- Головуюча суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О.
Справа № 991/5687/24
Провадження № 11-сс/991/501/24
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52024000000000227 від 10.05.2024,
за участю:
прокурора ОСОБА_6,
представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ( ОСОБА_7 ), - адвоката ОСОБА_8,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000227 від 10.05.2024 за фактом можливого зловживання владою та службовим становищем службовими особами НАБУ та розголошення ними даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 387 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах указаного кримінального провадження, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою від 19.06.2024 надав дозвіл на проведення обшуку автомобіля Mercedes-Benz V 300D, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, vin код НОМЕР_2, який на праві власності належить ТОВ «Програматик медіа груп» та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7 . Дозвіл на проведення обшуку наданий з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини імовірного вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання, зокрема: документів у паперовому та електронному вигляді щодо фінансово-господарських відносин між замовниками та підрядниками (субпідпрядниками), організаціями щодо виконання ремонтно-будівельних робіт в межах дії так званої програми «Велике будівництво», листування з представниками НАБУ, ОСОБА_9, ОСОБА_10, електронних носіїв вказаної інформації, переносних носіїв інформації, засобів зв`язку (мобільних телефонів) та сім-карт (ідентифікаційних модулів абонента мобільного зв`язку), на яких зберігаються дані про обставини кримінального правопорушення, з можливістю подальшого доступу до листування з іншими особами, записів та файлів, що на них містяться.
Згідно з протоколом від 27-28.06.2024, у ході проведення обшуку автомобіля Mercedes-Benz V 300D детективи НАБУ відшукали та вилучили: мобільний телефон iPhone 14 Pro, номер моделі MQ1F32D/A, IMEI: НОМЕР_3, IMEI2: НОМЕР_4, який належить ОСОБА_11 ; мобільний телефон iPhone 15, номер моделі MTP63ZD/A, IMEI: НОМЕР_5, IMEI2: НОМЕР_6, який належить ОСОБА_12 ; мобільний телефон iPhone 15, номер моделі MTP63ZD/A, IMEI: НОМЕР_7, IMEI2: НОМЕР_8, який належить ОСОБА_11 ; мобільний телефон марки iPhone у корпусі темного кольору, який належить ОСОБА_7 ; Wi-fi роутер MiFi 8000 inseego, IMEI: НОМЕР_9 ; Wi-fi роутер MiFi 8000 inseego, IMEI: НОМЕР_10 ; Wi-fi роутер Huawei E 5573, IMEI: НОМЕР_11 . Вилучене майно постановою детектива НАБУ від 28.06.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
29.06.2024 о 13 год 41 хв старший детектив НАБУ засобами поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта», у межах строку 48 годин після проведення обшуку, надіслав слідчому судді Вищого антикорупційного суду клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно вилучене 27-28.06.2024 в ході проведення обшуку автомобіля Mercedes-Benz V 300D.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 05.07.2024 наклав арешт на мобільний телефон марки iPhone у корпусі темного кольору, який належить ОСОБА_7 та три Wi-fi роутери, оскільки дійшов висновку, що вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) В органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у них містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. Крім того, це майно зазначено в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, доступ до їх вмісту пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, а їх надання є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
Разом із тим, слідчий суддя відмовив у накладенні арешту на мобільні телефони ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки орган досудового розслідування не довів як необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешт майна, так і необхідність його подальшого утримання.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 05.07.2024, прокурор САП ОСОБА_6 та представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.
За змістом вимог прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна в повному обсязі. На думку прокурора, у слідчого судді не було підстав для відмови в накладенні арешту на мобільні телефони ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Вважає, що мобільні телефони, згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, є доказом злочину та підлягає експертному дослідженню. Зазначає, що мобільні телефони містили відомості про факти видалення інформації у додатках для обміну повідомленнями «Viber», «Telegram», «Signal». Водночас месенджер «WhatsApp» інстальований в одному з телефонів ОСОБА_11 містив пароль, який він відмовився повідомляти. Крім цього, мобільні телефони мали паролі доступу до вмісту інформації на самих телефонах, які ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відмовилися повідомляти. Указане перешкодило отримати доступ та/або скопіювати внутрішній вміст носіїв інформації. Отже, наразі є необхідність проведенні комп`ютерно-технічної експертизи для подолання системи логічного захисту та копіювання наявної інформації на мобільних телефонах.
Адвокат ОСОБА_8 за змістом вимог своїй апеляційної скарги просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі. Узагальнені доводи стосуються непідсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду. Адвокат зазначає, що ст. 387 КК України не є корупційною, а кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, детективи не можуть розслідувати через відсутність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор у повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив задовольнити. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 .
