- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
Справа № 991/7765/24
Провадження 1-кп/991/92/24
УХВАЛА
30 серпня 2024 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 31 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000882, за обвинуваченням
ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харцизськ Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Історія провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 для розгляду кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Суду від 22.08.2024 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого судового засідання захисниками обвинуваченої - адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подано клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000882 від 31.03.2016.
Доводи клопотання про повернення обвинувального акта
Сторона захисту у клопотанні навела низку процесуальних підстав, які, на переконання захисників, дають можливість стверджувати про невідповідність обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні вимогам ст. 291 КПК України.
За твердженням захисників, під час складання обвинувального акта, стороною обвинувачення безпідставно та незаконно спрощено вказане процесуальне рішення. Так, обвинувальний акт не містить фактичного викладу обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке інкримінується ОСОБА_6 . В обвинувальному акті не вказано яким саме видом скрапленого газу, в якому обсязі здійснення заволодіння. Тобто, обвинувальний акт не містить предмету злочинного посягання. Разом з цим, в акті також не зазначено де, коли, в якому обсязі неправомірно придбано скраплений газ та кому він попередньо належав. Також в акті не наведено комерційні структури, які на переконання обвинувачення, були використані злочинною організацією та здійснювали нецільове використання придбаного для потреб населення скрапленого газу шляхом його реалізації іншим суб`єктам господарювання.
Поряд з наведеним захисниками у клопотанні про повернення обвинувального акта зазначається, що відсутність чіткого позначення осіб, з якими обвинувачена ОСОБА_6 перебувала у злочинній організації, відсутність опису конкретних дій кожного з учасників злочинної організації, в тому числі і самої обвинуваченої, позбавляє сторону захисту можливості ефективно здійснювати захист від висунутого обвинувачення. За відсутності опису ролі кожного із членів злочинної організації неможливо визначити роль кожної особи.
Крім того, на переконання захисників, тотожність викладу фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є порушенням вимог ст. 291 КПК України. Законодавцем чітко передбачено, що наведені дані повинні бути відокремленими один від одного.
Також захисниками у клопотанні зазначається, що обвинувальний акт не містить фактичного викладу обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України. З тексту сформованого прокурором обвинувачення не можливо встановити, які діянні ним віднесено до участі ОСОБА_6 у злочинній організації, а які прокурор вважає - вчиненням злочину у складі злочинної організації.
Окремими підставами для повернення обвинувального акта прокурору сторона захисту вважає, посилання в акті на ті обставини, за якими ОСОБА_6 не повідомлялося про підозру та не висувалося обвинувачення, а також змішування її посадових обов`язків, як першого заступника ДК, та обов`язків представника влади у спеціально утвореному державному колегіальному органі.
У сукупності викладеного захисники вважають, що на підставі скерованого до суду обвинувального акта у відношенні ОСОБА_6 кримінальне провадження не підлягає призначенню до розгляду, а сам акт підлягає поверненню прокурору для усунення вищезазначених порушень.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні письмову клопотанню та просив задовольнити. Зазначив, що направлений прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 не відповідає приписам, визначеним в ст. 291 КПК України. Отже, підлягає поверненню для усунення відповідних недоліків. Також захисник вказав, що надана прокурором суду постанова про визначення умовної ідентифікації осіб у кримінальному провадженні передбачена тільки для випадків застосування до учасника кримінального провадження заходів безпеки. В інших випадках застосування ідентифікації не допускається. Крім того, умовне позначення осіб, які, на переконання обвинувачення, разом з ОСОБА_6 входили до складу злочинної організації ускладнюватиме процес ознайомлення з матеріалами провадження, створюватиме складнощі в аналізі матеріалів та призведе до надмірної необхідності звірятися з наведеними обставинами.
Захисник ОСОБА_4 підтримав доводи колеги та просив задовольнити клопотання про повернення обвинувального акта.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту. Вказав, що поданий до суду обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Доводи захисників є їх особистим сприйняттям написаного та зводяться саме до заперечень проти висунутого обвинувачення. Отже є позицією захисту щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів. Такі доводи захисту не є підставою для повернення обвинувального акта. Наявність чи відсутність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованих злочинів, їх вірна кваліфікація будуть оцінуватися судом під час розгляду справи по суті.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотань
Суд, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думки учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання адвокатів про повернення обвинувального акта, дійшов таких висновків.
Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
У світлі вищезазначеної норми вбачається, що для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки у можливому обсязі. За наведених обставин суд вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам чинного законодавства. У ньому відсутні такі недоліки, які б могли стати підставою для його повернення прокурору. При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту, наведені у клопотанні про повернення обвинувального акта.
Стосовно доводів захисників в частині аргументів про те, що в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є ідентичним формулюванню обвинувачення, щодо неточності викладу фактичних обставин правопорушення, відсутності обов`язкових елементів об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, стороною обвинувачення змішано поняття службової особи та представника влади, а отже, ставиться під сумнів і відношення ОСОБА_6 до суб`єкту інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікацій дій особи, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17 провадження № 51-8914км18. Відповідно до цієї позиції кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Як попередньо зазначалося, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора. Разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.
Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Стосовно доводів сторони захисту про змішування стороною обвинувачення в обвинувальному акті понять службової особи та представника влади, що ставить під сумність вірність застосованої кваліфікації інкримінованого злочину, суд зазначає таке. Повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну кваліфікації або зміну описової частини акту призведе до порушення засад змагальності, та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду. Водночас обсяг та зміст сформульованого обвинувачення у достатній мірі дають усвідомлення стороні захисту про його сутність та можливість висловлюватися щодо його ключових елементів, виключаючи елементи складу злочину сторони. З огляду на викладене, зауваження захисників в цій частині не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання про повернення обвинувального акта.
Так, за наслідками ознайомлення з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 суд дійшов висновку, що він у достатній мірі інформує сторону захисту як про причину обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинуваченої об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки вказані обставини впливають на рішення суду щодо доведеності пред`явленого обвинувачення та є підставою для винесення виправдувального вироку (ч. 1 ст. 373 КПК України).
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту з приводу невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства, які б слугували беззаперечною підставою для його повернення прокурору або такими, що перешкоджали б призначенню його до судового розгляду. За таких обставин у задоволенні клопотання захисників слід відмовити.
Керуючись статтями 219, 284, 290, 291, 314, 369-372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_7