Документ № 121031168

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/6293/24

Провадження № 1-кп/991/81/24

УХВАЛА

13 серпня 2024 року місто Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13,

розглянувши під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 клопотання прокурора ОСОБА_3 про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_13,

в с т а н о в и в:

До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування 14.11.2023 підозрюваного ОСОБА_13 оголошено у міжнародний розшук, а ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 надано дозвіл на здійснення стосовно нього спеціального досудового розслідування (in absentia) (т. 4 а.с. 143 зв, 144 зв).

Ухвалою від 23.07.2024 призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 232).

29.07.2024 через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 (т. 4 а.с. 124).

Ухвалою від 06.08 2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 від 26.07.2024 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 5 а.с.78).

Обґрунтування клопотання

Згідно з обвинувальним актом та клопотанням про здійснення спеціального судового провадження ОСОБА_13 обвинувачується у тому, що будучи директором ТОВ «БК КБР» та діючи у складі організованої групи, до якої увійшли заступник директора з проектно?кошторисної роботи ТОВ «БК КБР» ОСОБА_14, юрисконсульт ТОВ «БК БКР» ОСОБА_12, Генеральний директор Відокремленого підрозділу «Автомпроектінжиніринг» Державного підприємства « Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом » (далі - ВП «Автомпроектінжиніринг» ДП «НАЕК «Енергоатом») ОСОБА_10 та начальник кошторисно?договірного відділу служби планування та фінансування дирекції з проектів та інвестицій ВП «Атомпроектінжиніринг» ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_11, ОСОБА_13 заволодів коштами ДП «НАЕК «Енергоатом» в особливо великих розмірах за таких обставин.

Так, за версією сторони обвинувачення, у період з 01.12.2020 по 28.09.2021, в ході виконання робіт за договором між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «БК КБР» від 09.12.2020 № 30?146?08?20?00167 про Постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи системи фізичного захисту, системи зв`язку, автоматизованої системи контролю та керування по проекту «Будівництво ЦСВЯП», перебуваючи на території міста Києва та Київської області, зазначені особи заволоділи коштами ДП «НАЕК «Енергоатом» у розмірі 99 008 334,58 грн шляхом включення до умов договору завищеної вартості на обладнання системи радіаційного контролю та подальшого його оплати.

Отже, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинено організованою групою в особливо великих розмірах.

25.10.2023 стосовно ОСОБА_13 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що органом досудового розслідування, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 135 КПК України, вжито передбачених законом заходів для вручення ОСОБА_13 повідомлення про підозру, а саме надіслано поштою за місцем реєстрації, останнього відомого місця проживання, вручено представнику житлово?експлуатаційної служби за місцем реєстрації.

Окрім того, про обізнаність ОСОБА_13 про розпочате стосовно нього кримінальне провадження свідчить те, що 26.07.2024 ОСОБА_13 направив до Вищого антикорупційного суду клопотання про проведення судових засідань за його участі в режимі відеоконференції з власних технічних засобів.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби 02.02.2023 ОСОБА_13 виїхав з України та станом на час звернення прокурора із клопотанням не повертався.

Постановою детектива від 14.11.2023 ОСОБА_13 оголошено у міжнародний розшук.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 обрано щодо ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

19.12.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_13 .

У межах цього кримінального провадження Вищим антикорупційним судом підготовче судове засідання призначалося на 26.07.2024, 29.07.2024, 06.08.2024, 08.08.2024 та 12.08.2024 виклик ОСОБА_13 здійснювався за останнім відомим місцем проживання. Однак, у судові засідання 26.07.2024 та 29.07.2024 обвинувачений не прибув.

З вищевикладеного, на думку прокурора, вбачається, що ОСОБА_13 відомо про розпочате стосовно нього кримінальне провадження, з чого випливає факт переховування останнього з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, з огляду на що, наявні підстави для здійснення стосовно обвинуваченого спеціального судового провадження.