Адвокат ОСОБА_8 підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав, просив задовольнити. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Поряд із тим, згідно зі ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Отже, в межах доводів апеляційних скарг із метою правильного їхнього вирішення колегія суддів має визначити: чи відноситься подане детективом клопотання до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду; чи є правова підстава для арешту майна, зокрема мобільних телефонів, які належать ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; чи відповідає критеріям розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи.
Щодо доводів сторони захисту стосовно предметної підсудності клопотання про арешт майна Вищому антикорупційному суду
Сторона захисту вважає, що клопотання про арешт майна, подане в межах кримінального провадження № 52024000000000227, непідсудне Вищому антикорупційному суду з огляду на відсутність ознак, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Колегія суддів відхиляє наведені доводи та звертає увагу на таке.
У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими КПК України (ч. 1 ст. 30 цього Кодексу).
Вищий антикорупційний суд здійснює кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України й віднесені до його предметної підсудності (абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України).
Водночас Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України (ч. 1 ст. 33-1 КПК України).
Пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України встановлено такі умови:
1) кримінальне правопорушення вчинено:
Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»;
депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
прокурорами органів прокуратури, зазначеними у п. 1-4, 5-11 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»;
особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;
військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у п. 1 цієї частини.
Прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами НАБУ, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів НАБУ, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб.
Детективи НАБУ з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора НАБУ та за погодженням із прокурором САП можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.
У разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю НАБУ кримінальних правопорушень, передбачених ст. 354, 364-370 КК України, які були вчинені службовою особою НАБУ (крім Директора НАБУ, його першого заступника та заступника), такі кримінальні правопорушення розслідуються детективами зазначеного підрозділу.
Предметна підсудність Вищого антикорупційного суду пов`язується, зокрема, з наявністю хоча б однієї з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України (ч. 1 ст. 33-1 КПК України). При цьому для цілей встановлення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду відсилання у ч. 1 ст. 33-1 КПК України до п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України не обмежується окремими їх абзацами.
Як вбачається з матеріалів судового провадження детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000227 за фактом можливого зловживання владою та службовим становищем службовими особами НАБУ та розголошення ними даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що працівники НАБУ упродовж 2021-2023 років здійснили розголошення даних досудового розслідування й оперативно-розшукової діяльності у кримінальних провадженнях та оперативно-розшукових справах НАБУ.
Крім того, деякі невстановлені точно наразі працівники НАБУ, починаючи з 2021 року використовували своє службове становище всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди третіми особами у вигляді незаконних переваг під час здійснення підприємницької діяльності та уникнення кримінальної відповідальності особами, причетними до вчинення злочинів, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що подане клопотання про арешт майна підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, абз. 4 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України (кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, імовірно вчинено службовою особою НАБУ). Доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Щодо доводів сторони обвинувачення в частині правової підстави для арешту майна, зокрема: мобільного телефону iPhone 14 Pro, номер моделі MQ1F32D/A, IMEI: НОМЕР_3, IMEI2: НОМЕР_12 ; мобільного телефону iPhone 15, номер моделі MTP63ZD/A, IMEI: НОМЕР_5, IMEI2: НОМЕР_6 ; мобільного телефону iPhone 15, номер моделі MTP63ZD/A, IMEI: НОМЕР_7, IMEI2: НОМЕР_8
Сторона обвинувачення посилається на те, що слідчим суддею безпідставно відмовлено в накладенні арешту на вищевказані мобільні телефони, оскільки наявні підстави вважати, що вони відповідають ознакам речових доказів та доступ до яких обмежено, а також існує потреба у проведенні експертного дослідження.
Колегія судді погоджується з доводами сторони обвинувачення та звертає увагу на таке.
Як вже зазначалось вище, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000227 за фактом можливого зловживання владою та службовим становищем службовими особами НАБУ та розголошення ними даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України.
Оскільки у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, відповідно до витягу з ЄРДР (сформованого 28.06.2024), під час розгляду клопотання слідчий суддя перевірив та обґрунтовано встановив достатність підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 387 КК України. Про вагомість зібраних доказів свідчать долучені до клопотання, у копіях: рапорт про вчинення кримінального правопорушення; протоколи огляду з додатками та інші матеріали, здобуті в ході здійснення досудового розслідування, які на початковому етапі досудового розслідування вказують на достатність підстав вважати, що окремі працівники НАБУ з 2021 року використовували своє службове становище всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди третіми особами у вигляді незаконних переваг та уникнення кримінальної відповідальності особами, причетними до вчинення злочинів, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.
