Документ № 121409981

Cправа №991/7791/24

Провадження №11-сс/991/610/24

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №52023000000000600 від 01.12.2023, та накладено арешт (із забороною користування та відчуження) на майно, вилучене 19.08.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: мобільний телефон iPhone сірого кольору; мобільний телефон iPhone білого кольору; iPad model А2301, s/n НОМЕР_1 ; ноутбук Macbook Pro A2251 EMC 3348,s/n C02D4R6XML7H .

Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Посилається на те, що слідчим суддею не надавався дозвіл на вилучення речей, зокрема й тих, які належать ОСОБА_6, тому майно є тимчасово вилученим.

Прокурор порушив строки звернення з клопотання про арешт майна, оскільки таке відбулося 19.08.2024, а з клопотанням він звернувся 21.08.2024, не мотивувавши при цьому причин пропуску строку всупереч положенням ч.5 ст.171 КПК України.

Арештоване майно незаконно визнане речовими доказами, адже прокурор не обґрунтував, які ознаки речових доказів воно містить у цьому кримінальному провадженні, а згідно із ч.1 ст.100 КПК України саме по собі визнання майна речовими доказами не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння ним органом досудового розслідування. Відсутність у постанові про визнання майна речовим доказом обґрунтованого висновку слідчого про набуття майном такого статусу та мотивів щодо цього не дає можливості провести аналіз і зробити висновок про відповідність майна приписам ст.98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для його арешту з метою збереження як речового доказу.

У клопотанні не вказано, яку інформацію, що могла б мати значення для досудового розслідування, містять мобільні телефони, ноутбук та iPad.

До клопотання не додано доказів, що майно набуте протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що вказує на безпідставність наміру органу досудового розслідування обмежити права власника на володіння та користування ним.

Відсутні підстави для накладення арешту на майно, адже застосунок «Get Contakt» є сумнівним, не створений державним органом, та враховуючи, що у ньому будь-який користувач має можливість підписати особу на власний розсуд - це може бути способом зловживання та маніпулювання, і не свідчити про причетність до злочину.

Прокурор не навів доказів імовірності приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення відчуження майна. Також у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, у тому числі й ОСОБА_6 .

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52023000000000600 від 01.12.2023.

ОСОБА_6, ОСОБА_9, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурор САП ОСОБА_8 заперечив проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000600 від 01.12.2023 за ознаками злочинів, передбаченими ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, щодо можливого вчинення службовими особами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - ДССЗЗІ) розтрати грошових коштів державного бюджету України в особливо великих розмірах під час закупівлі у 2023 році безпілотних літальних апаратів (далі - БПЛА) марки «Autel EVO Max 4T» та «DJI Mavic 3» за завищеними цінами, а також подальшої легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.

За версією органу досудового розслідування злочин вчинявся за таких обставин.

На підставі рішення комісії Адміністрації ДССЗЗІ укладено договір від 19.05.2023 №179-10 між Департаментом забезпечення (далі - ДЗ) ДССЗЗІ та ТОВ «Захист та охорона сервіс» на закупівлю 400 БПАК «DJI Mavic 3» вартістю 140 тис. грн за одиницю, на загальну суму 56 млн грн.

У подальшому, у період із 23.05-21.08.2023 ДЗ ДССЗЗІ трьома платежами здійснив оплату на рахунки ТОВ «Захист та охорона сервіс» по вказаному вище договору на загальну суму 56 млн грн, а останні здійснили постачання вказаних у договорі БПАК. Тобто цей договір був виконаний.

Однак, ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» на виконання договору від 19.05.2023 №179-10 уклало з компанією «UARM USA Corp.» (CША) контракт №UС/56-23 від 06.06.2023 на поставку 209 БПАК «DJI Mavic 3» вартістю 131,6 тис. грн за одиницю, а компанія «UARM USA Corp.» (CША), за припущенням слідства, придбали вказані БПАК в інших, поки не встановлених компаній за нижчою ціною.

Так, шляхом проведення огляду інформації у мережі Інтернет, зокрема спеціалізованих порталів закупівель, встановлено, що ринкова вартість аналогічних БПАК у цей період становила від 43 144 до 100 065 грн за одиницю.

