- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/5700/24
провадження №11-сс/991/513/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та обрано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також постановлено, у разі затримання особи, не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя, суд за його участю має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
При ухваленні судового рішення слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_5 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, якого оголошено у міжнародний розшук, вказав на доведеність стороною обвинувачення наявності передбачених ст.177 КПК підстав щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, постановленим з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 10 липня 2024 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувану ухвалу винесено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки слідчий суддя не застосував норми КПК, що регламентують подачу та розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу, не допустив ОСОБА_5 до розгляду справи (незважаючи на те, що здійснив його виклик у засідання) та не закрив провадження з розгляду клопотання, незважаючи на наявність підстав для закриття такого.
Слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, а саме позбавив сторону захисту можливості надати ключові докази щодо необґрунтованості підозри та відсутності ризиків, що порушило принцип змагальності.
Крім того, висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки обставини, викладені в клопотанні, не відповідають дійсності, оголошена підозра є явно необґрунтованою, а ризики, передбачені ст.177 КПК, взагалі відсутні, при цьому міжнародний розшук, є безпідставним та формальним, що унеможливлювало обрання запобіжного заходу.
Позиції учасників провадження.
Захисники підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Суд задовольнив клопотання про участь підозрюваного в режимі відеоконференції, проте сторона захисту не змогла забезпечити участь особи в установленому порядку в режимі відеоконференції (через що в подальшому відмовилась від заявленого клопотання), а тому з урахуванням позиції захисників апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваного.
Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до положень ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію захисників, заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, письмові заперечення з додатками сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту про недотримання вимог щодо розумної підозри (її необґрунтованості), колегією суддів встановлено наступне.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000460 від 06 вересня 2023 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, та третім особам неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища за наступних обставин.
За версією слідства, ОСОБА_5 є бенефіціарним власником юридичної особи - компанії «The Minco Trust», зареєстрованої в Сінгапурі, яка володіє 100% статутного капіталу компанії «Fevamotinico S.a.r.l.», яка володіє частками в компанії «Ferrexpo plc». Безпосередньо компанія «Ferrexpo plc» володіє 100% акцій (крім однієї акції) компанії «Ferrexpo AG», якій належать 100% акцій Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Полтавський ГЗК»). З огляду на це, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_5 є бенефіціарним власником компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК».
Органом досудового розслідування встановлено, що 23 листопада 2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі №910/15551/20 за позовом компанії «Trimcroft Services Limited» до компанії «Eastcoast United Inc.», компанії «Statex Corp.», компанії «Newport Inc.», компанії «Sayers Holdings Limited», Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, компанії «Ferrexpo AG», Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-цінні папери», Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.
У подальшому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - компаній «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited», прийнято для спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження.
За результатами розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у позовах компаній «Trimcroft Services Limited», «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited» відмовлено повністю.
12 вересня 2022 року постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги зазначених компаній на рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 задоволено частково, зазначене рішення Господарського суду міста Києва скасовано та позови компаній «Trimcroft Services Limited», «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited» задоволено частково.
Зазначеним судовим рішенням постановлено, зокрема витребувати із незаконного володіння компанії «Ferrexpo AG»: (1) прості іменні акції в кількості 28 897 580 штук номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Trimcroft Services Limited»; (2) прості іменні акції в кількості 37 627 180 штук номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Calefort Developments Limited»; (3) прості іменні акції в кількості 37 627 180 штук номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Emsworth Assets Limited»; (4) прості іменні акції в кількості 20 443 260 штук номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Gilson Investmens Limited».
Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року ОСОБА_5, будучи бенефіціарним власником компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» через компанії: «The Minco Trust», «Fevamotinico S.a.r.l.», «Ferrexpo plc», внаслідок витребування акцій у компанії «Ferrexpo AG» втрачав право володіння акціями ПрАТ «Полтавський ГЗК» та оперативного контролю господарської діяльності товариства.
