Документ № 121633705

Справа № 991/9039/24

Провадження 2-з/991/9/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді Саландяк О.Я.,

суддів Олійник О.В., Широкої К.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Крічфалушій М.І.,

розглянувши заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щербая Тараса Андрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви

УСТАНОВИВ:

12.09.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви особою, яка може набути статусу позивача, - державою Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135) до осіб, які можуть набути статусу відповідачів, а саме: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання необґрунтованим активу, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Саландяк О.Я., суддів Олійник О.В., Широкої К.Ю.

Прокурор зазначив, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України, встановлено факт набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, заступником начальника Департаменту - начальником 1-го управління (аналітичного) Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України ОСОБА_1 необґрунтованих активів.

Так, відповідно до актового запису про шлюб від 20.04.2007 № 144 Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 20.04.2007 зареєстрували шлюб.

Дружина ОСОБА_2 з 2015 року працює в органах Національної поліції України.

Під час шлюбу ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 за ціною 2 450 115 грн на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П.

Прокурор вказує, що відповідно до розрахунку вартості активу, а також доходів суб`єкта декларування та його близьких осіб на момент придбання активу та різниці між вартістю активу і законними доходами, проведеного Національним агентством з питань запобігання корупції, установлено, що у період з 01.01.2021 по 29.12.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сумарна кількість видатків та заощаджень (вартість активів) склала 3 368 812, 23 грн, а їх законний дохід - 1 123 328, 22 грн. Отже різниця між вартістю активів та законними доходами становить понад 2 млн. грн.

Джерелом коштів у сумі 2 450 115 грн. для придбання активу стали кошти, які ОСОБА_1 у день купівлі квартири (29.12.2021) отримав за нотаріально посвідченим договором дарування від своєї матері - ОСОБА_3 . У свою чергу ОСОБА_3 отримала такі гроші 20.09.2021 за договором процентної позики від ОСОБА_4, який не був нотаріально посвідчений.

Прокурор стверджує, що можливість набуття зазначеного активу ОСОБА_1 та членами його родини за рахунок законних доходів викликає обґрунтовані сумніви.

Прокурор подав заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 152 ЦПК України протягом 10 днів буде подано позовну заяву про визнання необґрунтованими активів на суму 2 444 484,01 (два мільйони чотириста сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні одна копійка), а саме тих, які є предметом спору.

У випадку задоволення судом зазначеного позову про визнання активу необґрунтованим та його стягнення в дохід держави, виконання такого рішення суду шляхом звернення стягнення на доходи боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 буде неможливим, так як вони отримують незначний дохід (порівняно із вартістю необґрунтованого активу).

З огляду на викладене, прокурор просить накласти арешт, на актив, що є предметом спору, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Розгляд заяви

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Прокурор просить розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Обґрунтовує тим, що повідомлення їх про розгляд заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на актив, який буде предметом спору у справі про визнання необґрунтованим активу та його стягнення в дохід держави, поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.

Відповідачі упродовж тривалого часу є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, добре обізнані з вимогами антикорупційного законодавства. У зв`язку із цим останні можуть передбачити наслідки визнання активу необґрунтованим. Відповідач ОСОБА_1 після початку перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції, на переконання прокуратури, розпочав дії щодо надання вигляду законності щодо цього майна. Отже, у разі повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову, останні з метою збереження активу, можуть вжити заходів по їх відчуженню на користь інших осіб, у тому числі неповнолітньої дитини, що може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову. Здійснити оформлення відчуження майна можливо у досить короткі строки. Крім того, укладення правочину дарування із членом сім`ї першого та другого ступеня споріднення згідно із підпунктами 165.1.15, 174.2.1, пунктами 174.6, 174.8 Податкового кодексу України оподатковується за нульовою ставкою, а ринкова вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. У такому випадку відчуження майна може бути здійснено у короткі строки та без додаткових фінансових затрат.

