- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/5717/24
Провадження №11-сс/991/491/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.07.2024 про відмову у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зірка, Поліського району, Київської області, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023000000000883 від 13 жовтня 2023 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
ВСТАНОВИЛА:
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.07.2024 у задоволені клопотання прокурора відмовлено; застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням таких обов`язків:
1.прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;
2.повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області;
3.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;
5.носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов`язків визначено до 04.09.2024 року
Слідчий суддя за наслідком дослідження матеріалів провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6, переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачені ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України.
Також слідчий суддя встановив наявність двох із чотирьох ризиків, про які вказував у клопотанні прокурор, а саме: ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування або/та суду, а також ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, при цьому визначив їх спроможними на мінімально можливому рівні.
Посилаючись на матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що 28.06.2024 року прокурором доручено слідчому повідомити підозрюваним у кримінальному провадженні № 62023000000000883 від 13 жовтня 2023 року - ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та їх захисникам про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК. Отже, досудове розслідування завершено до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під домашнім арештом, яка діяла до 05 липня 2024 року.
Слідчий суддя встановив, що прокурором не доведено обставини, які передбачені п.п. 1,2 ч. 3 ст. 199 КПК, зокрема що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під домашнім арештом, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. А тому можливість подальшої оцінки виправданості тримання підозрюваного ОСОБА_6 під домашнім арештом в нічний час відсутні.
З огляду на обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, слідчий суддя прийшов до переконання, що запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам можливо і шляхом застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладанням додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в тому числі обов`язком носіння електронного засобу контролю.
2.Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із такими висновками слідчого судді, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, прокурор в апеляційній скарзі прохає ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.07.2024 скасувати та постановити нову, якою його клопотання задовольнити.
Зазначає, що слідчий суддя прийшов до помилкового висновку щодо необхідності прокурором на даній стадії досудового розслідування, в якому 28.06.2024 сторонам повідомлено про його завершення, доводити наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК, зокрема тих, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Вважає, що в даному випадку слідчий суддя мав здійснювати розгляд клопотання відповідно до приписів ч. 6 ст. 199 КПК, що виключає можливість застосовувати вимоги положень п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК.
Також слідчим суддею, на думку прокурора, безпідставно не враховано його доводи щодо високого рівня імовірності існування усіх чотирьох ризиків, що передбачені пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК.
Ризик перешкодити кримінальному провадженню іншим чином може бути виражений у створенні ОСОБА_6 штучних доказів та підбуренні осіб, які не є свідками, до дачі завідомо неправдивих показань. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення може бути реалізований ним шляхом незаконного перетину державного кордону з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт у нічний час доби, за переконанням прокурора, підтверджується тривалим відключенням електроенергії у м. Києві та неможливістю через це здійснювати контроль за діями ОСОБА_6 за допомогою електронного засобу контролю.
3.Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на доцільності продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, звертали увагу на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, адже досудове розслідування триває з травня 2022 року, і ОСОБА_6 жодного разу не здійснював дій щодо переховування, незаконного впливу на свідків чи інших заходів, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню. Навпаки, підозрюваний демонструє належну процесуальну поведінку, сприяє проведенню слідчих (процесуальних) дій у кримінальному провадженні.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Так, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди прокурора із висновками слідчого судді щодо не доведення прокурором існування обставин, які передбачені п.п.1,2 ч.3 ст.199 КПК України, що було підставою для відмови у задоволені клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Також прокурор не погодився із встановленням слідчим суддею наявності лише двох із чотирьох ризиків, про існування яких він стверджував.
Відповідно до матеріалів клопотання, 05 січня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру. а 10.06.2024 про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК, України, а саме: у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб, а також у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до інших тяжких наслідків.
За версією слідства, ОСОБА_6, будучи тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, за попередньою змовою з заступником Міністра оборони України ОСОБА_10, начальником управління розвитку речового забезпечення Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України ОСОБА_11 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив розтрату державних коштів на користь представників компанії «MIMALTEMER LTD» шляхом укладення договорів № 01 від 05 березня 2022 року та № 03 від 11 квітня 2022 року із вказаною компанією на постачання балістичних жилетів у комплекті, у загальній кількості 80 000 шт. (30 000 шт. та 50 000 шт. відповідно), які не відповідають державним та військовим стандартам України, насамперед щодо захисних властивостей, за завищеними цінами, без визначення у них вимог щодо контрою за якістю, а також гарантійних строків, та обравши місцем поставки товару територію іншої держави, у якій здійснення перевірки якості товару неможливе.
Договори були укладені без обов`язкового попереднього проведення Департаментом юридичного забезпечення МОУ відповідної юридичної експертизи, без попереднього погодження із Департаментом фінансів МОУ та без попереднього здійснення моніторингу оцінки ризиків Департаментом внутрішнього аудиту МОУ.
