Провадження №11-кп/991/70/24
Головуючий колегії суддів ВАКС: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого:
ОСОБА_7, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Григорів Рогатинського району Івано-Франківської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебуває апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 13.03.2024 у кримінальному провадженні №42018000000001520. Даним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді, прокурора та адвоката на строк три роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Крім того, вироком від 13.03.2024, до набрання ним законної сили, до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
29.05.2024 до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, яке обґрунтовано наступним: 1) обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду продемонстрував бездоганну процесуальну поведінку; 2) під час судового провадження обвинувачений надавав вичерпні показання, щиро розкаявся у вчиненому ним діянні; 3) стан здоров`я обвинуваченого характеризується як незадовільний; 4) на утриманні обвинуваченого перебуває хвора мати похилого віку; 5) ОСОБА_7 позитивно характеризується, зокрема як учасник бойових дій, що брав активну участь у захисті України від збройної агресії рф, добровільно передав транспортний засіб на потреби ЗСУ.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні з підстав, викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_7 також підтримав клопотання свого захисника, яке прохав задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що даний запобіжний захід застосований судом першої інстанції з метою забезпечення виконання призначеного оскаржуваним вироком покарання. Зазначив, що питання зміни запобіжного заходу обвинуваченому із тримання під вартою на особисте зобов`язання вже вирішувалось суддею- доповідачем на стадії підготовки до апеляційного розгляду, про що 25.04.2024 постановлено ухвалу. Наразі обставини, встановлені цією ухвалою, не змінились.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, обговоривши наведені в клопотанні захисника доводи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 3 ст.201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання. До клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження (ст. 131 КПК).
Суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (ст. 374 КПК).
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після засудження особи компетентним судом, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, суттєво відрізняється від тримання особи під вартою на стадії досудового розслідування у розумінні п.п. (а) та (с) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так за пунктом (а) для визнання затримання законним вимагається лише наявність законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, на відміну від пункту (с), за яким на стадії досудового розслідування існує необхідність доведення стороною обвинувачення наявності розумної підозри та ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи, здійснення періодичного судового контролю тощо.
В той же час, обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 (a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (Ruslan Yakovenko v. Ukraine, no. 5425/11, § 46, ECHR 2015).
Як вже зазначала колегія суддів, вироком Вищого антикорупційного суду від 13.03.2024, крім іншого, вирішено питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, а саме застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосований не з метою досягнення дієвості кримінального провадження чи забезпечення належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування або судового провадження, а скерований на виконання обвинувального вироку в частині покарання у вигляді позбавлення волі. Відтак тримання ОСОБА_7 під вартою на етапі апеляційного розгляду не підпадає під дію гарантій, передбачених п.(с) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а є обґрунтованим саме в розумінні п.(а) ч.1 ст.5 Конвенції, для забезпечення дієвості кримінального провадження як гарантія виконання покарання, призначеного судом, та є законним після ухвалення судом першої інстанції відповідного обвинувального вироку.
В цій частині колегія суддів погоджується з висновками, наведеними в ухвалі судді-доповідача у даному провадженні від 25.04.2024.
Водночас надані захисником медичні документи про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7, хоча і свідчать про наявність у обвинуваченого низки захворювань, але не містять беззаперечних доказів неможливості перебування останнього під вартою чи про наявну очевидну загрозу його життю та здоров`ю внаслідок перебування в умовах СІЗО.
Враховуючи мету обраного запобіжного заходу (законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом), оцінка доводів щодо стану здоров`я обвинуваченого, як підстави для вирішення питання про неможливість його перебування на час апеляційного розгляду в умовах позбавлення волі, на переконання колегії суддів, має вирішуватись, принаймні, релевантно до порядку реалізації положень ст.84 КК України.
Посилання захисника на належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, надання ним правдивих показань, негативне ставлення до вчиненого ним діяння, участь у захисті території України від збройної агресії рф, наявність статусу учасника бойових дій, а також добровільну передачу обвинуваченим транспортного засобу на потреби ЗСУ, безумовно, є обставинами, які позитивно характеризують особу обвинуваченого. Втім такі факти не впливають на наявність правових підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення можливого виконання покарання у випадку набрання чинності обвинувальним вироком, але можуть мати значення при оцінці судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги по суті.
Інших доводів, які б вказували на виключність обставин неможливості тримання ОСОБА_7 під вартою, стороною захисту не наведено.
Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою після ухвалення Вищим антикорупційним судом щодо нього обвинувального вироку із призначенням покарання у вигляді реального строку позбавлення волі до набрання цим вироком законної сили відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства. Отже підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну застосованого оскаржуваним вироком до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 201, 401, 418 КПК України, суддя-доповідач
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4