Позиції сторін

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 наполягала на задоволенні клопотання про здійснення спеціального судового провадження з викладених у ньому підстав.

Представник потерпілого ОСОБА_4 проти задоволення клопотання не заперечувала, поклалася на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8 проти задоволення клопотання заперечував, вказуючи на його безпідставність. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_13 від суду не переховується, а бере участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Обвинувачений ОСОБА_13, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заперечення свого захисника підтримав та прохав дозволити йому брати участь у судовому засіданні щодо розгляду обвинувачення проти нього.

З приводу причин неприбуття до приміщення суду ОСОБА_13 повідомив, що після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, його дружина та неповнолітня дитина виїхали за кордон. Він є військовозобов`язаним, тому його виїзд за межі України було обмежено. Проте, починаючи з лютого 2022 року ОСОБА_13 неодноразово виїжджав за кордон у зв`язку із службовими відрядженням. З одного такого відрядження він не повернувся і наразі проживає разом із сім`єю у Канаді.

ОСОБА_13 зауважив, що залишив територію України до повідомлення йому про підозру, тому переконаний, що відсутні підстави стверджувати про його переховування від слідства. Повертатися до України не збирається, бо побоюється ворожих обстрілів та не бажає бути мобілізованим. Водночас, зазначив, що має намір брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Передбачені ч. 6 ст. 336 КПК України наслідки технічної неможливості участі в відеоконференції або зловживання відповідним правом ОСОБА_13 роз`яснені та зрозумілі.

Додатково ОСОБА_13 зазначив, що після того, як йому стало відомо про кримінальне переслідування, він через захисників повідомив детективам НАБУ про своє місцезнаходження, проте орган досудового розслідування належним чином з ним не комунікував, а саме через механізм міжнародної правової допомоги.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_13 підтвердив у судовому засіданні, що станом на час проведення підготовчого судового засіданні він отримав повідомлення про підозру, повідомлення про завершення досудового розслідування стосовного нього та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021. Також зазначив, що перебуває у постійній комунікації із своїми захисниками, отримує через них копії процесуальних документів у цьому провадженні (постанови про оголошення міжнародного розшуку, ухвали про дозвіл на спеціальне досудове розслідування тощо).

Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_15, будучи належно повідомленим про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, до залу суду не прибув, причин неявки не повідомив. Від ОСОБА_13 будь?яких клопотань з цього приводу не надходило.

Отже, враховуючи викладене та те, що у судовому засіданні бере участь іншій захисник ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8, суд вважає за можливе вирішення клопотання прокурора у відсутність ОСОБА_15 .

Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту та прохали відмовити у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження.

Мотиви суду

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали судової справи, суд вважає, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, зі змісту ст. 20 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Традиційно участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов`язковою, а звуження процесуальних прав особи під час здійснення кримінального провадження не допускається.

При цьому, із прийняттям низки законів про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України з`явилася можливість здійснювати кримінальне провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, тобто спеціального судового розгляду (in absentia).

Чинний КПК України хоч і не надає визначення поняттю (in absentia), проте цей інститут посідає окреме місце в системі кримінального процесуального права з огляду на його ознаки та специфіку законодавчих норм, які застосовуються в межах такого провадження. Аналізуючи у сукупності такі законодавчі норми, можливо дійти висновку, що спеціальне кримінальне провадження (in absentia) є одним із різновидів заочного кримінального провадження, що застосовується за відсутності обвинуваченого, який ухиляється від кримінальної відповідальності.

Завданням введення такого інституту є забезпечення дотримання розумних строків досудового розслідування та судового провадження, а також притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Цей інститут має упередити ситуації коли особа, що вчинила злочин на території України та переховується за її межами, стає фактично недосяжною для застосування до неї кримінальної відповідальності.

