- Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.
Справа № 991/8117/24
Провадження 1-кс/991/8155/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
03 вересня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представника власниці майна - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000236 від 31.05.2023,
ВСТАНОВИВ:
02 вересня 2024 року вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що слідством було встановлено відповідно до заявки на закупівлю речового майна у 2022 році станом на 08.04.2022 з урахуванням зміни чисельності особового складу Збройних Сил України у розділі «бойовий спеціальний комплект» пунктом 45 передбачено потребу у рукавичках захисних, вид 2, відповідно до ТC A01XJ.33803-097:2018 (01), або еквівалент (технічні характеристики товарів мають бути не гіршими від визначених технічною специфікацією).
20.05.2022 між Міністерством оборони України, як розпорядником бюджетних коштів, в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів (далі - Департамент) та ТОВ «НАШ ІМПОРТ» без будь-якого погодження із уповноваженими структурними підрозділами Міністерства оборони України укладено договір № 286/3/22/196 щодо закупівлі та постачання для військовослужбовців Збройних Сил України індивідуального обмундирування - рукавичок захисних (35810000-5) торговельної марки «Hex Armor» (США), серія «Helix», в кількості 100 000 пар на загальну суму 77 292 000,00 грн.
При цьому в порушення вимог ч. 4 ст.180 Господарського кодексу України та п. 2.2 Інструкції з підготовки, погодження, укладення, реєстрації, обліку, зберігання та контролю за виконанням договорів, що укладаються від імені Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.12.2020 № 500 умовами договору не визначено вимоги щодо якості предмета договору, які передбачені технічною специфікацією А01XJ.33803-097:2018 (01) «Рукавички захисні. Технічна Специфікація Міністерства оборони України на предмет для речового забезпечення».
Аналогічний договір № 286/3/22/209 між Департаментом та ТОВ «НАШ ІМПОРТ» укладено 07.06.2022 на закупівлю 200 000 пар рукавичок захисних торговельної марки «Hex Armor» (США), серія «Helix» на загальну суму 154 584 000,00 грн.
У порушення умов вказаних договорів та вище вказаних положень Закону 19.07.2022 між Департаментом та ТОВ «НАШ ІМПОРТ» укладено додаткові угоди № 1, а 29.07.2022 додаткові угоди № 2, умовами яких змінено предмет договорів, вилучено посилання на Торгову марку та серію Товару.
За таких обставин посадовими особами Міністерства оборони України та ТОВ «НАШ ІМПОРТ» були створені умови для постачання товару невизначеної якості шляхом не зазначення в умовах договорів вимог щодо якості товарів та шляхом подальшої зміни предмету договорів.
У подальшому на виконання умов договорів № 286/3/22/209 та № 286/3/22/196 ТОВ «Наш імпорт» поставлено 300 000 рукавичок марки «Monte Victory» невідомого походження сумнівної якості, які Міністерством оборони України прийнято та повністю сплачено (загальна сума 231 876 000,00 грн.).
Водночас, відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.05.2024 № 4388/24-53/4389/24-34 вироби, поставлені на умовах договорів № 286/3/22/196 від 20.05.2022, № 286/3/22/209 від 07.06.2022 не можуть використовуватися за своїм цільовим призначенням, оскільки не відповідають вимогам ТC A01XJ.33803-097:2018 «Рукавички захисні. Технічна специфікація Міністерства оборони України на предмети для речового забезпечення» та ДСТУ EN 388:2017 (EN 388:2016, ITD) «Рукавички захисні для захисту від механічних ушкоджень».
За таких обставин, в органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що посадові особи Міністерства оборони України діючи умисно, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Наш імпорт» здійснили закупівлю на підставі договорів від 20.05.2022 № 286/3/22/196 та від 07.06.2022 № 286/3/22/209 та додаткових угод до них неякісних товарів речового майна - рукавичок захисних, які не можуть використовуватися за призначенням для потреб Збройних сил України, чим завдали тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 231 876 000 грн.
Як вказує прокурор, у ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення вище вказаного кримінального правопорушення може бути причетна представник ТОВ «НАШ ІМПОРТ» ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка спілкувалася з представниками ДДЗ, ЦУРЗ Тилу КСЛ ЗСУ з питань виконання договорів щодо постачання рукавичок захисних за договорами від 20.05.2022 № 286/3/22/196 та від 07.06.2022 № 286/3/22/209.
29.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.08.2024 справа № 991/6701/24, провадження № 1-кс/991/6730/24 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено матеріальні носії інформації:
- мобільний телефон Samsung IMEI НОМЕР_1, який на момент обшуку перебував у заблокованому стані (потребує введення паролю), що вимагає подолання системи логічного захисту телефону;
- мобільний телефон Samsung, IMEI НОМЕР_2, НОМЕР_3, який на момент обшуку перебував у заблокованому стані (потребує введення паролю), що вимагає подолання системи логічного захисту телефону.
У ході обшуку ОСОБА_6 відмовилася надавати детективам пароль до вказаних телефонів, що відповідно унеможливлює доступ до їх вмісту.
Прокурор вказує про необхідність накладення арешту на вказані пристрої, оскільки вважає, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На обгрунтування вилучення пристроїв, прокурор вказує, що їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також у зв`язку із обмеженням їх власником, володільцем або утримувачем і пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Прокурор вважає, що вище перелічені електронні носії також можуть містити видалену інформацію, що має доказове значення в кримінальному провадженні і може бути використаними як докази, а саме - щодо зв`язків, взаємоузгодженості дій між учасниками злочину, виявлення якої можливе виключно під час проведення експертного дослідження.
З огляду на викладене для забезпечення його збереження та з метою запобігання можливості його приховування та відчуження, а також задля дослідження їх вмісту шляхом проведення експертного дослідження, існує потреба у накладенні на дане майно арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування ним.
