- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/7720/24
Провадження 1-кс/991/7753/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, заявниці ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно її заяви від 08.08.2024,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, у якій ОСОБА_3 просить зобов`язати уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України, які отримали заяву про кримінальне правопорушення від 08.08.2024, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення за статтями 368-5, 366-2 КК України та розпочати досудове розслідування.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_3 підтримала вимоги скарги та просила її задовольнити з викладених підстав.
Від представника НАБУ ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення, в яких представник зазначив, що до Національного бюро надійшла заява ОСОБА_3, зареєстрована 08.08.2024 за №Ш-11216, щодо можливих протиправних дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших осіб за обставин, викладених у заяві, ймовірного порушення у зв`язку з цим майнових прав та законних інтересів ОСОБА_3, а також з інших пов`язаних з цим питань.
Водночас порушені питання вже були предметом розгляду в Національному бюро, про що ОСОБА_3 поінформовано у листах від 27.09.2018 №11-006/36615, від 29.08.2019 №111-188/29005, від 16.12.2019 №0423-188/44529, від 22.01.2020 №11-006/2627, від 26.02.2021 №111-006/6391 та від 26.11.2021 №111-225/36638, від 28.05.2024 №112-294/15082 із наданням необхідних та вичерпних роз`яснень.
Так, заявником не наведено достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів Національного бюро.
Крім того, відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» рішенням Директора Національного бюро розгляд звернень ОСОБА_3 із вищевикладених питань у Національному бюро припинено.
Таким чином, представник зазначає, що факт бездіяльності уповноважених осіб Національного бюро відсутній, а тому права та інтереси заявника не є порушеними.
У зв`язку з вищевикладеним, просить відмовити в задоволенні скарги, а її розгляд здійснювати без участі представника.
Положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
За наведеного, слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності уповноваженої особи, бездіяльність якої оскаржується, з урахуванням поданих заперечень.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення заявниці, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Встановлено, що ОСОБА_3, в порядку ст. 214 КПК України, звернулася до НАБУ із заявою від 08.08.2024 про вчинення начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції МВС України полковником ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368-5, 366-2 КК України.
Обґрунтовуючи вказані твердження, заявниця зазначає, що її колишній чоловік ОСОБА_6 17.08.2018 оформив свою половину квартири АДРЕСА_1, якою він володів на праві спільної часткової власності, як «подарунок» рідній сестрі полковника ОСОБА_5 - ОСОБА_7, пояснивши «подарунок» стійкими моральними стосунками.
Водночас заявниця стверджує, що вказану частку квартири в ОСОБА_6 відібрали як компенсацію за закриття якоїсь із чотирьох кримінальних справ, у яких фігурувала його компанія ПрАТ «Укратоменергобуд», або за уникнення п`ятої кримінальної справи, оскільки саме ОСОБА_5 06.11.2006 склав рапорт про кримінальну діяльність директора ЗАТ «Укратоменергобуд» ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_5 заставив ОСОБА_6 оформити свою частку квартири «подарунком» на ОСОБА_7, яка є підставною особою у злочинній схемі по заволодінню всією квартирою.
Зокрема, з метою заволодіння другою половиною квартири, групою осіб під керівництвом ОСОБА_5 сфальсифіковано Договори переуступки права вимоги між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 під одним і тим же номером, від однієї і тієї ж дати, з одного і того ж предмету, але на різні суми, що відрізняються між собою майже на 800 000 гривень. І всі ці суми, що приблизно дорівнювали б заниженій вартості згаданого вище «подарунка», пред`явлені до стягнення із заявниці в суді.
Таким чином, ОСОБА_3 робить висновок, що полковник ОСОБА_5 не задекларував половину квартири, у якій проживає заявниця і яку він оформив на ОСОБА_7, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-2 КК України. Крім того, зазначає, що ОСОБА_5, який все життя працює у поліції, декларує лише готівкових валютних коштів близько 30 000 000 (тридцяти мільйонів) у гривневому еквіваленті та 4 (чотири) недешеві квартири у Києві і будинок в Ужгороді, придбаний у 2022 році.
