Документ № 121817913

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2380/24

Провадження № 2/991/2/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого Крикливого В.В., суддів Галабали М.В. та Ногачевського В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Чумаченко А.О., представників позивача - прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Стрільцова І.С., Макара О.І., відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

в с т а н о в и в :

1. Суть позовних вимог та стислий виклад позицій сторін

До Вищого антикорупційного суду (далі ? Суд) надійшла позовна заява Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі ? позивач або САП) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі ? відповідачі) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави, а саме:

- житлового будинку загальною площею 284,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1958081132208);

- земельної ділянки площею 0,0373 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4265 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763920132208);

- земельної ділянки площею 0,0065 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4323 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959784432208);

- земельної ділянки площею 0,0053 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4325 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1901900132208);

- земельної ділянки площею 0,0355 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4260 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764041932208);

- земельної ділянки площею 0,0307 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4263 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764014532208);

- земельної ділянки площею 0,0228 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4259 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763975232208).

1.1. Стислий виклад позиції позивача

У позовній заяві (т. 1 а.с. 2) представник позивача зазначив, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі ? ЦПК України), за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції (далі ? НАЗК) щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави - завідувача сектору митного оформлення «Фастів» митного поста «Південний» Київської митниці Фірсова Р.В., встановлено відомості, що можуть свідчити про опосередковане набуття ним необґрунтованих активів, а саме згаданих житлового будинку та шести земельних ділянок, розташованих на території Садівницького товариства «Острів» Золочівської територіальної громади Бориспільського району Київської області (далі ? активи або спірне майно), що зареєстровані на його мати ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 з 1998 по 2008 роки працював в органах податкової міліції, а з 2008 року дотепер працює в митних органах України, та відповідно до п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» і п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

З 25.06.2022 ОСОБА_1 перебуває у шлюбі зі ОСОБА_7, яка з 2017 року по 10.03.2023 також працювала у митних органах України.

15.04.2023 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі?продажу придбала нерухоме майно загальною вартістю 8 604 303,41 грн, а саме:

(1) земельну ділянку площею 0,0373 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4265) та розташований на ній житловий будинок загальною площею 284,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 8 571 975,41 грн (з яких вартість земельної ділянки становила 61 022,19 грн, житлового будинку - 8 510 953,22 грн);

(2) ще п`ять земельних ділянок на території Золочівської територіальної громади Бориспільського району Київської області: площею 0,0065 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4323) вартістю 1 069,00 грн; площею 0,0053 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4325) вартістю 5 757,00 грн; площею 0,0355 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4260) вартістю 4 545,00 грн; площею 0,0307 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4263) вартістю 3 832,00 грн; площею 0,0228 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4259) вартістю 17 125,00 грн.

Зазначені земельні ділянки є суміжними та фактично становлять єдину територію (обійстя), на якій розташований будинок.

За твердженням представника позивача, дані об`єкти нерухомого майна придбані ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1, який фактично ними користується разом з дружиною ОСОБА_7, та має можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Про це свідчать, зокрема, такі обставини:

- 27.04.2023 ОСОБА_2 оформила на ОСОБА_1 та ОСОБА_7 довіреність на представництво її інтересів з питань, що стосуються власника згаданих житлового будинку та земельної ділянки;

- починаючи з травня 2023 року ОСОБА_7 постійно здійснює покупки у магазинах, які розташовані у напрямку до Садівницького товариства «Острів» Золочівської територіальної громади, користується послугами найближчого відділення ТОВ «Нова Пошта», оплачує послуги з охорони будинку, маршрут її руху на автомобілі пролягає у відповідному напрямку також. Крім того, ОСОБА_1 користується послугами провайдера, місцерозташування якого територіально наближене до спірного майна;

- сама ж ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На це вказує здійснення нею оплати комунальних платежів за даною адресою, систематичні покупки, зняття готівки у місті Буча, неподалік адреси її проживання.

Водночас, представник позивача ставить під сумнів наявність у ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 можливості придбати спірне майно за рахунок законних доходів, ураховуючи відомості про їх доходи та видатки, отримані з Державного реєстру фізичних осіб ? платників податків, Пенсійного фонду України, електронних декларацій відповідача та ОСОБА_7 .

Також зауважив, що в поясненнях на адресу САП ОСОБА_2 зазначила, що спірне майно придбала за рахунок отриманої у ОСОБА_8 позики в сумі 375 000,00 доларів США, еквівалентній 13 713 225,00 грн, на підтвердження чого надала договір позики від 22.11.2022.

Однак, аналіз інформації, що отримана з Державного реєстру фізичних осіб ? платників податків, податкових декларацій, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру транспортних засобів, про доходи, видатки, майновий стан ОСОБА_8 та про вчинені ним правочини ставить під сумнів можливість надання ним ОСОБА_2 позики у зазначеному розмірі.

З огляду на наведене, представник позивача прохав визнати згадане зареєстроване на ОСОБА_2 нерухоме майно необґрунтованими активами та стягнути їх з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави солідарно.

1.2. Стислий виклад заперечень відповідачів

Представник відповідачів ОСОБА_3 подав відзив (т. 4 а.с. 127), у якому прохав залишити позовну заяву без задоволення. За твердженнями відповідачів вимоги та доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами. У дійсності, ОСОБА_2 є реальним, а не номінальним, власником активів, що придбані нею самостійно та за рахунок законних доходів.

Зауважив, що після виявлення інформації на офіційному веб?сайті НАЗК стосовно необґрунтованості активів ОСОБА_1, ОСОБА_2 добровільно надала САП пояснення щодо джерел походження коштів на придбання спірного майна. А саме, ОСОБА_2 пояснила, що 22.11.2022 вона уклала з ОСОБА_8 договір про отримання позики в сумі 375 000,00 доларів США строком до 22.11.2024. Зазначена сума позики була отримана з метою придбання житлового будинку, що у подальшому набув статусу спірного майна, проведення у ньому ремонту, а також для завершення будівництва житлового будинку загальною площею більше 550 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . За рахунок продажу останнього після завершення будівництва ОСОБА_2 мала намір повернути позику.

Зазначене зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_8 забезпечене договорами комісії та поруки від 22.11.2022, а також відображене в щорічній декларації ОСОБА_1 за 2023 рік. Останнє свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав наміру приховувати активи.

Окрім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 планували укласти договір іпотеки частини активів - трьох земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220881300:04:001:4265, 3220881300:04:001:4259, 3220881300:04:001:4325. З цією метою вони оформили нотаріальні довіреності на своїх представників. Проте реалізувати свій намір не змогли, оскільки: 1) довготривалим був пошук нотаріуса, який зміг би належним чином оформити та засвідчити правочин; 2) 27.03.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване обтяження на майно ОСОБА_2 - арешт на підставі ухвали суду від 27.03.2024.

Зауважив, що ОСОБА_2 володіє й іншим майном, що дозволяло їй придбати спірне майно та повернути позику. Зокрема, ОСОБА_2 також є власником будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, та шести гаражів, територіально розташованих в Оболонському районі міста Києва. Більшість цього майна ОСОБА_2 отримала у спадок від чоловіка ОСОБА_9

Довіреність від 27.04.2023, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 та ОСОБА_7 представляти її інтереси з питань спірного майна, усупереч посиланням позивача, не є свідченням того, що ОСОБА_1 має можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Ця довіреність стосувалася виключно побутових питань, які виникли у зв`язку із придбанням спірного майна, водночас не надавала ОСОБА_1 чи ОСОБА_7 права розпоряджатися ним. Сама ж ОСОБА_2 у новий будинок переїхала не одразу, а наприкінці жовтня - на початку листопада 2023 року. Однак, незважаючи на такі пояснення ОСОБА_2, позивач подав суду відповідні докази щодо користування спірним майном за період, що закінчується в серпні 2023 року.

Законність джерела походження грошових коштів, що були позичені ОСОБА_8, підтверджується довідкою АБ «УКРГАЗБАНК» від 19.08.2022 про зняття ним зі свого банківського рахунку 417 000,00 доларів США.

На думку представника ОСОБА_3, позивач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про неможливість ОСОБА_8 надати згадану позику за рахунок законних доходів. Протилежні твердження позивача ґрунтуються виключно на припущеннях.

1.3. Відповідь на відзив

У відповіді на відзив (т. 4 а.с. 213) представник позивача навів свої аргументи на противагу запереченням представника відповідачів ОСОБА_3 у відзиві.

Зокрема, з приводу долученої представником відповідачів довідки АБ «УКРГАЗБАНК» від 19.08.2022 про зняття ОСОБА_8 у цей день 417 000,00 доларів США з власного банківського рахунку зазначив, що відомості про наявність в останнього таких грошових коштів, джерел їх походження, подальшого використання, як і загалом відображені у вказаній довідці відомості, потребують додаткової перевірки. Водночас, зауважив, що протягом 2023 року ОСОБА_8 придбав три транспортні засоби загальною вартістю 9 161 529,00 грн при тому, що його дохід за цей же рік становив лише 2 548 248,79 грн. Тому, зазначені в довідці грошові кошти, у разі їх дійсної наявності, могли бути використані ОСОБА_8 на придбання згаданих транспортних засобів, а не на надання ОСОБА_2 позики.

Посилання представника відповідачів на наявність у ОСОБА_2 іншого майна, що дозволяло їй придбати спірне майно та повернути позику, представник позивача вважає неспроможним за відсутності доказів того, що зазначене майно виставлялося на продаж до подання позовної заяви.

Також представник позивача вважає, що відображення ОСОБА_1 у своїй щорічній декларації за 2023 рік зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_8 свідчить лише про намагання відповідачів після подання позовної заяви створити докази в обґрунтування своєї позиції, зокрема уявлення про реальність та дійсність укладених правочинів, про придбання ОСОБА_2 активів для себе тощо.

1.4. Заперечення на відповідь

На противагу доводам, що наведені у відповіді, представник відповідачів ОСОБА_3 подав заперечення (т. 5 ст. 60), у яких зазначив про таке.

САП не було вжито належних заходів для перевірки майнового стану ОСОБА_8 . На це вказує посилання представника позивача про необхідність додаткової перевірки відомостей, що відображені у довідці АБ «УКРГАЗБАНК» від 19.08.2022. Висуваючи позицію про нібито відсутність у ОСОБА_8 коштів для надання ОСОБА_2 позики, представник позивача перекладає на відповідачів обов`язок доказування походження таких коштів.

Водночас придбання ОСОБА_8 у 2023 році трьох транспортних засобів було вчинено вже після надання ОСОБА_2 позики, а тому не впливає на дійсність цього правочину. До того ж, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 договір позики не визнаний недійсним у судовому порядку, тому вважається чинним та правомірним правочином.

Окрім того, представник ОСОБА_3 зауважив, що оскільки спірне майно ОСОБА_2 придбала у 2023 році та тоді ж почала проживати разом із сином ОСОБА_1, то за попередні роки в останнього не було правових підстав декларувати ОСОБА_2, зокрема й відображати її фінансове зобов`язання.

З приводу іншого належного ОСОБА_2 нерухомого майна зазначив, що здійснювати його продаж у 2022 році було вкрай невигідним, тому ОСОБА_2 на власний розсуд обрала укладення договору позики, як спосіб залучення коштів для придбання активів.

За твердженням представника відповідачів, доводи представника позивача про штучне створення доказів ґрунтуються виключно на оціночних судженнях та припущеннях останнього.

2. Заяви, клопотання сторін, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 25.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (т. 4 а.с. 79).

Ухвалою від 27.03.2024 задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову (т. 4 а.с. 97).

Ухвалами від 07.05.2024, 15.05.2024 та 05.06.2024 відмовлено у залученні ОСОБА_8 (позикодавця) та ОСОБА_7 (дружини відповідача ОСОБА_1 ) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів (т. 5 а.с. 56, 109, 143).

Ухвалою від 15.05.2024 за клопотанням представника відповідачів строк підготовчого провадження продовжено до 25.06.2024 (т. 5 а.с. 116).

Ухвалою від 05.06.2024 справу призначено до судового розгляду (т. 5 а.с. 147).

3. Позиції сторін

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні своїх вимог з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідачі та їх представники проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві та письмових запереченнях.

4. Правове регулювання спірних правовідносин, релевантні джерела права

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі ? Конвенція), що ратифікована Україною 17.07.1997, установлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосовна виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

До визначених у ч. 1 ст. 346 ЦК України підстав припинення права власності віднесено визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (пункт 12).

Згадані норми про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, що по суті утворюють інститут цивільної конфіскації, були запроваджені Законом України № 263?ІХ від 31.10.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (далі ? Закон № 263?ІХ), який набрав чинності 28.11.2019.

Наявність такого інституту стала можливою згідно з Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 2005 року (ратифікована Україною 18.10.2006), Рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей (FATF), у відповідності до яких країни повинні створювати механізми, які б дозволяли без винесення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину.

У рішенні по справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» від 12.05.2015 Європейський суд з прав людини зазначив, що, зважаючи на такі міжнародні правові механізми як Конвенція Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 2005 року, Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), звичайні європейські та навіть універсальні правові стандарти можуть існувати і заохочувати, по?перше, до конфіскації майна, що пов`язане із серйозними кримінальними злочинами, зокрема такими, як корупція, відмивання коштів, обіг наркотичних засобів тощо, без попереднього кримінального звинувачення у цих злочинах. По?друге, тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути законним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень «in rem». По?третє, заходи щодо конфіскації могли застосовуватись не тільки безпосередньо до майна, яке було отримане законним шляхом, а й майна, доходів та інших непрямих прибутків, які були отримані шляхом конвертування або перетворення цінностей, отриманих злочинним шляхом, або змішані з іншим майном, джерело походження якого, можливо, є законним. Зрештою, заходи конфіскації можуть бути застосовані не тільки до осіб, які безпосередньо звинувачуються у кримінальних злочинах, а й до будь?яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої злочинної ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі (п. 105).

З точки зору пропорційності відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини визнає законними дії відповідних національних органів влади, які видають ордери на конфіскацію на підставі вагомості доказів, які дають змогу зробити висновок, що законні доходи відповідачів не дозволили б їм придбати майно, яке є предметом розгляду у справі (п. 107).

Зокрема, у пункті 94 рішення Європейський суд з прав людини нагадав, що у випадку, якщо конфіскація була застосована незалежно від наявності кримінального обвинувачення, а швидше як результат окремого «цивільного» (у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції) судового провадження, метою якого є повернення майна, набутого незаконним шляхом, такий захід, навіть якщо він передбачає безповоротну конфіскацію майна, незважаючи ні на що, кваліфікується як контроль за користуванням майном у розумінні абз. 2 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції (серед інших, рішення від 15.01.2015 у справі «Вейтс проти Естонії», рішення від 05.05.1995 у справі «Авіакомпанія Канади проти Сполученого Королівства»).

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачені главою 12 ЦПК України (ст. 290?292).

Так, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Такий позов може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та / або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України).

У п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України визначено, що для цілей глави 12 цього Кодексу особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється, зокрема, щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263?ІХ, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 3685 Кримінального кодексу України.

Під терміном «активи» розуміються грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках / електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Для визначення вартості таких активів застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (ч. 3 ст. 290 ЦПК України).

Термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених п. 7 і п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» (п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

В силу, ч. 1 ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набути за рахунок законних доходів.

Правовим наслідком визнання активів необґрунтованими є їх стягнення в дохід держави (ч. 1 ст. 292 ЦПК України).

5. Особливості доказування у справі про визнання активів необґрунтованими

Насамперед варто відзначити, що політико?правий підхід допускає існування різних конструкцій конфіскації. Як наслідок, у світовій практиці сформувалося два різновиди конфіскації: (І) проти особи (особиста конфіскація, «in personam») та (ІІ) проти речі (речова конфіскація, «in rem»).

Традиційно зазначені різновиди конфіскації розмежовуються:

- процедурою вилучення майна: конфіскація «in personam» застосовується в кримінальному судочинстві (або в тому, яке кваліфікується як кримінальне), а конфіскація «in rem» - в цивільному судочинстві;

- стандартами доказування, які застосовуються: для конфіскації «in personam» має застосовуватися кримінально?правовий стандарт «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість в конфіскації «in rem» використовується стандарт «баланс ймовірностей» («balance of probabilities»).

Європейський суд з прав людини, зауважив, що у випадку, коли ордер на конфіскацію було видано в результаті цивільного провадження «in rem», яке стосувалося доходів від серйозних злочинів, у таких процедурах суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь?кого хто не мав необхідного статусу добросовісності («bona fide») (п. 107 рішення від 12.05.2015 у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії»).

Український інститут «цивільної конфіскації» об`єднує ознаки світових механізмів конфіскації: (І) без обвинувального вироку суду («non conviction based forfeiture») - вилучити активи, раніше отримані як доходи з джерел, які неможливо законно обґрунтувати, та зменшити вигоду від використання посади задля отримання незаконних доходів, та (ІІ) необґрунтованих активів («unexplained wealth mechanism»), основна функція - зобов`язати пояснити законне походження свого майна.

