Документ № 121196819

Справа № 991/3966/20

Провадження №11-кп/991/33/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1, суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,

учасники судового провадження: обвинувачений ОСОБА_6, захисник ОСОБА_7, прокурор ОСОБА_8,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на вирок Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 14.06.2021 у кримінальному провадженні № 52020000000000078 від 27.01.2020 (далі - апеляційна скарга) за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) стосовно:

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Піщанка Піщанського р-ну Вінницької обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з вищою освітою, має доньку, раніше не судимий,

Історія провадження

1.14.06.2021 вироком ВАКС: (1) ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК; (2) залишено без розгляду цивільний позов.

2.13.07.2021 на цей вирок від прокурора надійшла апеляційна скарга.

3.22.09.2022 Апеляційна палата ВАКС: (1) скасувала вирок суду першої інстанції; (2) ухвалила новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК; (3) цивільний позов залишено без розгляду.

4.27.11.2023 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду скасувала вирок Апеляційної палати ВАКС та призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5.08.12.2023 до Апеляційної палати ВАКС надійшли матеріали цієї справи.

6.11.12.2023 суддя-доповідач Апеляційної палати ВАКС відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, вжив заходи щодо підготовки до апеляційної розгляду, а 20.12.2023 призначив апеляційний розгляд апеляційної скарги.

Короткий зміст вироку та висновки суду першої інстанції

7.Вироком Вищого антикорупційного суду від 14.06.2021:

(1) ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, та виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення;

(2) цивільний позов залишено без розгляду; вирішено питання судових витрат, їх віднесено на рахунок держави.

8.Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 у період з 01.03.2017 по 31.10.2018 отримав неправомірну вигоду для себе, а саме право користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» без відповідних правових підстав за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України (далі - також ВРУ), чим спричинив Управлінню справами Апарату Верховної Ради України (далі також УСА ВРУ) тяжкі наслідки у вигляді безповоротної втрати бюджетних коштів у сумі 361 540 грн, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

9.Підстави для отримання компенсації з державного бюджету на винайм готельного номеру ним як народним депутатом України відпали у зв`язку з отриманням 01.03.2017 у власність в порядку спадкування квартири у м. Київ. Втім обвинувачений діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, маючи намір отримувати неправомірну вигоду для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам, не вжив заходів для повідомлення керівника Апарату ВРУ або УСА ВРУ про втрату права на отримання компенсаційних виплат.

10.Дії обвинуваченого під час досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 364 КК (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 770-VІІІ від 10.11.2015) як зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

11.Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 невинуватим з огляду на таке: (1) повноваженнями приймати рішення про виплату народному депутату України щомісячної компенсації за оренду житла або винайм готельного номера було наділене УСА ВРУ в особі керуючого справами; (2) ОСОБА_6 не був наділений компетенцією ставити обов`язкові для виконання УСА ВРУ в особі керуючого справами або керівника Апарату ВРУ вимоги щодо здійснення виплат, якими йому компенсувались витрати за винайм готельного номера; (3) відсутність у ОСОБА_6 владних повноважень для прийняття рішення про здійснення виплат, якими йому компенсувались витрати за винайм готельного номера, повністю виключає ймовірність здійснення останнім зловживання владою; (4) оригінал заяви ОСОБА_6 від 16.03.2016 на ім`я Першого заступника Керівника Апарату ВРУ ОСОБА_9 про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ», не містить резолюції про результат прийнятого щодо неї Першим заступником Керівника Апарату (керуючим справами) чи Керівником Апарату рішення; (5) отже, не було встановлено осіб, на яких ОСОБА_6 мав можливість вчиняти вплив, зловживаючи своєю владою, з метою отримання неправомірної вигоди для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди (винайму) житла; (6) завдані УСА ВРУ матеріальні збитки були результатом вчинення злочину проти власності та не були результатом службової діяльності обвинуваченого; (7) замовчування (приховання) відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, які вчиняються з метою викликати у потерпілого впевненість про обов`язковість передачі йому майна, є обманом, тобто одним із способів шахрайського заволодіння чужим майном; (8) ОСОБА_6 підписав договір на продовження користування готельним номером уже після оформлення спадщини, тобто будучи свідомим, що у нього змінилися обставини, за яких він на нього мав право, але не повідомив про їх зміну, отже здійснив умисне замовчування юридично значимої інформації; (9) оскільки шахрайство, вчинене у великих розмірах, є більш тяжким злочином у порівнянні з частиною 2 статті 364 КК, то зміна кваліфікації дій обвинуваченого з частини 2 статті 364 КК на частину 3 статті 190 КК призведе до погіршення становища обвинуваченого, а отже така перекваліфікація можлива лише шляхом зміни обвинувачення прокурором, який таким правом не скористався; (10) встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини вказують на недоведеність існування у діянні ОСОБА_6 всіх елементів об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, зокрема, не доведено використання ОСОБА_6 своїх владних повноважень всупереч інтересам служби, задля отримання в користування готельного номера за рахунок бюджетних коштів, що призвело до тяжких наслідків для УСА ВРУ.

Вимоги та доводи апеляційної скарги прокурора

12.В апеляційній скарзі висловлене прохання скасувати виправдувальний вирок суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади (окрім виборних) на строк 1 рік та зі штрафом 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. Також прокурор просить стягнути з обвинуваченого витрати на проведення експертиз та після проголошення вироку взяти обвинуваченого під варту.

13.Апелянт посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

14.Прокурор не погоджується з висновком вироку щодо того, що ОСОБА_6 не був наділений компетенцією ставити обов`язкові для виконання УСА ВРУ в особі керуючого справами або Керівника Апарату ВРУ вимоги щодо здійснення виплат, якими йому компенсувались витрати за винайм готельного номера. Так, вимоги ОСОБА_6 в частині надання компенсації на житло були обов`язкові для працівників апарату ВРУ в силу Закону (стаття 35 Закону України «Про статус народного депутата України», далі - Закон) і забезпечувались законодавчо визначеною відповідальністю працівників Апарату ВРУ за невиконання законних вимог народного депутата України та порушення гарантій щодо забезпечення діяльності народного депутата України (статті 36, 38 Закону). Показання свідків (працівників Апарату ВРУ) також вказують на те, що сам факт звернення у встановленому Законом порядку за отриманням компенсації свідчить про обов`язковість виплати компенсації. І лише за волею депутата виплата компенсації за житло має бути припинена.

15.Висновок пункту 7.4 вироку (щодо відсутності візи Першого заступника Керівника Апарату ВРУ на заяві ОСОБА_6 від 16.03.2016) суперечить іншим висновкам суду, за якими повноваженнями приймати рішення про виплату народному депутату України щомісячної компенсації за оренду житла або винайм готельного номера було наділене Управління справами Апарату ВРУ в особі керуючого справами.

16.Щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 364 КК: ОСОБА_6, підписавши та подавши на ім`я Керівника Апарату ВРУ заяви про компенсацію проживання, згідно з повноваженням, передбаченим частиною 1 статті 35 Закону, здійснюючи функції представника влади (народного депутата України), фактично поставив обов`язкову для виконання посадовими особами Апарату ВРУ вимогу щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності, в частині забезпечення житлом. Тобто, обвинувачений, як службова особа, вчинив дії, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням права, яким він був наділений в силу посади, яку обіймав. Вимога ОСОБА_6, як службової особи, мала своїм наслідком дії працівників Апарату ВРУ щодо забезпечення його житлом у визначений Законом спосіб - за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ за розпорядженням ОСОБА_6 здійснювати оплату готельного номера, який він винаймав у готелі «Київ». Якщо б заяву, відповідно до приписів статті 35 Закону подав не народний депутат України, а інша особа, ніяких наслідків у вигляді відповідних компенсацій не настало б.

17.Щодо неправильності кваліфікації дій обвинуваченого як шахрайства: (1) заволодіння чужим майном представником влади (народним депутатом України), який знаходився під присягою протирічило його присязі та обов`язкам народного депутата України; (2) оскільки суд визнав протиправність дій ОСОБА_6 з отримання компенсації та той факт, що ОСОБА_6 був суб`єктом злочину, передбаченого статтею 364 КК, то цей злочин в будь-якому випадку є службовим; (3) чинний Закон не передбачав іншого варіанту прийняття рішення Апаратом ВРУ, окрім як видавати кошти для компенсації, при зверненні народного депутата України із заявою і копією документа, до якого внесені відомості про місце його проживання; (4) Апарат був позбавлений нормативної можливості при вирішенні питання про виплату компенсацій депутатам за винайм готельного номера витребовувати інші документи, ніж ті, що передбачені статтею 35 Закону.