На зазначену постанову Північного апеляційного господарського суду були подані касаційні скарги. Ухвалою від 11 жовтня 2022 року Касаційний господарський суд Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Ділові партнери», а ухвалою від 21 жовтня 2022 року - за касаційною скаргою компанії «Ferrexpo AG».
01 грудня 2022 року Касаційний господарський суд Верховного Суду задовольнив клопотання компаній «Trimcroft Services Limited» і «Ferrexpo AG» та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення низки виключних правових проблем.
19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами ПрАТ «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а також компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, 23 червня 2022 року, 29 червня 2022 року, 29 серпня 2022 року, 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року.
Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.
На переконання детектива, розуміючи можливість втрати права володіння акціями та оперативного контролю господарської діяльності ПрАТ «Полтавський ГЗК», у період з 19 січня 2023 року по 06 березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_5 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
Водночас, керуючий партнер адвокатського бюро «Горецький і партнери» ОСОБА_9, довідавшись про наявність на розгляді Великої Палати Верховного Суду судової справи №910/15551/20, вирішив запропонувати ОСОБА_5 свої юридичні послуги у цій справі, про що у січні-лютому 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, спочатку повідомив начальнику служби безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_10, а у подальшому адвокату адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» ОСОБА_11, яким розповів про своє особисте знайомство та дружні відносини з головою Верховного Суду ОСОБА_12 .
Розуміючи, що самостійно, без сприяння інших осіб, ОСОБА_5 не зможе надати суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду, він вирішив залучити до скоєння злочину, у тому числі ОСОБА_9 .
Досудовим розслідуванням установлено, що наприкінці лютого - початку березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 як голова Верховного Суду та суддя Великої Палати Верховного Суду, а також інші судді Великої Палати Верховного Суду є службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 доручив ОСОБА_11 з`ясувати через ОСОБА_9 можливість надання голові Верховного Суду ОСОБА_12 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_5 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
Діючи на виконання доручення ОСОБА_5, наприкінці лютого - початку березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи в приміщенні адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери», при особистій зустрічі з ОСОБА_9, ОСОБА_11 повідомив про наміри ОСОБА_5 надати неправомірну вигоду суддям Великої Палати Верховного Суду та безпосередньо голові Верховного Суду ОСОБА_12 .
Після розмови з ОСОБА_11 і до 06 березня 2023 року ОСОБА_9, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 як голова Верховного Суду та суддя Великої Палати Верховного Суду, а також інші судді Великої Палати Верховного Суду є службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, достеменно знаючи про тривалі дружні відносини Голови Верховного Суду ОСОБА_12 та ОСОБА_13, попросив останнього довести до відома ОСОБА_12 бажання ОСОБА_5 отримати на свою користь і користь компанії «Ferrexpo AG» судове рішення у справі №910/15551/20 про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а також про готовність надати за ухвалення такого рішення неправомірну вигоду.
На переконання детектива, довідавшись від ОСОБА_9 та ОСОБА_13 про готовність ОСОБА_5 надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення, у голови Верховного Суду ОСОБА_12, який входив до складу Великої Палати, виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди.
За версією органу досудового розслідування, усвідомлюючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове ухвалення рішення на користь особи, яка пропонує надати неправомірну вигоду, ОСОБА_12 вступив у попередню змову з іншими суддями Великої Палати Верховного суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалити рішення в інтересах ОСОБА_5 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
Погоджуючись на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 та ОСОБА_9, що він та інші, на цей час невстановлені, судді Великої Палати Верховного Суду готові за неправомірну вигоду в розмірі 3 000 000 доларів США ухвалити рішення про задоволення касаційних скарг та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
У подальшому, але до 06 березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, отриману від ОСОБА_12 інформацію ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 для її передачі ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_10 зустрітись з ОСОБА_9 для обговорення остаточного розміру неправомірної вигоди.