За наведеного, у поданій 08.08.2024 до НАБУ заяві про злочин ОСОБА_3 стверджує про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368-5, 366-2 КК України.
Враховуючи, що відомості за вказаною заявою до ЄРДР внесені не були, заявниця звернулася до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність, у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.
Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Порядок внесення таких відомостей врегульований ч. 5 ст. 214 КПК України та розділом ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30 червня 2020 року.
Відповідно до вимог п. 1 Розділу ІІ зазначеного Положення, до Реєстру вносяться відомості, зокрема про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4-5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Як значив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року в справі № 556/450/18, слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Із наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Встановлений ст. 214 КПК України порядок початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про вчинення кримінального правопорушення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, та в тій же мірі забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень, захищаючи тим самим інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Слідчий суддя звертає увагу, що лише наявність у заяві про кримінальне правопорушення конкретних та об`єктивних відомостей, які свідчать про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, створює у слідчого/прокурора обов`язок внести їх до ЄРДР. Саме по собі твердження заявника про існування кримінального правопорушення, за відсутності таких відомостей, не є достатньою підставою для ініціювання досудового розслідування.
Поряд з цим, із досліджених скарги та копії заяви від 08.08.2024 не вбачається наведення заявницею достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про наявність ознак набуття ОСОБА_5 активів, вартість яких більше ніж на 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи та умисне внесення ним завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як того вимагають диспозиції статей КК України, на які посилається в заяві ОСОБА_3 .
Викладені у заяві відомості зводяться лише до висунення домислів заявниці та надання нею власної оцінки щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368-5, 366-2 КК України, без будь-якого посилання на діяння та обставини, які можна перевірити (підтвердити чи спростувати) в ході досудового розслідування та які були б достатні для попередньої кваліфікації реєстратором ЄРДР діяння саме як кримінального правопорушення. Зазначене позбавляє уповноважених осіб органу досудового розслідування провести необхідну попередню оцінку (аналіз) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет наявності ознак складу саме кримінальних правопорушень.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що з інформації, яка міститься у заяві від 08.08.2024, не вбачається наявності обов`язкових ознак кримінальних правопорушень (зокрема об`єктивної сторони), а тому не викликає в слідчого/прокурора обов`язку вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочинати досудове розслідування.
Варто зазначити, що внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Вказані висновки гуртуються на позиції колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеній в ухвалі від 20.08.2024 у справі № 991/6669/24.
Крім того, слідчий суддя зауважує, що належність кримінальних правопорушень до підслідності Національного антикорупційного бюро України визначається сукупністю вимог, встановлених ч. 5 ст. 216 КПК України, а саме:
- стаття кримінального закону - 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК України;
- наявна хоча б одна з умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, які визначають особливості суб`єктного складу та предмету таких кримінальних правопорушень.
Натомість зазначаючи в заяві від 08.08.2024 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368-5, 366-2 КК України, ОСОБА_3 не наводить відомостей, із яких можна було б встановити наявність хоча б однієї з умов, про які йдеться в п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, що дало б змогу віднести кримінальне правопорушення до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.
Водночас викладені у заяві доводи зводяться до зазначення ОСОБА_3 обставин можливого зловживання уповноваженою особою МВС України службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, а також вчинення групою осіб шахрайських дій, спрямованих на заволодіння, зокрема майном заявниці - її часткою квартири, що належить їй на праві спільної часткової власності.
Разом з тим, як повідомляє сама заявниця, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань у м. Києві за заявою ОСОБА_3 порушено три кримінальні провадження щодо злочину групи осіб, організованої полковником ОСОБА_5, що об`єднані в одне провадження за № 62022100010000076 від 26.01.2022 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 190 КК України. Тобто, за даним фактом правоохоронним органом здійснено належне правове реагування у вигляді проведення досудового розслідування.
За наведеного, на переконання слідчого судді, бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, в даному випадку не встановлена.
З урахуванням викладеного, підстави для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести відповідні відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР згідно з заявою ОСОБА_3 від 08.08.2024 відсутні.
Керуючись ст. ст. 9, 214, 216, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1