- Головуючий суддя (ВАКС) : Федорак Л.М.
Справа № 991/8764/24
Провадження 1-кс/991/8810/24
УХВАЛА
12.09.2024 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, скаржника ОСОБА_3,
ВСТАНОВИЛА:
1.09.09.2024 адвокат ОСОБА_3, у власних інтересах, а також в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки такі не внесли відомості про кримінальне правопорушення за заявою вказаних осіб до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), не розпочали досудове розслідування, не залучили їх до кримінального провадження як потерпілих.
2.У цей же день, згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді, скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив задовольнити.
4.Представник НАБУ у судове засідання не прибув. Оскільки, КПК України не встановлює перешкод для розгляду скарги у випадку не прибуття представника суб`єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, слідча суддя вважає за можливе розглянути таку скаргу.
5.Дослідивши скаргу, слідча суддя дійшла висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на таке.
6.Скарга мотивована тим, що 02.09.2024 засобами поштового зв`язку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
7.За змістом заяви у червні 2021 року за результатами проведення обшуків у кримінальному провадженні № 42021000000000497 у ОСОБА_5 було вилучено кошти у сумі 74 659 грн, 1 110 євро, 52 долари США, у ОСОБА_4 - кошти у сумі 11 908 доларів США, у ОСОБА_3 - кошти у сумі 9 500 доларів США та відповідно до ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.08.2021 у справах № 757/44758/21-к, № 757/44792/21-к накладено на них арешт.
8.Поряд з цим, відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 757/23424/24-к арешт вказаних коштів було скасовано, постановлено повернути їх ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як законним володільцям. Зазначена ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
9.Після отримання цієї ухвали останні звернулися до Офісу Генерального прокурора (далі - ОГП) та Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) щодо її виконання.
10.Так, ДБР у листі від 14.06.2024 повідомило, що питання повернення майна відноситься до компетенції ОГП.
11.Натомість, у відповіді ОГП від цієї ж дати зазначено, що питання повернення буде розглянуто після розгляду апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2024.
12.Проте, 31.07.2024 Київський апеляційний суд відмовив прокурору у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора.
13.07.08.2024 ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повторно звернулись до ОГП та ДБР із листами щодо повернення майна, проте відповіді не отримали.
14.За таких обставин, прокурори ОГП, зокрема, але не виключно ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, чинять штучні перешкоди у поверненні майна з корисливих мотивів, спричиняючи ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тяжкі наслідки, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
15.Заява про вчинення кримінального правопорушення згідно з даними відстеження поштового відправлення отримана НАБУ 04.09.2024.
16.Проте заявників про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР повідомлено не було, а на відповідний запит слідчої судді до НАБУ відповідь на час розгляду скарги не надійшла.
17.На підставі викладеного, слідча суддя вважає, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, а саме заявником та одночасно адвокатом в інтересах інших заявників, у визначений ч. 1 ст. 304 КПК України строк.
18.І хоча за змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України скарга повинна бути подана саме заявником, однак слідча суддя застосовує норму статті 59 Конституції України. Остання є нормою прямої дії, та гарантує конституційне право на професійну правничу допомогу в контексті із офіційним тлумаченням відповідної норми у попередній редакції, здійсненого Конституційним Судом України у рішенні № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, де зазначається, що норму «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
19.Отже, на підставі ст. 59 Конституції України адвокат, який уповноважений заявником (що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та договорів про надання правової допомоги), має право від його імені оскаржувати бездіяльність слідчого (детектива), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
20.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
21.Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: (1) прокурор, слідчий (детектив) наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
22.Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
23.Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
24.Отже, оскаржена бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
25.Також, згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
26.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
27.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
28.Так, абз. 6 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено таку умову, як вчинення названих кримінальних правопорушень прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, прокурором Офісу Генерального прокурора.
29.За таких обставин, оскільки у заяві стверджується про вчинення, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України прокурорами Офісу Генерального прокурора, скарга підлягає розгляду в цьому суді.
30.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303, ч. 1 ст. 304 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
31.Поряд з цим, слідча суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
32.Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
33.Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
34.Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
35.Слідча суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
36.Однак, на переконання слідчої судді, скарга не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
37.Як уже зазначала слідча суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов`язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
38.Проте, зазначеної підстави для початку кримінального провадження слідчою суддею не встановлено.
39.Так, матеріалами скарги підтверджуються викладені у заяві обставини вилучення у ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 коштів під час проведення обшуку у кримінальному провадженні № 42021000000000497, накладення арешту на них та його скасування, а також щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді щодо скасування арешту майна.
40.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги, що на запит ОСОБА_3 до ДБР останнє у листі від 14.06.2024, серед іншого, повідомило, що за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000000497 прокурором 05.10.2021 прийнято рішення про направлення до Шевченківського районного суду м. Києва обвинувального акта, у зв`язку із чим відповідну заяву ОСОБА_3 було направлено до ОГП для розгляду у межах компетенції.
41.Проте згідно з листом ОГП від 14.06.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва прокурору повернуто обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42021000000000497. Ця ухвала законної сили не набрала та була оскаржена до Київського апеляційного суду. Окрім того, повідомляється, що копію заяви ОСОБА_3 було направлено до ДБР для розгляду у межах компетенції.
42.У судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що нині апеляційний розгляд ухвали про повернення обвинувального акта прокурору не завершено.
43.З викладеного слідує, що ані слідчі ДБР, ані прокурори ОГП не уникали виконання ухвали слідчого судді про скасування арешту майна та повернення майна їх законним володільцям, а з огляду на направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні до суду, та, поряд з цим, його повернення прокурору та відсутність належної комунікації з цього приводу, намагались виконати відповідне судове рішення у межах компетенції з огляду на стадію кримінального провадження.
44.Поряд з цим, слідча суддя зауважує, що відповідно до постанови Об`єднаної палати Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду ОП ККС від 15.04. 2024 у справі № 753/25892/21 (провадження № 51-3076кмо23) сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і до звернення до суду з обвинувальним актом чи клопотанням, які приведено у відповідність до вимог КПК України, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду.
45.З огляду на зазначене, твердження ОСОБА_3 про те, що оскарження рішення суду про повернення обвинувального акта не стосується власників майна, як третіх осіб у кримінальному провадженні неспроможні.
46.За таких обставин, дії прокурорів Офісу Генерального прокурора не містять ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
47.Поряд з цим, ознак вчинення інших, передбачених законом про кримінальну відповідальність, правопорушень слідчою суддею зі змісту заяви про вчинення злочину також не встановлено.
48.З огляду на наведене, обставини, викладені в заяві, не потребують перевірки засобами кримінального процесу.
49.Отже, оскільки викладене у заяві про вчинення кримінального правопорушення не містить відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, відсутня і бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР, початку досудового розслідування та визнання осіб потерпілими у кримінальному провадженні.
50.На підставі наведеного, слідча суддя вважає, що наявні підстави, для відмови у задоволення скарги.
З огляду на викладене, керуючись статтями ст. 214, 303, 307, 371-372, КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідча суддя ОСОБА_1