06 березня 2023 року, близько 12 години, діючи на виконання вказівок ОСОБА_5, директор з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_10 прибув до офісу ОСОБА_9, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та у присутності ОСОБА_13, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_9 про готовність ОСОБА_5 надати голові Верховного Суду ОСОБА_12 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 2 700 000 доларів США за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_5 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року. Водночас, ОСОБА_9, бажаючи посприяти ОСОБА_5 у скоєнні злочину, погодився передати ОСОБА_12 цю пропозицію ОСОБА_5 надати йому та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду.
У свою чергу, ОСОБА_9 домовився з ОСОБА_13 повідомити ОСОБА_12, що ОСОБА_5 згоден надати в якості неправомірної вигоди лише 2 000 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_12 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду, а 200 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_9 та ОСОБА_13, що і було зроблено. Також ОСОБА_9 і ОСОБА_13 домовились, що інша частина неправомірної вигоди у розмірі 700 000 доларів США також буде розподілена між ними особисто, однак цю інформацію ОСОБА_9 приховав від ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .
Детективом установлено, що у період з 06 березня 2023 року по 08 березня 2023 року, ОСОБА_9 довів до відома ОСОБА_12 пропозицію ОСОБА_5 неправомірної вигоди.
ОСОБА_12, у свою чергу прийняв таку пропозицію ОСОБА_5 отримати неправомірну вигоду, про що повідомив ОСОБА_9 та запевнив його у своїй готовності ухвалити необхідне ОСОБА_5 судове рішення.
За версією детектива, 08 березня 2023 року, знаходячись у приміщенні адвокатського об`єднання «Фінанси та кредит лекс», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у режимі відеоконференції між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, у присутності адвоката ОСОБА_14, відбулась розмова, під час якої ОСОБА_5 підтвердив свої злочинні наміри надати голові Верховного Суду ОСОБА_12 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду, за участі ОСОБА_9, неправомірну вигоду.
Далі, 10 березня 2023 року ОСОБА_9, враховуючи позицію ОСОБА_12, повідомив ОСОБА_5, що до призначеного на 15 березня 2023 року судового засідання у справі №910/15551/20 останньому необхідно зібрати та передати частину неправомірної вигоди.
На вимогу ОСОБА_12 кошти, які є предметом неправомірної вигоди, після їх фактичного надходження ОСОБА_9, повинні були утримуватися (переховуватися) у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами до подальших інструкцій ОСОБА_12 щодо способу їх передачі йому та іншим, на цей час невстановленим, суддям Великої Палати Верховного Суду.
У свою чергу ОСОБА_12, діючи спільно з іншими, на цей час невстановленими, суддями Великої Палати Верховного Суду, забезпечив перенесення судового розгляду справи №910/15551/20 на 19 квітня 2023 року.
17 березня 2023 року ОСОБА_9, попередньо отримавши 14 березня 2023 року інформацію від ОСОБА_12, повідомив ОСОБА_5, що судове засідання у справі № 910/15551/20, призначене на 15 березня 2023 року, перенесено на іншу дату - 19 квітня 2023 року для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.
У період з 13 березня 2023 року по 07 квітня 2023 року, ОСОБА_5, діючи через ОСОБА_14 та інших осіб, частинами передав ОСОБА_9 кошти в загальній сумі 2 700 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 13 березня 2023 - 07 квітня 2023 року складало 98 735 220 грн., для їхнього подальшого надання голові Верховного Суду ОСОБА_12 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду як неправомірну вигоду за ухвалення на користь ОСОБА_5 та на користь компанії «Ferrexpo AG» судового рішення у справі №910/15551/20 про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року. Про отримання від ОСОБА_5 коштів, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12 .
У подальшому, отримані від ОСОБА_5 кошти ОСОБА_9 спочатку зберігав у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1, а потім перемістив частину для зберігання до індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованому ОСОБА_9 у відділенні № НОМЕР_2 АТ «УкрСиббанк» за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6.
