- Головуючий суддя (ВАКС) : Ногачевський В.В.
Справа № 991/4978/20
Провадження № 1-кп/991/52/20
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2024 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурорів ОСОБА_8, ОСОБА_9,
обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11,
захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52017000000000027 від 06.01.2017 за обвинуваченням:
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, одруженого, батька 3 малолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Білозерське Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, інваліда 2 групи,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Стислий опис судового провадження
17 червня 2020 року до суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні.
У судовому засіданні 05.06.2024 прокурор ОСОБА_17 надав обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням разом із угодою про визнання винуватості.
Формулювання обвинувачення ОСОБА_15 та його правова кваліфікація
Відповідно до обвинувального акта та угоди про визнання винуватості ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у - пособництві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
У період з 14.01.2015 по 09.12.2015, діючи умисно, за попередньою змовою із Особою_1, ОСОБА_16 та Особою_2, шляхом надання вказівок двом останнім, а також наданням засобів та усуненням перешкод, сприяв вчиненню іншими співучасниками - виконувачем обов`язків директора ДП «Укрзалізничпостач» Особою_3 та начальником відділу верхньої будови колії ДП «Укрзалізничпостач» Особою_4 кримінального правопорушення -зловживання ними своїм службовим становищем під час проведення процедури закупівлі метизної продукції для потреб ДП «Укрзалізничпостач».
Такі дії полягали в умисному, протиправному, всупереч інтересам ДП «Укрзалізничпостач» та з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Інкомм» використанню ними свого службового становища, спрямованого на сприяння, акцепт пропозиції, укладення із ТОВ «Інкомм» та виконання договору поставки № ЦХП-5-01415-01 від 25.06.2015 із завідомо завищеною ціною продукції, та спричинило ДП «Укрзалізничпостач» тяжкі наслідки у розмірі 20 270 524,12 грн (без урахування ПДВ), що перераховано на банківський рахунок ТОВ «Інкомм» у вигляді оплати за поставлену метизну продукцію.
Також дії ОСОБА_15 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, як пособництво у закінченому замаху, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки.
У період з 01.02.2016 по 24.05.2016, діючи умисно, повторно за попередньою змовою із Особою_1, а також ОСОБА_16 та Особою_2, шляхом надання вказівок двом останнім, а також наданням засобів та усуненням перешкод сприяв вчиненню начальником відділу верхньої будови колії Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» Особою_4 закінченого замаху на кримінальне правопорушення - зловживання ним своїм службовим становищем під час проведення процедури закупівлі метизної продукції для потреб Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця».
Зазначене полягало в умисному, протиправному, всупереч інтересам Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» та з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Хануман» використанні ним свого службового становища, спрямованого на сприяння, акцепт пропозиції та укладення із ТОВ «Хануман» договору поставки із завідомо завищеною ціною продукції, та могло спричинити для Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» тяжкі наслідки у розмірі 36 432 167,68 грн (без ПДВ).
Водночас ОСОБА_15 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин закінчено не було, оскільки рішенням Антимонопольного комітету України 01.07.2016 результати конкурсних торгів із закупівлі метизної продукції було скасовано.
Формулювання обвинувачення ОСОБА_18 та його правова кваліфікація
Відповідно до обвинувального акта та угоди про визнання винуватості дії ОСОБА_16 кваліфікуються за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України як пособництво, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
Крім того, він обвинувачується у тому, що у період з липня по вересень 2015 року, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_15, Особою_1 та Особою_2, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв вчиненню іншими співучасниками - виконувачем обов`язків директора ДП «Укрзалізничпостач» Особою_3 та начальником відділу верхньої будови колії ДП «Укрзалізничпостач» Особою_4 кримінального правопорушення -зловживання ними своїм службовим становищем під час проведення процедури закупівлі метизної продукції для потреб ДП «Укрзалізничпостач».
