- Головуючий суддя (ВАКС): Ногачевський В.В.
Справа № 991/7518/23
Провадження № 1-кп/991/93/23
УХВАЛА
про відмову у скасуванні арешту майна
12 вересня 2024 рокумісто Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
представника цивільного позивача (потерпілого) ОСОБА_15,
розглянув у судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_12 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52022000000000399 про обвинувачення ОСОБА_16 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_19 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
(1) Короткий виклад змісту поданого клопотання
Захисники ОСОБА_20 та ОСОБА_21 звернулися до суду з клопотанням. Просять скасувати арешт майна, вилученого у обвинуваченого ОСОБА_6 під час проведення обшуку за місцем знаходження ПАТ «Центренерго», а саме - мобільного телефону «IPhone A1778» (серійний номер: НОМЕР_1 ), IMEI: НОМЕР_2 ).
Вказують, що цей арешт накладено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.10.2020 у справі № 991/8896/20, як на тимчасово вилучене майно з підстав забезпечення збереження його як речового доказу.
Мобільний телефон було вилучено під час проведення обшуку у нежилих приміщеннях за місцем знаходження ПАТ «Центренерго». Він проводився на підставі ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 02.10.2020 у справі № 991/8093/20. Згідно з нею, надано дозвіл на відшукання та вилучення оригіналів речей та документів за наведеним у ній переліком.
Водночас, слідчою суддею відмовлено у задоволенні клопотання детектива в частині вилучення комп`ютерної техніки та (або) мобільних телефонів та SIM-карток.
Захисники вказують, що у разі не надання слідчим суддею дозволу на вилучення мобільних телефонів, особа, яка проводить обшук не наділена правом вилучення такого майна.
Отож, вилучення мобільного телефону відбулося поза межами дозволу слідчого судді, а сам телефон не може бути використаний як доказ у цьому кримінальному провадженні, адже не відповідає критерію допустимості.
Станом на час звернення детектива з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, мобільний телефон мав статус незаконно вилученого, а не тимчасово вилученого.
Захисники вважають, що судове рішення, яким накладено арешт на мобільний телефон, не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, просять скасувати арешт.
(2) Позиції учасників кримінального провадження
Захисники підтримали подане клопотання з мотивів викладених у ньому та просили його задовольнити.
Прокурор вказав, що арешт накладено на законних підставах, а тому просив відмовити у клопотанні захисників.
(3) Мотиви, з яких виходив суд під час вирішення клопотання
Заслухавши думку учасників, дослідивши подане клопотання та матеріали кримінального провадження, суд доходить висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 174 КПК обвинувачений, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.
Абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК передбачає дві окремі підстави, які дають суду можливість скасувати арешт майна повністю чи частково, якщо:
-в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або ж;
-арешт накладено необґрунтовано.
У своєму клопотанні захисники посилаються на те, що арешт майна накладено необґрунтовано. Такі доводи слід перевірити.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.10.2020 накладено арешт на мобільний телефон «IPhone A1778» (серійний номер: НОМЕР_1 ), IMEI: НОМЕР_2 ), вилучений у ОСОБА_6 під час проведення обшуку.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що цей арешт накладено з метою збереження мобільного телефону як речового доказу, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК.
При цьому, слідчий суддя встановив, що арешт майна надасть можливість дослідити цей мобільний телефон на наявність в ньому видаленої інформації, яка може стосуватися обставин, що з`ясовуються у кримінальному провадженні.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Отож, суду, при вирішенні, чи підлягає клопотання захисників про скасування арешту майна задоволенню, слід оцінити чи обґрунтовано його накладено на мобільний телефон.
Основним доводом захисників є те, що арешт на мобільний телефон не міг накладатися, адже він не мав статусу тимчасово вилученого майна.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, мобільний телефон «IPhone A1778» (серійний номер: НОМЕР_1 ), IMEI: НОМЕР_2 ) вилучено 22.10.2020 під час обшуку за місцем знаходження ПАТ «Центренерго» у ОСОБА_6 .
Дійсно, ухвала про надання дозволу на проведення цього обшуку прямо не передбачала можливості вилучення мобільних телефонів. Слідча суддя в ухвалі прямо зазначила, що непропорційним є надання дозволу на вилучення, зокрема, мобільних телефонів і SIM-карток, оскільки станом на зараз нема вказівки на те, які конкретно службові особи ПАТ «Центренерго» можуть бути причетні до можливих злочинних дій із заволодіння державним майном. Також, це може бути пов`язане із надмірним вилученням речей, оскільки ПАТ «Центренерго» є великим підприємством.
А тому, слідча суддя відмовила у клопотанні в цій частині, саме з огляду на невичерпність переліку речей, які можуть бути вилучені і відсутності підстав вважати, що усі такі речі можуть бути належними і допустимими доказами.
