- Головуючий суддя (ВАКС): Строгий І.Л.
Справа № 991/8421/24
Провадження № 1-кс/991/8462/24
У Х В А Л А
17 вересня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
підозрюваного - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
детектива - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри,
у с т а н о в и в:
Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається
1.На розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя, ВАКС) надійшла скарга підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 13.06.2024 та на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.08.2024 у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 (далі - кп № 42018000000002581).
2.Скарга обґрунтована тим, що 13.06.2024 старшим детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 (далі - детектив, НАБУ), за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 (далі - прокурор, САП), повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК). 01.08.2024 старшим детективом НАБУ ОСОБА_6, за погодженням з прокурором САП ОСОБА_5, повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
3.Водночас, підозрюваний вважає, що повідомлення про підозру від 13.06.2024 зі змінами, внесеними повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.08.2024, не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Підозрюваний зазначає, що положення частин 1 та 2 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» у редакції Закону України від 28.02.2014 № 836-ІІІ та Закону України від 03.06.2014 № 1301-VІІ, з огляду на порушення яких органом досудового розслідування повідомлено йому про підозру, були прийняті після «Євромайдану» на хвилі популізму, з явним і грубим порушенням імперативних норм ч. 3 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод. Так, народні депутати України І-VІІ скликань, безвідносно до їх місця постійного проживання та реєстрації, на період виконання повноважень та на тримісячний термін після закінчення повноважень народного депутата України, мали право на безоплатне забезпечення за рахунок бюджетних коштів службовим житлом (у тому числі у готелі) або на отримання компенсації вартості найму житла у місті Києві не тільки для себе особисто, але й для усіх членів своєї сім`ї. Водночас, зміни до ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», внесені Законом України від 28.02.2014 № 836-ІІІ та Законом України від 03.06.2014 № 1301-VІІ, на переконання підозрюваного, різко звузили зміст і обсяг прав певної частини народних депутатів України на забезпечення службовим житлом або на компенсацію найму житла на період виконання повноважень народного депутата України. ОСОБА_3 покликався на те, що змінами до ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» від 28.02.2014 були позбавлені прав на службове житло або на компенсацію найму житла за ознакою реєстрації місця проживання (безвідносно до того, де вони мали власне чи службове житло (хоч би і у місті Києві) та де вони насправді проживали) народні депутати України, що мали реєстрацію місця проживання у 30-кілометровій зоні довкола Києва. Окрім цього, змінами до ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» від 03.06.2014 коло підстав для позбавлення окремих народних депутатів України права на забезпечення службовим житлом або на компенсацію найму житла було розширено на «забезпеченість житлом у місті Києві» та на «місце їх проживання, відповідно до його реєстрації». Тому, підозрюваний вважав, що зміст та обсяг прав частини народних депутатів України було явно протиправно суттєво звужено. Такі зміни, на його переконання, порушили імперативний припис ч. 3 ст. 22 Конституції України щодо недопустимості звуження змісту та обсягу прав і свобод, внаслідок чого такі положення Закону є з моменту їх ухвалення явно неконституційними, а тому недійсними та такими, що не мають юридичної сили і не підлягають застосуванню, а у разі застосування - не породжують юридичних наслідків. З огляду на це, підозрюваний стверджував, що норми закону, які суперечать конституційним принципам та приписам, не можуть бути покладенні в основу та в обґрунтування кримінального обвинувачення проти особи. Також підозрюваний покликався на те, що поняття «забезпечені житлом у місті Києві», яке характеризується повною правовою невизначеністю, а визначення місця постійного проживання і навіть забезпеченості житлом ототожнили із записом про зареєстроване місце проживання, не врахувавши те, що: (1) це абсолютно різні поняття; (2) зазначення у документах адреси місця проживання, тобто реєстрації, жодним чином не означає і не підтверджує забезпеченості житлом і факту реального проживання за місцем реєстрації. Підозрюваний також зазначав, що повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не містять ключових відомостей, що є суттєвими для кваліфікації його дій за ст. 346 КК, а саме: (1) які саме нормативно-правові акти було ним порушено під час написання та подачі документів, на підставі яких уповноваженими особами було ухвалено рішення про те, що він має право користуватися відповідними гарантіями; (2) які саме пункти Положення від 08.04.2014 та Порядку від 29.01.2016, що регламентували порядок реалізації такої гарантії, було порушено. Це, на переконання підозрюваного, порушує його право на захист через неконкретність сформульованої підозри. Тому, він вважав пред`явлену йому підозру необґрунтованою. Окрім цього, ОСОБА_3 у скарзі покликався на те, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо цього кримінального провадження були внесені 22.10.2018, а вперше повідомлено про підозру ОСОБА_7 ще 17.12.2019. Водночас, після повідомлення ОСОБА_7 про підозру строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні прокурором або слідчим суддею не продовжувався, а тому підозрюваний переконаний, що строк досудового розслідування у ньому сплинув 17.02.2020. Та обставина, що надалі матеріали щодо підозрюваного ОСОБА_7 були виділені з цього кримінального провадження та у ньому, на момент такого виділення, не залишилося осіб, яким би було повідомлено про підозру, на його думку, не припиняє перебіг строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Після виділення матеріалів щодо підозрюваного ОСОБА_7 з цього кримінального провадження, у ньому було повідомлено про підозру ще дев`ятьом особам, матеріали щодо яких надалі також були виділені в окремі кримінальні провадження.
