- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С.
Справа № 991/7775/24
Провадження №11-сс/991/614/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022100060001389 від 14.10.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИЛА :
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 клопотання прокурора ОСОБА_8 задоволено частково, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 20 жовтня 2024 року включно, визначено заставу у розмірі 10 000 000 грн із покладенням низки процесуальних обов`язків у разі її внесення.
Слідчий суддя за наслідком дослідження матеріалів провадження прийшла до переконання, що відомості, які містяться у матеріалах клопотання, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК.
Також слідчий суддя вважала доведеним продовження існування трьох ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування або/та суду; ризику приховування, знищення чи спотворення речей та документів, які мають істотне значення для досудового розслідування, а також ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя встановила, що з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження продовження строку застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
При вирішенні питання про розмір застави, слідчий суддя вважала, що запропонований стороною обвинувачення розмір застави у 12 000 000 гривень як альтернативного запобіжного заходу підлягає зменшенню до 10 000 000 грн, який зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків.
2.Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, посилаючись на неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі прохає ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити, обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.
Зазначає, що прокурором у поданому клопотанні про застосування запобіжного заходу не були зазначені обставини, які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, чим був порушений порядок продовження запобіжного заходу, визначений п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК. Відсутність таких обставин обумовлювала б повернення клопотання прокурору або відмову у його задоволенні. Втім слідчий суддя протиправно здійснила перерву у судовому засіданні та надала прокурору можливість виправити дану ситуацію, в зв`язку із чим ним було подано клопотання про зміну та доповнення до клопотання. При цьому прокурор послався на приписи ч. 2 ст. 185 КПК, які регулюють порядок зміни або доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу, в той час як у випадку продовження запобіжного заходу, прокурор мав керуватись та дотримуватись вимог ст. 199 КПК.
Органом досудового розслідування на підтвердження обґрунтованості підозри надані протоколи допитів свідків, жоден із яких не надав стверджувальних пояснень про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Посилаючись на отримані захисником відповіді від регіональних філій АТ «Укрзалізниця» про неможливість виконати перелічені роботи, захисник стверджує про наявну на той момент необхідність залучення сторонніх організацій для виконання робіт.
Також захисник посилається на наявний в матеріалах провадження лист ОСОБА_9 від 30.04.2021, що був адресований директору з інженерно-технічного забезпечення АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_10, в якому ОСОБА_9 ініціює прохання про залучення сторонніх організацій для виконання робіт. А тому, на думку захисника, за такою логікою, ОСОБА_6 мав би залучити до злочинної групи і ОСОБА_9 .
Із протоколу огляду листування в месенджері Threema від 21.06.2024 неможливо встановити між ким саме відбувається таке спілкування, відтак посилання на такий доказ в якості обґрунтування підозри неспроможне.
За результатами проведених у кримінальному провадженні НСРД відсутні докази наявності в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину.
Висновок експерта про встановлення нібито заподіяних ОСОБА_6 збитків був зроблений за аналізом первинних бухгалтерських документів та суто по тим фактам, що були нібито встановлені органом досудового розслідування, тобто на припущеннях. Відтак така експертиза викликає обґрунтований сумнів щодо достовірності її висновків та належності в цілому.
Посилання прокурора на наявний ризик переховування в наслідок перетину ОСОБА_6 у 2022-2023 роках 5 разів державного кордону навпаки свідчить про зворотнє, оскільки кожного разу ОСОБА_6 повертався в Україну, навіть після того, як у лютому 2024 року йому стало відомо про розслідування кримінального провадження щодо нього.
Спростовуючи актуальність ризику знищення речей та документів, захисник послався на ненадання прокурором відповідних доказів про спроби вчинити такі дії ОСОБА_6 за останні два місці.
Посилання прокурора на великий досвід роботи ОСОБА_6 на філії АТ «Укрзалізниця» в обґрунтування ризику незаконного впливу на свідків, на думку захисника, є безпідставним. Крім того ОСОБА_6 невідомі прізвища інших свідків, яких планує допитати сторона обвинувачення.
