- Головуючий суддя (ККС ВС) : Яновська О.Г.
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 991/2197/22
провадження № 51-140км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2023 року в кримінальному провадженні № 52021000000000193 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 369 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Відмовлено ОСОБА_7 у виплаті винагороди як викривачу.
2. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2023 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_5 залишено без змін. Змінено цей вирок у частині рішення щодо виплати винагороди ОСОБА_7 як викривачу та постановлено зобов`язати органи державного казначейства виплатити йому винагороду викривача у розмірі 1 680 000,00 грн.
3. Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, діючи з прямим умислом та в інтересах третьої особи, будучи обізнаним про займану ОСОБА_7 посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та розуміючи, що ОСОБА_7 відповідно до займаної посади був наділений у тому числі повноваженнями щодо визначення членів аудиторської групи, висловив пропозицію та обіцянку останньому як службовій особі, яка займала відповідальне становище, надати неправомірну вигоду за залучення ОСОБА_7 як фахівців до проведення внутрішнього аудиту щодо фактичного виконання робіт по державному контракту № 362/5/18/36 від 21 грудня 2018 року (далі також - державний контракт, контракт) представників визначених ОСОБА_5 юридичних осіб, що надало б змогу аудиторській групі скласти позитивний аудиторський звіт щодо відповідності, повноти та якості виконаних робіт умовам цього контракту.
Вимоги у касаційних скаргах і узагальнені доводи осіб, які їх подали
4. У касаційних скаргах засуджений та захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять оскаржені вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у справі, сторона захисту стверджує, що судовий розгляд судами попередніх інстанцій проведено неповно, однобічно та упереджено, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, є суперечливими і ґрунтуються на припущеннях, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 є наслідком провокації злочину з боку сторони обвинувачення, а його винуватість не доведено.
5. Стверджують, що посадовими особами Міністерства оборони України з метою вимагання неправомірної вигоди від представників комерційних структур було створено штучні перепони їх законній господарській діяльності, а вимога щодо надання незаконної фінансової пропозиції надійшла від ОСОБА_7, який скористався зазначеною ситуацією з метою отримання статусу викривача. Відхиляючи доводи сторони захисту з приводу провокації злочину, суди вийшли за межі доводів прокурора щодо її відсутності та вдалися до власних міркувань, залишивши при цьому поза увагою ряд доказів сторони захисту, зокрема: факт наявності кримінального провадження щодо провокації підкупу, розпочатого за зверненням ОСОБА_5 ; його та свідка ОСОБА_8 показання щодо обставин зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_7, під час якої останній висунув вимогу надати фінансові пропозиції, здійснивши відповідний специфічний жест руками; показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з приводу неправомірних дій посадових осіб Міністерства оборони України, спрямованих на отримання неправомірної вигоди; висновки за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа; дані протоколів за результатами проведення НСРД про активний провокативний характер дій ОСОБА_7 ; показання ОСОБА_5 з приводу провокації злочину, надані ним у ході досудового розслідування.
6. Також зазначають, що судами не було встановлено третіх осіб, в інтересах яких діяв ОСОБА_5, що вказує на нереалістичність наданої ним пропозиції, а з огляду на пред`явлене обвинувачення інкриміновані йому дії підпадають під кваліфікацію за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України, а не ст. 369 цього Кодексу, оскільки неправомірна вигода призначалась не особисто ОСОБА_7, а для передачі ним керівництву Міністерства оборони України з метою розблокування реєстрації контрактів. З огляду на вищенаведене засуджений і захисник просять вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
7. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, в засідання суду касаційної інстанції не з`явився. Надіслав на адресу касаційного суду заяву, в якій підтримав оскаржені судові рішення, підстав для їх скасування не вбачав, вважав за можливе здійснення касаційного провадження за його відсутності.
8. Засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримали подані ними касаційні скарги.
Мотиви Суду
9. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
10. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
12. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.
13. Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - й суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і при перегляді судових рішень у касаційному порядку виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, не вдаючись до переоцінки доказів. Відтак доводи у касаційних скаргах сторони захисту про невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи, які фактично зводяться до надання власної оцінки дослідженим у справі доказам, відмінної від їх оцінки судом, не узгоджуються із вищевикладеними положеннями кримінального процесуального закону та не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
14. Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
15. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
16. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
17. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
18. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
19. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
20. За результатами касаційного розгляду колегією суддів касаційного суду встановлено, що у цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано у повному обсязі.
21. Так, із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
22. Доводи сторони захисту, аналогічні тим, які викладені в касаційних скаргах захисника і засудженого, були предметом ретельної перевірки під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій. В оскаржених вироку та ухвалі на них надано докладно аргументовані, вичерпні відповіді.
23. Так, відхиляючи доводи сторони захисту щодо провокації вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 з боку правоохоронних органів, судами з посиланням на відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтовано зазначено, що для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів існує ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність істотних змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм -наявність у суду можливостей перевірити відомості про передбачувані провокації під час судового засідання. Тобто будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчиненого злочину, повинна бути такою, яку можна перевірити, а державне обвинувачення повинно мати можливість продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні є достатні підстави для проведення оперативного заходу.
24. За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
25. Отже, при вирішенні питання наявності провокації слід з`ясувати: чи надавалась допомога особі вчинити злочин, який вона б не вчинила, якби правоохоронні органи або особи, що діють за їх дорученням, цьому не сприяли; чи спонукали дії агентів, що працюють під прикриттям, вчинити злочин, і ніщо не передбачало, що злочин був би скоєний без цього втручання; чи було задокументовано контроль за вчиненням злочину.
26. Так, судами враховано, що ініціатором першої та усіх наступних зустрічей із ОСОБА_7 був саме ОСОБА_5, який цікавився у нього проведенням аудиту на об`єкті реконструкції Єдиного центру безпеки та запропонував і пообіцяв йому як директору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України неправомірну вигоду за складання аудиторською групою позитивного аудиторського звіту. Перша така зустріч відбулася 13 квітня 2021 року в готелі «Либідь», куди ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_7 . Перед цим ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_7 та, не отримавши відповіді, надіслав йому кілька повідомлень, наполягаючи на терміновій зустрічі щойно ОСОБА_7 звільниться. Зазначене підтверджується як показаннями ОСОБА_7, так і даними про телефонні з`єднання та вміст повідомлень із месенджера «WhatsApp» між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за 13 квітня 2021 року. Вже наступного дня 14 квітня 2021 року ОСОБА_7 звернувся до НАБУ із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, де повідомив про запропоновану йому ОСОБА_5 неправомірну вигоду, розмір та конкретні обставини надання цієї пропозиції (Т. 3, а. с. 45-49). При цьому органом досудового розслідування відповідно до приписів ч. 3 ст. 272 КПК України було роз`яснено ОСОБА_7 заборону вчинення дій із провокування ОСОБА_5 на вчинення злочину (Т. 3, а. с. 49-50). Водночас належних доказів звернення до правоохоронних органів ОСОБА_5 із заявою про вчинення злочину ОСОБА_7 та відповідних відомостей з ЄРДР про порушене кримінальне провадження стороною захисту під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій надано не було. З долучених захисником на стадії апеляційного розгляду витягів із ЄРДР убачається, що із заявою про вчинення злочину щодо підбурення в квітні 2021 року ОСОБА_7 як директором Департаменту Міністерства оборони України ОСОБА_5 на пропонування надання йому неправомірної вигоди останній звернувся до Вищого антикорупційного суду України лише 14 березня 2023 року (Т. 9, а. с. 29, 30). А з наданих захисником копій протоколів допитів ОСОБА_5 під час досудового розслідування як підозрюваного убачається, що він вказував на обмову та провокацію його ОСОБА_7, однак конкретних аргументів на обґрунтування своєї позиції не зазначив, на запитання детектива з приводу обставин та змісту спілкування з ОСОБА_7 у квітні-травні 2021 року відповідати відмовився (Т. 9, а. с. 42-47).
