Документ № 121795543

Справа № 991/3716/24

Провадження №11-сс/991/405/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2024 про застосування запобіжного заходу у виді застави в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15.07.2019,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2024 клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 задоволено частково. Застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 908 400 грн та покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 24.06.2024. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недоведеності прокурором обставин про неможливість застосувати більш м`який запобіжний захід.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні. Зокрема, захисник ОСОБА_6 заперечує обґрунтованість підозри, оскільки інкриміновані ОСОБА_7 діяння не містять ознак будь-якого кримінального правопорушення, а матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу не містять доказів причетності ОСОБА_7 до подій, зазначених в повідомленні про підозру. Зазначає, що ОСОБА_7 ніколи не звертався до органів Держгеокадастру за погодженням проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність за принципом екстериторіальності та не набував права власності на земельні ділянки, які були сформовані із земель, що знаходились в користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Вважає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про доведеність ризиків. Заперечуючи ризик переховування, ОСОБА_6 вказує на належну процесуальну поведінку підозрюваного, зокрема, про постійні явки до слідчих органів та суду, повернення з-за кордону під час дії воєнного стану в Україні, здачу на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській обл. два паспорти громадянина України для виїзду за кордон. Окрім цього наявні міцні соціальні зв`язки в Україні, а саме одружений, має трьох неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, які знаходяться на утриманні підозрюваного, а також постійне місце проживання в Україні. В контексті даного ризику зазначає про те, що виключно суворість можливого покарання не може бути підставою для його доведення. Щодо ризику незаконного випливу на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, ОСОБА_6 вказує на відсутність доказів психологічного чи фізичного тиску на будь-кого з учасників провадження. ОСОБА_7 не відомі жодні персональні дані та засоби зв`язку осіб - власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Заперечує існування ризику знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на їх недоведеність стороною обвинувачення. Обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 908 400,00 грн вважає безпідставним та необґрунтованим.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, прокурор ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити в повному обсязі. Прокурор вважає, що слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, на думку прокурора, доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на що неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 50 001 364 грн. В обґрунтування ризику переховування зазначає про тяжкість можливого покарання у разі доведення вини підозрюваного; наявність у ОСОБА_7 двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон та трьох неповнолітніх дітей, що дає безперешкодну можливість під час воєнного стану покидати територію України, а також наявність значних матеріальних статків. На ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, вказує поведінка підозрюваного під час обшук за місцем його проживання, а саме очищення ним інформації на двох мобільних телефонах шляхом переведення їх до стану заводських налаштувань. Ризик незаконного впливу на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні прокурор обґрунтовує роллю ОСОБА_7 в якості неформального куратора Держгеокадастру та усталеними зв`язками з керівництвом його територіальних органів. На думку прокурора, існує ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення з огляду на встановлений у нього слідством інтерес не лише щодо земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а й інших земель сільськогосподарського призначення на території Сумської області.

На думку прокурора, визначений слідчим суддею розмір застави не здатен запобігти наявним ризикам, а тому має місце виключний випадок. З огляду на матеріальне становище ОСОБА_7 та його близького кола оточення, застосована застава не має стримуючого фактору та не здатна забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомила, що, згідно ст.405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, а також підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційні скарги захисту, просили скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2024 і постановити нову, якою відмовити в застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_7, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно підозри ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за попередньою змовою з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 організував заволодіння в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн., чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.

Крім того, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив організацію незакінченого замаху на заволодіння в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 291 земельною ділянкою загальною площею 3218,9152 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн. Зокрема, дії ОСОБА_7 як пособника полягали в усуненні перешкод у вчиненні злочину шляхом підтримання комунікації між довіреною особою ОСОБА_10 - ОСОБА_14 та ОСОБА_24, а також довіреними особами ОСОБА_11 - ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; забезпеченні погодження за принципом екстериторіальності проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України шляхом надання вказівок службовим особам органів Держгеокадастру; виконанні інших вказівок і доручень ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 з метою заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