Факт ненадання прямого дозволу на вилучення мобільного телефону під час обшуку досліджувався і слідчим суддею під час накладення арешту на мобільний телефон. При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучений телефон є тимчасово вилученим майном.
З огляду на це, суду слід вирішити питання, чи обґрунтовано накладено арешт на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, яке було вилучене під час проведення обшуку, ухвала про надання дозволу на проведення якого, прямо не передбачала у резолютивній частині такого майна.
Виходячи зі змісту статей 233 - 236 КПК слідує, що під час вирішення питання про надання дозволу на проведення обшуку, слідчий суддя надає дозвіл лише на проникнення до житла або володіння особи та відшукання відповідних речей та документів, але не вирішує питання арешту майна, яке може бути відшукано під час такої слідчої дії.
Отож, ухвала про дозвіл на проведення обшуку перед усім направлена на санкціонування дій слідчого або прокурора щодо виявлення та відшукання майна.
При цьому, можливість вилучати речі та документи прямо передбачена положеннями ч. 7 ст. 236 КПК, і не потребує окремого погодження слідчим суддею. Відповідно цієї норми, при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
А тому, посилання захисників на те, що ухвалою слідчої судді було заборонено вилучати мобільний телефон, адже його вилучення не було передбачено ухвалою про обшук, не узгоджуються з нормами КПК.
Можливість тимчасово вилучати майно під час обшуку прямо передбачено ч. 2 ст. 168 КПК.
У абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК зазначено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Ця норма перед усім покликана обмежити свавільне вилучення комп`ютерної та іншої техніки під час проведення обшуків, що призводить до непомірного втручання у право власності осіб, а в деяких випадках і до призупинення звичайної діяльності підприємств, установ та організацій.
При цьому, заборона тимчасово вилучати мобільний телефон не розповсюджується на випадки, коли, зокрема, необхідно провести експертне дослідження.
Як убачається з ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, під час обшуку, проведеного у приміщенні службового кабінету ОСОБА_18 детективами проведено огляд двох телефонів останнього і прийнято рішення про повне копіювання їх вмісту. У процесі обшуку не вдалося здійснити копіювання, у зв`язку з чим детективом здійснено більш детальний огляд та прийнято рішення про вилучення мобільного телефону «IPhone A1778» та про повернення іншого телефону власнику. Отже, підставами вилучення стали неможливість здійснити повне копіювання вмісту пристрою та виявлення на ньому відомостей, які мають значення для досудового розслідування. Адже, на ньому містилося листування ОСОБА_18 з питань придбання вугілля та природного газу у ТОВ «Юнайтед Енерджі» та інших контрагентів за 2020 рік.
Також, в ухвалі слідчого судді йдеться про те, що необхідність арешту мобільного телефону обумовлено потребою у проведенні експертних досліджень для з`ясування джерел походження виявленої інформації, з`ясування відомостей щодо можливого її (або частини) видалення, яку неможливо було зчитати під час проведення обшуку та подальшого огляду.
Слідчий суддя в ухвалі про арешт дійшов висновку, що мобільний телефон може містити інформацію, що має значення для досудового розслідування, а ця річ відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК. Арешт майна надасть можливість дослідити цей мобільний телефон на наявність у ньому видаленої інформації, яка може стосуватися обставин, що з`ясовуються у кримінальному провадженні, а отже забезпечить виконання завдань досудового розслідування.
Також, суд звертає увагу, що питання накладення арешту слідчим суддею, було об`єктом перевірки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги адвоката на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2020 року про арешт майна.
Колегія суддів Апеляційної палати ВАКС в ухвалі від 26.11.2020 погодилася із висновком слідчого судді, що необхідність арешту мобільного терміналу систем зв`язку обумовлена потребою у проведені експертних досліджень для з`ясування джерел походження виявленої інформації, з`ясування відомостей щодо можливого її (або частини) видалення, а також виявленої інформації, з`ясування відомостей, які мають значення для досудового розслідування, але яку з об`єктивних причин неможливо було зчитати під час проведення обшуку та подальшого огляду. Вказаний висновок слідчого судді узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 168 КПК та спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Також, колегія суддів вважала, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевіривши розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що накладення арешту на телефон є обґрунтованим та відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК, яка дозволяє тимчасове вилучення мобільних телефонів, у тому числі, у зв`язку із необхідністю проведення відповідного експертного дослідження.
Суд переконаний, що тимчасові обмеження, яких наразі зазнає власник майна, є незначними. Мобільний телефони не є занадто вартісним майном. У сучасних реаліях можливим є перенесення (копіювання) даних з цього пристрою. Тому арешт цього майна не призвів до певних надмірних обмежень.
Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що у клопотанні захисників про скасування арешту майна слід відмовити.
На підставі викладеного, суд постановив:
-у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_12 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52022000000000399 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1