Документ № 121004246

Справа № 991/4493/23

Провадження № 1-кп/991/64/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

08 серпня 2024 року Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

секретаря судового засідання ОСОБА_10 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) перебуває об`єднане кримінальне провадження № 52023000000000043 від 27 січня 2023 року та № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 .

2.06 серпня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 . З клопотання та доводів прокурора, висловлених під час його розгляду, вбачається, що прокурор вважає встановленим таке.

ОСОБА_5, обіймаючи посаду Голови ДФС України, здійснював сприяння у здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ у вказаних розмірах, в обмін на отримання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди. При цьому, таке отримання неправомірної вигоди ОСОБА_5 здійснювалося за пособництва його радника на той час - ОСОБА_12, який з метою приховання природи отриманих коштів неправомірної вигоди залучив до таких перерахувань низку компаній-нерезидентів з ознаками фіктивності, а також надав можливість ОСОБА_5 використати підконтрольне йому товариство «Newline Leader Ltd» для зарахування частини суми неправомірної вигоди.

Прокурор зазначає, що відповідно до матеріалів досудового розслідування, таке сприяння полягало у наданні незаконних переваг переліченим платникам податків шляхом першочергового включення відомостей про них до передбачених Порядком № 39 узагальнюючих інформацій ДФС, в порівнянні з іншими платниками.

Зокрема відомості про задекларовані вказаними платниками суми бюджетного відшкодування включалися до відповідних узагальнених інформацій, натомість відповідні відомості про інших платників до таких інформацій не включалися. Така ситуація виникала в тому числі через недотримання під час процедури бюджетного відшкодування ПДВ визначених Податковим кодексом та підзаконними актами строків. Відтак неодноразово право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в інших платників виникало раніше, ніж у перелічених товариств, але відшкодування їм не здійснювалося, а отже черговість такого відшкодування порушувалася.

На переконання сторони обвинувачення, кошти неправомірної вигоди, відповідно до матеріалів досудового розслідування, сплачувалися шляхом перерахування з рахунків товариств-нерезидентів «ULF Trade AG» та «Avonex Limited», кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких також є також ОСОБА_11, через рахунки компаній з ознаками фіктивності «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc», «Sanda Commerce Llp» на рахунки товариств-нерезидентів, контроль над діяльністю яких здійснювали ОСОБА_5 та наближені до нього особи, а саме - «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd».

Отже прокурор прийшов до висновків, що 1) на виконання злочинних домовленостей із ОСОБА_11, протягом серпня 2015 року, ОСОБА_5 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних останньому товариств на загальну суму 546 851 131, 17 грн., за що, за пособництва ОСОБА_12 отримав неправомірну вигоду в сумі 5 597 620 доларів США, шляхом зарахування вказаних коштів на рахунок підконтрольного йому товариства «RN Group Limited». Отримана сума неправомірної вигоди в розмірі 5 597 620 доларів США склала 123 205 440, 72 грн в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів на рахунок «RN Group Limited»; 2) на виконання злочинних домовленостей із ОСОБА_11 протягом грудня 2015 - лютого 2016 року, ОСОБА_5 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних останньому товариств на загальну суму 2 697 197 669, 16 грн., за що отримав неправомірну вигоду в сумі 21 016 173,26 Євро, шляхом зарахування вказаних коштів на рахунки підконтрольного його тестю - ОСОБА_13, товариства «Lamagan Ventures Limited» та його раднику - ОСОБА_12, товариства «Newline Leader ltd». Отримана сума неправомірної вигоди в розмірі 21 016 173,26 Євро склала 599 518 210,27 грн в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів на рахунки «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd».

Таким чином, версією сторони обвинувачення протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року ОСОБА_5 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних ОСОБА_11 товариств на загальну суму 3 244 048 800, 33 грн. Загальна сума неправомірної вигоди, отримана на рахунки «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd» склала 5 597 620 доларів США та 21 016 173,26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650,99 грн, що, в свою чергу, є особливо великим розміром в розумінні п. 1 примітки до ст. 368 КК України (в редакції від 14 жовтня 2014 року).

