- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/7152/24
Провадження 1-кс/991/7177/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Білгород-Дністровський, Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №52023000000000211 від 9.05.2023,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання, у якому детектив ОСОБА_6, за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 605 600 гривень, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що:
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України, яке є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна;
- наявні ризики, передбачені п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
- застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня ризики, передбачені п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Розгляд клопотання здійснювався 15.08.2024 та 19.08.2024.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.
Не погоджуючись з доводами прокурора, захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судових засіданнях та письмових запереченнях просила клопотання задовольнити частково, з огляду на таке: 1) ОСОБА_4 у повній мірі виконує покладені на нього процесуальні обов`язки; 2) низький рівень обґрунтованості підозри; 3) непідтвердження існування ризиків, про які зазначає сторона обвинувачення у клопотанні; 4) сума застави, яка визначена органом досудового розслідування, є необґрунтованою та занадто завищеною для підозрюваного. Водночас захисник зазначила, що помірною для підозрюваного є застава у розмірі 150 000 грн.
Також стороною захисту долучено копії документів, що характеризують ОСОБА_4 та свідчать про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.
Підозрюван ий ОСОБА_4 підтримав наведені захисником доводи.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників судового провадження, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 4) обґрунтованість розміру застави.
Під час судового розгляду встановлено, що групою детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 09.05.2023 за ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 376-1, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 369, у т. ч. за підозрою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у не встановлений слідством час, але не пізніше 31.07.2022, у невідомому слідством місці, за невстановлених обставин з корисливих мотивів у адвоката ОСОБА_7 (свідоцтво 002766 від 20.01.2016) виник умисел, направлений на сприяння в незаконному переправленні громадян України чоловічої статі в умовах воєнного стану через державний кордон України, забезпечуючи ухвалення судових рішень на підставі завідомо надуманих обставин, які дають підставу для відстрочки від призову на військову службу у ході мобілізації, а також виїзду за кордон під час дії на території України воєнного стану, а також надання таких рішень особам для подальшого перетину кордону.
З цією метою ОСОБА_7 домовився із суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_8 та іншими на цей час не встановленими службовими особами за неправомірну вигоду в розмірі від 200 до 500 доларів США ухвалювати позитивні рішення у справах щодо встановлення факту самостійного виховання батьком дитини віком до 18 років.
При цьому ОСОБА_7 не пізніше 04.01.2023 залучив до протиправної діяльності свого помічника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як пособника, який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, забезпечував пошук клієнтів у мережі «Інтернет», адміністрував соціальні мережі, забезпечував їх просування та рекламу, а також особисто спілкувався з потенційними клієнтами, направляв їх до адвоката ОСОБА_7, а в деяких випадках особисто консультував з приводу виїзду за кордон.
Так, 04.01.2023 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 для пошуку клієнтської бази серед військовозобов`язаних громадян України, які зацікавлені отримати відстрочку від призову на військову службу, а також виїхати за кордон під час введення на території України воєнного стану, у месенджері «Telegram» створили телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому були зазначені контакти адвоката ОСОБА_7 та юриста ОСОБА_4 для комунікації з даного приводу, а для реклами своєї протиправної діяльності створили обліковий запис « ОСОБА_9 » в соціальній мережі з ТікТок, який адміністрував ОСОБА_4 .
11.09.2023 ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, переглядаючи соціальну мережу «ТікТок», випадково натрапив на обліковий запис « ОСОБА_9 », у якому висвітлюється інформація про нібито законні варіанти виїзду чоловіків за кордон в умовах воєнного стану. 11.09.2023 о 20 год 29 хв ОСОБА_7 вступив у діалог із ОСОБА_10 та запитав у ОСОБА_10 його вік, місце проживання, рід заняття, інформацію про дружину, дітей, батьків та їх хвороби.
Дізнавшись про наявність у ОСОБА_10 малолітньої дитини, ОСОБА_7, реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 умисел, усвідомлюючи відсутність законних об`єктивних підстав для виїзду ОСОБА_10 за кордон в умовах воєнного стану, запропонував йому за грошову винагороду у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) доларів США у строк 1,5-2 місяці порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод організувати можливість його виїзду за кордон шляхом забезпечення ухвалення та подальшого надання ОСОБА_10 рішення суду на підставі надуманих обставин, а саме про надання йому статусу батька, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.
Розуміючи, що послуги адвоката за написання позовної заяви та супроводження цивільної справи коштує значно дешевше, ніж 3500 доларів США, ОСОБА_10 дійшов висновку, що вказана сума є неправомірною вигодою для суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, яка замаскована під оплату адвокатських послуг, тому 12.09.2023 звернувся з відповідною заявою до правоохоронного органу.
За вказівкою адвоката ОСОБА_7, ОСОБА_10 та його дружина ОСОБА_11 підписали отримані від ОСОБА_7 договори про надання правової допомоги та додатки до них і направили останньому оператором поштового зв`язку в АДРЕСА_2 .