Таке нововведення відповідає положенням Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (87) 18 щодо спрощення кримінального провадження, а також Резолюції № 75 (11) Комітету Ради Європи від 19.01.1973 про критерії, які регламентують здійснення провадження за відсутності обвинуваченого. Відповідно до вказаної Резолюції, розгляд може бути проведений за відсутності обвинуваченого за умови дотримання вимог, зокрема, щодо повідомлення повістками про дату та місце судового розгляду, у яких повинні вказуватися наслідки неявки (якщо тільки не буде встановлено, що особа навмисне прагнула уникнути правосуддя); відкладення розгляду справи у випадку, якщо у суду виникли перешкоди для забезпечення явки обвинуваченого, особиста присутність якого є обов`язковою; перенесення розгляду справи на територію іншої держави, за наявності такої можливості, або звернення із запитом про видачу; доведення до відома обвинуваченого про ухвалене за його відсутності судове рішення. У Резолюції також містяться й інші рекомендації, що стосуються оскарження та анулювання ухваленого за відсутності обвинуваченого судового рішення.

Окрім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого підтверджує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішеннях по справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24.05.2007, по справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, по справі «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001. Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження.

Отже, можна зробити висновок, що на міжнародному рівні немає заборони здійснення спеціального судового провадження. При цьому, підстави здійснення спеціального кримінального провадження в Україні відображенні в положеннях чинного КПК України зі змінами, востаннє внесеними Законом України від 27.04.2021 № 1422 - IX, що стосуються вдосконалення окремих його положень у зв`язку із здійсненням спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження. Відповідно до пояснювальної записки до цього закону, його метою є забезпечення невідворотності покарання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та для уникнення кримінальної відповідальності виїхали чи перебувають в інших країнах або на тимчасово окупованих територіях України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою?агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Приписами ч. 3 ст. 323 КПК України встановлено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 2971 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд може постановити ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Зі змісту вищевказаних норм слідує, що для здійснення спеціального судового провадження в порядку, визначеному процесуальним законом, необхідно встановити одночасну наявність таких обставин:

1) належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких можливо здійснювати спеціальне судове провадження (передбачених ч. 2 ст. 2971 КПК України);

2) набуття особою процесуального статусу обвинуваченого;

3) оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук;

4) переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо належності кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_13, до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких можливо здійснювати спеціальне судове провадження

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_13 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинено організованою групою в особливо великих розмірах (т. 1 а.с. 3). Відповідно до ст. 2971 КПК України вказане кримінальне правопорушення віднесено до категорії злочинів, щодо яких процесуальний закон допускає можливість здійснення спеціального судового провадження.

Щодо наявності у ОСОБА_13 процесуального статусу обвинуваченого та обізнаності про кримінальне провадження стосовно нього.

Так, 22.07.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Зі змісту обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та клопотання про здійснення спеціального судового провадження вбачається, що 25.10.2023 у межах цього кримінального провадження щодо ОСОБА_13 . детективом Національного антикорупційного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 за погодженням з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т. 4 а.с. 129). Проте, у день його складення вручити зазначене повідомлення підозрюваному не виявилося можливим, у зв`язку із тим, що останній залишив територію України.

Відповідно до доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі у кримінальному провадженні від 26.10.2023 № 026?260011567 Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві, на підставі постанови детектива від 26.09.2023, ОСОБА_13 призначено адвоката ОСОБА_17 для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги (т. 4 а.с. 138 зв.).

27.10.2023 вищевказане повідомлення про підозру вручено адвокату ОСОБА_17 (т. 4 а.с. 129).

Відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно?телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» ОСОБА_13 02.02.2023 залишив територію України у напрямку виїзду з України на пункті пропуску «Краківець» та відтоді на територію України не повертався (т. 4 а.с. 168).

Як вбачається із відповіді Державної міграційної служби (далі - ДМС) від 30.10.2023 № 6.2?10445/2?23, особової картки ДМС та протоколами огляду від 25.10.2023 та 06.11.2023 ОСОБА_13 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 140 зв., 141 зв., 142 зв.).

