- Головуюча суддя (ВАКС): Задорожна Л.І.
Справа № 991/8099/24
Провадження № 1-кс/991/8137/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
учасника кримінального провадження:
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 52023000000000190 від 24.04.2023,
установив:
30.08.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 52023000000000190 від 24.04.2023.
02.09.2024 судове засідання призначено на 06.09.2024 та відкладено на 17.09.2024, у зв`язку з клопотанням адвоката
ОСОБА_3 . Суть клопотання
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на обшук будинку, який належить рідній сестрі ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . У зв`язку з повномасштабною війною, цим домоволодінням користується ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_6 . Також, у зв`язку з постійним перебуванням ОСОБА_4 та її сина у Великій Британії через війну, їх речі зберігаються у цьому домоволодінні.
Під час проведення обшуку домоволодіння детективами Національного бюро вилучено ноутбук Apple MacBook Air та мобільний телефон iPhone Model Al 633. На теперішній час вони перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування вже більше півроку. Зазначені пристрої були подаровані ОСОБА_4 своєму сину ОСОБА_7, який ними і користувався. Жодної інформації, яка могла б стосуватися кримінального провадження, вони не містять. Разом із тим, вони потрібні йому у навчанні.
27.02.2024 Вищим антикорупційним судом за клопотанням сторони обвинувачення накладено арешт на грошові кошти на рахунках у банківських установах AT «КБ «ПриватБанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», що належать ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на праві спільної власності.
На рахунках ОСОБА_6 розміщені та арештовані на підставі ухвали слідчого судді від 27.02.2024 грошові кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя, яке нажито ними у період перебування у шлюбі, а саме:
- 39 024,3 грн на рахунку НОМЕР_1 у АТ «КБ «ПриватБанк»;
- 5 064,75 доларів США на картковому рахунку фізичної особи № НОМЕР_2 у АТ «Райффайзен Банк»;
- 173,58 євро на картковому рахунку фізичної особи № НОМЕР_2 у АТ «Райффайзен Банк».
Оскільки зазначені грошові кошти є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4, остання беззаперечно є власницею частини грошових коштів, які зберігаються на цих рахунках.
ОСОБА_4 не є фігурантом кримінального провадження та не має у цьому кримінальному провадженні жодного процесуального статусу, який би міг свідчити про вчинення нею будь-яких протиправних дій. Зі сторони обвинувачення до ОСОБА_4 жодних претензій з приводу походження грошових коштів, майна та інших питань немає. Її чоловік ОСОБА_6 не обвинувачується та не підозрюється у незаконному збагаченні.
При цьому, ОСОБА_4 із сином з початку повномасштабної війни проживають у Великій Британії та потребують будь-якої матеріальної підтримки, оскільки живуть виключно за рахунок державного утримання.
На рахунках ОСОБА_4 розміщені та арештовані на підставі ухвали слідчого судді від 27.02.2024 грошові кошти, а саме:
- 7 910,37 грн на рахунку НОМЕР_3 у АТ «КБ «ПриватБанк»;
- 12 633,23 доларів США на картковому рахунку фізичної особи № НОМЕР_4 у «Райффайзен Банк»;
- 2 287,41 євро на рахунку НОМЕР_5 у АТ «КБ «ПриватБанк».
Зазначені грошові кошти не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а є особистою приватною власністю ОСОБА_4 відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України.
15.11.2019 грошові кошти у сумі 60 000 доларів США були подаровані ОСОБА_4 її батьком, що підтверджується нотаріально посвідченим договором. Після цього, ОСОБА_4 розмістила частину подарованих їй грошових коштів на банківських рахунках у різних валютах, з метою їх подальшого використання на власний розсуд.
На підставі викладених фактів та обставин, адвокат ОСОБА_3 просив скасувати арешт з ноутбуку Apple MacBook Air (1); мобільного телефону Iphone Model A1633 (2); грошових коштів у сумі 19 512,15 грн на рахунку НОМЕР_1 у АТ «КБ «ПриватБанк» (3); грошових коштів у сумі 2 532,37 доларів США на картковому рахунку фізичної особи № НОМЕР_6 у АТ «Райффайзен Банк» (4); грошових коштів у сумі 86,79 євро на картковому рахунку фізичної особи № НОМЕР_2 у АТ «Райффайзен Банк» (5); грошових коштів у сумі 7 910,37 грн на рахунку НОМЕР_3 у АТ «КБ «ПриватБанк» (6); грошових коштів у сумі 12 633,23 доларів США на картковому рахунку фізичної особи № НОМЕР_4 у АТ «Райффайзен Банк» (7) та грошових коштів у сумі 2 287,41 євро на рахунку НОМЕР_5 у AT «КБ «ПриватБанк» (8).
