- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/7617/24
Провадження 1-кс/991/7649/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
підозрюваного ОСОБА_4,
його захисника адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року за № 42024110000000146,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 14 серпня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому детектив просив накласти арешт на майно ОСОБА_4, вилучене 10 серпня 2024 року під час його затримання у порядку п. 1, 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме на:
- мобільний телефон марки та моделі «Apple Iphone» сірого (графітового) кольору із сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple Iphone» світло-сірого кольору із сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple Iphone» світло-сірого кольору без сім-карти;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple Iphone» сірого (графітового) кольору без сім-карти.
1.2. Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 15 квітня 2024 року за № 42024110000000146, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України, в ході якого встановлено, що упродовж 25 липня - 10 серпня 2024 року заступник Міністра енергетики України ОСОБА_7, за попередньою змовою з виконувачем обов`язки Генерального директора державного підприємства (надалі - ДП) «Селидіввугілля» ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, одержав від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_10 за передачу вугільно-видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» неправомірну вигоду у загальній сумі 300 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2024 року становить 12 297 000 грн., та відповідно до п.1 примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.
Детектив просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення, а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Детектив ОСОБА_3 прохав задовольнити клопотання з наведених у ньому мотивів. Крім того, уточнив, що метою накладення арешту є виключно збереження речових доказів.
2.2. Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення такого клопотання. Вказав, що телефони його підзахисним було видано добровільно. Крім того, повідомив про готовність надати доступ до них. Наголосив, що із вказаними мобільними телефонами протягом тривалого часу не було проведено жодної процесуальної дії.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані детективом матеріали, заслухавши його думку, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має враховувати (ч. 3 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3. Оцінка та висновки слідчого судді
11 серпня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
Так, заступник Міністра енергетики України ОСОБА_7 в силу займаної посади був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями щодо діяльності вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України та наділений владою (владними повноваженнями) щодо керівництва таких підприємств, у тому числі - щодо державних підприємств «Селидіввугілля» та «Волиньвугілля», засновником та органом управління яких є Міністерство енергетики України.
За версією органу досудового розслідування, у лютому 2024 року радник Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_10 ініціював перед Міністерством енергетики України питання щодо можливості передачі вугільно-видобувного обладнання, яке використовується на державних шахтах на території східних областей України, до ДП «Волиньвугілля» з метою його збереження та забезпечення можливості використання для збільшення об`ємів видобування вугілля на шахтах, які знаходяться на території західних областей України.
Під час неодноразових зустрічей, які відбулися упродовж березня-липня поточного року між радником Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_10, заступником Міністра енергетики України ОСОБА_7, виконувачем обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_8 та довіреною особою ОСОБА_7 - ОСОБА_4, обговорювалися питання щодо можливості передачі вугільно-видобувного обладнання до ДП «Волиньвугілля» та його переліку.
У лютому - березні поточного року (більш точна дата на цей час не встановлена, проте не пізніше 25 травня 2024 року) заступник Міністра енергетики України ОСОБА_7 вступив у злочинну змову з виконувачем обов`язки Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_8 та довіреною особою ОСОБА_7 . ОСОБА_4, з метою одержання неправомірної вигоди від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_10 за передачу на зберігання, з можливістю використання вугільно-видобувного обладнання з шахт ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля».
Згідно досягнутої між співучасниками згоди на ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 покладалася роль пособників, а саме - забезпечення комунікації з ОСОБА_10 щодо одержання від нього неправомірної вигоди, одержання такої вигоди та подальшої її передачі ОСОБА_12 .
Під час зустрічі, яка відбулася між ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, 25 травня 2024 року в ресторані «ВАО» ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10, що для позитивного вирішення питання щодо передачі обладнання до ДП «Волиньвугілля» необхідно буде надати для нього, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, неправомірну вигоду.