Доводи заперечень сторони захисту проти апеляційної скарги прокурора

18.У своїх запереченнях від 02.08.2021 захисник ОСОБА_7 зазначав, що вважає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

19.Сторона захисту вважає обґрунтованими висновки суду, за якими:

[1] ОСОБА_6 не був наділений компетенцією ставити обов`язкові для виконання Управлінням справами Апарату ВРУ в особі керуючого справами або Керівника Апарату ВРУ вимоги щодо здійснення виплат, якими йому компенсувались витрати за винайм готельного номера. Так: (1) серед прав народного депутата (статті 10-19 Закону) немає жодного, яке б стосувалось права давати вказівки чи розпорядження щодо державного майна; (2) посягання, передбачене статтею 364 КК, полягає у використанні службовою особою влади або службових повноважень, а не перебування у відповідному статусі на момент вчинення тих чи інших діянь; (3) відсутнє посилання на будь-який нормативно-правовий акт, в якому передбачалась службова підпорядкованість зазначених осіб народному депутату; (4) в заяві зазначені такі звороти як «прошу надати компенсацію», «прошу перерахувати кошти на готельний комплекс», що є проханням, а не вимогою (так само і за Законом України «Про звернення громадян» заява є зверненням з проханням про сприяння в реалізації прав та інтересів);

[2] у цьому кримінальному провадженні не було встановлено осіб, на яких ОСОБА_6 мав можливість вчиняти вплив, зловживаючи владою, з метою отримання неправомірної вигоди для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди житла. Це пояснюється, зокрема, тим, що: (1) згідно з показаннями допитаних свідків посадові особи, які відповідали за виділення коштів, самі не знали як правильно поступати в тій чи іншій ситуації; (2) дійсною причиною безпідставного виділення грошових коштів була відсутність належної правової визначеності (елемент верховенства права), що підтверджується показами допитаних свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та інших; (3) притягнення до кримінальної відповідальності особи можливе лише за поведінку, яка законодавчо врегульована, за наявності обов`язку діяти певним чином, однак в жодному разі не за умов, коли це може випливати просто з системного аналізу норм;

[3] обвинувальна теза про те, що ОСОБА_6 зловживав владними повноваженнями, які обумовлювались статусом народного депутата України, не знайшла свого підтвердження. Так, сторона захисту вважає, що: (1) аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про відсутність у діях ОСОБА_6 прямого умислу: станом на 2014 рік (дата написання заяв про компенсацію вартості оренди готельного номеру) він дійсно не мав житла в Києві, практично всі депутати звертались з такими заявами, відповідні бланки заяв розповсюджувались апаратом ВРУ через помічників народних депутатів; у 2016 році іншої заяви він не писав, переписав заяву, щоб кошти перераховувались безпосередньо на готельний комплекс; (2) в діях обвинуваченого відсутній корисливий мотив, оскільки він припинив отримання компенсації вартості житла відразу ж, коли дізнався, що можуть бути якісь сумніви щодо підставності таких виплат, та добровільно відшкодував вартість цієї компенсації;

[4] в діях обвинуваченого відсутні ознаки об`єктивної сторони інкримінованого злочину, а також причинно-наслідковий зв`язок між діянням та наслідками, сторона обвинувачення намагається змішати цивільно-правовий правочин, який має місце в цій справі, та бездіяльність колишнього народного депутата через правову невизначеність відповідного механізму компенсації грошових коштів за винайм готелю.

Короткий зміст вироку Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.09.2022 та висновки судового рішення

20.Судом апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції скасовано, визнано ОСОБА_6 винуватим та засуджено за частиною 2 статті 364 КК, а саме - за зловживання службовим становищем, що полягало у використанні ним свого службового становища всупереч інтересам служби. Призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади в органах державної влади строком на 1 (один) рік із штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

21.Вирок мотивовано таким: (1) положеннями закону встановлено державну соціально-економічну гарантію по забезпеченню народного депутата України житлом, як складову його правового статусу, та наділено народного депутата, в силу посади яку він обіймає, правом на реалізацію цієї гарантії шляхом подання заяви про компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера; така гарантія передбачена тільки для тих народних депутатів, які не забезпечені житлом у місті Києві або 30-ти кілометровій зоні від його меж, і у зв`язку з цим позбавлені можливості належним чином виконувати покладені на них обов`язки і здійснювати відповідні повноваження; (2) порушення посадовими особами органів державної влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування встановлених цим Законом гарантій трудових прав народного депутата тягне за собою відповідальність відповідно до закону; (3) ОСОБА_6 не повідомив Управління справами Апарату ВРУ про набуття у власність житла 01.03.2017, а навпаки 01.09.2017 уклав новий договір з ДП «Готельний комплекс «Київ» про винайм готельного номера строком до 31.12.2018, після чого, 19.11.2018 звернувся до Першого заступника Керівника Апарату ВРУ з поданням про припинення нарахування компенсаційних виплат за винайм готельного номера з 01.11.2018; (4) з цієї причини у період з 01.03.2017 по 31.10.2018 за рахунок державного бюджету України безпідставно перераховувались ДП «Готельний комплекс «Київ», нараховані ОСОБА_6 кошти за винайм ним готельного номеру; (5) ОСОБА_6 як народному депутату України, були достовірно відомі положення Закону України «Про статус народного депутата України», а тому, відповідно, й про втрату ним підстав для отримання компенсації вартості винайму готельного номера з моменту набуття у власність квартири у місті Києві, проте він використав обумовлені статусом народного депутата України гарантії всупереч тим цілям і завданням, заради досягнення яких вони надавались; (6) наведене свідчить про наявність у діях ОСОБА_6 ознак зловживання службовим становищем, що полягало у використанні ним свого службового становища (можливостей та гарантій пов`язаних із займаною посадою) всупереч інтересам служби, що підпадає під ознаки об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 364 КК; (7) бездіяльність ОСОБА_6, яка полягала у неповідомленні Управління справами Апарату ВРУ про набуття ним у власність житла у місті Києві, перебувала у безпосередньому причинному зв`язку із наслідками у вигляді безпідставного вибуття з державного бюджету грошових коштів у розмірі 361 540 грн; (8) висновок колегії суддів про вчинення ОСОБА_6 цього кримінального правопорушення саме шляхом зловживання своїм службовим становищем, а не владою, не може вважатися виходом суду за межі пред`явленого обвинувачення; (9) цивільний позов залишено без розгляду у зв`язку із заявою потерпілого, за якою обвинувачений повернув УСА ВРУ усю суму коштів.

Короткий зміст постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.11.2023 та висновки судового рішення

22.Суд касаційної інстанції скасував вирок Апеляційної палати ВАКС та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

23.Мотивами ухвалення цього рішення стали такі висновки: (1) орган досудового розслідування пред`являв ОСОБА_6 обвинувачення у зловживанні владою, а не у зловживанні службовим становищем; (2) фактично сторона захисту доводила у суді першої та апеляційної інстанцій відсутність у діях ОСОБА_6 складу саме зловживання владою, а не зловживання службовим становищем, за що його в результаті було визнано винуватим; (3) попри те, що зловживання владою та зловживання службовим становищем визначені як об`єктивна сторона в межах однієї статті закону України про кримінальну відповідальність, ці діяння є альтернативними, пред`явлене особі за цими діяннями обвинувачення повинно бути конкретним та містити чіткий виклад об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення; (4) колегією суддів Об`єднаної палати встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; (5) на виконання положень частини 4 статті 442 КПК Об`єднана палата зробила висновок про кримінально-правову оцінку дій народного депутата за зловживання гарантіями, обумовленими його статусом: зловживанням владою є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов`язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням функцій представника влади.

24.Одним із мотивів, який став підставою для формулювання зазначеного висновку про кримінально-правову оцінку, зазначено таке: (1) вочевидь, якщо частиною 2 статті 35 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено право народного депутата, яке може бути реалізованим лише за наявності для цього певних умов, то йому кореспондує обов`язок припинити використання цього права, оскільки його подальше використання не буде ґрунтуватися на положеннях закону; (2) про усвідомлення народним депутатом безпідставності отримання ним пільг внаслідок отримання у власність житла у м. Києві свідчить факт неповідомлення про це відповідного підрозділу ВРУ. Фактично йдеться про замовчування народним депутатом юридично значимого факту - втрати права на отримання гарантії та подальше безпідставне відшкодування державою вартості винайму готельного номера для такого народного депутата; (3) безпідставне отримання представником влади майнового права проживати в готелі було безпосередньо пов`язане з набуттям повноважень представника влади і здійсненням ним владних повноважень, із реалізацією прав, які обумовлені ними: у цьому кримінальному провадженні право проживати в готелі і компенсація відповідних витрат, обумовлені здійсненням функції представника влади, адже спрямовані на забезпечення нормальних умов для здійснення його повноважень.

Позиції сторін

25.Прокурор просив задовольнити подану апеляційну скаргу, скасувати виправдувальний вирок та постановити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні.

26.Сторона захисту просила скасувати вирок першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

27.Представник потерпілого (Управління справами Апарату Верховної Ради України) подав клопотання про розгляд цієї справи без його участі (том 16 а. с. 86).

Оцінка та мотиви Суду

Межі судового розгляду

28.В апеляційній скарзі зазначаються серед іншого вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення (пункт 4 частини 2 статті 396 КПК).

29.Особи, зазначені у статті 393 КПК, мають право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку (частина 1 статті 402 КПК). У запереченні на апеляційну скаргу зазначається обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги (пункт 5 частини 2 статті 402 КПК).

30.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК).

31.Апеляційні вимоги є частиною апеляційної скарги (пункт 4 частини 2 статті 396 КПК), які являють собою прохання особи, яка подає апеляційну скаргу, про перевірку судового рішення першої інстанції повністю чи у певній частині і про застосування судом апеляційної інстанції того чи іншого повноваження щодо оскарженого судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

32.Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання (частина 2 статті 421 КПК).

33.Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого (частини 1, 2 статті 433 КПК).

34.Після скасування вироку судом касаційної інстанції суд апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими КПК, в іншому складі суду. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді. При новому розгляді у суді апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника (стаття 439 КПК).

