- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/1710/22
Провадження №11-кп/991/106/24
Головуючий суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Талалаївка Талалаївського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, військовозобов`язаного, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, на час інкримінованих злочинів - радник на громадських засадах Директора Державного бюро розслідувань,
за ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України,
в с т а н о в и л а:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 26 червня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України та призначено остаточне покарання на підставі ч.1-3 ст.70 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна, окрім його долі у квартирі, з позбавленням класного чину - старший радник юстиції. На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання ОСОБА_8 зараховано період перебування під вартою з 02 по 06 грудня 2019 року, а також строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання за цим вироком до набрання ним законної сили. Визначено початок строку відбування покарання - день набрання законної сили вироком суду. Стягнуто процесуальні витрати з обвинученого ОСОБА_8 на користь держави. Длязабезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов ?язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) запобіжний захід у вигляді застави 1 929 500 гривень змінено на тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Вирішено обвинуваченого ОСОБА_8 затримати негайно, а заставу повернути заставодавцю. Вирішено долю речових доказів та майна, на яке накладено арешт.
24 липня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу на вирок Вищого антикорупційного суду від 26 червня 2024 року.
Ухвалою від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 26 червня 2024 року залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині, в строк 5 днів з дня отримання копії ухвали.
05 серпня 2024 року захисник ОСОБА_10 усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений ухвалою від 31 липня 2024 року.
Ухвалою від 05 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадженння за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання можливих заперечень.
06 серпня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого вироком Вищого антикорупційного суду від 26 червня 2024 року, на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2, із покладенням на нього обов?язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. У відповідності до ч.ч.1-3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Тому вважає безпідставним та таким, що суперечить чинному КПК України, зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до набрання вироку законної сили та взяття його під варту в залі судового засідання, оскільки під час дії запобіжного заходу у вигляді застави обвинувачений ОСОБА_8 сумлінно дотримувався покладених на нього процесуальних обов`язків, у судові засідання прибував, жодним чином не перешкоджав швидкому судовому розгляду у даній справі, від органу досудового розслідування та суду не переховувався, під час розгляду справи стороною обвинувачення клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не подавалося. Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та суд прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. На даний час ризики, передбаченні ст.177 КПК України, відсутні, тому доцільно змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід - домашній арешт. ОСОБА_8 має постійне місце проживання у м.Києві, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв?язки, проживає з дружиною ОСОБА_11, має двох повнолітніх дітей та ряд хронічних захворювань.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_12 клопотання про зміну обвинуваченому міри запобіжного заходу підтримав, просив його задовольнити та дав пояснення аналогічні його доводам.
Обвинувачений ОСОБА_8 клопотання підтримав, просив його задовольнити, доповнивши пояснення захисника з мотивів, зазначених у клопотанні.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ув`язнення на виконання обвинувального вироку дозволяється, так як ризик, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, пов`язаний з можливим ухиленням обвинуваченого від відбуття призначеного судом покарання у разі набрання обвинувальним вироком законної сили.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_13 у судове засідання не з?явився, подав повідомлення про те, що на підставі договору про надання адвокатських (правничих) послуг від 28 червня 2023 року надавав допомогу та здійснював захист прав, свобод та інтересів обвинуваченого ОСОБА_8 під час розгляду справи судом першої інстанції. Договір про надання адвокатських (правничих) послуг на представлення інтересів обвинуваченого ОСОБА_8 в Апеляційній палаті Вищого антикоруційного суду не укладався та не підписувався, обвинувачений ОСОБА_8 припинв виконувати свої зобов?язання за договором про надання адвокатських (правничих) послуг від 28 червня 2023 року.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, обговоривши наведені в клопотанні захисника доводи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. До клопотання мають бути додані 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Згідно ст.131 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Відповідно до ст.374 КПК України суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України та на підставі ч.1-3 ст.70 КК України, призначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна, окрім його долі у квартирі, з позбавленням класного чину - старшого радника юстиції. Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 929 500 гривень, змінено на тримання під вартою до набрання вироком законної сили. При вирішенні питання щодо запобіжного заходу колегія суддів першої інстанції дійшла висновку про необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу із застави на тримання під вартою до набрання вироком законної сили у зв?язку з тим, що існує ризик переховування його від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Не вирішуючи питання про «обґрунтованість підозри», через перебування кримінального провадження на етапі апеляційного перегляду вироку, предметом розгляду якого є також доведеність обвинувачення, колегія суддів вважає, що наявні матеріали судової справи є достатніми для того, щоб дійти висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки наданий документ щодо стану здоров`я обвинуваченого не забезпечує усунення ризику переховування його від суду, враховуючи наявність обвинувального вироку з призначенням покарання у виді шести років позбавлення волі, інші ж обставини, які б свідчили про наявність підстав для зміни обраного запобіжного заходу, колегія суддів не встановила.
Крім того, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після засудження особи компетентним судом, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, суттєво відрізняється від тримання особи під вартою на стадії досудового розслідування у розумінні п.п. «а» та «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так за пунктом «а» для визнання затримання законним вимагається лише наявність законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, на відміну від пункту «с», за яким на стадії досудового розслідування існує необхідність доведення стороною обвинувачення наявності розумної підозри та ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи, здійснення періодичного судового контролю тощо.
В той же час, обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 «a» після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (Ruslan Yakovenko v. Ukraine, no. 5425/11, § 46, ECHR 2015).
Термін «після засудження» не можна тлумачити, так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (Wemhoff v. Germany, 27 June 1968, § 9, Series A no. 7).
Змінюючи обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою, колегія суддів першої інстанції дослідила всі обставини, з якими закон пов?язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувала ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв?язки та ряд хронічних захворювань, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені судом першої інстанції ризики та спростувати вищенаведені висновки щодо необхідності і достатності застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення можливого виконання покарання у випадку набрання чинності обвинувальним вироком.
На підставі викладеного вище, враховуючи обставини даного кримінального провадження, мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з огляду на необхідність попередження ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Керуючись ст.ст.131, 132, 176, 177, 183, 194, 201, 370, 376, 392, 401, 418, 419 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4