Так, у зв`язку із відсутністю ОСОБА_13 за місцем проживання та реєстрації повідомлення про підозру разом із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки підозрюваного 25.10.2023 засобами поштового зв`язку направлені останньому за місцем його проживання та реєстрації, що підтверджується описами цінного листа з вкладення до нього, накладними АТ «Укрпошта» (т. 4 а.с. 132).

Відповідно до протоколу огляду від 30.10.2023 встановлено, що житлово?експлуатаційною організацією за місцем реєстрації ОСОБА_13 ( АДРЕСА_2 та її структурний підрозділ - Житлово?експлуатаційна дільниця № 105 (т. 4 а.с. 137).

Так, повідомлення про підозру ОСОБА_13 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного для передачі останньому вручені представнику житлового?експлуатаційної дільниці № 105 ОСОБА_18 (т. 4 а.с. 134)

Відповідно до актів про вручення повідомлення про підозру від 26, 27 та 30.10.2023 комісія у складі представників виконання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій прибула на адресу: АДРЕСА_1 у вищевказані дні для вручення повідомлення про підозру та повістки про виклик на 02-04.11.2023 до Національного антикорупційного бюро України громадянину ОСОБА_13, втім двері квартири ніхто не відчинив (т. 4 а.с. 135?136).

Окрім того, детективами НАБУ з метою вручення ОСОБА_13 повідомлення про підозру з пам`яткою про права та обов`язки підозрюваного здійснено виїзд до ТОВ «БК КБР» (засновником якого є ОСОБА_13 ), однак директор товариства ОСОБА_8, який також є захисником підозрюваного - відмовився отримувати вказані документи (т. 4 а.с. 133).

Згідно з відповіді заступника директора Департаменту консульської служби - начальник Управління консульських послуг від 30.10.2023 вих. № 16?523/2?129687 інформація щодо перебування на консульському обліку громадянина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, відсутня (т. 4 а.с. 141).

Отже, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_13 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним законодавством для вручення повідомлень.

З огляду на викладене, ОСОБА_13 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 02.02.2023 ОСОБА_13 залишив територію України у напрямку виїзду з України на пункті пропуску «Краківець» та відтоді на територію України не повертався (т. 4 а.с. 168).

Постановою детектива від 14.11.2023 ОСОБА_13 оголошено у міжнародний розшук (т. 4 а.с. 143 зв.).

19.12.2023 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду стосовно ОСОБА_13, в порядку Глави 241 КПК України, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (т. 4 а.с. 157 зв).

Частиною другою ст. 2975 КПК України передбачено, що при здійсненні спеціального досудового розслідування копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, зокрема копія обвинувального акта, надсилаються захиснику. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 291 та ст. 293 КПК України в частині надання обвинувального акта захиснику підозрюваного стосовно якого застосовано процедуру in absentia.

Так, 22.07.2024 захисники обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокати (1) ОСОБА_8 та (2) ОСОБА_15 отримали по дві копії (примірники) обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні, а також по два примірники реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 226, 227).

26.07.2024 та 06.08.2024 обвинувачений ОСОБА_13 подав до суду клопотання про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів (т. 3 а.с. 118, т. 5 а.с. 58). В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що наразі проживає у Канаді за адресою: АДРЕСА_3 V9). На підтвердження місця проживання надав копії нотаріально засвідчених перекладів таких документів: (1) договору оренди будинку від 05.02.2024, (2) водійського посвідчення № НОМЕР_1 ?972 від 21.03.2024 та (3) соціальної страховки від 30.01.2024.

Окрім того, 06.08.2024 обвинувачений ОСОБА_13, який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, повідомив суд про те, що він отримує від захисників процесуальні документи у цьому провадженні, зокрема, копії (1) повідомлення про підозру, (2) ухвали слідчого судді про застосування щодо нього спеціального досудового розслідування та (3) обвинувального акта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обізнаність ОСОБА_13 про вказане кримінальне провадження, також про те, що він набув процесуального статусу підозрюваного, а згодом й обвинуваченого.

