- Головуюча суддя (ВАКС): Задорожна Л.І.
Справа № 991/747/20
Провадження № 1-кп/991/15/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
09 липня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю учасників кримінального провадження:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_5, власника майна - ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
у кримінальному провадженні №52017000000000889 від 20 грудня 2017 року щодо:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Одеса, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Ромни Сумської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в м. Кіровоград (м. Кропивницький), громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_12, яке подано в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна,
установив:
10.06.2024 через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_12, яке подано в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, про скасування арешту майна.
У клопотанні зазначено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2019 у справі № 760/6736/19 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_6, шляхом заборони його відчуження, зокрема на: автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі: GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3 .
Накладаючи арешт, слідчий суддя послався на те, що оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тому у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, як додаткове покарання.
Таким чином, вищезазначеною ухвалою з метою конфіскації майна, як виду покарання, накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_6, зокрема на автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі: GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3 .
Захисник ОСОБА_12 просить скасувати арешт автомобіля, з метою його подальшого продажу та передачі отриманих грошових коштів на потреби Збройних сил України.
Сторона захисту вважає, що арешт підлягає скасуванню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба та існує необхідність у продажі відповідного автомобіля з метою передачі отриманих коштів для потреб Збройних сил України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався у встановленому порядку. Відповідно до частини 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
У випадку задоволення клопотання та скасування арешту з автомобіля, отримані кошти з продажу будуть передані до військових частин Збройних сил України, та в подальшому суду буде надано документальне підтвердження такої передачі. Враховуючи, добровільність рішення обвинуваченого ОСОБА_6 передати кошти від продажу автомобіля до Збройних сил України, таким чином може бути досягнута кінцева мета конфіскації майна як виду покарання, яка є тотожною кінцевій меті відчуження майна під час воєнного стану та передбачає перехід майна у власність держави. Тому скасування арешту, накладеного на автомобіль, не вплине на дієвість завдань кримінального провадження.
Відповідно до звіту ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» про оцінку транспортного засобу від 08.03.2024, ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz», моделі: GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску - складає 764 000 грн. При розрахунку середньої вартості автомобіля, враховувалась вартість аналогічних автомобілів на ринку України станом на 08.03.2024 (з посиланням на оголошення про продаж аналогічних транспортних засобів із сайту «AUTO.RIA»). При повторному огляду цього ж сайту, 10.06.2024 встановлено, що ціна на аналогічні автомобілі зменшилась на 1000 - 3000 доларів США. Технічний стан автомобіля підтверджений розрахунком вартості ремонтних робіт автомобіля, виконаний Спільним підприємством у формі ТОВ «Автомобільний Дім Україна - Мерседес Бенц» від 07.03.2024, відповідно до якого вартість робіт та запчастин становить 493 521, 41 грн (з врахуванням знижки 70 227, 15 грн).
З огляду на вищезазначене, сторона захисту констатує, що відпала потреба у накладенні арешту на майно як заходу забезпечення кримінального провадження.
Також сторона захисту відзначає, що в умовах правового режиму воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно зі загальновідомими даними органів безпеки України, на час розгляду цього клопотання російська федерація здійснює масований наступ на південному та східному напрямках України. Тому, існує потреба в комплектації Збройних сил України необхідними технічними засобами, а також безумовно існує потреба у додаткових грошових надходженнях. Відтак, використання всіх можливих ресурсів є одним із заходів для відсічі збройної агресії, забезпечення національної безпеки держави.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому. Зазначив, що арешт на автомобіль був накладений з метою конфіскації майна, відтак у разі ухвалення обвинувального вироку відносно ОСОБА_6, держава безкоштовно отримає у власність цей транспортний засіб, однак можливо зробити це раніше. Вважає, що відпала потреба в подальшому накладенні арешту на майно у зв`язку з тим, що володілець майна бажає добровільно позбавитись права власності на автомобіль, а отримані кошти від продажу передати на потреби держави у воєнний час. Адвокат вказує, що кошти від продажу авто будуть використані для закупівлі необхідних речей Головному управлінню розвідки. Звертає увагу, що орієнтовна вартість продажу автомобіля підтверджується звітом ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» про оцінку транспортного засобу від 08.03.2024. Також додає, що у разі можливої конфіскації автомобіля на підставі обвинувального вироку, держава отримає менші фінансові ресурси, з урахуванням зносу автомобіля.
Володілець майна ОСОБА_6 підтримав клопотання та зазначив, що враховуючи вартість ремонту цього автомобіля, його вигідніше продати для потреб Збройних сил України. Зазначає, що з власних коштів постійно підтримує військових та покриває їх потреби. Вказує, що після продажу автомобіля готовий надати підтверджуючі документи щодо передачі коштів на потреби військовослужбовців.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні поклався на розсуд суду щодо вирішення клопотання. Вказує, що є певні застереження щодо можливості скасування арешту на автомобіль. На його переконання, потреба в накладенні арешту на транспортний засіб з метою конфіскації майна не відпала, оскільки кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. У разі скасування арешту, суд буде позбавлений можливості подальшого контролю за розпорядженням цим майном. Окрім цього, не передбачено законодавчого механізму контролю та впливу, у випадку не виконання дій для продажу автомобіля та не перерахуванні коштів на потреби Збройних сил України. Також, у клопотанні не конкретизовано механізм перерахування коштів, є незрозумілим чи будуть ці кошти зараховані на рахунок військової частини чи за ці кошти буде придбано майно та передано на баланс військової частини. Прокурор просить колегію суддів врахувати його застереження, однак він не може перешкоджати у можливості фінансування Збройних сил України, у разі якщо суд знайде підстави для скасування арешту.