Це полягало в умисному протиправному, всупереч інтересам ДП «Укрзалізничпостач» та з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Інкомм» використанню ними свого службового становища, спрямованого на сприяння, акцепт пропозиції, укладення із ТОВ «Інкомм» та виконання договору поставки № ЦХП-5-01415-01 від 25.06.2015 із завідомо завищеною ціною продукції, та спричинило для ДП «Укрзалізничпостач» тяжкі наслідки у розмірі 20 270 524,12 грн (без урахування ПДВ), що перераховано на банківський рахунок ТОВ «Інкомм» у вигляді оплати за поставлену метизну продукцію.
Також дії ОСОБА_16 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України як пособництво у закінченому замаху, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки.
У період з 01.02.2016 по 24.05.2016, діючи умисно, повторно за попередньою змовою із ОСОБА_15, Особою_1 та Особою_2, наданням засобів та усуненням перешкод, сприяв вчиненню начальником відділу верхньої будови колії Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» Особою_4 закінченого замаху на кримінальне правопорушення - зловживання ним своїм службовим становищем під час проведення процедури закупівлі метизної продукції для потреб Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця».
Зазначене полягало в умисному протиправному, всупереч інтересам Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» та з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Хануман» використанню ним свого службового становища, спрямованого на сприяння, акцепт пропозиції та укладення із ТОВ «Хануман» договору поставки із завідомо завищеною ціною продукції, та могло спричинило для Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» тяжкі наслідки у розмірі 36 432 167,68 грн (без ПДВ).
ОСОБА_16 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак злочин закінчено не було, оскільки рішенням Антимонопольного комітету України 01.07.2016 результати конкурсних торгів із закупівлі метизної продукції було скасовано.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання
05.06.2024 року у кримінальному провадженні № 52017000000000027 укладено угоду про визнання винуватості між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_17 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_15, за участю захисника ОСОБА_19, та обвинуваченим ОСОБА_16, за участю захисника ОСОБА_20 .
При вирішенні питання про укладення цієї угоди прокурор зважав на такі обставини:
-беззаперечне визнання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 своєї винуватості в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, належна процесуальна поведінка, надання зізнавальних показань щодо себе та підтверджених доказами детальних, значних за обсягом та релевантних для кримінального провадження викривальних показань щодо співучасті інших осіб у вчиненні цих кримінальних правопорушень;
-характер і тяжкість злочинів, інкримінованих ОСОБА_15 та ОСОБА_18, цінність їх співпраці зі стороною обвинувачення для посилення доказової бази щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, важливість забезпечення розумних строків судового провадження щодо них;
-наявність суспільного інтересу у швидшому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за вчинення кримінальних правопорушень, а також у викритті ними інших осіб;
-наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як ОСОБА_15 та ОСОБА_16, так і іншими особами;
-наявність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а саме добровільне повне відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди (у тому числі заподіяної внаслідок дій інших осіб).
Відповідно до змісту угоди, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повністю та беззастережно визнали свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі пред`явленого їм обвинувачення.
Сторонами враховано, що станом на день укладення угоди обвинуваченими добровільно повністю відшкодовано завдану кримінальними правопорушеннями шкоду, а саме ОСОБА_15 у сумі 18 000 000 грн та ОСОБА_16 у сумі 2 270 524,12 грн.
До того ж обвинувачені добровільно зобов`язалися протягом 15 робочих днів після набрання чинності вироком на підставі цієї угоди внести на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України (для зарахування коштів у національній валюті) за реквізитами грошову суму у загальному розмірі 5 000 000 грн у частках: ОСОБА_15 -3 000 000 грн, ОСОБА_16 - 2 000 000 грн за такими реквізитами:
Банк: Національний банк України;
МФО: 300001;
Рахунок: № UA843000010000000047330992708;
Код ЄДРПОУ: 00032106;
Отримувач: Національний банк України;
Призначення платежу: Збір коштів на потреби армії України.
Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_15 :
-за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, на строк три роки та зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
-за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, на строк два роки та зі штрафом п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, на строк 3 (три) роки, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_15 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з випробуванням.
Відповідно до ст. 77 КК України, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_15 від відбування покарання з випробуванням призначити йому додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, на строк три роки, та штрафу одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_18 :
-за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк три роки та зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
-за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк два роки та зі штрафом п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк 3 (три) роки, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_16 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з випробуванням.