35.Визначаючи межі цього апеляційного розгляду з урахуванням вимог наведених правових норм, а також встановленої заборони погіршення становища виправданого, засудженого, Суд враховує такі важливі обставини у цьому кримінальному провадженні:

(1) судом першої інстанції ухвалено виправдувальний вирок з мотивів неправильної кваліфікації дій обвинуваченого [на думку суду вчинені обвинуваченим дії відповідають ознакам більш тяжкого злочину - шахрайства, а саме - передбачені частиною 3 статті 190 КК (шахрайство, вчинене у великих розмірах)];

(2) вирок суду першої інстанції не оскаржений стороною захисту з мотивів і підстав виправдання (тобто сторона захисту не оспорювала встановлені виправдувальним вироком фактичні обставини);

(3) за апеляційною скаргою прокурора вироком суду апеляційної інстанції обвинуваченого було засуджено за частиною 2 статті 364 КК (за зловживання службовим становищем, хоча обвинувальним актом ОСОБА_6 інкримінувалась інша форма цього діяння - зловживання владою);

(4) судами першої та апеляційної інстанції (у виправдувальному вироку ВАКС від 14.06.2021 та обвинувальному вироку Апеляційної палати ВАКС від 22.09.2022): (а) юридично значимі фактичні обставини кримінального правопорушення були встановлені однаково, спору (розбіжностей) щодо них немає; (б) так само ними не встановлено фактичних обставин, які б могли стати підставою для висновку, що кримінальне правопорушення взагалі не відбулось, чи в діях обвинуваченого відсутній склад будь-якого з двох спірних складів кримінального правопорушення, чи такі, що виключають злочинність діяння;

(5) касаційна скарга була подана лише стороною захисту;

(6) постановою Об`єднаної палати ККС ВС від 27.11.2023 частково задоволено касаційну скаргу захисника, скасовано вирок Апеляційної палати ВАКС від 22.09.2022 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції з мотивів, наведених у пунктах 23-24 цього вироку (вихід за межі обвинувачення та неточність кваліфікації у вироку дій обвинуваченого в частині обрання однієї з альтернативних форм діяння, передбаченого частиною 2 статті 364 КК); Об`єднана палата ККС ВС зробила висновок про кримінально-правову оцінку дій народного депутата за зловживання гарантіями, обумовленими його статусом, рішення суду касаційної інстанції не стосується встановлення чи визнання недоведеними обставин, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні.

36.Таким чином, за результатами нового апеляційного перегляду:

[1] Суд не може залишити в силі (без змін) виправдувальний вирок суду першої інстанції, оскільки: (1) висновки виправдувального вироку щодо мотивів та підстав виправдання стосуються лише питань точності кваліфікації діяння (в бік іншого, більш тяжкого кримінального правопорушення); (2) мотиви і підстави виправдання не оскаржені стороною захисту; (3) встановлені судом першої інстанції фактичні обставини (зокрема, щодо набуття ОСОБА_6 як народним депутатом України квартири в Києві та втрати ним права на грошову компенсацію винайму готельного номеру) не оскаржуються (не заперечуються) жодною стороною, тобто спору щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи не існує; (4) спір щодо кримінально-правової оцінки діяння (правильність кваліфікації) [розходження позицій в цьому питанні прокурора, суду першої та апеляційної інстанцій при попередньому розгляді] фактично вирішений судом касаційної інстанції і ці висновки постанови Об`єднаної палати ККС ВС у цій же справі є обов`язковими для Суду при новому розгляді;

[2] Суд не має перевіряти доводи апеляційної скарги прокурора щодо висновків оскаржуваного вироку про (1) недоведеність причинного зв`язку безповоротної втрати бюджетних коштів УСА ВРУ з діянням обвинуваченого (матеріальні збитки на думку суду першої інстанції були результатом вчинення злочину проти власності та не були результатом службової діяльності обвинуваченого), (2) наявність у діях ОСОБА_6 обману з огляду на відсутність законодавчого обов`язку повідомляти про забезпечення житлом у м. Києві, оскільки питання родового об`єкту злочинного посягання та його способу вже вирішено висновком, сформульованим Об`єднаною палатою ККС ВС, щодо належної кваліфікації діяння;

[3] Суд позбавлений можливості застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення порівняно зі скасованим вироком Апеляційної палати ВАКС, оскільки його скасовано за скаргою сторони захисту, а не прокурора чи потерпілого;

[4] Суд не має забезпечувати повноту безпосереднього дослідження усіх доказів для постановлення обвинувального вироку, оскільки правильність встановлених оскаржуваним вироком фактичних обставин, які мають вирішальне правове значення у цій справі, не оспорюється жодною стороною, і вони були встановлені однаково як виправдувальним вироком суду першої інстанції, так і обвинувальним вироком Апеляційної палати ВАКС (скасованим Об`єднаною палатою ККС ВС).

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом апеляційної інстанції доведеним

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі

37.Відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» ОСОБА_6 обраний народним депутатом України VІІІ скликання.

38.Набувши повноважень народного депутата України з часу складання присяги 27.11.2014, ОСОБА_6 на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, тобто у розумінні примітки 1 до статті 364 КК був службовою особою.

39.Згідно зі статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України» у витратах на забезпечення діяльності ВРУ передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Цим Законом також передбачалось, що народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом ВРУ щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом ВРУ для компенсації вартості оренди (винайму) житла. Право на отримання таких коштів мали народні депутати, не забезпечені житлом у м. Києві, у разі якщо місце їх проживання, відповідно до їх реєстрації, знаходилось на відстані понад 30 км від меж м. Києва.

40.Відповідно до пункту 10 Положення про Апарат ВРУ, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 № 769, Апарат здійснює фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності ВРУ через Управління справами.

41.26.11.2014 ОСОБА_6 подав на ім`я Керівника Апарату ВРУ три заяви щодо розміщення його у готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю у нього власного житла у м. Києві, нарахування йому коштів для винайму готельного номера та перерахування їх на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» УСА ВРУ (далі ДП «Готельний комплекс «Київ») протягом усього строку виконання депутатських повноважень. Ці заяви були зареєстровані 16.12.2014 за № 227720 в Апараті ВРУ.

42.Тоді ж, 26.11.2014, ОСОБА_6 уклав договір № 186 з ДП «Готельний комплекс «Київ» про надання послуг, на підставі якого отримав у користування готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами Апарату ВРУ за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ.

43.29.01.2016 розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату ВРУ № 12 затверджено новий порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера.

44.Ознайомившись 16.03.2016 з цим Розпорядженням, ОСОБА_6 подав до Апарату ВРУ заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ». Ця заява була зареєстрована 17.03.2016 за № 62837 в Апараті ВРУ.

45.01.03.2017 ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.03.2017 № 175 набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

46.Використовуючи власний електронний цифровий підпис, 06.03.2017 ОСОБА_6 подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані через офіційний сайт Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції.

47.Однак, набувши у власність житло у м. Києві, з метою збереження за собою права користування готельним номером у готелі «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію його вартості, використовуючи як службова особа надані йому як народному депутату владні повноваження, обумовлені його статусом, в межах наданої йому компетенції ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, маючи намір отримувати неправомірну вигоду для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам, не вжив заходів для повідомлення Керівника Апарату ВРУ та/або УСА ВРУ про втрату права на отримання компенсаційних виплат.

48.Крім того, продовжуючи реалізацію умислу на одержання неправомірної вигоди для себе у виді оплати за рахунок бюджетних коштів користування готельним номером, 01.09.2017 ОСОБА_6 уклав договір № 108 із ДП «Готельний комплекс «Київ» про винайм готельного номера.

49.Проте, внаслідок суспільного резонансу, викликаного журналістським розслідуванням щодо безпідставного одержання окремими народними депутатами України компенсацій за оренду житла чи винайм готельного номера, 19.11.2018 ОСОБА_6 звернувся до Апарату ВРУ з поданням про припинення нарахування компенсаційних виплат за винайм готельного номеру з 01.11.2018, припинивши таким чином вчинюване кримінальне правопорушення.

50.Внаслідок вказаних протиправних дій у період з 01.03.2017 по 31.10.2018 ОСОБА_6 отримав неправомірну вигоду для себе, а саме право користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ, чим спричинив УСА ВРУ тяжкі наслідки у вигляді безповоротної втрати бюджетних коштів у сумі 361 540 грн, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

51.Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за частиною 2 статті 364 КК (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 770-VІІІ від 10.11.2015) як зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права.

Щодо обсягу обвинувачення, визнаного Судом доведеним

52.З урахуванням висновків постанови Об`єднаної палати ККС ВС у цій справі, не можна вважати доведеним лише твердження (зазначене у пункті 47 цього вироку), за яким ОСОБА_6, звертаючись із заявами до керівника Апарату ВРУ як народний депутат України [26.11.2014 щодо розміщення його у готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю у нього власного житла у м. Києві, нарахування йому коштів для винайму готельного номера та перерахування їх на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ», а також 16.03.2016 - про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ»] ставив саме обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера. Це твердження з формулювання обвинувачення Суд виключає.

53.В іншій частині пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення є доведеним поза розумним сумнівом.

54.Наведені заяви як за формою, так і за своїм змістом є зверненням народного депутата України із проханням про сприяння йому в реалізації закріплених чинним законодавством прав та інтересів (гарантії народного депутата України щодо забезпечення житлом шляхом компенсації вартості винайму готельного номера), а не вимогою народного депутата України до органу державної влади припинити порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом (передбаченою частиною 5 статті 17 Закону України «Про статус народного депутата України»).

55.За висновками Об`єднаної палати ККС ВС у цій справі: (1) зловживання гарантією, передбаченою частиною 2 статті 35 Закону України «Про статус народного депутата України», може полягати у тому, що народний депутат, не забезпечений житлом у місті Києві, і місце проживання якого, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ, скориставшись правом отримати кошти на оренду житла або винайм готельного номера, не припиняє використання цього права при отриманні у власність житла у м. Києві шляхом неповідомлення про це відповідного підрозділу ВРУ; (2) безпідставне отримання представником влади майнового права проживати в готелі було безпосередньо пов`язане з набуттям повноважень представника влади і здійсненням ним владних повноважень, із реалізацією прав, які обумовлені ними; (3) таке зловживання має бути кваліфіковане як зловживання владою, а не зловживання службовим становищем, і таке діяння має кваліфікуватися за відповідною частиною статті 364 КК.