У застосованій національним законодавством моделі «цивільної конфіскації» державні органи не повинні доводити зв`язок майна з предикатним злочином. У конфіскації в рамках кримінального процесу держава зобов`язана довести, що майно є або предметом, або засобом вчинення злочину. Чинне законодавство передбачає, що правоохоронні органи доводять, а суд вирішує на основі принципу «переваги доказів», що активи набуті посадовцем прямо або опосередковано з незрозумілих джерел, не конкретизуючи, який саме злочин / інша неправомірна поведінка були джерелом отриманих доходів.

Зазначене цілком узгоджується із висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.01.2024 (справа № 991/1786/22).

Відповідно до ч. 2 ст. 69 Закону України «Про запобігання корупції» активи, щодо яких судом на підставі поданих доказів не встановлено, що вони або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів, є необґрунтованими і підлягають стягненню в дохід держави за рішенням суду в установленому законом порядку.

Як видно, наведена норма закону кореспондує з приписами ст. 291 та ст. 292 ЦПК України, про які було вказано раніше (п. 4 Рішення).

Специфікою законодавчого регулювання цивільної конфіскації є презумпція необґрунтованості активів. Ця презумпція є спростовною, в процесі судового розгляду тягар доказування перекладається на відповідача, в якого виникає обов`язок довести законність набуття активу або спростувати зв`язок з цим активом чи його необґрунтованість.

Зазначене висновується зі змісту абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України (назва статті «Особливості доказування і подання доказів»). А саме, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч. 2 ст. 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

Загальні правила оцінки доказів судом урегульовані ст. 89 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1?3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, у ч. 4 ст. 89 ЦПК України наголошено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Отже, у цій категорії цивільних справ застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» («preponderance of the evidence») або так званий «баланс імовірностей». Тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, аніж ні. Такий підхід під час оцінювання доказів становить процесуальну особливість інституту цивільної конфіскації.

6. Обставини, що підлягають з`ясуванню Судом при вирішенні позовної заяви

Аналіз наведених у п. 4 та п. 5 цього Рішення норм цивільного процесуального законодавства свідчить про те, що при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню підлягають такі обставини:

(1) чи має суб`єкт, який за твердженням позивача набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 7 Рішення);

(2) чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону № 263?ІХ (п. 11 Рішення);

(3) чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 12 Рішення);

(4) чи відбулось набуття активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме (п. 17 Рішення):

- особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпосередньо у власність;

- набуто у власність іншою фізичною або юридичною особою, за умови доведення, що: (і) таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або (іі) ця особа може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

(5) чи можливо на підставі поданих доказів установити, що активи або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів (п. 13, 14 Рішення);

(6) чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України у контексті різниці між їх вартістю та законними доходами особи (п. 16 Рішення);

(7) чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача (п. 15 Рішення).

7. Щодо статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Як уже згадувалося раніше, позовна заява пред`явлена до ОСОБА_1 як до особи, уповноваженої на виконання функцій держави, та до ОСОБА_2, яка, за твердженням представника позивача, за дорученням ОСОБА_1 придбала спірне майно, щодо якого він може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 працює в державних органах України з 1998 року дотепер, загальний стаж його державної служби становить більше 25 років (т. 3 а.с. 3).

А саме, у період 1998?2008 років ОСОБА_1 працював в органах податкової міліції, а з 2008 року донині - у митних органах, зокрема:

- з 15.03.2017 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці (т. 3 а.с. 23);

- з 26.06.2017 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу ризикових операцій управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці (т. 3 а.с. 24);

- з 09.02.2018 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу аналізу ризиків та націлювання управління протидії контрабанді Одеської митниці (т. 3 а.с. 26);

- з 27.02.2019 на посаді начальника відділу інформаційно?аналітичної роботи та моніторингу управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці (т. 3 а.с. 27);

- з 09.07.2020 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Київ-столичний» Київської митниці (т. 3 а.с. 13);

- з 09.11.2020 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Столичний» Київської митниці (т. 3 а.с. 15, 16);

- з 23.12.2020 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативного реагування № 1 управління забезпечення протидії митним правопорушенням Одеської митниці (т. 3 а.с. 29);

- з 06.10.2021 на посаді начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці (т. 3 а.с. 19, 21).

У період з 23.08.2022 по 17.08.2023 ОСОБА_1 обіймав посаду начальника митного поста «Укрпошта» Київської митниці Державної митної служби України (т. 3 а.с. 9, 11).

Надалі, 17.08.2023, ОСОБА_1 переведений на посаду завідувача сектору митного оформлення (Фастів) митного поста «Південний» Київської міської митниці Державної митної служби України (т. 3 а.с. 7), де працює донині.

Згідно з п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1700?VII від 14.10.2014 «Про запобігання корупції» (далі ? Закон № 1700?VII) посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, віднесені до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, є Державна митна служба України (п. 1 Положення Про державну митну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227). Пунктом 7 цього ж Положення передбачено, що Державна митна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. В силу ч. 2 ст. 546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Отже, відповідач ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Відповідно до актового запису про шлюб № 740 від 25.06.2022 дружиною ОСОБА_1 є ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 18, 19).

З долучених позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вбачається, що з 2017 року по 10.04.2023 ОСОБА_7 також працювала у митних органах України (т. 2 а.с. 20, 27, 84).

Згідно з актовим записом про народження № 3957 від 02.11.1978 матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис про смерть № 1730 від 25.01.2013) (т. 2 а.с. 33, 34).

Також матеріалами справи підтверджується, що 15.04.2023 ОСОБА_2 придбала та здійснила державну реєстрацію спірного майна (т. 2 а.с. 40, 59, 66, 68, 70, 72, 74), тож в силу ч. 4 ст. 334 ЦК України стала його власником.

З огляду на викладене, Суд констатує, що на час набуття ОСОБА_2 у власність активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, ОСОБА_1 відповідно до п.п. « е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700?VII та п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто є належним суб`єктом спірних правовідносин згідно з ч. 4 ст. 290 ЦПК України.

8. Про деякі особливості декларування та моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Оскільки відповідач ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та суб`єктом, на якого поширюється дія Закону № 1700?VII, Суд уважає за необхідне проаналізувати деякі його положення, що стосуються специфіки декларування та моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

8.1. Декларування

Приписами абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700?VII передбачено, що особи, зазначені, зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону є суб`єктами декларування.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700?VII зазначені особи зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб?сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі ? декларація), за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Окрім того, визначені особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700?VII).

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч. 1 ст. 45 Закону № 1700?VII порядку декларацію за минулий рік (абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700?VII).

Статтею 46 Закону № 1700?VII визначена інформація, яка зазначається у декларації.

Так, згідно з ч. 1 ст. 46 цього Закону у декларації мають бути відображені, серед іншого, відомості про:

1. Прізвище, ім`я, по батькові, число, місяці і рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його отримання), серію та номер паспорта громадянина України, суб`єкта декларування та членів його сім`ї, зареєстроване місце їх проживання, а також місце фактичного проживання, місце роботи (проходження служби), займану посаду (пункт 1 частини статті).

За визначенням, що наведене у п. 16 ч. 1 ст. 1 цього Закону, членами сім`ї є:

- особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом Закону та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом;

- будь?які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У Примітці до ст. 46 цього Закону зазначено, що членами сім`ї суб`єкта декларування, які не є його подружжям або неповнолітніми дітьми станом на останній день звітного періоду, вважаються особи, які спільно проживали із суб`єктом декларування станом на останній день звітного періоду (за умови спільного проживання із суб`єктом декларування впродовж 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.

2. Об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуде таке право.

Такі відомості включають: дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.

У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника майна також вказуються відомості, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 46 цього Закону (пункт 2 частини статті).

3. Об`єкти незавершеного будівництва, об`єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які:

- належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві власності відповідно до ЦК України;

- розташовані на земельних ділянках, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права;

- повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб`єкта декларування або членів його сім`ї.

Такі відомості включають: інформацію про місцезнаходження об`єкта; інформацію про власника або користувача земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво об`єкта (пункт 21 частини статті).

4. Цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Такі відомості включають: дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування; дані щодо транспортних засобів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби зазначаються незалежно від їх вартості.

У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користування, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 46 цього Закону (пункт 3 частини статті).

5. Отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати, проценти, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір (пункт 7 частини статті).

6. Наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігають у банку, кошти, позичені третім особам.

Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу.

Не підлягають декларуванню наявні грошові активи, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (пункт 8 частини статті).

7. Фінансові зобов`язання суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі отримані кредити, позики, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду.

Відомості щодо фінансових зобов`язань включають дані про вид зобов`язання, його розмір, валюту зобов`язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов`язання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 цього Закону.

Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов`язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

У разі якщо предметом правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання є нерухоме або рухоме майно, в декларації зазначаються вид майна, його місцезнаходження, вартість та інформація про власника майна відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 цього Закону.

У разі якщо засобом забезпечення отриманого зобов`язання є порука, в декларації має бути вказано інформацію про поручителя, зазначену у п. 1 ч. 1 ст. 46 цього Закону (пункт 9 частини статті).

8. Видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов`язання, які зазначені у п. 2?9 ч. 1 ст. 46 цього Закону.

Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. До таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет (пункт 10 частини статті).

Передбачене абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону № 1700?VII положення містить застереження, що дані про об`єкт декларування, що перебуває у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло у суб`єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

8.1.1. Зупинення декларування у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану

Принагідно варто зауважити, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102?ІХ від 24.02.2022, Верховною Радою України прийнятий Закон України № 2115?IX від 03.03.2022 «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» (далі ? Закон № 2115?IX), який набрав чинності 07.03.2022.

Зазначеним Законом № 2115?IX установлено, що фізичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь?які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та / або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період подання звітності чи обов`язку подати документи (п. 1 ст. 1).

У період дії воєнного стану або стану війни будь?які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь?яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється (п. 4 ст. 1).

З урахуванням положень Закону № 2115?IX, 07.03.2022 НАЗК надало Роз`яснення № 4 щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю в умовах воєнного стану (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стану, повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку?нерезидента, проведення перевірок).

Виходячи зі змісту Роз`яснень, дія Закону № 2115?IX поширюється й на порядок подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону № 1700?VII. Зокрема роз`яснено, що декларації за 2021 рік, подання яких мало б відбутися у 2022 році, можуть бути подані протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Законом України № 2381?ІХ від 08.07.2022 «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», що набрав чинності 03.08.2022, розділ ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1700?VII доповнено пунктом 27, положення якого стосовно декларування були аналогічними до згаданих раніше, передбачених п. 1 ст. 1 Закону № 2115?IX.

У подальшому, 20.09.2023 прийнято Закон України № 3384?ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (далі ? Закон № 3384?ІХ), який набрав чинності 12.10.2023.

Цим Законом п. 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1700?VII викладено в новій редакції та установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 Закону № 1700?VII, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом № 3384?ІХ, подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 (абз. 1 пункту).

Декларації, подані під час дії воєнного стану до дня набрання чинності Законом № 3384?ІХ, вважаються такими, що були подані на виконання обов`язку, передбаченого ст. 45 Закону № 1700?VII (абз. 2 п. 27).

Водночас, установлено, що з дня набрання чинності Законом № 3384?ІХ здійснення заходів фінансового контрою, передбачених розділом VII Закону № 1700?VII (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені Законом № 1700?VII (абз. 4 п. 27).

Отже, починаючи з 24.02.2022 до 12.10.2023 кампанію обов`язкового декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» було зупинено. Позаяк відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700?VII декларація подається щорічно до 1 квітня за попередній рік, в обов`язковому порядку могли бути не подані декларації за 2021, 2022 роки. Такі декларації особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані були подати до 31.01.2024 згідно із змінами, що були внесені Законом № 3384?ІХ.

У цьому контексті Суд зауважує, що до позовної заяви долучені щорічні декларації ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за 2022 рік, декларація ОСОБА_7 при звільненні за період з 01.01.2023 по 10.04.2023, що були подані ними 21.01.2024, 27.01.2024 та 28.01.2024 відповідно (т. 2 а.с. 7, 20, 27).

Окрім цього, в обґрунтування заперечень проти доводів позивача, представник відповідачів ОСОБА_3 долучив, серед іншого, щорічну декларацію ОСОБА_1 за 2023 рік, що подана ним 31.03.2024 (т. 4 а.с. 136 зв.).

8.2. Моніторинг способу життя суб`єктів декларування

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 514 Закону № 1700?VI НАЗК здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходами згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.

Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється НАЗК на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із медіа та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

Проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування віднесено до безпосередніх повноважень НАЗК, що визначені ч. 1 ст. 11 Закону № 1700?VII (пункт 71).

З метою виконання покладених на нього повноважень НАЗК має, серед іншого, такі права:

- одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань (п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону № 1700?VII);

- мати безпосередній автоматизований доступ до інформаційно?телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуватися державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами (п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 1700?VII);

- отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог Закону № 1700?VII, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону (п. 51 ч. 1 ст. 12 Закону № 1700?VII).

Згідно з п. 57 ч. 1 ст. 12 Закону № 1700?VII у разі встановлення доказів того, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за її дорученням чи в інших передбачених ст. 290 ЦПК України випадках, НАЗК має право порушувати перед САП питання про звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Зазначені положення Закону № 1700?VII щодо повноважень та прав НАЗК узгоджуються з ч. 5 ст. 290 ЦПК України, відповідно до якої НАЗК та САП вживають заходів для виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.

9. Щодо повідомлень НАЗК від 16.01.2024 та від 11.03.2024

Зі змісту позовної заяви слідує, що підставою для її подання до суду стали відомості, встановлені за результатами опрацювання матеріалів НАЗК щодо моніторингу способу життя завідувача сектору митного оформлення «Фастів» митного поста «Південний» Київської митниці ОСОБА_1 .

А саме, з долучених позивачем матеріалів убачається, що 19.01.2024 на адресу САП надійшло повідомлення НАЗК № 281?03/2773?24 від 16.01.2024, відповідно до якого у результаті моніторингу способу життя, проведеного у порядку ст. 514 Закону № 1700?VII, виявлені ознаки набуття у 2023 році необґрунтованих активів ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 на загальну суму 8 604 303,41 грн (житлового будинку та шести земельних ділянок) (т. 2 а.с. 1). До цього повідомлення долучені додатки, частина з яких склала докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

12.02.2024 до САП надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 про те, що спірне майно вона придбала за рахунок отриманої від ОСОБА_8 позики. До пояснень ОСОБА_2 долучила, зокрема копії договорів купівлі-продажу активів, договорів позики та забезпечення виконання зобов`язання (поруки та комісії) (т. 3 а.с. 161).

28.02.2024 САП скерувало до НАЗК запит про опрацювання зазначених відомостей в рамках моніторингу способу життя ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 191).

14.03.2024 до САП надійшло повідомлення НАЗК від 11.03.2024 № 281?03/15122?24 з матеріалами, отриманими за результатами опрацювання відомостей, що містяться у поясненнях ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 192), що також стали частиною доказів позивача, зафіксованими на одному оптичному диску.

У своїх поясненнях від 18.06.2024, що подані у порядку ч. 5 ст. 229 ЦПК України (т. 5 а.с. 218), представник відповідачів ОСОБА_3 зазначив про недостовірність згаданих двох повідомлень НАЗК як доказів з огляду на упереджене та неповне дослідження відомостей, що у них викладені, порушення процедури, визначеної Порядком здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженого наказом НАЗК від 26.10.2023 № 236/23 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2023 за № 1873/40929.

З даного приводу Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

З урахуванням наведеного Суд констатує, що повідомлення НАЗК, у яких викладені відомості про результати моніторингу способу життя суб`єкта декларування, не є доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України, а тому не підлягають самостійній оцінці з точки зору їх достовірності згідно із ст. 79 ЦПК України. По суті такі повідомлення НАЗК слугують підтвердженням процесуального проходження доказів - безпосередньо матеріалів моніторингу, за допомогою яких САП обґрунтовує свої позовні вимоги та які підлягають оцінці у порядку ст. 89 ЦПК України.

У цій справі Суд не уповноважений оцінювати підстави, порядок та дотримання процедури проведення НАЗК моніторингу способу життя суб`єкта декларування. Суд лише оцінює подані сторонами у змагальній процедурі докази на обстоювання своїх позицій з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та переконливості для правильного вирішення спору. Тому посилання представника відповідачів стосовно того, що НАЗК не витребувало певні відомості, не отримало пояснень тощо є неспроможними та не впливають на загальну оцінку доказів у справі. Ба більше, в силу ст. 12 ЦПК України відповідачі могли вільно реалізувати право на подання до суду тих доказів, які мають значення для її правової позиції та доведення її переконливості перед судом, у тому числі тих, що, за твердженням представника ОСОБА_3, упереджено не були отримані НАЗК.

