- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/5172/24
Провадження №11-сс/991/461/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника- адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 про продовження строку тримання під вартою відносно
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чугуїв Харківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13.03.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
ВСТАНОВИЛА :
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 ; продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, до 17.08.2024 включно, але в межах строку досудового розслідування, та визначено заставу у розмірі 10 000 000 гривень.
Слідчий суддя встановила, що дані, що містяться у наданих копіях матеріалів кримінального провадження № 42023000000000406, можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання прокурором доведено, що ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду; ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні; ризик знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати та не зменшились.
Водночас, ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні слідчим суддею не встановлений.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України оцінку обставинам недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою,слідча суддя не надавала.
З огляду наобставини ймовірно вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не пов`язаних із загрозою для життя та здоров`я інших осіб, слідча суддя дійшла висновку щодо можливості поряд із продовженням строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Оскільки з моменту застосування до підозрюваного запобіжного заходу на підставі ували АП ВАКС від 23.04.2024 заставу у розмірі 12 000 000 грн. підозрюваний не вніс, слідча суддя вважала необхідним переглянути її розмір та, з урахуванням майнового стану останнього, визначила її розмір у 10 000 000 гривень, із покладенням процесуальних обов`язків.
2.Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі із доповненнями ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді від 19.06.2024 та постановлення нової, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, або визначити розмір застави, який відповідатиме його матеріальному стану.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник зазначає наступне.
Встановлені слідчим суддею ризики є припущенням сторони обвинувачення, а їх наявність не підтверджується жодним доказом.
При вирішенні питання про розмір застави слідчим суддею були дослідженні усі документи сторони захисту, які вказують на реальний майновий стан ОСОБА_6 та його сім`ї. Матеріальна можливість внести за нього 10 000 000 гривень застави відсутня.
Крім того, все майно, яке належить ОСОБА_6, арештоване, що унеможливлює його продаж з метою використання цих коштів для внесення в якості застави у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, на переконання захисника, застава у 10 000 000 гривень є очевидно непомірною, а сам ОСОБА_6 перебуває в умовах СІЗО фактично без можливості застосування до нього альтернативного запобіжного заходу.
3.Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Пояснення надав аналогічні її змісту.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу свого захисника, прохав скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 19.06.2024 та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечував, вважав ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.04.2024 до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13 березня 2023 року ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 21.06.2024 включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 12 000 000 грн із покладенням низки процесуальних обов`язків у випадку її внесення.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 на 60 (шістдесят) днів, до 17.08.2024 включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 10 000 000 гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті (виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ) виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що 1 відділом 4 правління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13 березня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України (т. 1 а.п. 59-62).
08.04.2024 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (розтрата чужого майна (коштів державного бюджету) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах), а також за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб) (т. 3 а.п. 1-59).
За версією слідства, що відображено у повідомленні про підозру, ОСОБА_6, обіймаючи посаду начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, здійснюючи відповідно до покладених на нього обов`язків загальне керівництво діяльністю вказаного структурного підрозділу, в тому числі із організації забезпечення матеріально технічними засобами (паливно-мастильними матеріалами), організації та здійснення закупівлі товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти, за попередньою змовою з першим заступником ДГЗ Служби безпеки України ОСОБА_10, зловживаючи своїм службовим становищем із залученням, в тому числі, підпорядкованих йому співробітників, інших осіб та суб`єктів підприємницької діяльності, які займаються реалізацією пального, у період з 09.03.2022 по 26.10.2022, в умовах воєнного стану, вчинив перешкоджання законній діяльності Служби безпеки України у спосіб розтрати бюджетних коштів, виділених на потреби Служби безпеки України на користь підібраних ним підприємств, зокрема, ТОВ «УКРПРОМ СОЛД», ТОВ «РЕАЛКОМ СИСТЕМ», шляхом проведення закупівлі у них пального, зокрема бензину А-95 ЄВРО (ДСТУ 7687:2015) та дизельного палива ЄВРО (ДСТУ 7688:2015) за цінами вищими за ринкові, чим спричинив матеріальну шкоду державі в особі Служби безпеки України на суму 26 869 667 грн.
Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання матеріали в їх сукупності та взаємозв`язку, прийшла до висновку, що вони можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, та виправдовують подальше розслідування, а доводи, наведені стороною захисту, вказують на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.
Оскільки захисник в апеляційній скарзі не оскаржує висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, колегія суддів не вдається до детального аналізу обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри.
Щодо існування ризиків, передбачених п.п.1- 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ризик переховування ОСОБА_6 з огляду на судову практику має підтверджуватись наявними даними про намір такої особи ухилятись від слідства чи суду, що стороною обвинувачення надано не було.
Втім колегія суддів критично ставиться до такого твердження захисника, вважаючи, що ризик переховування підозрюваного існує з огляду на обставини кримінального провадження, а реальне існування такого ризику має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з особистістю останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Слідчий суддя встановила наявність ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, що підозрюваний має можливості нелегального перетину кордону з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, в тому числі шляхом перетину державного кордону у місцях активних бойових дій. Крім того зазначила, що підозрюваний є військовослужбовцем та тривалий час перебував на керівній посаді у Службі безпеки України, відтак міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних військових формувань, використовуючи які може реалізувати ризик переховування від органу досудового розслідування та суду навіть в умовах воєнного стану.