Накладення арешту суттєво не вплине на права відповідачів, оскільки останні матимуть можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову.

За таких обставин суд прийняв рішення про розгляд заяви без повідомлення осіб, які можуть набути статусу відповідачів.

Прокурор Щербай Т.А., будучи належним чином повідомленим про дату та часу розгляду заяви про забезпечення позову, у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд вказаної заяви без його участі. Заяву про забезпечення позову підтримав з підстав, наведених у ній та просив її задовольнити. Додатково уточнив, що у резолютивній частині заяви про забезпечення позову було допущено технічну помилку та вказано не вірну вартість квартири у розмірі 3 305 056 грн. Дійсна вартість становить 2 444 484,01 грн.

Неявка позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду заяви про забезпечення позову.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закони, якими суд керувався.

Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом, відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України. Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Отже, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви надійшла від належного суб`єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6- 605цс16).

Відповідно до ч. 1-1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у майбутній справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, представник позивача, крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову відповідно до положень ч. 3 ст. 151 ЦПК України повинен навести у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Спір, що виник між сторонами, стосується необґрунтованості активу, а саме придбаного ОСОБА_1 нерухомого майна.

За твердженням прокурора, сукупний розмір законних доходів подружжя за період з 01.01.2021 по 29.12.2021 не давав можливості придбати майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, вартістю 2 450 115 грн.

Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України.

Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.

У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Наведене підтверджує наявність спору між сторонами, а також зв`язок між обраним представником особи, яка може набути статус позивача, заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, оскільки у разі задоволення позову необґрунтовані активи або їх вартість стягуються у дохід держави.

Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) листом № 281-03/32652-24 від 09.05.2024 повідомило керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про результати моніторингу життя заступника начальника Департаменту - начальника 1-го управління (аналітичного) Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України ОСОБА_1, який відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування.

У зазначеному листі наведені обставини набуття ОСОБА_1 необґрунтованого активу.

Так, ОСОБА_1 29.12.2021 придбав квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.12.2021, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П. Відповідно до п. 3 вказаного договору продаж зазначеної квартири вчинено за ціною 2 450 115 грн, які покупець сплатив повністю до підписання цього договору.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 на запит НАЗК від 26.02.2024 повідомив, що грошові кошти на придбання вказаної квартири він отримав від своєї матері - ОСОБА_3 29.12.2021 на підставі договору дарування грошових коштів, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П.

Щодо походження грошових коштів, отриманих від матері, ОСОБА_1 зазначив, що його мати вказані грошові кошти отримала у борг 20.09.2021 від ОСОБА_4 згідно з договором процентної позики від 20.09.2021. З наданої ОСОБА_1 копії вказаного договору вбачається, що він складений у простій письмові формі. Відповідно до п. 1 вказаного договору ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 5 339 000 грн, які ОСОБА_3 зобов`язалася повернути не пізніше 19.09.2023. ОСОБА_1 зауважив, що мати позичала кошти в розмірі 5 339 000 грн для організації спільно з її донькою ОСОБА_5 та чоловіком дочки ОСОБА_6 бізнесу на території України (каршеринг, бюджет проекту, зі слів, становив 250 000 доларів США). У той же час вказав, що бізнес-ідея не дійшла до етапу реалізації у 2021 році через неузгодженість в діях між його матір`ю і ОСОБА_5, ОСОБА_6, у зв`язку з чим позичені грошові кошти не були використані. Тому мати запропонувала їх своєму синові для купівлі квартири.

За інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - ДРФОПП), ОСОБА_3, починаючи з 2015 року, трудову діяльність не здійснює та доходів не отримує.

Відповідно до даних ДРФОПП сума доходу ОСОБА_3, отриманого з 1999 по 2015 роки, становить 169 169,79 грн, доходи з 2016 по 2021 роки - відсутні.

