Документ № 122112552

Справа № 991/7769/24

Провадження 1-кс/991/7802/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про зміну застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52024000000000022 від 12.01.2024,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому захисник просив змінити запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.03.2024 у справі №991/2568/24 до підозрюваного ОСОБА_4, у вигляді застави у розмірі 650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 968 200,00 грн на заставу - 325 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 984 100,00 грн.

Клопотання обґрунтоване тим, що з часу застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави зменшились ризики, визначені ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчими суддями та поряд з цим з`явилися нові обставини, які свідчать про можливість змінити запобіжний захід в частині розміру застави та додаткових обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .

Захисник наголосив, що підозрюваний, з моменту покладення на нього процесуальних обов`язків, відповідально дотримувався умов застосованого запобіжного заходу та виконував покладені обов`язки, а стороною обвинувачення не зафіксовано будь-яких порушень. Поряд з цим, в ухвалі слідчого судді від 29.03.2024 встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується, займається волонтерством, встановлено також негативний стан здоров`я підозрюваного та членів його родини. Вказані обставини свідчать про міцні соціальні зв`язки підозрюваного ОСОБА_4 та відповідно спростовують доводи сторони обвинувачення про імовірність переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, як стверджує захисник, відповідно до Акту про тимчасове вилучення паспортів громадян України для виїзду за кордон від 01.04.2024, головний спеціаліст сектору оформлення документів відділу з питань паспортизації, реєстрації та еміграції УДМС України в Сумській області тимчасово вилучив паспорт громадянина України ОСОБА_4 для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 11.07.2017, орган видачі - 5926. Поряд з цим захисником зауважено, що підозрюваний ОСОБА_4 не є резидентом будь-якої іншої держави та не володіє іншими паспортами для виїзду на окуповану територію України або за кордон.

До того ж, за доводами захисника, стороною обвинувачення не доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків. У той же час, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.07.2024 у справі №991/6307/24 скасовано частину обов`язків ОСОБА_4 та залишено обов`язок - утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52024000000000022 від 12.01.2024. У свою чергу, з березня 2024 року ОСОБА_4 по теперішній час сумлінно виконує покладений обов`язок та не контактує із свідком. До того ж нормами ст. 67 КПК України передбачено, що за завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність передбачену ст. 384 та/або 385 Кримінального кодексу України. Таким чином, на переконання сторони захисту, у підозрюваного ОСОБА_4 відсутня будь-яка можливість впливати на зафіксовані показання свідка ОСОБА_7, а тому навіть ризик впливу на свідка припинив існування. Тож, на переконання сторони захисту, ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшились та виправдовують зменшення розміру застави підозрюваному.

Окрім того, захисником зазначено, що при визначені розміру застави слідчий суддя в ухвалі від 29.03.2024 жодним чином не вказав на яких саме доказах ґрунтується висновок про достатність застави у розмірі 1 968 200,00 грн та як саме суд встановив даний «достатній» обсяг застави. Більше того, сторона обвинувачення не змогла обґрунтувати наявність виключного випадку та необхідність призначення застави у розмірі, що перевищує максимальний розмір для тяжкого злочину.

З урахуванням вищевикладеного застосування судом застави у розмірі, що критично перевищує мінімальне її значення передбачене п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України (80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), йде в розріз з принципами законності, гуманності та прямо суперечить положенням ч. 4 ст. 182 КПК України, оскільки така її сума визначена без врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та зниженням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Тож на думку сторони захисту, вищезазначене свідчить про наявність достатніх та переконливих підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, шляхом зменшення її розміру до 325 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 984 100,00 грн, що у повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного на стадії досудового розслідування та буде достатнім стримуючим засобом.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 підтримали подане захисником ОСОБА_6 клопотання та просили його задовольнити із наведених підстав. Окрім того повідомили про нові обставини, які з`явилися з часу застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному слідчим суддею розмірі. Такими обставинами є факт завершення досудового розслідування 21.06.2024, а також те, що 24.05.2024 при розгляді слідчим суддею клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, слідчий суддя дійшов висновку, що ризик знищення, приховання або спотворення підозрюваним або за його участю речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень - не доведений.

