- Головуюча суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О.
Справа № 991/5832/24
Провадження № 11-сс/991/524/24
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52024000000000178 від 16.04.2024,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_8,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах указаного кримінального провадження, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою від 27.06.2024 надав дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці 3220883200:03:002:2165, що на праві власності належить ОСОБА_10 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7 . Дозвіл на проведення обшуку наданий з метою відшукання та вилучення документів як у паперовому, так і електронному вигляді, чорнових записів, нотаток та інших рукописних та печатних носіїв інформації, електронних носіїв інформації, у тому числі комп`ютерної техніки, ноутбуків, флеш-накопичувачів, компакт-дисків, планшетів, роутерів, мобільних телефонів, зокрема таких, що перебувають у користуванні особи, які містять відомості щодо надання та одержання неправомірної вигоди за створення умов в умисному ухиленні від сплати в повному обсязі митних платежів за ввезення на територію України товарів, а також причетності до діяльності українських та іноземних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності чи їх представників, які здійснюють ввезення товарів на митну територію України, приховування незаконної діяльності, зв`язків в правоохоронних органах України.
03.07.2024 детективи НАБУ провели обшук домоволодіння за вказаною вище адресою, в ході якого виявили та вилучили: мобільний телефон Apple iPhone A3101 з коробкою з написами MTUL3J/A iPhone 15 Pro Blue Titanium, 512 GB Serial № G0VG3KNWR3, IMEI НОМЕР_1, IMEI 2 НОМЕР_2 (далі - мобільний телефон); чорнові записи: 2 арк. формату А4, перший «Ост. 2020…….-11.000$, другий «2023 ОСОБА_12…….-6 Є 1 12 Є та 2 арк. квадратної форми, перший «31.12.2023….КММ 19322», другий «Lowe 689 тис. грн. 9$ (320 грн.) (далі - чорнові записи); реєстраційні номерні знаки (2 шт.) НОМЕР_3 . Цього ж дня вилучені речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (постанова старшого детектива НАБУ ОСОБА_11 від 03.07.2024).
Надалі, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор САП ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотання, в якому просив накласти арешт на речі та документи вилучені 03.07.2024 в ході проведення обшуку домоволодіння, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7 .
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 16.07.2024 наклав арешт на мобільний телефон та реєстраційні номерні знаки, з метою забезпечення збереження речових доказів, та відмовив у накладенні арешту на чорнові записи.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 16.07.2024, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. За змістом вимог просить повторно дослідити обставини та докази по справі та за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.
У своїй апеляційній скарзі адвокат посилається на невідповідність висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що її клієнт під час проведення обшуку добровільно надав мобільний телефон на огляд. Відомості, які мають значення для кримінального провадження, у мобільному телефоні відсутні. Крім того, мобільний телефон не отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, його вилучення не пов`язано із необхідністю вивчення фізичних властивостей телефону та проведення експертного дослідження. Експертиза не призначена. Представник переконана, що за таких обставин, підстав для вилучення телефону та накладення арешту на нього немає. На додаток, на думку представника, за два з половиною місяці, у детективів НАБУ було достатньо часу оглянути мобільний телефон, залучити експерта для огляду та призначити проведення експертизи. До того ж представник зазначила, що обмеження ОСОБА_7 у праві володіння та користування мобільним телефоном унеможливлює його доступ до інформації, яка має професійну (ділові контакти, ділове листування, документи тощо), так і особисту (листування, фотографії тощо) цінність. Окрім того, адвокат вважає, що матеріалами клопотання не підтверджується можливість використання всього вилученого майна як доказу в цьому кримінальному провадженні. Також, на переконання представника, відсутні докази причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_9 .
Висновки слідчого судді в частині номерних знаків, вилучених під час обшуку, адвокат вважає такими, що виходять за межі компетенції слідчого судді, адже суперечать наявним в матеріалах клопотання відомостям та доказам.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 у повному обсязі підтримала свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Поряд із тим, згідно з ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегія суддів встановила, що слідчий суддя правильно вирішив усі питання, які підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їхнього вирішення, колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту майна та чи є втручання у право власності ОСОБА_7 надмірним.
Щодо правової підстави для арешту майна
Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що слідчий суддя безпідставно накладав арешт на мобільний телефон та реєстраційні номерні знаки, вилучені 03.07.2024 під час проведення обшуку, оскільки відсутні підстави вважати, що вони відповідають ознакам речових доказів. Колегія судді з такими доводами не погоджується та звертає увагу на таке.
Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
У цьому кримінальному провадженні, 03.07.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368 КК України.
За змістом повідомлення про підозру у начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Рівненської митниці Державної митної служби України ОСОБА_9 виник умисел щодо щомісячного одержання неправомірної вигоди від заздалегідь підшуканих фізичних осіб, які діють в інтересах суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України для забезпечення безперешкодного митного контролю та митного оформлення товарів на Рівненській митниці.