ТОВ «Захист та охорона сервіс» на виконання договору від 19.05.2023 уклало з ТОВ «Ревайсел Трейд» договори (№№РТ-01/06 від 01.06.2023, РТ-02/06 від 21.06.2023, РТ-03/07 від 03.07.2023, РТ-04/07 від 21.07.2023) на поставку 191 БПАК «DJI Mavic 3» вартістю 133,2 тис. грн за одиницю. У свою чергу, ТОВ «Ревайсел Трейд» уклали договори з ТОВ «Селварт Консалт» (№№РТ-06/06 від 06.06.2023, СК-33 від 19.06.2023, СК-34 від 28.06.2023, СК-35 від 24.07.2023) на поставку 191 БПАК «DJI Mavic 3» вартістю 106,7 тис. грн за одиницю. ТОВ «Селварт Консалт» придбало вказані 191 БПАК у ТОВ «Бреін» вартістю 83,4 тис. грн за одиницю.

Тобто, завищення ціни на вказані БПАК за ланцюгом постачання можуть становити на 19,1 млн грн.

Окрім цього, на підставі рішення комісії Адміністрації ДССЗЗІ укладено договір від 05.09.2023 №363-10 між ДЗ ДССЗЗІ та ТОВ «Захист та охорона сервіс» на закупівлю 1300 БПЛА «Autel EVO Max 4T» вартістю 494 тис. грн за одиницю, на загальну суму 642,2 млн грн.

06.09.2023 ДЗ ДССЗЗІ проведено попередню оплату за вказаним вище договором у розмірі 70% та переведено на рахунки ТОВ «Захист та охорона сервіс» кошти у розмірі 449 540 000 грн.

Водночас, проведеним оглядом інформації у мережі Інтернет встановлено, що ринкова вартість аналогічних БПАК у цей період становила від 247 739 до 331 226 грн за одиницю.

Наведені обставини, на думку слідства, можуть свідчити про те, що закупівля у ТОВ «Захист та охорона сервіс» БПАК «DJI Mavic 3» та БПАК «Autel EVO Max 4T» за вищевказаними договорами була здійснена із завищенням на суму щонайменше 15,9 млн грн та 64,7 млн грн відповідно.

Таким чином, закупівля за договором від 05.09.2023 №363-10, укладеним між ДЗ ДССЗЗІ та ТОВ «Захист та Охорона сервіс», БПЛА «Autel EVO Max 4T» вартістю 494 тис. грн за одиницю на загальну суму 642,2 млн грн була здійснена із завищенням на суму щонайменше 211,6 млн грн.

Окрім цього, ТОВ «Захист та охорона сервіс», ТОВ «Ревайсел Трейд» та ТОВ «Селварт Консалт» використовували одну і ту ж саму ІР-адресу для доступу до банківських рахунків. При цьому вказана ІР-адреса також використовується ТОВ «Екс Ім Україна» (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 228), яке також брало участь у закупівлях БПЛА державною установою України. Зазначена адреса реєстрації (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 228) є адресою реєстрації підприємств ПП «Торговий дім «Універсал Постач» (код 20842669), ТОВ «Екс Ім Україна» (код 37693348), ТОВ «Азія Фудс Україна» (код 40715114), ТОВ «Друга Квадра» (код 44196055), кінцевим бенефіціаром яких є громадянин України ОСОБА_10 .

Вищевказані компанії-посередники були умисно введені у ланцюг поставки безпілотних літальних апаратів марки «DJI Mavic 3» з метою штучного завищення вартості вказаних БПЛА, а службові особи ДССЗЗІ вступили у злочинну змову з представниками ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» та інших компаній з метою розтрати грошових коштів державного бюджету України в особливо великих розмірах під час закупівлі згаданих БПЛА за завищеними цінами, а також подальшої легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом.

У період із 03.11.2023 по 23.11.2023 ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» перерахувало на розрахункові рахунки компанії «Legas Group SP Z.O.O.» (Республіка Польща), відкриті у польському банку Bank Polska Kasa Opieki S.A., грошові кошти на загальну суму 6,6 млн доларів США.

У свою чергу, із зазначених рахунків компанії «Legas Group SP Z.O.O.» (Республіка Польща) частину з вищевказаних коштів перераховано на рахунки компаній з Маврікію (Axis Trade Limited, Giedrius AC, Unistar International). Зазначені компанії можуть використовуватись з метою легалізації одержаних злочинним шляхом коштів та подальшого їх звернення на користь заздалегідь визначених отримувачів.

19.08.2024 детективами НАБУ на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.07.2024 у справі №991/6206/24, провадження №1-кс/991/6239/24, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, в результаті чого, зокрема, виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone сірого кольору, мобільний телефон iPhone білого кольору, iPad model A2301, s/n НОМЕР_1, ноутбук Macbook Pro A2251 EMC 3348, s/n C02D4R6XML7H, якими користується ОСОБА_6 .

19.08.2024 постановою детектива НАБУ вилучені пристрої визнано речовими доказами.