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані як прохання та одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище для себе та третіх осіб неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданої влади та службового становища, тобто за ч. 4 ст. 368 КК України.

3.Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

3.1.При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прокурор просив врахувати 1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, який інкримінується, 2) майновий стан обвинуваченого та близьких йому осіб та 3) проживання за кордоном членів родини обвинуваченого.

3.2.Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував інформацією, отриманою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016100000000329 від 30 березня 2016 року. За результатами проведення негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_14 (рідного брата ОСОБА_5 ), орган досудового розслідування встановив, що після виклику свідка ОСОБА_15 до прокурора, останній зв`язувався з обвинуваченим ОСОБА_5 через його брата, а також повідомляв про питання, які були поставлені свідку прокурором.

Також, просив врахувати, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000717 допитано чинних та колишніх працівників податкових органів, які працювали у підпорядкуванні ОСОБА_5, коли останній займав посаду в ДФС України.

3.3.Також прокурор зазначив, що зміст заявлених ризиків, обставини, які їх обґрунтовують, і той факт, що обвинувачений, з огляду на його матеріальне становище, має реальну можливість вільно змінити місце свого перебування/проживання, у тому числі за кордоном, свідчить про те, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж застава у визначеному розмірі (особистих зобов`язання чи поруки), не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків та не зменшить до прийнятного рівня існування зазначених ризиків.

Так, відсутність дієвого контролю за виконанням вказаних запобіжних заходів, відсутність інших превентивних чинників, які б могли повністю унеможливити настання заявлених у клопотанні ризиків при їх застосуванні, вказує про неможливість забезпечити досягнення мети при визначенні саме цих запобіжних заходів.

Отже, на переконання прокурора, зважаючи на наявні ризики, які на сьогодні не зменшилися, стосовно обвинуваченого необхідним є продовження на два місяці строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд; 2) не відлучатися із Київської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України; 6) носити електронний засіб контролю.

3.4.У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

3.5.Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 зазначили таке.

3.6.Правові підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні з огляду на недоведеність існування та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК. Застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а саме прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомляти про це суд.

3.7.Обґрунтування прокурором ризику переховування ОСОБА_5 від суду зводиться до суворості покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у випадку постановлення щодо нього обвинувального вироку. Станом на дату розгляду клопотання ОСОБА_5 вважається невинуватим, а тому врахування суворості покарання не може бути визначальним при вирішенні питання про продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого.

3.8.Твердження про те, що перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків ОСОБА_5 із місцем проживання та про їх наявність за межами України, є безпідставним та таким, що не доводить існування ризику переховування від суду та можливості перетинати державний кордон.

3.9.Неможливість перетину ОСОБА_5 державного кордону нівелюються здачею на зберігання до відповідних державних органів паспорту громадянина України для виїзду за кордон та тимчасовим обмеженням громадян України чоловічої статі у віці з 18 до 60 років на виїзд з України. Крім того, ОСОБА_5 є державним службовцем внаслідок скасування розпорядження, яким його було звільнено з посади, відтак йому заборонено перетинати державний кордон.

3.10.В контексті ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, сторона захисту зазначила про його відсутність. ОСОБА_5 не вживались заходи, спрямовані на незаконний вплив на свідків. Крім того, сторона захисту заперечувала щодо впливу ОСОБА_5 на ОСОБА_15 як свідка у іншому кримінальному провадженні. Доводи про те, що ОСОБА_5 спілкувався з ОСОБА_15 чи був зацікавлений у такому спілкуванні надумані. Окремо сторона захисту просить врахувати, що у кримінальному провадженні № 42016100000000329, у якому було допитано свідка ОСОБА_15, ОСОБА_5 не має ніякого процесуального статусу, а саме провадження закрито.

3.11.Надана стороною обвинувачення анкета щодо звернення ОСОБА_5 до Держави Ізраїль з проханням про отримання візи репатріанта також не свідчить про мету переховування останнього. Під час перебування у процесуальному статусі обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні ОСОБА_5 не залишав територію України безповоротно.