Відповідно до ст. 77 КК України, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_16 від відбування покарання з випробуванням призначити йому додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк три роки, та штрафу одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з угодою ОСОБА_15 та ОСОБА_16 надали згоду на призначення вказаного покарання.
Сторони також погоджуються, що в межах вказаного кримінального провадження відсутні гроші, цінності та інше майно, щодо яких може бути застосовано спеціальну конфіскацію на підставі та за умов, визначених ст. 96- 1, 96- 2 КК України.
Також сторонам відомо та зрозуміло, що відповідно до статті 473 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) наслідком укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинувачених є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинувачених - також їх відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.
В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався
Суд дійшов висновку про те, що необхідно затвердити угоди про визнання винуватості, зважаючи на таке.
1. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтримали укладення угоди. Насильство, примус чи погрози до них не застосовувались. Обіцянок чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою, їм ніхто не надавав.
У судовому засіданні обвинувачені повідомили, що беззастережно визнають свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях. Розуміють суть та характер обвинувачення і погоджуються з його формулюванням, що зазначено в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості.
Також зазначили, що цілком розуміють, що мають право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. При цьому вони мають право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, звернутися з клопотанням про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь.
Водночас ОСОБА_15 та ОСОБА_16 наполягали на укладенні угоди. Вони повністю усвідомлюють вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовано до них у разі її затвердження.
2.Прокурор ОСОБА_17 угоду підтримав, зазначив про її добровільність. Вказав, що кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості.
Прокурор повідомив суду обставини, які ним було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди.
Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України).
Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам (абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України).
Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
В судовому засіданні встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам закону, дії ОСОБА_15 та ОСОБА_16 кваліфіковано правильно, за ними можливе укладення угоди
Суд встановив, що угоду укладено у провадженні щодо тяжкого злочину. Санкція частини другої статті 364 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який, згідно з частиною п`ятою статті 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до частини п`ятою статті 216 КПК України, яка визначає підслідність, досудове розслідування злочину, передбаченого частиною другої статті 364 КК України, здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України.
Прокурор правильно кваліфікував дії ОСОБА_15 та ОСОБА_16, що з`ясовано та підтверджено у судовому засіданні.
Тобто підстав для відмови у затвердженні угоди, через її невідповідність вимогам закону немає, оскільки правова кваліфікація дій обвинувачених, яка є правильною, дозволяє укладення угоди про визнання винуватості.
Умови угоди відповідають інтересам суспільства
Суспільний інтерес - інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаного із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
Наразі корупція загрожує національній безпеці України, уповільнює економічний розвиток держави, а також нівелює довіру населення до державних органів та органів місцевого самоврядування. Крім того, масштаби корупційних проявів негативно позначаються на міжнародному іміджі України.
А тому є суспільний інтерес у швидкому здійсненні правосуддя у такій категорії справ, призначенні особам узгодженого покарання, запобіганні вчинення ними та іншими кримінальних правопорушень, а також викриттю ними інших осіб, у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
За таких обставин, суд доходить висновку, що умови угоди відповідають інтересам суспільства.
Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб
Сторони дійшли спільної згоди про укладення цієї угоди. Потерпілі у цьому провадженні відсутні.
Отож, судом не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Суд не встановив підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним
Сторони угоди, а також захисники ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили добровільність її укладення.
У суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.
Виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим
За угодою обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 зобов`язувались внести на рахунки НБУ грошову суму у загальному розмірі 5 000 000 грн у частках: ОСОБА_15 -3 000 000 грн, ОСОБА_16 - 2 000 000 грн на підтримку ЗСУ.
Виконання ними взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим.
Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, колегія суддів вважає, що існують підстави стверджувати, що ОСОБА_15 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а ОСОБА_16 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364.
Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулюванні обвинувачення, вказане в угоді та обвинувальному акті, підтвердження ОСОБА_15 та ОСОБА_16 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинувачених.
Отже, угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону. Підстав для відмови у її затвердженні немає.