19.06.2024 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою надав дозвіл на проведення обшуку автомобіля Mercedes-Benz V 300D, який на праві власності належить ТОВ «Програматик медіа груп» та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини імовірного вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання, зокрема, документів у паперовому та електронному вигляді щодо фінансово-господарських відносин між замовниками та підрядними (субпідрядними) організаціями щодо виконання ремонтно-будівельних робіт в межах дії так званої програми «Велике будівництво», листування з представниками Національного антикорупційного бюро України, ОСОБА_9, ОСОБА_10, електронних носіїв вказаної інформації, переносних носіїв інформації, засобів зв`язку (мобільних телефонів) та сім-карт (ідентифікаційних модулів абонента мобільного зв`язку), на яких зберігаються дані про обставини зазначеного вище кримінального правопорушення, з можливістю подальшого доступу до листування з іншими особами, записів та файлів, що на них містяться.
У період часу з 20 год 16 хв 27.06.2024 до 00 год 06 хв 28.06.2024 детективи НАБУ провели обшук зазначеного легкового автомобіля та вилучили, зокрема: мобільний телефон iPhone 14 Pro, номер моделі НОМЕР_14, IMEI: НОМЕР_3, IMEI2: НОМЕР_12 ; мобільний телефон iPhone 15, номер моделі MTP63ZD/A, IMEI: НОМЕР_5, IMEI2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон iPhone 15, номер моделі MTP63ZD/A, IMEI: НОМЕР_7, IMEI2: НОМЕР_8 .
Підставою для вилучення вказаного вище майна стало те, що вони містили відомості про факти видалення інформації у додатках для обміну повідомленнями «Viber», «Telegram», «Signal». Тобто, у месенджерах встановлено автовидалення через певний час всієї інформації, а також у чатах містилися видалені повідомлення «це повідомлення видалено». Мессенджер «WhatsApp», інстальований на одному із мобільних телефонів ОСОБА_11 містив систему логічного захисту інформації (пароль доступу), який він відмовився повідомити детективам для огляду відомостей, які на ньому містяться.
Крім цього, вищевказані мобільні термінали систем зв`язку мали паролі доступу до вмісту інформації на самих телефонах, які є необхідною умовою для копіювання вмісту даних на цих телефонах, проте, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відмовилися їх повідомляти.
Постановою детектива від 28.06.2024 вказані мобільні телефони визнані речовими доказами, оскільки є достатні підстави вважати, що вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, визначають обставини кримінального правопорушення та осіб, причетних до скоєння злочину, і таким чином зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.
Постановами детектива від 28.06.2024 щодо цих телефонів призначено комп`ютерно-технічні експертизи для подолання системи логічного захисту та копіювання наявної інформації на мобільних телефонах.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду клопотання слідчий суддя не врахував, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, його арешт є необхідною умовою проведення експертного дослідження, подолання системи логічного захисту та подальшого огляду на предмет наявності на ньому відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів. Передача їх володільцям на цьому етапі досудового розслідування не забезпечить повною мірою їх належну схоронність від таких випадків, як пошкодження, спотворення, знищення та інших негативних обставин. А тому, на думку колегії суддів, слідчий суддя помилково відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту в цій часині.
Перевірка доводів апеляційної скарги щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб
Арештоване майно вилучене 27-28.06.2024 в ході проведення обшуку автомобіля марки MERCEDES-BENZ V 300D, який на праві власності належить ТОВ «Програматик медіа груп» та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024. При цьому під час надання дозволу на проведення обшуку слідчий суддя перевірив процедуру його проведення та встановив, що застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК України та переслідувало легітимну мету.
Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).
Одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абз. 3 п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того, щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
Також, загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із розслідуванням, серед іншого, корупційних кримінальних правопорушень.
Крім того, ступінь втручання у право мирного володіння майном колегія суддів оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо інших доводів сторін
В апеляційних скаргах містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).
У цьому провадженні колегією суддів надані відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу представника необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора - задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно та в цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2024 скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України в цій частині задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 27-28.06.2024 в ході проведення обшуку автомобіля марки MERCEDES-BENZ V 300D, державний номерний знак НОМЕР_15, який на праві власності належить ТОВ «Програматик медіа груп» та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024, а саме:
-мобільний телефон iPhone 14 Pro, номер моделі НОМЕР_14, IMEI: НОМЕР_3, IMEI2: НОМЕР_12 ;
-мобільний телефон iPhone 15, номер моделі MTP63ZD/A, IMEI: НОМЕР_5, IMEI2: НОМЕР_6 ;
-мобільний телефон iPhone 15, номер моделі MTP63ZD/A, IMEI: НОМЕР_7, IMEI2: НОМЕР_8,
який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.
У решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2024 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4