Під час чергової зустрічі, яка відбулася 18 липня 2024 року у ресторані за адресою: АДРЕСА_1, довірена особа заступника Міністра енергетики України ОСОБА_7 - ОСОБА_4 під час обговорення з ОСОБА_10 можливості передачі вугільно-видобувного обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» озвучив узгоджену з ОСОБА_7 умову такої передачі обладнання, а саме - надання ОСОБА_10 коштів у сумі 500 000 доларів США двома частинами, по 250 000 доларів США кожна.
22 липня 2024 року ОСОБА_7 шляхом надсилання повідомлення через месенджер «WhatsApp» повідомив ОСОБА_10 про необхідність зустрічі в ресторані «ВАО» на 18 годину цього ж дня.
Під час зустрічі, яка відбулася 22 липня 2024 року у ресторані «ВАО», між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 узгоджено, що сума неправомірної вигоди у розмірі 500 000 доларів США, передбачена за передачу обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», через значні розміри буде передаватися ОСОБА_10 протягом наступних 5 тижнів у частках по 100 000 доларів США кожна щотижнево, через директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_8 .
Цього ж дня, у ресторані «ВАО» ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про домовленість з ОСОБА_10 щодо порядку передачі останнім грошових коштів у сумі 500 000 доларів США. ОСОБА_7 погодився з відповідним рішенням, проте висловив пересторогу щодо великих ризиків такого формату розрахунків.
На виконання вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_4, 25 липня 2024 року довірена особа ОСОБА_10 - ОСОБА_13 у період часу з 14 год 47 хв до 14 год 50 хв у приміщенні готелю «Україна» за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 4, передав виконувачу обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_8 першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Наступного дня, 26 липня 2024 року о 11 год 54 хв ОСОБА_8, виконуючи роль пособника, одержані від ОСОБА_13 кошти у пакеті червоного кольору передав ОСОБА_4 у приміщені ресторану «МОССО» за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, ОСОБА_4 під час зустрічі останнього з ОСОБА_7 та ОСОБА_10, яка відбулася 03 серпня 2024 року у ресторані «Фабіус» за адресою: АДРЕСА_3, діючи з відома та за згодою ОСОБА_7, повідомив ОСОБА_10 про необхідність передачі наступної частини неправомірної вигоди наближеній до ОСОБА_4 особі - ОСОБА_14 . Таким чином, за версією досудового розслідування, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до своєї злочинної діяльності також залучили ОСОБА_9 .
03 серпня 2024 року ОСОБА_13 передав довіреній особі ОСОБА_4 - ОСОБА_9 другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Одразу після одержання другої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США ОСОБА_9 поїхав на зустріч з ОСОБА_4 в ресторан «Fenix», де передав ОСОБА_4 одержані від ОСОБА_13 грошові кошти.
У подальшому, 08 серпня 2024 року ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10, що наступну (третю) частину неправомірної вигоди необхідно знову передати ОСОБА_9 .
На виконання цієї вказівки, 10 серпня 2024 року ОСОБА_13 передав довіреній особі ОСОБА_4 - ОСОБА_9 третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Одразу після одержання третьої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США ОСОБА_9 поїхав на зустріч з ОСОБА_4 в ресторан «Фабіус» за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час зустрічі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 10 серпня 2024 року органом досудового розслідування була припинена їх злочинна діяльність шляхом їх затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Крім того, цього ж дня також були затриманні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Отже, за версією органу досудового розслідування, упродовж 25 липня - 10 серпня 2024 року заступник Міністра енергетики України ОСОБА_7, за попередньою змовою з виконувачем обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 одержали від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_10 за передачу вугільно-видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» неправомірну вигоду у загальній сумі 300 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2024 року становить 12 297 000 грн, та відповідно до п.1 примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.
3.3.1. Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання.
Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.3.2. Наведені у клопотанні обставини підтверджуються наданими детективом матеріалами, зокрема:
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2023 року № 764-р «Про призначення ОСОБА_7 заступником Міністра енергетики України»;
- заявою ОСОБА_13 від 15 квітня 2024 року щодо незаконних дій ОСОБА_4 ;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_13 від 15 квітня 2024 року, від 01 серпня 2024 року та від 10 серпня 2024 року у яких зафіксовано показання останнього щодо обставин передачі ним ОСОБА_8 та ОСОБА_9 трьох частин неправомірної вигоди по 100 000 доларів США;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 25 липня 2024 року, у якому зафіксовані обставини висунення умов щодо надання неправомірної вигоди у сумі 500 000 доларів США за передачу обладнання до ДП «Волиньвугілля»;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07 серпня 2024 року, у якому зафіксовано, зокрема, обставини передачі останнім частини неправомірної вигоди у розмірі 100 000 доларів США ОСОБА_9 ;
- протоколом від 25 липня 2024 року огляду «заявника» (свідка), ксерокопіювання грошових коштів та вручення «заявнику» (свідку) грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_13 вручено першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема, ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом від 25 липня 2024 року за результатами проведення НСРД (контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту), під час якого зафіксовано факт передачі 25 липня 2024 року ОСОБА_13 ОСОБА_8 першої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США;
- протоколом від 03 серпня 2024 року за результатами огляду та вручення грошових коштів залученій до проведення НСРД особі, відповідно до якого ОСОБА_13 вручено другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 10 серпня 2024 року, відповідно до якого цього дня ОСОБА_13 вручено третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема, ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом затримання ОСОБА_4 від 10 серпня 2024 року;
- іншими матеріалами.
Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення, зокрема, ОСОБА_4, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.
3.4. Щодо підстав для арешту майна
3.4.1. 10 серпня 2024 року в альтанці на літній терасі ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_3, керуючись ст. 208 КПК України, детективами НАБУ було затримано ОСОБА_4 за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Під час затримання ОСОБА_4 у останнього було виявлено:
- мобільний телефон марки та моделі «Apple Iphone» сірого (графітового) кольору із сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple Iphone» світло-сірого кольору із сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple Iphone» світло-сірого кольору без сім-карти;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple Iphone» сірого (графітового) кольору без сім-карти.
Усі перелічені телефони були захищені системами логічного захисту, паролі доступу до яких ОСОБА_4 повідомляти відмовився.
А тому, у зв`язку із неможливістю подолання систем логічного захисту телефонів на місці та необхідності проведення подальшого експертного дослідження вмісту таких телефонів, детективом було прийнято рішення про їх вилучення.
Враховуючи уточнення, детектив просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Постановою від 12 серпня 2024 року зазначені телефони визнані речовими доказами, а постановами від 14 серпня 2024 року - призначено їх експертизу.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Оскільки ОСОБА_4 у межах цього кримінального провадження було висунуто підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, викладені обставини переконують слідчого суддю у тому, що зазначені телефони відповідають критеріям речових доказів, адже можуть містити інформацію щодо обставин ймовірного вчинення кримінального правопорушення, зокрема, електронні документи, листування та інші способи контактування підозрюваного з іншими підозрюваними чи особами, причетність до кримінального провадження яких встановлюється.
Викладене свідчить, що зазначене майно, вилучене під час затримання ОСОБА_4, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, обставин його вчинення, кола осіб, залучених до вчинення кримінального правопорушення.
3.4.2. Відповідно до ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому, зокрема, ст. 208 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків (1) коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або (2) якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також (3) якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається з протоколу затримання від 10 серпня 2024 року та пояснень детектива, ОСОБА_4 відмовився повідомляти паролі доступу до мобільних телефонів. Таким чином, орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення мобільного телефона.
3.5. Щодо співмірності втручання у право власності
3.5.1. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи детектива про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований детективом спосіб арешту майна у вигляді заборони володіти, користуватися та розпоряджатися ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.5.2. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.5.3. Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
За таких обставин клопотання детектива є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно ОСОБА_4, а саме:
- мобільного телефону марки та моделі «Apple Iphone» сірого (графітового) кольору із сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_1 ;
- мобільного телефону марки та моделі «Apple Iphone» світло-сірого кольору із сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_2 ;
- мобільного телефону марки та моделі «Apple Iphone» світло-сірого кольору без сім-карти;
- мобільного телефону марки та моделі «Apple Iphone» сірого (графітового) кольору без сім-карти.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1