- Головуючий суддя (ВАКС) : Олійник О.В.
Справа № 761/16104/18
Провадження № 1-кп/991/139/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
24 липня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід колегії суддів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000434 від 26.06.2017, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження.
24.07.2024 обвинувачений ОСОБА_6 через канцелярію суду подав заяву № 1/4-В про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3 у зв`язку із наявністю обставин, що викликають сумнів у неупередженості колегії суддів під час розгляду справи.
Заява про відвід обґрунтована посиланням на такі обставини.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.07.2024 у цьому кримінальному провадженні задоволено клопотання прокурора САП № 16/1/2-18199-17 від 19.06.2024 про дослідження та заслуховування показань свідка ОСОБА_8, наданих нею під час попереднього судового розгляду іншому складу колегії суддів Вищого антикорупційного суду. Обвинуваченому ОСОБА_6 17.07.2024 не було вручено зазначену ухвалу суду (вступну і резолютивну частини рішення). Станом на 22.07.2024 ця ухвала не була розміщена у ЄСІТС та не направлена йому на електронну пошту. Про її винесення зазначено в журналі судового засідання від 17.07.2024, який розміщений у ЄСІТС.
Допит свідка ОСОБА_8 проведений під час розгляду справи у складі іншої колегії суддів - ОСОБА_9 (головуючого), ОСОБА_10, ОСОБА_11, а саме: 17.01.2021 стороною обвинувачення, а 18.02.2022 розпочався перехресний допит свідка стороною адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_6, який не був проведений повністю (сторона захисту не мала можливості задати усі питання - понад 100, які мають значення для з`ясування обставин справи за період з 31.08.2017- по 09.11.2017) у зв`язку з тим, що був перерваний, оскільки проводився дистанційно (журнал судового засідання від 19.02.2022, т. 21 а.с. 209-213). ОСОБА_6 фактично не провів 19.02.2022 перехресний допит ОСОБА_8 з незалежних від нього обставин, оскільки в період до 21.04.2023 сторона обвинувачення не забезпечила явку свідка для проведення перехресного допиту стороною захисту, чим порушила рівність сторін у кримінальному провадженні та право на захист ОСОБА_6 17.07.2024 прокурор надав суду документ з відомостями про те, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні 17.07.2024 ОСОБА_6 просив суд перевірити зазначені факти, зокрема дослідити відео-аудіозапис судового засідання 04.11.2022 на підтвердження, що перехресний допит свідка ОСОБА_8 не був проведений. Головуючий суддя ОСОБА_1 відмовила в цьому, а також у засіданні не дослідила журнал судового засідання від 04.11.2022, хоча зазначала, що такого огляду буде достатньо замість огляду відео-звукозапису судового засідання. Також колегія суддів не оглянула і не надала оцінку відповіді від КНП «Центр первинної медичної консультативно-діагностичної допомоги» від 30.09.2022 щодо неможливості ОСОБА_8 брати участь у судових засіданнях за станом здоров`я.
Обвинувачений ОСОБА_6 вважає, що такими діями суд зайняв позицію сторони обвинувачення, щоб допомогти їй зробити допустимими покази ОСОБА_8 як свідка, які остання надала суду в іншому складі суддів, порушив рівність сторін, не дослідив і не перевірив всі обставини на підтвердження, що перехресний допит свідка не був завершений. На його думку, суд прийняв зазначену ухвалу, щоб позиція сторони обвинувачення, викладена в обвинувальному акті, була підтверджена показаннями ОСОБА_8, на які в подальшому колегія суддів може послатись в обвинувальному вироку щодо ОСОБА_6 як на підтвердження його вини. Тобто такі дії колегії суддів обвинувачений ОСОБА_6 оцінює як підтвердження її упередження та заінтересованості в тому, щоб визнати належними і допустимими докази, які надає сторона обвинувачення і які отримані нею з порушенням вимог КПК України, та послатись на них в обвинувальному вироку щодо ОСОБА_6 .
Задовольняючи клопотання прокурора суд послався на постанови Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 750/5745/15-к і від 02.02.2022 у справі № 127/19452/16-к про те, що під час нового розгляду справи суд може заслухати та надати оцінку показанням свідка, які були надані ним під час розгляду справи у першій інстанції. Проте ці постанови є нерелевантними щодо цієї справи оскільки в тих випадках свідки були допитані сторонами кримінального провадження та був повністю проведений перехресний допит під час судового розгляду.