Щодо оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук

Відповідно до положень ч. 3 ст. 323 КПК України однією із обов`язкових підстав здійснення спеціального судового провадження (in absentia) є оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук. Водночас, КПК України не розкриває зміст понять «розшук» та «міжнародний розшук» та не визначає відмінностей між ними.

Системне тлумачення норм КПК України свідчить, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно?довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами відповідно до національного законодавства в місцях можливого перебування розшукуваних осіб, тоді як у свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що здійснюється у відповідності до норм й національного, й міжнародного законодавства та проводиться поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав силами правоохоронних органів запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол».

Також КПК України не визначає моменту часу, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Однак, ч. 1 та ч. 2 ст. 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, для того, щоб підозрюваний, у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України, вважався оголошеним у розшук, має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132) (далі - Інструкція), документом, який додається до запиту щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну, зокрема, є завірена копія постанови про оголошення особи в розшук (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошеною в міжнародний розшук.

Пунктом 1 розділу VI Інструкції передбачено, що обмін інформацією в інформаційній системі Інтерполу щодо опублікованих оповіщень, надісланих циркулярних оповіщень (циркулярів) припиняється в разі, зокрема, скасування постанови про оголошення розшуку (постанови про зупинення досудового розслідування) або прийняття слідчим, прокурором рішення про припинення розшуку особи.

За змістом ст. 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про неоголошення особи у міжнародний розшук, оскільки з наявністю / відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість / неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).

Отже, можна зробити висновок, що підставами для оголошення особи в розшук є: 1) відсутність під час досудового розслідування відомостей про її місцезнаходження або перебування такої особи за межами України; 2) неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик. Водночас, вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити факт перебування такої особи у розшуку, є документальне підтвердження скерування цієї постанови та відповідних матеріалів у Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, до Міністерства внутрішніх справ та внесення відомостей про оголошення розшуку до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Скерування зазначеної постанови з відповідними матеріалами кримінального провадження до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації розшуку підозрюваного є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.

Як вже зазначалося раніше, 02.02.2023 обвинувачений ОСОБА_13 залишив територію України у напрямку виїзду з України на пункті пропуску «Краківець» та відтоді на територію України не повертався (т. 4 а.с. 168).

Постановою детектива від 14.11.2023 ОСОБА_13 оголошено у міжнародний розшук (т. 4 а.с. 143 зв.).

Так, з метою організації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України спрямовано запит про внесення клопотання про публікацію Червоного оповіщення щодо ОСОБА_13 від 17.11.2023 № 0411?192/35530 (т. 4 а.с. 144 зв).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_13 починаючи з 14.11.2023 перебуває у міжнародному розшуку як особа, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження за вчинення особливо тяжкого корупційного злочину.

Щодо переховування обвинуваченого з метою ухилення від кримінальної відповідальності

Як зазначалося раніше, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_13 обізнаний про існування кримінального провадження стосовно нього та про процесуальний обов`язок за викликом прибувати до слідчого та суду.

Так, виїзд обвинуваченого ОСОБА_13 за кордон хоча й відбувся до повідомлення йому про підозру (02.02.2023), але вважати цю обставину такою, що беззаперечно спростовує існування мети переховування спочатку від органу досудового розслідування, а тепер, можливо, й від суду, було б необачно з огляду на сукупність інших обставин.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000006 відбувалося щодо широкого кола осіб та на дату виїзду з України ОСОБА_13 (02.02.2023) вже тривало більше двох років.

Варто також зазначити, що після повідомлення про підозру ОСОБА_13 не приїхав в Україну для виконання цілої низки покладених на нього процесуальних обов`язків, які вимагали його особистої участі. Натомість, сторона захисту наполягала на тому, що органу досудового розслідування належало комунікувати з обвинуваченим, який є громадянином України, за допомогою механізмів міжнародної правової допомоги. Втім, суд зазначає, що ці механізмі є доволі громіздкими та, окрім розтягнутості у часі, потребують залучення додаткових бюджет коштів для здійснення перекладів та листування з компетентними органами іноземних держав, що завідомо ускладнило б здійснення кримінального провадження.

