Документ № 120968209

Справа № 991/10792/23

Провадження 1-кп/991/129/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену

ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сміла Черкаської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України

у межах кримінального провадження № 52023000000000132 від 23.03.2023,

установив:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

06.08.2024 прокурором ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .

У клопотанні прокурором наведені обставини, які були встановлені у ході досудового розслідування та які стали підставою для повідомлення, у тому числі, ОСОБА_6 про підозру.

Так, 11.07.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, 06.09.2023 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. 11.10.2023 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

20.09.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.11.2023, 05.12.2023 строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, востаннє до 25.12.2023.

12.12.2023 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_6 направлено до суду.

19.12.2023 ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду продовжено строк, покладених на ОСОБА_6 обов`язків, до 19.02.2024, у подальшому строк дії обов`язків не продовжувався. Разом з тим, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 на обвинувачену ОСОБА_6, строком до 22.04.2024, покладено додаткові обов`язки.

Надалі ухвалами колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11.04.2024 та від 06.06.2024 продовжено покладені на ОСОБА_6 обов`язки, востаннє на строк до 06.08.2024, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Прокурор зазначає, що станом на даний час існує необхідність у продовженні строку покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, з урахуванням того, що з часу застосування до неї запобіжного заходу, встановлені судом ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та наразі виправдовують застосований запобіжний захід. Окрім цього, застосування такого запобіжного заходу з відповідними обов`язками себе виправдало як ефективний захід для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та досягнення завдань кримінального провадження.

На обґрунтування продовження існування ризику переховування від суду прокурор зазначає, що ОСОБА_6 (1) обвинувачується у вчиненні корупційних злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років, які можуть бути призначені реально; (2) має паспорт громадянина для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, також остання протягом 2019-2023 років систематично виїжджала за межі України; (3) наразі в Україні введено воєнний стан і обвинувачена, як мати малолітньої дитини для її супроводу, може виїхати за кордон та переховуватись там; (4) також необхідним є і врахування обставин вчинення кримінального правопорушення та наявність у обвинуваченої зв`язків у прикордонних та митних органах. Тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути до неї застосовано, вагомість зібраних доказів, обвинувачена може вжити заходів щодо переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, прокурор, зокрема, обґрунтовує (1) характером та обставинами вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів; (2) можливістю використання ОСОБА_6 набутих зв`язків серед службових осіб Державної прикордонної служби, народних депутатів України; (3) тим, що відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Відтак, обвинувачена ОСОБА_6 може особисто чи опосередковано впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Тому, враховуючи стадію судового розгляду, вказаний ризик не зменшився та не втратив свою актуальність.

Прокурор зазначає, що вказані ризики з урахуванням призначення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізуються. Зокрема, про це свідчить подання прокурором до суду клопотання про виклик свідків, з показаннями яких ОСОБА_6 вже ознайомлювалась на стадії досудового розслідування.

Також прокурор вважає необхідним врахувати той факт, що вчинені корупційні кримінальні правопорушення мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченої, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів. Отже, не продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити.

Захисник ОСОБА_9 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 . В обґрунтування своїх заперечень послався на невідповідність сформульованих у клопотанні обов`язків вимогам кримінального процесуального закону. (1) Так, диспозицією ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено, що при обранні запобіжного заходу суд зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади. Таке зобов`язання не підпадає під процесуальний термін «обов`язку», які зазначені у ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, воно навпаки є безстроковим і не потребує продовження. Тобто прокурор просить продовжити обов`язок, який не передбачений жодним з пунктів ч. 5 ст. 194 КПК України. (2) Також не зрозумілим є формулювання обов`язку: «утримуватися від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_6 від 06.09.2023». Викладення обов`язку таким чином ускладнює спосіб його виконання, зокрема чи може обвинувачена ОСОБА_6 спілкуватись з визначеними особами про обставини викладені у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, чи в інших процесуальних документах. Також обмеження спілкування з «іншими особами» є загальним формулюванням. На переконання захисника, під іншою особою можна вважати, зокрема, і адвоката. Зазначення обов`язків у такій формі не спрямоване на досягнення якогось результату, зокрема для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_6, а носить виключно формальний характер. (3) Вказане стосується і обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, в частині передачі на зберігання до відповідних органів державної влади інших документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. При цьому сторона обвинувачення мала можливість отримати всю інформацію про видані обвинуваченій ОСОБА_6 документи та конкретизувати цей обов`язок. (4) Окрім цього, захисник також зазначив, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими. Ризик переховування від суду з плином часу (динамікою розвитку кримінального провадження) перестає існувати. Щодо впливу на свідків то вказаний ризик взагалі відсутній, оскільки обвинувачена ОСОБА_6 вже дала показання суду, які повністю співпадають з показаннями свідків, допитаними стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки воно є формальним. Звернув увагу, що ОСОБА_6 не порушувала покладені на неї обов`язки. Також, вважав безпідставним необхідність продовження обов`язку передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки паспорт громадянина України для виїзду за кордон та дипломатичний паспорт вже здані ОСОБА_6 до відповідних органів державної влади. Повідомив, що з заявами про роз`яснення судових рішень, якими покладено обов`язки на ОСОБА_6, щодо порядку їх виконання як на стадії досудового розслідування так і на стадії судового розгляду сторона захисту не зверталася.

Обвинувачена ОСОБА_6 погодилась зі думкою своїх захисників.

