- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/7283/24
Провадження 1-кс/991/7312/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду скаргу адвоката ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4, на бездіяльність детектива, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, у якій адвокат просить зобов`язати уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення; вручити заявнику витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування.
Скарга обґрунтована тим, що 08.08.2024 ОСОБА_4 подано до Національного антикорупційного бюро України заяву про вчинення кримінального правопорушення, у якій останній просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування щодо вчинення колишнім народним депутатом України ОСОБА_5, директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_6, суддями Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255, 368 КК України, а також встановити коло інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень та притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності.
09.08.2024 адвокатами ОСОБА_4 отримано інформацію про те, що відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо обставин, викладених у вказаній заяві про вчинення кримінальних правопорушень, не вносились.
Вказане, на думку адвоката, свідчить про бездіяльність уповноважених осіб Національного бюро, що стало підставою звернення до слідчого судді з цією скаргою.
Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні скаргу підтримав, з викладених в ній підстав, просив задовольнити.
Національне антикорупційне бюро України явку представника у судове засіданні не забезпечило. До суду надійшли заперечення на скаргу за підписом представника Національного бюро ОСОБА_9, відповідно до яких заяву ОСОБА_4 від 09.08.2024 за вх.№ Д-11240 щодо можливих протиправних дій директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_10, народного депутата України ОСОБА_11, суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8 розглянуто, Національними бюро не встановлено підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що ОСОБА_12 повідомлено листом від 13.08.2024 № 01-002/23282. Тобто, факт бездіяльності уповноважених осіб Національного бюро відсутній, а тому права та інтереси заявника не порушені. Просив відмовити у задоволенні скарги та здійснити її розгляд без участі представника Національного бюро за наявними письмовими запереченнями. Письмові заперечення долучені до матеріалів скарги.
Відсутність представника Національного бюро не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 3 ст. 306 КПК України).
Слідчий суддя, вислухавши пояснення адвоката, дослідивши матеріали скарги та письмові заперечення представника Національного бюро, дійшов висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Порядок внесення таких відомостей врегульований Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298, згідно із п. 1 глави 2 розділу I якого вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з пунктами 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, враховуючи їх зміст, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 556/450/18 (провадження № 51-4229км20).
Перевіряючи наявність підстав для зобов`язання уповноважених осіб Національного бюро внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформацію про кримінальні правопорушення за заявою ОСОБА_4 від 08.08.2024 слідчий суддя зазначає таке.
У ході судового розгляду скарги встановлено, що 08.08.2024 ОСОБА_4 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про вчинення кримінального правопорушення № 1894, що підтверджується копією заяви.
У заяві ОСОБА_4 зазначив, що йому стало відомо з відкритих джерел, що директор Державного бюро розслідувань ОСОБА_13 на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну віддав наказ про термінове знищення матеріалів низки резонансних справ. За заявою ОСОБА_4 на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 11.07.2024 у справі № 991/5693/24 Національним антикорупційним бюро розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом отримання неправомірної вигоди групою осіб, що займають відповідальне становище, а саме: заступником Керівника Офісу Президента України ОСОБА_14, директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_6, начальником Головного слідчого управління ОСОБА_15, заступником Генерального прокурора ОСОБА_16, суддями Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17, ОСОБА_8 . Серед знищених матеріалів справ були документи, які стосувались кримінального провадження № 62021000000001015 від 16.12.2021, досудовим розслідуванням у якому встановлено, що у 2021 році службовими особами Центральної випробувальної державної лабораторії (ЦВДЛ) Держпродспоживслужби в Київській обл. та м. Києві за результатами відкритих торгів укладено із пов`язаними юридичними особами, а саме: ТОВ «ЛОГІКЛАБГРУПА», ТОВ «АЛТ УКРАЇНА ЛТД», ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ», ТОВ «ІНТЕГРЕЙТЕД МЕДІКАЛ ГРУП», ряд договорів на постачання лабораторного обладнання та інших товарів загальною орієнтовною вартістю 170 млн грн, умовами яких передбачено, що товар необхідно було поставити в строк до 23.12.2021 за адресою: АДРЕСА_1, а в ціну товару включені також супутні послуги, зокрема: виконання навантажувальних та розвантажувальних робіт, інсталяція програмного забезпечення, збирання, встановлення