Після цього, ОСОБА_6 забезпечив здійснення попередньої оплати за вказаним зовнішньоекономічними договорами шляхом затвердження у МОУ відповідних рішень, зокрема, 06 березня 2022 року по договору поставки № 01 від 05 березня 2022 року та 04 травня 2022 року по договору поставки № 03 від 11 квітня 2022 року, подальшого погодження розподілу коштів на проведення його централізованої оплати, затвердження копій документів, необхідних для здійснення такої оплати, та їх направлення до АТ «Укрексімбанк».
ОСОБА_6, будучи відповідальним за підготовку та організацію виконання укладених договорів (додаткових угод), зловживаючи своїм службовим становищем, свідомо не вжив заходів щодо повідомлення Центрального управління контролю якості щодо факту укладення зазначених договорів та необхідності здійснення контролю за якістю речового майна у місці поставки товарів за договорами, а також не забезпечив організацію виконання зазначених договорів шляхом направлення туди представників Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, чим умисно допустив безпідставне виконання вказаних договорів та прийняття на облік неякісного товару за ними.
Після цього ОСОБА_6 вжив заходи з метою приховання вказаної протиправної діяльності шляхом безпідставного погашення дебіторської заборгованості за договором поставки № 01 від 05 березня 2022 року та унеможливлення здійснення МОУ заходів представницького характеру через направлення до військової частини НОМЕР_1 представників ІНФОРМАЦІЯ_2 для підписання службовими особами цієї військової частини змінених актів приймання-передачі № 295 - № 298 на заміну актів приймання-передачі № 100 від 19 березня 2022 року, № 104 від 21 березня 2022 року, № 106 від 21 березня 2022 року та № 107 від 22 березня 2022 року, з відображенням інформації про нібито проведення перевірки якості балістичних жилетів у комплекті за зазначеним договором, що призвело до поставки до ЗСУ засобів індивідуального захисту - балістичних жилетів у кількості 30 000 шт. неналежної якості, які не можуть використовуватись військовослужбовцями ЗСУ через невідповідність державним та військовим стандартам України.
З цією ж метою ОСОБА_6 продовжив реалізацію наперед розробленого плану, забезпечив прийняття військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) за договором № 03 від 11 квітня 2022 року балістичних жилетів згідно актів приймання-передачі № 906 від 21 липня 2022 року, № 979 від 03 серпня 2022 року, № 1005 від 05 серпня 2022 року, що призвело до поставки до ЗСУ засобів індивідуального захисту - балістичних жилетів у кількості 37 000 шт. неналежної якості, які не можуть використовуватись військовослужбовцями ЗСУ через невідповідність державним та військовим стандартам України.
В результаті зазначених дій, МОУ було завдано збитків у загальній сумі 1 724 852 735, 10 грн, тобто в особливо великому розмірі. Крім того, ці дії ОСОБА_6 призвели до критичних наслідків в підтриманні обороноздатності країни, загрози життю та здоров`ю особового складу ЗСУ через несвоєчасне забезпечення військовослужбовців якісними засобами індивідуального захисту, внаслідок чого підірвали рівень боєздатності підрозділів ЗСУ.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_6 у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб, а також у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, вчиненому в умовах особливого періоду, що призвело до інших тяжких наслідків, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Не оцінюючи наведену версію розвитку подій з точки зору доведеності, а надані в підтвердження цього документальні докази на предмет їх достовірності та належності, оцінивши матеріали клопотання в цілому, можна дійти до висновку, що викладені у підозрі обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними вище статтями КК ОСОБА_6, мали місце та могли бути вчинені за описаних прокурором обставин.
Суд також погоджується з висновком слідчого судді, що на підтвердження можливого вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, стороною обвинувачення надано матеріали, достатні для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, що є достатнім для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заході у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі вважав доведеним існування ризиків, які можуть спонукати підозрюваного вчинити спроби, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, які вважав спроможними на мінімально можливому рівні. При цьому зазначив, що прокурором не доведені обставини, які свідчать про те, що заявлені ним ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують продовження домашнього арешту.
На противагу цьому, прокурор в апеляційній скарзі стверджує про існування ще двох ризиків - ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Розглядаючи такі аргументи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів не погоджується із таким твердженням апелянта, з огляду на наступне.
Наявність або відсутність ризиків має оцінюватись судом з точки зору високої ймовірності їх існування, особи підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а також наявності переконливих пересторог щодо ймовірності вчинення негативних дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Втім колегія суддів вважає, що ймовірність реалізації ОСОБА_6 ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом створення штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками у цьому кримінальному провадженні, до дачі завідомо неправдивих свідчень, на даному етапі кримінального провадження відсутня.
В цьому аспекті колегія суддів звертає увагу на факт відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження, що свідчить про те, що слідство визнало зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта.
Обґрунтування ж прокурором ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на можливість незаконного перетину державного кордону фактично дублює встановлений ризик переховування. Відтак не враховується колегією суддів.