Згідно з відомостями, отриманими від Пенсійного фонду України, ОСОБА_3 отримує пенсійні виплати з листопада 2010 року. По дату укладення договору дарування грошових коштів - 29.12.2021 - ОСОБА_3 отримала пенсійних виплат на суму 192 520,66 грн.

Оскільки ОСОБА_7 не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, не є засновником чи учасником господарських товариств, відомості про отримання прибутку від здійснення нею підприємницької (господарської) діяльності відсутні.

Отже, сума офіційного доходу ОСОБА_3 з 1999 року по час укладення договору дарування (29.12.2021) становить 361 690, 45 грн. (169 169,79 грн. + 192 520,66 грн.).

Відповідно до п. 1, 2 договору процентної позики від 20.09.2021, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, поданого ОСОБА_1 до НАЗК, сума позики становить 5 339 000 грн. Строк повернення коштів - до 19.09.2023.

Умови договору не містять відомостей про забезпечення майнових зобов`язань позичальника майном чи будь-яким активом перед позичальником. Також договір не містить будь-яких штрафних санкцій у випадку не виконання зобов`язань Позичальника.

Досягнуті домовленості відображали, що ОСОБА_3 повинна повернути вказану суму та додатково сплатити 5% від суми позики, тобто 10 тис. дол. США.

З аналізу майнового стану офіційних доходів ОСОБА_3 вбачається, що до моменту укладення договору вона отримала лише 361 690, 45 грн., при цьому повернути їй за два роки потрібно, близько 5,7 млн. грн., що майже в 16 разів більше, ніж усі її доходи за життя, що свідчить про те, що договір позики був завідомо ризиковим та невигідним для ОСОБА_4 .

Одночасно, у поясненнях ОСОБА_1 вказано, що мотиви отримання його матір`ю такої позики - для організації спільно з її донькою ОСОБА_5 та чоловіком дочки ОСОБА_6 бізнесу на території України (каршеринг, бюджет проекту, зі слів, становив 250 000 доларів США).

Однак відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.09.2021 та 11.04.2024 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не є кінцевими бенефіціарними власниками, засновниками (учасниками) будь-яких юридичних осіб, а також не є фізичними особами-підприємцями, а ОСОБА_6 не є кінцевим бенефіціарним власником будь-якої юридичної особи, а також не є фізичною особою - підприємцем.

Станом на 20.09.2021 та 11.04.2024 ОСОБА_6 є одним із засновників (учасників) ТОВ «ГЛОБАЛ-ТРЕЙД-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 39173523). Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) вказаного товариства - 1000 грн, з яких розмір частки ОСОБА_6 - 1 грн. Основний вид економічної діяльності - КВЕД-2010: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Слід зауважити, що вказаний вид економічної діяльності зовсім не пов`язаний з наданням послуг каршерингу.

Як вбачається з договору позики родина ОСОБА_8 маючи намір ведення спільного бізнесу із ОСОБА_3, будь-яких фінансових ризиків, пов`язаних із договором позики на себе не взяла, стороною договору або ж поручителем не виступила. При цьому у відсотковому співвідношенні 200 тис. дол США, які нібито позичила ОСОБА_3, становлять 80% від бюджету запланованого бізнес-проекту.

Отже основне фінансове навантаження та ризики пов`язані із цим лягали на особу пенсійного віку без досвіду ведення не лише бізнесу, пов`язаного із каршерингом, але й будь-якої підприємницької діяльності.

Одночасно, інші учасники такої бізнес ідеї, будь-яких видимих дій, які б вказували на реальність, достовірність та можливість реалізації такого проекту не здійснили (для прикладу оренда гаражних приміщень, місць обслуговування авто, реєстрація суб`єкта господарювання, підбір авто, тощо).

Наведені обставини, не стали перешкодою для ОСОБА_4 при укладені договору позики. Хоча чинне законодавство не передбачає нотаріального посвідчення таких договорів, для позикодавця така процедура є додатковою гарантією виконання зобов`язань Позичальника.

