- Головуючий суддя (ВАКС) : Олійник О.В.
Справа № 991/10619/23
Провадження № 1-кп/991/127/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
31 липня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
їх захисників ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 05.12.2023 призначено відкрите підготовче судове засідання.
30.07.2024 до суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до його підзахисного, а саме застави в розмірі 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 грн, з покладенням додаткових процесуальних обов`язків, передбачених абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 816 800 грн, з покладенням аналогічних додаткових процесуальних обов`язків.
Обґрунтування поданого клопотання
Захисник ОСОБА_9 мотивував подане клопотання тим, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.01.2024 у цій справі продовжено щодо ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 14.03.2024 з можливістю внесення застави. Водночас зменшено розмір застави, визначеної ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід, до 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 грн. У разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку із внесенням застави покладено на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
06.02.2024 рідна сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_12 внесла заставу у визначеному розмірі, у зв`язку з чим обвинуваченого звільнено з-під варти.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 22.03.2024 у цій справі поклав на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальні обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до Вищого антикорупційного суду за кожним викликом; не відлучатися із Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. Строк дії вказаних обов`язків - до 22.05.2024.
Суд ухвалою від 19.06.2024 у цій справі продовжив строк дії вказаних обов`язків до 19.08.2024.
Зважаючи на викладене, наразі до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 000 748 грн та покладено на нього процесуальні обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Захисник вважає, що ризик кримінального провадження, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшився, оскільки 1) ОСОБА_6 як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження демонструє належну процесуальну поведінку, у тому числі й у період, коли на ньогоне було покладено додаткових процесуальних обов`язків у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, 2) з моменту внесення застави та звільнення ОСОБА_6 з-під варти минуло майже 6 місяців.
Тому, застосування до обвинуваченого застави в меншому розмірі із покладенням додаткових процесуальних обов`язків, передбачених абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення дотримання ОСОБА_6 належної процесуальної поведінки.
Водночас захисник зазначив, що застава у розмірі 3 000 748 грн наразі є непомірною для обвинуваченого та членів його сім`ї, оскільки 1) у червні 2024 року матері обвинуваченого встановили діагноз злоякісне новоутворення тіла підшлункової залози, на цей час вона перебуває на стаціонарному лікуванні, 2) син заставодавця ОСОБА_12 - ОСОБА_13 є інвалідом дитинства, 3) 10.04.2024 ОСОБА_6 переніс хірургічне втручання.
Вказані обставини свідчать про наявність необхідності в терміновому лікуванні членів сім`ї ОСОБА_6 та заставодавця.
Разом з тим захисник просить суд повернути ОСОБА_12 суму, на яку буде зменшено заставу, у розмірі 1 183 948 грн.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання, просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_9 додатково пояснив, що ризик кримінального провадження, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, взагалі відсутній, проте, зважаючи на попередні рішення суду, сторона захисту просить не скасувати застосований запобіжний захід, а лише зменшити розмір застави, залишивши покладені на обвинуваченого в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України процесуальні обов`язки.
Заставодавець ОСОБА_12, аби внести заставу за брата, взяла кредит у фінансовій установі. Відповідним кредитним договором передбачено, що особа отримала кошти саме для внесення застави та зобов`язана повернути їх через рік, коли таку заставу буде повернуто, а також сплачувати відсотки за користування кредитом.
Лікування, підтримання стану онкохворої матері, а також реабілітація дитини з інвалідністю (племінника) є додатковим фінансовим навантаженням для обвинуваченого та його родичів.
Вважає, що означені обставини мають бути враховані під час вирішення клопотання.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання. Зазначив, що встановлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати та саме застава у визначеному розмірі здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти втіленню цього ризику. Інші обставини, які захист зазначає в обґрунтування поданого клопотання, не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7, його захисник ОСОБА_10, захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_8 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_6 та просили суд задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу.
Мотиви та висновки суду
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 3, 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 183 КПК України застава та тримання під вартою є одними із видів запобіжних заходів.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, 8 ст. 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що у разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до частини 4 цієї статті суд розглядає вказане клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається із ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4495/23 до ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою, з урахуванням строку досудового розслідування та часу фактичного затримання, визначено 60 днів, тобто до 20.07.2023 включно. Одночасно визначено ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 26 840 000,00 грн, та у разі звільнення підозрюваного ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покладено на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування зокрема за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023).
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, а розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зменшувався. Останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.01.2024 у цій справі строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 14.03.2024 та зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу - застави до 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 грн. У разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з внесенням застави, покладено на нього обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Визначено, що строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, - до 14.03.2024.