Крім того колегія суддів погоджується із позицією сторони захисту щодо зменшення наведених прокурором ризиків у порівнянні із клопотанням про продовження строку дії домашнього арешту від 10.06.2024, в якому прокурор наводив обґрунтування усіх п`яти ризиків, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином за наслідком апеляційного перегляду, враховуючи його межі, встановлені положеннями ст. 404 КПК, а також враховуючи, що сторона захисту правом на апеляційне оскарження ухвали не скористалась, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про доведеність існування на даному етапі кримінального провадження двох ризиків: ризику переховування від слідства та суду, з огляду на тяжкість інкримінованого злочину та ймовірне покарання, а також ризику незаконного впливу на свідків, який є актуальним до моменту безпосереднього сприйняття їх показань судом в судовому засіданні або в порядку ст. 225 КПК.
Водночас, колегія суддів дійшла висновку про те, що слідчим суддею було неправильно застосовано положення ч. 3 ст. 199 КПК, що призвело до відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 травня 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 05 липня 2024 року (т.1 а.п. 236-244).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 червня 2024 року підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк тримання під домашнім арештом та продовжено дію покладених обов`язків до 05 липня 2024 року (т. 6 а.п. 193-199).
28.06.2024 слідчим на підставі доручення прокурора здійснено повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК (т. 6 а.п. 150, 155-156).
Із клопотанням від 28.06.2024 про продовження строку домашнього арешту прокурор звернувся до слідчого судді 02.07.2024, тобто в межах дії ухвали слідчого судді від 13.06.2024 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Законодавцем передбачена спеціальні норма, яка регулює ті питання, що має довести прокурор перед слідчим суддею під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою (домашнього арешту) - ч. 3 ст. 199 КПК. При цьому положення цієї норми орієнтують слідчого суддю, суд додатково встановити: 1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу; 2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
При цьому, недоведення слідчим, прокурором обставин, що виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (домашнім арештом), що зазначені у частині 3 цієї статті, є самостійною підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою (домашнього арешту) (ч. 5 ст. 199 КПК).
Втім, на переконання колегії суддів, застосовування зазначеної норми передбачає її розумне, а не суто формальне застосування, з огляду на стадію кримінального провадження.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № №62023000000000883 від 13 жовтня 2023 року завершено 28 червня 2024 року, тобто ще до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_6 - 05 липня 2024 року, відтак прокурор не довів обставини, які передбачені п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК (обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу), що, на думку слідчого судді, виключає можливість надання подальшої оцінки виправданості тримання підозрюваного ОСОБА_6 під домашнім арештом у нічний час.
Водночас, виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК не нівелює наявність ризиків, що передбачені ч. 5 ст. 177 КПК, не скасовує обґрунтованість повідомленої підозри, а лише є проміжним етапом досудового розслідування, який пов`язується із фактом відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту, який, до речі, не завжди може тривати чітко визначений період часу. Відтак в кожному конкретному випадку при вирішенні тих питань, що належать до компетенції слідчого судді, суду під час продовження дії запобіжного заходу, слід керуватись принципом розумності, меті застосування запобіжного заходу, яка спрямована на досягнення дієвості кримінального провадження та завданням кримінального провадження в цілому.
За наслідком апеляційного перегляду було встановлено доведеність прокурором обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, а також наявність двох ризиків, які зі спливом часу хоч і зменшили свою інтенсивність, що було враховано і слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, втім обумовлюють подальше застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час. Відтак колегія суддів приходить до переконання, що продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є об`єктивно необхідним для досягнення мети та дієвості актуального кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
При цьому колегія суддів переконана, що домашній арешт у нічний час доби (з 22 до 06 години наступного дня) не матиме суттєвого негативного впливу на життєдіяльність ОСОБА_6 з огляду на запровадження в Україні комендантської години та не становитиме непропорційного втручання у його права.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що розгляд вимог апеляційної скарги та урахування доводів сторін здійснений через призму обставин, що існували на час постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, при цьому сторона захисту у подальшому не позбавлена права звернутись до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Крім того, з метою мінімізації ризиків, існування яких було підтверджено під час апеляційного перегляду, а також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, колегія суддів вважає за доцільне також продовжити строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, про що прохав прокурор у своїй апеляційній скарзі.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Оскільки за наслідком апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про допущене слідчим суддею істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення, в силу вимог п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України, зазначене є підставою для скасування ухвали слідчого судді від 04.07.2024 та постановлення нової, якою слід задовольнити клопотання прокурора та продовжити підозрюваному строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під домашнім арештом в нічний час доби із покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ст.177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.07.2024 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під домашнім арештом до 04 вересня 2024 року із забороною йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за винятком необхідності отримання медичної допомоги, прямування до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру.
Продовжити до 04 вересня 2024 року строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;
2) не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4