56.Отже, діяння ОСОБА_6 як народного депутата України, яке полягало у неповідомленні Управління справами Апарату ВРУ про набуття ним у власність житла у місті Києві, і відповідно втрату ним права на подальше отримання грошової компенсації за винайм ним готельного номеру в ДП «Готельний комплекс «Київ», є зловживанням гарантією, передбаченою частиною 2 статті 35 Закону України «Про статус народного депутата України», представником влади, що є зловживанням владою. Воно перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із наслідками у вигляді безпідставного вибуття з державного бюджету грошових коштів у розмірі 361 540 грн.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, їх оцінка, а також мотиви неврахування окремих доказів

57.Обсяг обвинувачення, визнаний Судом доведеним, ґрунтується на таких повторно досліджених Судом письмових доказах, яким судом першої інстанції була надана правильна оцінка:

(1) обвинувачений ОСОБА_6 склав присягу перед ВРУ і з 27.11.2014 був наділений повноваженнями народного депутата VІІІ скликання (том 6 а. с. 211-213, 216);

(2) положенням «Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера», затвердженим розпорядженням Голови ВРУ № 248 від 08.04.2014 (том 3 а. с. 212-214), яким визначався порядок реалізації права народного депутата України на отримання коштів на оренду житла або винайм готельного номера, за умови, що суб`єкт звернення не забезпечений житлом у місті Києві, і місце його проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва. Таке право було визначене статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України». За ним виплати народному депутату України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера приймалось комітетом, до компетенції якого належало питання забезпечення діяльності народних депутатів України, а до створення комітетів нового скликання ? Підготовчою депутатською групою на підставі заяви народного депутата України та копії документа, до якого внесено відомості про місце його проживання;

(3) листом заступника голови Київської обласної державної адміністрації до Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ від 17.04.2014 за вих. № 11-11/12224 надано перелік населених пунктів Київської області, які розташовані на відстані менше, ніж 30 км від зовнішніх меж м. Києва (том 3 а. с. 180-185);

(4) 26.11.2014 ОСОБА_6 звернувся із заявами на ім`я Керівника Апарату ВРУ ОСОБА_12 щодо розміщення його у готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю у нього власного житла у м. Києві, про нарахування коштів для винайму готельного номера та про перерахування цих коштів на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» протягом усього строку виконання депутатських повноважень (том 6 а. с.128-130);

(5) 26.11.2014 ОСОБА_6 уклав договір № 186 з ДП «Готельний комплекс «Київ» про надання послуг строком до 31.12.2015, на підставі якого він отримав у користування готельний номер (том 6 а. с. 39-42, 247-250);

(6) 30.12.2015 додатковою угодою № 305 до договору № 186 від 26.11.2014, строк дії договору сторони продовжили до 31.12.2016 (том 7 а. с. 1);

(7) Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру, затверджений розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату ВРУ № 12 від 29.01.2016 (том 3 а. с. 145, 216), з 29.01.2016 врегульовував механізм видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера. За ним з метою отримання коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера народний депутат України має звернутись до Апарату ВРУ із заявою, до якої додається довідка банку про відкриття карткового (поточного) рахунку та документ, що підтверджує місце проживання народного депутата України, відповідно до його реєстрації, на відстані понад 30 км від меж міста Києва. На підставі цих документів УСА ВРУ щомісячно перераховуються на картковий рахунок народного депутата України кошти для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера (том 3 а. с. 146, 217);

(8) 16.03.2016 ОСОБА_6 подав на ім`я Першого заступника Керівника Апарату ВРУ ОСОБА_9 заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ», яка була зареєстрована в Апараті ВРУ 17.03.2016 за № 62837 (том 6 а. с. 131);

(9) 01.01.2017 ОСОБА_6 уклав договір № 52-Д з ДП «Готельний комплекс «Київ» строком дії до 31.12.2017, на підставі якого він продовжив винаймати готельний номер (том 7 а. с. 2-4);

(10) 01.03.2017 ОСОБА_6 отримав у спадщину квартиру АДРЕСА_2 (том 2 а. с. 62-64);

(11) 06.03.2017 ОСОБА_6 подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані через офіційний сайт Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції, у яких вказав про набуття у власність вищевказаної квартири (том 8 а. с. 161-195);

(12) відомостями щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, також підтверджується декларування народним депутатом України ОСОБА_6 у 2018 році відомостей щодо об`єкта нерухомості ? квартири АДРЕСА_2 загальною площею 42,9 кв.м, право власності на яку ОСОБА_6 набув 01.03.2017 (том 2 а. с. 136, 139-143, 144, 156-164);

(13) 01.09.2017 ОСОБА_6 уклав новий договір з ДП «Готельний комплекс «Київ» № 108 про винайм готельного номера строком до 31.12.2018 (том 7 а. с. 5-7);

(14) Положенням про Апарат ВРУ, затвердженим розпорядженням Голови ВРУ від 25.08.2011 № 769, визначено, що у сфері фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності ВРУ забезпечення фінансування діяльності ВРУ та її Апарату відповідно до видатків, передбачених кошторисом витрат на реалізацію повноважень ВРУ, покладається на Апарат. При цьому Апарат ВРУ здійснює в межах наявних коштів матеріально-технічне забезпечення діяльності ВРУ та забезпечує в установленому порядку належні житлові умови народним депутатам України через Управління справами. Відповідно до пункту 14 цього Положення функція здійснення загального керівництва, організації і координації роботи структурних підрозділів Апарату ВРУ покладається на Керівника Апарату ВРУ; пунктом 12 Положення про Апарат ВРУ визначено, що розподіл обов`язків між Керівником Апарату, його першим заступником ? керуючим справами та заступниками визначає Голова ВРУ (том 3 а. с. 166-173);

(15) згідно з розпорядженням Голови ВРУ № 1366 від 30.09.2015 «Про розподіл обов`язків між Керівником Апарату Верховної Ради України та заступниками Керівника Апарату Верховної Ради України» Перший заступник Керівника Апарату ВРУ ? керуючий справами ОСОБА_13 здійснює керівництво Управлінням справами Апарату ВРУ та оперативне управління майном, що забезпечує діяльність ВРУ, організовує здійснення матеріально-технічного, фінансового та господарського забезпечення діяльності ВРУ та її Апарату, забезпечення житлових та інших умов діяльності народних депутатів України і працівників Апарату ВРУ відповідно до видатків, передбачених кошторисом ВРУ (том 3 а. с. 174-178);

(16) висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 13-2/130 від 04.11.2019, згідно з яким сума перерахованих коштів компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера для народного депутата України ОСОБА_6 за період з 01.03.2017 по 01.11.2018 документально підтверджується у розмірі 361 540 грн (том 5 а. с. 125-132).

58.Крім того, Суд погоджується з оцінкою, наданою судом першої інстанції, щодо тих доказів, які не досліджувались повторно під час апеляційного перегляду:

(1) відомості інформаційних довідок з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в м. Києві та ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 14.11.2018 та 08.01.2019, за якими з 22.08.2012 ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а. с. 27-28);

(2) 29.01.2016 розпорядженням Голови ВРУ № 35 розпорядження Голови ВРУ № 248 від 08.04.2014 визнано таким, що втратило чинність (том 4 а. с. 33);

(3) 19.11.2018 ОСОБА_6 звернувся до Першого заступника Керівника Апарату ВРУ ? керуючого справами ОСОБА_11 з поданням про припинення нарахування компенсаційних виплат за винайм готельного номеру з 01.11.2018 (том 2 а. с. 177, 180);

(4) відповідь ДП «Готельний комплекс «Київ» на запит детектива, за якою за проживання народного депутата України ОСОБА_6 за його письмовою заявою на розрахунковий рахунок цього підприємства Управлінням справами Апарату ВРУ перераховувались кошти у такі періоди: у 2015 році з 01.01.2015 по 31.12.2015; у 2016 році з 01.01.2016 по 31.12.2016; у 2017 році з 01.01.2017 по 31.12.2017, у 2018 році з 01.01.2018 по 31.10.2018 (том 5 а. с. 231-236);

(5) реєстри на виплату коштів УСА ВРУ, за якими сума компенсацій за користування готельним номером ОСОБА_6 у період з 01.03.2017 по 01.11.2018 становить 361 540 грн, що дорівнює сумі переказів згідно з платіжними дорученнями УСА ВРУ щодо переказу коштів ДП «Готельний комплекс «Київ» (том 5 а. с. 133-159).

59.Факти (1) наявності у ОСОБА_6 як народного депутата України підстав для отримання грошової компенсації у зв`язку з винаймом готельного номера в період з 26.11.2014 по 01.03.2017 (місце реєстрації місця проживання у АДРЕСА_5 ) звернення ОСОБА_6 19.11.2018 до Першого заступника Керівника Апарату ВРУ з поданням про припинення нарахування компенсаційних виплат за винайм готельного номеру з 01.11.2018, - встановлені вироками судів першої та апеляційної інстанції, та не заперечуються ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту.

60.Докази у вигляді зведених документів на підтвердження суми перерахованих коштів компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера для народного депутата України ОСОБА_6 за період з 01.03.2017 по 01.11.2018 у розмірі 361 540 грн узгоджуються з дослідженим повторно висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 13-2/130 від 04.11.2019. Спору щодо цієї суми також немає. Саме ця сума була повернута ОСОБА_6 на задоволення цивільного позову Управління справами Апарату ВРУ.

61.Судом першої інстанції було допитано ряд свідків сторони обвинувачення та один свідок сторони захисту.

