- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/4139/24
Провадження № 1-кп/991/51/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
17 липня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6,
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
представника заявників ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_14 про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000280 від 26.09.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мостиська Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Дрогобич Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Гибалівка Шаргородського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Тальянки Тальнівського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 16.05.2024 призначено відкрите підготовче судове засідання.
12.07.2024 до суду від представника ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_14 надійшло клопотання, у якому він просить:
- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023 у справі № 991/573/23 на: 44/100 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:06:005:0302 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2241591246101, номер запису про обтяження 49143208); 44/100 частку житлового будинку АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2241576046101, номер запису про обтяження 49143800);
- скасувати попередній арешт, накладений у порядку ч. 9 ст. 170 КПК України Національним антикорупційним бюро України на вказане нерухоме майно.
Обґрунтування клопотання
Адвокат ОСОБА_14 мотивував подане клопотання тим, що ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_7 із 21.05.2021 були співвласниками житлового будинку АДРЕСА_11, та земельної ділянки під ним з кадастровим номером 4610137500:06:005:0302. Розміри часток вказаних осіб у цьому майні становили: 22/100, 22/100, 12/100, 44/100 відповідно.
Метою купівлі нерухомості було здійснення реконструкції будинку в таунхауси, для подальшого продажу та проживання.
На початку 2022 року ОСОБА_7 перестав виходити на зв`язок із заявниками.
Надалі останнім стало відомо, що він є підозрюваним у кримінальному провадженні та слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 01.02.2023 у справі № 991/573/23 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання наклав арешт на належне ОСОБА_7 майно, зокрема на 44/100 частку вказаних житлового будинку та земельної ділянки.
Разом з тим на означене майно із цією ж метою накладено попередній арешт в порядку ч. 9 ст. 170 КПК України.
Усвідомлюючи неможливість вчинення зокрема таких дій як узгодження проекту реконструкції, подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації тощо, заявники звернулись до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою про припинення права ОСОБА_7 на частку у спільному майні в порядку ст. 365 ЦК України.
Під час розгляду цивільної справи було здійснено оцінку нерухомого майна, відповідно до якої дійсною ринковою вартістю належної ОСОБА_7 44/100 частки житлового будинку та земельної ділянки є 187 055,42 грн, виконано рецензію звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, отримано технічний висновок за результатами обстеження несучих конструкцій будинку, відповідно до якого останній перебуває в нежитловому стані, є ветхим і зношеним. На підставі експертного висновку від 12.09.2023 встановлено, що відсутня технічна можливість поділу будинку на два самостійні без проведення будівельних робіт.
На виконання вимог ст. 365 ЦК України заявники внесли на депозитний рахунок суду вартість належної ОСОБА_7 частки, а саме 187 055,42 грн.
За результатами розгляду справи суд ухвалив рішення про припинення права ОСОБА_7 на частку у спільному майні та визнання за заявниками права власності на раніше належну йому 44/100 частку житлового будинку та земельної ділянки, а саме: за ОСОБА_15 - 15/100, за ОСОБА_16 - 15/100, за ОСОБА_17 - 14/100.
На підставі рішення суду, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, заявники звернулись до органів державної реєстрації речових прав і зареєстрували за собою право власності на відповідні частки у спільному майні.
Представник вважає, що арешт на майно накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Так, під час вирішення питання про арешт слідчий суддя не врахував наслідки такого заходу забезпечення для інших співвласників майна. Заявники більш ніж півтора роки позбавлені можливості реалізовувати своє право власності у повній мірі. Вказані обставини свідчать про необґрунтованість накладення арешту.
На переконання представника, наразі відпала потреба в арешті майна, оскільки:
- на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова припинено право ОСОБА_7 на частку у спільному майні, а власниками раніше належної йому 44/100 частки житлового будинку та земельної ділянки є заявники. Таке рішення ухвалене іменем України, є обов`язковим до виконання, у тому числі для учасників цього кримінального провадження та має бути враховано Вищим антикорупційним судом під час вирішення клопотання про скасування арешту майна. Рішення суду не може бути поставлене під сумнів, оскільки це порушуватиме принцип юридичної визначеності;
- наявність арешту на вже належній заявникам 44/100 частці будинку та земельної ділянки порушує їх право на мирне володіння майном;
- заявники фактично реалізували своє переважне право на викуп частки співвласника згідно ст. 362, 365 ЦК України та зробили це з урахуванням Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340;
- сторона обвинувачення не позбавлена можливості звернутись до суду із клопотанням про накладення арешту на кошти, які перебувають на депозитному рахунку Шевченківського районного суду м. Львова, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У разі, якщо суд визнає ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначить йому додаткове покарання у виді конфіскації майна, то таке рішення суду може бути реалізоване шляхом конфіскації коштів, які перебувають на депозитному рахунку Шевченківського районного суду м. Львова та є еквівалентом ринкової вартості належної ОСОБА_7 частки у майні. Вказаний процесуальний механізм дозволить уникнути тривалого, складного, дороговартісного процесу реалізації майна без гарантованого результату та забезпечить швидке перерахування коштів до державного бюджету. У випадку ухвалення виправдувального вироку ОСОБА_7 зможе отримати із депозитного рахунку суду присуджені йому кошти. Такий механізм не порушить інтересів сторін кримінального провадження та забезпечить суттєву економію процесуального часу.