Усупереч твердженням представника відповідачів, опублікування 17.01.2024 НАЗК на офіційному веб?сайті оголошення про виявлення у посадової особи Київської митниці ознак набуття необґрунтованих активів та про передачу матеріалів моніторингу способу її життя до САП для вирішення питання про звернення до суду, не свідчить про порушення принципу презумпції невинуватості та не можуть бути підставою для визнання доказів позивача недопустимими.

Гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції та ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме в кримінально-правовому сенсі. Водночас зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Рінгвольд проти Норвегії», постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 (справа № 800/454/17), від 25.04.2018 (справа № 800/547/17)).

До того ж, здійснення НАЗК згаданої публікації цілком узгоджується з його повноваженнями з інформування громадськості про здійснювані заходи щодо запобігання корупції (п. 16 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700?VII).

10. Щодо допустимості доказів сторін

10.1. Допустимість доказів позивача

Також у своїх поясненнях від 18.06.2024 (т. 5 а.с. 218) представник відповідачів ОСОБА_3 зазначив про недопустимість низки доказів позивача, що були отримані ним від НАЗК за результатами проведеного моніторингу способу життя суб`єкта декларування, а саме:

- договору купівлі?продажу від 26.02.2019, відповідно до якого ОСОБА_2 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (т. 2 а.с. 38);

- договору дарування цієї квартири ОСОБА_1 від 06.01.2022 (т. 2 а.с. 37);

- відповіді Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві (далі ? РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві) від 19.10.2023 № 31/26?11051 з додатками щодо придбання ОСОБА_7 автомобіля Toyota Land Cruiser (т. 2 а.с. 122);

- відповіді ТОВ «Інтернет?Реклама РІА» від 17.10.2023 № 219 (т. 2 а.с. 120);

- відомостей, які містяться на оптичному диску, долученому до повідомлення НАЗК від 11.03.2024 (т. 3 а.с. 195);

- матеріалів, що містяться у т. 3 на а.с. 214, 215, 255.

На думку представника відповідачів, усі матеріали, які стосуються придбання і дарування квартири за адресою: АДРЕСА_4, а також придбання автомобіля Toyota Land Cruiser, є недопустимими доказами, оскільки зібрані з порушенням п. 8 згаданого раніше Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, а саме без надання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 можливості надати пояснення з приводу цього майна.

Щодо недопустимості відомостей, які містяться на оптичному диску, зазначив, що їх походження є невідомими та вони не відповідають вимогам ані до письмових, ані до електронних доказів відповідно до ст. 95 та ст. 100 ЦПК України.

До того ж, усупереч вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві не наведено переліку доказів, натомість вони груповані на одному оптичному диску.

Зазначені доводи Суд вважає неспроможними з огляду на таке.

В силу ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не може брати до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнодержавного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом (пункт 1).

З метою виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості в межах своєї компетенції прокурор у порядку, визначеному законодавством, має прямий доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування (ч. 8 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Раніше у п. 8.2 цього Рішення зауважено, що з метою виконання своїх повноважень, зокрема проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування, НАЗК має право витребовувати необхідну інформацію у державних органів, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання, мати безпосередній доступ до державних реєстрів, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, реєстрів органів місцевого самоврядування, користуватися державними технічними засобами.

Докази, допустимість яких відповідачі поставили під сумнів, були скеровані НАЗК до САП 16.01.2024 та 11.03.2024 (т. 2 а.с. 1, т. 3 а.с. 192) разом з іншими матеріалами проведеного моніторингу способу життя суб`єкта декларування, що цілком узгоджується із правилами, визначеними у п. 57 ч. 1 ст. 12 Закону № 1700?VII (див. п. 9.2 Рішення).

Водночас, відомості стосовно договору купівлі?продажу ОСОБА_2 квартири від 26.02.2019 та договору дарування квартири ОСОБА_1 від 06.01.2022, що містяться в цих матеріалах, отримані зі сформованої службовою особою НАЗК ОСОБА_10 04.01.2024 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 40). У свою чергу, для здійснення державної реєстрації вказаних правочинів реєстратору подавалися відповідні документи, зокрема договори купівлі?продажу та дарування, які також долучені до справи (т. 2 а.с. 38, 37).

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідь РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві від 19.10.2023 з додатками стосовно придбання ОСОБА_7 автомобіля Toyota Land Cruiser (т. 2 а.с. 122) та відповідь ТОВ «Інтернет?Реклама РІА» від 17.10.2023 (т. 2 а.с. 120) отримані НАЗК на запити керівника управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій НАЗК ОСОБА_11 від 06.10.2023 та від 04.10.2023 відповідно (т. 2 а.с. 121, 118).

Отже, перелічені докази отримані САП від НАЗК, який зібрав їх у межах своїх повноважень, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону № 1700?VII, а тому - з дотриманням порядку, встановленого законом.

Виходячи з цього неспроможними є доводи представника відповідачів стосовно того, що під час зібрання вказаних доказів НАЗК допустило порушення п. 8 Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, що виразилось в неотриманні пояснень від ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Суд зауважує, що згадана норма Порядку передбачає, що у разі встановлення невідповідності рівня життя суб`єкта декларування НАЗК повідомляє про такий факт суб`єкта декларування та дає йому можливість протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.

З огляду на те, що моніторинг способу життя здійснювався у відношенні ОСОБА_1, який надавав власні пояснення стосовно спірного майна (т. 2 а.с. 159), то покликання на те, що НАЗК в обов`язковому порядку повинно було запросити пояснення від дружини, є хибними.

Ба більше, недотримання правил підзаконного нормативного?правового акта не може бути беззаперечним свідченням недопустимості доказу в суді у розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України.

Що стосується відомостей, які містяться на оптичному диску, який 14.03.2024 також був надісланий НАЗК на адресу САП (т. 3 а.с. 192), то вони стосуються офіційних доходів, майна, видатків ОСОБА_8 та членів його сім`ї.

Інформація, яка зафіксована на вказаному диску, згрупована по папках та отримана таким чином:

(1) на запити від 01.03.2024 № 3, 23 НАЗК (на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про податкового агента та суму доходу, нарахованого та виплаченого фізичній особі податковим агентом, суму нарахованих та сплачених (перерахованих) податків з доходів фізичних осіб та / або суму доходу, отриманого самозайнятою особою, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (папка з назвою «1 ДФ»). Також ці відомості роздруковані та долучені до справи у паперовому вигляді (т. 3 а.с. 198);

(2) сформованими службовою особою НАЗК ОСОБА_10 05.03.2024 повними витягами з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) (папка з назвою «Довіреності»);

(3) сформованими службовою особою НАЗК ОСОБА_10 01.03.2024 та 06.03.2024 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, та витягом відповідних документів про вчинені правочини (папка з назвою «Нерухомість»);

(4) з відділів державної реєстрації актів цивільного стану (папка з назвою «РАЦС»);

(5) з Єдиного державного реєстру судових рішень (папка з назвою «Судові рішення»);

(6) службовою особою НАЗК ОСОБА_10 04.03.2024 за допомогою знімків екрана з Єдиного державного реєстру транспортних засобів з витягами договорів купівлі?продажу транспортних засобів (папки з назвами «ТЗ» і «ТЗ колишня дружина»);

(7) файл формату Excel, що 05.03.2024 засвідчений електронною печаткою Адміністрації державної прикордонної служби України, на якому зафіксовані відомості про перетин державного кордону, який також у паперовому вигляді долучений до справи (т. 3 а.с. 215).

Тобто, усупереч твердженням представника відповідачів, означені відомості одержані НАЗК також у межах визначених Законом № 1700?VII повноважень та порядку.

Твердження відповідачів про те, що означений доказ не оформлений відповідно до ст. 100 ЦПК України є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб?сайти (сторінки), текстові мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (у тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвічення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 100 ЦПК України).

У Керівництві «Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі», ухваленому Комітетом Міністрів Ради Європи 30.01.2019, зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Такі дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел.

У преамбулі «базові принципи» Керівництва зазначено, що електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (п. 6, 7, 9 Керівництва).

Тобто, сутнісний зміст поняття електронного доказу включає в себе будь?яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, оптичний диск із згаданими раніше матеріалами надійшов до САП супровідним листом від 11.03.2024, що містить електронний цифровий підпис керівника управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій НАЗК ОСОБА_11, виконавцем вказаний ОСОБА_12 (т. 3 а.с. 192). Цей супровідний лист містить відомості про отримані НАЗК з державних реєстрів відомостей стосовно ОСОБА_8 та здійснення їх аналізу.

З огляду на наведене, оскільки відомості, що зафіксовані на оптичному диску (т. 3 а.с. 195), одержані НАЗК у встановленому законом порядку, і скерування цього доказу посвідчено електронним підписом уповноваженої особи НАЗК, Суд не вбачає підстав визнавати його недопустимим.

Дані, що наведені в таблиці в т. 3 на а.с. 213 та 214, є результатом аналізу, проведеного НАЗК на підставі інформації про нерухоме майно і транспортні засоби ОСОБА_8, що міститься на диску. З даного приводу Суд погоджується, що самі по собі ці відомості не є доказами відповідно до ст. 76 КПК України.

Водночас, Суд не вбачає підстав визнавати недопустимим доказом файл формату Excel з даними про перетин державного кордону ОСОБА_8 (т. 3 а.с. 215), що відповідно до листа НАЗК отримані з системи здійснення контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «АРКАН» (т. 3 а.с. 192), позаяк він засвідчений електронною печаткою Адміністрації державної прикордонної служби України відповідно до даних сервісу Кваліфікованого надавача електронних послуг довірчих послуг Державної податкової служби України (https://ca.tax.gov.ua/verify).

З аналогічних підстав Суд відхиляє доводи представника відповідачів ОСОБА_6 стосовно недопустимості інформації, яка отримана з комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Безпечне місто» на оптичному диску (т. 3 а.с. 34) та у вигляді роздрукованих зображень (т. 3 а.с. 35). Ці відомості, разом із іншими доказами, долучені до матеріалів справи на підставі листа заступника Голови НАЗК від 16.01.2024 засвідченого електронним підписом (т. 2 а.с. 1).

Також Суд не вбачає недопустимості у даних, які містить роздруківка з веб?сайту «2 ІР» (т. 3 а.с. 255), позаяк вони є загальнодоступними в мережі Інтернет та відповідають критеріям електронного доказу.

10.2. Щодо допустимості доказів відповідачів

Зі сторони відповідачів до справи в якості доказів долучені здійснені представниками відповідачів письмові опитування ОСОБА_2 від 10.04.2024 (т. 4 а.с. 181), ОСОБА_13 від 10.04.2024 (т. 4 а.с. 182 зв.) та ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 169).

Враховуючи, що представники не зазначили в межах якої процедури здійснені зазначені опитування, Суд надає їм оцінку в контексті процедур, передбачених цивільним процесуальним кодексом.

Суд не може прийняти ці опитування в якості допустимих доказів, оскільки цивільний процесуальний закон не передбачає такого джерела доказування. Згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України фактичні дані у справі можуть бути встановлені показаннями свідків, наданими ними під присягою безпосередньо в суді відповідно до ст. 230 ЦПК України, або ж показаннями сторін, допитаних як свідків згідно з ст. 234 ЦПК України.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. Відповіді на запитання подаються у формі заяви свідка, в якій, окрім іншого, зазначається про обізнаність свідка зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань (ч. 1?4 згаданої статті).

Зі змісту зазначеної статті слідує, що у межах письмового опитування можливо поставити запитання лише учаснику справи (позивачу, відповідачу, третій особі), а не учасниками судового процесу (свідкам), якими є ОСОБА_13 та ОСОБА_8 . Окрім того, надання в якості доказів даних, отриманих під час здійснення письмового опитування відповідача його ж представником, процесуальним законом не передбачено.

З урахуванням наведеного, Суд не здійснюватиме оцінки згаданих письмових опитувань.

Водночас, Суд констатує, що відповідачі не ініціювала питання виклику в якості свідка ОСОБА_14 відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦПК України, свідка ОСОБА_8 допитано у судовому засіданні за клопотанням представника позивача, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виявили бажання надати показання в якості свідків, як це передбачено ст. 92 та ст. 234 ЦПК України.

11. Щодо поширення на спірні активи положень Закону № 263?ІХ

Як уже згадувалося раніше (див. п. 7 Рішення), 15.04.2023 відповідач ОСОБА_2 стала власником спірного майна - будинку та шести земельних ділянок на території Золочівської територіальної громади Бориспільського району Київської області. У розумінні п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України зазначене майно є активами.

Закон № 263?ІХ набрав чинність 28.11.2019 (див. п. 4 Рішення).

Отже, позов пред`явлено щодо активів, набутих після набрання чинності Законом № 263?ІХ, як це передбачено вимогами ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

12. Щодо обставин набуття активів та їх зв`язку з особою, уповноваженою на виконання функцій держави

12.1. Обставини придбання спірного майна

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечувалося, що 15.04.2023 між ОСОБА_2 (покупцем) та ОСОБА_15 (власником), від імені якого діяв представник ОСОБА_16, укладено:

(1) договір купівлі?продажу земельної ділянки площею 0,0373 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4265), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Квіткова), а також житлового будинку № 57?А загальною площею 284,9 кв.м, що розташований на цій земельній ділянці, за загальною вартістю 8 571 975,41 грн (з яких 61 022,19 - вартість земельної ділянки, 8 510 953,22 грн - вартість житлового будинку) (т. 2 а.с. 59, т. 3 а.с. 171);

(2) договір купівлі?продажу земельної ділянки площею 0,0307 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4263), розташованої за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, т.г. Золочівська, за ціною 3 832,00 грн (т. 2 а.с. 66, т. 3 а.с. 176);

(3) договір купівлі?продажу земельної ділянки площею 0,0355 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4260), розташованої за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, т.г. Золочівська, за ціною 4 545,00 грн (т. 2 а.с. 68, т. 3 а.с. 180);

(4) договір купівлі?продажу земельної ділянки площею 0,0228 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4259), розташованої за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, за ціною 17 125,00 грн (т. 2 а.с. 70, т. 3 а.с. 178);

(5) договір купівлі?продажу земельної ділянки площею 0,0053 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4325), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 5 757,00 грн (т. 2 а.с. 72, т. 3 а.с. 174);

(6) договір купівлі?продажу земельної ділянки площею 0,0065 га (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4323), розташованої за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, т.г. Золочівська, за ціною 1 069,00 грн (т. 2 а.с. 74, т. 3 а.с. 182).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі ? ДРРП) підтверджується, що у цей же день, 15.04.2023, здійснено державну реєстрацію придбаного майна (т. 2 а.с. 40, т. 3 а.с. 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190).

Положеннями ч. 1 ст. 182 та ч. 4 ст. 334 ЦК України, ст. 125 Земельного кодексу України (далі ? ЗК України) передбачено, що право власності на нерухоме майно, у тому числі на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Отже, 15.04.2023 ОСОБА_2 придбала згадані раніше житловий будинок і шість земельних ділянок за загальною ціною 8 604 303,41 грн та стала їх власником.

Як убачається із зображення, отриманого із Відкритих даних земельного кадастру України, зазначені шість земельних ділянок є суміжними та фактично складають єдину територію, чого відповідачі також не оспорювали (т. 2 а.с. 57).

12.2. Зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави

За твердженням позивача ОСОБА_2 набула у власність означене майно за дорученням сина ОСОБА_1, який має можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

В обґрунтування таких доводів позивач послався на те, що фактично спірним майном користуються ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_7, тоді як номінальний власник ОСОБА_2 продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження зазначеного позивач надав такі докази.

І. Витяги з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний), що містять записи про реєстрацію довіреності від 27.04.2023, виданої ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на представництво інтересів з питань, що стосуються власника житлового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер: 3220881300:04:001:4265), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Веселовською А.Е. (Київська обл., Бучанський р-н) (т. 2 а.с. 77, 79).

ІІ. Відомості, отримані від ТОВ «Нова пошта», з яких убачається, що починаючи з 01.06.2023 та станом на 11.09.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 регулярно користуються послугами цього товариства через відділення № НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 (т. 2 а.с. 108). Як видно із зображення, здійсненого з картографічного веб?сервісу «Google мaps», зазначене відділення поштових послуг знаходиться поблизу спірного майна (т. 2 а.с. 113, т. 3 а.с. 32, 33).

До цього ж варто зауважити, що згідно з повідомленням ТОВ «Нова пошта» відомості про експедирування відправлень видаються програмою з електронної бази даних в автоматичному режимі з глибиною зберігання не більше трьох місяців (т. 2 а.с. 108). Позаяк відповідний запит НАЗК був скерований 29.08.2023 (т. 2 а.с. 107), а відповідь на нього ТОВ «Нова пошта» надало 11.09.2023, зазначеним пояснюється надання відомостей, починаючи з червня 2023 року.