Оцінка актуальності ризику переховування має здійснюватися судом з огляду на ймовірність існування певних обставин та фактів, що можуть вплинути на підозрювану особу та спонукати її на вчинення певних дій, а не відносно обставин post factum. А тому вимога сторони захисту щодо документального підтвердження прокурором вже існуючого наміру підозрюваного переховуватись від слідства та суду є безпідставною. В даному випадку колегія суддів все ж враховує суворість ймовірного покарання за корупційний злочин у випадку його призначення судом, а також зважує на можливість переховування підозрюваного не лише за наслідком незаконного перетину державного кордону, а й на території України.
Важливим фактором, в даному випадку, також є обізнаність підозрюваного із методами здійснення слідчої та розшукової діяльності, а відтак і з методами протидії такій діяльності з огляду на його тривалу роботу в органах СБУ, що переконують колегію суддів про доведеність прокурором продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому з моменту застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній перебував в умовах СІЗО, що виключає можливість оцінити реальність зазначеного ризику та добросовісність його поведінки за умови перебування під дією іншого, не пов`язаного із позбавленням волі, запобіжним заходом.
Заперечуючи проти існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, захисник послався на відсутність у матеріалах клопотання слідчого відповідних доказів реальності такого ризику, зокрема, протоколів допитів свідків, які б вказували на протиправні дії з боку підозрюваного.
Втім, на переконання суду апеляційної інстанції, слідчий суддя вірно зазначила, що такий ризик існує до моменту безпосереднього сприйняття показань свідків під час судового засідання або їх отримання у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. А тому ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Реальність існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом вчинення перешкод у притягненні до кримінальної відповідальності винних осіб, що були задіяні підозрюваним до вчинення злочину, продовжує існувати у тій мірі, щоб врахувати його при вирішенні питання про продовження тримання підозрюваного під вартою.
Продовження існування ризику знищення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження був встановлений слідчим суддею з огляду на те, що дотепер слідство перебуває в активній стадії, а тому ОСОБА_6 не позбавлений можливості знищити докази при чому не тільки ті, що перебувають у розпорядження Служби безпеки України, а й інших, зокрема тих, що перебувають у його розпорядженні та розпорядженні інших осіб.
Щодо розміру застави
Під час вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшла висновку про необхідність зменшення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу до 10 000 000 гривень. До таких висновків слідчий суддя прийшла з огляду на те, що застосована ухвалою АП ВАКС від 23.04.2024 застава у 12 000 000 грн підозрюваним або третіми особами не внесена. При цьому, на переконання слідчого судді, розмір застави у 10 000 000 гривень буде обґрунтованим з огляду на матеріальний стан підозрюваного, обставини кримінального провадження, а також ймовірний розмір завданої шкоди.
Водночас захисник стверджує про очевидну непомірність такого розміру застави, що, на його думку, створює несправедливі умови перебування підозрюваного під вартою без можливості застосування до нього альтернативного запобіжного заходу. Захисник зазначає, що ані ОСОБА_6, ані члени його родини не мають матеріальної можливості внести визначений розмір застави. Крім того на все майно підозрюваного накладено арешт. Відтак він позбавлений можливості реалізувати належне йому майно з метою внесення застави.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до наданої захисником копії щорічної декларації ОСОБА_6 вбачається, що станом на 31.12.2023 у його власності перебувало 40000 гривень, 58000 доларів США, 40000 євро. Також у власності підозрюваного перебував автомобіль Mercedes-Benz Vito 116 CDI, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований за ним 26.02.2020, дві земельні ділянки: площею 0,0898 га за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада, та площею 0,0500 га за адресою: АДРЕСА_1 ; підозрюваний отримував заробітну плату та пенсію (т. 3 а.п. 131-135). Відповідних відомостей про зміну майнового стану підозрюваного в бік погіршення чи доказів відчуження об`єктів рухомого та нерухомого майна матеріали апеляційного провадження не містять та захисником надані не були.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). При цьому із матеріалів провадження вбачається, що частина застави за підозрюваного ОСОБА_6 у сумі 3 000 000 гривень вже була внесена 11.04.2024 третьою особою (т. 3 а.п. 95, 203).
Крім того, в світлі доводів апеляційної скарги щодо непомірного розміру застави, визначеної у якості альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_6, колегія судів звертає увагу, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.
З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, ступеню втручання у права та основоположні свободи особи, який допускається законодавцем під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження.
А тому колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що зменшення на даному етапі досудового розслідування розміру застави з 12 000 000 грн до 10 000 000 грн буде справедливим та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам у разі її внесення.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, особу підозрюваного, інші обставини, що мають бути враховані при продовженні дії запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а продовження дії застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 10 000 000 грн, є належною гарантією запобіганню встановленим слідчим суддею ризикам.
Зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 без задоволення, а ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 - без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4