- Головуюча суддя (ВАКС): Задорожна Л.І.
Справа № 991/7915/24
Провадження № 1-кс/991/7952/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
учасників кримінального провадження:
представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),
підозрюваного ОСОБА_5,
з боку обвинувачення: старшого детектива Національного бюро ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000547 від 02.11.2023,
установив:
26.08.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000547 від 02.11.2023.
І. Суть клопотання
Детективами Національного антикорупційного бюро України завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000547 від 02.11.2023, зокрема за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України, та надано доступ до матеріалів досудового розслідування стороні захисту.
ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5, підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. У зв`язку з початком війни, у лютому 2022 року ОСОБА_3 разом з малолітньою дочкою виїхала з м. Києва до м. Львів, де проживала тривалий час. Оскільки її з чоловіком сімейні заощадження зберігались вдома, за місцем її проживання, вона передала їх на зберігання батькові - ОСОБА_5, який не виїжджав із м. Києва. Сімейні заощадження складались із: грошових коштів у сумі 8 000 доларів США, що були подаровані їй із чоловіком на весілля; грошових коштів у сумі 6 000 доларів США, які були придбані нею у березні 2021 року після отримання соціальної виплати по пологах та вагітності в сумі 162 470 грн; а також грошових коштів у сумі 10 000 доларів США, які вона взяла у борг у свого родича - ОСОБА_7 у червні 2022 року та в подальшому передала батьку на зберігання.
Відтак, станом на 29.11.2024 у ОСОБА_5, за місцем його фактичного проживання, перебували на зберіганні особисті заощадження його дочки ОСОБА_3 у сумі 24 000 доларів США.
29.11.2023 старшим детективом Національного бюро, без ухвали слідчого судді, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5, під час якого виявлено та вилучено 24 800 доларів США, які були зазначені в протоколі обшуку як «ідентифіковані», а також грошові кошти у сумі 410 Євро, 115 955 доларів США та мобільний телефон ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.12.2023 у справі № 991/10578/23 частково задоволено клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2023 у справі № 991/10579/23 (провадження № 1-кс/991/10669/23) накладено арешт (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження, розпорядження та користування) на тимчасово вилучене майно у ОСОБА_5 29.11.2023 під час проведення обшуків, у тому числі й обшуку за місцем його проживання, а саме: кошти, які є предметом неправомірної вигоди - 25 000 доларів США із переліком ідентифікаторів вилучених купюр; пакет паперовий «Вишиванка», а також тубус картонний сіро-чорного кольору з надписом з назвою алкогольного напою; кошти у сумі 2 900 доларів США; кошти у загальній сумі 200 доларів США; кошти у сумі 205 Євро та 57 877 доларів США.
Власницею грошових коштів загальною сумою 24 000 доларів США, які були вилучені 29.11.2023 за місцем проживання ОСОБА_5, є його дочка - ОСОБА_3, яка не є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні.
Обшук за місцем проживання ОСОБА_5 проведений як невідкладний, а судові рішення від 04.12.2023 та 11.12.2023, відповідно до яких судом надано дозвіл на проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 та накладено арешт на вилучене у нього за місцем проживання майно, ухвалені судом не «іменем України», а отже - із порушенням вимог Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», внаслідок чого ці рішення є незаконними.
Отримання від доньки на зберігання грошових коштів у розмірі 24 000 доларів США ОСОБА_5 не заперечується та не оскаржується у судовому порядку.
У цьому кримінальному провадженні немає жодних доказів наявності підстав вважати, що грошові кошти у сумі 24 000 доларів США, які належать ОСОБА_3, перебували на зберіганні у ОСОБА_5 та були у нього вилучені 29.11.2023, відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, зокрема, що вони є такими, що набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи, що арешт на майно ОСОБА_3 накладено необґрунтовано та у його подальшому застосуванні відпала потреба, адвокат ОСОБА_4 просила скасувати арешт на грошові кошти у сумі 24 000 доларів США, що на праві власності належать ОСОБА_3, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2023 у справі № 991/10579/23 у межах кримінального провадження № 52023000000000547 від 02.11.2023.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні подане нею клопотання підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав, викладених у ньому. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, нею до клопотання додані декларації, які підтверджують належність грошових коштів ОСОБА_3 . У цьому випадку відпала потреба у подальшій необхідності застосування такого заходу забезпечення як арешт майна, та арешт на майно накладено необґрунтовано.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив задовольнити клопотання та скасувати арешт з грошових коштів у сумі 24 000 доларів США, які належать ОСОБА_3 . Вважає, що постановлені у цьому провадженні ухвали (про обшук, арешт майна) є неконституційними, оскільки вони прийняті не іменем України.
Старший детектив Національного бюро ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна. Зазначив, що адвокатом не доведено тих обставин, що арешт накладено необґрунтовано або у його подальшому застосуванні відпала потреба.
