- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/5463/24
Провадження №11-сс/991/511/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13.03.2023,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2024 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування готівковими коштами у сумі 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США та 40 000 (сорок тисяч) євро у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13.03.2023.
Слідчий суддя встановила, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України. Відтак правова підстава для арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання може бути застосована.
Відхиляючи заперечення сторони захисту про належність коштів у сумі 70 000 доларів США та 40 000 євро ОСОБА_8, слідча суддя дослідила відеозапис обшуку квартири останньої, за наслідком якого встановила, що у цій квартирі зберігався не лише одяг, у якому підозрюваний прийшов напередодні проведення обшуку, а й інші його речі, а загалом поведінка ОСОБА_9 у квартирі під час обшуку вказує на те, що він добре обізнаний щодо розміщення кімнат, місця знаходження його речей, лікарських засобів, що дає підстави вважати, що він поводив себе не як гість, а як особа, яка у ній проживає.
Версія представника ОСОБА_8 у судовому засіданні щодо походження коштів відрізнялась від пояснень ОСОБА_8 щодо цього безпосередньо під час проведення обшуку, а достовірних фактичних даних про те, що такі кошти належать їй під час розгляду цього клопотання слідча суддя також не встановила.
Оскільки у межах цього кримінального провадження розслідуються також обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема щодо зловживання ОСОБА_9 своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, з використанням свого службового становища, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, на думку слідчого судді, наявні підстави вважати, що вилучені під час обшуку кошти можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом, а отже відповідають критеріям, визначеним у статті 98 КПК України.
Оскільки у цій ухвалі слідча суддя дійшла висновку, що ОСОБА_9 вірогідно вживав заходи щодо приховування такого майна, воно підлягає арешту шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування таким, адже саме у такий спосіб можна запобігти ризикам його приховування, пошкодження або знищення.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
Посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, порушення норм процесуального права, представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі прохає скасувати ухвалу слідчого судді від 08.07.2024 та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, адвокат зазначає наступне.
08.04.2024 за місцем проживання ОСОБА_8 в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 було проведено невідкладний обшук, за наслідком якого були вилучені грошові кошти, що належать їй, у сумі 70000 доларів США та 40000 євро.
З метою накладення арешту на тимчасово вилучене майно - грошові кошти ОСОБА_8 слідчий звернувся із відповідним клопотанням до слідчого судді Вищого антикорупційного суду. Ухвалою від 23.04.2024 провадження за таким клопотанням було закрито на підставі клопотання прокурора у кримінальному провадженні.
Отже повторне клопотання слідчого від 25.06.2024 про арешт грошових коштів подано із пропуском строку, що визначений ч. 5 ст. 171 КПК.
З метою реалізації права на повернення грошей, ОСОБА_8 звернулась із відповідними скаргами на бездіяльність прокурора та слідчого до слідчого судді ВАКС. Ухвалою від 21.06.2024 слідчий суддя скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 задовольнив, зобов`язав слідчих у кримінальному провадженні повернути ОСОБА_8 грошові кошти. Втім зазначене рішення слідчого судді дотепер не виконане.
Під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна не були враховані посилання сторони захисту про належність цих коштів саме ОСОБА_8, про що наголошувала остання і під час проведення обшуку в належній їй квартирі.
Так, вилучені грошові кошти є частиною від заробітної плати ОСОБА_8 та отриманих нею доходів, починаючи з 2012 року, що документально підтверджується. Інша частина грошових коштів в розмірі 44000 євро є спільним накопиченням її батьків, що наприкінці 2021 року були надані їй. Грошові кошти у сумі 55000 доларів США були надані Рабином Єврейської громади ОСОБА_10 у 2020 році.
Позиції учасників судового провадження
Представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що ухвала слідчого судді є вмотивованою та законною. Вважав версію про належність вилучених грошових коштів ОСОБА_8 недоведеною. Прохав відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_9 повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги, був доставлений до приміщення суду для участі у розгляді справи. Втім до початку судового засідання повідомив, що не бажає брати участь у її розгляді. В зв`язку із чим судовий розгляд відбувся за відсутності підозрюваного ОСОБА_9 .
Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.
Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).
Вирішуючи питання про арешт майна, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів та конфіскації майна як виду покарання (п.п.1,3 ч.2 ст.170 КПК України).
Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що слідчими ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13 березня 2023 року за підозрою службових осіб ДГЗ СБ України ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, що передбачені ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема, щодо з`ясування обставин зловживання зазначеними особами своїм службовим становищем під час закупівлі палива у ТОВ «УКРПРОМ СОЛД» на підставі договору № 19/17-44д від 26.10.2022 на загальну суму 6 483 000 грн. та договору № 19/17-43д від 26.10.2022 на загальну суму 14 608 100 грн., а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 263 КК України (т. 1 а.п. 7-9).
