- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/8644/24
Провадження 1-кс/991/8683/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
26 вересня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детективів ОСОБА_3,
представників власників майна - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у межах об`єднаної судової справи клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про арешт майна та скарг адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про неповернення тимчасово вилученого майна, поданих в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000316 від 26.06.2024,
ВСТАНОВИВ:
06 вересня 2024 року вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Окрім цього, 05 та 06 вересня 2024 року на розгляд слідчому судді Вищого антикорупційного суду надійшли скарги адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про неповернення тимчасово вилученого майна.
Розгляд відповідних клопотань та скарг було призначено на 10 вересня 2024 року, у ході судового засідання було постановлено на розгляд питання про об`єднання вказаних судових справ, зважаючи на те, що обсяг порушених питань стосується одного і того ж предмету і вони є взаємопов`язаними.
Учасники судового засідання не заперечували проти такого об`єднання.
Враховуючи, що у межах розгляду вказаних клопотання та скарг вирішуватимуться одні й ті ж самі питання та досліджуватимуться одні й ті самі обставини, за участю одних і тих же учасників, слідчий суддя протокольною ухвалою від 10 вересня 2024 року вирішив об`єднати судові справи за вказаними клопотаннями в одне судове провадження і розглядати їх у межах об`єднаної судової справи №991/8644/24 (провадження №1-кс/991/8683/24).
1.Зміст поданого клопотання
У поданому клопотання детектив просить накласти арешт на майно, 29.08.2024 в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
В обгрунтування клопотання зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000316 від 26.06.2024 за ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України за фактами набуття головою Одеської обласної ради ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у власність активів, що перевищують його законні доходи та доходи членів його сім`ї. Крім того встановлено, що ОСОБА_8 здійснив умисне внесення недостовірних відомостей до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022 та 2023 роки (далі - Декларації).
Так, 04.12.2020 на першій сесії Одеської обласної ради VIII скликання ОСОБА_8 було обрано на посаду голови Одеської обласної ради, яку він займає дотепер, а тому є суб`єктом декларування.
Детектив вказує, що до незаконно набутих ОСОБА_8 активів можуть належати:
- рухоме майно у вигляді автомобіля марки «Audi SQ8» 2021 року випуску, який оформлений на тещу ОСОБА_8 ;
- рухоме майно у вигляді автомобіля марки «Mercedes - Benz C200» 2021 року випуску, який оформлений на доньку ОСОБА_8 ;
- рухоме майно у вигляді годинника марки «Hublot»;
- грошові кошти, які ОСОБА_8 отримав від фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції;
- грошові кошти, які ОСОБА_8 отримав від фактичного власника суб`єкта господарювання, який виконує підрядні роботи за бюджетні кошти на замовлення Управління з майнових відносин Одеської обласної ради.
Загальна сума грошових коштів відповідно до поданих Декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка теоретично могла бути витрачена ОСОБА_8 та членами його сім`ї (включно з витратою заощаджень - грошових активів та без врахування сплати податків) по рокам становить: у 2020 році - 1 018 184 грн; у 2021 році - 2 294 110 грн; у 2022 році - 2 503 636 грн; у 2023 році - 1 597 384 грн, що в сумі складає 7 413 314 грн.
Отже, починаючи з 2020 року загальна вартість набутих ОСОБА_8 та членами його сім`ї активів може становити 24 322 713 грн., що на 16 909 399 грн. перевищує суму задекларованих грошових коштів, яка могла бути витрачена ОСОБА_8 та членами його сім`ї у період 2020-2023 років.
У зв`язку з викладеним, наявні підстави вважати, що ОСОБА_8 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368-5 КК України.
Окрім того, детектив зазначає, що ОСОБА_8 у період 2021-2023 років проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 та дочкою ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ним з метою приховання зазначеного факту в деклараціях за 2021-2022 роки було зазначено місце проживання в квартирі ОСОБА_12 .
З метою уникнення декларування придбаного дочкою ОСОБА_8 - ОСОБА_11 автомобіля марки «Mercedes - Benz C200», 2021 року випуску, він не зазначив її в деклараціях 2022-2023 років як особу, яка спільно проживає, а також вказаний автомобіль. При цьому ОСОБА_11 не мала доходів, які б дозволяли його придбати. Також установлено, що в дружини ОСОБА_8 ОСОБА_10 у період з 2022 по 2023 рік перебував у користуванні автомобіль марки «Audi SQ8», 2021 року випуску, при цьому ОСОБА_8 не відобразив ці відомості в декларації за 2022 рік.