4.З огляду на викладене, ОСОБА_3 просив скасувати повідомлення про підозру від 13.06.2024 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.08.2024 щодо нього.
Позиція учасників у судовому засіданні
5.У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 скаргу підтримав за обставин, викладених у ній. Зазначив, що він не був забезпечений житлом у місті Києві, а тому він мав право на безоплатне користування готельним номером у ДП «Готельний комплекс «Київ», вартість винайму якого компенсувалася за рахунок Державного бюджету України. Також підозрюваний покликався на те, що квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю його колишньої дружини та на неї не поширювався режим спільної сумісної власності подружжя. Також підозрюваний пояснив, що кватира АДРЕСА_2 ще до моменту її придбання у 2007 році була переобладнана під офісні приміщення, де не було кухні та ванної кімнати, а використовувалася ним виключно як нежитлові офісні приміщення для розміщення робочих місць працівників його юридичної компанії. Окрім цього підозрюваний зазначав, що протягом усього періоду проживання у місті Києві він ніколи не проживав у вищезгаданих двох квартирах, а завжди винаймав собі житло в оренду.
6.Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав скаргу за обставин, викладених у ній.
7.Прокурором ОСОБА_5 було заявлене клопотання про передачу цієї скарги слідчому судді ОСОБА_8 для об`єднання зі справою № 991/7789/24, оскільки у її провадженні перебуває аналогічна скарга захисника ОСОБА_3 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Водночас, ухвалою слідчого судді від 17.09.2024, яка занесена у журналі судового засідання від 17.09.2024, у задоволенні цього клопотання прокурора було відмовлено.
8.Детектив ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення скарги з огляду на її необґрунтованість, оскільки вважав, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які об`єктивно можуть переконати незалежного спостерігача у тому, що: (1) було вчинено кримінальне правопорушення; (2) вчиненим кримінальним правопорушенням були завдані збитки (тяжкі наслідки); (3) до вчинення цього кримінального правопорушення причетний ОСОБА_3 ; (4) дії ОСОБА_3 мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК. Також детектив покликався на те, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри перевірялося слідчим суддею під час вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави, за результатами чого слідчий суддя дійшов висновку, що підозра є обґрунтованою. Водночас, стороною захисту не було надано доказів на спростування викладених у повідомленні про підозру обставин. Окрім цього, детектив зазначав, що усі твердження сторони захисту, які зводяться до суб`єктивного трактування норм матеріального права, доведення неконституційності окремих норм законодавства, підлягають оцінці судом під час ухвалення вироку, а не під час розгляду скарги на повідомлення про підозру. Також детектив зазначав, що питання строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні уже досліджувалося слідчим суддею під час обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу та слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 було здійснено у межах строку досудового розслідування. Окрім цього, детектив покликався на те, що повідомлення про підозру від 13.06.2024 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.08.2024 містять детальні доводи щодо того, у чому саме полягало зловживання владою ОСОБА_3, тобто використання останнім влади всупереч інтересам служби.
Положення закону, якими керувався слідчий суддя, установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
9.Вирішуючи скаргу, слідчий суддя виходив із такого.
10.Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржене повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
11.Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК).
12.Зі змісту ч. 1 ст. 42 КПК випливає, що підозрюваним є: (1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак, його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте, вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
13.Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК).
14.Згідно зі ст. 277 КПК письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: (1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; ( 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; ( 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; ( 4) зміст підозри; ( 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; ( 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; ( 7) права підозрюваного; ( 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
15.Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК).