ІІІ. Відомості, отримані від ТОВ «Нова пошта», з яких слідує, що у період з 03.10.2023 по 09.01.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 продовжували користуватися послугами товариства через згадане раніше відділення АДРЕСА_6, а також використали послугу кур`єрської доставки за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 155).

ІV. Повідомлення голови Громадської організації Садівницьке товариство «Острів», згідно з яким станом на 18.10.2023 ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не є членами цієї громадської організації, жодних договорів із ними не укладалося. Водночас, за декілька місяців до надання відповіді ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зверталися за роз`ясненнями щодо порядку вступу у члени товариства. Окрім цього, 28.07.2023 ОСОБА_7 внесла на рахунок громадської організації вступний благодійний внесок та благодійний внесок на розвиток товариства у сумі 5 550,00 грн (т. 2 а.с. 115), що також підтверджується копією долученої до повідомлення квитанції (т. 2 а.с. 117) та виписками з банківського рахунку ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 155).

V. Копію платіжної інструкції, відповідно до якої 11.08.2023 ОСОБА_7 оплатила послуги ТОВ «УБА?Безпека» (т. 3 а.с. 271), яке забезпечує охорону спірного житлового будинку на підставі укладених з ОСОБА_2 договорів від 25.04.2023 (т. 3 а.с. 265, 259).

З виписки з банківського рахунку ОСОБА_7 убачається здійснення оплати послуг ТОВ «УБА?Безпека» також 15.06.2023 (т. 2 а.с. 151, 157).

VI. Відомості з комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Безпечне місто» за період з 22.04.2023 по 30.08.2023, якими підтверджується, що починаючи з 01.05.2023 майже кожного дня початок та закінчення маршруту руху автомобіля ОСОБА_7 Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_2, що придбаний нею 22.04.2023 (т. 2 а.с. 126), фіксувався одними й тими або розташованими поруч камерами відеоспостереження у місті Києві (на вулицях Дніпровська набережна, Центральна), що у напрямку руху до / від місцезнаходження спірного майна (т. 3 а.с. 34, 35).

VII. Отриману від АТ «Райффайзен Банк» виписку про рух коштів по рахункам ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та перелік ІР?адрес, з яких вони здійснювали вхід до електронних кабінетів системи дистанційного обслуговування, до 15.08.2023 (т. 3 а.с. 216). Із задіяних згідно з випискою ІР?адрес слідує, що з травня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 користувалися послугами провайдеру «X?COM», що знаходиться у місті Гнідині Бориспільського району Київської області (т. 3 а.с. 255).

З виписки з платіжної картки ОСОБА_7 також убачається здійснення 01.05.2023 оплати телекомунікаційних послуг оператору «X?COM» (т. 2 а.с. 190).

Аналіз наведених доказів у сукупності переконливо свідчить про те, що починаючи з травня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 почали постійно проживати у спірному будинку, чого відповідачі загалом і не заперечували.

Відповідачі та їх представники не погоджувалися із твердженнями позивача про те, що ОСОБА_2 не користується спірним майно, а продовжує проживати за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 196, т. 4 а.с. 114).

З даного приводу Суд констатує, що подані позивачем докази в дійсності не містять відомостей, які б указували на те, що повсякденне життя та побут ОСОБА_2 пов`язані із придбаною нею 15.04.2023 нерухомістю та що вона користується спірними активами.

Натомість випискою з платіжної картки ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 по 15.08.2023 підтверджується, що після 15.04.2023 вона незмінно продовжувала систематично здійснювати покупки (продуктів, лікарських засобів тощо) та отримувати послуги (поштові / кур`єрські, ветеринарної клініки, інтернет?провайдера) у місті Буча (т. 2 а.с. 178).

Відповідно до платіжних інструкцій ОСОБА_2 зі своєї картки 20.04.2023, 20.05.2023, 22.06.2023 та 24.07.2023 здійснила оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 251, 253, 268, 269, 280, 282, 294, 296).

Згідно з відомостями, отриманими від ТОВ «Нова пошта», за період з 03.10.2023 по 09.01.2024 ОСОБА_2 тричі скористалася послугами цього товариства, а саме 25.10.2023 відділенням № 1 у місті Буча, 29.12.2023 та 07.01.2024 відділенням АДРЕСА_7 (т. 3 а.с. 155).

В обґрунтування заперечень представник відповідачів ОСОБА_3 у відзиві вказав, що ОСОБА_2 переїхала та почала проживати разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у спірному будинку приблизно у кінці жовтня - на початку листопада 2023 року.

Закцентувавши увагу на тому, що подані позивачем докази обмежуються періодом до серпня 2023 року, представник на підтвердження згаданих обставин надав такі докази:

- платіжні інструкції АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення ОСОБА_17 (донькою ОСОБА_2 ) розрахунків за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_8 (т. 2 а.с. 194?199, 205?214, 220?228, 235, 241?250, 256?265, 270?278, 285?292);

- платіжні інструкції АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення ОСОБА_2 оплати за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_8, а також за адресою: АДРЕСА_2, до набуття спірних активів, тобто до 15.04.2023 (т. 2 а.с. 200?204, 215?219, 229?234, 236, 240, 252, 254, 255, 266, 267, 279, 281, 283, 284, 293, 295);

- платіжні інструкції, згідно з якими у грудні 2023 року, січні?квітні 2024 року ОСОБА_2 здійснила оплату членських внесків на рахунок Громадської організації Садівницьке товариство «Острів» та комунальних послуг за адресою: СТ «Острів», вул. Квіткова, 57?А (т. 4 а.с. 185 зв., 186, 187, 188, 189);

- роздрукований скриншот з електронного особистого кабінету ОСОБА_2 оператора телекомунікаційних послуг «X?COM» станом на 01.04.2024 з відображенням адреси підключення: АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 190);

- лист генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 11.04.2024, яким у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 02.04.2024 повідомлено, що 10.03.2024 був здійснений виклик за адресою: АДРЕСА_9, за результатом якого їй була надана медична допомога (т. 4 а.с. 178).

Окрім того, за клопотанням представника ОСОБА_3 . Суд ухвалою від 15.05.2024 витребував у ТОВ «Лайфселл» інформацію про місцерозташування базових станцій, що були задіяні при встановленні з`єднань з номером телефону, яким користується ОСОБА_2, за період з 01.11.2023 по 27.03.2024 включно (т. 5 а.с. 111).

Аналіз наданої ТОВ «Лайфселл» Суду інформації (т. 5 а.с. 125) свідчить про те, що:

- з 01.11.2023 по 24.11.2023 телефонні з`єднання ОСОБА_2 забезпечувалися базовими станціями, що знаходяться у АДРЕСА_10 ;

- з 25.11.2023 по 05.12.2023 переважне місцезнаходження задіяних базових станцій знаходиться у місті Києві (в Оболонському районі);

- з 06.12.2023 по 16.03.2024 у переважній більшості абонентські з`єднання фіксувалися базовими станціями у селі Вишеньки Бориспільського району Київської області та іншими, поруч розташованими;

- 17.03.2024 з`єднання абонентського номеру задіяло базові станції, розташовані у селі Соломоново Ужгородського району Закарпатської області, після чого абонент перебував у роумінгу (поза зоною покриття мережі «Лайфселл»).

З урахуванням наведених відомостей Суд вважає, що ОСОБА_2 могла проживати у спірному будинку починаючи з 06.12.2023, хоча її представники стверджували про переїзд у кінці жовтня - на початку листопада 2023 року.

На підтвердження факту спільного проживання відповідачів у спірному будинку представник ОСОБА_3 також послався на дані, які містяться у щорічній декларації ОСОБА_1 за 2023 рік, що долучена до відзиву.

З цієї декларації вбачається, що у розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї декларування» він, окрім дружини та доньки, зазначив ще мати ОСОБА_2, та у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» відобразив належне ОСОБА_2 на праві власності спірне майно та факт користування ним декларантом і дружиною у зв`язку із постійним проживанням (т. 4 а.с. 136 зв.).

Суд констатує, що згадана декларація подана ОСОБА_1 31.03.2024 та після того, як (1) НАЗК у порядку, передбаченому ст. 514 Закону № 1700?VII, листом від 10.10.2023 надало йому можливість письмово пояснити обставини придбання активів (т. 3 а.с. 158), (2) ОСОБА_1 надав НАЗК письмові пояснення від 03.11.2023 (т. 3 а.с. 159), (3) 17.01.2024 НАЗК опублікувало на своєму веб-сайті оголошення про передачу матеріалів моніторингу способу життя ОСОБА_1 до САП, як стверджує представник ОСОБА_3 (т. 5 а.с. 218), (4) ОСОБА_2 надала пояснення САП від 09.02.2024 (т. 3 а.с. 161) та (5) САП 22.03.2024 звернулася до суду із позовною заявою (т. 1 а.с. 1).

Як видно, можливе проживання ОСОБА_2 у спірному будинку розпочалося також опісля того, як ОСОБА_1 стало відомо про те, що НАЗК здійснює моніторинг способу його життя та з`ясовує обставини набуття активів.

Послідовність наведених подій свідчить про ретроспективне вибудовування відповідачами власної версії, що висунута ними в суді.

До того ж Суд зауважує, що в силу абз. 1 Примітки до ст. 46 Закону № 1700?VII (див. п. 8.1. Рішення) при подачі щорічної декларації за 2023 рік у ОСОБА_1 не виникало обов`язку декларувати ОСОБА_2, позаяк, виходячи із наданих суду доказів, ймовірно проживати разом із сином вона почала не раніше 06.12.2023.

Водночас, суперечливим (інконсеквентним) версії відповідачів про постійне проживання ОСОБА_2 у спірному будинку є те, що в усіх без виключення документах у справі, що подані ОСОБА_2 або від її імені, адресою для листування вказано місце її реєстрації: АДРЕСА_2, хоча за твердженнями представників відповідачів з 25.02.2024 зазначений будинок переданий в оренду (т. 4 а.с. 179).

13. Щодо набуття активів за рахунок законних доходів

Попри те, що відповідачі зазначили, що спірне майно ОСОБА_2 придбала за власним бажанням та за рахунок отриманої нею самостійно позики грошових коштів, Суд вважає за необхідне спочатку проаналізувати відомості про доходи, видатки та майновий стан обох відповідачів та їх подружжя, і надалі - перейти до обставин укладання договору позики та інших пов`язаних із нею правочинів.

13.1. Законні доходи та майновий стан ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_7 .

Раніше у п. 8.1. Рішення уже згадувалося, що до справи сторонами долучені щорічні декларації ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за 2022 рік, щорічна декларація ОСОБА_1 за 2023 рік, які подані ними у порядку ч. 1 ст. 45 Закону № 1700?VII, а також декларація ОСОБА_7, що подана при звільненні за період з 01.01.2023 по 10.04.2023 відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700?VII.

Зі змісту щорічної декларації ОСОБА_1 за 2022 рік (т. 2 а.с. 7) убачається, що за цей період його загальний дохід становив 452 843,00 грн і складався виключно із заробітної плати.

Сукупний дохід дружини відповідача - ОСОБА_7 становив 224 467,00 грн і складався із заробітної плати, подарунка та банківських процентів.

У розділі 12 декларації ОСОБА_1 задекларував грошові активи, наявні станом на останній день звітного періоду, а саме:

- 4 800,00 доларів США готівкою, а також 45 528,00 грн та 15,00 доларів США на банківських рахунках, що належать ОСОБА_1,

- 35 000,00 доларів США готівкою та 52 983,00 грн на банківських рахунках, що належать ОСОБА_7 .

За 2022 рік сім`я ОСОБА_1 задекларувала такі об`єкти нерухомості:

1) належні на праві власності відповідачу: (і) земельна ділянка площею 2 500 кв.м у АДРЕСА_11 (набута 28.10.2007); (іі) гараж площею 17 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_11 (набутий 01.02.2007); (ііі) квартира загальною площею 119,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_4, що оцінена в 900 000,00 грн (отримана у дар 26.01.2022);

2) належну на праві спільної часткової власності доньці відповідача ОСОБА_18 (2008 року народження) (67%) та його сестрі ОСОБА_17 (33%) квартиру загальною площею 92 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 (набута 23.12.2005);

3) інше право користування - оренда ОСОБА_1 квартири загальною площею 114 кв.м у місті Ужгород Закарпатської області (з 01.10.2021).

Також за 2022 рік задекларовано рухоме майно, а саме:

1) належні на праві власності ОСОБА_1 : (1) водний засіб - адвенчер резиновий моделі М?400, 2010 року випуску, (набутий 10.02.2010); (2) причіп марки КНОТТ модель 91А, 2013 року випуску, вартістю 6 000,00 грн на дату набуття 06.06.2013; (3) причіп марки КНОТТ модель 91Н-5014, 2010 року випуску, вартістю 5 000,00 грн на дату набуття 22.10.2010;

2) інше право користування ОСОБА_1 з 31.12.2017 легковим автомобілем марки HYUNDAI, модель TUCSON, 2017 року випуску, власник ОСОБА_19 ;

3) інше право користування ОСОБА_7 з 15.04.2019 легковим автомобілем марки BMW, модель X3, 2015 року випуску, власник ОСОБА_20, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Щорічна декларація ОСОБА_7 за 2022 рік загалом містить аналогічні відомості, за виключенням різниці в її заробітній платі за звітний період на суму 1 000,00 грн, що очевидно є наслідком допущеної технічної помилки (т. 2 а.с. 20).

У декларації ОСОБА_7, що подана нею при звільнення за період з 01.01.2023 по 10.04.2023 (т. 2 а.с. 27), відображені згадані раніше:

- належні ОСОБА_1 на праві власності квартира і гараж у АДРЕСА_11 ;

- належні ОСОБА_1 на праві власності водний засіб і два причіпи;

- інше право користування ОСОБА_1 та ОСОБА_7 двома автомобілями.

За цей період дохід ОСОБА_1 та ОСОБА_7 складався лише із заробітної плати кожного, яка становила 172 955,00 грн та 97 099,00 грн відповідно.

На кінець звітного періоду, тобто станом на 10.04.2023, у грошових активах декларантів залишалися:

- належні ОСОБА_1 4 800,00 доларів США готівкових коштів, 103,00 грн та 15,00 доларів США на банківських рахунках;

- належні ОСОБА_7 35 000,00 доларів США готівкових коштів та 18 804,00 грн на банківських рахунках.

Ураховуючи відомості щорічної декларації ОСОБА_1 за 2023 рік (т. 4 а.с. 136 зв.), що надана його представником ОСОБА_3, 14.04.2023 ОСОБА_7 отримала позику від ОСОБА_21 у сумі 20 000,00 доларів США.

Отож, напередодні придбання спірного майна 15.04.2023, а саме станом на 14.04.2023 у розпорядженні сім`ї ОСОБА_1 знаходились загалом 39 800,00 доларів США готівкою, 18 907,00 грн та 15,00 доларів США на банківських рахунках, а також позичених 20 000,00 доларів США.

Водночас, 22.04.2023 ОСОБА_7 придбала автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, ідентифікаційний номер (або VIN?код) НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 123, 124, 126). Згідно з договором купівлі?продажу транспортного засобу № 6288/23/002889 від 22.04.2023, що укладений між ОСОБА_7, як покупцем, і ТОВ «Автознак», як продавцем, продаж згаданого автомобіля здійснено за ціною 20 000,00 грн.

Варто зауважити, що при укладенні правочину ТОВ «Автознак» діяло на підставі договору комісії № 628/23/1/006179 від 21.04.2023, що підписаний із власником транспортного засобу ОСОБА_19 (т. 2 ст. 127).

ОСОБА_19 також є власником автомобіля Hyundai Tucson, 2017 року випуску, яким з 31.12.2017 користується ОСОБА_1 згідно із задекларованими ним у 2022, 2023 роках відомостями (т. 2 а.с. 7, т. 4 а.с. 136 зв.).

Відповідно до акту огляду транспортного засобу або його складової частини від 21.04.2023, загальний та технічний стан придбаного ОСОБА_7 автомобіля Toyota Land Cruiser оцінений як нормальний, (наробіток) згідно з показниками лічильника пробігу становив 125 000 км, стан зносу - 35% (т. 2 а.с. 128). Попри це автомобіль оцінений в 20 000,00 грн.

Водночас, з повідомлення ТОВ «Інтернет?Реклама Ріа» № 219 від 17.10.2023 убачається, що на сайті «AUTO.RIA.com» 06.08.2021 та 22.06.2022 були розміщені оголошення про продаж автомобіля Toyota Land Cruiser, 2017 року випуску, з ідентичним ідентифікаційним номером (VIN?кодом) « НОМЕР_3 » за ціною 66 000,00 доларів США. Відповідно до офіційного курсу Національного банку України (далі ? НБУ) станом на дати розміщення зазначених оголошень ціна продажу згаданого автомобіля буда еквівалентна 1 777 380,00 грн (станом на 06.08.2021) та 1 930 500,00 грн (станом на 22.06.2022) (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=06.08.2021&period=daily; https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=22.06.2022&period=daily).