19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_12, ухвалили постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: (1) касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та Компанії «Ferrexpo AG» задоволені частково; (2) постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; (3) рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині; (4) в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 залишено в силі.
Водночас, детектив переконаний, що ОСОБА_12, будучи впевненим у достатній кількості голосів для ухвалення такого рішення Великою Палатою Верховного Суду, розуміючи, що кошти, які є предметом неправомірної вигоди, вже надані ОСОБА_5 і зберігаються у ОСОБА_9, діючи з метою приховування протиправності своїх дій, висловився про приєднання до окремої думки іншого судді Великої Палати Верховного Суду, таким чином створюючи враження про свою незацікавленість в ухваленні судового рішення на користь ОСОБА_5 та компанії «Ferrexpo AG».
01 травня 2023 року ОСОБА_12, діючи спільно з іншими, на цей час невстановленими, суддями Великої Палати Верховного Суду, надіслав ОСОБА_13 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_5 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_9 та ОСОБА_13 . Водночас, за вказівкою ОСОБА_12 передати неправомірну вигоду повинен був ОСОБА_13
02 травня 2023 року, близько 16-17 години, у відділенні № НОМЕР_2 АТ «УкрСиббанк», розташованого за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, діючи на виконання вказівок ОСОБА_12, забрали з орендованого ОСОБА_9 індивідуального сейфу частину коштів, наданих ОСОБА_5 в якості неправомірної вигоди для голови та суддів Великої Палати Верховного Суду, а частину - перемістили до індивідуального сейфу, орендованого ОСОБА_13 у цьому ж відділенні №963.
Цього ж дня, знаходячись у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_13 на виконання вказівок ОСОБА_12 сформував 13 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжив зберігати у зазначеному офісі.
03 травня 2023 року, близько 21 години, ОСОБА_13, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_12, забрав з офісу ці кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3, де передав їх особисто ОСОБА_12 .
З огляду на це, ОСОБА_5, за пособництва ОСОБА_9 та інших осіб, надав 03 травня 2023 року ОСОБА_12 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03.05.2023 складало 49 323 727 грн. 68 коп.
08 травня 2023 року ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_5, іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передати йому другу частину неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.
15 травня 2023 року ОСОБА_13 забрав у відділенні № НОМЕР_2 АТ «УкрСиббанк», розташованому за адресою: АДРЕСА_4, з орендованого ним індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_5 .
У цей же день, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_13, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_12, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3, де передав їх особисто ОСОБА_12 .
Таким чином, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5, за пособництва ОСОБА_9 та інших осіб, надав 15 травня 2023 ОСОБА_12 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складало 16 455 870 грн.
06 червня 2023 року детективом НАБУ складено та погоджено прокурором САП, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК.
28 липня 2023 року в межах виконання компетентними органами Французької Республіки запиту НАБУ про міжнародну правову допомогу повідомлення про підозру вручено ОСОБА_5 .
З огляду на це, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про набуття ОСОБА_5 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, оскільки детективом вжито заходів, для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений ст.111, 115 та 278 КПК для вручення повідомлень, а саме у межах виконання компетентними органами Французької Республіки запиту НАБУ про міжнародну правову допомогу.