Також ухвалою суду від 12.06.2024 у цьому кримінальному провадженні відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про надання тимчасового доступу до речей і документів від 21.04.2024 № 1/6 - протоколів допитів свідка ОСОБА_8 в іншому кримінальному провадженні, що теж є проявом упередженості та зацікавленості колегії суддів, застосування нею подвійних стандартів на користь сторони обвинувачення під час розгляду справи.
У судовому засіданні 17.07.2024 прокурор ОСОБА_12 надав суду додаткові матеріали - постанову про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 31.08.2017 та постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 01.09.2017 у кримінальному провадженні № 502017000000000582 від 31.08.2017. Приєднуючи ці документи до матеріалів справи суд не з`ясував, чи були ці документи відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, чому ці процесуальні рішення не були зазначені у розділі ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування № 52017000000000434 від 26.06.2017. На думку обвинуваченого, прокурор ОСОБА_13 підробила зазначені документи шляхом їх підписання можливо відповідними особами у 2022 році із зазначенням на них дат 31.08.2017 та 01.09.2017, відповідно. Факт підробки можна перевірити шляхом призначення хімічної експертизи для визначення часу нанесення на папір фарби машинописного тексту. За заявою ОСОБА_6 до ЄРДР внесені відомості про можливе вчинення прокурором ОСОБА_14 трьох кримінальних правопорушень, які розслідують органи ДБР. Колегія суддів не надала оцінку зазначеним обставинам, які повідомив у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 .
Зазначені дії та рішення щодо клопотань сторони захисту та сторони обвинувачення вказують на те, що колегія суддів є упередженою і заінтересованою у винесенні виключно обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 у цій справі.
У зв`язку із наведеним, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, просив задовольнити заяву про відвід суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від розгляду справи № 761/16104/18.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлений ним відвід колегії суддів і просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 підтримав та просив задовольнити заяву свого підзахисного про відвід колегії суддів.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід колегії суддів через її необґрунтованість.
Мотиви та висновки суду
Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. З метою дотримання цієї гарантії, за наявності підстав, передбачених статтями 75 та 76 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).
За правилами ч. 3, 4 цієї ж статті КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені під час судового провадження. Такі заяви подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Як визначено ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.
У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (ч. 1 ст. 81 КПК України).
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, що не передбачені пунктами 1-3, 5 цієї частини статті.
Заяву про відвід суддів обвинувачений ОСОБА_6 подав на стадії судового розгляду із посиланням на обставини, які виникли і стали відомі йому після початку судового розгляду, тому згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України така заява підлягає розгляду судом.
17.07.2024 у судовому засіданні суд розглянув клопотання прокурора від 19.06.2024 № 16/1/2-18199-17 про дослідження та заслуховування показань свідка ОСОБА_8, наданих нею під час попереднього судового розгляду іншому складу колегії суддів Вищого антикорупційного суду, а саме відтворення аудіо-, відеозаписів судового засідання за 17.01.2022 та 18.02.2022, під час яких проведено допит свідка ОСОБА_8 (т. 31 а.с. 217-219). У своєму клопотанні прокурор просив надати оцінку таким показанням свідка в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення по справі. За результатами розгляду суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання прокурора і вирішив заслухати відповідні показання ОСОБА_8 . При цьому суд зазначив, що, враховуючи практику Верховного Суду, питання про те, чи є такі показання свідка прийнятними і чи було дотримано право на перехресний допит, суд має вирішити у нарадчій кімнаті. Цю ухвалу суд постановив згідно з до ч. 4 ст. 371 КПК України без виходу до нарадчої кімнати та вона занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання (т. 31 а.с. 226-227).