Представники військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначили, що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово їм допомагав, тому в разі скасування арешту, за кошти від продажу автомобіля буде придбано майно, яке буде поставлене на баланс військової частини. Вказали, що наразі існує велика потреба в забезпеченні засобами індивідуального спорядження військовослужбовців (шоломів, бронежилетів), тому можливо конвертувати отримані кошти в придбання цього спорядження та підтвердити фінансові операції фіскальними чеками. За наявності потреби, можливо провести експертизу щодо еквіваленту вартості закупленого майна.
Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали, що додані до клопотання, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, володілець майна ОСОБА_6 та його представники адвокати ОСОБА_12, ОСОБА_5 мають довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2019 (справа № 760/6736/19, провадження № 1-кс/760/3961/19) у кримінальному провадженні № 52017000000000889 від 20.12.2017 було накладено арешт у вигляді заборони відчуження на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6, у тому числі на: автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі: GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3 .
В ухвалі слідчого судді зазначено, що відповідно до ч. 2 п. 3 та ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюються провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
На той час, ОСОБА_6 підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, та у випадку доведеності його вини, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке с власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Про обґрунтованість накладеного арешту на майно за п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження. Також, таке майно не має належати до майна, на яке заборонено накладати арешт, або до переліку майна, звернення стягнення на яке заборонено законом.
Отже, накладений ухвалою слідчого судді від 11.03.2019 арешт є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_6 на той час підозрювався (станом на сьогодні обвинувачується) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України; санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Вирішуючи подане клопотання, суд враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що закріплено в ч. 1 ст. 170 КПК України.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до цього часу. Пунктом 2 цього Указу постановлено військовому командуванню запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Стаття 17 Конституції України передбачає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає визначені законом підстави для скасування арешту майна, а саме: в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Однак, колегією суддів встановлено, що скасування з автомобіля необхідне для його продажу, та в подальшому передачу коштів чи придбання засобів індивідуального спорядження для потреб військовослужбовців в умовах правового режиму воєнного стану. Після скасування арешту майна, транспортний засіб буде продано, а отримані кошти передано Збройним Силам України з метою забезпечення потреб держави для зміцнення обороноздатності. Ці обставини у судовому засіданні підтвердили представники військової частини НОМЕР_4 та зазначили механізм, за допомогою якого на виручені кошти з продажу автомобіля будуть придбані засоби індивідуального спорядження для військовослужбовців.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, стороною захисту доведено існування підстави для скасування арешту майна. Суд, визначаючи баланс між інтересами держави, з одного боку, він полягає в безоплатному отриманні державою всього або частини майна, яке є власністю засудженого, у випадку доведення його винуватості, з іншого боку, інтерес держави полягає в забезпеченні умов, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, вважає можливим скасувати арешт, накладений на автомобіль, оскільки внаслідок скасування арешту не буде завдана істотна шкода інтересам кримінального провадження та буде забезпечено інтереси держави, які сьогодні потребують нагальної підтримки у посиленні обороноздатності. При цьому, суд звертає увагу, що основним аргументом для звернення з клопотанням про скасування арешту є необхідність передачі коштів, виручених від продажу автомобіля, чи придбання засобів індивідуального спорядження для потреб Збройних сил України. Крім того, автомобіль перебуває під арештом більше п`яти років і його вартість з плином часу та інших умов зменшується, тому можливе отримання такого майна в майбутньому, з огляду на тривалість судового провадження, не становитиме особливої цінності для держави.
Слід зазначити, що при скасуванні арешту кошти з продажу транспортного засобу будуть передані у власність держави, а саме Збройних сил України (військової частини НОМЕР_4 чи іншого військового формування). З урахуванням триваючої збройної агресії рф проти України, нанесення ракетних та бомбових ударів по воєнних та цивільних об`єктах на всій території держави, використання Збройними силами України всіх матеріальних ресурсів (коштів, виручених від продажу автомобіля непридатного для військових дій) може сприяти відсічі збройної агресії та усуненню загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
При цьому, представники володільця майна належним чином підтвердили ціну, за яку буде продано автомобіль «Mercedes-Benz», а представники військової частини НОМЕР_4 Головного управління розвідки вказали, на які потреби військової частини будуть використані кошти та підтвердили дійсні наміри ОСОБА_6 щодо продажу автомобіля для потреб Збройних сил України.
З огляду на викладене, враховуючи досліджені під час судового засідання докази, суд вважає, що адвокатами ОСОБА_12, ОСОБА_5 доведено підстави для скасування арешту, з огляду на обставини, які склались.
Керуючись статтями 170-174, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_12, яке подано в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна - задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2019 у справі № 760/6736/19 на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_6 шляхом заборони його відчуження, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі: GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3, - скасувати.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2