Доводи про запроваджений в Україні воєнний стан як підстави для відмови обвинуваченого заїжджати на територію України є такими, що убачаються надуманими. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022 (з оновленнями), такими територіями є окремі громади, розташовані здебільшого уздовж кордону з державою?агресором, тоді як Київська область була повністю деокупована навесні 2022 року. Відтоді Київ та Київська область, що є місцем розташування органу досудового розслідування та суду, не є територіями, на яких ведуться бойові дії.

Посилання сторони захисту на небезпеку внаслідок періодичних ракетних обстрілів та атак із застосуванням безпілотних літальних апаратів є вельми перебільшеними, адже в Україні налагоджена система оповіщення про потенційну небезпеку, таке оповіщення відбувається заздалегідь, що дозволяє переміститись в укриття.

З огляду на викладене та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_13 фізично не прибуває до місця здійснення судового провадження (приміщення Вищого антикорупційного суду, розташованого в місті Києві), суд констатує третю складову, необхідну для ухвалення рішення про спеціальне судове провадження, - мету переховування.

Водночас, ч. 3 ст. 323 КПК України не містить беззаперечного обов`язку суду ухвалити рішення про спеціальний судовий розгляд за наявності сукупності передбачених у ній обставин, а залишає вирішення цього питання на розсуд суду, про що свідчить використання законодавцем словосполучення «може здійснюватися».

Ретельно проаналізувавши надані суду документи та процесуальну поведінку обвинуваченого, суд встановив, що станом на теперішній час перебування ОСОБА_13 за межами України, хоча й містить ризик його переховування, проте, не перешкоджає повноцінній його участі у судовому розгляді.

Так, упродовж останніх судових засідань (06.08.2024, 08.08.2024 та 12.08.2024), відколи обвинувальний акт був скерований до суду, обвинувачений ОСОБА_13 бере участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису, його особу встановлено, застосовувані ним технічні засоби і технології забезпечують належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, учасникам кримінального провадження забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Обвинувачений повідомлений про те, що якщо технічна неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку матимуть ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд своєю вмотивованою ухвалою зможе позбавити його такого права.

ОСОБА_13 повідомив, що попри його фізичну віддаленість від місця судового провадження має злагоджену онлайн?комунікацію зі своїми захисниками та оперативно отримує від них всю необхідну інформацію, готовий брати участь у всіх судових засіданнях та досліджувати докази, прагне надавати показання тощо.

За наведених обставин з боку суду було б вкрай необачно, маючи можливість всебічно дослідити фактичні обставини цього кримінального провадження та перевірити їх шляхом зіставлення сукупності доказів, здобутих з різних процесуальних джерел, зокрема, з показань обвинуваченого, обмежити себе у цьому з огляду на припущення щодо вірогідної, як зазначив прокурор, зміни процесуальної поведінки обвинувачених у майбутньому.

Окрім того, суд бере до уваги положення статті 2 КПК України, згідно з якою завдання кримінального провадження підлягають виконанню в умовах застосування належної правової процедури, зокрема, забезпечення особі реальної можливості захищатись від пред`явленого їй обвинувачення шляхом створення судом умов для надання такою особою усних та / або письмових пояснень, збирання та подання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, користування правничої допомогою тощо.

З огляду на викладене, суд констатує, що у цьому кримінальному провадженні найбільш сприятливим форматом судового розгляду у контексті забезпечення його повноти та всебічності є загальний порядок з обов`язковою участю обвинуваченого, який забезпечує свою присутність із застосуванням відеоконференцзв`язку, відтак клопотання прокурора про спеціальне судове провадження суд вважає передчасним та таким, що наразі не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139, 323 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_19