Слідчий суддя не дослідила належним чином стан здоров`я ОСОБА_6, який є інвалідом та пенсіонером, а також батьком багатодітної родини, має на утриманні трьох дітей, одна із яких є інвалідом та перебуває на домашньому догляді. Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_11 є інвалідом другої групи, у зв`язку із чим самостійно не може повноцінно піклуватись про трьох дітей.
Розмір застави у 10 000 000 гривень є необґрунтованим та не відповідає доходам родини підозрюваного. На підтвердження чого захисник посилається на звіти про оцінку майна, що належить ОСОБА_6, загальна вартість якого є значно меншою, ніж обраний розмір застави.
1/3 частини квартири АДРЕСА_2 не належить ОСОБА_6, чим орган досудового розслідування вводить суд в оману.
На підтвердження фінансової спроможності тещі підозрюваного - ОСОБА_12 придбати належний їй автомобіль Mercedes Benz GSL 400, а також факт придбання ОСОБА_6 автомобіля Infiniti для доньки в кредит захисник посилається на відповідні документальні докази, що були надані слідчому судді та залишені без уваги.
3.Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Пояснення надав аналогічні її змісту.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу свого захисника, прохав скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 22.08.2024 та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити, обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечував, вважав ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2024 року (із врахуванням ухвали слідчого судді від 04 липня 2024 року про виправлення описки) до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 серпня 2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 12 000 000 грн із покладенням низки процесуальних обов`язків у випадку її внесення, яка залишена в силі ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 30.07.2024.
Згідно із ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті (виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ) виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, захисник в апеляційній скарзі стверджує про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри з огляду на недопустимі докази, на яких вона ґрунтується, а також відсутність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину.
Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів відхиляє зазначені аргументи сторони захисту з огляду на наступне.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12022100060001389 від 14.10.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст, 209, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України (т. 1 а.п. 38-42).
25.06.2024 ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК, а саме: в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою.
За версією слідства, ОСОБА_6, який з 01.02.2018 по 17.06.2020 займав посаду начальника виробничого структурного підрозділу «Черкаський колійний ремонтно-механічний завод» Філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» (далі - ВСП), не пізніше вересня 2021 року, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, утворив стійке об`єднання - організовану групу, до якої увійшли службові особи Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») та інші невстановлені особи.
Реалізуючи злочинний план, ОСОБА_6 залучив свого племінника ОСОБА_13, який на той час виконував обов`язки начальника ВСП, ОСОБА_14, який виконував обов`язки заступника начальника ВСП, ОСОБА_15, яка працювала на посаді економіста з матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_1, а також ОСОБА_16 - старшого майстра дільниці ремонту колійних машин № 1 І групи.
За змістом повідомленої підозри, організовану групу створено з метою протиправного, безоплатного заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» під час організації та проведення Філією публічних закупівель робіт та/або послуг, а також подальшого укладання на підставі цих закупівель ВСП договорів про проведення ремонтних робіт вузлів та деталей до колійних машин із підконтрольними ОСОБА_6 та іншим особам суб`єктами господарської діяльності - ТОВ «АЛПІ ГРУП», ТОВ «Автоматик ЕКО», ТОВ «ВЕСТЕР ЛТД», ТОВ «ІНКАМ СТАЙЛ».
Здійснення злочину забезпечувалось шляхом реалізації єдиного плану з розподілом функцій її учасників, який, зокрема, передбачав: а) ініціювання ВСП необхідності проведення Філією публічних закупівель; б) подання контрольованими організованою групою підприємствами цінових пропозицій до публічних закупівель, що оголошувалися Філією; в) спільна участь контрольованих організованою групою підприємств у відповідних публічних закупівлях; г) укладення у межах реалізації єдиного злочинного плану службовими особами ВСП договорів із контрольованими ОСОБА_6 та іншими особами суб`єктами господарської діяльності; д) вчинення службовими особами ВСП службового підроблення офіційних документів щодо нібито виконання договорів та забезпечення таким чином проведення безтоварних операцій щодо організації начебто ремонтних робіт.