Складовою протиправних дій ОСОБА_9 був узгоджений розподіл загального розміру щомісячної неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, із якої він частину залишатиме собі, а інші частину передаватиме службовим особам Рівненської митниці, департаментів Державної митної служби України, Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Рівненській області, Державного бюро розслідувань, для того, щоб останні не вживали заходи, спрямовані на документування і викриття протиправної діяльності представників або директорів заздалегідь підшуканих підприємств-імпортерів, від імені яких розмитнювались товари на Рівненській митниці за різними протиправними схемами, у т.ч. протиправних дій ОСОБА_9 в частині отримання ним неправомірної вигоди.
27.06.2024 слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці 3220883200:03:002:2165, що на праві власності належить ОСОБА_10 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7, з метою відшукання та вилучення документів як у паперовому, так і електронному вигляді, чорнових записів, нотаток та інших рукописних та печатних носіїв інформації, електронних носіїв інформації, у тому числі комп`ютерної техніки, ноутбуків, флеш-накопичувачів, компакт-дисків, планшетів, роутерів, мобільних телефонів, зокрема таких, що перебувають у користуванні особи, які містять відомості щодо надання та одержання неправомірної вигоди за створення умов в умисному ухиленні від сплати в повному обсязі митних платежів за ввезення на територію України товарів, а також причетності до діяльності українських та іноземних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності чи їх представників, які здійснюють ввезення товарів на митну територію України, приховування незаконної діяльності, зв`язків в правоохоронних органах України.
Під час проведення 03.07.2024 обшуку, на підставі зазначеної ухвали слідчої судді, згідно з відповідним протоколом, детективи НАБУ відшукали та вилучили мобільний телефон, чорнові записи та реєстраційні номерні знаки.
За змістом протоколу обшуку, зі слів ОСОБА_7 мобільний телефон належить йому, останній добровільно його видав, проте відмовився повідомити пароль для подолання системи логічного захисту, чим і обумовлене рішення детектива НАБУ про вилучення цього мобільного телефону.
Поряд з цим, під час обшуку детектив виявив коробку з-під вказаного мобільного телефону, на якій відображені його ідентифікаційні ознаки.
Реєстраційні номерні знаки детектив відшукав у підвальних приміщеннях. Такі, як пояснив ОСОБА_7 використовувались ним під час роботи в органах Служби безпеки України, як оперативним співробітником.
Відповідно до постанови детектива НАБУ від 03.07.2024 речі, вилучені під час проведення обшуку 03.07.2024 речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 52024000000000178.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Оскільки вилучений мобільний телефон ймовірно вміщує відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Проте такі наразі неможливо встановити, адже доступ до телефону пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, а тому наявні умови для накладення арешту на зазначене майно, передбачені в абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо можливості використання як доказу реєстраційних номерних знаків. Хоч у межах цього досудового розслідування наразі повідомлено про підозру лише ОСОБА_9, однак зібрані детективами матеріали вказують, що відношення до подій, що розслідуються має велике коло осіб, у т.ч. працівники правоохоронних органів. Поряд з цим, відповідним діянням характерний високий ступінь конспіративності, а номерні знаки в офіційних базах даних не обліковуються та зі слів ОСОБА_7 були отримані ним, як оперативним співробітником. За таких обставин, останній обізнаний із методами діяльності правоохоронних органів, та відповідні знання могли використовуватись під час подій, які розслідуються, як і вилучені номерні знаки. Поряд з цим, такі обставини підлягають встановленню у повному обсязі під час цього досудового розслідування.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду клопотання сторона обвинувачення навела, а слідчий суддя перевірив доводи, які дають підстави вважати, що вилучені матеріальні об`єкти відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
Отже, органом досудового розслідування вказане вище майно вилучив відповідно до приписів ч. 2 ст. 168 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на вилучення, що дослідив та врахував слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна.
Крім того, слідчий суддя врахував положення ч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких майно, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно перебуває, незалежно від того чи належить воно підозрюваному, чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчий суддя ретельно перевірив майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_7 .
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб
Арештоване майно вилучено за результатами 03.07.2024 обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 3220883200:03:002:2165, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2024.
Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).
Одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абз. 3 п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із можливим розслідуванням корупційних злочинів.
Ступінь втручання у право мирного володіння майном колегія суддів оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: розмір шкоди, завданої злочином; тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо інших доводів сторін
Не залишились без уваги доводи адвоката щодо накладення арешту на чорнові записи. Хоча арешт на них слідчий суддя не наклав, однак надав правову оцінку необхідності зберігання їх в кримінальному провадженні, з огляду на положення ч. 3 ст. 100 КПК України. А також слідчий суддя роз`яснив, що за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
В апеляційній скарзі містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.
Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).
У цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4