27. Відхиляючи доводи сторони захисту про те, що саме ОСОБА_7 висловив ОСОБА_5 пропозицію надати неправомірну вигоду під час їхньої зустрічі в готелі «Либідь», суди обґрунтовано зазначили, що вказана версія виникла після дослідження в судовому засіданні письмових доказів та допиту свідків. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час допиту в засіданні суду першої інстанції 04 жовтня 2022 року свідок ОСОБА_8, який возив ОСОБА_5 на зустрічі з ОСОБА_7 та на показання якого посилалися обвинувачений та захисник, не навів жодного факту чи жодної обставини щодо змісту спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, не міг нічого пояснити з приводу пропозицій надати неправомірну вигоду та від кого вони лунали, висловлених вербально або невербально, не повідомляв, що йому про це розповідав ОСОБА_5 . Свідок виявив лише обізнаність із проблемами виконання контрактів, укладених господарюючими суб`єктами з Міністерством оборони України, та шляхом їх вирішення, запропонованим заступником Міністра оборони України ОСОБА_11 директору ТОВ «ВебПро» ОСОБА_9, а саме узяти в якості субпідрядників виконання контракту конкретні компанії. А вже при повторному допиті свідка в судовому засіданні 30 січня 2023 року після того як виникла версія про провокацію злочину, ОСОБА_8 на запитання сторони захисту повідомив, що при зустрічі в готелі «Либідь», коли ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спілкувалися між собою, останній сильно жестикулював, демонструючи певні знаки, які були сприйняті ним як вимога надати неправомірну вигоду.
28. Судами було встановлено, що на час інкримінованих дій ОСОБА_5 перебував на посаді заступника начальника управління - начальника відділу контролю робіт військовими представництвами Управління військових представництв Міністерства оборони України. До ТОВ «Фортеця-Ост» не мав відношення ані за своїми службовими обов`язками, визначеними Положенням про представництва державних замовників у сфері оборони на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107, ані за умовами контракту № 362/5/18/36 від 21 грудня 2018 року між ТОВ «Фортеця-Ост» та Міністерством оборони України. Підстави для призначення аудиту зазначеного контракту та обставини його проведення встановлено з показань уповноважених посадових осіб Міністерства оборони України та Збройних сил України - свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які спростовують штучність створеної ситуації для проведення аудиту, що свідчили б про провокацію злочину. Директор ТОВ «Фортеця-Ост» - свідок ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_5 він не знає і з ним не спілкувався. Не вказав на жодну посадову особу Міністерства оборони України, яка б вимагала у нього гроші.
29. Сторона захисту не погоджувалась із критичною оцінкою судами попередніх інстанцій висновків фахівця № 1-24/01/2023 від 24 січня 2023 року за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа. Однак, відхиляючи зазначені висновки, суди правильно взяли до уваги те, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу та використання отриманих даних як доказу. Саме такого спрямування дотримується у своїй правозастосовній практиці Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (постанови від 26 січня 2023 року у справі № 183/3452/19, від 09 липня 2024 року у справі № 463/11851/21).Відтак колегія суддів касаційного суду погоджується з тим, що вищевказані висновки не спростовують дій обвинуваченого на висловлення пропозиції та обіцянки неправомірної вигоди ОСОБА_7 .
30. Ініціативний характер дій ОСОБА_5, спрямованих на отримання позитивного аудиторського звіту шляхом надання неправомірної вигоди ОСОБА_7, та відсутність провокації з боку останнього підтверджується також змістом розмов, які були зафіксовані в результаті проведення НСРД під час їх зустрічей 21, 23 та 30 квітня, 05 травня і 11 листопада 2021 року, коли ОСОБА_5 без будь-якого примусу або стороннього впливу проявляв активність у питанні висловлення пропозиції та обіцянки надати неправомірну вигоду за завершення аудиту, визначенні її розміру та порядку розподілу, порядку та умов надання, залучення до аудиту бажаних осіб.