та налаштування обладнання, проведення навчання з експлуатації обладнання. Згідно матеріалів Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань службові особи ЦВДЛ зловживаючи службовим становищем діючи за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ», ТОВ «ІНТЕГРЕЙТЕД МЕДІКАЛ ГРУП», ТОВ «АЛТ Україна ЛТД», ТОВ «ЛОГІКЛАБГРУПА», підписали офіційні документи (акти прийому- передачі) про отримання товарів без їх фактичного постачання чим вчинили розтрату державних коштів в особливо великих розмірах. Одночасно з цим встановлено, що одним з організаторів вказаної злочинної схеми, а також особою яка здійснювала лобіювання виділених державних коштів для реалізації протиправного механізму, з метою отримання коштів є народний депутат України, колишній голова Комітету з питань бюджету Верховної Ради України ОСОБА_18 . Згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 у справі № 757/38590/23-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113165811#) обставини, що вказують на причетність ОСОБА_18 до вчинення даного кримінального правопорушення викладені у матеріалах Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України, отриманих за результатами виконання доручення слідчого під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, та в інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності. Також у заяві про вчинення злочину ОСОБА_4 зазначає, що рішенням колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118660516) визначено, що справи в яких місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, повинні розглядатися в Шевченківському районному суді м. Києва, в межах територіальної юрисдикції знаходження Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. На переконання заявника суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 не мала права приймати до розгляду справу №757/38590/23-к, враховуючи, що у кримінальному проваджені фігурував народний депутат ОСОБА_18, а повинна була направити цю справу до Шевченківського районного суду м. Києва. Також зазначає, що голова Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 ігнорує рішення Київського апеляційного суду щодо територіальної юрисдикції ДБР та не вживає заходів для законного розгляду справ. Ігнорування рішень апеляційного суду призводить до порушення прав сторін судового процесу на справедливий судовий розгляд та підривати довіру до судової системи в цілому.
На переконання ОСОБА_4, у діях колишнього народного депутата України ОСОБА_18, директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_10, суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, а саме: ст. 255 (створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами) та ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Слідчий суддя звертає увагу, що заява про вчинення кримінального правопорушення не містить додатків, натомість, містить посилання у тексті на відповідні сторінки у мережі інтернет.
Так, відкривши посилання на ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) встановлено, що 31 серпня 2023 року у справі № 757/38590/23-к слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 постановив ухвалу за результатом розгляду клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 62021000000001015 від 16.12.2021.
Також, у заяві ОСОБА_4 повідомляє, що голова Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 та суддя ОСОБА_7 ігнорують рішення Київського апеляційного суду, за яким справи, у яких місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, повинні розглядатися в Шевченківському районному суді м. Києва, в межах територіальної юрисдикції Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118660516). Проте, ознайомившись зі змістом вказаного судового рішення, яке знаходиться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідчим суддею встановлено, що воно не стосуються кримінального провадження № 62021000000001015.
Таким чином, у поданій заяві відсутні конкретні відомі заявнику обставини, які можуть свідчити про злочинну змову та вчинення певними особами, зокрема, народним депутатом України ОСОБА_18, директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_6, суддями Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дій, які б містили загальні ознаки об`єктивної сторони певного кримінального правопорушення, тобто, висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, які зроблені ОСОБА_4 виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності рішень чи дій зазначених осіб.
Звертаю увагу, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) визначено, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід`ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
У пункті п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
З наведених вище підстав, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про злочин, може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність судді, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання щодо невнесення відомостей в Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке стосується судді, вважаю за необхідне враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах ВСУ щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013, згідно якого для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов`язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 9, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1