- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/6812/24
Провадження № 1-кп/991/87/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 серпня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
його захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000000009 від 10.01.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вергуни Черкаського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 06.08.2024 призначено відкрите підготовче судове засідання.
13.08.2024 до суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв та з покладенням на нього додаткових процесуальних обов`язків, передбачених абз. 1 п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обґрунтування клопотання
Клопотання мотивоване тим, що наразі до обвинуваченого ОСОБА_4 строком до 13.08.2024 застосовано вказаний запобіжний захід та покладено означені процесуальні обов`язки.
Прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії запобіжного заходу з покладенням додаткових процесуальних обов`язків, оскільки 1) ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України, 2) встановлені ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та 3) жоден із більш м`яких запобіжних заходів або ж скасування чи зменшення обсягу покладених на ОСОБА_4 обов`язків не зможе запобігти означеним ризикам та забезпечити дієвість кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому підстав. Пояснив, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту застосовувався щодо ОСОБА_4 на етапі, коли останньому було повідомлено про підозру у вчиненні лише кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України. Надалі сторона обвинувачення вручила ОСОБА_4 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якої особі додатково повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що 1) обвинувачений дотримується належної процесуальної поведінки, 2) ризики кримінального провадження передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, 3) матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 вчиняв дії, спрямовані на переховування від суду чи вплив на свідків.
Вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання буде достатнім для забезпечення дотримання ним належної процесуальної поведінки.
Обвинувачений ОСОБА_4 додатково пояснив, що має міцні зв`язки з Україною та не збирається переховуватись від суду, тому просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.
Мотиви та висновки суду
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт є одним із видів запобіжних заходів та полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 194, ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на особу додаткових процесуальних обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд встановив, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 12.04.2024 у справі № 991/3041/24 в межах кримінального провадження № 12024160000000009 від 10.01.2024 застосував до ОСОБА_4 строком до 13.06.2024 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв та поклав на нього додаткові процесуальні обов`язки, передбачені абз. 1 п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора чи суду; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні щодо фактів та обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Надалі слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 13.06.2024 у справі № 991/5041/24 продовжив до 13.08.2024 строк дії вказаного запобіжного заходу із покладенням означених додаткових процесуальних обов`язків.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21.06.2024 у справі № 991/5041/24 залишено без змін ухвалу слідчого судді від 13.06.2024.
З урахуванням вказаного вище, наразі до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв та покладено на нього процесуальні обов`язки, передбачені абз. 1 п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 13.08.2024.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024160000000009 від 10.01.2024, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2024 у справі № 991/3041/24 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.06.2024 у справі № 991/5041/24 про продовження строку дії такого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Суд вважає, що наразі ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним.
Злочини, передбачені ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України, у вчиненні яких обвинувачено ОСОБА_4, є тяжким і особливо тяжким відповідно та за їх вчинення передбачено покарання у виді: позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої; позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
У разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, покарання, розмір якого, з урахуванням положень ст. 68 КК України, не може перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого санкціями вказаних статей Особливої частини КК України, повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Про існування означеного ризику кримінального провадження також свідчить майновий стан ОСОБА_4, який є достатнім для існування в умовах переховування.
Так, з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_4 як депутатом Білгород-Дністровської районної ради Одеської області за 2020 рік, вбачається, що:
- обвинуваченому на праві приватної власності належать земельна ділянка та кошти у сумі 755 000 грн, 60 000 доларів США, 31 000 євро;
- дружині обвинуваченого на праві спільної сумісної власності належить квартира та кошти у сумі 300 000 грн, 25 000 доларів США;
- обвинувачений є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ІК Мега-Груп».
Сторона захисту не надала суду доказів на підтвердження зміни майнового стану ОСОБА_4 .
Під час оцінки продовження існування вказаного ризику суд також бере до уваги, що обвинувачений документований діючим паспортом громадянина для виїзду закордон серії НОМЕР_1, виданим 31.01.2020 Черкаським відділом Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС України, який дійсний до 31.01.2030.
