- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/7130/24
Провадження № 1-кс/991/7154/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3,
скаржника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, які полягають у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 07 серпня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначена скарга, у якій ОСОБА_4 прохав:
- задовольнити скаргу на бездіяльність уповноваженої особи за заявою від 05 серпня 2024 року № BVYH-20240805-00-08-02;
- визнати бездіяльність та зобов`язати уповноважену особу внести відомості до ЄРДР за заявою від 05 серпня 2024 року № BVYH-20240805-00-08-02;
- зобов`язати уповноважену особу повідомити слідчого суддю про виконання ухвали.
1.2. 08 серпня 2024 року до суду надійшла аналогічна скарга ОСОБА_4, а тому слідчий суддя, заслухавши думку скаржника з цього питання, протокольною ухвалою від 12 серпня 2024 року прийняла рішення про об`єднання розгляду цих скарг у одне провадження.
Скарги обґрунтовані тим, що 05 серпня 2024 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до директора Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) № BVYH-20240805-00-08-02 щодо вчинення міським головою м. Львова ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Втім, станом на момент звернення зі скаргою, зазначені відомості не були внесені до ЄРДР.
1.3. 12 серпня 2024 року ОСОБА_4 надав додаткові пояснення, у яких виклав елементи складу ймовірно вчиненого злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
1.4. 12 серпня 2024 року детектив НАБУ ОСОБА_6 надав пояснення, відповідно до яких детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 11 липня 2024 року за № 52024000000000360, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Наполягав, що обставини, викладені у скарзі ОСОБА_4, є тотожними предмету досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Крім того, зазначив, що у скаржника відсутній статус потерпілого, а наразі він має статус заявника. Враховуючи викладене, детектив прохав відмовити у задоволенні скарг.
1.5. 14 серпня 2024 року детектив надав додаткові пояснення, до яких долучив заяву ОСОБА_4 від 25 червня 2024 року № BVYH-20240625-06 та копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2024 року.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. У судовому засіданні ОСОБА_4 надав пояснення, аналогічні за змістом поданим скаргам. Додатково вказав, що не погоджується із фабулою, викладеною в ухвалі слідчого судді від 09 липня 2024 року, та з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, викладених у витязі з ЄРДР по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 11 липня 2024 року за № 52024000000000360.
2.2. Представник НАБУ у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду скарги повідомлений належний чином. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 3 ст. 306 КПК України).
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши скарги, надані сторонами матеріали, заслухавши думку особи, яка звернулась зі скаргами, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2 Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень. Можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, яка передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, спрямована на виконання завдань кримінального провадження щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, передбачених ст. 2 КПК України, забезпечення виконання слідчим та прокурором обов`язку, передбаченого ст. 214 КПК України.
У цілому зазначений інститут є механізмом, спрямованим на додержання засади публічності, яка передбачена ст. 25 КПК України та яка визначає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Слід зауважити, що кримінальний процесуальний закон визначає механізм реалізації права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, втім не містить жодних запобіжників від зловживання цим правом з боку особи.
Якщо виходити з формального тлумачення процесуальних норм цього правового інституту, то обов`язок слідчого та прокурора внести відомості до ЄРДР поширюється на всі випадки звернень до них із заявою про вчинення кримінального правопорушення та жодним чином в цій частині не обмежений.
Втім, Велика Палата Верховного Суду застерігає від надання переваги словеснограматичному (буквальному) трактуванню норм законодавства без одночасного цільового (телеологічного) їх тлумачення, оскільки таке тлумачення не дозволить встановити зміст, а також мету та практичне значення існування тієї чи іншої норми у законодавстві. Це може призвести до значних та невиправданих ускладнень у правозастосовній практиці (постанова від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к).
Телеологічне тлумачення сукупності норм, які складають цей інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, передбачає право особи на судовий контроль та оцінку законності відповідних дій (бездіяльності) слідчого чи прокурора, а також право на апеляційне оскарження рішення слідчого судді, ухваленого за результатом такої оцінки. Саме такий механізм захисту порушеного права визначає кримінальний процесуальний закон.