Як встановлено колегією суддів, повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення, серед іншого, надала копії:
-протоколу огляду від 16 травня 2023 року Єдиного державного реєстру судових рішень, у якому зафіксовано стан розгляду судової справи №910/15551/20;
-протоколу від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтроль особи (далі - ОРЗ) щодо ОСОБА_13, у якому зафіксовано обговорення останнім з ОСОБА_9 . обставин передачі ОСОБА_9 та одержання ОСОБА_12 неправомірної вигоди;
-протоколу від 01 травня 2023 року за результатами проведення ОРЗ щодо ОСОБА_9, за результатами якого зафіксовано: обговорення 17 березня 2023 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 обставин розгляду судової справи №910/15551/20, перенесення судового розгляду на 19 квітня 2023 року у Верховному Суді, зацікавленість суддів Великої Палати Верховного Суду в ухваленні ними судових рішень, обговорення 01 квітня 2023 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 кількості наданих останнім через довірених осіб коштів ОСОБА_9 для подальшої передачі голові Верховного Суду ОСОБА_12 та іншим суддям Верховного Суду за ухвалення у справі №910/15551/20 рішення на користь ОСОБА_5, обговорення 24 квітня 2023 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 позитивного рішення, ухваленого на користь останнього у справі №910/15551/20, обговорення 01 травня 2023 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 розподілу неправомірної вигоди на частини (пакети), які необхідно надати ОСОБА_12 ;
-протоколу від 15травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчинення злочину (далі - НСРД) у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_12 ;
-протоколу від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи щодо ОСОБА_12 ;
-протоколу від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_12 ;
-протоколу від 16 травня 2023 року обшуку робочого кабінету голови Верховного Суду ОСОБА_12, що знаходиться на другому поверсі приміщення Верховного Суду за адресою: АДРЕСА_5, у якому зафіксовано виявлення та вилучення коштів у сумі 1 653 700 доларів США, з яких 548 000 доларів США ідентифіковані як неправомірна вигода, одержаної ОСОБА_12 03 травня 2023 року;
-протоколу від 16 травня 2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3, під час якого зафіксовано виявлення та вилучення коштів в загальній сумі 700 000 доларів США, з яких 692 000 доларів США ідентифіковані як неправомірна вигода.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо причетності ОСОБА_5 до подій вищевказаного кримінального правопорушення.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів обґрунтованості підозри є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з її недоведеністю та певними протиріччями, виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею зазначено мотиви, з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати, щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційних скаргах, про певні розбіжності між фактичними даними, котрі містяться у повідомленні ОСОБА_5 про підозру та у клопотанні про обрання запобіжного заходу.
Також слідчим суддею надано оцінку наданим стороною обвинувачення відомостям про обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, які в сукупності з дослідженими матеріалами та наданими поясненнями дають підстави для висновку, що могли мати місце події, про які зазначалось у клопотанні, тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у ньому обставин, до якого може бути причетний, у тому числі і ОСОБА_5 .
Суд відхиляє аргументи захисту щодо недопустимості доказів, на підставі яких слідчим суддею становлено доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Стверджуючи про недопустимість доказів, сторона захисту посилалась на грубе порушення вимог КПК щодо повноважень слідчого судді на надання дозволу на проведення ОРЗ, а проведеними ОРЗ не здійснено запобігання жодному злочину.
Так, положеннями статті 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя дійшов висновків, з якими погоджується колегія суддів, про те, що відповідно до ч.5 ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням слідчого судді з метою проведеними оперативно-розшуковими заходами не здійснено запобігання жодному злочину. та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.
Зазначене спростовує твердження захисника про відсутність у слідчих суддів компетенції на розгляд клопотань про проведення ОРЗ, а також мети їх застосовування, а саме проведеними оперативно-розшуковими заходами не здійснено запобігання жодному злочину.
Відхиляючи доводи щодо недопустимості долучених до клопотання доказів як отриманих без достатніх правових підстав, колегія суддів виходить також з того, що оцінка доказів з точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, здобутих при проведенні ОРЗ, так само як і безпідставність їх проведення, а тому остаточну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час або за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК, за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених ОРЗ, НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту щодо безпідставності висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
В межах доводів апеляційної скарги Суд перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.
Відтак, тяжкість можливо вчиненого злочину та суворість передбаченого покарання за нього не є єдиною визначальною умовою при встановленні вказаного ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Так, слідчим суддею взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_5 проживає на території Французької Республіки та будучи належним чином повідомленим, систематично не з`являється на виклики до НАБУ для проведення для участі у слідчих та процесуальних діях у статусі підозрюваного, у зв`язку з чим 02 липня 2024 року останнього оголошено у міжнародний розшук.