За версією органу досудового розслідування, в результаті укладення договорів між ВСП та ТОВ «АЛПІ ГРУП» (договір №ЦРЕКМ/ЧКРМЗ/В-21152 від 06.12.2021), ТОВ «Автоматик ЕКО» (договір №ЦРЕКМ/ЧКРМЗ/В-21121 від 09.11.2021), ТОВ «ВЕСТЕР ЛТД» (договір №ЦРЕКМ/ЧКРМЗ/В-21120 від 09.11.2021), ТОВ «ІНКАМ СТАЙЛ» (договір №ЦРЕКМ/ЧКРМЗ/В-21122 від 09.11.2021) та безпідставного перерахування коштів цим підприємствам завдано Державі в особі АТ «Укрзалізниця» збитків на загальну суму 17 116 118,48 грн.
Роль ОСОБА_6 в інкримінованому злочині полягала у керуванні підготовкою та вчинення, забезпеченні приховування протиправної діяльності, об`єднанні та координації дій інших співучасників, зокрема під час проведення обшуків, погодженні дій іншими учасниками, які були фактично йому підпорядковані. При цьому ОСОБА_6 дотримувався особистих правил безпеки для унеможливлення викриття своєї причетності до протиправних дій, а також забезпечував приховування обставин протиправної діяльності інших учасників такої групи. Для цього ним були введені правила спілкування, яке відбувалось у месенджері миттєвих повідомлень Threema, який убезпечував його учасників від передчасного відкриття через неможливість ідентифікації особи з прив`язкою за номером мобільного телефону.
На думку слідства, передумовою для розроблення ОСОБА_6 злочинного плану щодо заволодіння штами АТ «Укрзалізниця» було наявність здобутих ним знань, досвіду, навичок та зв`язків під час роботи на посаді керівника ВСП.
Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання матеріали в їх сукупності та взаємозв`язку, прийшла до висновку, що вони можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдовують подальше розслідування. Із такими висновками погоджується і колегія суддів, вважаючи достатніми докази можливої причетності ОСОБА_6 як організатора до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.
Водночас захисник стверджує про неналежне обґрунтування підозри стороною обвинувачення показаннями свідків, жоден із яких не надав стверджувальних про винуватість ОСОБА_6 . Також посилається на здобуті ним документальні докази у вигляді листів регіональних філій АТ «Укрзалізниця» про неможливість виконання власними силами проектно-вишукувальних робіт, робіт з капітального будівництва та ремонту основних засобів, що обумовлювало залучення на той момент сторонніх організацій для виконання зазначених робіт. Матеріали проведених НСРД щодо ОСОБА_6 не містять переконливих доказів про вину останнього, а із протоколу огляду листування в месенджері Threema від 21.06.2024 неможливо встановити між ким саме відбувається таке спілкування. Також захисник зазначає, що експерту для визначення суми завданих збитків були надані факти, встановлені стороною обвинувачення. Відтак такий висновок експерта сформований таким чином, що наявна сума збитків можлива лише за умови доведення події злочину та причетності до ного ОСОБА_6, що наразі є неможливим. Все це у сукупності спростовує версію сторони обвинувачення та, відповідно, висновки слідчого судді про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри.
Надаючи оцінку зазначеним доводам захисника, колегія суддів звертає увагу, що з наведених регіональними філіями АТ «Укрзалізниця» відомостей вбачається відсутність у таких філій можливості на виконання перелічених робіт, що може обґрунтувати доцільність залучення сторонніх організацій для виконання таких робіт, але зазначені докази не спростовують сам факт ймовірної події злочину в частині залучення до проведення ремонтних робіт вузлів та деталей до колійних машин підконтрольних ОСОБА_6 та іншим підозрюваним суб`єктів господарської діяльності.
Зміст відомостей, отриманих в результаті проведення НСРД, на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання про продовження дії запобіжного заходу, на цій стадії досудового розслідування не підлягає перевірці судом апеляційної інстанції саме в контексті доведеності вини ОСОБА_6 та умислу на вчинення відповідного кримінального правопорушення, а лише сприймається як один із доказів самої події злочину та ймовірної залученості до нього ОСОБА_6 .