Отже, слідство вважає, що ОСОБА_8 здійснив умисне внесення недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2021 році, а саме:
- не зазначив відомості щодо права користування нерухомим майном, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якій він фактично проживав.
Також у 2022 році:
- не зазначив відомості щодо права користування нерухомим майном, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якій він фактично проживав;
- не зазначив відомості щодо рухомого майна, а саме автомобіля марки «Mercedes - Benz C200» 2021 року випуску, який було придбано його дочкою ОСОБА_11, яка спільно проживала з ним, у 2022 році та який перебував у її власності;
- не зазначив відомості, щодо рухомого майна, а саме автомобіля марки «Audi SQ8» 2021 року випуску, який перебував у користуванні дружини ОСОБА_10 .
Крім того, детектив вказує, що ОСОБА_8 здійснив умисне внесення недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2023 році, а саме:
- не зазначив відомості щодо права користування нерухомим майном, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якій він фактично проживав;
- не зазначив відомості, щодо рухомого майна, а саме автомобіля марки «Mercedes - Benz C200» 2021 року випуску, який перебував у власності його доньки ОСОБА_11, яка спільно проживала з ним у цей період.
У ході досудового розслідування 29.08.2024 проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_2, під час якого вилучено договори, квитанції, довіреності, мобільні телефони.
29.08.2024 відповідне майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та було подано клопотання про накладення на нього арешту, однак ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 03.09.2024 було постановлено ухвалу про повернення клопотання через його невідповідність вимогам ч.1 ст. 171, ч.2 ст. 482-2 КПК України, зокрема клопотання не погоджено Генеральним прокурором.
Підставою накладення арешту мобільних телефонів та документів є підстави вважати, що дані об`єкти містять доказове значення вчинення злочину та ризики того, що воно може бути приховане, пошкоджене чи знищено.
Також детектив посилається на ст. 168 КПК та необхідність надання для експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів самі пристрої, тобто вилучені мобільні телефони будуть підлягати експертному дослідженню.
У зв`язку із вказаним детектив просить накласти арешт на відповідне майно.
2.Позиція сторін у судовому засіданні
У судових засіданнях брали участь детективи НАБУ ОСОБА_13 та ОСОБА_3, які підтримали вимоги клопотання та просили його задовольнити, додатково надали пояснення щодо обставинам та обгрунтованості вилучення відповідного майна, його відповідності ознакам речового доказу, а також необхідності накладення арешту.
Представники власників майна заперечували проти задоволення, стверджуючи про необгрунтованість клопотання і відсутність підстав для арешту.
Також 05 та 06 вересня 2024 представники власників майна подали скаргу на неповернення тимчасово вилученого майна, оскільки первинне клопотання про арешт майна було повернуто для усунення недоліків, а ухвала про арешт тимчасово вилученого майна не була постановлена у встановлений КПК України 72-годинний строк.
Позиція представників майна грунтувалася на таких твердженнях:
-не доведено обгрунтованості вчинення кримінального правопорушення, оскільки долучені до клопотання детективом матеріали оперативно-розшукових заходів не надані для ознайомлення представниками сторони захисту, а тому не можуть братися до уваги;
-під час обшуку слідчий мав право долати системи логічного захисту, а також здійснювати пошук та огляд електронних інформаційних систем та здійснювати їх копіювання за участі спеціаліста, а також з моменту вилучення минув достатній час для фіксації всієї необхідної інформації. Більше того, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 добровільно надали паролі доступу для копіювання відповідної інформації, а тому вилучення їх телефонів є необгурнтованим;
-ухвала про обшук надавала дозвіл на вилучення та втручання у приватне спілкування виключно ОСОБА_8, однак всупереч суддівському дозволу було вилучено та оглянуто мобільний телефон ОСОБА_10, яка до того ж є народним депутатом України;
-необхідність проведення експертного дослідження мобільного телефону ОСОБА_10 не знайшло свого підтвердження, адже існує можливість у копіюванні мобільного телефону за участі спеціаліста, а тому така підстава для арешту є необгрунтована;
-надані представниками власника майна документи підтверджують відсутність будь-яких порушень законодавства про запобігання корупції була констатована результатами спеціальної перевірки щодо декларації ОСОБА_8 .
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Так, відповідно до ч.3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
При цьому, згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 171 КПК України для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя має встановити:
1) існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна;
2) таке майно, відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати арешт;
3) таке майно відповідає ознакам речовим доказом;
4) за допомогою арешту можливо досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням;
5) наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження.