З урахуванням викладеного, застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження прокурор вважає виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів та забезпечення проведення експертного дослідження.
2.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити, додатково надав матеріали щодо причетності ОСОБА_6 . Зазначив про відсутність потреби у доведенні обгрунтованості кримінального правопорушення, у випадку розгляду клопотання про арешт з метою забезпечення речових доказів.
Представник власниці майна заперечував проти задоволення клопотання, вказував про його необгрунтованість та недоведеність наявності обгрунтованості вчинення кримінального правопорушення. Просив долучити матеріали щодо вартості рукавичок та нормативно-правовий акт, яким регулюється здійснення закупівлю речей оборонного значення.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Так, відповідно до ч.3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
При цьому, згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 171 КПК України для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя має встановити:
1) існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна;
2) таке майно, відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати арешт;
3) таке майно відповідає ознакам речовим доказом;
4) за допомогою арешту можливо досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням;
5) наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
Так, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення речових доказів, слідчий суддя у першу чергу має встановити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, про яке зазначає прокурор та детектив і яке могло б бути підставою для застосування такого заходу забезпечення.
Як зазначається у клопотанні прокурора, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000236 від 31.05.2023 здійснюється фактом вчинення можливого зловживання службовим становищем посадовими особами Міністерства оборони України, а саме використовуючи службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Наш імпорт» здійснили закупівлю на підставі договорів від 20.05.2022 № 286/3/22/196 та від 07.06.2022 № 286/3/22/209 та додаткових угод до них неякісних товарів речового майна - рукавичок захисних, які не можуть використовуватися за призначенням для потреб Збройних сил України, чим завдали тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 231 876 000 грн.
Відповідні дії кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст. 364 КК України.
Так, відповідний злочин, а саме зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
Для кваліфікації злочину за ст. 364 КК України необхідно встановити характер, зміст і обсяг повноважень, а також коло службових обов`язків, які визначають компетенцію службової особи та встановлюються відповідними нормативними актами.
На обгрунтування клопотання про накладення арешт прокурором було долучено ухвалу слідчого судді ВАКС від 05.08.2024 (справа №991/6701/24) про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, протокол обшуку від 29.08.2024, а також постанови про визнання речовими доказами та призначення експертиз.
Аналізуючи зазначені документи та досліджуючи їхній зміст, слідчий суддя позбавлений можливості встановити наявність будь-яких ознак розслідуваного кримінального правопорушення, оскільки не додано жодних доказів, якими обгрунтовується позиція слідства щодо допущення порушень під час закупівлі рукавичок-захисних.
Так, у матеріалах клопотання відсутні відомості на підставі яких можливо встановити чи прослідкувати позицію слідства, що здійснено закупівлю товару без погодження із профільними відомствами та неналежної якості, тобто невідповідності технічній специфікації А01XJ.33803-097:2018 (01) «Рукавички захисні. Технічна Специфікація Міністерства оборони України на предмет для речового забезпечення».
Так само за відсутності матеріалів неможливо встановити наявність будь-якого протиправного зв`язку чи зацікавленості посадових осіб Міністерства оборони України діяти в інтересах ТОВ «Наш імпорт», які були постачальниками відповідного товару.
Аналогічно слідчий суддя позбавлений можливості встановити наявність підстав вважати, що закупівля рукавичок захисних за відповідними договорами призводять до неможливості їх використання за призначенням для потреб Збройних сил України та що такими діями було завдано шкоду у 231 876 000 грн.
Слідчий суддя зауважує, що арешт майна є значним втручанням у права особи, оскільки передбачає обмеження правомочностей власника на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
З огляду на все викладене, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які б переконливо свідчили про ймовірність вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за викладених у клопотанні обставин, хоча обов`язок надання відповідних відомостей покладено на них.
Позиція детектива про відсутність потреби у встановленні обгрунтованості підозри вчинення кримінального правопорушення та надання доказів є хибною та не відповідає положенням ст. 132 та 170 КПК України.
Більше того, неспроможними є твердження детектива, що у разі наявності ухвали про обшук, на підставі якого відбувалося таке вилучення майна, можливо встановити обгрунтованість вчинення кримінального правопорушення. Так, чинний КПК не містить положень щодо преюдиціального значення ухвали про надання дозволу на обшук при розгляді клопотання про арешт, натомість положення ст. 131 КПК України висувають вимоги перевірки таких обставин.
Також слідчий суддя вважає необхідним зауважити, що за відсутності будь-яких матеріалів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення утрудненим є встановлення відповідності вилученого майна ознакам речового доказу, оскільки неможливо встановити чи визначити обсяг обставин, які мають значення для цього кримінального провадження.
Відповідно слідчий суддя вважає недоведеним, що вилучені пристрої можуть містити важливу для слідства інформацію, а тому невиправданим було б застосовувати арешт до майна ОСОБА_6 з метою забезпечення речового доказу.
Долучені детективом протоколи допиту свідків від 13.09.2023, 23.04.2024 хоча і містять відомості щодо залученості ОСОБА_6 до обставин укладення та виконання договорів від 20.05.2022 № 286/3/22/196 та від 07.06.2022 № 286/3/22/209, однак, з урахуванням відсутності додаткових матеріалів на підтвердження наявності ознак злочину, слідчий суддя не вважає їх достатніми для висновку про те, що належні їй пристрої можуть містити відомості про вчинення злочину.
За таких обставин, слідчий суддя вважає клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 необгрунтованим, а тому воно не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131,98, 235, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000236 від 31.05.2023, - залишити без задоволення.
2. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу та іншим учасникам судового засідання, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати учасникам, які не були присутні під час оголошення ухвали.
3. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
4. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1