Разом з тим, ОСОБА_4 обмежився лише розпискою, як документом, який підтверджує передачу значної суми коштів у розмірі понад 5,3 млн. грн. та будь-яких інших правових заходів для гарантування виконання зобов`язання та зменшення своїх ризиків не вжив.

За наведених обставин, зазначений мотив укладення договору видається малоймовірним, а поведінка сторін угоди такою, що не відповідає критерію розумності.

Разом з тим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_9 до 31.08.2017 працювала старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Національної поліції України.

Відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_9 подано декларацію після звільнення особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік. Так, згідно з даними наявними у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2017 рік грошові активи у суб`єкта декларування та членів її сім`ї - відсутні.

Отже, початковою точкою для аналізу фінансової спроможності ОСОБА_4 позичити ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 5 339 000 грн є 01.01.2018 - перший день після звітного періоду подання декларації дружиною позичальника.

Станом на вказану дату, згідно із декларацією готівкових коштів (заощаджень) у ОСОБА_4 не було.

Відповідно до даних ДРФОПП з 2018 по вересень 2021 років сума доходу ОСОБА_4 становить 309 454, 88 грн. (з яких заробітна плата від ТОВ «НОРМАНС РЕЗОРТ» - 272 807 грн та від ТОВ «УНІВЕРСУМ АГРО ТРЕЙД» - 33 000 грн), доходи дружини - відсутні.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 16.09.2021 зареєструвався як фізична особа - підприємець. Станом на 20.09.2021 (день укладення договору процентної позики) ОСОБА_4 здійснював діяльність як фізична особа - підприємець лише 4 дні.

При цьому відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_9 13.06.2020 придбала автомобіль марки та моделі Mitsubishi Outlander, 2020 р.в., за 774 500 гривень.

З аналізу вищенаведених даних про офіційні доходи ОСОБА_10 вказує, що на день укладення договору позик між ним та матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_3, офіційні відомості, які б підтверджували фінансову спроможність ОСОБА_10 позичити відповідну суму коштів відсутні.

Згідно з даними ДРФО за період часу з 2001 по 2017 рік ОСОБА_4 отримав дохід у розмірі 2 241 048.37 грн. В той же час відповідно до відомостей, вказаних у щорічній декларації дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_9 за 2016 рік, на кінець цього року, як і на кінець 2017, готівкових коштів (збережень) у родини не було. Відомості отримані від банківських установ щодо руху коштів по рахунках ОСОБА_4 та ОСОБА_9 також не підтверджують фінансову спроможність позичити відповідну суму коштів.

В той же час, 20.09.2020 ОСОБА_4 укладає договір позики на суму 5 339 000, що майже у двічі більше, ніж сума його офіційних доходів.

Аналіз майнового стану ОСОБА_4 підтверджує не лише вищенаведені аргументи щодо сумніву у дійсності мотивів укладення такого правочину, але й демонструє відсутність фінансових можливостей у ОСОБА_4 для передачі відповідної суми коштів ОСОБА_3 .

При цьому договір позики укладено із особою пенсійного віку, у якої відсутні офіційні доходи чи активи для забезпечення виконання фінансового зобов`язання. Умови договору, не покладають на позичальника будь-яких санкцій за несвоєчасне повернення боргу, як і не містять додаткових гарантій для позичальника: нотаріальне посвідчення, застава, поручителі тощо.

Національним агентством з питань запобігання корупції 31.01.2024 на адресу Пенсійного Фонду України скеровано запит з приводу проведення фінансового моніторингу способу життя ОСОБА_1 та надання відомостей про пенсійні виплати його матері. Цього ж дня скеровано аналогічні запити банківським установам щодо надання відомостей про рахунки ОСОБА_1 та його дружини.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 після початку агресії рф, його мати у 2022 році виїхала до Німеччини. У 2023 році мати приїхала до України і передала ОСОБА_4 частину грошей в розмірі 100 000 доларів США (надав копію розписки від 01.06.2023).