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
3.1.Щодо існування обгрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості
Так, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення речових доказів, слідчий суддя у першу чергу має встановити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, про яке зазначає детектив і яке могло б бути підставою для застосування такого заходу забезпечення.
Із матеріалів долучених до клопотання та пояснень детективів встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами набуття головою Одеської обласної ради ОСОБА_8, який є уповноваженим на виконання функцій місцевого самоврядування, у власність активів, що перевищують його законні доходи та доходи членів його сім`ї. Крім того встановлюються обставини можливого внесення внесення недостовірних відомостей до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022 та 2023 роки.
У ході досудового розслідування отримано відомості про набуття суб`єктом декларування та членами його сім`ї у власність рухомого майна та грошових коштів, вартість яких перевищує 6 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому, встановлено, що право власності на такі активи були оформлені на членів сім`ї суб`єкта декларування, які не мали законних доходів для придбання такого вартісного майна. Загальна вартість набутих ОСОБА_8 та членами його сім`ї активів може становити 24 322 713 грн., що на 16 909 399 грн. перевищує суму задекларованих грошових коштів, яка могла бути витрачена ОСОБА_8 та членами його сім`ї у період 2020-2023 років.
Окрім цього, у межах досудового розслідування перевіряються факти внесення недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у 2021, 2022, 2023 роках, а саме щодо користування квартирою у місті Одеса та дороговартісним автомобілем, який перебував у користуванні дружини суб`єкта декларування, та набуття у власність донькою автомобіля, які проживали спільно з ним у вказаний період.
Вказані дії та обставини відповідають загальним ознакам розслідуваних злочину, передбачених ст. 368-5 та ч.2 ст. 366-2 КК України, які встановлюють відповідальність, зокрема, за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, а також умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
При цьому, описані вище обставини та механізм ймовірно вчинених злочинів встановлені слідчим суддею на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні копій документів, а саме: протоколів за результатами оперативно-розшукових заходів від 14.11.2023, від 20.12.2023, 01.02.2024, 02.02.2024, 18.03.2024, 15.05.2024,20.06.2024; декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020, 2023, 2021; відомостей з ДРАЦС щодо родинних зв`язків ОСОБА_8 ; відомостей щодо реєстрації транспортного засобу; відомостей щодо доходів та родинних зв`язків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, протоколів огляду від 17.08.2024, договорів купівлі-продажу №02/04/21-Л від 02.04.2021, довіреності та інших матеріалів кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку про доведеність наявності обгрунтованих підстав вважати, що могли бути вчинені кримінальні правопорушення, які вказані у клопотанні.
У той же час, надані представниками власників майна матеріали за результатами спеціальної перевірки декларації ОСОБА_8 не спростовують вищевказаний висновок, оскільки така перевірка здійснювалася щодо декларації, поданої за 2019 рік, а обставини кримінального провадження охоплюють пізніший період з 2021 по 2023 роки.
3.2.Відповідне майно відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати
Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи.
Слідчим суддею встановлено, що майно, відносно якого вирішується питання про його арешт, вилучене в ході обшуку, проведеного 29.08.2024 за місцем проживання ОСОБА_8, який за версією слідства може бути причетним до вчинення розслідуваних злочинів.
При цьому, детектив просить накласти арешт на майно, а саме:
- договір № 02/04/21-2Л від 02.04.2021 на 6 арк.;
- договір N? 02/04/21-1Л від 02.04.2021 на 6 арк.;
- квитанції № 147 від 31.05.2021 на 1 арк., № 148 від 31.05.2021 на 1 арк., № 66 від 02.04.2021 на 1 арк., № 67 від 02.04.2021 на 1 арк., № 414 від 04.10.2021 на 1 арк.;
- довіреність від 27.02.2023 на 1 арк. та договір купівлі-продажу 5141/2022/3254986 від 05.07.2022 на 1 арк.;
- мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max IMEI: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, с/н НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max модель НОМЕР_5 .
Відповідне майно є рухомим, оскільки відповідає вимогам встановленим ч. 2 ст. 182 ЦК України, а обмежень чи заборон щодо накладення на таке майно арешту слідчим суддею не встановлено.
З огляду зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що відповідне майно може бути арештоване з метою, вказаною у клопотанні.
3.3.Вилучене майно відповідає ознакам речового доказу
Як зазначалося вище, арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Зі змісту поданого клопотання та доданих до нього матеріалу вбачається, що детектив просить про накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження його як речового доказу.