62.Серед них: (1) працівники Апарату ВРУ: ОСОБА_11 (у 2016 році обіймав посаду Першого заступника Керівника Апарату ВРУ ? керуючого справами), ОСОБА_9 (перший заступник Керівника Апарату ВРУ і виконувач обов`язків Керівника Апарату ВРУ у період з вересня 2015 року по липень 2016 року), ОСОБА_14 (з 2007 по 2017 роки працювала в Управлінні справами Апарату ВРУ на посаді головного бухгалтера), ОСОБА_10, ОСОБА_15 (з 2016 року працювала в Управлінні справами Апарату ВРУ, а з липня 2017 року ? обіймала посаду головного бухгалтера), ОСОБА_16 (завідуючий сектору відділу юридичного забезпечення УСА ВРУ); (2) екс-народний депутат ВРУ ОСОБА_17 (упродовж 2014-2019 обіймав посаду першого заступника голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ і був виконувачем обов`язків голови цього комітету); (3) директор ДП «Готельний комплекс «Київ» (з 14.04.2016, до цього заступник директора) ОСОБА_18, та (4) сусід - ОСОБА_19 (з 2003 року проживав по сусідству з квартирою, отриманою обвинуваченим у спадщину, за адресою:

АДРЕСА_6). 63 .Допитані в якості свідків працівники Апарату ВРУ надавали показання, які стосувались діючого на той час регулювання та порядку отримання народними депутатами України компенсації за оренду житла або винайму готельного номера, а також функцій Управління справами Апарату ВРУ з її виплати. Питання правового регулювання є питаннями права та належать до компетенції суду, який при цьому керується відповідними положеннями нормативно-правових актів, індивідуальних актів та договорів, а не показаннями свідків.

64.Щодо повноважень Апарату ВРУ та його структурних одиниць в питанні перевірки підстав для виплат народним депутатам грошової компенсації за винайм готельного номеру та здійснення таких виплат, свідками були надані такі показання:

(1) свідки ОСОБА_11, ОСОБА_16 : управління справами Апарату ВРУ не здійснювало перевірку достовірності викладених у заявах народних депутатів відомостей, Управління справами здійснювало виплату компенсації народним депутатам чи готелю за винайм готельного номеру; свідок ОСОБА_11 також зазначив, що юридичний відділ проводив моніторинг декларацій народних депутатів в частині підтвердження чи спростування викладених у заяві відомостей щодо місця проживання та нерухомості, яка знаходиться у власності народного депутата;

(2) свідок ОСОБА_9 : ні Апарат ВРУ, ані УСА ВРУ не проводило перевірок дійсності викладених у заяві народного депутата відомостей, оскільки, по-перше, вони не були наділені такими повноваженнями, по-друге, у них був відсутній доступ до реєстрів;

(3) свідки ОСОБА_14, ОСОБА_10 : перевірку інформації щодо наявності у конкретного народного депутата України підстав для отримання компенсації проводили відповідальні за це працівники Апарату ВРУ; так, в УСА ВРУ діяв відділ соціального забезпечення народних депутатів України, який здійснював перевірку інформації щодо наявності у конкретного народного депутата України підстав для отримання відповідної компенсації;

(4) свідок ОСОБА_15 : у межах своєї компетенції бухгалтерія звіряла відомості, зазначені у паспорті народного депутата України, з інформацією, яка була у розпорядженні Управління щодо переліку населених пунктів, які входили у 30-тикілометрову зону навколо м. Києва. Потім заява із резолюцією керівництва надходила до бухгалтерії для здійснення виплати за проживання у ДП «Готельний комплекс «Київ» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок готелю, який був окремою юридичною особою, що заснована Управлінням справами Апарату ВРУ;

(5) свідок ОСОБА_17 : Закон України «Про статус народного депутата України» на думку свідка не регламентував порядок здійснення цих виплат, а внутрішні нормативно-правові акти не передбачали обов`язку народного депутата надавати документи на підтвердження права на отримання компенсації на вимогу Апарату.

65.Деякі розходження в показаннях свідків ОСОБА_11, ОСОБА_16 та ОСОБА_14, ОСОБА_10 щодо того чи здійснювали підрозділи Управління справами Апарату ВРУ перевірку інформації щодо наявності у конкретного народного депутата України підстав для отримання відповідної компенсації не мають принципового значення для встановлення вини обвинуваченого з огляду на висновки Об`єднаної палати ККС ВС у цій справі, за якими праву народного депутата, яке може бути реалізованим лише за наявності для цього певних умов, кореспондує обов`язок припинити використання цього права, оскільки його подальше використання не буде ґрунтуватися на положеннях закону.

66.Невиконання такого обов`язку через неповідомлення (замовчування) відповідного підрозділу Апарату ВРУ про втрату права для отримання грошової компенсації у зв`язку з отриманням у власність квартири у місті Києві, та подальше безпідставне відшкодування державою вартості винайму готельного номера для такого народного депутата, є зловживанням владою незалежно від того, чи здійснювалась фактично періодична перевірка (моніторинг) набуття народними депутатами житла у місті Києві з боку Апарату ВРУ, та чи мали відповідні підрозділи Апарату ВРУ достатньо повноважень для її здійснення.

67.Свідок ОСОБА_15 також підтвердила, що народному депутату України ОСОБА_6 здійснювались виплати, якими компенсувались витрати за винайм готельного номера за період з 27.11.2014 по 31.10.2018.

68.Свідок ОСОБА_18 зазначала, що кошти, які компенсувались народному депутату, були його власністю і лише за його особистою заявою могли бути перераховані на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ». Також вона повідомила, що ОСОБА_6 проживав в орендованому номері у ДП «Готельний комплекс «Київ».

69.Свідок ОСОБА_19 показав суду, що по сусідству, у квартирі під АДРЕСА_2 ) останні 3-5 років жили люди похилого віку, потім кілька разів бачив, що до цієї квартири приходила незнайома жінка.

70.Зміст показань свідків викладений коректно в пунктах 4.6 та 5.1 оскаржуваного вироку. Про жодні порушення процедури допиту чи викривлення наданих показань у вироку сторони не заявляли, тож Судом вони не встановлені. Це було підставою для відмови Судом в задоволенні клопотання захисника про повторний допит свідків. Підстав, визначених статтею 404 КПК, для допиту нових свідків стороною захисту також не було наведено.

71.Судом першої інстанції також було визнано неналежними ряд доказів з огляду на те, що вони стосуються (1) інших народних депутатів України, які не є учасниками цього кримінального провадження, (2) іншого періоду здійснення ОСОБА_6 депутатських повноважень (2014-2016 роки), які не мають відношення до пред`явленого обвинувачення, (3) неналежного нормативного регулювання питання існування у народного депутата України права на отримання коштів для оренди житла або винайму готельного номера та механізму здійснення таких компенсаційних виплат, а відтак ці докази виходять за межі предмету доказування. Під час апеляційного розгляду сторони не посилались на необхідність їх дослідження та врахування при ухваленні рішення.

72.Висновок фахівця в галузі кримінального права від 24.01.2020 на запит адвоката ОСОБА_7 був визнаний недопустимим доказом, оскільки він отриманий неналежним суб`єктом і не є процесуальним джерелом доказів. Крім того, питання, які розв`язувалися у цьому висновку, були вирішені постановою Об`єднаної палати ККС ВС і саме висновки касаційного суду у цій справі є обов`язковими для апеляційного суду під час цього нового апеляційного розгляду.

Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

73.Діяння ОСОБА_6 кваліфіковано прокурором за частиною 2 статті 364 КК (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 770-VІІІ від 10.11.2015) як зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права.

74.В оскаржуваному виправдувальному вироку суду першої інстанції зроблено висновок, що вчинені обвинуваченим дії відповідають ознакам шахрайства, а саме - передбачені частиною 3 статті 190 КК (шахрайство, вчинене у великих розмірах).

75.За вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.09.2022 у цій справі, скасованим судом касаційної інстанції, дії обвинуваченого кваліфіковано за частиною 2 статті 364 КК як зловживання службовим становищем [а не зловживання владою], що полягало у використанні ним свого службового становища всупереч інтересам служби.

76.Згідно з постановою Об`єднаної палати ККС ВС від 27.11.2023, якою було скасовано обвинувальний вирок Апеляційної палати ВАКС у цій справі, на виконання положень частини 4 статті 442 КПК Об`єднана палата зробила висновок про кримінально-правову оцінку дій народного депутата за зловживання гарантіями, обумовленими його статусом: зловживанням владою є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов`язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням функцій представника влади. При цьому Об`єднана палата також зазначила, що у кожному конкретному випадку слід з`ясовувати механізм заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам і встановлювати чи має місце вибуття майна із фондів державної власності, оскільки такі дії можуть кваліфікуватися як кримінальні правопорушення проти власності за наявності відповідних ознак у вчиненому діянні.

77.Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді (частина 2 статті 439 КПК).

