- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панкулич В.І.
Справа № 991/6660/24
Провадження №11-п/991/30/24
У Х В А Л А
18 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції);
потерпілого ОСОБА_12,
представника потерпілого ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та подання судді Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження № 52023000000000556 від 08.11.2023 року за підсудністю до іншого суду,
В С Т А Н О В И Л А:
Детективами Національного антикорупційного бюро України під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000556 від 08.11.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинній станом на 18.05.2023), ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.3 ст.190 (у редакції статті, чинній на 18.05.2023), ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.372 КК України, а також за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.372 КК України.
Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до Вищого антикорупційного суду.
Згідно обвинувального акта, прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_11 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.204 КК України, вчинення якого відбулося за участю керівника та працівників ТОВ «Фрутберрі-Дніпро», зареєстровано кримінальне провадження №42022042150000038. Адвокат ОСОБА_10, надаючи правову допомогу керівнику та засновнику ТОВ «Фрутберрі-Дніпро» ОСОБА_12, під час проведення обшуку в житлі останнього, шляхом зловживання довірою заволодів коштами у сумі 553 300 гривень, 137 720 доларів США та 2 360 євро, які були віднайдені під час обшуку та належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_12 та його дружині. ОСОБА_10, створюючи вигляд діяльності, спрямованої на захист права власності ОСОБА_12 від необґрунтованого втручання, заявив, що виявлені в ході обшуку грошові кошти належать йому. В подальшому він підготував договір про надання послуг відповідального зберігання на підтвердження вигаданих обставин. На підставі ухвали слідчого судді, якою відмовлено в арешті вилучених в ході обшуку коштів, ОСОБА_10 під розписку одержав їх від прокурора. Однак під час зустрічі повідомив ОСОБА_12 неправдиві відомості, що вилучені грошові кошти забрали працівники правоохоронних органів. У подальшому обвинувачений розпорядився коштами на власний розсуд, а тому обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Також ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що в ході зустрічей, зловживаючи довірою ОСОБА_12, підбурював його до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає посаду заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, за вчинення такою особою з використанням її службового становища дій спрямованих на уникнення в майбутньому блокування господарської діяльності ТОВ «Фрутберрі-Дніпро», проведення обшуків, інших негативних наслідків від правоохоронних органів. Обвинувачений повідомляв про необхідність систематично надавати такій особі неправомірну вигоду у вигляді 50 % прибутку від здійснення господарської діяльності товариства, враховуючи, що прибуток за останній місяць склав 2 млн грн, ОСОБА_10 запропонував надати 1 млн грн в якості неправомірної вигоди. Однак після зауважень ОСОБА_12, він погодився на суму в розмірі 20 000 доларів США. В подальшому ОСОБА_10 одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду в сумі 20 000 доларів США (згідно з курсом Національного банку України становило 731 372 гривні) для передачі заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. При цьому обвинувачений не мав дійсних намірів передавати грошові кошти вказаній службовій особі. Таким чином, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч. 4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.3 ст.190 КК України.
Також, будучи адвокатом, ОСОБА_10 організував притягнення завідомо невинної особи - ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення, діючи у співучасті із заступником керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 та прокурором зазначеної прокуратури ОСОБА_11 .
У зв`язку з чим, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, а ОСОБА_11 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст. 372 КК України.
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про направлення кримінального провадження № 52023000000000556 від 08.11.2023 року з Вищого антикорупційного суду до іншого суду. Клопотання обґрунтовано тим, що в обвинувальному акті відсутні відомості про будь-яку службову особу Дніпропетровської обласної прокуратури та прокурорів, визначених п.п. 1-4, 5-11 ч.1 ст.15 Закону України «Про прокуратуру». Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.369 КК України, оскільки відсутня об`єктивна сторона злочину. Стороною обвинувачення не встановлено службову особу та факт звернення до неї з пропозицію надання неправомірної вигоди.
Розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України не перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення у п?ятсот і більше разів.
Кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 190, 372 КК України не є корупційними, не зазначені у примітці до ст.45 КК України та в ч.1 ст.33-1 КПК України, а тому не належать до предметної підсудності ВАКС.
Обвинувальний акт вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки він містить не вірну кваліфікацію кримінальних правопорушень, а також в ньому відсутній об`єктивний виклад фактичних обставин інкримінованих правопорушень, що є порушенням п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
Заявляє про провокування з боку ОСОБА_12 за вказівками прокурора, а також про фальсифікацію даного кримінального провадження стороною обвинувачення. Обвинувачення за ст. 190 КК України вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки він не вживав жодних дій з метою заволодіти чужим майном, оскільки грошові кошти дійсно належали йому.
09 вересня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло подання судді Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження № 52023000000000556 від 08.11.2023 року до іншого суду.
Подання обґрунтоване тим, що кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.190, 372 КК України не належать до корупційних, відтак кримінальні провадження щодо таких злочинів не належать до предметної підсудності ВАКС.
З`ясовуючи належність кримінального провадження до предметної підсудності ВАКС у зв`язку з обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 27 ч.3 ст.369 КК, суддя дійшов наступних висновків. Із змісту обвинувального акту вбачається, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_10 був адвокатом, ОСОБА_9 обіймав посаду заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, ОСОБА_11 обіймав посаду прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області. З огляду на відсутність адвокатів та прокурорів окружних прокуратур у визначеному п.1 ч.5 ст.216 КПК України переліку спеціальних суб`єктів, у даному кримінальному провадженні відсутня відповідна умова предметної підсудності ВАКС.