Беручи до уваги те, що зазначені у цих оголошеннях та у придбаному ОСОБА_7 автомобілі повністю співпадають марка, модель, рік випуску та VIN?код (унікальний ідентифікаційний номер), посилання представників відповідачів стосовно того, що оголошення могли стосуватися іншого автомобіля, є неспроможними.

Ба більше, у щорічній декларації ОСОБА_1 за 2023 рік вказано, що на дату набуття ОСОБА_7 права власності на цей автомобіль його вартість становила 1 645 200,00 грн (т. 4 а.с. 136 зв.), що згідно з офіційним курсом НБУ становило 45 000,00 доларів США (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=21.04.2023&period=daily).

З урахуванням наведеного, видається, що зазначена у договорі купівлі?продажу автомобіля ціна є суттєво нижчою, ніж була сплачена фактично.

Отже, частина згаданих раніше грошових активів та позичених ОСОБА_7 грошових коштів витрачена після набуття спірних активів на придбання автомобіля Toyota Land Cruiser, 2017 року випуску.

Виходячи з цього, станом на кінець квітня 2023 року у розпорядженні сім`ї ОСОБА_1 залишалось загалом приблизно 18 907,00 грн і 19 815,00 доларів США грошових активів.

Підсумовуючи, Суд зауважує, що згідно з єдиним офіційним (законним) джерелом постійного доходу - за місцем роботи заробітна плата ОСОБА_1 за 2022 рік становила 452 843,00 грн, за 2023 рік - 512 448,00 грн, заробітна плата ОСОБА_7 за 2022 рік становила 223 761,00 грн, за 2023 рік - 97 099,00 грн, у цьому ж році вона звільнилася, відомості про її наступне працевлаштування відсутні.

13.2. Законні доходи та майновий стан ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача стверджував, що ОСОБА_2 не мала можливості ні придбати спірне майно за рахунок законних доходів, ні повернути грошові кошти, які вона нібито позичила для придбання активів.

Підтверджуючи зазначене, позивач надав відомості з Пенсійного фонду України та з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та / або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - ДРФОПП).

Згідно з інформацією, наданою Пенсійним фондом України, за період з січня 2011 року по квітень 2023 року загальний розмір фактично отриманої ОСОБА_2 пенсії становив 384 458,64 грн (т. 2 а.с. 100, 102). Станом на квітень?серпень 2023 року щомісячна пенсія ОСОБА_2 становила 5 317,68 грн (т. 2 а.с. 102).

Окрім цього, за даними ДРФОПП за період з 1998 по 2022 роки загальна сума виплаченого ОСОБА_2 доходу становила 441 817,06 грн (т. 2 а.с. 84).

Водночас, починаючи з 2015 року зазначені доходи відображені з ознакою «128» та нараховані Управлінням соціальної політики Бучанської міської ради.

Відповідно до Додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників - фізичний осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2022 № 773), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, ознака доходу «128» - це сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей?інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом (п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України (далі ? ПК України)).

Отже, сукупний дохід ОСОБА_2 з 1998 року по квітень 2023 року становив 826 275,70 грн.

З щорічної декларації ОСОБА_1 за 2023 рік (т.4 а.с. 136 зв.) слідує, що за цей рік загальний дохід ОСОБА_2 становив 89 500,00 грн та складався з пенсії (62 200,00 грн) і двох джерел доходу від надання майна в оренду (14 800,00 грн та 12 500,00 грн). На кінець звітного року у ОСОБА_2 залишалися грошові активи, розміщені на банківських рахунках, у розмірі 2 232,00 грн та 1,00 долару США.

Характеризуючи майновий стан ОСОБА_2, її представники також посилалися на відомості про працевлаштування, доходи та майно її чоловіка та батька ОСОБА_1 - ОСОБА_9, який помер у 2013 році (див. п. 7 Рішення).

Як слідує з даних, відображених у ДРФОПП, за період з 1998 по 2013 роки загальна сума виплаченого ОСОБА_9 доходу становила 95 238,98 грн (т. 2 а.с. 90).

Крім того, згідно з інформацією, наданою Пенсійним фондом України, загальна сума виплаченої ОСОБА_9 пенсії за період з жовтня 1995 року по січень 2013 року становила 161 309,16 грн (т. 2 а.с. 96).

Тобто, загальних дохід ОСОБА_9 за період 1995?2013 років становив 256 548,14 грн.

На підтвердження доходів ОСОБА_9 представник відповідачів ОСОБА_3 також послався та долучив довідку командира військової частини НОМЕР_4 міста Аден, датовану 28.04.1995, якою засвідчено, що у період з січня 1992 року по червень 1994 року військовослужбовець ОСОБА_9 разом із сім`єю знаходився у закордонному відрядженні в Єменській Республіці (т. 4 а.с. 183 зв.), та довідку начальника відділу кадрів Господарського товариства «СА Інтербудмонтаж» (м. Ашгабат, Туркменістан) від 15.04.2024 про те, що у період з 18.03.2003 по 14.05.2004 ОСОБА_9 працював у цьому товаристві на посаді начальника культурного центру (т. 4 а.с. 194).

Проте, зазначені довідки не містять будь?яких відомостей про отримані ОСОБА_9 доходи та їх суми, тому, усупереч твердженням відповідачів, не є додатковим підтвердженням його доходів, тим більше у контексті актуальних подій спору, що вирішується Судом.

Як підсумок, сукупний дохід ОСОБА_2 за 1998?2023 роки та її чоловіка ОСОБА_9 за вказаний період складав 1 152 665,68 грн.

Водночас, 26.02.2019 ОСОБА_2 придбала квартиру загальною площею 119,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно з договором купівлі?продажу придбання ОСОБА_2 квартири було здійснено за ціною 3 944 988,00 грн, еквівалентних 146 164,80 доларів США (т. 2 а.с. 37). Зазначена ринкова вартість квартири визначена 25.02.2019 суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Консалтингова компанія «Центр оцінки» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 921/18, виданий Фондом Державного майна України від 28.11.2018) (п. 2.3. договору).

26.01.2022 цю квартиру ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 37). Вказаний дар сторони оцінили у 900 000,00 грн, відобразивши у договорі, що така ціна відповідає ринковій вартості квартири (п. 1.3. договору).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 40) підтверджується, що станом на 04.01.2024 у власності ОСОБА_2, окрім спірних активів, знаходилось таке майно:

(1) земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер: 5320882800:00:002:0533), розташована за адресою: Полтавська обл., р-н Гребінківський, с/рада Мар`янівська. Право власності зареєстроване 01.08.2013 на підставі свідоцтва про право на спадщину;

(2) 1/4 частки житлового будинку загальною площею 61,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстроване 12.09.2013 на підставі свідоцтва про право на спадщину;

(3) гараж загальною площею 158,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_11, гаражно?будівельний кооператив «Мостовик». Право власності зареєстроване 14.04.2014;

(4) гараж загальною площею 36,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_11, гаражно?будівельний кооператив «Мостовик». Право власності зареєстроване 14.04.2014;

(5) гараж загальною площею 22,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_11, гаражно?будівельний кооператив «Мостовик». Право власності зареєстроване 14.04.2014;

(6) гараж загальною площею 21,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_11, гаражно?будівельний кооператив «Мостовик». Право власності зареєстроване 14.04.2014;

(7) гараж загальною площею 43,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_11, гаражно?будівельний кооператив «Мостовик». Право власності зареєстроване 25.03.2014;

(8) нежитлове приміщення (погреб) № НОМЕР_5 загальною площею 6,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_11, гаражно?будівельний кооператив «Мостовик». Право власності зареєстроване 26.10.2018;

(9) земельна ділянка площею 0,02 га (кадастровий номер: 3210800000:01:079:0004). Право власності зареєстроване 13.06.2019.

У щорічній декларації ОСОБА_1 за 2023 рік також відображено спірне та перелічене майно, що належить його матері ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 136 зв). Указано, що згадана раніше земельна ділянка площею 0,02 га знаходиться у місті Буча Київської області.

Окрім цього, у своїй щорічній декларації за 2023 рік ОСОБА_1 задекларував, що ОСОБА_2 на праві власності також належать:

(1) житловий будинок загальною площею 82,2 кв.м, що розташований у місті Буча Київської області, вартістю 21 579,00 грн за останньою грошовою оцінкою, набутий 12.10.1999;

(2) земельна ділянка загальною площею 602 кв.м, розташована у місті Буча Київської області, набута 21.11.2000;

(3) земельна ділянка загальною площею 1 000 кв.м, розташована у місті Буча Київської області, набута 14.12.2009;

(4) об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок загальною площею 552 кв.м, розташований у місті Буча Київської області. Зазначено, що об`єкт розташований на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності;

(5) легковий автомобіль Dadi Shuttle, 2007 року випуску, набутий 01.08.2013;

(6) вантажний автомобіль Faw CA1031K2L2R5, 2005 року випуску, набутий 31.11.2005.

За твердженням представника відповідачів ОСОБА_3 більшість об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 отримала у спадок від чоловіка, на підтвердження чого долучив заяву ОСОБА_2 від 19.03.2013 та довідку Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Мостовик» від 02.04.2013 (т. 4 а.с. 184, 185).

Зі змісту цих документів слідує, що з 19.03.2013 ОСОБА_2 стала членом згаданого кооперативу замість свого покійного чоловіка ОСОБА_9 та правонаступницею за договорами, що були із ним укладені, а саме договору оренди земельної ділянки від 01.12.2006 на території кооперативу (площею 0,84 кв.м), договорів доручення № 44 від 10.08.2010, № 53 від 01.09.2011, № 66 від 24.11.2011, а також інвестиційного договору № 12 від 12.07.2012. Довідкою підтверджено право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою з метою будівництва гаражного боксу.

Водночас, зазначеними документами, серед яких договір оренди у кооперативі земельної ділянки площею 0,84 кв.м, не може бути підтверджено способів набуття ОСОБА_2 права власності на п`ять гаражів загальною площею 281,9 кв.м та погребу площею 6,2 кв.м на території згаданого кооперативу, і тим більше - трьох земельних ділянок загальною площею 1 802 кв.м, житлового будинку загальною площею 82,2 кв.м, об`єкту незавершеного будівництва загальною площею 552 кв.м та матеріалів, з яких він побудований (будується), що розташовані у місті Буча Київської області, а також двох автомобілів.

Інших документів, які б могли охарактеризувати способи набуття ОСОБА_2 права власності на перелічене вище майно, сторона відповідачів не надала.

14. Щодо отриманої ОСОБА_2 позики

Представник відповідачів ОСОБА_3 у відзиві зазначив, що спірне майно ОСОБА_2 придбала за рахунок отриманої від ОСОБА_8 позики. Покликаючись на письмові пояснення ОСОБА_2 від 09.02.2024, що були надані САП (т. 3 а.с. 161), представник указав, що вона є власником об`єкту незавершеного будівництва орієнтовною площею 552,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3210800000:01:079:0151 та 3210800000:01:079:004, що не зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі ? об`єкт незавершеного будівництва).

З метою спільного проживання із сім`єю сина ОСОБА_1, дружина якого ( ОСОБА_7 ) була вагітна та у майбутньому потребувала допомоги у догляді за новонародженою дитиною, з огляду на похилий вік самої ОСОБА_2, яка також час від часу потребує сторонньої допомоги, остання запропонувала сину завершити належний їй об`єкт будівництва, щоб його продати. Продаж цього об`єкту дозволив би їй придбати інший готовий житловий будинок за межами міста Києва, де вони могли б спільно проживати.

Проживати у згаданому будинку (по АДРЕСА_3 ) ОСОБА_2 не хотіла з низки причин. Перш за все, площа цього будинку є занадто великою. По?друге, з продажу цього будинку можна отримати значну суму грошових коштів. По?третє, після окупації російськими військами частини Київської області, зокрема й міста Бучі, влітку 2022 року вона прийняла остаточне рішення про необхідність переїзду до більш безпечного району поблизу міста Києва.

У зв`язку із цим ОСОБА_2 переглядала оголошення про продаж житлових будинків, аналізувала ринкові ціни аналогічних об`єктів нерухомості, у чому їй також допомагав син ОСОБА_1 .

Восени 2022 року, знаючи ринкові ціни на житлові будинки, вона в усному порядку звернулась до свого знайомого ОСОБА_8, який також є другом її сина, з проханням позичити їй 375 000,00 доларів США. Вказана сума включала в себе безпосередньо вартість будинку, робіт з проведення поточного ремонту, а також кошти, які необхідні для продовження (завершення) будівництва згаданого об`єкту незавершеного будівництва у місті Буча, для подальшого продажу та повернення суми позики.

22.11.2022 вона уклала з ОСОБА_8 договір позики зазначеної суми, а також договори поруки і комісії в якості забезпечення виконання зобов`язань, що долучені до пояснень ОСОБА_2 до САП.

Усвідомлюючи статус державного службовця ОСОБА_1, вона уклала договір позики саме у письмовій формі та за умови наявності у позикодавця підтвердження джерел походження грошових коштів, а саме довідки з АБ «УКРГАЗБАНК» № 5?197/15/1021/2022 від 19.08.2022.

Представник відповідачів ОСОБА_3 у відзиві також наголосив на тому, що ОСОБА_1 не мав наміру приховувати згадане фінансове зобов`язання своєї матері та факт придбання нею спірних активів, оскільки відобразив зазначене у своїй щорічній декларації за 2023 рік.

14.1. Показання свідка ОСОБА_8 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що протягом 6?8 років перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_1 Познайомився з ним, коли той працював у митних органах міста Одеси. Через ОСОБА_1 знайомий з його матір`ю - ОСОБА_2 .

Влітку 2022 року ОСОБА_1 звернувся до нього з проханням розглянути питання щодо надання його матері у борг 375 000,00 доларів США для придбання майна. Після того, як свідок погодився нюанси позики він обговорював з ОСОБА_2 .

Спочатку вони разу зустрілися, а потім спілкувалися по телефону. Другий раз ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_2 коли оглядав незавершене будівництво у м. Буча.

У листопаді 2022 року ОСОБА_8 підписав три договори: позики та комісії з ОСОБА_2 а також поруки з ОСОБА_1 . Оскільки він перебуває у гарних та довірливих відносинах з ОСОБА_1, не наполягав на укладенні договорів у письмовій формі. Міг позичити гроші й без договорів. Ініціатором укладання договорів була ОСОБА_2 . Договорами займалася сторона Фірсових, хто саме йому не відомо. Юрист ОСОБА_8 вивчив запропоновані договори та погодив їх. Договір комісії стосувався будинку ОСОБА_2 в місті Буча Київської області, який вона мала ввести в експлуатацію, продати та за отримані кошти погасити борг. Нотаріального посвідчення договорів він не вимагав.

Підписання договорів відбулось у місті Києві, в салоні автівки. ОСОБА_8 підписам зазначені договори і передав ОСОБА_1 готівкою грошові кошти. У цей момент ОСОБА_2 поруч не було, проте її підписи вже містилися на договорах.

ОСОБА_8 зазначив, що перед підписанням договорів та й у подальшому він не перевіряв чи було у ОСОБА_2 оформлення право власності на цей об`єкт не перевіряв. Відповідних документів не оглядав. Підстав не довіряти тому, що об`єкт належить ОСОБА_2 у нього не було. Оцінку об`єкту він не здійснював. Однак, з урахуванням його площі (трохи менше 600 кв. м) та локації поблизу міста Києва, зрозумів, що якщо його добудувати, то сума його продажу повинна із запасом покрити суму боргу. Йому не відомо, чи завершено будівництво. Більше він туди не приїздив. Не з`ясовував, чому потрібно саме 375 000,00 доларів США. Цільове використання коштів не контролював.

Також зазначив, що у них були наміри укласти договір іпотеки на придбане ОСОБА_2 майно за рахунок позики. З цією метою він видав нотаріально посвідчену довіреність представнику. Проте, надалі виявилося, що на це майно було накладено арешт.

Окрім того, свідок повідомив, що кошти, які він позичив ОСОБА_2 належать йому. 19.08.2022 він зняв з власного банківського рахунку 417 000,00 доларів США, які поклав на цей рахунок днем раніше. До передачі 375 000,00 доларів США у позику зазначені кошти ОСОБА_8 зберігав у власному сейфі.

Банківські операції у виді розміщення коштів на банківському рахунку та їх зняття ОСОБА_8 здійснив з метою отримання довідки банку, в якій було б зазначено про те, що ці кошти зняті з його власного рахунку. Ці гроші мав намір вивезти за кордон, тому й оформив зазначену довідку, щоб підтвердити на митниці «законність» походження коштів.

Зазначену довідку ОСОБА_8 передав ОСОБА_22, на їх прохання, приблизно у лютому 2024 року через свого юриста.