Щодо покарання
Сторони узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, на строк 3 (три) роки, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_15 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Сторони узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_18 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк 3 (три) роки, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_16, від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Покарання сторонами угоди визначено з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про осіб обвинувачених, обставин, що пом`якшують покарання.
Згідно з частиною п`ятою статті 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Визначаючись щодо покарання, яке, на переконання колегії суддів, слід призначити обвинуваченим, суд зважає на таке.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відповідно до ст. 66 КК України є добровільне повне відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди (у тому числі заподіяної внаслідок дій інших осіб).
Крім того, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 раніше не судимі. Обвинувачений ОСОБА_15 має на утриманні трьох малолітніх дітей ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_22 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_23 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
В обвинуваченого ОСОБА_16 на утриманні перебуває матір ОСОБА_24 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину повторно, групою осіб за попередньою змовою.
Частинами другою, третьою та четвертою статті 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, в тому числі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У випадках передбачених частиною другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Отож, оскільки судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щиро розкаялись у вчиненні злочину, добровільно відшкодували завдану кримінальними правопорушеннями шкоду у повному обсязі (в тому числі заподіяної внаслідок дій інших осіб), раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, їх виправлення можливе без відбування покарання, тому суд дійшов висновку про можливість їх звільнення від відбування покарання з випробуванням строком у три роки.
Щодо питання покладення обов`язків із числа регламентованих статтею 76 КК України, то суд враховує, що частиною другою статті 75 КК України передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому випадку суд ухвалює звільнити засуджених від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом визначеного іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов`язки.
Тобто перелік обов`язків суд визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості обвинувачення.
У зв`язку з цим суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_15 та ОСОБА_16 обов`язки, передбачені пунктами 1-2 частини першої та пунктом 2 частини третьої статті 76 КК України.
Водночас оскільки вчинення злочину обвинуваченими було пов`язано з їхньою діяльністю, суд вважає, що до них слід застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією частини другої статті 364 КК України у виді позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки.
Що стосується додаткового покарання, передбаченого санкцією частини другої статті 364 КК України у виді штрафу, на переконання суду, його також слід застосувати, а саме штраф у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченим узгодженої міри покарання.
На підставі викладеного, суд ухвалив:
-затвердити угоду про визнання винуватості від 5 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 52017000000000027, укладену між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_17 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_15, за участю захисника ОСОБА_19, а також обвинуваченим ОСОБА_16, за участю захисника ОСОБА_20 ;
- ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України та призначити йому узгоджену між прокурором та обвинуваченим міру покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, на строк три роки та зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України та призначити йому узгоджену між прокурором та обвинуваченим міру покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, на строк два роки та зі штрафом п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
-на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, на строк 3 (три) роки, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн;
-на підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_15 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, який обчислювати з моменту проголошення вироку;
-згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_15 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-cкасувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_15 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/558/19 від 06.12.2019;
-скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/558/19 від 10.10.2019 на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_15, а саме на квартиру, реконструкцію квартир АДРЕСА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 873761680391);
- ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України та призначити йому узгоджену між прокурором та обвинуваченим міру покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк три роки та зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України та призначити йому узгоджену між прокурором та обвинуваченим міру покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк два роки та зі штрафом п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
-на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк 3 (три) роки, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн;
-на підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_16 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, який обчислювати з моменту проголошення вироку;
-згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_16 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-cкасувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_16 . ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/558/19 від 24.10.2019;
-скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/927/17-к від 27.06.2017 на документи згідно переліку в ухвалі;
-речові докази: телефон Samsung SM-B110E, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2, телефон Samsung GSM SM-A310F Galaxy A3, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4 та сім-картки до них повернути власнику ОСОБА_25 ;
-стягнути солідарно з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-авторознавчої експертизи у сумі 7 944,00 грн, судово-економічної експертизи у сумі 27 009,00 грн, судово-товарознавчої експертизи у сумі 5 284,00 грн, комп`ютерно-технічної експертизи у сумі 1 759 грн.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень, визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Роз`яснити учасникам провадження, що відповідно до статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
Судді
ОСОБА_26