78.Враховуючи, що:

(1) стаття 35 Закону України «Про статус народного депутата України» a priori на час інкримінованого діяння не передбачала та не передбачає на сьогодні такого механізму надання гарантії народним депутатам щодо забезпечення житлом, який не був би пов`язаний із вибуттям майна із фондів державної власності, оскільки народні депутати мають право виключно на грошову компенсацію оренди чи винайму готельного номеру за рахунок коштів державного бюджету, якою самостійно розпоряджаються (надання народним депутатам тимчасового права користування житлом з державного житлового фонду законом не передбачено);

(2) до злочинів проти власності, в яких механізм заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам пов`язаний з вибуттям майна із фондів державної власності, що може бути скоєний спеціальним суб`єктом (службовою особою) шляхом зловживання своїм статусом, в контексті обставин цієї справи відноситься тільки діяння, передбачене частиною 2 статті 191 КК;

(3) статті 364 та 191 КК співвідносяться як загальна та спеціальна (це відповідає позиції касаційного суду - висновки постанов Верховного Суду України від 07.02.2013 у справі № 5-27кс12 та від 23.01.2014 у справі № 5-48к-13, ухвали ККС ВС від 23.08.2018 у справі № 0912/1638/12). Обидва правопорушення мають спільні об`єкти: за статтею 364 КК основним об`єктом є службові відносини (встановлений законом порядок здійснення службовими особами своїх повноважень), додатковим - власність; за статтею 191 КК, навпаки, основним об`єктом є власність, додатковим - службові відносини;

(4) в обставинах цієї справи, з урахуванням розміру спричиненої шкоди (великим розміром відповідно до частини 3 примітки до статті 185 КК у редакції, що діяла на момент скоєння злочину, вважається такий, що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину) діяння ОСОБА_6 мало б кваліфікуватись за частиною 4 статті 191 КК;

(5) санкція цієї частини передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто злочин передбачений цієї частиною є тяжчим за злочин, передбачений частиною 2 статті 364 КК;

(6) ОСОБА_6 пред`явлене обвинувачення за частиною 2 статті 364 КК, яка враховує його спеціальний статус, форму вчинення злочинного діяння, розмір спричиненої шкоди, мету цього діяння і яка є загальною відносно кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 КК;

(7) судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частини 1, 3 статті 337 КПК),

- Суд позбавлений можливості вийти за межі пред`явленого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації вчиненого на частину 4 статті 191 КК, оскільки це погрішило б становище обвинуваченого і, враховуючи наявність у цьому випадку всіх ознак загального складу злочину (частина 2 статті 364 КК), зобов`язаний застосувати цю загальну статтю.

79.Тож вчинене ОСОБА_6 має бути кваліфіковане саме як зловживання владою, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби.

80.Відповідно до пункту 4 примітки до статті 364 КК тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

81.Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК) сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

82.За цією нормою ПК податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

83.Згідно з частиною 2 статті 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

84.Як вбачається з поданого до суду першої інстанції обвинувального акта від 19.05.2020, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні діянь, які мали місце у період з 01.03.2017 по 31.10.2018.

85.Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 складав 1762 гривні. Отже, податкова соціальна пільга у 2018 році становила 881 грн.

86.Таким чином, у цій справі кримінальна відповідальність за частиною 2 статті 364 КК настає лише у разі, коли зловживанням службовою особою своєю владою спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб у розмірі 220 250 грн або більше.

87.Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 13-2/130 від 04.11.2019 сума перерахованих Управлінням справами Апарату ВРУ коштів, як компенсації вартості винайму ОСОБА_6 готельного номера у період з 01.03.2017 по 31.10.2018, становила 361 540 грн (том 5 а. с. 125-132). Зазначена обставина також підтверджується доказами, наведеними у пункті 60 цього вироку.

88.Таким чином, УСА ВРУ як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів було завдано збитків на загальну суму 361 540 грн, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і відповідно до положень пункту 4 примітки до статті 364 КК вважається тяжкими наслідками.

89.Подальше добровільне відшкодування ОСОБА_6 завданих УСА ВРУ збитків не спростовує спричинення тяжких наслідків у результаті такого зловживання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене статтею 364 КК є злочином із матеріальним складом та вважається закінченим з моменту завдання істотної шкоди або спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Повернення ОСОБА_6 понесених УСА ВРУ витрат є відшкодуванням матеріальних збитків заподіяних власнику майна у результаті вчинення кримінального правопорушення, що узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Касаційного кримінального суду від 01.09.2021 у справі № 596/531/20.

90.3 суб`єктивної сторони злочин, передбачений статті 364 КК, є умисним та характеризується умисним ставленням винного до діяння і умисним або необережним ставленням до його наслідків. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета (одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи).

91.З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 у повному обсязі усвідомлював протиправний характер свого діяння, а саме, що у результаті його бездіяльності порушуються охоронювані кримінальним законом суспільні відносини. Так, ОСОБА_6, як народний депутат України, був ознайомлений із нормативно-правовими актами, що регулюють його діяльність, зокрема із положеннями Закону України «Про статус народного депутата України», а також Положенням «Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера», затвердженого розпорядженням Голови ВРУ № 248 від 08.04.2014, та Порядку видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, затвердженого розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату ВРУ № 12 від 29.01.2016. Тому достовірно знав, що з 01.03.2017 у зв`язку із набуттям у власність житла у місті Києві на нього не поширюються передбачене статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України» право та усвідомлював відсутність у нього підстав для подальшого одержання відповідної компенсації.

92.Крім того, обвинувачений передбачав настання суспільно небезпечних наслідків від своєї поведінки, оскільки, як вже було встановлено, на момент набуття у власність житла достовірно розумів, що єдиною підставою для виплати компенсації було подання ним, як народним депутатом України, заяви про відсутність у нього власного житла у місті Києві. ОСОБА_6 не тільки передбачав настання таких наслідків, але й бажав їх настання, оскільки спричинення шкоди державі було необхідною умовою задоволення його корисливої мети, яка полягала у отриманні неправомірної вигоди за рахунок коштів державного бюджету.

93.За таких обставин Суд переконаний, що бездіяльність ОСОБА_6, яка полягала у неповідомленні про набуття ним у власність житла у місті Києві, була у кінцевому рахунку спрямована саме на безоплатне одержання без законних на те підстав у користування готельного номеру у ДП «Готельний комплекс «Київ», вартість винайму якого компенсувалась за рахунок державного бюджету України, що є неправомірною вигодою у розумінні примітки до статті 364-1 КК. Тому безпідставними є твердження захисту, що перерахування УСА ВРУ грошових коштів за винайм ОСОБА_6 готельного номера безпосередньо на рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ» свідчить про відсутність у нього відповідної мети, оскільки під неправомірною вигодою слід розуміти не лише грошові кошти, а й інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Крім того, здійснювати таке перерахування саме на рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ» просив сам обвинувачений, тобто самостійно у такий спосіб визначив долю (розпорядився) відповідними коштами. Відтак Суд вважає, що обвинувачений діяв саме з прямим умислом та з метою одержання неправомірної вигоди для себе.

Щодо версії сторони захисту про незабезпеченість обвинуваченого житлом

94.Сторона захисту як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції звертала увагу суду, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що квартира, отримана обвинуваченим у спадок, відповідає критеріям житла, була придатна для проживання, що по суті виключає доведеність тези про втрату обвинуваченим права на отримання компенсації через отримання ним житла у Києві.

95.Так, під час дебатів в суді першої інстанції захисник ОСОБА_20 посилався на пояснення обвинуваченого, відповідно до яких мати обвинуваченого проживала в квартирі до її смерті, водночас квартира потребувала ремонту, але вона була проти його проведення через незручності.

96.У дебатах за результатами цього апеляційного перегляду захисник ОСОБА_7 зазначав, що квартира, отримана обвинуваченим у спадок, була непридатною до проживання, оскільки в ній нібито було розпочато ремонт, проводились демонтажні роботи, тому не можна вважати, що ОСОБА_6 з 01.03.2017 став забезпеченим житлом у м. Київ і втратив право на гарантію.

97.Суд відхиляє цю версію з огляду на такі міркування.

98.Перш за все, як зазначалось вище, стороною захисту не було оскаржено вирок через незгоду з мотивами виправдання.

99.Крім того, слід враховувати, що у запереченні на апеляційну скаргу (як і в самій апеляційній скарзі) зазначається обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги (пункт 5 частини 2 статті 402, пункт 4 частини 2 статті 396 КПК). Таким чином, закон вимагає від зацікавленої особи обґрунтування (наведення конкретних аргументів) позиції в конкретній процесуальній ситуації для того, щоб вона набула подальшого юридичного розвитку. Тобто норми КПК ставлять конкретну особу в такі рамки, коли вона вимушена виконати вимоги закону і обґрунтувати власну тезу (клопотання, заяву) з метою отримання позитивного для себе остаточного результату. Принцип диспозитивності (стаття 26 КПК), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, які винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень КПК. У зв`язку з цим розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту (постанови ККС ВС від 28.01.2020 у справі № 738/329/17, від 19.05.2020 у справі № 683/2848/15-к та від 17.06.2020 у справі № 554/6960/18).

100.Згідно з показаннями обвинуваченого (технічний запис судового засідання в суді першої інстанції від 31.05.2021 - том 12 а. с. 137) хоч квартира і перебувала у незадовільному стані, але його матір поки була жива була проти проведення ремонту, її вимоги до житла були значно простішими. Успадкована квартира є «сталінкою». Втім жодних інших доказів імовірної непридатності квартири, проведення в ній ремонту в період з 01.03.2017 по 31.10.2018 стороною захисту не було надано. Більше того, версія щодо того, що квартира фактично перебувала у стадії ремонту в період отримання обвинуваченим компенсації в суді першої інстанції взагалі не висувалась. Також стороною захисту не надавались докази звернення ОСОБА_6 до апарату ВРУ з метою обстеження квартири та встановлення факту її непридатності для проживання.

101.У спадщину обвинуваченим була отримана квартира у багатоквартирному будинку (загальною площею 42,9 кв. м, жилою площею 23,4 кв. м), яка за визначенням є приміщенням, призначеним для проживання (належним до житлового фонду - статті 4, 31, 33 тощо Житлового кодексу України). Так само вона була придбана матір`ю обвинуваченого в 2010 році (том 2 а. с. 55-56) за ціною 1 278 400 грн (еквівалент 60 000 доларів США). При цьому покупцем відчужувана квартира була оглянута перед укладенням договору, дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням, не виявлено.

102.З наданих прокурором матеріалів також вбачається, що за цією квартирою нараховувались та сплачувались відповідні суми за надання комунальних послуг в 2018 році (газопостачання, водопостачання, теплопостачання - том 2 а. с. 79, 92, 102).