Сторона захисту ОСОБА_7 підтримала позицію, висловлену стороною захисту ОСОБА_6 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Глава 18 КПК України регулює питання щодо застосування, зміни, скасування запобіжних заходів.

За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються у тому числі під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023, а саме: що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_11 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_11 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 1); а також те, що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_11 та ОСОБА_15 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_11 та ОСОБА_15 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 2) (т. 14 а.с. 1-2).

Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2023 у справі № 991/7994/23 стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено до 09.11.2023 обов`язки, передбачені абз. 1 п. 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копією судового рішення (т. 14 а.с. 191-203).

У подальшому строк покладених на підозрювану ОСОБА_6 обов`язків неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2023 у справі № 991/10534/23 строк дії обов`язків, продовжено до 25.12.2023, що підтверджується копією судового рішення (т. 14 а.с. 221-225).

19.12.2023 ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду визнано доведеним існування ризиків переховування від суду та вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, і продовжено до 19.02.2024 строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, що підтверджується судовим рішенням (т. 3 а.с. 22-26).

22.02.2024 ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду на обвинувачену ОСОБА_6 покладено до 22.04.2024 додаткові обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що підтверджується копією судового рішення (т. 6 а.с. 34-40).

У подальшому ухвалами колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11.04.2024, 06.06.2024 продовжувався строк дії покладених 22.02.2024 на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, востаннє до 06.08.2024, судові рішення містяться в матеріалах справи (т. 8 а.с. 13-19, т. 10 а.с. 31-37).

Щодо обґрунтованості підозри

Колегія суддів, яка розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення її права на розгляд його справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 вже набула статусу обвинуваченої, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, колегія суддів окремо не оцінює наявність цієї підстави.

Щодо наявності ризиків

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Обґрунтовуючи клопотання прокурор стверджував про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням призначення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізувались, а саме: остання може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає доведеним прокурором продовження існування ризику переховування від суду.

Так, про продовження існування цього ризику свідчить, у першу чергу, тяжкість покарання, яка загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. Злочини, передбачені ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України класифікуються, як нетяжкі злочини, і відносяться до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми ст. 69, 75 КК України, тобто покарання є реальним.

Окрім врахування тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, суд враховує наявність у обвинуваченої паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорту та її досвід перетину державного кордону України, зокрема за період з 2019 по 2023 роки (т. 14 а.с. 101-103).

Також колегія суддів враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в країні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено. Оскільки перевага у виїзді закордон у зв`язку з відповідними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, то ОСОБА_6, як мати малолітньої дитини, для супроводу дитини може виїхати за межі території України та переховуватися від суду у будь-якій країні світу.

Продовження існування цього ризику обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При цьому суд зазначає, що саме наявність ризику переховування від суду і визначає необхідність покладання на обвинувачену обов`язку здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, та дипломатичний паспорт. У свою чергу продовження строку дії такого обов`язку, з урахуванням його виконання обвинуваченою, визначає правомірність утримання документів для виїзду за кордон відповідними державними органами.

Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про невідповідність сформульованих у клопотанні обов`язків вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Тобто, зазначена вище частина норми (абзац перший) передбачає, обов`язок слідчого судді, суду при застосуванні особі запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою зобов`язати (покласти обов`язок, який є беззаперечним/безальтернативним) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади. Водночас, у разі доведення прокурором необхідності, додатково також можуть бути покладені і інші обов`язки, перелік яких наведений у відповідних пунктах ч. 5 ст. 194 КПК України.

За ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Тобто, може бути продовжений строк дії всіх обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у тому числі, і зазначеного в абзаці першому.

Перевіряючи продовження існування ризику впливу обвинуваченої на свідків, колегія суддів враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Колегія суддів вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та їх дослідження.

Так, на переконання колегії суддів, з переходом до стадії судового розгляду ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачена стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

При цьому, відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження.

Тому, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває, а свідки ще не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченої ОСОБА_6 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді.

Окрім цього, не залишається поза увагою колегії суддів те, що у кримінальному провадженні призначено судовий розгляд та прокурором подано до суду відповідне клопотання про виклик свідків (т. 3 а.с. 183, 220-223).

Вказане обумовлює необхідність продовження строку дії покладеного на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язку: утримуватися від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 .

При цьому, колегія суддів вважає слушними доводи захисника ОСОБА_9 щодо некоректного зазначення прокурором у клопотанні цього обов`язку.

Так, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого може бути покладено обов`язок утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом. Оскільки, судом встановлено доведеним ризик впливу обвинуваченої ОСОБА_6 на свідків, суд з метою недопущення ускладень під час виконання судового рішення, вважає за доцільне обмежитись визначенням лише конкретного переліку осіб, з якими обвинувачена повинна утримуватися від спілкування, без визначення відповідних умов. Таке судове рішення буде чітким та зрозумілим для його виконання. При цьому викладення обов`язку в такій редакції жодним чином не обмежує права обвинуваченої.

Щодо посилань сторони захисту на добросовісне та належне виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків, то сама по собі така поведінка не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться вище.

Захисниками наведено також інші доводи, які не потребують детального аналізу колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, не мають вирішального значення при вирішенні питання про продовження строку дії обов`язків.

При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

Враховуючи доведеність наведених вище ризиків, що можуть спричинити настання негативних наслідків для розгляду цього кримінального провадження, а також відомості про обсяг матеріалів кримінального провадження, на дослідження яких у судовому засіданні може знадобитись тривалий час, суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків на два місяці, тобто до 06.10.2024.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити до 06 жовтня 2024 року строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3