16.У межах кп № 42018000000002581, враховуючи наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, 13.06.2024 старшим детективом НАБУ ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, яке було погоджене прокурором САП ОСОБА_5 . Це повідомлення було вручене ОСОБА_3, що останнім не заперечується.
17.01.08.2024 старшим детективом НАБУ ОСОБА_6 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, яке було погоджене прокурором САП ОСОБА_5 . Це повідомлення було вручене ОСОБА_3, що останнім не заперечується.
18.З огляду на це, 13.06.2024 ОСОБА_3 набув статусу підозрюваного у кп № 42018000000002581.
19.Відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.08.2024 ОСОБА_3 підозрюється у зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам за таких фактичних обставин.
20.Згідно з повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 01.08.2024 ОСОБА_3 27.11.2014 склав присягу народного депутата України перед Верховною Радою України (далі - ВРУ).
21.У подальшому, ОСОБА_3, як народний депутат України VIII скликання, підписав та подав до Апарату ВРУ такі заяви:
(1) 27.11.2014 три заяви, які були зареєстровані 08.12.2014 вх. № 222209 в Апараті ВРУ. У них ОСОБА_3 просив розмістити його в готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю власного житла в місті Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера та перераховувати їх на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» протягом усього строку виконання депутатських повноважень;
(2) 22.02.2016 заяву про подальше перерахування коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ», яка була зареєстрована 25.02.2016 за вх. № 45197 в Апараті ВРУ.
22.27.11.2014 ОСОБА_3 уклав договір з ДП «Готельний комплекс «Київ» № 131 про надання послуг (зі строком дії до 31.12.2015), на підставі якого отримав у користування готельний номер, проживання у якому компенсувалося Управлінням справами ВРУ відповідно до ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України».
23.Пізніше ОСОБА_3 уклав з ДП «Готельний комплекс «Київ» такі договори: (1) додаткову угоду № 260 від 17.12.2015 до договору про винайм готельного номера народним депутатом України від 27.11.2014 № 131 (визначено строк дії договору до 31.12.2016); (2) договір № 30-Д від 01.01.2017 про винайм готельного номера народним депутатом України (зі строком дії з 01.01.2017 по 31.12.2017); (3) додаткову угоду № 1 від 01.09.2017 до договору про винайм готельного номера народним депутатом України від 01.01.2017 № 30-Д (визначено строк дії договору до 31.12.2018); (4) договір № 022 від 11.12.2018 про винайм готельного номера народним депутатом України (зі строком дії з 01.01.2019 по 31.12.2019, але не більше ніж строк повноважень Замовника).
24.Водночас, ОСОБА_3 підозрюється у тому, що в період з 27.11.2014 по 28.08.2019 використовував владу народного депутата України VIII з метою отримання неправомірної вигоди.
25.Так, ОСОБА_3 умисно та з корисливого мотиву отримав та користувався готельним номером у ДП «Готельний комплекс «Київ» без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», оскільки: (1) з 27.12.2006 у їх спільній сумісній власності з його дружиною ОСОБА_10, як подружжя, перебувала квартира АДРЕСА_1 ; (2) з 06.03.2007 до 26.07.2019 у його власності перебувала квартира АДРЕСА_2 .
26.Отже, на переконання детектива, оскільки ОСОБА_3 був забезпеченим житлом у місті Києві, то він не належав до переліку народних депутатів України, які мають право компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера.
27.Внаслідок таких дій, сума збитків Управлінню справами ВРУ склала 936 690 грн та вона перевищує двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є тяжкими наслідками.
28.Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
29.Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають під час кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі ухвалення тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Водночас, вони застосовуються як для ухвалення процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
30.Отже, повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».
31.У цьому контексті необхідно з`ясувати яким є рівень цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.
32.Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) з ухваленням відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Водночас, стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
33.Отже, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від: (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
34.У разі, коли повідомлення про підозру спричинює лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 ч. 7 ст. 42 КПК, та не тягне для нього інших обмежень, то і наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання зазначеного вище втручання в права, свободи і законні інтереси людини.
35.Окрім того, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (ст. 42 КПК) значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію у кримінальному провадженні, з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності у кримінальному процесі.
36.Саме у зв`язку із зазначеним вище п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.
37.Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами. Зазначені висновки відповідають практиці Апеляційної палати ВАКС (зокрема: ухвала від 03.10.2019 у справі № 760/24486/19, ухвала від 11.02.2021 у справі № 991/9821/20, ухвала від 19.09.2023 у справі № 991/7413/23).