08.04.2024 був проведений невідкладний обшук у квартирі АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_8, із залученням представників Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів Київської області, за наслідком якого, окрім іншого, були вилучені грошові кошти у сумі 70 000 доларів США та 40 000 євро (т. 2 а.п. 94-101), які, на думку органу досудового розслідування, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також бути предметом конфіскації як виду покарання, застосованого до ОСОБА_9 .
Розглядаючи клопотання слідчого про арешт грошових коштів, слідчий суддя дослідила відеозапис обшуку квартири ОСОБА_8 та встановила, що поведінка ОСОБА_9, його обізнаність про місцезнаходження речей свідчить про те, що останній фактично користувався цим житлом. Водночас пояснення ОСОБА_8 під час обшуку щодо джерела походження цих коштів та їх приналежності їй не збігались із тими поясненнями, що були надані її представником у судовому засіданні. А тому слідча суддя прийшла до переконання, що на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти належать саме підозрюваному ОСОБА_9, які він зберігав у квартирі ОСОБА_8, із якою підтримує близькі стосунки.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, колегія суддів приходить на наступних висновків.
Обґрунтовуючи приналежність грошових коштів у сумі 70 000 доларів США та 40 000 євро ОСОБА_8, адвокат посилається на: копію довідки за формою ОК-7 про доходи ОСОБА_8 з 2011 по березень 2024 року; копію розписки Рабина Єврейської громади міста Фюрта, що в Баварії (Німеччина) ОСОБА_12 про передачу 23.07.2020 ОСОБА_8 у зв`язку із виїздом за кордон 55 000 доларів США на зберігання до першої вимоги (т. 2 а.п. 174), а також на нотаріально посвідчену заяву матері ОСОБА_8 - ОСОБА_13 від 16.04.2024 про безповоротну передачу їй в листопаді 2021 року спільних із чоловіком ОСОБА_14 накопичень в розмірі 44 000 євро (т. 2 а.п. 175).
Зазначені документи, за переконанням адвоката, підтверджують факт приналежності грошей ОСОБА_8 та можливість накопичити зазначені грошові кошти протягом її професійної діяльності як адвоката.
Водночас, дослідивши відеозапис обшуку від 08.04.2024 в квартирі ОСОБА_8, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про недоведеність позиції адвоката ОСОБА_6 щодо належності цих коштів ОСОБА_8 та зауважує на наступне.
Доказами у кримінальному провадженні є такі дані та відомості, що прямо чи непрямо встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Під час проведення обшуку ОСОБА_8 повідомила, що грошові кошти у сумі 70 000 доларів США та 40 000 євро належать їй внаслідок продажу її батьками квартири в Донецькій області, а також отримання спадщини. Водночас, документального підтвердження цьому (на кшталт копій договору купівлі-продажу, свідоцтва про спадщину, витягу з державного реєстру нерухомого майна тощо) ОСОБА_8 та її представником надано не було.
Під час обшуку ОСОБА_8 послалась на труднощі із документальним підтвердженням факту продажу квартири, оскільки така знаходилась на тимчасово окупованій території, відтак доступ до реєстрів нерухомого майна на даний час неможливий.
Втім колегія суддів зауважує, що розрахунки за участю фізичних осіб, що не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі у національній валюті України. А тому належним документальним підтвердженням факту отримання оплати за продаж нерухомості можуть бути квитанції на підтвердження здійснення розрахунків між сторонами, касові ордери, розписки, податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи, квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій тощо. Втім таких доказів під час розгляду клопотання а ні слідчому судді, а ні суду апеляційної інстанції надано не було.
Тому, в світлі обставин даного кримінального провадження колегія суддів доходить висновку, що факт належності грошових коштів ОСОБА_8 внаслідок відчуження її батьками нерухомого майна або отримання нею спадщини, тобто внаслідок правочинів, які мають бути укладеними в письмовій формі, не доведений у належний спосіб. Складання та нотаріальне посвідчення заяви батьками про передачу грошей ОСОБА_8 здійснено вже після проведення обшуку, що може свідчити про спробу у такий спосіб легалізувати кошти ОСОБА_9, а тому є непереконливим.
В свою чергу, твердження про передачу ОСОБА_12 на зберігання ОСОБА_8 готівкових коштів у сумі 55 000 тисяч доларів США не породжує у останньої права власності на них, відтак відповідно до приписів ст. 64-2 КПК із правом на звернення із апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді в частині арешту цих грошових коштів ні ОСОБА_8, ні її представник - адвокат ОСОБА_6 не наділені. У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги особи, яка не уповноважена на їх обстоювання у суді, не можуть бути оцінені судом апеляційної інстанції.
Позиція ОСОБА_8, що була висловлена нею під час обшуку про те, що частина вилучених грошей була зароблена нею в наслідок здійснення адвокатської діяльності, також під час апеляційного перегляду доведена не була. На підтвердження доходів представник надав копію довідки про доходи ОСОБА_8 з 2011 по березень 2024 року, які не є такими, що б свідчили про можливість акумулювання такої суми, що була вилучена, з огляду на необхідність підтримання життєдіяльності особи протягом цього періоду.