Крім того, 04.10.2023 о 13 год 01 хв, ОСОБА_10 перебуваючи у відділенні AT КБ «Приватбанк» за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання (І. Мазепи), 14, на виконання вказівки адвоката ОСОБА_7 через касу зазначеного відділення перерахував ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 134 750 (сто тридцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят) гривень за надання порад, вказівок, засобів або усунення перешкод, а саме забезпечення ухвалення відповідного судового рішення за надуманими обставинами та подальше надання такого рішення, для перетину державного кордону, не маючи на це законних підстав.
У подальшому 04.10.2024, ОСОБА_7, з метою реалізації спільного з ОСОБА_4 умислу, перебуваючи у не встановленому слідством місці за нез`ясованих обставин склав позовну заяву від імені ОСОБА_10, забезпечив її подачу до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, а також її розподіл на потрібного суддю.
ОСОБА_7, розуміючи, що позивач проживає однією сім`єю з відповідачкою та їх спільною малолітньою дитиною, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та відсутність законних підстав для виїзду позивача за кордон в умовах воєнного стану, на підставі надуманих обставин, викладених ним у позовній заяві, шляхом надання неправомірної вигоди судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_8 у розмірі 400 доларів США забезпечив ухвалення позитивного судового рішення у цивільній справі № 495/11124/23 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, яким ухвалено визначити місце проживання їх малолітньої доньки з батьком та відібрати доньку в матері без позбавлення її батьківських прав у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА_10 без участі матері.
28.11.2023 ОСОБА_7, усвідомлюючи відсутність законних підстав у ОСОБА_10 виїхати за кордон у період воєнного стану в Україні, з метою усунення перешкод для такого виїзду за грошову винагороду в розмірі 3500 доларів США відправив ОСОБА_10 рішення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_8 у цивільній справі № 495/11124/23 для використання його як засобу перетину кордону та усунення перешкод для такого перетину. ОСОБА_10 21.06.2024, не маючи законних реальних підстав для виїзду за кордон, використовуючи рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у цивільній справі № 495/11124/23 від 26.10.2023 як засіб перетину кордону, ухвалення якого забезпечив та надав адвокат ОСОБА_7, перетнув на автомобілі «Hyundai 1X35» д.н.з. НОМЕР_1, державний кордон України через пункт пропуску Могилів-Подільський-Отач в напрямку Україна - Республіка Молдова.
Враховуючи вищевикладене, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 підозрюється в пособництві у сприянні незаконному переправленні особи через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження 30.07.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України.
Вищезазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з такого.
Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому, слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши доводи учасників судового провадження, вивчивши письмові заперечення захисника, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду цього клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі копіями:
- заяви ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 12.09.2023;
- протоколом НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 19.04.2024 19/3788 (розмови ОСОБА_4 із клієнтами стосовно можливих схем виїзду за кордон);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 05.02.2024, 22.07.2024;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_10 від 12.09.2023, 02.1;0.2023, 04.10.2024, 05.07.2024;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 від 12.09.2023;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 від 18.10.2023;
- протоколом огляду та вручення ОСОБА_10 грошових коштів від 04.10.2023;
- протоколом НСРД (контроль за вчинення злочину) від 05.10.2023
- протоколом огляду бази «Аркан» від 18.07.2024;
- протоколом огляду відео-реєстратора від 15.02.2024;
- протоколом огляду Телеграм-каналу від 10.07.2024;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_4 від 26.06.2024 (переписка в ТікТОК мережі та дані клієнтів Адвокатського бюро « ІНФОРМАЦІЯ_4», за справи яких зафіксовано передачу неправомірної вигоди);
- відповіддю на доручення від 19.03.2024 з таблицею осіб, які отримали рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області щодо встановлення факту самостійного виховання батьком дитини;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя дійшов переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.
Таким чином, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі матеріалів, поданих стороною обвинувачення до клопотання. Питання про те, чи утворюють такі дії склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України, знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 09.05.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Зокрема злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
При встановленні наявності/відсутності вказаного ризику слідчий суддя враховує, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) також і загроза відносно суворого покарання. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя погоджується, що ОСОБА_4, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення вказаного злочину, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, маючи при цьому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дійсний до 17.08.2031, зважаючи на майновий стан підозрюваного, може залишити місце перебування, у тому числі й шляхом залишення території України та тривалого переховування за кордоном. Вказане свідчить про наявність у ОСОБА_4 підстав та реальної можливості у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Стороною захисту наведено аргументи, на підтвердження яких долучено відповідні документи, що свідчать про наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зав`язків в Україні. Підозрюваний зареєстрований та постійно проживає у АДРЕСА_3, там же проживають його батьки, перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13, позитивно характеризується. Однак, на переконання слідчого судді, вказане не може звести до мінімального ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування або/та суду, або ж зовсім свідчити про його відсутність, зважаючи на суворість можливого покарання за вчинення інкримінованого злочину.
Наведені вище обставини дають підстави слідчому судді вважати такий ризик наявним.
Стосовно ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, детектив у клопотанні зазначає, що 09.01.2024 будучи обізнаним про проведення обшуку у будинку адвоката ОСОБА_7, ймовірно за його вказівкою, ОСОБА_4 через чорний хід проник до офісу адвоката ОСОБА_7 та у період часу із 08:50 по 09:30 з метою переховування і знищення речових доказів, виніс із вказаного офісу у невідомому напрямку документи, грошові кошти та комп`ютерну техніку.