Походження грошових коштів пояснив тим, що прийняв у спадок від батька сімейний бізнес та певну суму коштів готівкою. Хоча формально спадкоємцем являється його мати, вона не займається управлінням бізнесу, натомість всіма активами розпоряджається він. Успадкування грошових коштів підтвердити не може, вони зберігалися вдома у батька і залишились ОСОБА_8 . Його батько вже у 1991 році був відомим бізнесменом в місті Одеса і до 2020 року активно займався підприємницькою діяльністю. У 1995 році батько купив ринок у центрі міста, який є основним активом їх сім`ї. Особисто він, ОСОБА_8, починаючи з 2003 року протягом 15 років був директором та власником ресторану, де окрім офіційної заробітної плати, частина доходів йшла через СПД. Відповідно, він не декларував більшу частину доходів, що також були в його розпорядженні.

Зауважив, що позики надає часто. Значні суми грошових коштів позичає лише тим, кому довіряє. У такому випадку договір є лише формальністю. В суди з позовами стосовно неповернення позики не звертався.

14.2. Зміст та умови позики. Заходи забезпечення позики

Як уже згадувалось раніше, ще на стадії перевірки САП матеріалів НАЗК щодо моніторингу способу життя ОСОБА_1 . ОСОБА_2 разом з письмовими поясненнями від 09.02.2024 надала договори позики, поруки та комісії, які, за твердженням відповідачів, були укладені з ОСОБА_8 . 22.11.2022.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За змістом ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

В силу ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Суд констатує, що цивільним законодавством не передбачено обов`язкове нотаріальне посвідчення чи державна реєстрація договорів позики та поруки, про які йде мова у даній цивільній справі. Долучені відповідачами договори укладені у письмовій формі, нотаріально не посвідчені та не зареєстровані.

Так, відповідно до договору позики (т. 3 а.с. 165) 22.11.2022 ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 375 000,00 доларів США (еквівалентно 13 713 225,00 грн) у готівковій формі з цільовим призначенням - для придбання житлового будинку. Позика надана строком до 22.11.2024 (п. 1.1, 1.2, 2.2 та 3.1 Договору позики).

У п. 1.4 та 1.5 цього Договору встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язується до 31.01.2024 завершити будівельні роботи щодо об`єкту незавершеного будівництва у місті Буча Київської області, про який згадано раніше, та зареєструвати за собою право власності на цей об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Сторони погодили, що до 29.02.2024 ОСОБА_2 зобов`язана укласти з ОСОБА_8 договір іпотеки, предметом якого буде зазначений завершений будівництвом, введений в експлуатацію об`єкт незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт перебуває (п. 4.4 Договору позики).

У разі, якщо ОСОБА_2 не завершить будівельні роботи на вказаному об`єкті та не зареєструє за собою право власності на нього до 31.01.2024, вона зобов`язується у строк до 29.02.2024 передати ОСОБА_8 новий об`єкт нерухомого майна, який буде придбаний за кошти, отримані за цим Договором позики (п. 4.5 Договору).

Відповідно до договору поруки, датованого 22.11.2022, ОСОБА_1 поручився відповідати перед кредитором ( ОСОБА_8 ) за виконання взятих ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики від 22.11.2022 (т. 3 а.с. 167).

Окрім того, відповідачами надано договір комісії від 22.11.2022, підписаний між ОСОБА_2 (комітентом) та ОСОБА_8 (комісіонером) (т. 3 а.с. 169).

Зі змісту договору слідує, що сторони домовились, що у порядку та на умовах, які визначені у цьому Договорі, ОСОБА_2 доручає, а ОСОБА_8 зобов`язується за плату укласти із третьою особою (третіми особами) договір купівлі?продажу недобудованого житлового будинку - об`єкту незавершеного будівництва за ціною не нижче ринкової. У разі неналежного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики від 22.11.2022 ОСОБА_8 має право утримання всієї суми заборгованості з грошових коштів, отриманих від продажу об`єкту незавершеного будівництва (п. 1.1?1.4 Договору)

Пунктом 3.1 цього Договору комісії встановлено, що він набуває чинності з 01.03.2024 та за наявності однієї або двох наступних умов:

(і) ОСОБА_2 у термін до 31.01.2024 включно не буде належно завершено будівельні роботи на об`єкті незавершеного будівництва та не буде зареєстровано право власності на цей об`єкт;

(іі) ОСОБА_2 у термін до 29.02.2024 включно не буде укладено з ОСОБА_8 договір іпотеки нерухомого майна, предметом іпотеки за яким виступатиме об`єкт незавершеного будівництва (після реєстрації права власності на нього) або інший об`єкт нерухомого майна, придбаний ОСОБА_2 за кошти, одержані за договором позики.

Підсумовуючи можна відзначити, що наведеними договорами позики та комісії передбачені такі взаємовиключні заходи забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_8 :

- здійсненням у строк до 29.02.2024 передачі в іпотеку об`єкту незавершеного будівництва за умови його завершення, реєстрації права власності на нього до 31.01.2024;

- здійсненням у строк до 29.02.2024 передачі в іпотеку іншого об`єкту нерухомого майна, придбаного за позичені кошти (за версією відповідачів - спірного майна) за умови не завершення об`єкту незавершеного будівництва;

- зобов`язанням ОСОБА_8 з 01.03.2024 продати об`єкт незавершеного будівництва та за цей рахунок повернути собі позичені грошові кошти.

Виходячи з пояснень представників відповідачів та наданих ними документів, на час розгляду справи у суді будівництво житлового будинку у місті Буча Київської області так і не завершено, право власності на нього не зареєстроване, в іпотеку ОСОБА_8 цей об`єкт не переданий.

Також не передано ОСОБА_8 в іпотеку будь?яке інше належне ОСОБА_2 майно, зокрема й спірні активи, які за твердженням відповідачів придбані за рахунок позики, та на які Суд ухвалою від 27.03.2024 наклав арешт (т. 4 а.с. 97).

Долучені представниками відповідачів довіреності, що видані 24.02.2024 ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 205) та 15.03.2024 ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 162) на представництво інтересів з питань, що стосуються, зокрема передачі в іпотеку майна, як і листування останніх в месенджері «WhatsApp» за період з 09.02.2024 по 26.02.2024 (т. 5 а.с. 200 зв.), не потягнули за собою відповідні правові наслідки та не є безумовним свідченням намірів передати активи в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, виходячи з такого.

По?перше, листування здійснювалося і довіреності видані після того, як відповідачам стало відомо про скерування НАЗК матеріалів до САП для вирішення питання про звернення до суду із цим позовом. Окрім того, враховуючи, що відповідно до ст. 131 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії здійснюються нотаріусами лише в межах нотаріального округу, в якому перебуває відповідне нерухоме майно, твердження представника ОСОБА_3 стосовно довготривалого безрезультатного пошуку нотаріуса у Київській області чи у місті Києві, що перешкодило укласти договір іпотеки, є непереконливими. Суду не надано доказів на підтвердження фактів відмови нотаріусами Бориспільського нотаріального округу від здійснення нотаріальних дій, рівно як і доказів оскарження відповідачами такої відмови.

По?друге, з довіреності, що видана ОСОБА_8 вбачається лише те, що він уповноважив ОСОБА_23 на представництво з питань, пов`язаних з його інтересами як позикодавця та іпотекодержателя будь?якого нерухомого майна. Ба більше, до довіреності ОСОБА_8 долучено нотаріально посвідчену заяву його дружини ОСОБА_24 від 29.02.2024 про згоду на укладення згаданих правочинів (т. 5 а.с. 205 зв.), хоча в силу ст. 65 Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 369 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про іпотеку» згода одного з подружжя на укладення договору іпотеки, за яким другий з подружжя виступатиме іпотекодержателем, не потрібна, оскільки не є правочином щодо розпорядження належним подружжю майном. Стосовно письмової згоди одного з подружжя на надання позики другим з подружжя Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 (справа № 756/8056/19) підтвердила, що вона має бути надана при укладенні договору позики, який виходить за межі дрібного побутового та стосується цінного майна, що перебуває у спільній сумісній власності, зокрема грошових коштів, сума яких не менш, як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Позаяк згода ОСОБА_24 від 29.02.2024 на укладення договору позики не могла стосуватися позики, що могла мати місце 22.11.2022 за участю ОСОБА_2, а для укладення договору іпотеки, за яким ОСОБА_8 виступав би іпотекодержателем, згода його дружини не потрібна, більш вірогідним видається те, що ця заява стосувалася згоди на укладення правочинів, які не мають відношення до позики ОСОБА_2 .

Виходячи з наведеного, якщо пристати на версію відповідачів, за визначених у договорах умов з 01.03.2024 набув чинності договір комісії, на підставі якого у разі неналежного виконання ОСОБА_2 зобов`язання за договором позики (неповернення позики до 22.11.2024) у ОСОБА_8 виникає право продати об`єкт незавершеного будівництва та з отриманої грошової вигоди повернути грошові кошти. Тобто, по суті йде мова про можливе здійснення купівлі?продажу об`єкта незавершеного будівництва за посередництва ОСОБА_8 .

14.3. Щодо можливості реалізувати договір комісії щодо об`єкта незавершеного будівництва

За загальним правилом цивільним законодавством не передбачено обов`язкове нотаріальне посвідчення чи державна реєстрація договорів комісії. Заразом Суд звертає увагу на таке.

Як вже зазначалося, зі змісту договору комісії від 22.11.2022 слідує, що ОСОБА_2 доручає, а ОСОБА_8 зобов`язується за плату укласти із третьою особою (третіми особами) договір купівлі?продажу недобудованого житлового будинку - об`єкта незавершеного будівництва за ціною не нижче ринкової.

Водночас, у відповідності до положень ст. 181 ЦК України земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, належать до нерухомого майна.

Отже, на предмет зазначеного договору комісії поширюється режим нерухомого майна і його відчуження без земельної ділянки неможливе (ст. 377 ЦК України). А для того, щоб такий об`єкт став оборотоздатним, у розумінні ст. 178 ЦК України, проведення його державної реєстрації є необхідним.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі?продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З огляду на викладене та враховуючи, що договір комісії направлений на відчуження земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Якщо ж розглядати зазначений договір комісії як довіреність на вчинення правочину у контексті ст. 244 ЦК України, то форма такої довіреності має відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України), тобто підлягає нотаріальному посвідченню.

У свою чергу, правовим наслідком недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Отже, у контексті цієї справи, неможливо фактично реалізувати договір комісії шляхом здійснення купівлі?продажу об`єкта незавершеного будівництва.

Водночас, Суд зауважує, що реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва не є тотожним введенню його в експлуатацію згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (у редакції постанови від 08.09.2015 № 750), та державній реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна відповідно до п. 3 ч. 1 та ч. 5 ст. 14 Закону № 1952?IV від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що з 22.11.2022 (з дати укладення договорів позики та комісії) до часу розгляду справи у суді, тобто протягом майже півтора роки, так і не було здійснено державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що унеможливлює його продаж, у Суду наявні сумніви стосовно того, що згаданий договір комісії в дійсності був спрямований на виконання ОСОБА_2 зобов`язання повернути ОСОБА_8 позику у сумі 375 000,00 доларів США.

Незважаючи на те, що згаданий об`єкт незавершеного будівництва відігравав ключову роль у правовій позиції та стратегії захисту відповідачів, Суду не надано будь?яких належних доказів, які б давали змогу переконатися у тому, що згаданий об`єкт в дійсності існує та належить ОСОБА_2 (наприклад, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дозвіл на виконання будівельних робіт, оцінки його можливої вартості тощо).

У суді відповідачі лише покликалася на відомості зі щорічної декларації ОСОБА_1 за 2023 рік, у якій вказано про об`єкт незавершеного будівництва, та на відповідь ТОВ «Ємаркет Україна» вих. № 18593С від 16.04.2024 (т. 4 а.с. 227), що надана на адвокатський запит від 10.04.2024 (т. 4 а.с. 224). Проте дані, які містяться у зазначених документах, об`єктивно недостатні, щоб Суд міг пересвідчитися у переконливості версії відповідачів.

Зі змісту згаданого адвокатського запиту представника відповідачів ОСОБА_4 слідує, що вона прохала надати відомості стосовно оголошень, які розміщувались на Інтернет сервісі - платформі онлайн?оголошень «OLX», зокрема, про продаж незавершеного будівництвом будинку і земельної ділянки під ним за адресою: АДРЕСА_3 (неактивних та активних, включно з відомим оголошенням ID НОМЕР_9).

У відповідь ТОВ «Ємаркет Україна» надало відомості лише про згадане оголошення ID НОМЕР_9 про продаж житлового будинку (з наявним проєктом під дитячий садочок) «в АДРЕСА_13 », що було розміщене на сервісі 07.12.2023. В описі, серед іншого, зазначено, що загальна площа будинку становить 552,17 кв.м, земельна ділянка під ним площею 12 соток. В будинку підключені всі комунікації (власна свердловина, заведена електрика, встановлені котли, каналізація), виконані внутрішні будівельні роботи (стяжка підлоги з підігрівом, установлене опалення) (відео будинку за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9).

Ціна продажу зазначена 400 000,00 доларів США.

Також, у відповіді зазначено, що за результатами пошуку інформації в архівних базах даних оголошень з продажу будинків у АДРЕСА_1 із зазначенням пошукових фраз «Революції, 4?Ж» в описовій частині оголошень не розміщувалось. Однак, у зв`язку з обмеженим строком зберігання інформації товариство не може гарантувати, що у вибірку потрапили абсолютно всі дані.

Тобто, якщо припустити, що оголошення стосується належного ОСОБА_2 незавершеного будівництва, останнє та єдине відоме оголошення про його продаж було розміщено 07.12.2023, за сплином одного року після отримання позики, а також після того, як НАЗК повідомило ОСОБА_1 про здійснення моніторингу способу його життя, що стосувалося придбання 15.04.2023 спірних активів.

У цьому аспекті варто зауважити, що виходячи з правової позиції відповідачів та показань свідка ОСОБА_8 сума позичених грошових коштів (375 000,00 доларів США, еквівалентних 13 713 225,00 грн) включала у себе також грошові кошти необхідні для завершення будівництва у місті Буча Київської області.

Позаяк на придбання спірних активів 15.04.2023 ОСОБА_2 було витрачено загалом 8 604 303,41 грн, у її розпорядженні мало б залишитися приблизно 5 108 921, 59 грн позичених у ОСОБА_8 грошових коштів для завершення будівництва.

Як слідує із показань ОСОБА_8 у суді, він лише один раз, перед укладенням договору позики, оглянув об`єкт незавершеного будівництва, що виступив засобом забезпечення зобов`язання ОСОБА_2 . Документів на цей об`єкт не бачив, проте й підстав не довіряти тому, що він належить ОСОБА_2 у нього не було. Об`єкт незавершеного будівництва описав як недобудований будинок («коробка»), що складається із двох поверхів, ще є цокольний поверх, площею до 600 кв.м. Всередині передбачалося 5-6 кімнат, можливо більше. Можливо, всередину вже були заведені певні комунікації (труби, бойлер), але точно не пам`ятав цього. Оздоблення всередині не було. Оцінку цього об`єкта не проводив, але, виходячи з його квадратури та місця розташування, розумів, що якщо його привести до ладу, то сума від його продажу перевищить розмір позики. У тому стані, який він бачив під час огляду, не впевнений, що сума продажу могла б компенсувати борг. Більше оглядати об`єкт він не приїздив.

З розміщеного 07.12.2023 на сервісі «OLX» оголошення про продаж об`єкту незавершеного будівництва і водночас за відсутності яких?небуть документів про цей об`єкт неможливо впевнитися у тому, що за сплином одного року цей об`єкт зазнав змін, які б обумовлювали витрату позичених 5 000 000,00 грн.

14.4. Щодо майнового стану і законних доходів ОСОБА_8 та наявної у нього можливості надати позику

Представник позивача покликався, що законні доходи ОСОБА_8 та здійснені ним видатки викликають обґрунтовані сумніви у тому, що він міг надати ОСОБА_2 позику у розмірі 375 000,00 доларів США (13 713 225,00 грн), на підтвердження чого долучив відповідні витяги та відомості з державних реєстрів.

На противагу таким твердженням відповідачі також надала суду докази стосовно майнового стану ОСОБА_8 та його батьків.

Згідно з актовим записом про народження № 1369 від 15.08.1980 матір`ю ОСОБА_8 є ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_6, батьком - ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 5 а.с. 174 зв.).

У період з 30.10.2004 по 23.06.2010 ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_27 (актові записи про шлюб № 1605 та про розірвання шлюбу № НОМЕР_6 ). З 15.12.2023 ОСОБА_8 перебуває у шлюбі з ОСОБА_28 (актовий запис про шлюб № 2892).

Відповідно до актового запису про народження № 1245 ОСОБА_8 та ОСОБА_27 мають доньку ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Інформацією з ДРФОПП підтверджується, що за період з 2000 року по листопад 2022 року включно (коли за твердженням відповідачів була надана позика), загальна сума отриманого ОСОБА_8 доходу становила 9 331 432,51 грн. Основними джерелами доходу вказані ТОВ «Геворг», Концерн «Веселка».

Сукупний дохід ОСОБА_27 за період 2000?2022 років становив 731 573,21 грн.

Відомості про отримання доходу донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_27, ОСОБА_29, відсутні.