Окрім того, захисник зазначив про те, що до ОСОБА_4 звернувся заставодавець ОСОБА_8 із вимогою, яку мотивував тим, що в нього різко погіршився стан здоров`я та діагностовано інфаркт, тому йому потрібні грошові кошти для проходження лікування за кордоном, за таких обставин він просить повернути йому внесені за ОСОБА_4 в якості застави кошти, щоб він мав змогу проходити лікування. З огляду на викладені обставини, сторона захисту ініціювала перед судом питання щодо зменшення розміру застави ОСОБА_4 .

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання захисника, зазначивши, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 968 200,00 грн є достатнім та дієвим запобіжним заходом, про що відповідно свідчить процесуальна поведінка підозрюваного.

Додав, що надані стороною захисту документи на підтвердження погіршення стану здоров`я заставодавця ОСОБА_8, видані медичним закладом, який безпосередньо очолює підозрюваний ОСОБА_4 . У той же час жодних доказів на підтвердження того, що заставодавець потребує медичного лікування за кордоном до суду не надано, так само не надано договору позики грошових коштів між ОСОБА_4 та заставодавцем. Таким чином підстав для зміни розміру застави на даний час немає, належних доказів на підтвердження доводів сторони захисту до суду не надано. На переконання прокурора, застосований до ОСОБА_4 розмір застави є достатнім та дієвим, тому прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Частиною 4 ст. 201 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути таке клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Таким чином, вирішуючи зазначене клопотання, слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, а також положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів, і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти спробам переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, як того вимагає ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з поданих матеріалів, Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000022 від 12.01.2024. В рамках даного кримінального провадження 27.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. 21.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамках даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.03.2024 у справі №991/2568/24 відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 968 200,00 грн, із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вказана ухвала слідчого судді була залишена без зміни ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.04.2024, у тому числі визначений слідчим суддею розмір застави.

У подальшому ухвалами слідчих суддів від 24.05.2024 та 24.07.2024 продовжено строк дії покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Як вбачається зі змісту зазначених ухвал, при їх постановленні з`ясовано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, яка є умовою законності застосування запобіжного заходу; встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України; зроблено висновок, що більш м`який запобіжний захід, ніж застава у розмірі 650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 968 200,00 грн, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та запобігти встановленим ризикам.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування.

Отже, наявність обґрунтованої підозри та ризики кримінального провадження перевірялися слідчим суддею під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та під час продовження строку дії покладених на підозрюваних обов`язків, у тому числі й шляхом перегляду колегією суддів судових рішень в апеляційній інстанції.

Разом з тим, стороною захисту до матеріалів клопотання не надано доказів, які б свідчили про помилковість раніше зроблених висновків та були б достатніми для висновку, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра є вочевидь необґрунтованою.

Одночасно сторона захисту посилається на суттєве зменшення встановлених ризиків або їх відсутність.

Оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя визнає такий ризик ймовірним, зважаючи на можливість притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та пов`язані із цим можливі негативні для нього наслідки (обмеження), зокрема, суворість передбаченого покарання. Так, злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у відповідності до примітки до ст. 45 КК України віднесене до особливо тяжких корупційних злочинів, за вчинення яких відповідно до ч. 1 ст.75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само, згідно з ч.1 ст. 69 КК України, виключено можливість призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку свідчать про продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду безвідносно до стадії кримінального провадження, а доводи сторони захисту про відсутність такого ризику у зв`язку з здачею на зберігання паспорта для виїзду за кордон та належною процесуальною поведінкою підозрюваного не спроможні нівелювати зазначений ризик. Так, встановлені у ході досудового розслідування обставини, зокрема історія перетину державного кордону під час запровадженого на території України воєнного стану, близьке проживання з державним кордоном, наявність матеріалів ресурсів, вказують на наявність у підозрюваного реальної можливості виїзду за кордон, із подальшим переховуванням на території іноземних країн.

Отже, ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, продовжує існувати.

Окрім того, слід зауважити, що слідчим суддею в ухвалі від 15.04.2024 було враховано належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та його професійну діяльність (підозрюваний є директором КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради, депутатом Сумської обласної ради VIII-го скликання) та в результаті чого змінено спосіб виконання обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України.