38.Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
39.Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтована підозра», слідчий суддя дійшов висновку, що для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
40.Для визначення пов`язаності ОСОБА_3 з подією кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені та оцінені фактичні дані, які містяться:
(1) у рапорті прокурора САП ОСОБА_11 від 22.10.2018 на ім`я Заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_12 щодо ймовірного вчинення кримінального правопорушення народними депутатами України, у тому числі ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 130 зв. стор., 131);
(2) у службовій записці старшого детектива НАБУ ОСОБА_13 від 18.01.2023 щодо встановлення під час досудового розслідування у кп № 42018000000002581 обставин, які вказують на ймовірну наявність у діях народного депутата України VIII скликання ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК (т. 1 а.п. 132 зв. стор., 133);
(3) у присязі народного депутата України ОСОБА_3 від 27.11.2014 (т. 1 а.п. 139);
(4) у заяві народного депутата України ОСОБА_3 від 27.11.2014 на ім`я Керівника Апарату ВРУ ОСОБА_14, у якій ОСОБА_3 просив розмістити його у готелі «Київ» у зв`язку із обранням його народним депутатом України та відсутністю власного житла у місті Києві (т. 1 а.п. 139 зв. стор.);
(5) у заяві народного депутата України ОСОБА_3 від 27.11.2014 на ім`я Керівника Апарату ВРУ ОСОБА_14, у якій ОСОБА_3 просив належні йому кошти для винайму готельного номера з 27.11.2014 перераховувати на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ протягом усього строку виконання повноважень (т. 1 а.п. 140);
(6) у заяві народного депутата України ОСОБА_3 від 27.11.2014 на ім`я Керівника Апарату ВРУ ОСОБА_14, у якій ОСОБА_3 просив нараховувати йому кошти для винайму готельного номера протягом усього строку виконання повноважень. До цієї заяви ОСОБА_3 додано копію паспорта, для підтвердження місця його проживання (т. 1 а.п. 140 зв. стор.);
(7) у заяві народного депутата України ОСОБА_3 від 22.02.2016 на ім`я Першого заступника Керівника Апарату ВРУ ОСОБА_15, у якій ОСОБА_3 просив належні йому кошти для компенсації вартості винайму готельного номера, з розрахунку 460 грн на добу, перераховувати на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ протягом усього строку виконання повноважень (т. 1 а.п. 141);
(8) у договорі № 131 від 27.11.2014 про надання послуг, укладеному між ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ та ОСОБА_3, предметом якого була передача у строкове користування готельного номера за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.п. 141 зв. стор., 143);
(9) у додатковій угоді № 260 від 17.12.2015 до договору № 131 від 27.11.2014 про надання послуг, якою сторони внесли зміни до строку дії договору (т. 1 а.п. 143 зв.);
(10) у договорі про винайм готельного номера народним депутатом України № 30-Д від 01.01.2017, укладеному між ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ та ОСОБА_3, предметом якого була передача у строкове користування готельного номера за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.п. 144, 145);
(11) у додатковій угоді № 1 від 01.09.2017 до договору про винайм готельного номера народним депутатом України № 30-Д від 01.01.2017, якою сторони внесли зміни до строку дії договору та вартості готельного номера (т. 1 а.п. 145 зв.);
(12) у договорі № 022 про винайм готельного номера народним депутатом України від 11.12.2018, укладеному між ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ та ОСОБА_3, предметом якого була передача у строкове користування готельного номера за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.п. 148, 149);
(13) у договорі купівлі-продажу квартири від 06.03.2007, укладеному між громадянином Італії Спиллер Сандро та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_2 . Пунктом 7 цього договору визначено, що ОСОБА_3 оглянув квартиру, вона знаходиться у задовільному технічному стані та придатна для використання під житло (т. 1 а.п. 149, 146 зв. стор.);
(14) у договорі дарування квартири від 26.07.2019, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_16, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_16 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 146, 147);
(15) у договорі купівлі-продажу квартири від 27.12.2006, укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_10 (дружиною ОСОБА_3 ), в особі ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_10 купила квартиру АДРЕСА_1 (т. 2 а.п. 43, 44);
(16) у нотаріальній заяві ОСОБА_3 від 27.12.2006, якою він надав згоду його дружині ОСОБА_10 на придбання квартири АДРЕСА_1 на кошти, що є спільною власністю подружжя (т. 2 а.п. 45);