Крім того встановлено, що ОСОБА_5 є підозрюваним у кримінальному провадженні №62019000000000890 від 14 червня 2019 року, досудове розслідування у якому здійснюють слідчі Центрального апарату Державного бюро розслідувань, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.209, ч.3 ст.209, ч.3 ст.209, ч.3 ст.209, ч.3 ст.209 КК, в межах цього кримінального провадження постановою слідчого від 04 листопада 2019 року особу також оголошено у міжнародний розшук та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року задоволено клопотання про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі даних порталу МВС України щодо осіб, які переховуються від органів влади, слідчим суддею установлено, що ОСОБА_5 продовжує перебувати у розшуку як особа, яка переховується від органу досудового розслідування
Також, слідчим суддею враховано високий майновий стан як підозрюваного, перелік його майнових статків та корпоративних прав детально відображено в оскаржуваній ухвалі.
Наведені фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та суворість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, позаяк особа тривалий час проживає за кордоном, ігнорує виклики до органу досудового розслідування, а його фінансовий стан надає йому змогу безперешкодно проживати на території Французької Республіки, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що ОСОБА_5 ймовірно здійснював надання ОСОБА_12 як голові Верховного Суду та одночасно судді Великої Палати Верховного Суду та іншим суддям Великої палати Верховного Суду неправомірної вигоди не особисто, а за участі посередників, зокрема адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_14 . Разом з цим, перебування ОСОБА_5 поза межами України на території Французької Республіки, не позбавляє його можливості контактувати, зокрема через засоби електронного зв`язку, та здійснювати вплив з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які можуть бути відомі свідкам щодо можливої участі особи у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
За таких умов, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про достатню ймовірність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що підозрюваний, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив та узгоджувати спільні дії з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Щодо ризику знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Покликаючись на обґрунтування цього ризику, прокурор стверджував, що одним із предметів здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні є встановлення походження коштів, які надавалися ОСОБА_5 через посередників ОСОБА_12 як неправомірна вигода.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею враховано ту обставину, що ймовірно за вказівками ОСОБА_12 ні сам ОСОБА_9, ні його юридична компанія не повинні були брати участь у судовій справі №910/15551/20, з метою приховування злочинної змови ОСОБА_12 та інших суддів Великої Палати Верховного Суду з ОСОБА_5, а кошти в якості неправомірної вигоди повинні бути підготовлені та надані до 19 квітня 2023 року, коли повинен був відбутися судовий розгляд у справі №910/15551/20. У період часу з 10 березня по 19 квітня 2023 року ОСОБА_5 частинами передав ОСОБА_9 в якості неправомірної вигоди 2 700 000 доларів США. На підставі протоколу НСРД від 01 травня 2023 року слідчим суддею установлено, що під час розмови, яка відбулася 01 квітня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ймовірно обговорювали суму коштів, переданих останньому, для подальшої передачі ОСОБА_12 . Згідно з цією розмовою кошти, приблизно у сумі 2 100 000 доларів США, передавалися через ОСОБА_15, зокрема з використанням пов`язаних з ним юридичних компаній. Окрім цього, ОСОБА_9 у розмові з ОСОБА_13, яка відбулася 09 березня 2023 року, стверджував, що гроші повинні заходити через компанії, пов`язані з адвокатом ОСОБА_15 .
На переконання колегії суддів наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може вживати всіх позапроцесуальних заходів для протидії у здобутті органом досудового розслідування доказів у цьому кримінальному провадженні, шляхом координації дій та надання відповідних вказівок іншим особам, спрямованих на їх знищення, приховання або спотворення, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки як встановлено слідчим суддею та підтверджується матеріалами провадження, під час розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_9, зокрема, 10 березня 2023 року, 06 квітня 2023 року останні обговорювали вирішення питань, пов`язаних з кримінальними проводженнями, досудове розслідування у яких здійснювалося слідчими Державного бюро розслідувань та Національної поліції, ОСОБА_5 ініціював перед ОСОБА_9 вирішення окремих питань позапроцесуальним шляхом.