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні подане ним клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому. Зазначив, що станом на 01.01.2019 баланс на валютному рахунку становив 64 долари США. Після того, у період січня - червня 2020 року внесено 4 100 доларів США. Після цієї дати виписок по рахунку немає, але на момент накладення арешту на банківському рахунку зберігалось 12 600 доларів США. Арешт, накладений на цю суму, потрібно скасувати, оскільки це грошові кошти, які були подаровані ОСОБА_4 у 2019 році та внесені нею особисто на цей рахунок. Наразі ОСОБА_4 проживає за кордоном. Надані банківські виписки підтверджують, що вся сума грошових коштів була внесена на рахунок у 2020 році та після. Усі грошові кошти, арештовані ухвалою слідчого судді, є подарованими та були внесені після укладення договору дарування. Мобільний телефон та ноутбук належать синові ОСОБА_4, який наразі проживає у Великій Британії разом із матір`ю. Ці пристрої не містять жодної важливої для досудового розслідування інформації.
06.09.2024 за Вх. № 34867/24 від детектива Національного бюро ОСОБА_8 на електронну пошту суду надійшло заперечення на клопотання, у якому він просив клопотання розглянути за його відсутності та у задоволенні клопотання відмовити з таких підстав. Під час проведення обшуку дружина ОСОБА_6 разом із дітьми перебувала за межами території України, що спростовує твердження сторони захисту про використання мобільного телефону та ноутбуку сином ОСОБА_6 . Крім того, у ноутбуці використовувався обліковий запис « ОСОБА_9 », що безпосередньо вказує на користування ним ОСОБА_6 . Набуте ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у період шлюбу майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, будь-які відомості про визначення часток у майні відсутні. Сам по собі факт дарування готівкових коштів ОСОБА_4 не свідчить про те, що подальше розміщення коштів на банківських рахунках відбулося саме за їх рахунок.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, письмові заперечення детектива Національного бюро ОСОБА_8, заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.02.2024 у справі № 991/1480/24 накладено арешт, зокрема на грошові кошти, які належать підозрюваному ОСОБА_6 і є спільною сумісною власністю підозрюваного ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10, розміщені на рахунках ОСОБА_6, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль» (1); грошові кошти, які належать ОСОБА_4 і є спільною сумісною власністю підозрюваного ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10, розміщені на рахунках ОСОБА_4, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Зі змісту мотивувальної частини ухвали вбачається, що метою накладення арешту в цій частині є забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України). Слідчий суддя, дослідивши наявні у матеріалах клопотання відомості, дійшов висновку, що вказане вище майно було набуто подружжям (підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ) у період їх перебування у шлюбі. Відомості про визначення часток у майні, набутому у шлюбі подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_4, на момент розгляду клопотання про арешту майна у розпорядженні слідчого судді були відсутні.
Адвокатом ОСОБА_3 до матеріалів клопотання також додано копію вступної та резолютивної частини ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.03.2024, якою накладено арешт на майно, вилучене у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, а саме: мобільний телефон iPhone Model Al 633 та ноутбук Apple MacBook Air.
Відповідно до повного тексту зазначеної вище ухвали, опублікованої у Єдиному державному реєстрі судових рішень, арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, а також проведення експертного дослідження.
Відомості про оскарження ухвал слідчого судді від 27.02.2024 та від 05.03.2024 у суді апеляційної інстанції у матеріалах клопотання відсутні.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше, те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді від 27.02.2024 та 05.03.2024, є таким, що передбачений КПК України, оскільки його метою є забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна, як виду покарання.
На момент вирішення питання про арешт грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369 КК України, санкція яких передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що під час розгляду цього клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвал, якими накладено арешт на майно, а вирішує питання обґрунтованості накладеного арешту на майно.