Наведені обставини судового засідання, проведеного 17.07.2024, свідчать про те, що:
1) суд не постановляв ухвалу в нарадчій кімнаті із викладенням її окремим документом, тому така ухвала окремим документом у паперовій та електронній формі відсутня і не могла бути вручена (надіслана) обвинуваченому ОСОБА_6 після завершення судового засідання;
2) суд, задовольняючи клопотання прокурора, не вирішував питання про допустимість показань свідка ОСОБА_8, які вона надала у судових засіданнях 17.01.2022 та 18.02.2022, як доказів та не надавав таким показанням оцінки як таких, що підтверджують висунуте ОСОБА_6 обвинувачення. Станом на 24.07.2024 зазначені показання свідка ОСОБА_8 не були досліджені у судовому засіданні цим складом суду та, відповідно, їх зміст не відомий суду. У зв`язку із цим припущення обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що суд задовольнив клопотання прокурора з метою використання показань свідка ОСОБА_8 як доказу вини ОСОБА_6 і постановлення обвинувального вироку, є безпідставними;
3) суд у своїй ухвалі вказав про те, що питання про дотримання права сторони захисту на перехресний допит свідка ОСОБА_8 буде вирішене у взаємозв`язку із іншими обставинами, які мають значення, у нарадчій кімнаті за результатами судового розгляду під час постановлення кінцевого судового рішення у кримінальному провадженні. Тому доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що суд не врахував того, що в судовому засіданні 18.02.2022 сторона захисту не завершила перехресний допит свідка ОСОБА_8 та у подальшому не мала можливості поставити свідку значну кількість питань, які, на її думку, мали важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, є надуманими, не відповідають обставинам судового провадження.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що суд застосовує щодо сторін кримінального провадження подвійні стандарти під час вирішення питань про можливість дослідження в якості доказів показань свідків, які суд не сприймав безпосередньо, суд відхиляє з таких мотивів.
Ухвалою від 12.06.2024, про яку зазначено в заяві ОСОБА_6 про відвід, суд відмовив у наданні тимчасового доступу стороні захисту, зокрема, до протоколів допиту свідка ОСОБА_8, які вона надала під час досудового розслідування детективу НАБУ в іншому кримінальному провадженні за № 52017000000000038 від 12.01.2017. Другим реченням ч. 4 ст. 95 КПК України встановлена пряма заборона суду обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК України. Натомість у судовому засіданні 17.07.2024 суд вирішив питання про дослідження показань свідка, які надані ним на стадії судового розгляду суду в іншому складі суддів. Норми КПК України не містять безпосередніх обмежень щодо можливості дослідження таких показань свідка в суді та посилань на них у судових рішеннях.
Отже, наведені у заяві обвинуваченого про відвід міркування про застосування судом подвійних стандартів під час прийняття рішень за клопотаннями сторін не мають під собою фактичного та правового підґрунтя, адже ухвали суду від 12.06.2024 та від 17.07.2024 стосувались не аналогічних, а різних за своєю правовою природою показань свідків.
У своїй заяві обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що в судовому засіданні 17.07.2024 прокурор ОСОБА_12 надав суду додаткові матеріали: постанову про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 31.08.2017 та постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 01.09.2017 у кримінальному провадженні № 502017000000000582 від 31.08.2017, - та суд не з`ясував у прокурора ряд питань, відповіді на які можуть мати значення для вирішення питання про допустимість цих документів як доказів.
Щодо цього суд зауважує, що прокурор ОСОБА_12 у судовому засіданні 17.07.2024 не надавав суду вказані постанови в якості додаткових матеріалів, адже ці постанови суду надала прокурор ОСОБА_13 у судовому засіданні 04.11.2022 у іншому складі суду. І того ж дня доступ до цих документів був наданий обвинуваченому ОСОБА_6 та захиснику ОСОБА_7 (т. 24 а.с. 211-215).
За загальним правилом обов`язок доказування належності та допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України). Водночас суд, згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Також, відповідно до ч. 3, 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, має створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, та не може брати на себе функції обвинувачення або захисту.
Зважаючи на наведені правила кримінального процесуального закону та фактичні обставини судового провадження, суд вважає необґрунтованими твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що суд мав би з`ясувати у прокурора ОСОБА_12 ряд питань, які стосуються постанов від 31.08.2017 та 01.09.2017.
Отже, обвинувачений ОСОБА_6, заявляючи відвід колегії суддів, по суті висловлює незгоду і фактично оскаржує законність і обґрунтованість ухвали суду, постановленої в цьому судовому провадженні щодо дослідження аудіо-, відеозаписів із показаннями свідка, та дії суду під час дослідження документів (постанов), які вже були наявні у матеріалах судового провадження, що не може слугувати підставами для відводу суддів.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід суддів містить посилання на обставини (розгляд судом клопотання прокурора та прийняття процесуального рішення; порядку дослідження наявних у справі документів), які стосуються реалізації судом його повноваження на постановлення ухвали з питання, що було винесене на його розгляд стороною обвинувачення, і дослідження доказів, та такі обставини не можуть викликати обґрунтований сумнів у неупередженості чи незаінтересованості суддів. За таких умов заява обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід колегії суддів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 80, 81, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву обвинуваченого ОСОБА_6 від 24.07.2024 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3