- Головуюча суддя (ВАКС): Федорак Л.М.
Справа № 991/6116/24
Провадження 1-кс/991/6148/24
У Х В А Л А
23.07.2024 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, у закритому судовому засіданні, у кримінальному провадженні № 52024000000000178, за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 статті 368 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, за участі детектива ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5, власника майна ОСОБА_6,
в с т а н о в и л а:
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.Прокурор третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 (далі - САП, прокурор), звернувся із клопотанням про арешт майна, а саме:
1.1.вилученого під час проведення 03.07.2024 обшуку за адресою: АДРЕСА_1:
-флеш-накопичувача в корпусі білого кольору з надписом на ньому "AHL.AERO";
-флеш-накопичувача в корпусі чорного кольору з надписом на ньому "SanDisk" 4 Gb;
-мобільного телефону iphone 15 ProMax, серійний номер НОМЕР_1, imei: НОМЕР_2 .
1.2.вилученого під час проведення 03.07.2024 обшуку автомобіля VOLVO XC90 д/н НОМЕР_6:
-тримача сім-карти з номером НОМЕР_3 ;
-мобільного телефону Iphone 12 Pro, IMEI НОМЕР_4 ;
-сім карти з номером НОМЕР_5 .
1.3.яке є спільною сумісною власністю підозрюваного ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_6, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_6, вилучене у під час проведення 03.07.2024 обшуку автомобіля VOLVO XC90 д/н НОМЕР_6:
-автомобіля VOLVO XC90 д/н НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_7 ;
-свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_8 від 31.05.2022;
-чорного електронного ключа від вказаного автомобіля з написом «VOLVO» (далі - майно).
2.З урахуванням уточнення прокурора від 23.07.2024, необхідність арешту обґрунтовано потребою у забезпеченні збереження майна, переліченого у підпунктах 1.1 та 1.2 пункту 1 цієї ухвали, як речових доказів, а також забезпеченні спеціальної конфіскації та конфіскації, як виду покарання, щодо майна, переліченого у підпункті 1.3 пункту 1 цієї ухвали.
3.Прокурор просив накласти арешт на це майно шляхом встановлення заборони його відчуження, користування та розпорядження ним.
4.Клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду 16.07.2024 та було передано до провадження слідчої судді ОСОБА_1
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні
5.Детектив, якому прокурор доручив прийняти участь у розгляді цього клопотання, зазначив, що потреба у арешті флеш-накопичувача в корпусі білого кольору з надписом на ньому «AHL.AERO» та флеш-накопичувача в корпусі чорного кольору з надписом на ньому «SanDisk» 4 Gb відпала, а щодо решти майна підтримав клопотання. Додав, що потреба у накладенні арешту на автомобіль шляхом встановлення заборони користуватись ним викликана можливістю його пошкодження унаслідок користування ним або ж у зв?язку із військовими діями на території України, тому для досягнення мети арешту необхідне його надійне збереження засобами НАБУ.
6.Захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5, а також ОСОБА_6 заперечували щодо накладення арешту.
7.Так, захисник зазначив, що доступ до мобільних телефонів було надано детективам під час обшуку. Також він вважає, що відсутні підстави для конфіскації та спеціальної конфіскації автомобіля, позаяк він є не є власністю підозрюваного, не є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та зрештою, ОСОБА_6 не знала, що такий вірогідно використовувався підозрюваним для вчинення кримінального правопорушення.
8. ОСОБА_6 пояснила, що користується цим автомобілем, зокрема, для відвідування та догляду за матір?ю, яка утримується у спеціалізованому закладі, тому його вилучення є занадто обтяжливим для неї. Поряд з цим, її старший син, який також має автомобіль не може допомогти їй у цьому, оскільки наразі за кордоном разом з іншим автомобілем.
ІІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали
Щодо арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження
9.Відповідно до ч. 1 та пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, до яких, зокрема, належить арешт майна. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
10.Поряд з цим, арешт майна застосовується у кримінальному провадженні незалежно від ступеню тяжкості кримінального правопорушення, що у ньому розслідується.
11.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. (ч. 1 ст. 170 КПК України).
12.Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
13.Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
14.Арешт майна допускається також з метою забезпечення спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України).
15.У випадку накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 170 КПК України).
16.Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 96-1 КК України).
17.Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: (1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; (2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; (3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; (4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч. 1 ст. 96-2 КК України).
18.У випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
19.Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається (частини 10-12 ст. 170 КПК України).
20.У силу частин 1, 2, 4, 5 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, якщо арешт накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання; (3) можливість спеціальної конфіскації майна, якщо з цією метою накладається арешт; (4) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (5) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
21.У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: (1) перелік майна, на яке накладено арешт; (2) підстави застосування арешту майна; (3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; (4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; (5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Щодо арешту майна, що є спільною сумісною власністю подружжя
22.Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (ч. 3 ст. 26 КПК України).
23.Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
24.Отже, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, у певних положеннях є теж частиною кримінального процесуального законодавства. Останні у ст. 62 встановлюють, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Поряд з цим, ч. 6 ст. 48 визначає, що у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
25.Сімейний Кодекс України (далі - СК України), зокрема, у статтях 60-71 встановлює правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
26.СК України у ст. 73 також передбачає можливість стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: «Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. При відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення».
27.Також, у ст. 57 СК України визначає випадки віднесення майна до особистої приватної власності дружини чи чоловіка.
"Справу розглянуто в закритому судовому засіданні з метою збереження таємниці досудового розслідування (п. 4 ч. 2 ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України).
Інформація, що міститься в пунктах 28-128 судового рішення, є відомостями досудового розслідування і підлягає подальшому захисту від розголошення, відтак належить до відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень»)."
На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 372 КПК України, слідча суддя
п о с т а н о в и л а:
Клопотання про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, а саме:
1)вилучене під час проведення 03.07.2024 обшуку готельного номеру АДРЕСА_1 - мобільний телефон iphone 15 ProMax, серійний номер НОМЕР_1, imei: НОМЕР_2 ;
2)вилучене під час проведення 03.07.2024 обшуку автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_6 :
-тримач сім-карти з номером НОМЕР_3 ;
-мобільний телефон Iphone 12 Pro, IMEI НОМЕР_4 ;
-сім-карта з номером НОМЕР_5 шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування таким майном;
3)підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яке належить йому на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, вилучене під час проведення 03.07.2024 обшуку автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_6 - автомобіль VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_7, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження та таким майном.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню уповноваженими у кримінальному провадженні № 52024000000000178 детективами.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково під час досудового розслідування слідчому судді, а під час судового провадження - суду.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя ОСОБА_1