Підставами для скасування арешту майна адвокат ОСОБА_3 зазначає те, що мобільний телефон та ноутбук належать сину підозрюваного ОСОБА_6 (1), частина грошових коштів, розміщених на банківських рахунках ОСОБА_6, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а тому частина цих коштів належить ОСОБА_4 (2), а грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_4, є її особистою власністю (3).
Слідчий суддя зазначає, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.
Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, Суд у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини», оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення у наведеній справі Суд, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Отже, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, кримінального провадження тощо.
Щодо твердження адвоката ОСОБА_3 про належність ноутбуку Apple MacBook Air та мобільного телефону iPhone Model Al 633 сину підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_11, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.
При розгляді питання про скасування арешту майна суд не вправі визначати право власності на річ за будь-якою особою, спір про її належність вирішується в порядку цивільного судочинства (постанова ККС ВС від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19). Натомість, на підставі фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, перевіряються відомості про належність особі майна, щодо якого вирішується питання про скасування арешту.
Зокрема, при виявленні та вилученні рухомих речей, які не підлягають державній реєстрації, мають враховуватися дія презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю corpus possessionis); спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання, яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування зазначеної презумпції; пояснення сторін оцінюються у співставленні з фактичними обставинами та наданими доказами.
Той факт, що мобільний телефон та ноутбук були вилучені у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, на думку слідчого судді, свідчить про їх належність останньому. Зберігання цифрових пристроїв, таких як мобільний телефон та ноутбук, у конкретному помешканні також вказує на те, що саме особа, яка там проживає, має фактичний контроль над ними. Крім того, мобільний телефон та ноутбук є персональними пристроями особи, а посилання адвоката на те, що вони належать сину підозрюваного, який протягом тривалого періоду часу проживає за кордоном разом із матір`ю, у зв`язку з повномасштабним вторгненням, та потребує їх для навчання як мінімум через два з половиною роки після повномасштабного вторгнення рф, може викликати певний сумнів у об`єктивного спостерігача щодо того, що власником арештованих пристроїв є син підозрюваного, який на момент проведення обшуку домоволодіння перебував за кордоном.
Інших доказів належності вилучених цифрових пристроїв сину підозрюваного, наприклад чеків про покупку тощо, адвокатом ОСОБА_3 до матеріалів клопотання не надано, у зв`язку з чим, слідчий суддя дійшов висновку, що під час розгляду клопотання належними та допустимими доказами не доведено, що мобільний телефон та ноутбук належать сину підозрюваного - ОСОБА_12 .
Більш того, із доданої детективом Національного бюро до клопотання копії витягу з протоколу огляду від 29.03.2024 слідує, що для входу в систему ноутбуку потрібно ввести пароль для облікового запису користувача Мас «ОСОБА_9».
Проаналізувавши викладені вище обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що адвокатом ОСОБА_3 не доведено достатності підстав вважати, що ноутбук Apple MacBook Air та мобільний телефон iPhone Model Al 633 належать сину підозрюваного - ОСОБА_11, а також не спростовано презумпції права власності ОСОБА_6 на ці пристрої.
Стосовно твердження адвоката ОСОБА_3 щодо необхідності скасування арешту з частини грошових коштів, які розміщені на банківських рахунках ОСОБА_6 та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також з грошових коштів, які зберігаються на банківських рахунках ОСОБА_4 та є її особистою власністю, слідчий суддя зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Під час розгляду клопотання про арешт майна та як наслідок постановлення ухвали від 05.03.2024, мова про яку йшла вище, слідчим суддею встановлено, що вказане майно (грошові кошти, розміщені на банківських рахунках) є власністю подружжя підозрюваного ОСОБА_6 та ОСОБА_4, набуте у період їх перебування у шлюбі (2003 - 2024 роках).
Частинами 1 та 3 статті 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення (ст. 70 СК України). Режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.
Як вже зазначалось раніше, слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі.
Оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, слідчий суддя у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Як під час розгляду питання про накладення арешту на майно, так і під час розгляду питання про скасування арешту майна, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Разом із тим, адвокатом ОСОБА_3 не надано документів, які б підтвердили визначення часток у майні, набутому у шлюбі подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_4, у зв`язку з чим слідчий суддя робить висновок, що воно є їх спільною сумісною власністю. Презюмується, що частки кожного з подружжя є рівними, але на момент постановлення ухвали (на етапі досудового розслідування) слідчий суддя позбавлений можливості їх визначити, оскільки це питання не вирішено ні самим подружжям, ні судом у порядку позовного провадження.
Враховуючи, що у матеріалах клопотання відсутні докази визначення частки кожного з подружжя у праві власності майном (грошовими коштами, розміщеними на банківських рахунках ОСОБА_6 ), а також докази того, що грошові кошти перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, арештовані грошові кошти є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Далі, на підтвердження того, що грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_4, належать останній на праві особистої власності, адвокатом ОСОБА_3 до матеріалів клопотання додано, у копіях:
- договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом 15.11.2019, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_13 передав у дар ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 60 000 доларів США. Передача грошових коштів за цим договором ОСОБА_4 відбулася до підписання цього договору;
- довідку начальника відділення АТ «Райффайзен Банк» від 29.07.2024, зі змісту якої слідує, що станом на 29.07.2024 залишок коштів по рахунку № НОМЕР_4 складає 12 633,23 доларів США;
- довідку по банківським рахункам НОМЕР_3 та НОМЕР_5, відкритим у АТ «КБ «ПриватБанк», зі змісту якої слідує, що станом на 29.07.2024 залишок по рахункам становить 7 910,37 грн та 102 092,59 грн відповідно;
- історію по картковому рахунку № НОМЕР_4 з 01.11.2018 по 31.12.2018, зі змісту якої слідує, що станом на 16.11.2018 залишок по рахунку становив 64,73 долари США;
- історію по картковому рахунку № НОМЕР_4 за період з 01.01.2020 по 30.06.2020, зі змісту якої слідує, що станом на 02.06.2020 залишок по рахунку становив 4 099,63 долари США.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 пояснив, що вказані вище документи та відомості, які вони містять, свідчать про те, що грошові кошти вносились ОСОБА_4 на банківські рахунки за рахунок подарованих їй у 2019 році грошових коштів. Таке твердження, на його думку, є логічним, оскільки у 2018 році на балансі рахунку була значно менша сума, ніж у 2020 році, після укладення договору дарування.
Слідчий суддя вважає, що факти, на які посилається адвокат ОСОБА_3, навіть у своїй сукупності, не підтверджують належність грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, мова про які йшла вище, на праві особистої власності ОСОБА_4 .
Сам по собі договір дарування від 2019 року, який свідчить про передачу ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 60 000 доларів США, не підтверджує факту внесення цих коштів на банківські рахунки, оскільки слідчому судді не надано документів, які б підтвердили, що ці кошти дійсно були внесені ОСОБА_4 на її банківські рахунки.
Виписки по банківським рахункам, додані до клопотання, містять відомості про залишки коштів на рахунках станом лише на певні дати та не відображають відомостей про зарахування, списання рух грошових коштів по рахункам тощо, з моменту укладення договору дарування до теперішнього часу. Інформації про залишки коштів на банківських рахунках на певну дату явно не достатньо для такого висновку.
Таким чином, наявних у матеріалах клопотання документів та відомостей не достатньо для того, аби вважати, що грошові кошти, які зберігаються на відкритих ОСОБА_4 банківських рахунках, були внесені саме за рахунок подарованих їй у 2019 році грошових коштів, належать саме їй та не є спільною сумісною власністю подружжя. Для належного доведення факту володіння грошовими коштами конкретною особою необхідні додаткові докази, які б могли підтвердити їх походження, або ж такі, що демонструють зв`язок між цією особою та грошовими коштами у визначеному обсязі.
Частиною 1 статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Враховуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що у арешті мобільного телефону, ноутбуку та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, відпала потреба, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів (мобільний телефон, ноутбук) та конфіскації майна як виду покарання (грошові кошти), питання про застосування якого вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на цій стадії є обґрунтованим та виправданим.
Жодних фактів та обставин, які свідчать про те, що захід забезпечення кримінального провадження застосовано необґрунтовано, слідчим суддею під час розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна встановлено також не було.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_14