(17) у щорічній декларації ОСОБА_3, поданій як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, у якій він декларував наявність у нього квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 181-194);
(18) у щорічній декларації ОСОБА_3, поданій як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, у якій він декларував наявність у нього квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 196-217);
(19) у щорічній декларації ОСОБА_3, поданій як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, у якій він декларував наявність у нього квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 219-230);
(20) у щорічній декларації ОСОБА_3, поданій як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік, у якій він декларував наявність у нього квартири АДРЕСА_2 (т. 2 а.п. 1-22);
(21) у протоколі допиту свідка ОСОБА_18 від 12.12.2018 (т. 1 а.п. 163-166);
(22) у протоколі допиту свідка ОСОБА_19 від 15.08.2019 (т. 1 а.п. 166 зв. стор.-170);
(23) у протоколі допиту свідка ОСОБА_20 від 15.08.2019 (т. 1 а.п. 170 зв. стор.-173);
(24) у протоколі допиту свідка ОСОБА_15 від 28.11.2018 (т. 1 а.п. 174-176);
(25) у протоколі допиту свідка ОСОБА_21 від 01.02.2019 (т. 1 а.п. 176 зв. стор.-179);
(26) у листі Першого заступника Керівника Апарату ВРУ від 27.12.2018 № 15/22-1549/271378, додатком до якого є список народних депутатів України, які скористалися правом на отримання коштів для компенсацій вартості оренди житла або винайму готельного номера у 2014-2018 роках (т. 2 а.п. 23-34);
(27) у платіжному доручені № 8154 від 25.07.2019 про перерахування Управлінням справами Апарату ВРУ на користь ДП «Готельний комплекс «Київ» коштів у розмірі 1 007 500 грн, та в реєстрі № 19 від 25.07.2019 з переліком народних депутатів України, за яких здійснювалася така виплата коштів для компенсації вартості винайму готельних номерів. Серед цього переліку під № 21 є прізвище ОСОБА_3 з сумою 20 150 грн за липень (т. 2 а.п. 35- 37);
(28) у платіжному доручені від 22.08.2019 про перерахування Управлінням справами Апарату ВРУ на користь ДП «Готельний комплекс «Київ» коштів у розмірі 568 750 грн, та в реєстрі № 22 від 22.08.2019 з переліком народних депутатів України, за яких здійснювалася така виплата коштів для компенсації вартості винайму готельних номерів. Серед цього переліку є прізвище ОСОБА_3 з сумою 13 000 грн за серпень (т. 2 а.п. 38- 40);
(29) у платіжному доручені № 9779 від 28.08.2019 про перерахування Управлінням справами Апарату ВРУ на користь ДП «Готельний комплекс «Київ» коштів у розмірі 125 450 грн, та у реєстрі № 25 від 28.08.2019 з переліком народних депутатів України, за яких здійснювалася така виплата коштів для компенсації вартості винайму готельних номерів. Серед цього переліку є прізвище ОСОБА_3 з сумою 5 200 грн за серпень (т. 2 а.п. 41, 42);
(30) у висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 2167,2493/19-23 від 12.12.2019, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_3 у трьох вищезгаданих заявах від 27.11.2014, заяві від 22.02.2016 та договорі № 131 про надання послуг від 27.11.2014 виконані ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 150-156);
(31) у висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 2166/2316/22-23, відповідно до якого сума перерахованих коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера народному депутату України ОСОБА_3 за період з 27.11.2014 по 25.07.2019 документально підтверджується у розмірі 914 590 грн (т. 1 а.п. 156 зв. стор. - 162).
41.Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про пов`язаність підозрюваного з кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
42.Доводи підозрюваного про те, що у повідомленні про підозру відсутні посилання на те, які саме нормативно-правові акти були ним порушені під час написання та подачі документів, на підставі яких уповноваженими особами було ухвалено рішення про те, що він має право користуватися відповідними гарантіями, слідчий суддя відхиляє, оскільки повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.08.2024 містить окремий розділ з назвою «щодо використання службовою особою влади», у якому детективом обґрунтовано, у чому саме, на його думку, полягає протиправне діяння ОСОБА_3 .
43.Окрім цього, доводи підозрюваного про те, що положення частин 1 та 2 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» суперечать Конституції України, а тому є неконституційними слідчим суддею також відхиляються, оскільки: (1) як станом на момент ймовірного вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, так і станом на момент розгляду скарги ці положення Закону є чинними, а їх неконституційність не була установлена відповідним рішенням Конституційного Суду України; (2) вирішення питання відповідності частин 1 та 2 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» Конституції України не належить до компетенції та повноважень слідчого судді під час розгляду цієї скарги.