21.08.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт майна.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя, прийшов до таких висновків: наявна обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень, відомості про які внесено до ЄРДР; майно є рухомим, оскільки відповідає вимогам, встановленим ч.2 ст.182 ЦК України, а обмежень чи заборон щодо накладення на нього арешту не встановлено; прийняте детективом рішення про вилучення майна цілком узгоджується із положеннями абз.3 ч.2 ст.168 КПК України; існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України; наявні ризики знищення, спотворення, приховування чи зміни відомостей, наявних на вилучених мобільних телефонах, ноутбуці та планшеті; накладення арешту є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження; пов`язані із накладенням арешту обмеження не є невиправдано обтяжливими для власника; не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб; обґрунтованим є застосування заборони користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики; накладення арешту не є припиненням права власності або невідворотнім позбавленням такого права.

Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.

У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги представника.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

При цьому згідно з абз.2 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як зазначено вище, 19.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.07.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, в результаті чого, зокрема, виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone сірого кольору, мобільний телефон iPhone білого кольору, iPad model A2301, s/n НОМЕР_1, ноутбук Macbook Pro A2251 EMC 3348, s/n C02D4R6XML7H, якими користується ОСОБА_6 .

Водночас, вищевказаною ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, зокрема, мобільні телефони та сім-картки, електронні цифрові пристрої, призначені для створення, копіювання та зберігання, що перебувають у користуванні ОСОБА_11 .

Із даних протоколу обшуку від 19.08.2024 вбачається, що, за твердженнями присутніх під час обшуку ОСОБА_12 та ОСОБА_6, відповідні технічні пристрої належать та використовуються останньою. На прохання детективів надати вказані пристрої для огляду і зняти логічний захист ОСОБА_6 відмовилася та доступ до них не надала.

Відтак, речі, які належать ОСОБА_6, могли бути вилучені органом досудового розслідування на підставі ч.7 ст.236, абз.2 ч.2 ст.168 КПК України.

Згідно з абз.2 ч.5 ст.171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Обшук проведено 19.08.2024, клопотання прокурора про арешт майна подане до суду 21.08.2024, тобто з дотриманням передбаченого КПК України строку.

Враховуючи викладене, неспроможним є твердження апеляційної скарги, що відсутні підстави для арешту майна, з посиланням на те, що прокурор порушив строки звернення з клопотання про арешт майна, не мотивувавши при цьому причин пропуску всупереч положенням ч.5 ст.171 КПК України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Приписами ч.1 ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із аналізу вищевказаних процесуальних норм слідує, що при накладенні арешту на майно особи слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження її причетності до кримінального правопорушення, а також існуванні правової підстави для такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000600 від 01.12.2023 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України.

За версією слідства, механізм вказаної злочинної діяльності полягав у тому, що всупереч вимогам чинних нормативно-правових актів службові особи ДССЗЗІ, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснили закупівлю БПЛА у ТОВ «Захист та охорона сервіс» за цінами, які значно перевищували середню ринкову роздрібну ціну на аналогічні БПЛА. Вказані дії, призвели до завдання шкоди державному бюджету України у розмірі приблизно 80,6 млн грн, що є особливо великим розміром. При цьому отримані ТОВ «Захист та охорона сервіс» від ДССЗЗІ грошові кошти, з метою легалізації та маскування їх походження, в подальшому перераховувались на банківські рахунки іноземних компаній. Зокрема, в ході досудового розслідування було встановлено, що з метою штучного завищення закупівельних цін на ТМЦ та подальшого виведення надлишку грошових коштів з використанням компаній з офшорних юрисдикцій для конвертації їх у готівку або легалізації незаконно отриманих грошових коштів була використана компанія Legas Group SP Z O O (Польща).

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, який є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», керував операційними процесами щодо виведення надлишку грошових коштів, отриманих внаслідок завищення вартості товарів шляхом оформлення «фіктивних» господарських угод та конвертації таких безготівкових грошових коштів у готівкові. Видача готівкових грошових коштів відбувалась у різних містах України та Європи (в т.ч. у м. Києві) за допомогою фінансових посередників. Грошові кошти видавались довіреним особам ОСОБА_10, зокрема у м. Київ неодноразово готівкові грошові кошти був уповноважений отримувати гр. ОСОБА_11 . Встановлено, що ОСОБА_6 є рідною сестрою по матері ОСОБА_10 . Разом із цим, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 були з 2021 по 2023 рік співзасновниками ТОВ «Друга Квадра» (код 44196055).

