Документ № 121966144

Справа № 991/9025/24

Провадження № 11-сс/991/684/24

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52024000000000131 від 22.03.2024,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_8,

У С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000131 від 22.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) щодо вимагання службовими особами, які займають відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення та невчинення такими службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їм влади та службового становища.

У межах цього кримінальному провадженні досліджуються обставини вимагання від директора ТОВ «СХІДЗАХІД» ОСОБА_9 неправомірної вигоди в сумі 150 тисяч доларів США з метою подальшої її одержання детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України (далі - ГПД БЕБ України) ОСОБА_7, ОСОБА_10, слідчим СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_11 за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42021000000001079 від 19.05.2021, зняття арешту з рахунків його підприємства - ТОВ «СХІДЗАХІД» та, відповідно, розблокування грошових коштів на них, подальше не накладення арешту на рахунки його підприємств та невтручання у його фінансово-господарську діяльність.

Крім того, до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення може бути причетний безпосередній керівник детективів ОСОБА_7 та ОСОБА_10, а саме: керівник Другого відділу детективів Підрозділу детективів ГПД БЕБ України ОСОБА_12 . Так, ОСОБА_7, будучи детективом в групі слідчих у кримінальному провадженні № 42021000000001079, особисто вимагав у ОСОБА_9 неправомірну вигоду, розмір якої погоджував зі своїм керівником. Зокрема, 17.07.2024 ОСОБА_7 висловив вимогу надати неправомірну вигоду в остаточно визначеному розмірі 150 тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_7 постійно повідомляв ОСОБА_9 про узгодженість дій та суми неправомірної вигоди з безпосереднім його керівником, тобто ОСОБА_12 . Дані обставини вказують на наявність спільного умислу у детективів БЕБ та їх керівництва на вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_9 та узгодження їх дій. Крім цього, ОСОБА_12 є керівником органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001079 та відповідно уповноважений на прийняття рішень у вказаному провадженні відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). ОСОБА_10, будучи детективом в групі слідчих у кримінальному провадженні № 42021000000001079, в ході зустрічей та телефонних розмов, особисто повідомляв ОСОБА_9 про свою обізнаність щодо вимагання в останнього неправомірної вигоди, узгодження його дій з ОСОБА_7

06.09.2024 детективи НАБУ, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.08.2024, провели обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого виявили та вилучили мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max, ІМЕІ: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 (далі - мобільний телефон).

Наступного дня вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (постанова детектива НАБУ від 07.09.2024).

Надалі, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор САП звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотання, в якому просив накласти арешт на мобільний телефон вилучений 06.09.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 16.09.2024 задовольнив його в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 16.09.2024, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі адвокат посилається на невідповідність висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. Так, на думку адвоката, надання слідчим суддею дозволу на проведення обшук з метою, у тому числі вилучення речей і документів зазначених у відповідній ухвалі, виходить за межі його повноважень. Уважає, що слідчий суддя може надати дозвіл на обшук лише з метою виявлення речей і документів зазначених у відповідній ухвалі, а їхнє вилучення належить до повноважень осіб, які проводять обшук. Разом із тим, адвокат уважає, що дозвіл на вилучення мобільного телефону у його клієнта не надавався, оскільки у відповідній ухвалі не зазначені індивідуальні ознаки мобільного телефона (зокрема, марка, модель, серійний номер тощо). А тому, вилучений мобільний телефон має ознаки тимчасово вилученого майна.

Поряд із тим, адвокат посилається на те, що вилучений мобільний телефон не відповідає ознакам ст. 98 КПК України, оскільки не містить жодних відомостей, що мають значення для досудового розслідування цього кримінального провадження. Наявність листування, повідомлень та контактування ОСОБА_7 з ОСОБА_9, а також можливе видалення з мобільного телефону інформації, сторона обвинувачення нічим не доводить. Протокол огляду мобільного телефону в матеріалах справи відсутній. Відповідна експертиза в кримінальному провадженні не призначена.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат у повному обсязі підтримала свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.

Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Поряд із тим, згідно зі ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів встановила, що слідчий суддя вирішив правильно усі питання, які підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.

Водночас згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги, з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту майна та чи є втручання у право власності ОСОБА_13 надмірним.

Щодо правової підстави для арешту майна

Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на мобільний майно, оскільки відсутні підстави вважати, що вони відповідають ознакам речових доказів. Колегія судді з такими доводами не погоджується та звертає увагу на таке.

Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що детективами НАБУ під процесуальним керівництвом САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000131 від 22.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України щодо вимагання службовими особами, які займають відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення та невчинення такими службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їм влади та службового становища.

06.08.2024 слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання та вилучення, серед іншого, терміналів мобільного зв`язку, SIM-карт, за допомогою яких могли обговорюватись та узгоджуватись дії через дзвінки чи повідомлення, зокрема, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та які дають можливість встановити обставини вчинення кримінального правопорушення в цьому кримінальному провадженні, інших причетних осіб, осіб, які сприяли його вчиненню, що може бути використане як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження, зокрема обставин прийняття рішень у кримінальному провадженні № 42021000000001079.

06.09.2024 на підставі зазначеної вище ухвали в межах цього кримінального провадження, детективи НАБУ провели обшук за місцем проживання ОСОБА_7 . Згідно з протоколом обшуку, ОСОБА_7 добровільно надав свій мобільний телефон, оглядом якого в месенджері (додатку) WhatsApp детективи виявили спілкування (чати): з абонентом « ОСОБА_16 », серед якого є ряд видалених повідомлень, а також повідомлення від Мацієвського щодо призначення апеляції на відмову у задоволенні клопотання про арешт у кримінальному провадженні № 42021000000001079; з абонентом «Директор ОСОБА_17 », серед якого є, зокрема, що ОСОБА_18 надсилав у кримінальному провадженні № 42021000000001079 запит, а також ухвалу суду про тимчасовий доступ в ТОВ «Схід Захід»; з абонентом « ОСОБА_19 », у якому ОСОБА_20 увімкнув таймер для видалення автоматично повідомлень; з абонентом « ОСОБА_20 », у якому також увімкнуто таймер для видалення повідомлень; з абонентом « ОСОБА_21 », серед якого ОСОБА_22 надсилає повідомлення про призначення до розгляду клопотань у кримінальному провадженні №42021000000001079. З метою подальшого дослідження мобільного телефона в умовах лабораторії на предмет відновлення видалених файлів, інших обставин, що можуть мати значення в кримінальному провадженні, його було вилучено.

Наступного дня вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом (постанова детектива від 07.09.2024).

Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).

Оскільки вилучений мобільний телефон ймовірно вміщує відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Проте такі відомості наразі неможливо встановити, адже дані на мобільному телефоні могли бути видалені, що потребує відновлення, а тому наявні умови для накладення арешту на зазначене майно, передбачені в абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду клопотання прокурор навів, а слідчий суддя перевірив його доводи, які дають підстави вважати, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.

Отже, орган досудового розслідування вилучив мобільний телефон відповідно до приписів ч. 2 ст. 168 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на його вилучення, що дослідив та врахував слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна.

Крім того, слідчий суддя врахував положення ч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких майно, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно перебуває, незалежно від того чи належить воно підозрюваному, чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчий суддя ретельно перевірив майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_13 .

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб

Арештоване майно вилучено за результатами проведеного 06.09.2024 обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.08.2024.

Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).

Одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абз. 3 п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із можливим розслідуванням корупційних злочинів.

Крім того, ступінь втручання у право мирного володіння майном колегія суддів оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.

Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).

Отже, на думку колегії суддів, у цьому провадженні надана відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4