Окремо адвокат ОСОБА_6 посилається на повторне звернення слідчого із клопотанням від 25.06.2024 про арешт майна із пропуском строку, що визначений ч. 5 ст. 171 КПК, що є підставою для відмови у його задоволенні.
Втім колегія суддів не погоджується із таким твердженням адвоката та зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, невідкладний обшук за місцем проживання ОСОБА_8 був проведений 08.04.2024. У подальшому з метою збереження речових доказів слідчий ГСУ СБ України звернувся до слідчого судді ВАКС із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, зокрема на кошти у сумі 70 000 доларів США та 40 000 євро.
Ухвалою слідчого судді від 10.04.2024, постановленою в поряду ч. 3 ст. 233 КПК, надано дозвіл на проведення обушку за адресою: АДРЕСА_2 із можливістю вилучення серед іншого, предметів, схожих на грошові кошти у сумі 70 000 доларів США та 40 000 євро (т 2 а.п. 102-111).
Ухвалою слідчого судді від 23.04.2024 провадження за клопотанням слідчого про арешт майна, на підставі заяви прокурора від 23.04.2024 про залишення такого клопотання без розгляду, було закрито (т. 2 а.п. 165-167).
26.06.2024 слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_15, за погодженням із прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16, звернувся із клопотанням про арешт грошових коштів у сумі 70 000 доларів США т 40 000 євро як майна підозрюваного ОСОБА_9, яке і є предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Аналіз положень ст.ст. 172 - 173 КПК України дає чітке уявлення, що пропуск строку на звернення з клопотанням про арешт майна не є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, та звільнення слідчого судді від обов`язку розглянути його по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.
Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право.
Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку. Пропуск строку виконання обов`язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження.
Таким чином, звернення слідчого із клопотанням про арешт майна поза межами строку, визначеним ч.5 ст.171 КПК України, породжує обов`язок для сторони обвинувачення вчинити певні дії, однак не породжує обов`язку слідчого судді чи суду прийняти інше рішення по суті клопотання ніж визначене ст.173 КПК України - задовольнити клопотання або відмовити в його задоволенні. Будь-яке інше судове рішення по суті клопотання про арешт майна, зокрема про зобов`язання повернути вилучене майно, буде виходити за межі повноважень, якими наділений слідчий суддя чинним процесуальним законодавством.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє даний довід апеляційної скарги.
Узагальнюючи, колегія судів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 про належність грошей, що були вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 саме їй, є непереконливими, а в світлі обставин кримінального провадження висновки слідчого судді на час постановлення оскаржуваної ухвали відповідають меті арешту майна, вжитий захід забезпечення кримінального провадження застосований відповідно до приписів статей 170,173 КПК, що є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишення ухвали без змін.
Окремо колегія суддів зазначає про таке.
23.07.2024 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_8 про вжиття належних заходів реагування, в якому прохає постановити окрему ухвалу та повідомити Вищу раду правосуддя про наявність підстав для притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що слідча суддя ОСОБА_1 мала наперед сформовану позицію з предмету розгляду клопотання слідчого про арешт вилучених в її квартирі грошей, при цьому суддя проігнорувала факт розгляду питання про арешт грошей слідчим суддею ВАКС ще у квітні 2024 року, провадження у якому було закрито, а також не зважила на наявну ухвалу слідчого судді ВАКС від 21.06.2024 про повернення цих грошових коштів ОСОБА_8 . Оскаржувану ухвалу слідча суддя ОСОБА_1 прийняла під час ракетного обстрілу м. Києва, ігноруючи сигнали повітряної тривоги. Обґрунтовуючи наявність відповідних повноважень у суду апеляційної інстанції на постановлення окремої ухвали, якою слід повідомити ВРП про наведені обставини, ОСОБА_8 послалась на правові висновки, сформовані у постанові ОП ККС ВС від 14.06.2021, справа № 686/9636/18.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Підстави та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності судді визначений Розділом VІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у ч. 1 ст. 107 якого передбачено, що право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа (особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників).
В свою чергу, правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.06.2021 у справі № 686/9636/18, зводяться до того, що у суду, зокрема апеляційного, наявні процесуальні повноваження на постановлення ухвал, якими інформують уповноважені органи про встановлені по справі факти порушення закону для подальшого застосування відповідних заходів, зокрема Вищу раду правосуддя про обставини, які можуть слугувати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Втім прийняття такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
За наслідком апеляційного перегляду колегією суддів не було встановлено фактів порушення слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 закону, які б вимагали вжиття відповідних заходів реагування, про які прохає ОСОБА_8 .
Водночас, за наявності у ОСОБА_8 підстав вважати, що у поведінці судді наявні ознаки дисциплінарного проступку, який відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, вона не позбавлена права на звернення з відповідною заявою до Вищою ради правосуддя.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотання ОСОБА_8 про вжиття належних заходів реагування - відмовити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4