- Головуюча суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О.
Справа № 991/5835/24
Провадження № 11-сс/991/661/24
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.07.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52024000000000178 від 16.04.2024,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката ОСОБА_6,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах указаного кримінального провадження, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою від 01.07.2024 надав дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, яке на праві власності належить ОСОБА_9 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7 . Дозвіл на проведення обшуку наданий з метою відшукання та вилучення документів як у паперовому, так і електронному вигляді, чорнових записів, нотаток та інших рукописних та печатних носіїв інформації, електронних носіїв інформації, у тому числі комп`ютерної техніки, ноутбуків, флеш-накопичувачів, компакт-дисків, планшетів, роутерів, мобільних телефонів, зокрема таких, що перебувають у користуванні особи, які містять відомості щодо надання та одержання неправомірної вигоди за створення умов в умисному ухиленні від сплати в повному обсязі митних платежів за ввезення на територію України товарів, а також причетності до діяльності українських та іноземних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності чи їх представників, які здійснюють ввезення товарів на митну територію України, приховування незаконної діяльності, зв`язків в правоохоронних органах України.
03.07.2024 детективи НАБУ провели обшук житла за вказаною вище адресою в ході якого виявили та вилучили мобільний телефон IPhone 15 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2 з чохлом синього кольору (далі - IPhone 15 Pro Max) та мобільний телефон IPhone SE, IMEI: НОМЕР_3, IMEI 2: НОМЕР_4 (далі - IPhone SE). Цього ж дня вилучені мобільні телефони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (постанова старшого детектива НАБУ ОСОБА_10 від 03.07.2024).
Надалі, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор САП ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотання, в якому просив накласти арешт на мобільні телефони вилучені 03.07.2024 в ході проведення обшуку житла, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7 .
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 10.07.2024 задовольнив його в повному обсязі та наклав арешт на мобільні телефони, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 10.07.2024, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. За змістом вимог просить поновити строк на апеляційне оскарження та за результатами розгляду його апеляційної скарги скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.
На обґрунтування вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що повний текст оскаржуваний ухвали він отримав 12.09.2024 та цього ж дня подав апеляційну скаргу. На думку адвоката, необізнаність із мотивами судового рішення об`єктивно унеможливило подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Обґрунтовуючи інші вимоги апеляційної скарги, адвокат узагальнено посилається на те, що під час обшуку його клієнт надав доступ (паролі) до мобільних телефонів та вони були оглянуті органом досудового розслідування. Жодних відомості, що стосувалися б кримінального провадження, мобільні телефони не містять. Акцентує на тому, що орган досудового розслідування мав можливість здійснити копіювання вмісту мобільних телефонів без їхнього вилучення, однак цього не зробив.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 в повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив задовольнити.
Прокурор у судове засідання не прибув. До суду подав письмові заперечення за змістом яких просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності. Зазначив, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою. Вмотивованих доводів для її скасування адвокат не наводить. А тому, на думку прокурора, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи адвоката, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене КПК України (п. 3 ч. 2 ст. 395 цього Кодексу).
Матеріалами судового провадження встановлено, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена 10.07.2024 з викликом власника майна та/або його представника, але без участі, оскільки в судове засідання вони не прибули. Указане дає підстави для висновку, що в цьому випадку останнім днем на апеляційне оскарження, з урахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, є 15.07.2024.
Водночас адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що повний текст оскаржуваний ухвали він отримав 12.09.2024 та до цього дня ані власник майна, ані його представники не були обізнані з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення. Це унеможливило подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Частиною 1 статті 117 КПК України закріплено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленої в постанові від 27.05.2019 (справа № 461/1434/18), за змістом ст. 376 КПК України дата оголошення судового рішення, у тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати й саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження. Оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК України лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Так, колегія суддів враховує, що 10.07.2024 оголошена резолютивна частина оскаржуваної ухвали. Її повний текст адвокат ОСОБА_6 отримав 12.09.2024 та цього ж дня подав апеляційну скаргу.
З огляду на вищевикладене, а також те, що адвокатові не були відомі мотиви прийнятого судового рішення до отримання ним копії повного тексту, колегія суддів вважає за можливе поновити йому строк на апеляційне оскарження.