У подальшому в ухвалі від 24.07.2024 слідчий суддя дійшов висновку про те, що прокурором не доведено необхідності продовження обов`язку не відлучатися із Сумської області без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, тож такий не був продовжений підозрюваному.

Поряд з цим заслуговує на увагу те, що 21.06.2024 досудове розслідування завершено та стороні захисту надано доступ до матеріалів.

З огляду на вказані обставини, слідчий суддя в ухвалі від 24.07.2024 дійшов висновку про недоведеність ризику знищення, приховання або спотворення підозрюваним або за його участю речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, оскільки стороною обвинувачення визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта.

Поряд з цим, на переконання слідчого судді на даний час продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Про існування такого ризику свідчить, зокрема, можливість підозрюваного безперешкодного контактування з ними. До того ж, ОСОБА_4 в силу займаної посади директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» та маючи статус депутата Сумської обласної ради та певні зв`язки, може здійснити вплив на свідка ОСОБА_7 з метою формування стратегії лінії захисту.

Необхідно зазначити, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом впливу на свідків. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже такий ризи не виключається слідчим суддею.

Варто додати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При цьому, слідчий суддя враховує, що після спливу певного проміжку часу досудового розслідування ймовірність вчинення підозрюваним будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, а відтак, і встановлені ризики значно знижуються, порівняно із первісно встановленими.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Застава як один із запобіжних заходів полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

З огляду на викладене, а також з врахуванням характеристик кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 та вагомості встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 325 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 984 100,00 грн, про що просить сторона захисту, не зможе запобігти цим ризикам, оскільки не відповідає тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється особа та вагомості встановлених доказів.

У той же час, визначений слідчим суддею в ухвалі від 29.03.2024 розмір застави є достатнім та дієвим запобіжним заходом про що відповідно свідчить процесуальна поведінка підозрюваного.

Слідчий суддя вважає за необхідне наголосити, що застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Водночас, слідчим суддею були проаналізовані доводи сторони захисту щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного, відсутність порушень процесуальних обов`язків, наявність на утриманні підозрюваного дитини із інвалідністю першої групи та дружини із інвалідністю третьої групи. На переконання слідчого судді, визначений ухвалою від 29.03.2024 розмір застави на даній стадії досудового розслідування нівелює встановлені ризики та зможе урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню кримінального провадження.

Підстав для зміни запобіжного заходу на даному етапі слідчий суддя не вбачає.

Поряд з цим доводи сторони захисту про необхідність зменшення розміру застави, оскільки заставодавець висловив вимогу підозрюваному про повернення коштів, внесених за підозрюваного в якості застави, з огляду на погіршення стану здоров`я та потреби у проходженні лікування за кордоном - не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки такі обставини не пов`язані із застосуванням до особи заходів забезпечення кримінального провадження та не можуть впливати на них.

Посилання захисника на життєві обставини, які потребують від заставодавця фінансових затрат не може бути підставою для зміни запобіжного заходу підозрюваному, оскільки зазначені обставини не стосуються персонально особи, до якої застосовано запобіжний захід, який є індивідуальним заходом процесуального примусу та не пов`язується з особою заставодавця, а відтак не може бути підставою для повернення коштів заставодавцю до моменту припинення дії запобіжного заходу.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Тобто застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Ухвалою від 29.03.2024 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави роз`яснено порядок внесення такої застави та наслідки невиконання обов`язків ОСОБА_4, покладених на нього ухвалою суду. Поряд з цим роз`яснено заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, а також наслідки передбачені ч.ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

Тому при внесенні коштів в якості застави заставодавець має усвідомлювати пов`язані з цим ризики, в тому числі і можливість звернення внесених коштів у дохід держави.

Застава припиняється у разі її скасування, зміни на інший запобіжний захід, постановлення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження (ст. 203 КПК України).

Однак стороною захисту не надані докази припинення застави, зазначені в ст. 203 КПК України, отже, відсутні підстави для її повернення заставодавцю.

З огляду на викладене, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4, шляхом зменшення розміру застави, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 177-183, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1