На переконання колегії суддів, зазначені розмови свідчать про ймовірне можливе вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних корупційних правопорушень, пов`язаних із наданням неправомірної вигоди, зокрема суддям.
З огляду на це, суд погоджується з висновками слідчого судді, щодо існування цього ризику та зауважує, що хоч ці обставини не є свідченням винуватості, проте в контексті зазначеного значно підвищують ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, і на які вказували детектив та прокурор. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, спростовуються наданими стороною обвинувачення клопотанням та матеріалами, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, а тому на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині доведеності прокурором наявності достатніх підстав вважати що підозрюваного оголошений у міжнародний розшук, суд враховує наступне.
На спростування висновку слідчого судді про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук захисник стверджував, що чинний КПК не пов`язує момент оголошення особи в міжнародний розшук з моментом винесення відповідної постанови, яка є лише підставою для ініціювання міжнародного розшуку та не є доказом самого оголошення особи у розшук. Разом з цим постанова про оголошення особи у міжнародний розшук приймалася всупереч імперативним нормам КПК, є безпідставною та незаконною. ОСОБА_5 не переховується від слідства та суду, його місце перебування достеменно відоме стороні обвинувачення.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається з наданих суду матеріалів провадження, 11 червня 2024 року компетентними органами Французької Республіки на виконання запиту про міжнародно-правову допомогу ОСОБА_5 вручено повістки про виклик про явку 24, 26 та 28 червня 2024 року до НАБУ для проведення слідчих та процесуальних дій. Разом з цим, виклики про явку підозрюваного ОСОБА_5 у зазначені дати було опубліковано в офіційному виданні «Урядовий кур`єр», на сайті НАБУ, а також повістки про виклик надіслані на електронну пошту, яка перебуває у користуванні останнього.
27 червня 2024 року від захисника підозрюваного до НАБУ надіслано повідомлення, відповідно до змісту якого ОСОБА_5 перебуває на території Французької Республіки та готовий брати участь в усіх слідчих та процесуальних діях, надавати пояснення, показання у порядку міжнародного співробітництва або на території посольства України у Французькій Республіці. У цей же день, 27 червня 2024 року підозрюваним на електронну адресу детектива НАБУ ОСОБА_16 надіслано повідомлення, в якому зазначено, що він отримав повістки детектива та готовий сприяти у здійсненні досудового розслідування у порядку міжнародного співробітництва на території Франції.
24, 26 та 28 червня 2024 року підозрюваний на виклики до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій не з`явився
Постановою детектива НАБУ від 02 липня 2024 року ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук. Постанова мотивована тим, що 24, 26 та 28 червня 2024 року підозрюваний на виклики до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій не з`явився без поважних причин, також не повідомив про причини свого неприбуття, які ь відповідно до кримінально-процесуального закону є поважними, водночас підтвердивши фактичне своє місцезнаходження поза межами України на території Французької Республіки.
Як зазначалося вище, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором, зокрема наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук (ч.6 ст.193 КПК).
Слід констатувати, що КПК жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК доведеністю існування обставин, які б стали підставою для міжнародного розшуку, проте визначає необхідність доведення оголошення підозрюваного, обвинуваченого у такий розшук.
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч.1 ст.281 КПК).
Разом з цим чинний КПК не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч.2 ст.281 КПК при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. У подальшому (після оголошення розшуку підозрюваного) його здійснення може бути доручено оперативним підрозділам (ч.3 ст.281 КПК).
З аналізу зазначеної статті вбачається, що факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч.6 ст.193 КПК покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного, обвинуваченого у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук та його здійснення.
Крім того, за змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
Розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу, а ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення.
Отже момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення відповідної постанови, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови.