3.12.Станом на дату розгляду клопотання щодо ОСОБА_5 діє запобіжний захід у іншому кримінальному провадженні, а з боку обвинуваченого за більше ніж п`ятирічний розгляд обвинувального акту жодного разу не порушувались процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

3.13.На переконання сторони захисту, про міцність соціальних зв`язків ОСОБА_5 вказує депутатство та підприємницька діяльність його дружини ОСОБА_18 в Україні. Крім того, ОСОБА_5 рішенням суду поновлений на посаді Голови ДФС.

3.14.Сторона захисту вказувала на те, що діти ОСОБА_5 продовжують перебувати за кордоном з безпекових міркувань, періодично приїжджаючи в Україну. Так, наразі діти обвинуваченого перебувають в Україні. Перебування неповнолітніх дітей ОСОБА_5 за кордоном вимушене, пов`язане з обставинами військового стану. Разом із тим, діти ОСОБА_5 продовжують навчання в українській школі, продовжують бути громадянами України. Відтак доводи прокурора про відсутність стійких сімейних зв`язків ОСОБА_5 в Україні у зв`язку з такими оставинами є безпідставними.

3.15.Захист просив звернути увагу та врахувати при вирішенні питання про продовження строку дії обов`язків репутацію та характеристику ОСОБА_5 за період його навчання та роботи, а також громадської діяльності.

3.16.На переконання сторони захисту, суд вже дослідив достатньо доказів сторони обвинувачення, щоб попередньо сформувати для себе думку щодо непричетності ОСОБА_5 до обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв`язку з чим у задоволення клопотання прокурора варто відмовити.

3.17.Прокурором не доведено доцільності покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 наведених у його клопотанні обов`язків.

3.18.Обов`язок прибувати за викликом суду є діючим з огляду на п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України відтак не потребує повторного покладення.

3.19.Обов`язок не відлучатись з Київської області без дозволу суду є невиправданим та занадто обтяжливим для ОСОБА_5 .

3.20.На переконання захисника, обов`язок ОСОБА_5 повідомляти суду про зміну місця проживання не має практичного сенсу, а ця інформація не має принципового значення для кримінального провадження.

3.21.Наразі ОСОБА_5 продовжує уникати спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а тому доцільності у продовженні строку дії цього обов`язку немає. Невиправданим є продовження обов`язку не спілкуватись з братом - ОСОБА_14 .

3.22.Наявність у ОСОБА_5 документу, що надає право на виїзд з України не свідчить про наявність у нього такої можливості. Разом із тим, навіть перебуваючи у процесуальності статусі обвинуваченого, особа вправі залишати Україну в силу презумпції невинуватості.

3.23.Обов`язок носити електронний засіб контролю є невиправданим та занадто обтяжливим для ОСОБА_5 з огляду на технічні збої в його роботі.

3.24.Адвокати ОСОБА_19, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також зазначили, що у клопотанні прокурора слід відмовити. Крім того, адвокат ОСОБА_8, посилаючись на судове рішення ВАКС у іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5, зазначив про необхідність дотримання однакових підходів при оцінці ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України.

4.Судом встановлено, що 24 травня 2024 року обвинуваченого ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням за нього визначеного судом розміру застави - 55 000 592 грн. Наразі щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у вказаному розмірі. Згідно з ухвалою колегії суддів від 27 червня 2024 року на обвинуваченого покладено низку обов`язків строк дії яких закінчується 27 серпня 2024 року.

5.Оцінивши клопотання прокурора, доводи сторін, суд дійшов висновку про його часткове задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу (частина 2 цієї ж статті).

В силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Водночас, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 179 КПК України).

Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема й у вигляді застави.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього кодексу.

Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.

6.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

6.1.Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

6.2.Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

6.3.Колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року, ухвала про неприйнятність « ОСОБА_20 проти України» від 05 липня 2018 року).

Щодо ризику переховування від суду

7.При визначенні імовірності переховування ОСОБА_5 від суду, колегія суддів враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке класифікується, як особливо тяжкий злочини та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми статтей 69 та 75 КК України; 2) майновий стан як самого обвинуваченого, так і його близьких осіб, наявність нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування; 3) перебування та проживання членів сім`ї закордоном, що свідчить про можливість проживання закордоном та відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні.