44.Також під час розгляду цієї скарги підозрюваний покликався на те, що поняття «забезпечені житлом у місті Києві» характеризується повною правовою невизначеністю, а у нього у власності не було житлової нерухомості у місті Києві, оскільки: (1) квартира АДРЕСА_1 завжди була особистою приватною власністю його колишньої дружини; АДРЕСА_4 ще до моменту її придбання була переобладнана у нежитлові офісні приміщення попереднім власником.
45.Водночас, трактування поняття «забезпечені житлом у місті Києві», з метою перевірки наявності у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, належить до компетенції та повноважень суду, який буде розглядати це кримінальне провадження по суті у разі скерування обвинувального акта, як і дослідження питань: (1) належності квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_22 та можливості ОСОБА_3 користуватися нею, (2) переобладнання квартири АДРЕСА_2 в офісні приміщення та чи була у ОСОБА_3 можливість використання її за призначенням.
46.Разом із цим, достатніх доказів на спростування того, що на квартиру АДРЕСА_1 поширювався режим спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_22, враховуючи той факт, що ОСОБА_3 безпосередньо надав своїй дружині згоду на її купівлю за спільні кошти подружжя, стороною захисту не надано. Як і не надано доказів того, що квартира АДРЕСА_2 з 2007 року de facto була переобладнана у нежитлові офісні приміщення та її не було можливо використовувати за призначенням.
47.Окрім цього, не є беззаперечним доказом на підтвердження того, що підозрюваний не був забезпечений житлом у місті Києві, той факт, що він не міг проживати разом зі своєю колишньою дружиною у квартирі АДРЕСА_1 через її стан здоров`я, оскільки у такому випадку ці обставини свідчать про його свідоме та самостійне рішення не проживати у цій квартирі, проте ніяк не вказують про втрату ним визначеного законом права на проживання у цій квартирі.
48.Слідчий суддя вважає, що подальша перевірка версії захисту про невинуватість ОСОБА_3 до інкримінованого йому злочину, відсутність в його діях складу злочину, недоведеність його вчинення за встановленим найвищим стандартом доказування тощо, має здійснюватися на етапі судового провадження у разі завершення досудового розслідування зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом на підставі ґрунтовного дослідження усієї сукупності зібраних доказів.
49.Також слідчий суддя зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 була перевірена при обранні запобіжного заходу (ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024 у справі № 991/5169/24) за більш високим стандартом «обґрунтованої підозри». У зазначеній ухвалі слідчий суддя констатував, що повідомлена ОСОБА_3 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК є обґрунтованою.
Щодо строку досудового розслідування
50.Під час дослідження питання строків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя ураховує правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС), яка викладена у постанові від 14.05.2024 у справі № 991/7976/23, у тому числі про те, що питання, яке стосується строків досудового розслідування може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акта до суду. Суд під час підготовчого судового засідання, як це встановлено п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з`ясовує означене питання і ухвалює самостійне аргументоване рішення. Водночас, висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо строків досудового розслідування не мають преюдиціального значення для суду, який буде з`ясовувати питання про те, чи надійшов обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування.
51.Разом із цим, сторона захисту у цій скарзі покликалася на те, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні сплинув ще 17.02.2020, а про підозру ОСОБА_3 було повідомлено більше ніж через 4 роки після спливу строків досудового розслідування. Тому, слідчий суддя вважає за необхідне перевірити твердження сторони захисту про те, що строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні сплинули більш ніж чотири роки тому.
52.22.10.2018 р. відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000002581 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК, яке, враховуючи положення ст. 12 КК, відноситься до категорії тяжких злочинів.
53.Надалі, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК, серед яких є тяжкі та особливо тяжкі злочини.
54.Сторона захисту покликалася на те, що 17.12.2019 у цьому кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ОСОБА_7, а 18.12.2019 - ОСОБА_23 .
55.Водночас, 27.01.2020 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_23 були виділені в окреме провадження.
56.На переконання сторони захисту, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні розпочав свій відлік з 17.12.2019 та закінчився через 2 місяці, тобто 17.02.2020, оскільки продовжений не був. Проте, виділення матеріалів досудового розслідування з підозрюваним у інше кримінальне провадження, та за умови, що у цьому кримінальному провадженні не залишається інших підозрюваних, на думку сторони захисту, не повертає його у статус «фактового» провадження.