103.Крім того, згідно з показаннями свідка ОСОБА_19 останніми кого він бачив у квартирі, успадкованій обвинуваченим, десь 3-5 років тому (тобто приблизно у 2016-2018 роках, якщо рахувати з дати його допиту), - це були люди похилого віку, потім кілька разів свідок бачив, що до цієї квартири приходила незнайома жінка. Жодних запитань цьому свідку сторона захисту не ставила, у тому числі щодо того чи бачив він, що у квартирі проводились якісь ремонтні, демонтажні роботи, чи інші ознаки того, що там відбувався ремонт (технічний запис судового засідання від 27.01.2021 - том 9 а. с. 117).

Обґрунтування відсутності порушення права на захист у зв`язку зі зміною конструкції обвинувачення та щодо інших аргументів сторони захисту

104.У судових дебатах сторона захисту звертала увагу на те, що обвинувальний акт та постанова Об`єднаної палати ККС ВС від 27.11.2023 містять різні конструкції обвинувачення по зловживанню владою народним депутатом України у зв`язку із необґрунтованим (безпідставним) використанням гарантії на компенсацію оренди житла. Головним чином різниця полягає у тому, що: (1) згідно з позицією прокурора зловживання владою з боку обвинуваченого полягало у тому, що він, звертаючись із заявами до керівника Апарату ВРУ як народний депутат України, ставив обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера; (2) згідно з позицією Об`єднаної палати ККС ВС у цій справі зловживанням владою є зловживання гарантією, передбаченою частиною 2 статті 35 Закону України «Про статус народного депутата України», яке полягає у тому, що народний депутат, не забезпечений житлом у місті Києві, і місце проживання якого, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ, скориставшись правом отримати кошти на оренду житла або винайм готельного номера, не припинив використання цього права при отриманні у власність житла у місті Києві шляхом неповідомлення про це відповідного підрозділу ВРУ.

105.При цьому захисник вважає, що прокурор не скористався правом (і не міг цього зробити на стадії апеляційного розгляду) змінити обвинувачення відповідно до висновків Об`єднаної палати ККС ВС. Вважає, що це обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та повернення справи на новий судовий розгляд з метою забезпечення належного права на захист, і також, можливо, дозволить укласти угоду при визнання винуватості.

106.Суд не погоджується із цими доводами з огляду на таке.

107.Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (частина 1 статті 337 КПК). Зміст вироку має включати, зокрема, у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним (частина 3 статті 374 КПК).

108.Для забезпечення права на ефективний захист в формулюванні обвинувачення мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього (постанова ККС ВС від 26.03.2019 у справі № 686/18210/15-к). Вимога чіткого формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, є дотриманою, якщо факти і їх правова кваліфікація викладені в об`ємі, достатньому для того, щоб сторона захисту їх розуміла (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16). Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення. Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (постанова ККС ВС від 17.07.2023 у справі № 279/3112/21).

109.За змістом пред`явленого обвинувачення прокурор вважав зловживанням владою з боку обвинуваченого таке діяння: набувши у власність житло у м. Києві, з метою збереження за собою права користування готельним номером у готелі «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію його вартості, використовуючи як службова особа надані йому як народному депутату владні повноваження, обумовлені його статусом, в межах наданої йому компетенції ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, маючи намір отримувати неправомірну вигоду для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам, не вжив заходів для повідомлення Керівника Апарату ВРУ та/або УСА ВРУ про втрату права на отримання компенсаційних виплат (том 1 а. с. 13).

110.Різниця в підході сторони обвинувачення та позиції Об`єднаної палати ККС ВС полягає не в тому, що зміст зловживання є суттєво іншим, а лише у тому, що касаційний суд вилучив з обвинувачення як необґрунтоване твердження, що народний депутат в межах наданої йому компетенції міг ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера. В іншому формулювання пред`явленого обвинувачення не ставилось під сумнів.

111.Об`єднана палата ККС ВС лише іншим чином обґрунтувала правову природу такого зловживання через невиконання обов`язку народного депутата повідомити про втрату ним права на отримання компенсаційних виплат, і зміст такого обов`язку: не через наявність компетенції ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера, а через наявність обов`язку припинити використання цього права, оскільки його подальше використання не буде ґрунтуватися на положеннях закону, який кореспондує відповідному праву, яке може бути реалізованим лише за наявності для цього певних умов. Про це більш детально зазначалось у розділах «Короткий зміст постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.11.2023 та висновки судового рішення» та «Щодо обсягу обвинувачення, визнаного Судом доведеним» цього вироку.

112.Суд звертає увагу, що захист і до цього апеляційного розгляду серед іншого обстоював позицію, що такого обов`язку в народного депутата не існує, адже він прямо не сформульований в законі, натомість перевірку підстав та/чи актуальності наявного права народних депутатів України продовжувати користуватись правом отримання компенсаційної виплати (моніторинг) мав здійснювати чи фактично здійснював відповідний підрозділ Апарату ВРУ.

113.Формулювання позиції Об`єднаної палати ККС ВС у цій справі не могло істотно вплинути та не вплинуло на тактику захисту у цій справі та не перешкодило належній реалізації захисту в цілому. Більше того, ця позиція не стосується фактичної сторони формулювання обвинувачення, фактичні обставини у цій справі були весь час однаковими та не змінювалися ні прокурором, ні судами різних інстанцій. Цим обставинам лише була надана різна правова кваліфікація: (1) суд першої інстанції у оскаржуваному вироку кваліфікував їх як шахрайство; (2) апеляційний суд у вироку, який скасований касаційним судом - як зловживання службовим становищем; (3) Об`єднана палата ККС ВС - як зловживання владою. Тобто у цій справі не має жодного судового рішення, яким би в діянні обвинуваченого була встановлена відсутність складу будь-якого злочину.

114.Дізнавшись про позицію Об`єднаної палати ККС ВС у цій справі щодо обов`язку народного депутата повідомити Апарат ВРУ про втрату підстав для подальшого нарахування та/чи ініціювати припинення такого нарахування, захист мав достатньо часу для підготовки своєї позиції проти такої «скороченої» конструкції обвинувачення (в частині констатації судом касаційної інстанції відсутності у народного депутата владних повноважень, обумовлених його статусом, в межах наданої йому компетенції ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності), враховуючи, що всі елементи такої конструкції обвинувачення й так були відображені в обвинувальному акті.

115.Таким чином, суттєвої зміни обвинувачення, на якій наполягає захист, не відбулося, обвинувачення ґрунтувалось на тих самих фактичних обставинах, а розуміння змісту обов`язку повідомляти про припинення підстав користування правом на отримання компенсації, що визнано зловживанням владою з боку обвинуваченого у цій справі, лежить в площині права.

Щодо інших аргументів сторони захисту

116.Захисник в дебатах зазначав, що вважає дійсною причиною імовірного спричинення шкоди державі у цій справі недосконалість діючих на той час порядків, які регламентували механізм надання народним депутатам компенсаційних виплат, які не відповідали вимозі правової визначеності. В цьому аспекті посилався на новий діючий порядок регулювання цих суспільних відносин, яким значним чином вдосконалено механізм контролю (перевірки) наявності підстав для користування народними депутатами пільгою на отримання компенсації за винайм житла. Водночас Суд не може врахувати ці доводи з огляду на висновки Об`єднаної палати ККС ВС у цій справі, яка констатувала наявність обов`язку народного депутата повідомити про втрату ним відповідного права, виходячи з існуючого на момент вчинення досліджуваного діяння правового регулювання.

117.Крім того, захисник звертав увагу на той факт, що в заяві ОСОБА_6 було написано про нарахування йому коштів для винайму готельного номеру в розмірі, передбаченому кошторисом Верховної Ради України, та затвердженому рішенням комітету з питань регламенту ВРУ, натомість нібито у 2014-2018 роках такого рішення і такого кошторису не затверджувалось. Зазначені доводи не базуються на досліджених доказах та не виправдовують обвинуваченого, оскільки (1) саме формування «в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України» зазначене в законі (стаття 35 Закону України «Про статус народного депутата України»); (2) обвинувачений під час допиту показав, що готові бланки заяв були розповсюджені апаратом ВРУ, він тільки їх підписав, а не розмірковував над їх змістом (формулюванням), тобто не вкладав жодного власного сенсу в текст заяв у частині звороту про кошторис; (3) бюджетним законодавством передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (стаття 48 Бюджетного кодексу України) [якщо не рахувати періоду з початку нового бюджетного року до затвердження розпису відповідного бюджету плюс 30 календарних днів - абзац 8 пункту 31 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ]; (4) кошти нараховувались обвинуваченому та перераховувались на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» саме на підставі заяв обвинуваченого.

118.Також адвокат ставив під сумнів наявність матеріальної шкоди, завданої діями обвинуваченого, та корисливого мотиву в нього, стверджуючи, що кошти не вийшли за межі державного бюджету, адже перераховувались не особисто ОСОБА_6, а на рахунок державного підприємства. Зазначене не відповідає дійсності, оскільки такі кошти (компенсації) нараховувались саме ОСОБА_6 і він ними розпорядився на свій розсуд, надавши доручення на їх перерахування на адресу підприємства, в якого він винаймав готельний номер. Обвинувачений безпідставно отримував право користування житлом, за яке не сплачував з власних коштів.

119.Адвокат звертав увагу Суду на той факт, що з моменту постановлення оскаржуваного вироку значним чином погіршився стан здоров`я обвинуваченого. Проте ці обставини не можуть вплинути на визначення того, чи містять дії обвинуваченого склад інкримінованого йому злочину.

120.Враховуючи всі вищевикладені обставини Суд доходить висновку, що у діянні ОСОБА_6 наявний склад злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 770-VІІІ від 10.11.2015), а саме, зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права.