7.1.Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

7.2.Неповнолітні діти обвинуваченого - ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, періодично приїжджаючи в Україну, продовжують перебувати за кордоном, що свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків обвинуваченого із місцем проживання та про їх наявність за межами України.

7.3.Про реальність намірів ОСОБА_5 залишити територію України свідчить звернення останнього 05 травня 2021 року до Держави Ізраїль з проханням отримання візи репатріанта, в якій він зазначив усіх членів своєї родини - дружину та трьох дітей. Таким чином, судом встановлено, що будучи обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, у якому остаточне рішення судом не прийнято, таке звернення може свідчити про реальний характер намірів обвинуваченого залишити територію України не зважаючи на можливі наслідки у вигляді звернення застави в дохід держави. Для формування у суду висновку про наявність вказаного ризику сам факт заповнення анкети для звернення про отримання візи ОСОБА_5 та членами його сім`ї та її зберігання за місцем їх проживання є достатнім. Направлення цього звернення суб`єкту його розгляду чи/та наявність рішення за результатом такого є похідним та не має значення при оцінці вказаного ризику.

7.4.Водночас, з огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_5 має трьох малолітніх дітей гарантує відсутність обмежень у перетині державного кордону у період воєнного стану. Про наявність у ОСОБА_5 можливості документально підтвердити підстави для перетину державного кордону свідчить також право звернення до комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при центрах комплектування та соціальної підтримки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

7.5.Поряд з цим суд враховує наявні у матеріалах судової справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого та його родини, який дає можливість проживати за межами території України.

7.6.Враховуючи наведене, суд обґрунтовано приходить до висновку, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду не зменшивсь, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків

8.В ході досудового розслідування, а саме проведення негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_14 (рідного брата ОСОБА_5 ), встановлено, що після виклику до прокурора свідка у кримінальному провадженні № 42016100000000329 від 30 березня 2016 року ОСОБА_15, останній зв`язувався з обвинуваченим ОСОБА_5 через його брата, а також повідомляв про питання, які були поставлені свідку прокурором. Безвідносно до цього кримінального провадження, вказана обставина свідчить про контроль обвинуваченого щодо змісту і обсягу показань свідка.

8.1.Колегія суддів вважає помилковим намагання сторони захисту пов`язати свідка ОСОБА_15 із даним кримінальним провадженням та зазначає, що існування ризику впливу на свідків носить ймовірний, а не категоричний характер безвідносно до конкретного кримінального провадження.

Зі змісту листування ОСОБА_14 із ОСОБА_15, отриманого за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, останній 13 жовтня 2017 року повідомив брату обвинуваченого про обставини його виклику на 17 жовтня 2017 року для допиту у кримінальному провадженні № 42016100000000329 про що свідчить повідомлення ОСОБА_15 такого змісту: «Привет! Найди время поговорить с братом о нашей встрече до моего походу в НАБУ во вторник».

Після чого 16 жовтня 2017 року ОСОБА_14 декілька разів телефонував ОСОБА_15, та між ними відбулась розмова тривалістю 5 хвилин 57 секунд. Пізніше ОСОБА_15 надіслав брату обвинуваченого повістку про його виклик.

В день проведення допиту, ОСОБА_15 надіслав ОСОБА_14 повідомлення наступного змісту: «я на месте», після чого ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_15 .

В цей же день, у своїх повідомленнях ОСОБА_15 розповів ОСОБА_14 про деталі допиту та питання, які йому задавали.

З повідомлення від 19 жовтня 2017 року, вже через 2 дні після проведеного допиту, ОСОБА_15 надіслав повідомлення такого змісту: « ОСОБА_24, я договаривался встретиться с братом сегодня в 20:00…». На переконання колегії суддів, вказане свідчить, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_15 були домовленості про особисту зустріч, в ході якої, враховуючи контекст попередніх повідомлень, спілкування мало стосуватись показань ОСОБА_15 . Крім того, суд враховує, що в подальшому ОСОБА_15 міг бути повторно допитаний слідчим, прокурором, у подальшому у суді, а за наслідками спілкування зі свідком, ОСОБА_5, безвідносно до свого статусу в кримінальному провадженні № 42016100000000329, міг вплинути та зміст та обсяг його показань.