Багаторазове, необмежене ані кількістю, ані часом звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення одного й того самого кримінального правопорушення, створює формальні підстави для ініціювання необмеженої кількості процедур оскарження по суті одних і тих самих дій (бездіяльності) щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
Вочевидь, багаторазовий розгляд слідчими суддями одного й того самого питання суперечитиме принципу остаточності судового рішення «res judicata» та релевантній йому засаді обов`язковості судових рішень (ст. 21 КПК України).
3.3 Кримінальний процесуальний закон не визначає алгоритм дій слідчого судді у випадку встановлення факту багаторазового (повторного) оскарження особою бездіяльності уповноважених суб`єктів щодо невнесення відомостей до ЄРДР за аналогічними за змістом заявами.
Втім подання таких скарг є достатньо вагомою підставою констатувати факт зловживання особою правом, тобто використання права всупереч його меті.
Кримінальний процесуальний закон не визначає межу, коли використання особою права набуває ознак зловживання ним, втім, Верховний Суд неодноразово висловлював позиції з цього приводу та зазначав, що заборона зловживання правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала ККС ВС від 30 травня 2018 року у справі №676/7346/15-к). Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09 квітня 2019 року у справі № 306/1602/16-к).
3.4. Зі скарг ОСОБА_4 та долучених до них матеріалів слідчий суддя встановила, що останній звертався до НАБУ із заявою від 05 серпня 2024 року про вчинення міським головою Львова ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: незаконного заволодіння у 2015 році землями Ряснівської сільради Яворівського району Львівської області та здачі їх в оренду філії голландської компанії «СТР» ТзОВ «СІТІ Парк Львів», а у подальшому - незаконного продажу цієї землі, чим було завдано державному бюджету та місцевим бюджетам, а також ОСОБА_4 збитків на суму близько 50 000 000 грн.
Разом з тим, слідчий суддя встановила, що відповідно до витягу з ЄРДР у межах кримінального провадження, внесеного 11 липня 2024 року за № 52024000000000360, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, вказане провадження було розпочато на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2024 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою від 25 червня 2024 року № BVYH-20240624-06, у якій викладено обставини того, що у 2015 році службові особи Львівської міської ради внесли до договору від 28 грудня 2015 року купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між вказаним органом місцевого самоврядування та ТзОВ «СІТІ Парк Львів», завідомо неправдиві відомості щодо вартості (заниженої) земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_1 », її перебування у комунальній власності територіальної громади міста Львова та відсутності спорів щодо неї, що у результаті спричинило тяжкі наслідки.
Зі змісту заяви від 25 червня 2024 року № BVYH-20240624-06, ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2024 року та зазначеного вище витягу з ЄРДР вбачається, що за заявою ОСОБА_4, яка в частині викладу фактичних обставин відповідає змісту заяви від 05 серпня 2024 року, слідчим суддею уже було здійснено належний судовий контроль, а уповноважені особи НАБУ внесли відомості до ЄРДР та здійснювали їх перевірку у межах кримінального провадження за № 52024000000000360.
Під час розгляду скарг ОСОБА_4 не повідомив жодних нових обставин порівняно з тими, які були предметом оцінки слідчого суді Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали від 09 липня 2024 року, натомість пояснив, що звернення з повторними скаргами обумовлено його незгодою з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та правовою кваліфікацією, що наведені у витязі з ЄРДР по кримінальному провадженню за № 52024000000000360.
А тому, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначений факт є достатньо вагомим для констатації факту зловживання скаржником своїм правом, а тому є підставою для відмови у задоволенні цих скарг.
Окремо слідчий суддя зазначає, що слідчий, детектив у межах повноважень, наданих йому ст. 40, 214 КПК України, під час внесення відомостей до ЄРДР за заявою особи самостійно визначає обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, які підлягають такому внесенню, а також - попередню правову кваліфікацію.
На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 372 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні скарг ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, які полягають у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1