Відповідно до інформації, отриманої від Державної митної служби за допомогою «Модуля формування запитів», у період з 01.01.2018 по 01.05.2024 ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не здійснювали перевезення валютних цінностей, що підлягають письмовому декларуванню.

Окрім того, ОСОБА_1 вказав, що у лютому 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 (справа № 761/5525/24).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року вказану позовну заяву передано за підсудністю до Дзержинського міського суду Донецької області. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, 13.03.2024 року ОСОБА_4 направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу. Наразі ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2024 року справу витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва.

З наведеного вбачається, що хоча строк повернення позики за договором був встановлений до 19.09.2023, ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом лише після спливу 5 місяців, від граничного терміну виконання зобов`язання ОСОБА_3 . Позов подано після того, як НАЗК направило запити в банківські установи та Пенсійний фонд України.

Такі взаємовідносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 носять штучний характер, спрямований на створення видимості законності джерел коштів для придбання відповідної квартири.

Окрім цього, згідно з поясненнями ОСОБА_1, заборгованість матері повинна була бути забезпечена за рахунок продажу квартири іншого члена сім`ї - ОСОБА_6 . Так ОСОБА_1 до своїх пояснень надав знімки екрану із сайту ОLХ, відповідно до яких квартира за адресою: АДРЕСА_3, виставлена на продаж 28.02.2024, а запит на пояснення ОСОБА_1 отримав 27.02.2024.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 березня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Бурлакою О.В., ОСОБА_11 від імені ОСОБА_6 продав квартиру площею 91,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно наданих пояснень ОСОБА_4, останній повідомив, що станом на дату укладення договору позики із ОСОБА_3 особистих коштів він не мав. ОСОБА_4 10.09.2021 уклав договір позики із ОСОБА_12, яка позичила йому 200 тис. доларів США. У підтвердження своїх пояснень ОСОБА_4 надав копію договору позики, зі строком повернення коштів до 31.12.2023.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що проценти на позику не нараховуються. Умови договору, не покладають на позичальника будь-яких санкцій за несвоєчасне повернення боргу, як і не містять додаткових гарантій для позичальника: нотаріальне посвідчення, застава, поручителі тощо.

ОСОБА_4 для того, щоб надати позику ОСОБА_3 бере на себе фінансові зобов`язання перед іншою особою на суму, яка значно більша чим усі його офіційні доходи.

Привертає увагу, що обидва позичальники, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_12 у договірних відносинах жодним чином не забезпечують себе від ризиків не повернення боргу. Більше того, із аналізу договору позики, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_12, не вбачається будь-якої ділової мети для надання останньою позики, окрім невиправданих ризиків такий договір навіть не містить винагороди для позичальника.

Отже, купівля ОСОБА_1 вищевказаного об`єкту нерухомості опосередковується двома не забезпеченими договорами позики. Характер та обставини їх укладення, які описані вище, виходячи із концепції «балансу імовірностей» вказують на те, що такі договори з високою долею ймовірності були виготовлені з метою обґрунтування легальності походження коштів, вже після придбання квартири.

Окрім цього у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2020 рік, поданої ОСОБА_1, загальна сума його заощаджень та членів його сім`ї станом на 31.12.2020 становила 161 073 грн (19 700 грн та 5000 доларів США, що за офіційним НБУ станом на 31.12.2020 еквівалентно 141 373 грн).

Згідно з даними ДРФОПП за 2021 рік сума доходу ОСОБА_1 становить 476 387,2 грн, дружини 297 248,21 грн.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_1 03.04.2021 продав автомобіль марки та моделі «Hyundai Elantra», 2011 р.в., за 100 000грн. Однак згідно з розділом 11 «Доходи», у тому числі подарунки», поданої ОСОБА_1, виправленої декларації за 2021 рік він отримав дохід від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) у розмірі 200 000 грн.

При цьому відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 10.07.2021 придбала автомобіль марки та моделі «Honda HR-V», 2019 р.в. за 220 773 грн.