У заяві про вчинення кримінального правопорушення від 06.03.2023 та згодом в усіх процесуальних документах у кримінальному провадженні №42023000000000347 (зареєстроване на підставі заяви ОСОБА_12 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.4 ст.368 КК України, в подальшому об`єднане в кримінальне провадження № 52023000000000556 від 08.11.2023) не зазначалось обов`язкових ознак об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених статтями 368, 369 КК - розмір неправомірної вигоди, яка передавалась службовій особі правоохоронного органу, чи до надання якої підбурювалась особа, конкретні посади чи прізвища таких службових осіб. При цьому у кримінальному провадженні №52023000000000556 взагалі не здійснювалось досудове розслідування щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, оскільки таке розпочато за ч.3 ст.190 КК України.
Також суд посилається на відсутність умови предметної підсудності ВАКС, передбаченої п.2 ч. 5 ст. 216 КПК України, оскільки ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України з предметом у розмірі 20 000 доларів США (що згідно з курсом Національного банку України на 18.05.2023 становило 731 372 гривні), будучи адвокатом він не належав до службових осіб державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
Обвинувальний акт не містить конкретної особи заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, до надання якій неправомірної вигоди ОСОБА_10 нібито підбурював ОСОБА_12, а також не зазначено фактичних обставин щодо спілкування з такою особою. При цьому прямо зазначено, що ОСОБА_10 не мав дійсних намірів передавати вказані грошові кошти жодній особі. Відтак описані в обвинувальному акті фактичні обставини дають підстави вважати, що службова особа, яка нібито працювала в Дніпропетровській обласній прокуратурі і до надання неправомірної вигоди якій обвинувачений підбурював ОСОБА_15, насправді була вигадкою ОСОБА_10 з метою заволодіння майном шляхом зловживання довірою, тобто таке було способом вчинення шахрайства. Також зі змісту обвинувального акту не вбачається будь-якого іншого співучасника, який би спільно з ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення за ознаками ст.369 КК України, що випливає із законодавчого визначення підбурювача, наведеного в ч.4 ст.27 КК України.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції вважає, що обвинувачення ОСОБА_10 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.3 ст.369 КК України пред`явлено винятково з метою штучного створення умови предметної підсудності ВАКС, хоча фактично така умова відсутня.
Обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, а також захисник ОСОБА_8 підтримали клопотання та подання судді Вищого антикорупційного суду, навели доводи в обґрунтування непідсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду. Прокурор ОСОБА_7, потерпілий ОСОБА_12 та його представник ОСОБА_13 заперечували проти задоволення подання та клопотання, наголошували на підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.
За результатами розгляду клопотання, колегія суддів дійшла таких висновків.
Визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановленим законом.
Статтею 34 КПК України передбачені підстави і порядок передачі кримінальних проваджень з одного суду до іншого за визначеною законом підсудністю або внаслідок зміни визначеної законом підсудності.
Питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня винесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Згідно з ч.1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Злочин, передбачений ст.369 КК України, є корупційним та зазначений у примітці до ст.45 КК України. Інші суди визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Однією з умов підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, наведеної у п.3 ч.5 ст.216 КПК України є вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 КК України щодо службової особи, визначеної у п.1 ч.5 ст.216 КПК України, зокрема щодо прокурорів органів прокуратури, зазначених у п.1-4, 5-11 ч.1 ст.15 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до п. 10 ч.1 ст.15 Закону України «Про прокуратуру», прокурором органу прокуратури, посада якого відповідає умовам п.3 ч.5 ст.216 КПК України в тому числі є заступник керівника обласної прокуратури.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_10 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.3 ст.369 КК України, що полягає в підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає посаду заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, за вчинення такою особою з використанням її службового становища дій спрямованих на уникнення в майбутньому блокування господарської діяльності ОСОБА_12, проведення обшуків, інших негативних наслідків від правоохоронних органів.
Враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачується у підбурюванні ОСОБА_16 до надання неправомірної вигоди заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посада якого зазначена у п.3 ч.5 ст.216 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, відповідно до ст.33-1 КПК України. Доводи обвинувачених та захисника не спростовують даного твердження.
Щодо відсутності в обвинувальному акті посилань на конкретну службову особу, що має статус заступника керівника обласної прокуратури, колегія зауважує на такому.
Визначення підсудності кримінального провадження здійснюється судом лише на підставі тих відомостей, що зазначені в обвинувальному акті, без надання оцінки їх доведеності та відповідності фактичним обставинам. Відсутність посилань в обвинувальному акті на конкретну особу, що має статус прокурора, не спростовує встановлений колегією суддів факт наявності в обвинувальному акті посилань сторони обвинувачення на обставини вчинення корупційного кримінального правопорушення щодо заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури як необхідної умови визначення підсудності цього кримінального провадження саме за Вищим антикорупційним судом.
Злочини за статтями 190 та 372 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, не є корупційними кримінальними правопорушеннями, однак вони є обвинуваченими в межах кримінального провадження, у тому числі, за ознаками корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
Аргументи щодо неправильної правової кваліфікацій стороною обвинувачення дій ОСОБА_10 колегія суддів відхиляє, оскільки вони не мають значення для вирішення питання підсудності кримінального провадження, виходять за межі предмету розгляду в порядку статті 34 КПК. Питання щодо правильності правової кваліфікації вирішується судом при розгляді обвинувального акту по суті.
Інші доводи клопотання та подання також не спростовують висновку про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.
Колегія суддів, обмежуючись лише обставинами, на які посилається сторона обвинувачення в обвинувальному акті, не надаючи оцінки щодо їх доведеності, приходить до висновку, що в задоволенні клопотання та подання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду, необхідно відмовити.
Керуючись статтями 33-1, 34, 216, 418, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та поданні судді Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження № 52023000000000556 від 08.11.2023 року з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5