- Головуючий суддя (ВАКС): Хамзін Т.Р.
Справа № 991/8538/24
Провадження 1-кп/991/98/24
У Х В А Л А
02 жовтня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_6,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22022030000000061 від 20.04.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Головно Любомльського району Волинської області, є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження
Означене кримінальне провадження надійшло до Вищого антикорупційного суду 05.09.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 для розгляду кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 06.09.2024 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
30.09.2024 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22022030000000061 від 20.04.2022.
2. Обґрунтування клопотання
У клопотанні зазначено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому наявні підстави для прийняття рішення про його повернення.
В обґрунтування вимоги про повернення обвинувального акта захисник зазначив про таке:
1) обвинувальний акт складено і скеровано до суду з порушенням належної правової процедури. У клопотанні зазначено, що всупереч вимогам пункту 14 розділу 2 Глави ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» Положення № 298 до Єдиного реєстру досудових розслідувань не були внесені відомості про здійснення досудового розслідування відносно ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України. Це, на думку захисника, дає підстави для твердження про те, що досудове розслідування щодо ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України не розпочиналося і не здійснювалося. Тому подальші дії, зокрема, зміна раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 з ч. 5 ст. 191 на ч. 2 ст. 364 КК України, направлення обвинувального акта до суду здійснювалися без додержання належної правової процедури;
2) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення з кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України ґрунтується виключно на припущеннях;
3) в обвинувальному акті:
- не розкрито, у чому конкретно полягає зловживання ОСОБА_4 службовим становищем;
- не враховано особливостей правового регулювання використання та закупівлі засобів захисту для потреб військовослужбовців в умовах воєнного стану;
- відсутнє посилання на документ чи розпорядчий акт, яким би на ОСОБА_4 покладався обов`язок закупівлі засобів індивідуального захисту конкретного класу захисту, та не враховано положення нормативно-правових актів щодо відсутності нормативних вимог, що засоби індивідуального захисту мають відповідати конкретному класу захисту;
- наявне посилання, що придбані засоби захисту не відповідали вимогам відповідних ДСТУ. Проте, не враховано, що ні ДСТУ, ні ВСТ не містять поняття «неналежна якість», а лише визначають класи захисту, тобто допускають індивідуальне застосування засобів індивідуального захисту з різними класами захисту;
- відсутній виклад обставин про те, кому та для яких потреб мали видаватися придбані засоби захисту, та які завдання мала виконувати в/ч НОМЕР_1, для потреб якої здійснювалася закупівля індивідуальних засобів захисту;
- не враховано, що придбані засоби захисту не підлягали контролю;
4) повідомлення про підозру та обвинувальний акт містять відмінності у формулюванні. У повідомленні про підозру від 13.12.2023 стверджувалося, що придбані засоби захисту були неналежної якості, а в обвинувальному акті від 30.08.2024, що придбані засоби захисту не відповідають вимогам відповідних ДСТУ.
3. Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання про повернення обвинувального акта з підстав, що у ньому наведені. Просив клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи, наведені захисником ОСОБА_5 у клопотанні про повернення обвинувального акта.
Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта з підстав його необґрунтованості. Зазначив про таке:
- обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України;
- формулювання обвинувачення викладено коректно та містить посилання на конкретні положення нормативних актів, яких не дотримався обвинувачений при укладенні контрактів із ТОВ «БК «КБР»;
- у органу досудового розслідування були підстави для початку досудового розслідування, першочергово до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про вчинення кримінального правопорушення, а не щодо конкретної особи;
- клопотання захисника не містить конкретних фактів на підтвердження невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала доводи озвучені прокурором, просила відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта.
4. Оцінка та мотиви суду
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України).
Вимоги до обвинувального акта передбачені ст. 291 КПК України.
За змістом цієї статті обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.
Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив (ч. 3 ст. 291 КПК України).
До обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. (ч. 4 ст. 291 КПК України).
Статтею 314 КПК України передбачено право суду повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).
З огляду на викладене, підставою для повернення обвинувального акта має бути невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджатимуть повноцінному судовому розгляду.
Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його повернення, у тому числі з підстав, наведених захисником ОСОБА_5 у відповідному клопотанні.
Суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022030000000061 від 20.04.2022 відповідає формальним вимогам ст. 291 КПК України, а саме містить відомості, передбачені пп. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, до нього додано додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України (реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування).
Доводи захисника щодо повернення обвинувального акта стосуються способу викладу фактичних обставин, наведених в обвинувальному акті, характеру та обсягу обставин, покладених в основу пред`явленого обвинувачення, а також стосуються оцінки окремих елементів складу кримінального правопорушення та спростування як самого факту діяння, так і можливості його вчинення ОСОБА_4 .
Проте, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора (Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17).
Саме прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 15 ч. 2 ст. 36, ч. 2 ст. 337, ст. ст. 338, 339, 340 КПК України).
За таких умов, формулювання обвинувачення та спосіб викладу фактичних обставин кримінального правопорушення належить до повноважень прокурора. Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України). Зі свого боку, обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведені обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.
Суд вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає законодавчим вимогам, оскільки чітко і у достатній мірі інформує обвинуваченого про обставини та характер інкримінованого йому кримінального правопорушення та забезпечує можливість реалізації права на захист.
У контексті доводів, наведених захисником у клопотанні суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Висновок про існування певних обставин ґрунтується за наслідками оцінки сукупності зібраних як стороною обвинувачення, так і стороною захисту доказів.
Тому посилання захисника на наявність нормативно-правових актів, які регулюють процедуру закупівлі засобів індивідуального захисту для військовослужбовців, вимоги щодо класу засобів індивідуального захисту, особливості закупівлі цих засобів у період воєнного стану на певних територіях, які не враховано стороною обвинувачення та які, зі свого боку, спростовують встановлені у ході досудового розслідування обставини, є безпідставними. Висновок щодо обставин, покладених в основу пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, буде зроблено судом за наслідками дослідження сукупності зібраних обома сторонами кримінального провадження доказів. На стадії підготовчого провадження суд не уповноважений досліджувати докази та надавати їм оцінку у контексті допустимості, належності, достатності чи достовірності.
Питання правильності кваліфікації та наявності у діях особи складу кримінального правопорушення згідно зі ст. 368 КПК України вирішуються судом при ухваленні вироку. У разі якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, судом ухвалюється виправдувальний вирок (ч. 1 ст. 373 КПК України).
Твердження захисника щодо порушень, допущених під час внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування та при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022030000000061, не стосуються оцінки обвинувального акта на відповідність вимогам законодавства та не можуть бути підставою для прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору.
Законність процесуальних дій при здійсненні досудового розслідування не є обставиною, яка з`ясовується при перевірці обвинувального акта на відповідність вимогам КПК України.
У клопотанні захисник також зазначив про неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті. Проте при порівнянні змісту повідомлення про зміну повідомленої підозри від 13.12.2023 та обвинувального акта суд не виявив розбіжностей у викладі фактичних обставин, які б впливали на реалізацію обвинуваченим права на захист. Тому ці доводи захисника є безпідставними.
Отже, з огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта.
Керуючись статтями 291, 293, 369, 372, 376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22022030000000061 від 20.04.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1