З огляду на тяжкість злочину детектив НАБУ звернувся з клопотанням про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 50 001 364 грн, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу, які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Так, згідно підозри заволодіння особливо цінними землями державних підприємств відбувалось в три етапи. Зокрема, перший етап передбачав створення видимості того, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» без належних правових підстав використовують землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. У період з 06.03.2017 по 16.06.2017 під час реалізації першого етапу плану вчинення злочину співорганізатори забезпечили приховання частини документів, на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право користування на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Другий етап передбачав недопущення отримання сторонніми особами у власність чи користування земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Згідно третього етапу мало відбутись заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» шляхом передачі заздалегідь підшуканим громадянам України у приватну власність земельних ділянок, які сформовані за рахунок земель державних підприємств. Співорганізатори вирішили, що майбутнім власникам висуватиметься умова оформлення права власності на земельну ділянку: підписати наперед договір про оренду такої ділянки в інтересах підконтрольного ОСОБА_27 ТОВ «АФ Довіра 2008». Як наслідок у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 співучасникам кримінального правопорушення вдалося заволодіти 1250 земельними ділянками загальною площею 2493,1387 га.

Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема :

- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;

- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_15 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;

- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_15 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_15 та ОСОБА_16 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;

- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.

- протокол допиту свідка ОСОБА_28 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;

- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;

- протокол допиту свідка ОСОБА_29 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;

- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» та ін.

Про участь ОСОБА_7 у вчиненому кримінальному правопорушенні свідчать досліджені докази, а саме: протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_30, який містить інформацію про вплив ОСОБА_7 в органах Держгеокадастру та відношення до обставин справи; протокол огляду телефону ОСОБА_15 від 17.05.2022, у якому ОСОБА_15 у листуванні з ОСОБА_31 згадує ОСОБА_7 ; протокол огляду телефону ОСОБА_15 від 10.08.2022, у якому міститься листування з ОСОБА_7, який підписаний як « ОСОБА_32 ». Крім того, на причетність вказують й відомості з протоколу огляду телефону ОСОБА_7 від 18.04.2024, в якому, серед іншого, міститься листування, де:

- ОСОБА_7 з ОСОБА_10 обговорюють результати обшуків НАБУ у даному кримінальному провадженні та обмінюються матеріалами провадження;

- ОСОБА_10 пересилає для ОСОБА_7 перелік номерів проєктів землеустрою ПП «Ромни-Проект» про відведення земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» для забезпечення їхнього погодження у порядку екстериторіальності;

- ОСОБА_10 та ОСОБА_7 обговорюють кількість та етапи передання землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» у приватну власність учасників АТО;

- ОСОБА_14 та ОСОБА_7 обговорюють оплату по «Перехрестівці»;

- ОСОБА_7 просить ОСОБА_14 дати вказівку службовим особам ГУ ДГК в Сумській області приймати клопотання громадян щодо відведення землі без відповідних довіреностей;

- ОСОБА_7 та ОСОБА_14 обговорюють виклик ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_33 до ВАКС та іншими матеріалами, долученими до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає підстав вважати підозру ОСОБА_7 необґрунтованою.

Остаточна оцінка обставин на підтвердження елементів складу кримінального правопорушення відбувається під час розгляду провадження по суті, а тому колегія критично оцінює та вважає передчасними висновки слідчого судді про недоведеність стороною обвинувачення обізнаності ОСОБА_7 про наявність заздалегідь підготовленого детального плану заволодіння землеюДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, його залученість до розроблення та втілення плану в життя, і можливість існування такого плану без участі ОСОБА_7 . Досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, наявні матеріали справи переконливо вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_7 та виправданість продовження досудового розслідування, у тому числі, з метою встановлення нових доказів та перевірки обставин в цьому провадженні. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доводи сторони захисту в цій частині неспроможними та такими, що не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 грн, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеру та обставин кримінального правопорушення, ролі підозрюваного, а також положень ст.178 та ст.194 КПК України.

Колегія суддів критично оцінює висновки слідчого судді щодо зазначених прокурором ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Відтак кримінальний процесуальний закон не містить вимог щодо рівня ризику, а вказує лише на достатність або недостатність відомостей, які вказують на ймовірність вчинення підозрюваним/обвинуваченим дій, зазначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, або на її відсутність. Також кримінальний закон не містить положень й щодо критеріїв визначення рівня ризику і не ставить їх у взаємозв`язок із доведеністю ризику.