Що стосується інших доводів захисника щодо необґрунтованості підозри, що ґрунтуються на оцінці відповідних доказів, то колегія суддів зауважує, що така оцінка доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності на цьому етапі кримінального провадження (досудового розслідування) виходитиме за межі повноважень суду апеляційної інстанції, оскільки має бути здійснена в ході судового розгляду по суті обвинувачення, коли таке буде пред`явлено підозрюваному ОСОБА_6 .
А тому колегія суддів відхиляє такі доводи захисника через їх передчасність та констатує, що наявні матеріали клопотання, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати ОСОБА_6 причетним до описаних в повідомленні про підозру подій, що були кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 3 ст. 27, ч. 3 с. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених п.п.1- 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів оцінює їх наступним чином.
Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі встановлено доведеність продовження існування трьох ризиків, зокрема тих, що передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК, про які вказував прокурор у клопотанні, а саме: переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду; ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні; ризик знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів погоджується із такими висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах судового провадження.
Водночас, на спростування висновків слідчого судді в цій частині, захисник посилається на недоведеність жодного ризику, на зразкову поведінку ОСОБА_6 після проведення у нього обшуку ще в квітні 2024 року, тобто задовго до набуття ним статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, на ненадання прокурором доказів реальності спроб ОСОБА_6 знищити буть-які докази.
Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень захисника, вважаючи, що ризик переховування підозрюваного існує з огляду на обставини кримінального провадження, а реальне існування такого ризику має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з особистістю останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Слідчий суддя встановила реальність продовження існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на достатній матеріальний стан та наявність можливості легального перетину кордону як батька трьох неповнолітніх дітей.
Спростовуючи такі висновки, захисник посилається на наявні в матеріалах провадження звіти про оцінку майна ОСОБА_6 та його дружини, які, на його думку, свідчать про відсутність у підозрюваного достатньої фінансової спроможності для реалізації зазначеного ризику.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, не вдаючись до оцінки законності джерел набуття належного підозрюваному ОСОБА_6 та членам його родини низки об`єктів рухомого та нерухомого майна, зокрема транспортних засобів преміального класу, враховуючи відомості щодо офіційних доходів ОСОБА_6 та його дружини за 2020-2024 роки, колегія суддів оцінює факт набуття такого майна, як такий, що може свідчити про фінансову спроможність не лише його придбати, а й нести витрати на його утримання та утримання родини (т. 9 а.п. 108).
Оцінка актуальності ризику переховування має здійснюватися судом з огляду на ймовірність існування певних обставин та фактів, що можуть вплинути на підозрювану особу та спонукати її на вчинення певних дій. А тому вимога сторони захисту щодо документального підтвердження прокурором вже існуючого наміру підозрюваного переховуватись від слідства та суду є безпідставною. В даному випадку колегія суддів все ж враховує суворість ймовірного покарання за корупційний злочин у випадку його призначення судом, а також зважує на можливість переховування підозрюваного не лише за наслідком легального перетину державного кордону в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану, а й на території України.
Заперечуючи проти продовження існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, захисник послався на відсутність у матеріалах клопотання слідчого відповідних доказів реальності такого ризику, зокрема, протоколів допитів певних свідків, які б вказували на протиправні дії з боку підозрюваного.
Втім, на переконання суду апеляційної інстанції, слідчий суддя вірно зазначила, що такий ризик існує до моменту безпосереднього сприйняття показань свідків під час судового засідання або їх отримання у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. А тому ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Реальність продовження існування ризику знищення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, був встановлений слідчим суддею з огляду на те, що дотепер слідство перебуває в активній стадії, а тому ОСОБА_6 з огляду на тривалу роботу на ВСП, не позбавлений можливості знищити докази, які перебувають у АТ «Укрзалізниця», а й інших, зокрема тих, що можуть перебувають у його розпорядженні чи інших осіб.