Щодо доводів апеляційної скарги
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Поряд із тим, згідно зі ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегія суддів встановила, що слідчий суддя вирішив правильно всі питання, які підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту майна та чи є втручання у право власності ОСОБА_7 надмірним.
Щодо правової підстави для арешту майна
Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на мобільні телефони, вилучені 03.07.2024 в ході проведення обшуку, оскільки відсутні підстави вважати, що вони відповідають ознакам речових доказів. Колегія суддів з такими доводами не погоджується та звертає увагу на таке.
Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
У цьому кримінальному провадженні, 03.07.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368 КК України.
За змістом повідомлення про підозру у начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Рівненської митниці Державної митної служби України ОСОБА_8 виник умисел щодо щомісячного одержання неправомірної вигоди від заздалегідь підшуканих фізичних осіб, які діють в інтересах суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України для забезпечення безперешкодного митного контролю та митного оформлення товарів на Рівненській митниці.
Складовою протиправних дій ОСОБА_8 був узгоджений розподіл загального розміру щомісячної неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, із якої він частину залишатиме собі, а інші частину передаватиме службовим особам Рівненської митниці, департаментів Державної митної служби України, Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Рівненській області, Державного бюро розслідувань, для того, щоб останні не вживали заходи, спрямовані на документування і викриття протиправної діяльності представників або директорів заздалегідь підшуканих підприємств-імпортерів, від імені яких розмитнювались товари на Рівненській митниці за різними протиправними схемами, у т.ч. протиправних дій ОСОБА_8 в частині отримання ним неправомірної вигоди.
01.07.2024 слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, яке на праві власності належить ОСОБА_9, та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7, з метою відшукання та вилучення документів як у паперовому, так і електронному вигляді, чорнових записів, нотаток та інших рукописних та печатних носіїв інформації, електронних носіїв інформації, у тому числі комп`ютерної техніки, ноутбуків, флеш-накопичувачів, компакт-дисків, планшетів, роутерів, мобільних телефонів, зокрема таких, що перебувають у користуванні особи, які містять відомості щодо надання та одержання неправомірної вигоди за створення умов в умисному ухиленні від сплати в повному обсязі митних платежів за ввезення на територію України товарів, а також причетності до діяльності українських та іноземних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності чи їх представників, які здійснюють ввезення товарів на митну територію України, приховування незаконної діяльності, зв`язків в правоохоронних органах України.
Згідно з протоколом від 03.07.2024, детективи НАБУ провели обшук домоволодіння за вказаною вище адресою, у ході якого виявили мобільні телефони. Надалі ці речі були вилучені, оскільки проведення огляду телефонів з можливістю відновлення видаленої інформації можливе лише в умовах криміналістичної лабораторії НАБУ.
Відповідно до постанови детектива від 03.07.2024, вилучені під час проведення обшуку мобільні телефони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Оскільки вилучені мобільні телефони ймовірно вміщують відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Проте такі відомості наразі неможливо встановити, адже дані на них могли бути видалені, що потребує відновлення, а тому наявні умови для накладення арешту на зазначене майно, передбачені в абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду клопотання детектив НАБУ навів, а слідчий суддя перевірив його доводи, які дають підстави вважати, що вилучені матеріальні об`єкти відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
Отже, органом досудового розслідування вказане вище майно вилучив відповідно до приписів ч. 2 ст. 168 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на його вилучення, що дослідив та врахував слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна.
Крім того, слідчий суддя врахував положення ч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких майно, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно перебуває, незалежно від того чи належить воно підозрюваному, чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчий суддя ретельно перевірив майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_7 .
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб
Арештоване майно вилучено за результатами 03.07.2024 обшуку в житлі за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.07.2024.
Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).
Одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абз. 3 п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із можливим розслідуванням корупційних злочинів.
Ступінь втручання у право мирного володіння майном колегія суддів оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: розмір шкоди, завданої злочином; тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо інших доводів сторін
В апеляційній скарзі містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.
Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).
Отже, у цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання адвоката ОСОБА_6 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.07.2024 задовольнити, строк поновити.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.07.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4