Позиції учасників судового провадження
Представник ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_14 підтримав заявлене клопотання та просив суд скасувати арешт.
Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтримали позицію представника заявників та просили суд задовольнити клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 додатково пояснили, що нерухомість придбавалась для спільного будівельного проекту із ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 . Проте за рік до накладення арешту обвинувачений вирішив вийти із цього проекту та заявники розрахувались за належну йому частку у спільному майні. Проте ОСОБА_7 так і залишився номінальним власником 44/100 частки майна.
Вважають за доцільне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді на нерухоме майно та накласти арешт на кошти, які перебувають на депозитному рахунку Шевченківського районного суду м. Львова, аби заявники мали можливість реалізовувати своє право власності у повній мірі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_12, захисник обвинуваченого ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_13 при вирішенні клопотання поклались на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання, зазначив, що арешт накладено обґрунтовано та в застосуванні такого заходу забезпечення потреба не відпала. Вважає, що за допомогою такого процесуального механізму сторона захисту ОСОБА_7 має намір вивести з-під арешту дороговартісне майно. Земельна ділянка знаходиться впритул до центральної частини міста Львова та її оцінка є суттєво заниженою.
Мотиви та висновки суду
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Така підстава як необґрунтованість накладеного арешту не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого судового рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».
Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно з урахуванням обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту.
При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту покладається обов`язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2021 № 691 ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належать житловий будинок АДРЕСА_11, та земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:06:005:0302.
Розміри часток вказаних осіб у майні становлять: 44/100 частка належать ОСОБА_7, 22/100 частка - ОСОБА_15, 22/100 частка - ОСОБА_16 ; 12/100 частка - ОСОБА_17
24.01.2023 тимчасово виконуючий повноваження Директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_21, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22, в межах кримінального провадження № 52022000000000280 від 26.09.2022 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання прийняв рішення про накладення в порядку ч. 9 ст. 170 КПК України попереднього арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7, із забороною розпорядження та відчуження, зокрема на: 44/100 частку земельної ділянки площею 0,0907 га, кадастровий номер 4610137500:06:005:0302, розташованої за адресою: АДРЕСА_12 частку житлового будинку площею 78,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_11 .
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 01.02.2023 у справі № 991/573/23 в межах кримінального провадження № 52022000000000280 від 26.09.2022 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання наклав арешт зокрема на вказане майно підозрюваного ОСОБА_7, із забороною розпорядження та відчуження.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 повідомив суду, що звертався з апеляційною скаргою на означене рішення слідчого судді, однак Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила ухвалу від 01.02.2023 у справі № 991/573/23 без змін.
Суд відхиляє доводи представника заявників в частині необґрунтованості накладення арешту, без врахування прав інших співвласників, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України 1) не містить заборони накладення арешту на майно у разі, якщо воно перебуває у спільній частковій власності, 2) не зобов`язує слідчого суддю залучати інших співвласників до участі в розгляді відповідного клопотання, у разі якщо підлягає вирішенню питання про накладення арешту лише на частку, яка належить підозрюваному.
Щодо твердження адвоката ОСОБА_14 про те, що наразі відпала потреба в подальшому застосуванні арешту майна суд зазначає таке.
З матеріалів, доданих до клопотання, вбачається, що ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 звернулись до Шевченківського районного суду м. Львова в порядку ст. 365 ЦК України із позовом до ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог на предмет спорту ТОВ «Богданова вежа», про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності.
За результатами розгляду відповідної справи № 466/10379/23 суд прийняв заочне рішення від 23.04.2024 про припинення права ОСОБА_7 на частку у спільному майні та визнання за заявниками права власності на раніше належну йому 44/100 частку житлового будинку та земельної ділянки, а саме: за ОСОБА_15 - 15/100, за ОСОБА_16 - 15/100, за ОСОБА_17 - 14/100.
