- Головуючий суддя (ККС ВС) : Лобойко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 991/5480/24
Провадження № 51-3554ск24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисниці ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
ВСТАНОВИВ:
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду 04 липня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 про скасування арешту в кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24 квітня 2023 року.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисниця звернулась з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Суддя-доповідач 10 липня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, мотивувавши відмову тим, що таке рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі захисниця, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилається на істотне порушення цим судом вимог кримінального процесуального закону, а також на практику Верховного Суду, а саме на окрему думку у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2024 року (справа № 712/191/23).
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Суддя-доповідач апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала слідчого судді від 04 липня 2024 року про відмову в задоволенні клопотанні про скасування арешту майна оскарженню не підлягає, та відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою.
Суд вважає, що таке рішення ґрунтується на приписах ст. 309 та ч. 4 ст. 399 КПК.
У ст. 309 КПК міститься вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування. Однак ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна в цьому переліку відсутня, а тому вона не може бути предметом апеляційного оскарження.
Доводи касаційної скарги захисниці щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які вона обґрунтовує недотриманням апеляційним судом загальних засад кримінального провадження, є непереконливими.
Загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, застосовуються коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження (ч. 6 ст. 9 КПК).
Однак у цьому випадку перед апеляційним судом не поставали питання, які б не були врегульовані кримінальним процесуальним законом та потребували застосування ч. 1 ст. 7 КПК. Тому немає підстав вважати, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не дотримався загальних засад кримінального провадження щодо забезпечення права особи на оскарження процесуальних рішень.
На обґрунтування своїх доводів на користь обов`язкового апеляційного перегляду ухвали слідчого судді скаржниця посилається на окрему думку суддів до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2024 року (справа № 712/191/23).
У окремій думці зазначено, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або про відмову в арешті майна, тому положення п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК у їх взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому, а й ухвали слідчого судді про скасування або про відмову в скасуванні арешту майна. Однак зазначена думка суддів не має значення висновку щодо застосування норм права, про який йдеться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки такий висновок підлягає врахуванню іншими судами лише в тому разі, якщо він викладений у постанові Верховного Суду.
Крім того, у прохальній частині касаційної скарги захисниця просить передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, однак така вимога є передчасною, оскільки суд касаційної інстанції не знайшов підстав для відкриття касаційного провадження за цією скаргою.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисниці.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисниці ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3