Як встановлено слідчим суддею вказане майно було вилучено в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_10, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.08.2024 (справа №991/7890/24, провадження №1-кс/991/7927/24). Вказаною ухвалою прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення, зокрема, документів в паперовому та електронному вигляді, їх проектів, чорнових записів, електронних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, ноутбуків, накопичувачів флеш-пам`яті, жорстких дисків, переносних носіїв інформації, засобів зв`язку (мобільні телефони, планшети) тощо, які перебувають у користуванні ОСОБА_8 та стосуються обставин предмету кримінального провадження.
Відповідно до змісту протоколу обшуку від 29.08.2024 в ході проведення слідчої дії, було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max IMEI: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, с/н НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max модель НОМЕР_5 .
Так, з протоколу обшуку встановлено, що ОСОБА_10 надала для огляду свій мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max, під час огляду якого у додатку Whatsapp були наявні голосові виклики з абонентом « ОСОБА_17 », а також встановлений таймер видалення повідомлення з чату через 7 днів. У зв`язку з необхідністю проведення експертного дослідження з метою відновлення видаленої інформації було вилучено телефон.
Також ОСОБА_8 та ОСОБА_11 надали свої мобільні телефони Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4 та Apple iPhone 14 Pro Max модель НОМЕР_5 відповідно, однак такі телефони були заблоковані, а власники відмовилися повідомляти паролі.
Представники власників майна оспорюють законність вилучення таких мобільних пристроїв, а тому слідчий суддя вважає за необхідне надати цьому оцінку.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст. 168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, забороняється, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
При цьому, згідно з ч.7 ст. 236 КПК під час обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження, тобто необмежений виключно тим обсягом майна, яке передбачене ухвалою слідчого судді.
Під час проведення обшуку детективами було встановлено наявність важливих для слідства відомостей на телефоні ОСОБА_10, а також використання спеціального режиму для автоматичного видалення повідомлень, що дало підстави детектив для висновку про необхідність проведення експертного дослідження, яке було призначено постановою від 03.09.2024. Відповідна постанова дійсно містить у собі відомості про пароль, який повідомлений ОСОБА_10, однак не спростовує того, що така експертиза необхідна для дослідження та скопіювання всієї інформації, наявної на вбудованому носії інформації. При перевірці відповідності пристрою ознакам речового доказу, слідчий суддя враховує, що при поверхневому огляді було відшукано спілкування із ОСОБА_18, який за версією слідства, міг сприяти прихованню фактичного місця проживання ОСОБА_8 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 в період 2021-2023 років.
Таким чином, слідчий суддя не встановив підстав для висновків про порушення ухвали суду чи гарантій ОСОБА_10, яка є народним депутатом України, обшук був проведений із дотриманням вимог ст. 482-2 КПК, а не зазначення мобільного телефону останньої в ухвалі суду не може автоматично забороняти вилучати належне їй майно.
Також з протоколу обшуку вбачається, що було вилучено мобільний телефон ОСОБА_11, яка згідно з зауваженнями адвокатів, які долучені протоколу, надала свій телефон для огляду, однак не повідомила паролю. Втім, під час огляду було виявлено, що ОСОБА_11 користується режимом «видалення смс», а тому потребується дослідження пристрою з експертом для відновлення видалених відомостей. При цьому, слідчий суддя відзначає, що у межах кримінального провадження розслідуються обставини придбання донькою ОСОБА_11 автомобіля «Mercedes - Benz C200» за досліджуваний слідством період, а тому на телефоні останньої можуть бути важливі для слідства відомості щодо обставин придбання такого автомобіля, його користування членами сім`ї, а також відомостей про точне місце проживання родини Діденків у період з 2021-2023 роки. Відповідно слідчий суддя доходить висновку, що відомості, які знаходяться на такому пристрою можуть мати значення для цього кримінального провадження та відповідають ознакам речового доказу.
Щодо мобільного телефону Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4, то з протоколу обшуку та зауважень вбачається, що він був наданий ОСОБА_8, однак містить систему логічного захисту, пароль для подолання якої, останній відмовився повідомляти.