У зв`язку з тим, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7 належить до особливо тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного, на думку колегії суддів, може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду.Так, згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.6, а.с.68) упродовж 2018-2023 рр. ОСОБА_7 здійснював виїзди за межі України до різних країн світу, у тому числі в період дії воєнного стану в Україні. Дана обставина свідчить про можливість підозрюваного залишати територію України навіть у період воєнного стану під час дії посилених обмежень для чоловіків призивного віку. Зокрема, згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абз. 3 ч. 1 ст. 23), Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» в редакції від 03.04.2024 (абз. 4 п. 23) наявність у ОСОБА_7 трьох неповнолітніх дітей дає безперешкодну можливість перетинати кордон в будь-який час. Хоч зазначені обставини самі по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вони враховуються в сукупності з іншими даними при оцінці встановлення такого. Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7, будучи обізнаним про кримінальне провадження жодним чином не ухилявся та не переховувався від органів досудового розслідування не свідчить, що такий намір не з`явиться в майбутньому, а тому вищевикладеного не спростовують.

Колегія суддів вважає неспроможними й доводи сторони захисту щодо унеможливлення перетину ОСОБА_7 державного кордону шляхом здачі на зберігання паспортів для виїзду за кордон, адже вони стосуються виключно перетину кордону законним шляхом. Більше того, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що здача на зберігання паспортів громадянина України для виїзду за кордон не виключає такого ризику. Крім того, матеріали справи містять відомості про направлення ОСОБА_7 двох паспортів для виїзду за кордон на зберігання до Центрального міжрегіонального управлінням ДМС у м. Києві та Київській обл., однак не містять доказів їх прийняття центром.

Колегія суддів вважає слушними доводи сторони обвинувачення про достатні майнові ресурси ОСОБА_7, які можуть бути використані підозрюваним для тривалого перебування за кордоном з метою переховування.

Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту, що тяжкість покарання не може бути вирішальним фактором при встановленні даного ризику, однак, зазначає, що у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_7 обґрунтовано враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування і суду.

На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема, з протоколу обшуку від 06.10.2023 за місцем проживання ОСОБА_7 вбачається, що на початку обшуку підозрюваний відмовився видати речі та документи перераховані в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду, якою було надано дозвіл на обшук. Згодом, в ході обшуку, виявлені та вилучені два мобільні телефони марки «Iphone», належних ОСОБА_7, інформація на яких була очищена шляхом скидання до стану заводських налаштувань. Шляхом огляду одного з телефонів вдалося встановити спілкування ОСОБА_7 з іншими підозрюваними даного кримінального провадження. Окрім цього, під час обшуку ОСОБА_7 намагався фізично пошкодити один із своїх мобільних телефонів задля унеможливлення огляду детективами вмісту його інформації. З протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 18.04.2024 вбачається листування, де ОСОБА_22 28.02.2020 повідомляє, серед іншого, ОСОБА_7 про проведені обшуки, їх ціль та ключові слова, за якими детективи здійснюють пошук необхідної для слідства інформації, що вказує на підготовку для переховування та знищення важливих для органу досудового розслідування відомостей щодо вилучення земель на території Перехрестівської сільської ради. Зокрема, в сформованій за результатами обшуку «довідці» зазначено «Звернути увагу на чорнові записи з урахуванням ключових слів.».

З огляду на зазначене та враховуючи обставини вчинюваного кримінального правопорушення, а саме приховування/знищення певних документів підозрюваними та виготовлення недостовірної документації, є підстави вважати, що такий ризик в діях підозрюваного на даному етапі розслідування є доведеним, а отже слідчий суддя дійшов помилкового висновку в цій частині.

Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім цього, даний ризик зумовлений напрацьованими зв`язками ОСОБА_7 як адвоката, ймовірною роллю ОСОБА_7 - неформального куратора Держгеокадастру при вчиненні даного кримінального правопорушення, а також усталеними зв`язками з керівництвом Держгеокадастру, зокрема ОСОБА_10, про що не заперечує й сам підозрюваний під час судового засідання. Так, з протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 18.04.2024 вбачається листування з ОСОБА_10 та ОСОБА_14 щодо процесу передачі у власність земель ДП ДГ «АФ Надія» та ДП ДГ «Іскра», в ході яких відбувається обмін реєстраційними номерами щодо проектів землеустрою про передачу землі у приватну власність учасників АТО, ОСОБА_10 дає вказівку ОСОБА_7 попросити «молодого по Житомиру» сприяння в їхньому погодженні, на що ОСОБА_7 дає згоду. Окрім цього, ОСОБА_7 повідомляє ОСОБА_14 про прохання дати команду приймати заяви на оформлення документів щодо переходу у власність земельних ділянок без довіреностей.