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами провадження, зокрема, листуванням командувача НГУ та ДЗ Держспецзв`язку, листуванням ДЗ Держспецзв`язку та ТОВ «Захист та охорона сервіс»; маркетинговими довідками щодо Autel EVO Max 4Т від 29.08.2023 та 01.09.2023; протоколом засідання Комісії Адміністрації Держспецзв`язку з розгляду документації із закупівель безпілотних систем іноземного виробництва (щодо БПАК DJI Mavic 3) від 10.05.2023; договором про закупівлю товару за державні кошти №179-10 від 19.05.2023 з додатками; договором про закупівлю товару за державні кошти №363-10 від 05.09.2023 з додатками.

Відповідно до протоколу обшуку від 19.08.2024 під час цієї слідчої дії на прохання детективів надати вказані пристрої для огляду та зняти логічний захист ОСОБА_6 відмовилася та доступ до них не надала, тому орган досудового розслідування вилучив її майно.

У подальшому 19.08.2024 постановами старшого детектива НАБУ зазначені технічні засоби визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а також призначено комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій.

Відтак, враховуючи обставини розслідуваного злочину, механізм його вчинення та імовірну причетність до нього ОСОБА_6, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. При цьому вилучені технічні засоби, як матеріальні носії цих відомостей, також мають ознаки речових доказів і можуть бути використані сторонами кримінального провадження як процесуальне джерело доказів, тому можуть бути арештовані із метою збереження речових доказів.

Окрім того, згідно із абз.2 ч.3 ст.170 КПК України арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Оскільки доступ до вилучених пристроїв, пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна дотримано вимог ч.3 ст.170 КПК України.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Тому помилковим є твердження апеляційної скарги про неможливість арешту таких пристроїв з посиланням на те, що вони не були зазначені в ухвалі слідчого судді, та, що у кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру, зокрема, і ОСОБА_6 .

Отже, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до переконання, що стороною обвинувачення доведено правову підставу для арешту вилученого майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Виходячи з наведених вище міркувань, неспроможним є довід апеляційної скарги про незаконність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Частиною 2 ст.171 КПК України закріплено перелік вимог, яким має відповідати клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, зокрема, у ньому має бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При цьому посилання апеляційної скарги на те, що у клопотанні не вказано, яку інформацію, що могла б мати значення для досудового розслідування, містять мобільні телефони, ноутбук та iPad, не може бути взяте колегією суддів до уваги, адже з огляду на наявність на вказаних пристроях систем логічного захисту, а також відмову власниці здійснити до них доступ, сторона обвинувачення була позбавлена можливості дослідити їхній вміст.

Твердження апеляційної скарги про те, що відсутність у постанові детектива про визнання майна речовим доказом мотивів щодо цього не дає можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність майна приписам ст.98 КПК України і наявність чи відсутність підстав для його арешту з метою збереження як речового доказу не приймається до уваги, оскільки сама лише невідповідність постанови детектива вимогам ч.5 ст.110 КПК України не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.

Довід апеляційної скарги про те, що до клопотання не додано доказів, що майно набуте протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є помилковим, оскільки з тексту самого клопотання не вбачається констатації такого факту прокурором.

Посилання апеляційної скарги на те, що застосунок «Get Contakt» є сумнівним, не створений державним органом, та враховуючи, що у ньому будь-який користувач має можливість підписати особу на власний розсуд - це може бути способом зловживання та маніпулювання, і не свідчить про причетність до злочину, визнається колегією суддів необґрунтованим, так як слідчий суддя відповідно до вимог ст.94 КПК України прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно, оцінивши усі докази, надані йому стороною обвинувачення, у сукупності, а не тільки дані застосунку «Get Contakt».

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Враховуючи обставини, суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, їхню тяжкість, наслідки, факт вчинення під час воєнного стану, можливу причетність до них особи, яка є власником вилученого майна, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків знищення, спотворення, приховування чи зміни відомостей, наявних на вилучених мобільних телефонах, ноутбуці та планшеті. За таких обставин, голослівним є твердження апеляційної скарги про відсутність доказів імовірності приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення відчуження майна.

Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Оскільки досудове розслідування здійснюється за фактом можливого вчинення службовими особами ДССЗЗІ розтрати грошових коштів державного бюджету України в особливо великих розмірах під час закупівлі у 2023 році БПЛА марки «Autel EVO Max 4T» та «DJI Mavic 3» за завищеними цінами, а також подальшої легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, слід визнати, що арешт мобільного телефону iPhone сірого кольору; мобільного телефону iPhone білого кольору; iPad model А2301, s/n НОМЕР_1 ; ноутбуку Macbook Pro A2251 EMC 3348,s/n C02D4R6XML7H забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України, а доводи апеляційної скарги про те, що ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону - безпідставні.

Пунктом 1 ч.1 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2024 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4