31. Також не є переконливими твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 шукав можливість отримати статус викривача як гарантію захисту від звільнення з посади через ймовірну втрату доступу до державної таємниці, та був залежним від правоохоронних органів через їх зацікавленість публікаціями у ЗМІ щодо бізнес-інтересів ОСОБА_7 на тимчасово-окупованій території. На спростування цих тверджень суди попередніх інстанцій у тому числі зазначили, що згідно зі ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» викривача не може бути звільнено у зв`язку із повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень. Питання порушення режиму державної таємниці жодним чином не було пов`язано із корупційним правопорушенням. Крім того, за результатами службового розслідуванняМіністерство оборони України не виявило в діях ОСОБА_7 ніяких порушень правил доступу до державної таємниці, тому його не було притягнуто до відповідальності, а рішення СБУ щодо скасування допуску до державної таємниці носило рекомендаційний характер. Також судам не було надано жодного доказу того, що ОСОБА_7 був залежним від конкретних правоохоронних органів та діяв під їх контролем як «агент держави». З такими аргументами цілком погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції.
32. До того ж апеляційний суд слушно зауважив, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах щодо підкупів визнає явно необґрунтованими скарги заявників щодо провокації на вчинення злочину зі сторони правоохоронних органів і не розглядає їх по суті, якщо заявники наводили взаємовиключні версії події - заперечували факт вчинення ними злочину та одночасно з цим заявляли про провокацію. Зокрема, у рішенні у справі «Берлізев проти України» (Berlizev v. Ukraine) від 08 липня 2021 року ЄСПЛ зазначив, що з точки зору фактів вважає непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів.
33. Як обґрунтовано встановлено судами, неправомірна вигода пропонувалася та обіцялася ОСОБА_5 . ОСОБА_7 за вчинення останнім дій в інтересах третьої особи. Зокрема, умовами державного контракту № 362/5/18/36 від 21 грудня 2018 року між Міністерством оборони України та ТОВ «Фортеця-Ост» передбачалося, що кінцеві розрахунки за виконані товариством роботи можливі лише після прийняття в експлуатацію Об`єкта реконструкції, що буде підтверджено відповідним актом. Однак у зв`язку з призначенням Міністром оборони України позапланового аудиту з приводу фактичного виконання робіт на Об`єкті та до надання аудиторською комісією звіту була призупинена можливість обстеження робочою комісією об`єкта реконструкції та надання комісією Акта про прийняття його в експлуатацію. Як наслідок, було призупинено здійснення кінцевих розрахунків за виконані товариством роботи та подальші процедури укладання договорів стосовно систем технічних засобів охорони з іншими товариствами. На ці обставини та наявність у Міністерства оборони України заборгованості перед ТОВ «Фортеця-Ост»за виконані роботи на об`єкті реконструкції, яка буде погашена після підписання Акта про прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції Об`єкта, наголошував ОСОБА_5 під час спілкування з ОСОБА_7, повідомляючи йому, що у разі складання аудиторською групою позитивного аудиторського звіту після остаточних розрахунків Міністерства оборони України та отримання грошей товариством, останнє зможе надати неправомірну вигоду, в якій ОСОБА_5 визначив власну частку винагороди у розмірі 30 %. Відтак метою вчинення злочину було незаконне збагачення ОСОБА_5 та сприяння третім особам в остаточному розрахунку за виконаний контракт.
34. Дії ОСОБА_5, який, діючи в інтересах третьої особи, будучи обізнаним про займану ОСОБА_7 посаду та розуміючи, що він наділений у тому числі повноваженнями щодо визначення членів аудиторської групи, висловив пропозицію та обіцянку останньому як службовій особі, яка займала відповідальне становище, надати неправомірну вигоду за залучення як фахівців до проведення внутрішнього аудиту щодо фактичного виконання робіт по державному контракту № 362/5/18/36 від 21 грудня 2018 року представників визначених ОСОБА_5 юридичних осіб, що надало б змогу аудиторській групі скласти позитивний аудиторський звіт щодо відповідності, повноти та якості виконаних робіт умовам контракту, за ч. 3 ст. 369 КК України кваліфіковано правильно.
35. Як убачається зі змісту касаційних скарг сторони захисту, зазначені у них доводи по суті зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які вже були досліджені та яким надана відповідна правова оцінка, засуджений і захисник не посилаються, а фактично викладають власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судами.
36. Під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні.
37. При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу, що, як неодноразово вказував у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine) від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).
38. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги сторони захисту у цьому кримінальному провадженні не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2023 року щодо ОСОБА_5 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3