Крім того на користь цього ризику свідчать матеріали НСРД, що зафіксували зміст телефонних розмов ОСОБА_6 із дружиною ОСОБА_17 під час обшуку Філії, а також із економістом з матеріально-технічного забезпечення ВСП ОСОБА_15, під час яких підозрюваний надавав вказівки на знищення доказів (протоколи за результатами проведення НСРД від 16.05.2023, т. 5 а.п. 107-121).
Посилання захисника на недоведеність таких висновків через ненадання прокурором доказів того, що ОСОБА_6 за 2 місяці знищив будь-яке майно, речі та документи відхиляються колегією суддів, оскільки ОСОБА_6 протягом даного періоду часу утримується в умовах слідчого ізолятора, що в даному випадку виключає реалізацію такого ризику.
Відтак колегія суддів приходить до переконання про доведеність прокурором продовження існування трьох ризиків, існування яких обумовлює продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно непомірності розміру застави, визначеного слідчим суддею у якості альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.
Під час вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшла висновку про необхідність зменшення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу до 10 000 000 гривень. До таких висновків слідчий суддя прийшла з огляду на матеріальний стан підозрюваного та обставини кримінального провадження.
Водночас захисник стверджує про очевидну непомірність такого розміру застави, що, на його думку, створює несправедливі умови перебування підозрюваного під вартою без можливості застосування до нього альтернативного запобіжного заходу. Захисник, посилаючись на звіти про оцінку майна родини ОСОБА_18, зазначає, що ні підозрюваний, ні члени його родини не мають матеріальної можливості внести визначений розмір застави. Крім того на все майно підозрюваного накладено арешт. Відтак він позбавлений можливості реалізувати належне йому майно з метою внесення застави.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_6 та його близькі родичі (мати, дружина, донька) володіють низкою нерухомого та рухомого майна, детальний опис якого надала слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Захисник надав витяги про оцінку такого майна зазначаючи, що його сукупна вартість за умови продажу не здатна покрити розміру застосовної до ОСОБА_6 застави.
Співставивши терміни набуття рухомого/нерухомого майна та їх вартість із відомостями про офіційно отримані доходи ОСОБА_6 у 2020-2023 роки (загалом 1 836 711 гривень) та його дружини - 5 333 352 гривень (т. 9 а.с 108), у стороннього спостерігача можуть виникнути обґрунтовані сумніви в здатності родини підозрюваного здійснити відповідні витрати з офіційних джерел. Наведене може свідчити про наявність у розпорядженні підозрюваного активів, які не знайшли свого відображення у офіційній звітності. А тому на даному етапі кримінального провадження колегія суддів не вважає переконливими доводи сторони захисту щодо непомірності застави, яка була зменшена слідчим суддею до 10 000 000 грн.
Водночас, доречними є заперечення захисників щодо помилкового зазначення детективом про належність ОСОБА_6 на праві власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, яка була відчужена підозрюваним ще у грудні 2004 року (т. 9 а.п. 115-116). Втім виключення зазначеної квартири із загального переліку майна підозрюваного істотно не впливає на загальні висновки суду апеляційної інстанції щодо співрозмірності розміру застави матеріальному стану ОСОБА_6 .
Враховуючи, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні, беручи до уваги надмірну суспільну небезпеку корупційних злочинів, ступеню втручання у права та основоположні свободи особи, який допускається законодавцем під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень, наявності обґрунтованої підозри та актуальності продовження існування трьох ризиків, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що зменшення на даному етапі досудового розслідування розміру застави з 12 000 000 грн до 10 000 000 грн буде справедливим та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти встановленим ризикам у разі її внесення.
Застосування ж до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, про що прохає захисник, враховуючи встановлені за наслідком апеляційного перегляду обставини, за переконанням колегії суддів, не відповідатиме меті запобіжного заходу, як заходу забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі захисник стверджує про допущене слідчим суддею істотне порушення кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання прокурора, яке полягало у наступному.