За даними, які містяться у ДРРП, станом на 01.03.2024 у власності ОСОБА_30 перебувають:

(1) 37/100 частки квартири загальною площею 172,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_14, набута 22.01.2016 на підставі договору дарування;

(2) кватира площею 138,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_15, придбана 02.09.2021 за ціною 1 344 475,00 грн;

(3) чотири земельні ділянки (кадастрові номери: 1) 51237820000:02:001:1666, 2) 51237820000:02:001:1656, 3) 51237820000:02:001:1716, 4) 5123782000:02:001:1714), розташовані за адресою: АДРЕСА_16, які придбані 27.04.2020 та 13.06.2023 об`єднані в одну земельну ділянку загальною площею 0,9639 га.

Згідно із заявою ОСОБА_8 від 10.05.2023 на ім`я фізичної особи - підприємця ОСОБА_31 свідок ініціював об`єднання вказаних земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Окрім цього, з Реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що:

- 18.07.2007 та 24.01.2008 ОСОБА_8 придбав квартири, що розташовані за адресами: АДРЕСА_17 (площею 71,4 кв.м); АДРЕСА_17 ?А (площею 39,4 кв.м), - які 27.07.2010 подарував батьку ОСОБА_26 ;

- 26.04.2007, 10.05.2007, 22.05.2007, 31.05.2007, 07.06.2007, 14.06.2007, 10.07.2007 ОСОБА_8 частинами викупив квартиру загальною площею 286,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_18, яку 27.07.2010 частинами подарував батьку ОСОБА_26 ;

- 13.03.2008 ОСОБА_8 придбав та 13.06.2008 продав квартиру площею 66,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_19, вартістю 132 200,00 грн;

- 31.03.2020 ОСОБА_8 придбав за ціною 892 499,00 грн і 19.06.2020 продав за 892 984,00 грн квартиру площею 84,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_20 .

Також, 29.09.2023 донька ОСОБА_8, ОСОБА_29, продала квартиру площею 137,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_21, за ціною 3 826 620,00 грн, що була придбана 07.07.2010 та оформлена на неї.

20.11.2023 ОСОБА_29 купила квартиру площею 78,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_22, за ціною 6 023 315,00 грн.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 04.03.2024 у власності ОСОБА_8 перебувають дев`ять автомобілів, а саме:

(1) SSANG YONG ACTYON SPORTS, 2012 року випуску, право власності зареєстроване 30.08.2012, придбаний за ціною 49 000,00 грн,

(2) CHEVROLET VOLT, 2015 року випуску, право власності зареєстроване 19.04.2017, вартістю 550 000,00 грн,

(3) RENAULT DOKKER, 2017 року випуску, право власності зареєстроване 04.09.2018, вартістю 428 200,00 грн,

(4) HYUNDAI GENESIS, 2011 року випуску, придбаний 23.08.2022 за ціною 400 000,00 грн,

(5) SCION TC, 2015 року випуску, придбаний 19.08.2022 за ціною 620 000,00 грн,

(6) RENAULT KADJAR, 2017 року випуску, право власності зареєстроване 15.09.2022, придбаний за ціною 45 000,00 грн,

(7) MERCEDES?BENZ S 500, 2020 року випуску, право власності зареєстроване 24.02.2023, придбаний за ціною 2 244 069,00 грн,

(8) KIA MOHAVE, 2021 року випуску, право власності зареєстроване 21.04.2023, придбаний за ціною 1 028 600,00 грн,

(9) BMW X7 XDRIVE 40D, 2023 року випуску, право власності зареєстроване 27.10.2023, придбаний за ціною 5 088 860,00 грн.

З цього ж реєстру слідує, що ОСОБА_8 :

- 20.08.2016 продав автомобіль HYUNDAI AZERA, 2008 року випуску, за ціною 55 000,00 грн, що належав йому на праві власності з 18.09.2008;

- 27.10.2016 продав автомобіль MERCEDES?BENZ S 350 4 MATIC, 2012 року випуску, за ціною 1 700 000,00 грн, що належав йому на праві власності з 13.05.2014;

- 30.09.2022 продав автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, 2016 року випуску, за ціною 12 000,00 грн, який придбав 19.08.2022 за ціною 655 000,00 грн;

- 30.09.2022 продав автомобіль TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, за ціною 10 000,00 грн, який придбав 19.08.2022 за ціною 50 000,00 грн;

- 14.09.2023 продав автомобіль KIA MOHAVE, 2021 року випуску, за ціною 1 700 000,00 грн, що був придбаний ним 18.12.2021 за ціною 1 075 650,00 грн.

Ураховуючи перелічені вище операції з купівлі та продажу майна, відомий офіційний дохід ОСОБА_8 унеможливлював надання станом на листопад 2022 року позики у сумі 13 713 225,00 грн.

Показання свідка ОСОБА_8 стосовно отримання ним також доходу від господарської діяльності, який він не оподатковував, суд не може прийняти як вірогідні й такі, на які можна покладатися без сумніву.

Також, не підтверджує джерел походження коштів, що були надані у позику, представлені відповідачами докази.

А саме, 13.05.2024 представник ОСОБА_4 направила ОСОБА_8 адвокатський запит стосовно надання інформації та копій документів, які підтверджують походження грошових коштів, що 22.11.2022 були надані у позику ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 94).

18.06.2024 представник ОСОБА_8, адвокат Мостова І.О., надала відповідь на вказаний адвокатський запит (т. 5 а.с. 167) разом із копіями документів, зокрема:

- роздруківкою з інтернет?сайту «Youcontrol» із записами господарських товариств, у яких засновниками, учасниками чи бенефіціарами вказані ОСОБА_8 (Концерн «Веселка», ТОВ «Геворг»), його батько ОСОБА_26 (ДП «ТФ Біле Вітрило», що припинено у 2019 році, ДП «ОРПБ?В», що припинено у 2020 році, ГО «Морський Бриз?2013», Концерн «Веселка», ТОВ «Геворг», ПП «Андранік», Благодійний Фонд «Ціацан») та мати ОСОБА_25 (ДП «Ресторан Печескаго», що припинено у 2024 році) (т. 5 а.с. 172);

- довідки Концерну «Веселка» від 28.03.2024 та від 12.06.2024, з яких слідує, що з 13.12.1993 по 24.11.2020 ОСОБА_26 обіймав посаду президента цього концерну та у період з 2010 по 2020 роки загальний розмір виданої йому заробітної плати становив 30 798 376,17 грн (т. 5 а.с. 177);

- Витяги з ДРРП, Витяги про реєстрацію в Спадковому реєстрі та свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2021, відповідно до яких ОСОБА_25 успадкувала майно ОСОБА_26, а саме:

(1) квартиру площею 286,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_18 (т. 5 а.с. 178, 179, 180), яка у 2007 році була придбана ОСОБА_8 та у 2010 році подарована батьку, про що згадано раніше;

(2) квартиру площею 118,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_23 (т. 5 а.с. 180 зв., 182);

(3) квартиру площею 110,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_17 (т. 5 а.с. 182 зв., 184);

(4) дві квартири площею 71,4 кв.м та 39,4 кв.м, розташовані за адресами: АДРЕСА_17 ; АДРЕСА_17 ?А (т. 5 а.с. 184 зв., 186, 186 зв., 188), які також у 2007 році були придбані ОСОБА_8 та у 2010 році подаровані батьку, про що вказано раніше;

(5) квартиру площею 99,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_24 (т. 5 а.с. 190, 191);

(6) квартиру площею 22,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_25 (т. 5 а.с. 192, 193);

(7) будинок відпочинку сімейного типу площею 203,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_26 (т. 5 а.с. 194, 195);

(8) земельну ділянку площею 0,1449 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_27 (т. 5 а.с. 196 зв., 198);

(9) 41/1000 частка об`єкту нерухомого майна (Вірменський культурний центр) площею 117,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_28 (т. 5 а.с. 198 зв., 200).

Позаяк відповідачі не надали жодних відомостей про продаж, оренду вказаного майна, що мало б наслідком отримання доходу, то сам по собі факт власності майна не підтверджує джерела походження коштів, що могли б бути позичені ОСОБА_8 . ОСОБА_2 .

Водночас, згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 65353112 від 29.06.2021 ОСОБА_25 успадкувала грошові вклади свого чоловіка ОСОБА_26 з відповідними відсотками та компенсаційними виплатами на них, які зберігалися в ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: (і) 64 729,93 грн; (іі) 42 801,72 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 29.06.2021 становило 1 172 613,04 грн; (ііі) 33,34 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 29.06.2021 становило 1 091,55 грн (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=29.06.2021&period=daily) (т. 4 а.с. 166 зв.).

Суд надає критичну оцінку показанням ОСОБА_8 про те, що він успадкував від батька значну суму готівкових коштів за відсутності відповідного документального підтвердження. Хоча чинним законодавством не передбачено імперативної процедури оформлення спадку у вигляді готівкових грошових коштів, однак з огляду на правила фінансового моніторингу не здійснення узаконення на них прав значно утруднює їх подальше використання, здійснення значних видатків, а подекуди - й унеможливлює взагалі (правочини купівлі?продажу, відкриття, поповнення рахунку в банку тощо).

14.5. Щодо довідки банку про зняття ОСОБА_8 грошових коштів

Відповідачі стверджували, що належним підтвердженням джерела походження грошових коштів, які ОСОБА_8 надав у позику ОСОБА_2, є надана ними Суду довідка АБ «УКРГАЗБАНК» від 19.08.2022, згідно з якою 19.08.2022 з поточного рахунку ОСОБА_8 на підставі заяви про видачу готівки було знято 417 000,00 доларів США (т. 4 а.с. 136, т. 5 а.с. 171), що відповідно до офіційного курсу НБУ було еквівалентно 15 249 106,2 грн (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=19.08.2022&period=daily).

Передусім Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_2 до своїй пояснень САП від 09.02.2024 означеної довідки не надавала, хоча й зазначала про те, що договір позики вона уклала за умови наявності у позикодавця ( ОСОБА_8 ) підтвердження джерела погодження грошових коштів (т. 3 а.с. 161).

Вперше згадана довідка була долучена до поданого суду 12.04.2024 відзиву, у якому представник відповідачів ОСОБА_3 акцентував увагу саме на ній, як на належному підтвердженні джерела походження грошових коштів, що були надані у позику (т. 4 а.с. 127).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 фактично підтвердив, що при укладенні з ОСОБА_2 договорів позики, поруки та комісії 22.11.2022 він не надавав їй цієї довідки з банку. Зазначена довідка відповідачами була витребувана у нього приблизно після лютого 2024 року.

Зазначене ставить під обґрунтований сумнів те, що на час отримання позики довідка АТ «УКРГАЗБАНК» від 19.08.2022 про зняття ОСОБА_8 з поточного рахунку грошових коштів виступала підтвердженням джерела походження коштів позикодавця.

Тим не менше, у суді відповідачі наполягали на протилежному, стверджуючи, що саме зі знятих 19.08.2022 з банківського рахунку грошових коштів у сумі 417 000 доларів США ОСОБА_8 надав ОСОБА_2 позику 22.11.2022 в сумі 375 000,00 доларів США, за рахунок якої вона 15.04.2023 придбала спірне майно за загальною ціною 235 292,12 доларів США (еквівалентно 8 604 303,41 грн згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15.04.2023, https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=15.04.2023&period=daily).

Однак Суду вказані твердження видаються непереконливим з огляду на таке.

Так, з показань ОСОБА_8 слідує, що отримані 19.08.2022 в АТ «УКРГАЗБАНК» 417 000,00 доларів США він поклав на свій поточний рахунок днем раніше. Проте доказів на підтвердження законності джерела походження такої значної для нього суми коштів він не має. Метою такої операції було отримання довідки банку про зняття з рахунку коштів для послідуючого пред`явлення при перетині кордону в якості підтвердження їх «законності» походження. Необхідність вивезення коштів за кордон свідок пояснив оголошенням воєнного стану в Україні.

15. Щодо переконливості версії відповідачів

З огляду на викладене, виявляється нелогічним те, що за спливом трьох місяців після оформлення документів необхідних для вивезення за кордон 417 000,00 доларів США (довідки банку), а саме 22.11.2022, ОСОБА_8 позичив ОСОБА_2 значну частину з цих коштів (375 000,00 доларів США) без належного забезпечення цього зобов`язання (див. п. 14.3 Рішення), за рахунок якої через п`ять місяців (15.04.2023) остання придбала спірне майно.

Така невідповідність підсилюється ще й представленими представником позивача даними з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з яких слідує, що як у ОСОБА_2, так у ОСОБА_8 був досвід ужиття належних заходів забезпечення зобов`язань, зокрема:

- у 2006 році у зв`язку з позикою грошових коштів у сумі 182 000,00 доларів США позикодавець ОСОБА_8 уклав договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1209 га в Одеській обл.;

- у 2006 році у зв`язку з позикою грошових коштів у сумі 40 000,00 доларів США позикодавець ОСОБА_8 уклав договір іпотеки нежитлових приміщень площею 103,3 кв.м у м. Одеса;

- у 2020 році у зв`язку з позикою грошових коштів у сумі 294 413,00 грн позикодавець ОСОБА_8 уклав договір іпотеки машиномісця площею 16,0 кв.м у м. Одеса;

- у 2017 році у зв`язку з позикою грошових коштів у сумі 815 313,00 грн ОСОБА_2 укладено договір іпотеки квартири площею 67,7 кв.м у м. Трускавець Львівської обл. (т. 2 а.с. 46).

Суд зауважує, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Втім, твердження відповідачів про неможливість укладення договору іпотеки об`єкту незавершеного будівництва, за умови здійснення його державної реєстрації, не ґрунтуються на нормах Закону України «Про іпотеку».

Водночас, в якості засобу забезпечення зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_8 вказано договір комісії, який, виходячи із представлених відповідачами відомостей, фактично реалізувати неможливо.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що станом на 22.11.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були власниками більш ліквідного, ніж об`єкт незавершеного будівництва, рухомого та нерухомого майна (транспортні засоби, житловий будинок, квартири, земельні ділянки, гаражі тощо) (п. 13.1, 13.2 Рішення), які було б більш логічніше використати для належного забезпечення зобов`язання за договором позики.

Законодавством передбачено, що передача в іпотеку (заставу) зазначеного майна має посвідчуватися нотаріально. У такому випадку не виникало б сумнівів у фактичній даті оформлення договорів позики, поруки та комісії.

Отже, небажання посвідчувати нотаріально правовідносини між ОСОБА_8 та Фірсовими є ще однією ознакою ретроспективного оформлення договорів позики, поруки та комісії, необхідних для вибудовування відповідачами власної версії, що висунута ними під час моніторингу способу життя ОСОБА_1 та у суді.

Твердження ж представників відповідачів та свідка ОСОБА_8 стосовно дружніх та довірливих відносин останнього із ОСОБА_1 . Суд не може визнати переконливими у порівнянні із доказами іншої сторони.

Окрім цього, звертає на себе увагу таке.

Якщо пристати до версії відповідачів, то ОСОБА_2 чи особисто ОСОБА_1, як про це показував свідок, 22.11.2022 отримали від ОСОБА_8 позику у сумі 375 000,00 доларів США готівкою, за рахунок якої 15.04.2023 в національній валюті (гривні) ОСОБА_2 придбала спірні активи.

В силу правил, що визначені ст. 1087 ЦК України та п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №148 від 29.12.2017, розрахунки за договорами купівлі?продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, на суму, яка перевищує 50 000,00 грн, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та / або переказу коштів на рахунки.

Зазначені правила розрахунків нотаріус роз`яснив сторонам, зокрема покупцю ОСОБА_2, при укладенні договорів купівлі?продажу активів (т. 2 а.с. 59, 66, 68, 70, 72, 74).

Позаяк купівлю спірних житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, вчинено за ціною 8 510 953,22 грн (т. 2 а.с. 59), розрахунок за цим договором не міг бути здійснений у готівковій формі, а лише шляхом переказу або внесення коштів на рахунок продавця ОСОБА_15 .

Інші п`ять суміжних до вказаної земельних ділянок ОСОБА_2 купила у ОСОБА_15 за ціною 3 832,00 грн (т. 2 а.с. 66), 4 545,00 грн (т. 2 а.с. 68), 17 125,00 грн (т. 2 а.с. 70), 5 757,00 грн (т. 2 а.с. 72), 1 069,00 грн (т. 2 а.с. 74), і такі розрахунки могли були здійснені у готівковій формі, у якій ОСОБА_2 нібито отримала позику.

Водночас, згідно з випискою банку про рух коштів на рахунку ОСОБА_2, напередодні здійснення означених правочинів, 14.04.2023, на її рахунок зарахувано 16 000,16 грн. До зарахування залишок коштів на розрахунку ОСОБА_2 становив 1 907, 65 грн (т. 2 а.с. 181).