За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281, ч.6 ст.193 КПК.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної ухвали за наслідками розгляду клопотання і на теперішній час ОСОБА_5 є оголошеним у міжнародний розшук, оскільки таке рішення відповідно до ст.281 КПК прийняте у межах компетенції уповноваженою посадовою особою держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи.
З урахуванням наявної в матеріалах клопотання постанови детектива НАБУ від 02 липня 2024 року про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, колегія суддів вважає доведеними факти як оголошення особи у міжнародний розшук, так і наявності передбаченої ч.6 ст.193 КПК умови для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
Крім того, відповідно до ч.1, 3 ст.110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.
Отже, прийняття постанови про оголошення підозрюваного у розшук є процесуальним рішенням слідчого (детектива), яке відповідно до ч.1 ст.303 не підлягає окремому оскарженню слідчому судді під час досудового розслідування, проте може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що детективом НАБУ підозрюваного було оголошено у міжнародний розшук у зв`язку з його систематичними неявками за викликами до органу досудового розслідування, які він отримував у порядку міжнародного співробітництва, а з моменту набуття статусу підозрюваного, ОСОБА_5 був зобов`язаний, прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб (п.1 ч. 7 ст. 42 КПК). У зв`язку з чим, з урахуванням встановлених обставин, які передували оголошенню підозрюваного у розшук, колегія відхиляє доводи сторони захисту про безпідставність прийнятого детективом НАБУ рішення про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.
Так само колегія суддів не вбачає порушення слідчим суддею порядку розгляду клопотання за відсутності підозрюваного та за відсутності підтверджень отримання останнім копії клопотання про обрання запобіжного заходу.
Вказані питання також ставились стороною захисту на обговорення та вирішувались слідчим суддею під час розгляду клопотання.
Колегія суддів, всупереч зазначеним стороною захисту доводам, погоджується з мотивами прийнятих слідчим суддею процесуальних рішень та зауважує на такому.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи, що постановою детектива НАБУ від 02 липня 2024 року підозрюваного оголошено в міжнародний розшук, відповідно слідчим суддею дотримано порядок, а саме встановлено підставу для можливості розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності ОСОБА_5 .
Також з цих підстав колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо невручення підозрюваному копії клопотання про обрання запобіжного заходу до початку його розгляду слідчим суддею.
Не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу подано до суду поза межами строку досудового розслідування.
Так, наполягаючи на зазначеному, захист акцентував увагу на тому, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання детектива про продовження строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а тому на думку адвоката, відповідно до вимог ч.7 ст.295-1 КПК прокурор зобов`язаний був закінчити досудове розслідування протягом п`яти днів.
Разом з тим, сторона захисту залишила поза увагою встановленні фактичні обставини та мотиви, якими обґрунтована вищезазначена ухвала слідчого судді, а саме: у кримінальному провадженні №52023000000000202 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк досудового розслідування було продовжено до 16 жовтня 2023 року. Тобто, це свідчить про те, що станом на день виділення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000460 залишався аналогічний строк досудового розслідування. До того ж, до виділення цього кримінального провадження, строк досудового розслідування у первісному провадженні було продовжено до п`яти місяців. Тобто де факто, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000460 уже продовжений до п`яти місяців, а тому повторне звернення до слідчого судді із клопотанням про продовження строку досудового розслідування на строк, на який досудове розслідування уже продовжене суперечить положенням КПК. З огляду на це, слідчий суддя далі не досліджував доводи детектива.
Отже, підставою для відмови у задоволенні клопотання слугувало саме його повторність, проте ніяк не безпідставність. Фактично вказаною ухвалою клопотання детектива про продовження строку досудового розслідування залишено без розгляду, а тому відсутні підстави для застосування ч.7 ст.295-1 КПК, у зв`язку з тим, що до закінчення строку досудового розслідування на той час залишалось більше двадцяти днів, а тому наведений в апеляційній скарзі обрахунок строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не відповідає фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року про обрання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52023000000000460 від 06 вересня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3