Від старшого детектива Національного бюро ОСОБА_9 на електронну пошту суду надійшло письмове заперечення на клопотання (Вх. № 33183/24 від 28.08.2024). Детектив зазначила, що ОСОБА_3 жодними допустимими доказами не доведено приналежність їй вилучених у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 грошових коштів у доларах США та можливість їх знаходження станом на дату проведення обшуку за цією адресою. Також, всупереч положенням ст. 206, 1047 ЦК України до матеріалів клопотання не додано жодних договорів на підтвердження отримання ОСОБА_3 позики від ОСОБА_7 у червні 2022 року у сумі 10 000 доларів США. Вказані дії, на думку детектива, свідчать про спробу уникнути можливої конфіскації майна як виду покарання за кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . За таких обставин, подане адвокатом клопотання є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд завчасно не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Підтвердження належного повідомлення ОСОБА_3 про дату розгляду клопотання міститься у матеріалах справи (телефонограмі).
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, письмові заперечення старшого детектива Національного бюро ОСОБА_9, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2023 (справа № 991/10579/23, провадження № 1-кс/991/10669/23) у межах кримінального провадження № 52023000000000547 накладено арешт, зокрема, на грошові кошти: у сумі 2 900 доларів США (1); у загальній сумі 200 доларів США (2); у сумі 205 євро та 57 877 доларів США (3).
Зі змісту мотивувальної частини ухвали вбачається, що метою накладення арешту в цій частині є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25.12.2023 зазначену вище ухвалу слідчого судді залишено без змін.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше, те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 11.12.2023, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_5 на момент вирішення питання про арешт грошових коштів, вилучених за місцем його проживання, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що під час розгляду цього клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання обґрунтованості накладеного арешту на майно.
Підставами для скасування арешту майна адвокат ОСОБА_4 зазначає те, що арешт накладено необґрунтовано (1) та у подальшому застосуванні відпала потреба (2).
Слідчий суддя зазначає, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.
Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, Суд у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини», оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення у наведеній справі Суд, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема, до закінчення кримінального провадження.
У своєму клопотанні адвокат ОСОБА_4 акцентує увагу на тому, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 24 000 доларів США на праві власності належать його доньці - ОСОБА_3 .
На підтвердження цього факту до матеріалів клопотання додано:
- заяву від 08.12.2023, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (через дев`ять днів після проведення обшуку та вилучення, зокрема, грошових коштів за місцем проживання ОСОБА_5 ), зі змісту якої слідує, що ОСОБА_7 у червні 2022 року надав у власність (позичив) ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 292 500 грн (10 000 доларів США), терміном до 30.06.2025;
- щорічні декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування особи за 2020-2023 роки, відповідно до яких ОСОБА_3 задекларувала грошові активи (готівкові кошти) у сумі 23 500 доларів США (у 2023 році).
Слідчий суддя зауважує, що при розгляді питання про скасування арешту майна суд не вправі визначати право власності на річ за будь-якою особою, спір про її належність вирішується в порядку цивільного судочинства (постанова ККС ВС від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19). Натомість, на підставі фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, перевіряються відомості про належність особі майна, щодо якого вирішується питання про скасування арешту.
Зокрема, при виявленні та вилученні рухомих речей, які не підлягають державній реєстрації, мають враховуватися дія презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю corpus possessionis); спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання, яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування зазначеної презумпції; пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.
Слідчим суддею також враховано, що на момент вирішення питання про арешт майна 11.12.2023 підозрюваний ОСОБА_5 не повідомляв, що власницею грошових коштів у сумі 24 000 доларів США є ОСОБА_3 . Натомість, долучені до клопотання результати проведення обшуку (протокол невідкладного обшуку від 29.11.2023) переконливо свідчать про володіння та користування арештованими коштами саме підозрюваним, який мав вільний, не контрольований іншими особами доступ до квартири, в якій він проживає, та щодо якого наявна обґрунтована підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Надані адвокатом ОСОБА_4 докази та пояснення у своїй сукупності та у співставленні з поясненнями та доказами, наданими стороною обвинувачення, у тому числі щодо фінансової можливості ОСОБА_3 володіти грошовими коштами у віднайденому розмірі, не є достатньо переконливими, щоб спростувати презумпцію перебування вилучених грошових коштів (у іноземній валюті) у власності підозрюваного ОСОБА_5 в силу його фактичного володіння ними.
Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою накладено арешт на грошові кошти, що знаходились у фактичному володінні та під контролем підозрюваного, за відсутності беззаперечних доказів на спростування презумпції власності, слідчий суддя вважає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на цій стадії обґрунтованим та виправданим.
Оцінюючи доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, зібрані під час досудового розслідування докази сторона обвинувачення вважає достатніми для складання обвинувального акта, а арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 є необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Частиною 1 статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Враховуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що адвокатом ОСОБА_4 не доведено, що у арешті грошових коштів відпала потреба, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (питання про застосування якого вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження).
Жодних фактів та обставин, які свідчать про те, що захід забезпечення кримінального провадження застосовано необґрунтовано, адвокатом ОСОБА_4 у клопотанні також зазначено не було.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не доведено, що арешт накладено необґрунтовано чи у його подальшому застосуванні відпала потреба, у зв`язку з чим клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000547 від 02.11.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1