Наступного дня, 15.04.2023, ОСОБА_2 перерахувала ОСОБА_15 4 545,00 грн, 3 832,00 грн та 1 069,00 грн (т. 2 а.с. 181), зазначивши в якості призначення платежу «оплата ціни земельної ділянки» (т.2 а.с. 237, 238, 239).

Вказане викликає непорозуміння та деяку суперечливість стосовно того, що ОСОБА_2, яка повинна була б мати в розпорядженні позичені готівкові кошти, за відсутності перешкод для здійснення розрахунку із продавцем за вказані земельні ділянки готівкою, вчинила це з власного рахунку, на який кошти були попередньо зараховані невідомою особою.

До того ж, доказів на підтвердження оплати вартості спірного будинку та земельної ділянки, на якій він розташований (8 510 953,22 грн), відповідачами не надано.

Виходячи з наведеного, також нелогічним видається оформлення позики саме на ОСОБА_2, яка є пенсіонеркою та не має доходів достатніх для повернення позики, при тому, що з показань ОСОБА_8 слідує, що про надання їй позики фактично домовлявся сам ОСОБА_1 . З останнім у ОСОБА_8 склалися настільки дружні та довірчі відносини, що він би позичив йому будь-яку суму коштів і без письмового оформлення позики. Також варто враховувати, що позичені кошти він передав безпосередньо ОСОБА_1, від якого отримав підписані ОСОБА_32 примірники відповідних договорів.

У свою чергу, ОСОБА_1 з дружиною переїхали до спірного будинку та почали там постійно проживати майже одразу після його придбання, проте без номінального власника та позичальника ОСОБА_2 .

Як особа, уповноважена на виконання функцій держави, ОСОБА_1 жодним?чином не був обмежений у праві отримати позику та оформити її на себе.

Вказане також свідчить про намагання відповідачів завуалювати дійсні обставини перебігу подій.

Не може оминути Суд увагою й твердження представників відповідачів, які покликалися на пояснення ОСОБА_2 до САП від 09.02.2024, про те, що однією з підстав для придбання останньою спірного майна та переїзду до ОСОБА_1 стала вагітність його дружини ОСОБА_7 . Втім, з долученої представником відповідачів виписки про новонародженого слідує, що ОСОБА_7 народила дитину 07.04.2024 на 40?му тижні вагітності (т. 4 а.с. 175). Відповідно, доводи про те, що однією з причин придбання активів 15.04.2023 стала вагітність ОСОБА_7 є неправдивими.

Раніше у п. 5 цього Рішення вже згадувалося, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).

Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (ч. 1 ст. 291 ЦПК України).

З огляду на викладені вище мотиви Суд констатує, що висунута відповідачами версія стосовно набуття ОСОБА_2 спірних активів більшою мірою є голослівною та ґрунтується на припущеннях, ніж на конкретних фактичних даних.

Відповідачі не виявили бажання скористатися передбаченим ст. 92 ЦПК України правом бути допитаними у якості свідків та під присягою надати показання про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

В силу ст. 234 ЦПК України до передбаченої у цивільному процесі можливості допиту сторони, виключно за її згодою, застосовуються правила допиту свідка, передбачені ст. 230?232 цього Кодексу, тобто з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та під наданою суду присягою.

Такий механізм в цивільному процесі, в ході якого сторона може надати пояснення лише за власної згоди, кореспондується з гарантіями права особи не свідчити проти себе.

Водночас, беручи до уваги, що у справах про цивільну конфіскацію застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» або «баланс ймовірностей», на думку Суду, відповідачі, не надавши достатньо доказів на підтвердження своєї позиції, у власних інтересах мали б відповісти на низку запитань, які стосуються, зокрема, отримання позики, об`єкта незавершеного будівництва, часу отримання права на виконання будівельних робіт і з якою метою, можливості та наміру реалізувати договір комісії, здійснення розрахунків за придбані активи, здійснення обміну валюти з іноземної, у якій нібито було отримана позика, у національну тощо.

Аналіз наданих сторонами доказів, призводить до висновку про те, що вірогідніше долучений відповідачами договір позики був способом надання вигляду того, що активи придбані за рахунок коштів, які мають законне джерело походження.

Виходячи з наведених вище мотивів, версію відповідачів стосовно придбання активів за рахунок отриманої від ОСОБА_8 позики Суд уважає непідтвердженою.

Суд зауважує, що законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 991/2396/22).

16. Щодо набуття активів за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави, та наявної у неї можливості вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними

З огляду на те, що спірне майно придбала відповідач ОСОБА_2, яка є матір`ю відповідача ОСОБА_1, у цій справі мова йде про опосередковане (приховане) володіння активами особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Представники відповідачів покликалися на те, що видана 27.04.2023 довіреність, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 та ОСОБА_7 представляти її інтереси, як власника, з питань, що стосуються активів (т. 5 а.с. 213 зв.), не наділяла останніх правом розпорядження майном.

Однак, термін «за дорученням», що використаний у п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, відмінний від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного. Оцінюючи факт набуття активів за дорученням у справах про визнання активів необґрунтованими, слід брати до уваги саму ідею та природу відповідного провадження, в якому держава через заявлений позов стверджує, що суб`єкт декларування, у порушення обов`язку дотримання прозорості статків, набуває активи через третіх осіб. Тому не варто очікувати або вимагати наявності в матеріалах такого провадження доручення, оформленого відповідно до вимог цивільного законодавства, з огляду на те, що суб`єкт намагається приховати набуття відповідних активів.

У цій справі Суд встановив, що після придбання ОСОБА_2 15.04.2023 спірних активів:

(1) ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уже з травня 2023 року проживали у спірному будинку (див. п. 12.2 Рішення);

(2) Водночас, можливе користування самою власницею, ОСОБА_2, цим майном відбулося не раніше грудня 2023 року і тільки після початку моніторингу способу життя її сина (див. п. 12.2 Рішення);

(3) ОСОБА_2 не мала фінансової можливості придбати спірні активи на загальну суму 8 604 303,41 грн самостійно, а висунута відповідачами версія стосовно купівлі майна за рахунок отриманої нею позики від ОСОБА_8, який є близьким другом ОСОБА_1, не знайшла переконливого підтвердження в представлених доказах, як і можливість реалізувати заходи забезпечення зобов`язання (див. п. 13?15 Рішення).

Сукупність наведених ознак приводить Суд до висновку про те, що, набуваючи у власність активи, ОСОБА_2 діяла в інтересах ОСОБА_1 та за його дорученням. У свою чергу, ОСОБА_1 може здійснювати неформалізований контроль над спірним майном.

У цьому контексті Суд звертає увагу на те, що у 2019 році ОСОБА_2 купила квартиру у місті Києві за ціною, яка втричі перевищує суму підтвердженого сукупного доходу її та чоловіка за період з 1998 по 2023 роки, у якій не проживала та яку за спливом трьох років (у 2022 році) подарувала ОСОБА_1, більш ніж в три рази зменшивши її оціночну вартість (див. п. 13.2 Рішення).

Також Суд звертає увагу на те, що 22.04.2023 ОСОБА_7 придбала автомобіль Toyota Land Cruiser 200 саме у тієї особи ( ОСОБА_19 ), яка є власником автомобіля Hyundai Tucson, яким з 31.12.2017 за договором оренди користується ОСОБА_1 (п. 13.1 Рішення).

Хоча ці об`єкти нерухомого та рухомого майна не є предметом спору в цій справі, зазначені обставини, що охоплювалися межами загальної оцінки майнового стану відповідачів з точки зору можливості придбання спірних активів, свідчать про те, що відповідна практика формального оформлення майна на третіх осіб є звичайною для відповідачів.

17. Щодо відповідності активів вимогам ч. 2 ст. 290 ЦПК України у контексті різниці між їх вартістю та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 290 ЦПК України (див. п. 4 Рішення) Суду слід з`ясувати, чи пред`явлений позов щодо активів, різниця між вартістю якими і законними доходами ОСОБА_1 у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом № 263?ІХ, тобто станом на 28.11.2019, але не перевищує межу, встановлену ст. 3685 КК України.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 007,00 грн. Тобто, за змістом ч. 2 ст. 290 ЦПК України, позов може бути пред`явлений до відповідача щодо активів, різниця між вартістю яких і законними доходами перевищує 1 003 500,00 грн (2 007,00 грн х 500 = 1 003 500,00 грн).

Водночас, кримінальна відповідальність за ст. 3685 КК України передбачена при набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України для кваліфікації кримінального правопорушення сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, тобто - у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

З 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатної особи становив 2 684,00 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»). Отже, для кваліфікації кримінального правопорушення сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого на рівні податкової соціальної пільги, станом на 2023 рік, становила 1 342,00 грн (2 684,00 грн : 2 = 1 342,00 грн (50%)).

Тому визначений у ст. 3685 КК України кримінально караний розмір незаконного збагачення станом на 2023 рік становив 8 723 000,00 грн (1 н.м.д.г. = 1 342,00 грн; 1 342,00 грн х 6 500 н.м.д.г. = 8 723 000,00 грн).

Судом установлено, що ОСОБА_1, який з 2008 року і дотепер працює в митних органах України та є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, опосередковано набув спірні активи загальною вартістю 8 604 303,41 грн шляхом їх номінального придбання його матір`ю ОСОБА_2 .

Тобто, заявлений позивачем розмір необґрунтованого активу перевищує встановлену ч. 2 ст. 290 ЦПК України суму, але не досягає межі, визначеної ст. 3685 КК України.

Заразом Суд зауважує про необхідність визнання необґрунтованими заявлених позивачем активів у повному обсязі, позаяк (1) позивачем доведено, що вони не були набуті за рахунок законних доходів відповідачів, а останніми такі аргументи спростовані не були, і (2) фактично відповідачі самі стверджували, що для придбання активів не були використані їхні законні доходи (заробітки), натомість висунули версію про набуття майна за рахунок позики грошових коштів. Також варта уваги та обставина, що (3) відповідачами не надано суду доказів на підтвердження факту оплати спірного будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, а також доказів щодо законності джерела походження коштів, які ОСОБА_2 отримала на свій банківський рахунок та якими оплатила придбання решти спірних земельних ділянок (див. п. 15 Рішення).

З огляду на викладене та враховуючи, що для набуття активів чи їх частини не були використані законні доходи відповідачів, вони у повному обсязі підлягають стягненню в ході держави як необґрунтовані.

18. Щодо неналежності низки доказів

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд уважає неналежними, тобто такими що не підтверджують заявлені позивачем вимоги та заперечення відповідачів наступні докази:

(і) подані позивачем, що містяться на оптичному диску (т. 3 а.с. 195), а саме: файли з назвами «Довіреності на Хачатряна», «Довіреності Хачатряна» в папці «Довіреності»; файли в папці « ОСОБА_2 земля в Бучі недобудова», що міститься у папці «Нерухомість»; усі файли в папці «Судові рішення»; усі файли в папці «ТЗ колишня дружина»; файл з назвою «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон» та його паперовий примірник (т. 3 а.с. 215);

(іі) подані відповідачами, а саме консультативні заключення лікарів та довідка щодо стану здоров`я ОСОБА_2, що видані у 2017?2019 роках (т. 4 а.с. 175 зв.?177).

19. Висновки Суду

Оцінивши докази за внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, Суд дійшов висновку про те, що сукупність доказів позивача є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідачів.

Суд вважає доведеними твердження позивача про опосередковане набуття ОСОБА_1, який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, необґрунтованих активів через формальне оформлення права власності на свою матір - ОСОБА_2 .

Водночас, відповідачі не надали достатньо доказів, які б переконали Суд у протилежному та спростували доводи позивача.

Отже, в силу ч. 1 ст. 292 ЦПК України та ч. 2 ст. 69 Закону № 1700?VII активи, що визнані Судом відповідно до ст. 291 ЦПК України необґрунтованими, підлягають стягненню в дохід держави.

У позовній заяві сформульоване прохання стягнути необґрунтовані активи солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З цього приводу варто зауважити, що солідарне (від лат. solidus - цілий, увесь) зобов`язання виникає при існуванні у ньому множинності осіб у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).

Законодавець окремо не врегулював ті випадки, за яких необґрунтовані активи набуваються двома або більше особами (тобто, має місце множинність осіб). Законом не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання для стягнення необґрунтованих активів у дохід держави чи вартості таких активів.

20. Щодо пропорційності втручання у право власності

З урахуванням зазначеного Суд уважає за необхідне звернути увагу на співвідношення публічних інтересів держави України і приватних інтересів відповідачів та зауважити про пропорційність втручання в право власності.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що здійснення правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

У п. 4 цього Рішення вже згадувалось, що гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України право володіння майном не є абсолютним та може підлягати законним обмеженням.

Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті. Водночас, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається - так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи.

Національна процедура визнання активів необґрунтованими та звернення стягнення на них в дохід держави, у розумінні ст. 1 Протоколу № 1, є такою, що не лише формально «передбачена законом» й узгоджується із внутрішнім законодавством країни, але є достатньо доступною для розуміння, точною та передбачуваною у своєму застосуванні, й у законодавстві наявні норми, направлені на забезпечення мінімальних процесуальних гарантій проти свавільного втручання в право власності з боку органів державної влади.

Європейський суд з прав людини визнає конфіскацію активів поза межами кримінального провадження такою, що не суперечить презумпції невинуватості, не порушує майнових прав та заборон покарання без закону (рішення у справах «Оторіно проти Італії», «Аркурі проти Італії», «Рієла та інші проти Італії», «Батлер проти Сполученого Королівства», «Гогітідзе та інші проти Грузії»).

Зокрема, такими гарантіями є: наділення виключно суду правом приймати рішення щодо позбавлення людини власності (ч. 2 ст. 69 Закону № 1700?VII, ст. 291 ЦПК України), наявність у відповідача права на участь в судовому засіданні у справі про визнання активів необґрунтованими, що включає можливості залучення представника, ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів та участі у їх дослідженні, подання заяв і клопотань, подання відзиву і заперечень, надання пояснень та показань тощо (ст. 43, 49, 178, 180 ЦПК України), закріплення засад пропорційності, змагальності та диспозитивності, якими має керується суд при прийнятті рішення (ст. 11?13 ЦПК України).

Закон захищає лише право власності, яке набуде правомірно. Зазначене слідує зокрема з положень ч. 2 ст. 328 та п. 12 ч. 1 ст. 346 ЦК України, відповідно до яких визнання судом необґрунтованими активів, які перебувають у власності особи, свідчить про неправомірне їх набуття та є підставою для припинення права власності на таке майно правомірним і таким, що переслідує легітимну мету. Держава не має на меті стягувати обґрунтовані (законні) активи особи.

Виходячи з наведеного, Суд вважає втручання у право відповідачів пропорційним і таким, що переслідує легітимну мету, позаяк не було доведено, що у розпорядженні відповідачів, серед яких особа, уповноважена на виконання функцій держави, було достатньо законних доходів, щоб придбати активи, які стали предметом судового спору. Конфіскація майна, що не набуте за рахунок законного (правомірного) доходу, не становитиме надмірного тягаря для відповідачів, водночас є належним захистом державних інтересів та суспільства.

Отже, з урахуванням установлених Судом обставин, у цьому випадку буде дотриманий розумний баланс між приватними й публічними інтересами.

21. Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Оскільки позовні вимоги в цій справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.

22. Заходи забезпечення позову

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.03.2024 частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на таке майно (т. 4 а.с. 97):

- житловий будинок загальною площею 284,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1958081132208);

- земельну ділянку площею 0,0373 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4265 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763920132208);

- земельну ділянку площею 0,0065 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4323 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959784432208);

- земельну ділянку площею 0,0053 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4325 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1901900132208);

- земельну ділянку площею 0,0355 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4260 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764041932208);

- земельну ділянку площею 0,0307 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4263 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764014532208);

- земельну ділянку площею 0,0228 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4259 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763975232208).

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).

Отже, враховуючи ухвалення рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову не підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 346 ЦК України, ст. 263, 290?292 ЦПК України, Суд

в и р і ш и в :

1. Позов Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - задовольнити.

2. Визнати необґрунтованими активами та стягнути в дохід держави, належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок загальною площею 284,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1958081132208);

- земельну ділянку площею 0,0373 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4265 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763920132208);

- земельну ділянку площею 0,0065 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4323 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959784432208);

- земельну ділянку площею 0,0053 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4325 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1901900132208);

- земельну ділянку площею 0,0355 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4260 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764041932208);

- земельну ділянку площею 0,0307 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4263 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764014532208);

- земельну ділянку площею 0,0228 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:4259 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763975232208).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 4) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Інформація про сторін:

Позивач:

Спеціалізована антикорупційна прокуратура,

місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17,

ідентифікаційний код юридичної особи 45252419;

Відповідачі:

ОСОБА_1,

місце проживання: АДРЕСА_29,

реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ;

ОСОБА_2,

місце проживання: АДРЕСА_30,

реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Повне судове рішення буде складено 20.09.2024.

Судді:

Віталій КРИКЛИВИЙ Маркіян ГАЛАБАЛА Віктор НОГАЧЕВСЬКИЙ