Під час розгляду клопотання ОСОБА_4 пояснив, що практично кожного дня їздить на роботу із м. Одеси до м. Білгород-Дністровського, маршрут частково пролягає по кордону між Україною і Молдовою, тому у нього було безліч можливостей перетнути кордон в напрямку Молдови, однак він цього не зробив. Суд зауважує, що той факт, що обвинувачений утримався від таких дій, не свідчить про безумовне недопущення їх в майбутньому.
Разом з тим суд враховує, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.
ОСОБА_4 із 2021 року займає посаду директора КП «Житлово-комунальне господарство Білгород-Дністровської районної ради», є депутатом Білгород-Дністровської районної ради Одеської області та очолює постійну комісію цієї ради з питань земельних відносин та адміністративно-територіального устрою. Тобто обвинувачений в силу займаних посад має широко коло зв`язків, зокрема і серед службових, посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, що також може бути використане з метою переховування від суду.
Зважаючи на викладене, є цілком вірогідним вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину.
Суд переконаний, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Наразі свідки не допитані, триває підготовче судове провадження. Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_4 вже відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків.
На підтвердження існування вказаного ризику також свідчить раніше встановлена судом обставина - наявність в обвинуваченого широкого кола зв`язків, що може бути використане з метою впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають підстави визнати, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати на доволі високому рівні.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування та впливу на свідків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього додаткових процесуальних обов`язків є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки.
Ті обставини, що обвинувачений має міцні соціальні, ділові зв`язки в Україні не нівелюють повністю встановлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, крім встановлених ризиків кримінального провадження, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує існування інших обставин, визначених ст. 178 КПК України, а саме:
1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, без можливості застосування пільгових інститутів кримінальної відповідальності;
2) вік обвинуваченого (47 років), відсутність відомостей про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 ;
3) обвинувачений раніше не судимий, працевлаштований, депутат районної ради, директор ТОВ «ІК Мега-Груп», одружений, має трьох дітей;
4) достатній майновий стан ОСОБА_4 ;
5) відсутність відомостей про застосування раніше до ОСОБА_4 запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Разом з тим суд переконаний, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж домашній арешт, буде недостатнім для запобігання доведених ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, особистого зобов`язання для запобігання ризикам переховування від суду та впливу на свідків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків залежатиме виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.
Суд звертає увагу на те, що до обвинуваченого наразі застосований домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати житло лише у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв. Розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації на території м.Одеси та Одеської області запроваджено комендантську годину щоденно з 00 год 00 хв до 05 год 00 хв, починаючи із 01.03.2023, з огляду на це запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4, не видається надмірно обтяжливим.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку дії тримання під домашнім арештом ОСОБА_4, оскільки лише цей запобіжний захід зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Водночас суд вважає, що застосування цього запобіжного заходу без покладення на обвинуваченого окремих обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на даний час не є достатнім для подальшого забезпечення його безумовної участі в судових засіданнях і запобіганню наявним ризикам.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку із встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись за межі Одеської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну - сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 12024160000000009 від 10.01.2024 щодо обставин висунутого обвинувачення унеможливить втілення встановленого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Покладені на обвинуваченого обов`язки не є надмірним втручанням у його права та є необхідними для досягнення дієвості кримінального провадження.
З огляду на те, що обвинувальний акт надійшов до суду лише 06.08.2024, розпочалось підготовче провадження, суд вважає за доцільне продовжити на два місяці строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4, а також покладених на нього в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України додаткових процесуальних обов`язків.
За таких обставин клопотання прокурора ОСОБА_6 слід задовольнити.
Керуючись ст. 181, 194, 199, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити на два місяці, тобто до 13.10.2024, строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2024 у справі № 991/3041/24, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_4 вказаною ухвалою обов`язків, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатись за межі Одеської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 12024160000000009 від 10.01.2024 щодо обставин висунутого обвинувачення;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, визначити до 13.10.2024.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1