У зв`язку з чим, постановами від 29.08.2024 було призначені комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу, предметом дослідження яких є вилучені у ОСОБА_11 та ОСОБА_8 мобільні телефони, які містять системи логічного захисту, та на подолання яких направлено виконання експертиз.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи детектива про наявність об`єктивних обставин, які унеможливили здійснення повного копіювання вмісту мобільних телефонів за час його перебування у розпорядженні органу досудового розслідування, навіть з врахуванням того, що попередньо телефони оглядалися на слідчій дії та був присутній спеціаліст, а ОСОБА_10 добровільно повідомила пароль для подолання системи логічного захисту, який встановлений на вказаному телефоні. Так, зокрема, слідчий суддя приймає до уваги пояснення детектива, що технічні характеристики вилученого мобільного телефона не дозволяють здійснення повного копіювання їх змісту шляхом створення єдиного файлового образу, що значно ускладнює та уповільнює процес виявлення та дослідження наявних на ньому даних.
При цьому, враховуючи описані у клопотанні та у п. 4.1. цієї ухвали обставини розслідуваних злочинів, механізм їх вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб, слідчий суддя доходить переконання, що вказані відомості, які попередньо виявлені на вилученому телефоні, можуть використовуватися як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно мобільні телефони, як матеріальні носії цих відомостей, також має ознаки речового доказу і може бути використаний сторонами кримінального провадження як таке процесуальне джерело доказів.
Враховуючи зазначені відомості, та беручи до уваги обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що вказані телефони дійсно містять інформацію, яка має суттєве значення для цього кримінального провадження.
Постановою детектива від 29.08.2024 на підставі ст. 98 КПК України, вказані технічні пристрої визнано речовими доказами.
У зв`язку з цим, слідчий суддя вважає, що наразі у контексті потреб досудового розслідування існує необхідність проведення детального огляду мобільних телефонів в т.ч. експертом у ході експертного дослідження, яке дозволить у повному обсязі скопіювати як вже наявні на ньому файли, так і видалені.
Крім того, з огляду на результати поверхневого огляду, у мобільних телефонах використовуються режими автоматичного видалення повідомлень у месенджерах, відновити які можливо лише із залученням експерта. У такому випадку суттєвим для відновлення такої інформації є наявність самого технічного пристрою, який буде становити предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).
Слідчий суддя також враховує, що з часу вилучення мобільних телефонів до часу прийняття рішення стосовно арешту цього майна минув досить незначний проміжок часу, що об`єктивно не давав органу досудового розслідування можливості провести повне копіювання вмісту цього пристрою та здійснити його огляд на предмет наявності видалених файлів.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Також слідчий суддя вважає обгрунтованим твердження детектива про необхідність арешту відшуканих договорів № 02/04/21-2Л від 02.04.2021, та 5141/2022/3254986 від 05.07.2022, квитанцій № 147 від 31.05.2021., № 148 від 31.05.2021., № 66 від 02.04.2021., № 67 від 02.04.2021., № 414 від 04.10.2021 та довіреності від 27.02.2023, враховуючи, що відповідні документи стосуються придбання ОСОБА_19 у ТОВ «Одесабуд» об`єктів нерухомості у місті Одеса.
Слідчий суддя зауважує, що у межах вказаного кримінального провадження розслідуються обставини ймовірного незаконного збагачення, тобто набуття активів, на яке не було законних доходів, а також недекларування таких активів. За слідчою версією, ОСОБА_8 набував та користувався майном та об`єктами нерухомості, які формально були зареєстровані на його близьких осіб, зокрема брата дружини ОСОБА_19, а тому відшукання відповідної документації про придбання нерухомості останнім, має значення для встановлення відношення ОСОБА_8 до такого майна, а також перевірки його можливості ним фактично розпоряджатися.
3.4.За допомогою арешту буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зокрема, зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, характер діяльності ймовірно причетних осіб, зафіксовані випадки видалення інформації, обізнаність ймовірно причетних осіб із ходом проведення досудового розслідування, обґрунтованим є твердження про наявність ризику знищення, спотворення, приховування чи зміна відомостей, наявних на вилучених телефонах. Враховуючи виявлення таких відомостей на технічному засобі, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза їх знищення, зокрема, видалення листування, адресатів, телефонних дзвінків, документів, програм, а також приховування чи знищення самого пристрою.
3.5.Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до його вчинення особи, яка є власником вилученого майна, а також виявлення на відповідному майні відомостей, що мають істотне значення для розслідування відповідних злочинів. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження не є невиправдано обтяжливими для власника такого майна.
При цьому, у ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.
Слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на відповідні технічні пристрої та документацію не є припиненням права власності на них або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.
У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що доказове значення у цьому кримінальному провадженні мають не самі по собі матеріальні носії інформації, а наявні на них електронні файли і відомості.