Подальше листування дійсно свідчить про тривалі спроби ОСОБА_15 зв`язатись або зустрітись із ОСОБА_5 та свідчить про те, що ОСОБА_14 сприяв ОСОБА_15 в зустрічах з ОСОБА_5, які у дійсності відбулись або мали відбуватись з огляду на повідомлення ОСОБА_15 від 15 січня 2018 року такого змісту: «мы с братом договорились сегодня встретиться…напомни, плс, ему».

Листування ОСОБА_15 із ОСОБА_14 18 січня 2018 року свідчить про те, що останній виконував роль посередника у спілкуванні ОСОБА_15 із ОСОБА_5, на що вказують повідомлення такого змісту, де ОСОБА_15 - Ш, а ОСОБА_25 -

ОСОБА_26 - Привет, попроси его набрать меня.

Н - Утром говорил с ним, он сказал свяжется с тобой…

від 14 лютого 2018 року:

Ш - ОСОБА_24, будешь его видеть, договорись о встрече со мной.

від 17 лютого 2018 року:

Н - Привет, он приболел. Говорит в понедельник свяжется встретится с тобой.

від 27 лютого 2018 року:

Ш - привет, можешь уточнить мой вопрос?

Н - привет, конечно уточню…

від 07 травня 2018 року:

Ш - …спроси у брата когда встретиться может

Н - он говорил свяжется, я напомню

8.2.Захист заперечував, що вказані повідомлення свідчать про вплив ОСОБА_5 на свідка чи спробу такого впливу. Суд же зазначає, що кожне із надісланих повідомлень може мати множину властивостей та закладеного сенсу, але їх зміст та смислове навантаження розкривається через зв`язок із усіма повідомленнями у сукупності. Враховуючи передумову початку спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_14 та наведене листування, суд доходить до висновку, що вплив на зміст та обсяг показань свідка міг відбутись як безпосередньо ОСОБА_5, так і за посередництва його брата.

8.3.Оцінивши неведене, колегія суддів переконується у існуванні ризику впливу на свідка, враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

8.4.Оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

8.5.За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

8.6.Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_5 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

8.7.Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує продовження строку дії обов`язків, покладених на нього.

Щодо обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого.

9.З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, наявні підстави покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд;

2) не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;

6) носити електронний засіб контролю.

Доводи сторін, які колегія суддів не враховує або відхиляє та мотиви такого неврахування/відхилення

10.Посилання сторони захисту на сумлінне та добросовісне виконання ОСОБА_5 покладених обов`язків у межах іншого кримінального провадження, не спростовує доводів сторони обвинувачення щодо необхідності застосування запобіжного заходу, який достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та забезпечить його належну процесуальну поведінку саме у цьому кримінальному провадженні.

11.Доводи сторони захисту, що депутатство та підприємницька діяльність в Україні дружини ОСОБА_5 . ОСОБА_18 та виконання обов`язків представника територіальної громади м. Києва є обставиною, яка підтверджує міцність соціальних зв`язків ОСОБА_5, суд відхиляє. На переконання колегії суддів, рід діяльності, соціальний статус, громадська робота подружжя особи, щодо якої вирішується питання про застосування чи продовження строку дії запобіжного заходу, не може свідчити про те, що вказана зайнятість буде стримуючим фактором для підозрюваного чи обвинуваченого, який здатен запобігати ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.

12.Заперечуючи проти доводів прокурора щодо відсутності міцності соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, сторона захисту надавала суду довідки від 16 червня 2023 року про навчання дітей ОСОБА_5 в ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ «ОПТІМА». Вказані відомості не підтверджують навчання дітей ОСОБА_5 у очному форматі та не спростовують ризик переховування ОСОБА_5 від суду, а свідчать про здобуття дітьми обвинуваченого освіти, реалізуючи право, передбачене ст. 53 Конституції України. На переконання колегії суддів, безвідносно до даного кримінального провадження, навчання дітей осіб, щодо яких обрано запобіжний захід, не констатує наявність міцних соціальних та сімейних зв`язків та не свідчить про нівелювання ризику переховування від суду.