Так, захисник зазначає, що прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку тримання під вартою 20.08.2024, при цьому зміст клопотання не відповідав вимогам ч. 3 ст. 199 КПК, оскільки воно не містило викладення обставин, які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились інші ризики, які обумовлюють продовження тримання ОСОБА_6 під вартою, а також зазначення обставин, які б перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Після розгляду зазначеного клопотання по суті слідчий суддя, встановивши таку невідповідність, оголосила перерву у судовому розгляді, чим надала прокурору можливість усунути допущені ним помилки.
22.08.2024 прокурор із посиланням на приписи ст. 185 КПК подав слідчому судді клопотання про зміну та доповнення клопотання про продовження тримання ОСОБА_6 під вартою. Захисник стверджує, що оскільки норми ст. 185 КПК регулюють порядок зміни та доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу, а не його продовження, слідча суддя не мала права враховувати такі доповнення, а мала б повернути первинне клопотання прокурору або відмовити у його задоволенні.
Розглядаючи зазначений довід апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Статтею 199 КПК регулюється порядок продовження строку тримання під вартою та, зокрема, визначено, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. (ч. 4 ст. 199 КПК).
В свою чергу, загальні правила до оформлення та розгляду слідчим суддею клопотань про застосування запобіжного заходу визначені у ст.ст. 184 - 187, 192 - 194 КПК.
Відповідно до ч.2 ст.185 КПК, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
При цьому положеннями КПК не встановлено заборони вжиття прокурором заходів, передбачених ч.2 ст.185 КПК, під час реалізації положень ст.199 КПК, так само як і не визначено конкретної стадії процедури розгляду такого клопотання слідчим суддею, виключно в межах якої прокурор зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
Відтак подання прокурором змін та доповнень до клопотання про продовження тримання під вартою під час оголошеної слідчим суддею перерви у судовому засіданні, не суперечить положенням кримінального процесуального законодавства.
Виходячи із наведеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконності дій прокурора в частині подання ним слідчому судді змін та доповнень до клопотання про продовження запобіжного заходу.
Що стосується тверджень захисника про допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, яка, за твердженнями апелянта, самостійно спрямувала прокурора на усунення допущених ним недоліків у клопотанні, оголосивши перерву у судовому засіданні, в той час як після виходу до нарадчої кімнати мала прийняти відповідне рішення про відмову у задоволенні такого клопотання через його недоведеність, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Чинний кримінальний процесуальний кодекс та усталена судова практика дозволяють суду (слідчому судді), за наявності відповідних обставин, відновити з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження.
В той же час, за твердженнями захисника, оголошення слідчим суддею перерви саме з метою надання можливості прокурору усунути недоліки клопотання про продовження запобіжного заходу може свідчити про відсутність у слідчого судді неупередженості та надання переваг одній із сторін судового розгляду. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК підставою для скасування судом апеляційної інстанції рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції є ухвалення такого рішення суддею, якому заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою. Тобто обов`язковою умовою для правозастосування наведеної норми є наявність заяви про відвід судді/слідчого судді.
За наслідком дослідження матеріалів судового провадження, зокрема і технічного запису судового засідання від 21.08.2024, вбачається, що сторона захисту погодилась на пропозицію слідчого судді про оголошення перерви для надання можливості прокурору подати відповідні доповнення. У наступному судовому засіданні, 22.08.2024, захисник надав письмові заперечення на доповнення прокурора (т. 12 а.п. 7-9, 65-71), втім сумнівів щодо неупередженості слідчого судді під час розгляду клопотання прокурора захисником висловлено не було, як і не було подано заяви про відвід слідчого судді з наведених підстав. Фактично сторона захисту погодилась з тим, яким чином відбувався перебіг розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу.
Таким чином, відсутність відповідної заяви про відвід слідчому судді, процесуальна поведінка якої могла викликати сумніви у її неупередженості, унеможливлює скасування оскаржуваної ухвали з призначенням нового судового розгляду, з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, особу підозрюваного, інші обставини, що мають бути враховані при продовженні дії запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4