Вартим уваги є наявність у адвоката ОСОБА_7, у співучасті з яким імовірно було вчинено інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, широкого кола зв`язків, у т. ч. в правоохоронних органах та інших органах державної влади, у зв`язку з чим останній може через використання авторитету адвоката ОСОБА_7 вживати заходів до знищення чи спотворення документів, які можуть бути доказами вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя бере до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень та свідчать про наявність у підозрюваного широкого кола зв`язків серед суддів та працівників апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, а також органів опіки та піклування, які залучалися до судових справ, як третя сторона, що не заявляє самостійних вимог. Вказане свідчить про можливість опосередковано впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а саме підбурювати їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань, та відмови від дачі показань на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитані на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, на думку сторони обвинувачення, свідчить той факт, що 09.01.2024 одному з учасників протиправного механізму, пов`язаного з ухваленням судових рішень, які використовуються для ухилення від мобілізації та виїзду за кордон, судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 52023000000000571 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Водночас прокурор зазначає, що в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що після 09.01.2024 довірена особа адвоката ОСОБА_7 - ОСОБА_14 двічі передавав неправомірну вигоду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_8 за ухвалення позитивних рішень у 9 справах, пов`язаних із визначенням місця проживання дитини або позбавлення батьківських прав. Переважна більшість позивачів по вищевказаним справам, за які передавалась неправомірна вигода, являються клієнтами ОСОБА_7 .
Зокрема під час огляду копії телефона ОСОБА_4 виявлено фотозображення особистих документів позивачів ОСОБА_15 та ОСОБА_16, у справах яких надавалася неправомірна вигода судді. Вказане свідчить про те, що незважаючи на висвітлення в січні 2024 року інформації про документування Національним антикорупційним бюро України протиправного механізму винесення судових рішень, що дають підставу виїзду за кордон та ухилення від мобілізації, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами продовжує займатися вказаною протиправною діяльністю.
Враховуючи зазначене, зазначений ризик визнається спроможним.
Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому належна процесуальна поведінка підозрюваного та виключно позитивні характеристики, на які посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків.
За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими та доведеними зазначені в клопотанні ризики, передбачені п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, для нівелювання вказаних ризиків, на переконання сторони обвинувачення, необхідним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Поряд з цим, оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, та не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів, а також не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, адже, з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, у випадку їх настання, відсутні будь-які стримуючі фактори для неналежного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
З огляду на викладене, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж застава. Відтак, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та зможе запобігти встановленим ризикам.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Детектив у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили визначити заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень, тобто у розмірі, що перевищує межу, визначену п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки, на думку сторони обвинувачення, внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та не є непомірним для нього, адже відповідає рівню доходів підозрюваного та членів його родини.
При цьому, слідчий суддя при визначенні розміру застави бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішеннях «Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Так, слідчий суддя при визначенні розміру застави враховує обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також відомості про особу підозрюваного, який одружений; має постійне місце проживання в Одеській області; позитивні характеристики; майновий стан підозрюваного, сукупний дохід ОСОБА_4 за період з 2023-2024 роки становить 56 600 грн, його дружини ОСОБА_17 з 2018 по 2024 - 296 173 грн (довідка ОК-7) 354 292 грн (довідка ОК-5); у власності підозрюваного перебуває автомобіль Ford Mustang, 2014 року випуску; виявлені під час обшуку грошові кошти у сумі 5000 доларів США, як пояснив підозрюваний, є його власними заощадженнями.
На переконання слідчого судді, зазначений стороною обвинувачення розмір застави є надмірним, та не відповідає власне інституту застави, основною метою якого є не компенсація завданої злочином шкоди, що може бути застосовна до особи виключно на підставі вироку, а забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зокрема явки до суду та слідчих органів.
Дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників провадження, врахувавши відомості про особу підозрюваного, на переконання слідчого судді, обґрунтованим є визначення застави в розмірі, що не перевищує зазначені в ч. 5 ст. 182 КПК України межі, та не є явно непомірним для підозрюваного, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень).
На переконання слідчого судді, так як злочин є тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на нього обов`язків, про які просить сторона обвинувачення: не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з адвокатом ОСОБА_7, суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_8, помічниками суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, адвокатом ОСОБА_25 та ОСОБА_14 ; здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.
На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не спростовано необхідність покладення на підозрюваного зазначених обов`язків та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх виконанню.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, отже, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.
На переконання слідчого судді, на підозрюваного ОСОБА_4 доцільно покласти обов`язки строком на два місяці, що відповідає положенням ч. 7 ст. 194 КПК України .
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:
Код ЄДРПОУ 42836259
Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2 .
Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.
За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на два місяці такі обов`язки:
-не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з адвокатом ОСОБА_7, суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_8, помічниками суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, адвокатом ОСОБА_25 та ОСОБА_14 ;
-здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон;
-носити електронний засіб контролю.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді чи суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз`яснити підозрюваному, що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1