13.Сторона захисту просила врахувати обставини перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном. Наголошувала, що перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном продиктоване воєнним станом в Україні. Суд наголошує, що не вдається до оцінки причин та мотивів перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном, будь то лікування чи вжиття заходів безпеки. Разом із тим, враховує цю обставину для констатації відсутності міцності соціальних зв`язків обвинуваченого в Україні.

14.Також, сторона захисту просила врахувати, що після повномасштабного вторгнення діти ОСОБА_5 прибували до України. На підтвердження захисник ОСОБА_6 надав медичні документи про проходження ОСОБА_22, ОСОБА_21 та ОСОБА_27 медичних обстежень в ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка». Зі змісту заперечень захисту, суд встановив, що з міркувань безпеки діти ОСОБА_5 продовжують перебувати за кордоном, а їх візити в Україну мають тимчасовий характер. Вказана обставина розцінюється колегією суддів як така, що свідчить про відсутність усталених сімейних зв`язків обвинуваченого в Україні.

15.Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не може перетнути державний кордон як багатодітний батько враховуючи те, що він є державним службовцем, а згідно указу Президента України, вказаній категорії громадян України у разі введення воєнного стану заборонено перетинати державний кордон.

Дійсно, указом Президента України введено у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану». В результаті чого Кабінет Міністрів Україні постановою № 69 від 27 січня 2023 року вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України. Враховуючи зміни, у разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України та його заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження. Разом із тим, стороною захисту не надано підтвердження того, ОСОБА_5 обіймає відповідну посаду та відноситься до категорій публічних службовців, яким заборонено виїзд за кордон.

16.У своїх запереченнях сторона захисту наголошувала на тому, що ризик переховування ОСОБА_5 від суду прокурор обґрунтовує виключно з огляду на покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у випадку постановлення щодо нього обвинувального вироку. Крім того, станом на дату розгляду клопотання, ОСОБА_5 вважається невинуватим, а тому врахування суворості покарання не може бути визначальним при вирішенні питання про продовження строку дії обов`язків.

Суд відхиляє ці доводи, та констатує, що крім вказаного, зазначений ризик прокурор обґрунтовує майновим станом як самого обвинуваченого, так і його близьких осіб, наявністю нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування та перебуванням і проживанням членів сім`ї закордоном, що свідчить про можливість проживання закордоном.

Дійсно, сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання колегії суддів, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу ОСОБА_5, відомостями щодо майнового стану обвинуваченого та його родини можуть слугувати підставою для переховування від суду.

17.На переконання сторони захисту, надана стороною обвинувачення анкета щодо звернення ОСОБА_5 до Держави Ізраїль з проханням про отримання візи репатріанта також не свідчить про мету переховування останнього. При оцінці вказаного факту, захист просив врахувати, що ОСОБА_5 систематично з короткими інтервалами у часі здійснював виїзди за межі України, крім того п`ять разів під час дії воєнного стану в Україні, що не оспорюється та підтверджується матеріалами справи. Відхиляючи цей довод та надаючи оцінку відшуканій під час обшуку у ОСОБА_5 . анкеті, суд вважає за необхідне розмежувати та не ототожнювати реалізацію конституційної гарантії свободи пересування та репатріацію, як комплекс заходів спрямований із поверненням на батьківщину з поновленням громадянських прав та виникнення особливого правового зв`язку з приймаючою державою.

18.На переконання сторони захисту, відсутність у ОСОБА_5 документів які дають право для виїзду за кордон нівелює ризик переховування останнього від суду. Суд же бере до уваги, що в зв`язу з повномасштабним вторгнення РФ громадяни України отримали можливість покинути її територію на підставі паспорта громадянина України як біженці, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Крім того, з огляду на це, покладення обов`язку не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду та носити електронний засіб контролю є цілком виправданим.

19.З цих же мотивів суд відхиляє доводи захисника, що покладення на ОСОБА_5 обов`язку не виїжджати за кордон та направлення відповідної ухвали до Держприкордонслужби буде слугувати достатнім запобіжником для нівелювання ризику переховування від суду.