Призначення покарання

121.Як зазначалось вище, Суд позбавлений можливості застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення порівняно зі скасованим вироком Апеляційної палати ВАКС, оскільки його скасовано за скаргою сторони захисту, а не прокурора чи потерпілого.

122.Вироком Апеляційної палати ВАКС від 22.09.2022 обвинуваченому було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади в органах державної влади строком на 1 (один) рік із штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

123.Призначаючи обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення колегія суддів, керуючись положеннями частини 2 статті 50 та статтею 65 КК, враховує: (1) санкцію частини 2 статті 364 КК; (2) корупційний характер злочину; (3) особисті обставини обвинуваченого: одружений, на утриманні має доньку (том 10 а. с. 186), раніше не судимий, має вищу освіту, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, однак відшкодував завдану у результаті вчинення злочину шкоду, на момент вчинення кримінального правопорушення був народним депутатом України VІІІ скликання; (4) відсутність обставин, що обтяжують покарання.

124.Водночас, Суд вважає, що добровільне відшкодування обвинуваченим завданого збитку відповідно до положень статті 66 КК має бути визнано обставиною, що пом`якшує покарання.

125.Такою ж обставиною, що пом`якшує покарання, Суд визнає волевиявлення (клопотання) ОСОБА_6 щодо перерахування внесеної ним застави (як запобіжного заходу) в сумі 242 240 грн на рахунок НБУ в підтримку ЗСУ (для проєкту «Армія Дронів»). Ухвалою Суду від 15.04.2024 воно було задоволено.

126.Враховуючи корупційний характер злочину, Суд позбавлений можливості застосування пільгового механізму звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Водночас, призначені вироком Апеляційною палатою ВАКС від 22.09.2022 як основне, так і додаткові покарання є мінімально можливими, тобто відповідають нижній межі санкції частини 2 статті 364 КК.

127.Тому Суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не може не тільки погіршити його становище, але й призначити покарання більш м`яке, ніж було призначене вироком Апеляційної палати ВАКС від 22.09.2022.

128.Отже, обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади в органах державної влади, строком на 1 (один) рік із штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

129.У матеріалах провадження наявні відомості про сплату ОСОБА_6 штрафу у розмірі 8 500 грн на виконання скасованого вироку Апеляційної палати ВАКС від 22.09.2022 (том 14 а. с. 196). Суду не надавались докази того, що зазначена сума коштів поверталась ОСОБА_6 у зв`язку зі скасуванням вироку. Разом з тим, санкцією частини 2 статті 364 КК додаткове покарання у вигляді штрафу визначене як обов`язкове.

130.Враховуючи викладене, у разі неповернення ОСОБА_6 з бюджету 8 500 грн, сплачених ним за квитанцією № 12432378 від 18.10.2022, цей платіж має бути зараховано на виконання цього вироку в частині призначеного покарання у виді штрафу.

131.Посилання захисту на стан здоров`я обвинуваченого не можуть додатково вплинути на призначене покарання, оскільки воно є мінімально можливим, та можуть бути за належних до того підстав розглянуті судом у порядку пункту 6 частини 1 статті 537 КПК, що відповідає позиції касаційного суду з цього питання (постанова ККС ВС від 17.01.2023 у справі № 309/3456/18).

Щодо цивільного позову

132.Вироком ВАКС від 14.06.2021 та вироком Апеляційної палати ВАКС від 22.09.2022 цивільний позов УСА ВРУ (том 8 а. с. 197-198) залишено без розгляду, оскільки цивільний позивач просив залишити його без розгляду в зв`язку з тим, що ОСОБА_6 повернув Управлінню справами виплачені йому для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера кошти у сумі 361 540 грн (том 1 а. с. 76).

133.Вирок у цій частині ніким не оскаржувався та не був скасований судом касаційної інстанції з мотивів неправильного вирішення цивільного позову. Тому, керуючись положеннями частини 5 статті 128 КПК та пункту 5 частини 1 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, цивільний позов має бути залишений без розгляду.

Щодо клопотання захисника про зупинення судового розгляду

134.10.06.2024 захисником ОСОБА_7 з посиланням на положення статті 335 КПК заявлено клопотання про зупинення судового провадження до звільнення ОСОБА_6 з військової служби у зв`язку з тим, що останній призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та проходить її в військовій частині НОМЕР_1 .

135.У разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до звільнення з військової служби (частина 1 статті 335 КПК).

136.Така підстава зупинення судового провадження як проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, є імперативною (а не умовною) (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 463/11055/21.

137.У цій справі з відповідей, наданих командуванням військової частини НОМЕР_1, Адміністрацією державної спеціальної служби транспорту, на звернення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури стало відомо, що: (1) лейтенант ОСОБА_6 був призваний для проходження військової служби за контрактом (а не за призовом); (2) з 07.06.2024 його зараховано до списків особового складу та призначено на посаду начальника інженерної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_1 .

138.У зв`язку зі з`ясуванням дійсних підстав мобілізації адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просив залишити без розгляду клопотання про зупинення судового розгляду.

139.Наведена вище позиція касаційного суду є нерелевантною до цього провадження, оскільки на відміну від справи № 463/11055/21, в якій обвинувачений був призваний на підставі Указу Президента № 69/22 «Про загальну мобілізацію», у цій справі обвинувачений призваний за контрактом, тобто за власним волевиявленням, а не за призовом під час мобілізації.

140.Враховуючи вид та підставу військової служби обвинуваченого (за контрактом), частина 1 статті 335 КПК не підлягає застосуванню.

141.Водночас законодавцем передбачено, що військова служба за контрактом може бути лише підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк при дотриманні відповідних умов та обмежень, передбачених статтею 81-1 КК.

142.У подальшому сторона захисту не просила зупинити судове провадження у зв`язку з військовою службою обвинуваченого. Водночас, посилаючись на ці обставини, обвинувачений неодноразово просив відкласти судове засідання.

143.Враховуючи, що обвинувачений з`явився в судове засідання, підстав для відкладення судового розгляду немає.

Щодо судових витрат

144.Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрат, Суд бере до уваги, що згідно з частиною 2 статті 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

145.Отже, витрати, пов`язані із проведенням у даному провадженні судової економічної експертизи та комісійної судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 25 120,80 грн, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Висновки Суду за результатами апеляційного розгляду

146.У цій справі пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення є доведеним поза розумним сумнівом, за виключенням твердження, що обвинувачений, звертаючись із заявами до керівника Апарату ВРУ як народний депутат України ставив саме обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера. Це твердження з формулювання обвинувачення Суд виключає.

147.Діяння ОСОБА_6 як народного депутата України, яке за встановлених обставин полягало у неповідомленні Управління справами Апарату ВРУ про набуття ним у власність житла у місті Києві, і відповідно втрату ним права на подальше отримання грошової компенсації за винайм ним готельного номеру в ДП «Готельний комплекс «Київ», є зловживанням гарантією, передбаченою частиною 2 статті 35 Закону України «Про статус народного депутата України», представником влади, що є зловживанням владою. Воно перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із наслідками у вигляді безпідставного вибуття з державного бюджету грошових коштів у розмірі 361 540 грн. Таке діяння слід кваліфікувати за частиною 2 статті 364 КК у редакції, чинній на момент вчинення діяння.

148.Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, надав їм невірну правову кваліфікацію. Так, (1) правильно вирішивши одне правове питання, що обвинувачений не був наділений компетенцією ставити обов`язкові для виконання Управлінням справами Апарату Верховної Ради України в особі керуючого справами або Керівника Апарату Верховної Ради України вимоги щодо здійснення виплат, якими йому компенсувались витрати за винайм готельного номера, (2) суд першої інстанції не взяв до уваги, що обвинувачений, виходячи з частини 2 статті 35 Закону України «Про статус народного депутата України», мав обов`язок припинити використання цього права у разі, коли його подальше використання не буде ґрунтуватися на положеннях закону. На цій основі суд першої інстанції помилково кваліфікував зазначений в обвинувальному акті спосіб вчинення обвинуваченим зловживання владою, який полягав у неповідомленні Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Апарату Верховної Ради України про факт втрати ним права на компенсацію витрат за проживання в готельному номері, як обман, а діяння у цілому як шахрайство.

149.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок повністю та ухвалити новий вирок (пункт 3 частини 1 статті 407 КПК). Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (пункт 4 частини 1 статті 409 КПК). Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню (пункти 1 і 2 частини 1 статті 413 КПК).

150.У цій справі суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню (частину 2 статті 364 КК), та застосував закон, який не підлягає застосуванню (статтю 190 КК), на підставі чого помилково ухвалив виправдувальний вирок.

151.Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового обвинувального вироку по суті пред`явленого обвинувачення.

152.На підставі наведеного, керуючись статтями 404, 407, 409, 413, 418, 420, 421, 426, 532, 534 КПК України, колегія суддів ухвалила:

1.Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

2.Вирок Вищого антикорупційного суду від 14.06.2021 у кримінальному провадженні № 52020000000000078 від 27.01.2020, яким ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, та виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення - скасувати.

3.Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади в органах державної влади строком на 1 (один) рік із штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень).

4.Строк відбування ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту його затримання.

5.Визначити наступний спосіб виконання вироку в частині призначеного додаткового покарання у вигляді штрафу: у разі неповернення ОСОБА_6 з бюджету 8 500 грн, сплачених ним за квитанцією № 12432378 від 18.10.2022, цей платіж може бути зараховано на виконання цього вироку в частині призначеного покарання у виді штрафу.

6.Цивільний позов Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_6 залишити без розгляду.

7.Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати пов`язані із проведенням у даному провадженні судової економічної експертизи та комісійної судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 25 120,80 грн (двадцять п`ять тисяч сто двадцять гривень вісімдесят копійок).

8.Копії вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений протягом трьох місяців безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження, а обвинувачений та захисник - подати клопотання про помилування.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3