При цьому судом у вказаному рішенні зазначено, що:
- ОСОБА_7 у спірному житловому будинку не проживає, земельною ділянкою не користується, має інше житло;
- позивачі звертались до відповідача щодо необхідності спільного вирішення питань володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, однак конфліктна ситуація між ними не була вирішена;
- відповідно до експертного висновку від 12.09.2023 № 165 відсутня технічна можливість поділу будинку на два самостійні без проведення будівельних робіт;
- позивачі внесли на депозитний рахунок суду вартість належної ОСОБА_7 частки, а саме 187 055,42 грн. Розмір цієї частки розрахований відповідно до звітів про оцінку майна від 18.07.2023 № 18-230717-061 та № 18-230717-062, згідно з якими ринкова вартість житлового будинку становить 311 159 грн, а земельної ділянки - 113 969 грн.
Положеннями ст. 365 ЦК України унормовано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Рішення від 23.04.2024 у справі № 466/10379/23 не містить висновків та мотивів щодо того, яка саме із перелічених у п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав слугувала для припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників та чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї, враховуючи що частка ОСОБА_7 у спільному майні - 44/100 - не є незначною, у порівнянні з іншими співвласниками, а відповідно до експертного висновку технічна можливість поділу будинку відсутня, однак за умови лише непроведення будівельних робіт.
Зі змісту рішення не вбачається, що під час розгляду цивільної справи суду було відомо про те, що спірне майно арештовано на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023 у справі № 991/573/23, хоча така інформація міститься в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, які позивачі мали б подати до суду на підтвердження своїх позовних вимог.
Аналіз положень ст. 131, 170 КПК України дає підстави стверджувати, що встановлені обмеження, пов`язані із арештом майна, розповсюджуються не лише на власника такого майна. Ці обмеження спрямовані запобігти можливості приховування майна, його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі чи відчуження.
Відповідно, з метою досягнення дієвості кримінального провадження та виконання завдання такого заходу забезпечення, вказані обмеження діють на всіх учасників правовідносин, які виникають щодо арештованого майна.
Зважаючи на викладене, існували законодавчо визначені обставини, які перешкоджали вирішити спір щодо арештованого майна.
Надалі на підставі рішення суду від 23.04.2024 у справі № 466/10379/23 заявники зареєстрували за собою право власності на відповідні частки у спільному майні, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.06.2024.
Отже, за допомогою наведеного механізму частка ОСОБА_7 у спільній власності фактично виведена із сукупності майна, яке може бути конфісковане в разі його засудження судом.
Суд вважає, що запропонований представником заявників механізм заміни арешту майна на арешт коштів, який передбачає:
- скасування арешту майна;
- накладення арешту на кошти, які розміщені на депозитному рахунку Шевченківського районного суду м. Львова як еквівалент вартості частки ОСОБА_7 у спільному майні, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке можливо буде призначене обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України;
- конфіскацію таких коштів у разі ухвалення обвинувального вироку або отримання їх ОСОБА_7, якщо суд визнає його невинуватим у вчиненні інкримінованого діяння, -
не може бути застосований, оскільки не передбачає випадку, коли сторона обвинувачення стверджує про заниження ринкової вартості частки ОСОБА_7 у спільному майні.
Із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ціною нерухомого майна, встановленою в договорі купівлі-продажу від 21.05.2021 № 691, є: 856 750 грн - житлового будинку, 823 240 - земельної ділянки.
Тобто ринкова вартість вказаних об`єктів, яка визначена відповідно до оцінки майна, проведеної на замовлення ОСОБА_15 під час розгляду цивільної справи № 466/10379/23 та на підставі якої суд визначив вартість частки ОСОБА_7 у спільному майні, є суттєво нижчою, аніж ціна нерухомого майна, встановлена у договорі.
Шевченківський районний суд м. Львова не вирішив питання про присудження відповідачу грошової компенсації вартості частки у спільному майні, тому наразі відсутні підстави стверджувати, що відповідні кошти, розміщені на депозитному рахунку суду, є власністю ОСОБА_7 .
Матеріали справи не містять відомостей про те, що наразі такі кошти перебувають на депозитному рахунку суду та не перераховані ОСОБА_7 .
Отже, відсутня можливість зняття арешту з майна та накладення арешту на грошові кошти в еквівалентній вартості майна сумі.
Разом з тим прокурор не позбавлений можливості оскаржити в апеляційному порядку рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23.04.2024 у справі № 466/10379/23.
Наразі підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, трансформувалась в обвинувачення, що розглядається у суді, а тому зберігається ймовірність призначення покарання у виді конфіскації майна у випадку ухвалення обвинувального вироку.
Сукупність вказаних вище обставин переконує суд у тому, що потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження наразі не відпала.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що 1) арешт накладено обґрунтовано, 2) обставини, які слугували підставою для арешту майна, не відпали, продовжують існувати та 3) застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є необхідним для досягнення дієвості останнього.
Отже, відсутні законодавчо визначені підстави для скасування арешту майна, тому в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_14 слід відмовити.
Керуючись ст. 170, 174, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_14 про скасування арешту майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3