З листування від 29.02.2020 вбачається, що ОСОБА_14 шляхом направлення скріншоту судової повістки повідомляє ОСОБА_7 про виклик ОСОБА_20 в судове засідання до Вищого антикорупційного суду щодо розгляду відносно неї клопотання, а також двох інших співучасників кримінального правопорушення, на що ОСОБА_7 відповів «Ок. Занимаюсь с самого утра.». Отже, враховуючи наявні в справі докази та ймовірну роль ОСОБА_7, є підстави вважати, що останній може впливати як на службових осіб Держгеокдастру, так і на інших підозрюваних, співучасть з якими йому інкримінується.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія суддів не вбачає за можливе врахувати надані на підтвердження цього відомості прокурора, оскільки з часу такого листування/спілкування/обміну інформацією і до вручення підозри ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні пройшло чимало часу, при цьому будь-яких додаткових даних щодо будь-яких дій по незаконному заволодінню іншими землями слідством не встановлено.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Колегія суддів критично оцінює висновок слідчого судді про недосягнення встановленими ним ризиками такого обсягу та рівня, які б давали підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Адже згідно приписів КПК України, а саме ст. 183 та 194 КПК України, відмова у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можлива лише при недоведенні прокурором обставин про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Натомість, слідчий суддя при перевірці обґрунтованості клопотання прокурора керується критерієм, який не передбачений кримінальним процесуальним законом, обґрунтовуючи свої висновки недостатністю «рівня» ризиків. Стосовно обсягу ризиків слід зазначити, що згідно п.2 ч.1 ст.194 КПК наявність хоча б одного ризику поряд з обставинами передбаченими пунктами 1, 3 ч.1 ст.194 КПК є достатнім для застосування запобіжного заходу. Отже, суд має встановлювати не обсяг та рівні ризиків, а наявність ризиків як таких, які у сукупності з визначеними законом обставинами (пункти 1, 3 ч.1 ст.194, ст.178 КПК) є предметом оцінки слідчого судді при перевірці обґрунтованості клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу.

Відтак, враховуючи злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7, розмір майнової шкоди, ризики, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, зокрема, наявність обов`язків щодо утримання близьких осіб (батьків похилого віку), міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання, належну процесуальну поведінку, а також недоведеність прокурором неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, колегія суддів не вбачає на даному етапі досудового розслідування підстав для застосування відносно підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею при визначенні розміру застави не в повній мірі оцінено та враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 . Зокрема, не надано оцінки сімейному та майновому стану, обставинам кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, вчинене у складі організованої групи, яким завдано збитків в особливо великих розмірах. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, шо вищевказані обставини вказують на виключність випадку та дають підстави при визначені розміру застави вийти за межі, встановлені п. 3 ч.1 ст. 182 КПК України.

Дослідивши та оцінивши відомості про матеріальне становище ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_34, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його ролі, вартості вилучених земель, які становлять предмет злочину, колегія суддів вважає, що застава, яка є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і не є непомірною для нього, має складати 10 000 000 грн. (десять мільйонів гривень).

Варто зауважити, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Практика ЄСПЛ не заперечує врахування кола оточення особи при визначенні розміру застави. Тому судом обґрунтовано прийнято до уваги особиста власність близького кола оточення підозрюваного, зокрема його дружини, адже це свідчить про можливість ОСОБА_7 разом з іншими особами внести заставу у розмірі, визначеному судом.

На переконання колегії суддів, з огляду на категорію злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, враховуючи те, що розмір матеріальної шкоди становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, менший розмір застави не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, серед яких, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Перевіряючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів вважає покладений на підозрюваного слідчим суддею обов`язок повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області таким, що не відповідає вимогам КПК України, тому апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню та заміні на обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційних скаргах містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду щодо застосованого запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 в розмірі 10 000 000 грн. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не є достатньо мотивованою та обґрунтованою, а зроблені висновки не відповідають фактичним обставинам, з огляду на що підлягає частковому скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора САП ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2024 про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 скасувати в частині визначення розміру застави та обов`язку повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із

м. Києва і Київської області.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 заставу у розмірі 10 000 000 грн. (десять мільйонів гривень 00 коп.)

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

В іншій частині ухвалу слідчого судді від 28.05.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3