57.Разом із цим, при вирішення цього питання слідчий суддя враховує правовий висновок, викладений ККС ВС від 20.08.2024 у справі № 511/1882/23, відповідно до якого виділення усіх матеріалів досудового розслідування, у яких осіб було повідомлено про підозру, фактично призводить до того, що у первісному кримінальному провадженні продовжили свій перебіг загальні строки досудового розслідування, визначені ч. 2 ст. 219 КПК (інші правила обчислення установлено з 01.01.2024 після набрання чинності положеннями Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» від 08.12.2023 № 3509-IX, згідно з якими ч. 2 зі ст. 219 КПК виключено).
58.Це означає, що після 17.02.2020 у кп № 42018000000002581 продовжився строк досудового розслідування, визначений п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК (чинний на момент проведення досудового розслідування), тобто до дня повідомлення особі про підозру, який з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину у цьому провадженні становив 18 місяців з дня внесення відомостей до ЄРДР та закінчувався 22.04.2020.
59.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 16.04.2020 у справі № 991/3059/20 строк досудового розслідування у кп № 42018000000002581 був продовжений на 12 місяців, тобто до 22.04.2021 (т. 1 а.п. 96-101).
60.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 14.04.2021 у справі № 991/2521/21 строк досудового розслідування у кп № 42018000000002581 був продовжений на 6 місяців, тобто до 22.10.2021 (т. 1 а.п. 107 зв. стор.-110).
61.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 18.10.2021 у справі № 991/6982/21 строк досудового розслідування у кп № 42018000000002581 був продовжений на 6 місяців, тобто до 22.04.2022 (т. 1 а.п. 117 зв. стор.-120).
62.Протягом вищезгаданого періоду часу у цьому кримінальному провадженні про підозру було повідомлено ще ряду осіб, матеріали досудового розслідування щодо яких до закінчення двомісячного строку виділялися в окремі кримінальні провадження, що призводило до продовження строку досудового розслідування, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК.
63.Водночас, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.
64.На момент введення воєнного стану діяла така редакція ст. 219 КПК: «строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить, зокрема вісімнадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК».
65.У зв`язку із цим, Законом України № 2111-IX від 03.03.2022 року ст. 615 КПК було викладено в редакції, якою передбачено особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.
66.Законом України № 2137-IX від 15.03.2022, який набув чинності 22.03.2022, ст. 615 КПК було доповнено частиною 8, а саме: «у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф та/або інших держав проти України, строк від дати введення до дати скасування або закінчення відповідного стану або заходів не зараховується до загальних строків, передбачених ст. 219 цього Кодексу».
67.У подальшому законами зміст цієї частини змінювався.
68.Так, ч. 8 ст. 615 в редакції Закону № 2201-IX від 14.04.2022 (набуття чинності 01.05.2022) була викладена наступним чином: «у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених ст. 219 цього Кодексу».
69.Метою норми ч.8 ст.615 КПК було врегулювати на період дії воєнного стану питання перебігу строку досудового розслідування у «фактових» провадженнях (до повідомлення будь-якій особі про підозру в таких справах), у тому числі щодо воєнних злочинів. Зокрема, відповідні положення ч. 8 ст. 615 КПК були включені у кодекс, а надалі змінені з тим, щоб не допустити можливі випадки уникнення кримінальної відповідальності особами, щодо яких ставиться питання про вчинення ними кримінальних правопорушень (пояснювальна записка до проєкту закону «Про внесення змін до КПК щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану»).
70.Аналіз та тлумачення «на дату» означає, що саме на цю дату (24.02.2022) жодній особі не було повідомлено про підозру, в іншому випадку формулювання було б «до дати».
71.На дату введення воєнного стану (станом на 05 год 30 хв 24.02.2022) у цьому кримінальному провадженні жодній особі про підозру повідомлено не було.
72.З огляду на викладене, відповідно ч. 8 ст. 615 КПК строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні від дати введення воєнного стану, тобто від 24.02.2022, не зараховувався до загальних строків, передбачених ст. 219 КПК.
73.Отже, перебіг строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні зупинився 24.02.2022, а за такого були відсутні підстави для продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
74.Починаючи з 24.02.2022 і на цей час воєнний стан діє, він не припинявся та не скасовувався.