Слідчий суддя зауважує, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі №490/10025/17 від 19 травня 2020 року та у справі № № 677/2040/16-к від 22 жовтня 2020 року).
З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).
Водночас, з метою повного та всебічного проведення розслідування, існує необхідність у проведенні повного огляду, ряду досліджень щодо вилученого майна, у тому числі на предмет наявності на ньому конкретної (в т.ч. видаленої) інформації, що є процесом досить тривалим та складним, потребує залучення спеціалістів, експертів та за певних обставин особливого програмного забезпечення. При цьому, вказаний процес очевидно ускладняються у випадках наявності на відповідних пристроях систем логічного захисту та необхідності пошуку видаленої інформації, а тому потребує значного часу. З огляду на вказане та беручи до уваги значення вилученого майна для кримінального провадження слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування, є виправданою необхідність утримання відповідних мобільних телефонів у розпорядженні слідства.
Водночас, слідчий суддя наголошує, що будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна. У зв`язку з цим, зі спливом часу виправданість подальшого арешту відповідного технічного пристрою може бути предметом перевірки слідчим суддею у порядку ст. 174 КПК України, а тому таке утримання на кожному етапі досудового розслідування має обґрунтовуватись реальною потребою їх збереження у розпорядженні органу досудового розслідування.
Також слідчий суддя вважає за необхідне застосувати заборону користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, знищення та передачі майна, яке є речовими доказами і зберегло на собі сліди вчинення злочину, оскільки відсутність вказаних заборон унеможливить досягнення заявленої мети арешту, а також посилюватиме ризик знищення, перетворення, переховування чи втрати такого майна.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання детектива про арешт майна з метою збереження речових доказів.
3.6.Щодо скарг на неповернення тимчасово вилученого майна
Одночасно із зверненням клопотання про арешт майна слідчому судді надійшли клопотання адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про бездіяльність детектива, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. Адвокати просили повернути відповідне майно, оскільки воно не було арештоване у встановлений строк.
Так, відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони відповідають одній з ознак п.1-4 вказаної статті.
При цьому, оцінка підстав віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК України залежить також від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування.
Майно, щодо якого розглядається питання про повернення, було вилучене в ході обшуку 29.08.2024. Відповідно до ухвали слідчої судді ВАКС від 03.09.2024 (справа №991/8087/24) клопотання детектива про арешт було повернуто для усунення недоліків та надано строк у 72 години для усунення недоліків.
Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України у разі повернення клопотання тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Тобто відповідне клопотання було подано у строк встановлений ухвалою слідчою суддею строк, після якого відбувався розгляд по суті.
При цьому слід зауважити, що розгляд клопотання відбувався тривалий час, зокрема через неодноразові клопотання представників власників майна про відкладення судового засідання, які обгрунтовувалися необхідністю отримання додаткових матеріалів для підготовки і представлення позиції.
За результатами розгляду клопотання про арешт, слідчий суддя дійшов висновку, що відповідне вилучене майно (телефони та документи) відповідає ознакам речового доказу, та існує необхідність в накладенні арешту.
Відповідно таке майно не має статусу тимчасово вилученого і не підлягає поверненню, а наразі є арештованим. Втім, трансформація такого статусу майна в арештоване не позбавляє власника відповідного майна, а лише зумовлює інший правовий порядок його повернення, зокрема шляхом звернення з клопотанням про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131-132, 98, 235, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000316 від 26.06.2024, - задовольнити.
2.Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 29.08.2024 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2, а саме:
- договір № 02/04/21-2Л від 02.04.2021 на 6 арк.;
- договір N? 02/04/21-1Л від 02.04.2021 на 6 арк.;
- квитанції № 147 від 31.05.2021 на 1 арк., № 148 від 31.05.2021 на 1 арк., № 66 від 02.04.2021 на 1 арк., № 67 від 02.04.2021 на 1 арк., № 414 від 04.10.2021 на 1 арк.;
- довіреність від 27.02.2023 на 1 арк. та договір купівлі-продажу 5141/2022/3254986 від 05.07.2022 на 1 арк.;
- мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max IMEI: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, с/н НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max модель НОМЕР_5 .
3. Скарги адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про неповернення тимчасово вилученого майна, поданих в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, - залишити без задоволення.
4. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
5. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу та іншим учасникам судового засідання, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати учасникам, які не були присутні під час оголошення ухвали.
6. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
7. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
8. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1