Згідно з висновком, який викладений у листі НАЗК № 281-03/32652-24 від 09.05.2024 на підставі долучених до нього документів, а також враховуючи всі видатки та законні доходи родини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї не мали можливості придбати за рахунок законних доходів квартиру АДРЕСА_1, за ціною 2 450 115 грн.

Суд приймає до уваги досліджений у судовому засіданні лист НАЗК з додатками (а.с. 16-147) із наявними у ньому даними як офіційне джерело інформації. Зазначені у ньому суми доходів, нараховані та виплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період 01.01.2019 по 29.12.2021, у співвідношенні із видатками на придбання майна, дають підстави для висновку, що квартира може бути предметом майбутнього позову про визнання активу необґрунтованим. Разом з тим, суд вважає неможливим при розгляді заяви про забезпечення позову до подачі самого позову надавати оцінку доводам та мотивам, які стосуються вже суті самого майбутнього позову, оскільки це виходить за межі предмету такої заяви, тому питання щодо обґрунтованості тверджень представника особи, яка може набути статусу позивача, вирішуватиметься за результатами розгляду майбутнього позову відповідно до ст. 291 ЦПК України.

Відповідно до інформації, наданої прокурором, ОСОБА_1 працював і продовжує працювати в органах Національної поліції України. Так, згідно з наказом від 29.11.2019 №1444 о/с ОСОБА_1 призначено заступником начальника 1-го управління (аналітичного) - начальником 1-го відділу (кримінального аналізу) Департаменту кримінального аналізу Департаменту режиму та технічного захисту інформації Національної поліції України. Відповідно до наказу від 19.04.2023 № 546 о/с ОСОБА_1 призначено заступником начальника Департаменту - начальником 1-го управління (аналітичного) Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України (а.с. 58-60).

В той же час ОСОБА_2 також працювала та працює в органах Національної поліції. Згідно з наказом від 24.09.2021 №340 о/с ОСОБА_2 призначено заступником начальника 9-го відділу (супроводження особливо важливих справ) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Відповідно до наказу від 04.11.2021 №427 о/с ОСОБА_2 призначено начальником 1-го відділу (комунікації з міжнародними установами, громадськістю та проведення поліграфологічних досліджень) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (а.с. 61-62).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта квартира АДРЕСА_5, належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 63-64).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обізнані про положення антикорупційного законодавства, мають передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими та розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно.

Отже, існує достатньо обґрунтоване припущення, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом судового розгляду можуть вжити заходів по відчуженню належного їм майна, яке є предметом спору, у тому числі на користь їх неповнолітньої дитини. З урахуванням рівня доходів відповідачів, це фактично унеможливить виконання судового рішення про визнання активів необґрунтованими у разі його задоволення.

З огляду на доведення існування між сторонами спору, доведення прокурором зв`язку між обраним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, а також існування ризику неможливості виконання судового рішення у разі задоволення майбутніх позовних вимог Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на актив, який є предметом спору.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19). Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном, в той час як заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у даному випадку не розглядається.

Так як правомочність розпорядження включає у себе можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі шляхом знищення, видозмінення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам тощо, накладення арешту на майно включає у себе заборону його відчужувати.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Однак, в даному випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки особи, яким майно належить на праві спільної сумісної власності та, які можуть набути статусу відповідачів, не обмежуються у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності жодних збитків, пов`язаних із забезпеченням позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149, 150-153, 260, 261, 290-292, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щербай Тараса Андрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви державою Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованим активу, задовольнити.

Накласти арешт на актив, який є предметом спору, а саме квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 82,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 482005480000), яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щербай Т.А., ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також органам реєстрації прав на нерухоме майно для виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.

Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_6 ).

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Роз`яснити, що згідно із ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Головуюча суддя Саландяк О.Я.

Судді Олійник О.В.

Широка К.Ю.