На виконання вказаної ухвали 06.02.2024 ОСОБА_12 внесла на депозитний рахунок суду заставу в повному розмірі, у зв`язку з чим ОСОБА_6 звільнений з-під варти у той же день, що підтверджується платіжним дорученням від 06.02.2024 № 4037222207322294 та повідомленням Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 06.02.2024 № 2649.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 22.03.2024 у цій справі поклав на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до Вищого антикорупційного суду за кожним викликом; не відлучатися із Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. Строк дії вказаних обов`язків - до 22.05.2024.
Надалі суд двічі продовжував строк дії вказаних обов`язків, останній раз до 19.08.2024.
З урахуванням вказаного вище, наразі до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 000 748 грн та покладено на нього процесуальні обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 19.08.2024.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4495/23 про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 18.07.2023 у справі № 991/6338/23, від 22.08.2023 у справі № 991/7281/23, від 18.10.2023 у справі № 991/9009/23 про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питань про зміну запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків, покладених на особу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Суд вважає, що наразі ризик переховування ОСОБА_6 від суду є актуальним.
Злочини, передбачені ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, є тяжкими та відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_6 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Про існування означеного ризику кримінального провадження також свідчить майновий стан ОСОБА_6, який є достатнім для існування в умовах переховування.
Так, з матеріалів справи вбачається, що обвинуваченому належить шість земельних ділянок, житловий будинок, розташований на території Київської області, квартира, розташована в АДРЕСА_5, транспортний засіб марки Toyota Camry, 2021 року випуску. Факт належності вказаних об`єктів обвинуваченому свідчить про його значні статки.
Разом з тим ОСОБА_6 є директором діючого підприємства - ТОВ «Ясунь Транс 27», яке надає логістичні послуги щодо перевезення залізничним транспортом, зокрема контрагентами його підприємства були такі мережі як БРСМ, ОККО, SOCAR.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, за 2022 рік ОСОБА_6 отримав дохід від ТОВ «Ясунь Транс 27» у загальному розмірі 10 895 128,93 грн, що складається із заробітної плати та дивідендів.
Під час оцінки продовження існування вказаного ризику суд також бере до уваги, що за період з 27.06.2022 до 17.02.2023 ОСОБА_6 кілька разів перетнув державний кордон України. Під час судового провадження обвинувачений зазначав, що знятий з військового обліку за станом здоров`я, тому наразі може виїжджати закордон. Тобто на обвинуваченого не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Суд зауважує, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.
Разом з тим, суд враховує положення ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до якої передбачено, що однією із обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, є наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
В межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності свідчать, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати на доволі високому рівні, а зважаючи на стадію та тривалість кримінального провадження - відсутні підстави стверджувати про його істотне зменшення.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаного ризику з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, у тому числі у період, коли на нього не було покладено додаткових процесуальних обов`язків у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Застосування до ОСОБА_6 застави у розмірі 3 000 748 грн є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки.
Суд вважає, що застосування до ОСОБА_6 застави у меншому розмірі не буде достатньо дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, що зможе в повній мірі запобігти встановленому ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Стосовно твердження сторони захисту про зменшення ризиків зі сплином часу, суд зауважує, що під час судового провадження суд двічі зменшував розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави (ухвали від 06.12.2023 та від 15.01.2024 у цій справі). Загалом розмір застави зменшено з 26 840 000 грн до 3 00 748 грн, тобто майже у 9 разів. Таким чином тривале обмеження прав обвинуваченого суд компенсовував за допомогою поступового ослаблення відповідного втручання у його права.
Застосований до ОСОБА_6 розмір застави наразі є необхідною гарантією для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під ризиком втрати цих коштів.
Суд не погоджується із твердженнями сторони захисту про наявність підстав для зменшення розміру застави у зв`язку із існуванням в обвинуваченого, його рідних проблем зі здоров`ям та необхідністю нести витрати, пов`язані із лікуванням та реабілітацією. Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, що існування таких обставин є підставою для зміни застосованого до особи запобіжного заходу. Водночас частині із них вже надана оцінка судом під час розгляду попереднього клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.
Суд звертає увагу, що, за словами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, умовами кредитного договору ОСОБА_15 передбачено, що, у разі повернення судом застави, остання зобов`язана повернути фінансовій установі такі кошти в рахунок погашення тіла кредиту, а тому відсутні підстави вважати, що в разі зменшення розміру застави повернуті кошти можуть бути використані для інших особистих потреб.
Разом з тим ОСОБА_12, вносячи заставу за обвинуваченого у значному розмірі за рахунок кредитних коштів, мала усвідомлювати ризики, у тому числі тривалості здійснення кримінального провадження, а також ймовірності звернення застави в дохід держави, за умови виникнення підстав, передбачених ч. 8 ст. 182 КПК України.
Отже, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, тому в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 слід відмовити.
Керуючись ст. 182, 201, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3