20.При вирішенні клопотання про продовження строку дії обов`язків, сторона захисту надала суду та просила врахувати листи на підтвердження репутації та характеристики ОСОБА_5 .

З відповіді Київського національного економічного університеу ім. В. Гетьмана, ОСОБА_5 навчався у вказаному навчальному закладі на заочній формі навчання до 2001 року, а враховуючи дату завершення навчання не є можливим надати детальну характеристику ОСОБА_5 .

З характеристики НУ «Чернігівська політехніка», у вказаному навчальному закладі ОСОБА_5 навчався з 1995 по 2000 рік, тобто 23 роки тому, що ставить під сумнів актуальність відомостей які міг надати університет щодо особи ОСОБА_5 .

З характеристики AT «Державна продовольча-зернова корпорація України», ОСОБА_5 - досвідчений керівник з високими фаховими знаннями. Позитивно характеризує ОСОБА_5 й ГО «Федерація дзюдо України».

Разом із тим, надані навчальними закладами характеристики колегія суддів не враховує, оскільки вони стосуються обставин більш ніж двадцятирічної давності, тому не є актуальними. Характеристику ОСОБА_5, як досвідченого керівника та особи з високими фаховими знаннями, колегія суддів до уваги не бере, враховуючи, що йому інкриміновано вчинення службового злочину. Більше того, вказані відомості не свідчать про нівелювання встановлених судом ризиків.

21.У кримінальному провадженні триває стадія судового розгляду метою якої є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки судом всіх доказів. Вказана стадія виключає право суду надавати оцінку обставинам, які підлягають доказуванню. Питання наявності у інкримінованому ОСОБА_5 діянні складу кримінального правопорушення буде вирішуватись судом при ухваленні вироку. Відтак, доводи захисників про непричетність ОСОБА_5 до обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення та необхідність врахування цього судом мають бути відхилені під час вирішення клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.

22.Під час розгляду клопотання суд не встановив, що застосований ОСОБА_5 електронний засіб контрою суттєво порушує нормальний уклад життя чи спричиняє значні незручності в його носінні або становить небезпеку для життя та здоров`я, відтак доводи щодо недоцільності продовження обов`язку носіння електронного засобу контролю суд відхиляє.

23.Колегія суддів вважає, що продовження обвинуваченому обов`язку повідомляти суд про зміну місця свого проживання є виправданим з огляду на встановлений під час розгляду клопотання ризик його переховування від суду, а отже і ймовірність приводу ОСОБА_5 у судові засідання, що зумовлює необхідність у обізнаності про актуальне місце проживання обвинуваченого.

24.Продовження обов`язку утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 є виправданим з огляду на встановлення ризику впливу ОСОБА_5 на свідків.

25.Продовження обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну є виправданими з огляду на встановлення ризику переховування ОСОБА_5 від суду. У випадку непродовження такого обов`язку обвинувачений безперешкодно зможе повернути собі документи для виїзду закордон та легально перетнути його з метою переховування від суду, що не узгоджується із завданнями кримінального провадження.

26.Дійсно, п. 1 ч. 7 КПК України передбачений обов`язок обвинуваченого прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. Враховуючи встановлені ризики, суд не може погодитись із доводами сторони захисту, що зазначений обов`зок сам по собі є достатнім для того, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 оскільки порушення обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України та покладеного ухвалою суду, передбачають різні кримінально-процесуальні санкції. У першому випадку тільки передбачені ч. 1 ст. 323 КПК України, у другому ж випадку ще й передбачені ч. 8, 10 ст. 182 КПК України.

27.Зазначаючи про необхідність дотримання однакових підходів при оцінці ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, адвокат ОСОБА_8 посилався на судове рішення ВАКС у іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 . На переконання суду, таке посилання адвоката безпідставне з огляду на непреюдиційність рішення суду I інстанції.

28.Колегія зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.

29.Таким чином, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися виправдовує продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .

Керуючись статтями 331, 194, 199 КПК України, суд постановив:

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, - задовольнити.

2.Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:

1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд;

2) не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;

6) носити електронний засіб контролю.

3.Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, визначити до 08 жовтня 2024 року.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3