75.Надалі, Законом України від 23.08.2023 № 3341-IX, який набрав чинності 24.08.2023, внесені зміни до ч. 8 ст. 615 КПК, а саме викладено ч. 8 ст. 165 КПК у такій редакції: «у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених ч. 2 ст. 219 цього Кодексу».
76.Отже, у попередніх редакціях ч. 8 ст. 615 КПК була відсутня вказівка «з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР», а було лише зазначено «на дату введення воєнного стану», а тому, оскільки на дату введення воєнного стану жодній особі про підозру не було повідомлено у кримінальному провадженні, то строки від дати введення воєнного стану (24.02.2022) припинили рахуватися.
77.Проте, з урахуванням набрання чинності Законом України від 23.08.2023 № 3341-IX, оскільки у кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР повідомлялося особам про підозру, матеріали досудового розслідування за підозрою яких постановами прокурора були виділені в окремі (нові) кримінальні провадження, то з 24.08.2023, тобто з дати набрання чинності Закону № 3341-IX, перебіг строку досудового розслідування у кримінальному провадженні відновився.
78.Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця (частини 1, 4 ст. 115 КПК).
79.Отже, оскільки перебіг строку досудового розслідування у кримінальному провадженні зупинився 24.02.2022 (останній день, коли строки ще рахувалися, припадає на 23.02.2022), а ухвалою суду строк досудового розслідування було продовжено до 22.04.2022, тому станом на 24.02.2022 залишилося 1 місяць і 29 днів строку досудового розслідування у кримінальному провадженні. Враховуючи, що з 24.08.2023 перебіг строку досудового розслідування у кримінальному провадженні відновився, то строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчувався 22.10.2023.
80.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 20.10.2023 у справі № 991/9296/23 строк досудового розслідування у кп № 42018000000002581 був продовжений на 6 місяців, тобто до 22.04.2024 (т. 1 а.п. 127 зв. стор.-130).
81.У подальшому, Законом України № 3509-IX від 08.12.2023, який набрав чинності 01.01.2024, ч. 1 ст. 219 КПК викладено у такій редакції: «строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження».
82.Цим Законом п. 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК викладено у такій редакції: «Положення ч. 1 ст. 219 цього Кодексу у редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» (№ 3509-IX від 08.12.2023) застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до КПК та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності САП».
83.Цим же Законом ч. 8 ст. 615 КПК виключено.
84.Матеріали справи свідчать про те, що з дати введення воєнного стану (24.02.2022) та до 03.04.2024 у кримінальному провадженні про підозру нікому не повідомлялося, про що також зазначив підозрюваний у скарзі. Станом на 01.01.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено.
85.Отже, з урахуванням Закону України № 3509-IX від 08.12.2023, оскільки станом на 01.01.2024 у кримінальному провадженні про підозру нікому не було повідомлено, то, починаючи з 01.01.2024, строки досудового розслідування у кримінальному провадженні взагалі перестали обчислюватися.
86.Надалі, у цьому кримінальному провадженні 03.04.2024 було повідомлено про підозру ОСОБА_24 та до спливу двомісячного строку після повідомлення про підозру матеріали щодо нього були виділені в окреме кримінальне провадження.
87.Водночас, як уже було констатовано слідчим суддею, виділення усіх матеріалів досудового розслідування, у яких осіб було повідомлено про підозру, фактично призведе до того, що у первісному кримінальному провадженні продовжують свій перебіг загальні строки досудового розслідування, визначені ч. 2 ст. 219 КПК, а після 01.01.2024 взагалі жодні строки не обчислюються.
88. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, 13.06.2024, а 01.08.2024 його було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.
89.07.08.2024 постановою прокурора САП ОСОБА_5 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, було виділено з кп № 42018000000002581 в окреме провадження, якому присвоєно № 52024000000000413.
90.08.08.2024 стороні захисту та потерпілому було повідомлено про завершення досудового розслідування у кп № 52024000000000413.
91.З огляду на викладене, слідчий суддя установив, що станом на день повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, строк досудового розслідування у кп № 42018000000002581 не сплинув, а тому твердження сторони захисту про сплив такого строку більше 4 років тому є необґрунтованим.
92.Підсумовуючи усе вищевикладене, слідчий суддя вважає, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри належить відмовити.
93.Слід зауважити, що під час розгляду скарги, сторона захисту наводила й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя у цій ухвалі. Водночас, розглядаючи скаргу, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
З огляду на це, керуючись статтями 306, 307, 309, 310, 371, 372, 375, 376 КПК, слідчий суддя
п о с т а н о в и в:
У задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_25